– Десяток местных выборов в России…
– Гм-гм… – зморщився іміджмейкер і тяжко зітхнувши, промовив:
– Мы уже убедились, что нет пророка в своем Отечестве.
Асистент перегорнув кілька аркушів свого нотатника-конспекта і продовжив:
– Есть еще несколько парламентских выборов в Средней Азии…
Нестор Євграфович пожвавився і потер долоні.
– Та-ак, уже теплее! – сказав він. Артурчик перегорнув ще кілька листків і
вів далі:
– Ну и в Африке у парочки диктаторов перевыборы. Разумеется, демократические, под контролем международных наблюдателей…
Іміджмейкер багатозначно підняв догори вказівний палець і радісно оголосив своє, як завжди, правильне рішення:
– Вот! На остальные мелочи даже не будем отвлекаться. Ничто не стоит так дорого, как демократическое избрание диктатора на очередной срок… – За нашу новую жизнь!!! – підвівши риску під старою, виголосив тост Нестор Євграфович. Політтехно-логи цокнулися принесеними їм бокалами.
Артурчик, погойдуючись у такт із музикою, повернув голову в бік телевізора, де саме починалося рейтинг-шоу.
– Сделайте, пожалуйста, погромче! – вигукнув він барменові.
На трибунах шаленіли глядачі, на подіумі пританцьовував Михайло Підвальський. Оркестр грав бравурний марш. На сцену вибігли грайливі дівиці у бальних сукнях. Вони по черзі танцювали з Підвальським вальс і співали на мотив мелодії «На сопках Манчжурії»:
«Тихо вокруг, лишь кандидатыне спят.
Избирком голоса продолжает считать,
Кто же получит мандат?»
Підвальський, відпускаючи у вільний танець останню з дівиць, широко розвів руки і розпочав свою завершальну передвиборну шоу-програму:
– Шановні телеглядачі! В ефірі – передвиборне шоу Михайла Підвальського! Останнє у нинішньому політичному сезоні! Цієї ночі усім нам справді не до сну! Ми разом з телеглядачами і гостями студії будемо в найживішому з усіх живих ефірів стежити за підрахунком голосів у виборчій комісії!
Кружляючи в танці, одна з дівиць наблизилася до ведучого і подала йому запечатаний конверт.
– Отже, ми маємо перші результати по Центральному виборчому округу нашого міста! – виголосив Підвальський і, розкривши конверт, урочисто виголосив:
– У результаті підрахунку п'ятдесяти відсотків бюлетенів лідирує відомий підприємець, жертва політичних переслідувань Володимир Бабай! – не випускаючи з рук аркуша з проміжним результатом підрахунків голосів, Підвальський завзято зааплодував. За прикладом улюбленого ведучого, студія також вибухнула аплодисментами. Перекрикуючи власноруч розпалену публіку, ведучий намагався продовжити своє шоу:
– Ми пишаємося вами, шановний Володимире Михайловичу! Ми віримо, що і до вашого глибокого політичного підпілля долетіла звісточка про всенародну підтримку вашої героїчної боротьби за економічні реформи!!
Раптом в іміджмейкеровій кишені задзе-ленкотів його мобільний телефон. Нестор Євграфович поглянув на номер, що висвітився на табло, дістав з іншої кишені й одягнув свої золоті окуляри. Іміджмейкер не поспішаючи підніс слухавку до вуха і оптимістично та дуже впевнено почав розмову:
– Так. Слухаю вас, пане Сливка! Я також дещо здивований. Але не турбуйтеся – все під контролем!… Ні, я не в студії… і не в виборчкомі… Де? У барі… Ні, я в жодному разі не знущаюся над вами. Гаразд. Тільки вам, як патріот – патріоту, відкрию таємницю вашого майбутнього успіху. Зараз ми п'ємо за ваше здоров'я разом із головою Центрвиборчкому… І він вас також щиро вітає… Так-так! Завтра зранку ви йдете у виборчком за депутатським посвідченням, а ввечері відсвяткуємо вашу перемогу!… Шануймося!
Політтехнолог поклав мобільник у кишеню і зняв окуляри.
– Выходит, что я теперь – глава Центризбиркома? – іронічно зауважив Артурчик, пригублюючи вино.
Шеф загадково посміхнувся і, піднявши свій бокал, інтригуюче промовив:
– Ах, Артурчик, сегодня ведь ночь чудес. Ты готовься – то ли еще будет!
Тим часом по телевізору продовжувалося рейтинг-шоу Підвальського. Оркестр скінчив «Ріо-Ріту». Ведучий теребив у руках новий – ще невідкритий конверт, нагнітаючи нетерплячість та інтригу аудиторії. Нарешті Підвальський, цього разу дуже неголосно, але з майстерно награною таємничістю, повідомив:
– Щойно нам доставили із виборчкому свіжі дані…
Некваплячись, він розірвав конверт і, поступово збільшуючи силу голосу, речитативом виголосив:
Після підрахунку сімдесяти відсотків бюлетенів у лідери вийшов… – після цих слів Підвальський витримав тривалу паузу, -…кандидат від об'єднання націонал-демократичних сил округу Богдан Степанович Сливка… – ведучий, а за ним і вся студія вибухнули аплодисментами. Перекрикуючи в мікрофон овації, Підвальський продовжував:
– Виборці округу не піддалися на популістські гасла, на дрібні та цинічні подачки пана Бабая, який сподівався сховати свої злочини за депутатською недоторканністю!!! Усі справжні патріоти щиро бажають Богдану Степановичу перемоги і сподіваються, що він продовжить свою героїчну боротьбу за духовне відродження нації вже в якості народного депутата!!!
Студія знову захлинулася в аплодисментах.
Артурчик був вражений. У захваті він мимоволі вигукнув на весь бар:
– Это действительно ночь чудес, Нестор Евграфович! А вы – просто волшебник!
Після фрази, проголошеної асистентом, відвідувачі та персонал кафе «Аеропорт» дружно повернули голови у бік столика політтехнологів. Артурчик, несподівано опинившись у центрі уваги, помітно знітився. Щоб задовольнити цікавість заінтригованих присутніх і якось підбадьорити свого помічника, іміджмейкер вдавано суворо і голосно поправив його репліку:
– ДОБРЫЙ волшебник, Артурчик!
Політтехнологи розсміялися. Раптом у кишені Нестора Євграфовича знову задзвонив мобільний телефон. Іміджмейкер, перетворюючи фразу асистента на гру, таємничим голосом у нього запитав:
– Хочешь еще одно маленькое чудо? Крекс-пекс-фекс! Это звонит наш краснокожий клиент…
Не чекаючи Артурчикової відповіді, Не-стор Євграфович одягнув окуляри і промовив у слухавку:
– Алё? Слушаю вас, Никита Ильич!… Асистент захлинався від захоплення. Він беззвучно аплодував і так само беззвучно тупотів ногами. Тим часом шеф, навмисно не звертаючи жодної уваги на реакцію свого помічника, продовжив розмову. Звісно ж – він говорив весело і переконливо:
– Ну, товарищ Симорозенко! Откуда у вас такое мелкобуржуазное неверие в сознательность пролетарских масс?! Я сам знаю, сколько осталось, я непрерывно держу руку на пульсе… Да что вы заладили, как какой-нибудь меньшевик – тридцать процентов да тридцать процентов! Метафизика какая-то! А диалектика, дорогой вы мой Ильич, заключается в том, что именно сейчас начинают считать голоса общежитий завода «Красный Арсенал»… Да-да, теперь только чудо может помешать вашей победе! Но мы с вами марксисты и знаем: чудес не бывает!… Так что с утра вы заходите в избирком за мандатом, а вечером мы накрываем поляну в Музее Ленина… И вам Рот Фронт, Никита Ильич!
Іміджмейкер поклав мобільник у кишеню і втомлено посміхаючись, зняв свої золоті окуляри. Артурчикові, мабуть, забракло слів для вираження свого захоплення – він покликав офіціанта і повторив замовлення.
Втім, рейтинг-шоу по телевізору тривало. Кордебалет саме закінчував танцювати «Ламбаду». На чолі «змійки» був, звичайно ж, Підвальський з мікрофоном і черговим – вже третім – конвертом в руці. Танок скінчився – він зайняв своє місце ведучого і, потрясаючи конвертом та майстерно хвилюючись, звернувся до своєї аудиторії:
– Шановні друзі! Щойно надійшли майже остаточні результати підрахунку голосів виборців Центрального округу! Я трохи хвилююся… – довірливо «зізнався» він людям у залі. Студія вибухнула аплодисментами.
– Отже, пані та панове… – тремтливим голосом промовив Підвальський і зробив тривалу паузу, впродовж якої, тримаючи конверт двома руками, він довірливо, наче на рідню, дивився на глядачів.
Раптом, немоби за командою – а може й справді за командою, – студія знову здригнулася від овацій. Під вирування емоцій рідного студійного натовпу шоумен, нарешті, розірвав конверт і, перекрикуючи в мікрофон заведену публіку, радісно виголосив:
– Дорогі товариші! Щасливий повідомити вам, що підрахунок дев'яноста відсотків бюлетенів показав, що робітничий клас і трудова інтелігенція нашого округу віддали свої серця і голоси безсмертним ідеям Робеспьера, Герцена і Че Гевари! Отже, з великим відривом від представників компрадорської буржуазії і замшілого націоналізму лідирує єдиний кандидат лівих сил Микита Ілліч Симорозен-ко!!!
Студія просто потонула в бурхливих оплесках. Артурчик, розчулений ходом карколомного сюжету останнього передвиборного Рейтинг-шоу, спланованого шефом, зі сльозами на очах промовив:
– Нестор Евграфович! Вы не просто гений! Вы – пророк, вы (я не побоюсь этого слова) – мессия современных избирательных технологий!
Присутні в кафе знову повернули голови в їхній бік. Іміджмейкер піднявся зі стільця і театрально розкланявся на всі боки. Артурчик божеволів від сміху, тримаючись за живіт і тупочучи ногами. Раптом знову задзвонив мобільний Нестора Євграфовича. Дістаючи з кишені окуляри і мобільник, він посміхаючись запитав у помічника:
– Ну что, Артур, ты поверишь мессии на слово, что звонит этот компрадорский Бабай?
На знак згоди асистент, все ще тримаючись за живіт, інтенсивно закивав головою і замахав руками.
– Тогда, пожалуй, не будем тратить драгоценного времени пророка. Мессия устал, – театрально промовив Нестор Євграфович, вимикаючи живлення у своїй мобілці.
Іміджмейкер заховав до кишені свої золоті окуляри і демонстративно жбурнув у смітник мобільний телефон. Раптом із динаміків над головами політтехнологів пролунало:
«Оголошується посадка на рейс до Кіпру. Пройдіть, будь ласка, до другої зали…»
– Вот и все, Артур Андреевич. Нам пора, – сказав, підіймаючись з крісла, іміджмейкер.
– Минуточку, Нестор Евграфович. Кажется, Михаил Саркисович вышел на финишную прямую… – попросив шефа Артурчик, котрий не міг відірвати очей від телевізора, де саме очікувалася кульмінація пристрастей.
І справді, наступної миті студію оглушив барабанний дріб. Кордебалет дисципліновано завмер у найрізноманітніших позах. Дівиця, крокуючи, як солдат почесної варти, урочисто вручила Підвальському останній конверт. Оглянувши трибуни, шоумен промовив:
– Отже, у мене в руках остаточні підсумки голосування. Після музичної паузи ми, нарешті, довідаємось ім'я щасливого власника депутатського мандата по Центральному виборчому округу.
Дівиці знову почали по черзі танцювати з Підвальським, співаючи на мотив «Офіцерського вальсу» такий текст:
«Ночькоротка, спят города,
Но горят огоньки избиркомов-
Всё считают они голоса!
Пусть другому достался мандат,
Депутатом не стал кандидат,
Но вернется он снова
На округ знакомый
И опять напролом
Он войдет в каждыйдом
И программу изложит,
Сам незная, о чем!»
Вальс скінчився. Підвальський у цілковитій тиші розірвав конверт, пробіг очима по аркушеві, витримав добрячу паузу і поступово нарощуючи силу голосу, промовив речитативом:
– Гм-гм… Ну що ж, цей результат не можна вважати несподіваним. Більш того, усі серйозні політологи передбачали, що виборці округу проголосують за соціальну стабільність, ідеали демократії і наступність курсу реформ. Отже, набравши шістдесят відсотків голосів виборців округу, депутатський мандат завоював… – Підвальський зробив маленьку паузу, -…голова державної адміністрації Центрального району Анатолій Степанович Макогон! – урочисто завершив він оприлюднення остаточного результату виборів.
Широко розвівши руки і так само широко посміхаючись, ведучий насолоджувався несамовитими аплодисментами зали, якими люди, котрим вдалося потрапити у студію на рейтинг-шоу Михайла Підвальського, нагороджували його за талант шоу-мена і виказували свою велику всенародну любов. Імідж-мейкер рішуче звівся на ноги:
– Ну что, Артур, на сегодня все чудеса, кажется, закончились… Рассчитайте нас, пожалуйста… – сказав він, простягаючи бармену картку.
Бармен взяв пластикову картку «Каравай-банку» і почав здійснювати з нею необхідні маніпуляції у своєму електронному пристрої за барною стійкою. За хвилю він простягнув її іміджмейкеру і з професійною посмішкою повідомив:
– Извините господа, но эта карточка заблокирована.
– Как!!? – стривожено вигукнув Нестор Євграфович.
– Сейчас уточним… – промовив бармен і зосередився на моніторі зчитувального пристрою. – Конечно, заблокирована. Ведь это карточка «Каравай-банка», – так само професійно посміхаючись, сказав він. У політтех-нологів здивовано витягнулися обличчя.
Бармен почергово поглянув на своїх оторопілих клієнтів і вирішив розтлумачити ситуацію докладніше. Він присів на стійку позаду себе і запитав:
– Разве вы не слышали – Бабай еще три дня назад сбежал и вчера налоговая заблокировала счета всех его структур…
Артурчик, запинаючись від недобрих передчуттів, поцікавився:
– Н-но п-при чем здесь «К-каравай-банк»?
– А-а, так вы не местные! – похитуючи головою, промовив бармен. – У нас все знают, что главный банк Бабая был именно «Каравай». Он просто записал его на свою любовницу Ангелину Караваеву…
Ошарашені новиною, цілковито пригнічені політтехнологи розплатилися, витрусивши з кишень останні зім'яті гривні. Перебуваючи десь у прострації, іміджмейкер відчужено продекламував:
– Страшна украинская ночь…
Артурчик оговтався від жахливого чергового удару долі першим. Він узяв свого напівнепритомного шефа під лікоть і повів його на посадку.

3
Політтехнологи вийшли з будівлі аеропорта, де залишалася їхня виборча ніч, їхні світлі надії і сподівання. Останній день березня зустрів їх холодним непривітним світанком і, здавалося, мертвим льотним полем. Виснажені тривалими нервовими перевантаженнями і шоковані втратою усіх зароблених нелегкого творчою працею грошей, іміджмейкер з асистентом здолали шлях до літака мовчки у гнітючому настрої. Нестор Євграфович почав потроху приходити до тями, лише коли ступив разом з іншими пасажирами на трап літака. Політтехнологи підіймалися трапом останніми. Втомлено переставляючи ноги і похмуро вдивляючись кудись у вранішню далечінь, іміджмейкер філософськи зауважив:
. – Да, Артур Андреевич, это была ночь ужасов. Однако даже после самой страшной ночи рано или поздно наступает утро…
Раптом іміджмейкер помітив якусь галасливу юрбу, що вибігла на поле з будівлі аеро-порта. Політтехнологи мимоволі зупинилися, намагаючись – зі зрозумілих причин – роздивитися цей, на вигляд доволі агресивний натовп, який досить швидко наближався до їхнього літака. За кілька секунд політтехнологи вже змогли розпізнати лідера найближчого галасливого натовпу. Це був їхній клієнт-невдаха Симорозенко, який біг попереду, значно випереджаючи свою групу підтримки. І тут Нестор Євграфович з жахом побачив ще два натовпи, що услід за першим загрозливо і невблаганно наближалися з боку аеровокзалу. З усього було зрозуміло, що ці два натовпи очолюють двоє інших клієнтів-кандидатів – Сливка і Бабай. Люди, що бігли полем, розмахували обрізками труб, арматурними прутами та бейсбольними бітами. До політтехнологів долинали їхні грізні вигуки: «Ганьба!», «Зрадників на палю!!», «Смерть имиджмейкерам!», «Выбить ему мозги!» та інші. Асистент нервово заметушився: – Нестор Евграфович, кажется, ужасы продолжаются тут даже после третьих петухов!!! – спробував пожартувати помічник і знітився, упіймавши себе на думці, що його жарт невчасний і не смішний.
Іміджмейкер у розпачі дивився на юрбище і раптом, зірвавшись від нервового перенапруження, обурено вигукнув:
– Да это просто Хеллоуин какой-то!! Господи! Когда же окончатся эти разборки!?
– Ой, мамочка!!! – зойкнув Артурчик, миттєво змоделювавши в уяві ймовірний розвиток подій у найближчі три-п'ять хвилин.
Політтехнологи спохопилися і не змовляючись рвонули сходами до рятівних дверей літака. Вони відчайдушно розштовхували пасажирів, що підіймалися трапом попереду них. Але навіть у цю мить смертельної небезпеки іміджмейкер з асистентом примудрялися встигати вибачитися перед кожним пасажиром за стусани, потоптані ноги та вибиті з рук валізи – що, власне, віддзеркалювало глибину їхньої інтелігентності та висоту внутрішньої культури. Проте, інші пасажири, здебільшого, були неспроможні оцінити благородні прояви високих внутрішніх якостей Нестора Євграфовича і Артура Андрійовича, оскільки за ними (за іншими пасажирами) ніхто з обрізками труб не гнався. Принаймні цього разу. А тому реакція потенційних попутників політтехнологів на їхні щирі, нехай і лаконічні, вибачення була схожою:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20