А-П

П-Я

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  A-Z

 


Симорозенко затягнувся димом і бридливо зморщився:
– Эта наша творческая интеллигенция как впала десять лет назад в свой мелкобуржуазный национализм, так и осталась на обочине исторического материализма…
Нестор Євграфович підвівся з крісла і, звично міряючи кроками кімнату, інтелігентно переконував клієнта у зворотному:
– Батенька, бороться надо за чужие голоса – свои за вас и так проголосуют! Вы должны бросаться в самую гущу врагов и агитировать, не взирая на лица, как матрос Железняков – женский батальон смерти!
– Но они же обязательно спросят про Славянский союз, СНГ, отношения с Россией… – дещо експансивно опонував Симорозенко, розмахуючи люлькою.
– А вы сошлетесь на авторитет нынешних духовных лидеров этой самой мелкобуржуазной националистичной интеллигенции. Я подыскал для вас архиактуальные стихи самого Дмытра Павлычка.
Іміджмейкер взяв зі столу аркуш паперу і, читаючи з нього, продекламував:
«Вкраїна вільна– трудова, Навік возз'єднана – щаслива. Така лиш з руськими можлива, Правдиві Леніна слова.»
Симорозенка обліпили спогади… Він згадав святкові події двадцятирічної давнини – творчий вечір Дмитра Павличка на заводі імені Клари Цеткін, сльози вдячності на очах робітниць, обійми активісток… і тужливо зітхнув. Марно намагаючись затягтись згаслою люлькою, він сумно зауважив:
– Да-а, при советской власти даже Пав-лычко неплохие стихи писал…
Остерігаючись зливи спогадів лівого кандидата, Нестор Євграфович зважував, як краще завершити свій «сеанс» із клієнтом. Він поглянув на Артурчика – той, відчайдушно жестикулюючи, показував на годинник. Іміджмейкер скочив на ноги і, несподівано ляпнувши себе по лобі, вигукнув:
– Чуть не забыл!!! Через пару минут у меня срочный разговор с товарищем Зюгановым!
Офіційним жестом він вручив Симорозенкові аркуш з Павличковим віршем і коротко підсумував результати їхніх зусиль:
– В общем – будем считать, что мы готовы сделать следующий победоносный шаг! И мы его сделаем!… Вы его сделаете! – багатозначно поправив себе іміджмейкер і делікатно, але твердо взявши Микиту Ілліча під лікоть, випровадив його за двері.

2
Спровадивши Симорозенка, політтехнологи кинулися збирати чорнетки його текстів та знімати зі стіни портрети Маркса, Енгельса, Леніна, подаровані лівим кандидатом. Нестор Євграфович відчинив кватирку, провітрюючи задимлений Симорозенком номер, а Артурчик повісив на стіну принесені напередодні Сливкою портрети Шевченка, Франка та Лесі Українки. Богдан Степанович прийшов вчасно – рівно за п'ять хвилин по тому, як люкс політтехнологів звільнив Симорозенко. Приязно привітавшись, політтехнологи одразу ж злагоджено почали готувати свого наступного клієнта. Артурчик видав кандидату аркуші з потрібними текстами, Нестор Євграфович поправив Сливкову поставу та проінструктував його стосовно особливостей емоційного та мімічного аспекту майбутнього виступу перед співгромадянами.
Сливка кілька разів про себе прочитав текст, набрав у легені повітря – іміджмейкер з асистентом мимоволі пригнулися – і, розмахуючи «шпаргалкою», театрально виголосив:
– Як це не дивно, але збанкрутілі комуно-імперські політикани знову і знову підкидають нам провокаційні питання щодо – Сливка скорчив презирливу гримасу – Слов'янського союзу, СНД, відносин з Росією! Про імперську політику Росії я скажу словами нашого славетного поета Дмитра Пав-личка:
«Знов Москва розпинає народ
Що постав за державу свою…»
…Дубль за дублем – щоразу краще і краще – Сливка невтомно і натхненно повторював свій історичний виступ. Імітуючи овації натовпу вдячного електорату, іміджмейкер з помічником втомлено поплескували в долоні. Нарешті, Нестор Євграфович, підсумовуючи виснажливе тренування, промовив:
– Гарно! Дуже гарно, пане Сливка! Можете вважати, що голоси дев'яноста відсотків національно-свідомих виборців округа вам забезпечені!
На що пан Сливка, мрійливо мружачи очі, відповів:
– От якби позбавити права голосу усіх несвідомих…
– Не відволікайтеся, Богдане Степановичу! – посуворішав іміджмейкер. – Станете депутатом – розробите відповідний законопроект… А поки що вам треба готуватися до зустрічі з працівниками заводу «Червоний Арсенал». Артуре, яка там соціологія по робітничих кварталах? – звернувся він до асистента.
Той простягнув шефу роздруківку.
– Так-так… Тяжкий випадок – співвідношення п'ятдесят на п'ятдесят, – стурбовано розмірковував вголос іміджмейкер. Сливка здивовано, але з неприхованою надією, вигукнув:
– Тобто?! Як це!?
– П'ятдесят відсотків – готові голосувати за лівих… – спокійно відповів Нестор Євграфович.
– А інші п'ятдесят – за мене? Чи ще не визначились? – запитав Сливка, ніби переконуючи присутніх, що надія помирає таки останньою.
– Чому не визначились? Визначились. Вони готові йти і без всяких там виборів палити заводоуправління.
– То що ж я повинен їм сказати? – запитав розгублений Сливка.
Нестор Євграфович витримав паузу і, подружньому поклавши патріотові на плече руку, повчально промовив:
– Друже мій! Ви мусите їм сказати, що в усьому винні червоні директори, які засіли в заводоуправлінні!
– Геніально! – захоплено вигукнув Сливка.
– Я бачу вас на чолі колони червоноарсенальців, з державним прапором у правій руці й «Кобзарем» – у лівій! – у тон йому захоплено підхопив іміджмейкер і несподівано поцікавився:
– «Інтернаціонал» державною мовою пам'ятаєте?
– Авжеж! – обурився натхненний намальованою картиною Сливка.
Нестор Євграфович продовжував підливати у вогонь олію:
– Уявіть – ви ведете народ від палаючого заводоуправління прямо до виборчої дільниці і співаєте:
«Ми всіх катів зітрем на порох,
Повстань же, військо злидарів!»
Сливка набрав у легені повітря і підхопив спів політтехнолога. Артурчик, захлинаючись сміхом, також не втримався і, зчитуючи з ше-фового рота український текст «Інтернаціоналу», почав підспівувати, ковтаючи закінчення слів:
«Всьо, щьо забрал наш люти вор…
Щьо поверну… ча… наспі!…»
…Розбурхана хоровим співом Сливкова уява малювала йому у легкому серпанку, як він крокує попереду електорального війська від виборчої дільниці до Верховної Ради…
…Нестор Євграфович зиркнув на асистента, який відчайдушними гримасами і тицянням пальцем у свій годинник сигналив, що ліміт часу клієнта вже вичерпаний.
– Да-а, Артурчик, все ж таки, ответственный стрелочник… – подумав іміджмейкер і вже вголос промовив:
– Гаразд! Мало не забув! За кілька хвилин у мене термінова розмова із Бжезинським. Пане Сливко, прошу…
Іміджмейкер подав знак Артурчикові, й політтехнологи взяли окриленого новими перспективами та вірою в перемогу пана Сливку попід руки і вивели гостя з палаючими очима за двері. Адже рівно за п'ять хвилин мав з'явитися їхній третій підшефний.

3
Вечоріло. Бабай замалим не спізнився. Він увійшов у номер Нестора Євграфовича вже тоді, коли телевізійна програма, задля перегляду якої і збиралися, вже почалася.
– Профессор!… – вигукнув просто з порогу гість.
– А-а, господин Бабай. Здравствуйте. Тише. Садитесь… – запросив іміджмейкер, вказуючи на м'яке крісло поряд з Артурчиком, який з нотатником та олівцем у руці уважно стежив за початком програми. Бабай плюхнувся у крісло, трохи пововтузився в пошуках зручної пози і, нарешті, закинувши ногу на ногу, заспокоївся. І тоді його очі натрапили на екран телевізора. Він побачив величезну телевізійну студію; на трибунах – сотня глядачів, на подіумі – ведучий. Оркестр грав бравурний марш.
– «Михайло Підвальський», – прочитав з рухомої стрічки Бабай уголос.
Обличчя ведучого видавалося Бабаю нібито знайомим із якихось програм. З яких саме – він не міг згадати. Це був чоловік середніх років у світлому, доволі авангардному фракові з коштовною брошкою замість метелика. Манери, експериментальна зачіска ведучого, кульчик у вусі, пірсінг у брові, неймовірна кількість каблучок, ланцюжків та інших прикрас красномовно натякали на нестандартну сексуальну орієнтацію телезірки. Раптом Бабай пригадав – це був кумир столичних меншин Міша Підвальський, відомий своїми неймовірно талановитими експромтами та іншими розмаїтими талантами.
– Не понял… – сказав Бабай і скоса глипнув на політтехнологів, зважуючи ймовірність їхньої приналежності до цієї ж мало-поважної касти.
Втім, увага Нестора Євграфовича та його помічника була прикута до телевізора зовсім з інших мотивів – винятково політичних. Іміджмейкер з нетерпінням очікував власне самого дійства, оскільки був людиною дії. Нарешті оркестр стих, і ведучий, театрально жестикулюючи, співучим оксамитовим голосом промовив:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне рейтинг-шоу Михайла Підвальского!
Зал вибухнув оплесками та вигуками. Оркестр зіграв туш, і на сцену вийшли грайливі дівиці в бікіні. Підвальський з мікрофоном в руках, кокетливо ступаючи по студії на тлі недороздягнутих дівуль, взявся одразу до суті програми. Викаблучуючись, він почав свій черговий експромт:
– Ви, напевно, знаете, що минулого тижня завершилася реєстрація кандидатів у депутати. Мої юні помічниці провели опитування суспільної думки в Центральному виборчому окрузі нашого міста, де конкурс складає тридцять п'ять претендентів на, вибачите за вислів, одне місце. Як і припускав Центр політичних досліджень нашого шоу, на старті вперед вирвалися два яскравих виразники радикальних поглядів. Словами одного закордонного поета – «хвиля і камінь, вірші і проза, лід і пломінь», чи, словами вже іншого закордонного поета – Монтеккі і Капулетті нашої політичної сцени… Отже – у лівому кутку – єдиний кандидат від лівих сил Микита Ілліч Симорозенко, який полонив своєю ідейністю тридцять відсотків жителів округу!
Під «Прощання слов'янки» дві моделі у червоних купальниках із серпом і молотом вивели у світлі прожекторів Симорозенка, тримаючи над його головою табличку з цифрою «30». Підвальський зробив театральний жест, вказуючи на табличку з тридцяткою, і продовжив:
– A y правому кутку нашої сцени – кандидат від районного об'єднання націонал-демократичних сил Богдан Степанович Сливка, який спокусив своєю безкомпромісністю двадцять п'ять відсотків виборців!
Під «Марш січових стрільців» дві інші моделі в жовто-блакитних купальниках із тризубами вивели Сливку, тримаючи над ним табличку «25». Підвальський став посередині між двома учасниками і розвівши руки вів далі:
– Позиції цих двох лідерів на старті виборчої гонки доволі переконливі. І поки що абсолютно невідомо – чи зможе хто-небудь з інших кандидатів втрутитись у цю споконвічну ідеологічну суперечку між лівими і правими?!
Нестор Євграфович відзначив про себе, що наразі все проходить за його сценарієм.
– Втім, реальний сценарій ще попереду, – подумав іміджмейкер – і справді – до мікрофона раптом нахабно потягнувся Симорозенко. Навіть Підвальський – майстер експромту – не очікував такого випаду і від несподіванки перейшов на звичну російську:
– Никита Ильич, вы, кажется, хотите что-то сказать?!
– Да! – Симорозенко безцеремонно відібрав у Підвальського мікрофон і прокричав наче був на трибуні:
– Пользуясь случаем, я хочу передать приветы своей семье, блоку левых сил Центрального округа, всем своим избирателям, братским коммунистическим и рабочим партиям всего мира, прогрессивному человечеству…
Симорозенко дедалі більше розпалювався. Підвальський з його багаторічним досвідом ток-шоу марно намагався відібрати в нього мікрофон. Полум'яний виступ кандидата від лівих сил обіцяв бути довгим…
Іміджмейкер клацнув пультом дистанційки. Екран згас.

4
Нестор Євграфович з Бабаєм мовчки сиділи біля щойно вимкнутого телевізора. Іміджмейкер чекав, коли заговорить його «піддослідний», але той, вражений побаченим, збирався з думками. І, мабуть, з дуже тяжкими думками. Не очікуючи розв'язки, Артурчик завбачливо сів за ноутбук і почав кромсати важку тишу клацанням клавіатури. Нарешті Бабай несподівано практично цивілізовано і дещо задумливо озвався:
– Всегда, бляха-муха, ненавидел политиков. Ни хрена за базар не отвечают, а сколько народу разводят на доверии! Да я во времена трастов столько не кинул!… Ну, и как мы этих двоих фраеров паковать будем? – дивовижно спокійно запитав він іміджмейкера. Нестор Євграфович, зрозуміло, був готовий до будь-яких запитань, навіть до цього, – недарма ж він запросив Бабая саме під рейтинг-шоу. Начепивши щойно забрані з ремонту золоті окуляри, він з поважним виглядом відповів:
– Не волнуйтесь, господин Бабай, ситуация под контролем. Вести кандидата-центриста между левыми и правыми – это мое политологическое ноу-хау! Предмет моей особой гордости – избрание Шредера в Германии, Путина в России и – что должно быть Вам особо близко и понятно – Берлускони в Италии! Рецепт победы прост, как и все гениальное, – предельная концентрация долларового давления на избирателя.
– Не въехал, профессор, объясните по-простому! – затрусив своею великою головою Бабай. Нестор Євграфович знову набув поважного вигляду:
– Выражаясь по-ненаучному, оптимальные расходы по политической переориентации одного избирателя составляют примерно десять долларов, вложенных в предвыборную рекламу.
– А не дешевле будет выдать каждому на руки по пятерке? – задав цілком логічне питання банкір. Нестор Євграфович вкотре за свою кар'єру відповів:
– Ни в коем случае, дорогой Владимир Михайлович! Вы что, людей не знаєте? Они возьмут деньги у вас, а проголосуют за какого-нибудь другого жулика-бандита! Нет! Мы разработали стратегический план избирательной кампании под условным названием «Бабай – в каждый дом!»… Артур, покажите нам, пожалуйста, бизнес-план! – попросив іміджмейкер асистента, показавши великий «елітний» палець.
Артурчик миттєво знайшов і подав шефу «простирадло» найдорожчого проекту. Політ-технолог розклав його на столі і, взявши олівець, схилився над своєю черговою геніальною розробкою:
– Ну вот. Есть стандартный набор – встречи с избирателями, интервью в газетах, выступления по радио… А вот ударный проект на городском телевидении – Бабай в программе «С добрым утром!», Бабай в «Рабочем полдне», Бабай в «Вечерних вестях», и, наконец, Бабай в «Спокойной ночи, малыши»!
Бабай задоволено вигукнув:
– Круто! И сколько там, в итоге, набегает?
Він узяв у іміджмейкера «простирадло» кошторису, довго роздивлявся і, здивований чималою навіть для нього сумою, присвиснув.
– Ну, ни фига себе! Скажите, профессор, а нам обязательно давить моими долларами каждого избирателя?
– Совсем не обязательно, – спокійно, з професійною діловитістю, відповів іміджмейкер. – Мы можем провести вашу кампанию в два, в три, в десять раз дешевле – если вас интересует сам политический процесе, а не конечный результат…
– Нет-нет, что вы, профессор, результат очень даже интересует, – вигукнув квапливо Бабай і, дуже сумно «пальцюючи», додав:
– Налоговая мой банк уже третий день шмонает, а вчера самому повестку из прокуратуры принесли. Ладно, запускайте ваш стратегический проект…
Він вийняв із внутрішньої кишені конверт і зі словами:
– А это – на текущие расходы, – простягнув його Несторові Євграфовичу. Іміджмейкер, не розкриваючи конверта і не перераховуючи вмісту, кинув його у шухляду стола.
Бабай опустився в крісло і клацнув дистанційкою. На екрані розшарілий, спітнілий і розхристаний Підвальський волав у студійний мікрофон:
Дуже шкода, що ефірний час нашого рейтинг-шоу добігає кінця! Гаряча дискусія наших гостей – у самому розпалі!
Бабай захоплено спостерігав, як Симорозенко і Сливка тягали один одного за лацкани піджаків. Політичні опоненти обмінювалися взаємними на рівних:
– «Бандеровец!» – «Комуняка!», «Американская лахудра!» – «Московський покидьок!»
Позаду дискутуючих кандидатів дівиці з їхніх ескортів тягали одна одну за волосся. На трибунах божеволіли глядачі – вони гамселили один одного червоними та жовто-блакитними прапорами, плакатами підтримки та різноманітними агітматеріалами. Бабай мало не підскакував від захоплення:
– Вот это крутизна! Профессор, я тоже хочу в это шоу!!
Іміджмейкер покрутив у руках свої забрані з ремонту напередодні золоті окуляри:
– Видите ли, Владимир Михайлович, это весьма ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЕ шоу. Господин Подвальский приглашает к себе на программу только кандидатов с высоким рейтингом…
Бабай рішуче звівся на ноги, мало не перекинувши крісло:
– Так, господин Боженко, делайте с моим рейтингом что хотите, но чтобы за неделю он у меня дорос до этого шоу!

5
Після спілкування з Бабаєм у кімнаті стало незвично тихо. Іміджмейкер и асистент втомлено сиділи у кріслах.
– Нестор Евграфович, только один вопрос – почему вы с господином Подвальским решили написать участникам сегодняшнего шоу именно тридцать и двадцать пять процентов?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20