Свiдченням цього у депресiя й суєцид. За нашим переконанням,
тенденцiя до психологiчноє смертi на рiвнi спiлкування виража-
уться в проявах психологiчноє iмпотенцiє - руйнування кон-
тактiв з iншими людьми через заздрощi, неадекватне
167
сприймання партнера, iнтроверсiю, вiдступ вiд реальностi пiд
дiую тенденцiй замiщення, почуття приниженостi, неповноцiн-
ностi та iн.
Перелiченi вище потяги (в такому контекстi) покликанi за-
безпечити органiзмовi його власний шлях до смертi й не допу-
стити iнших можливостей, крiм iманентного. При цьому
органiзм чинить опiр такiй небезпецi, яка могла б привести його
до смертi "коротким замиканням". Органiзм прагне будь-якою
цiною продовжити iснування. Одначе таке прагнення, стверд-
жуу 3. Фрсйд, "можна вiднести до суто iнстинктивно-
го, а не до iнтелектуального". Важливо памя-
тати, що 3. Фрсйд бере за основу два види первинних потягiв -
однi ведуть до смертi, а iншi -- сексуальнi - до поновлення
життя. Тобто у своєх пiзнiх працях 3. Фреид висунув припу-
щення про наявнiсть двох видiв iнстинктiв: тi, що слугують
збереженню життя, й тi, що протидiють життю.
3. Фрсйд ранiше за iнших звернув увагу на консервативнiсть
первинних потягiв до поновлення попереднього стану через ре-
гресiю, на те, що життя пiдтримууться завдяки зовнiшнiм впли-
вам. Вiн стверджуу, що у випадку визнання факту, що "все живе
вмирау, повертаючись до неорганiчного стану з внутрiшнiх при-
чин", можна сказати, що "мета всякого життя у
смерть"11. Якщо визнати силу тенденцiє "до смертi", то вiдразу
ж змiнюуться погляд на iурархiчну залежнiсть iнших iнстинктiв:
лiбiдо, прагнення до влади, самозбереження власностi та iн. При
цьому ми констатуумо глобальну суперечнiсть мiж первинними
потягами життя й первинними потягами до смертi10.
3. Фрсйд указуу, що психоаналiзовi бiльшою мiрою вдалося
довести лише iснування лiбiдо. Втiм практика показуу наявнiсть
ще й iншоє полярностi - мортiдо.
3. Фрсйд видiляу агресивнiсть як окремий iнстинкт, метою
якого у руйнацiя. Компонент садизму, який завжди визнавався
присутнiм у сексуальному iнстинктi, може набути самостiйностi
й оволодiти загальною сексуальною спрямованiстю певноє особи
(у випадку викривлення).
В контекстi наших дослiджень важливо наголосити на видi-
ленiй 3. Фрейдом потребi: "в iд нов й ти свiй попереднiй
стан". Твердження про регресивний характер первинних
потягiв обгрунтовууться в психоаналiзi фактами "вимушено-
го повторення". Ми це розумiумо як оживлення вже "мерт-
вого", неiснуючого в обуктивнiй реальностi, але субуктивно
пережитого и збереженого в потенцiйнiй памятi. Визнаючи
дану тенденцiю "вимушеного повторення", ми не ди-
вуумося, що в ПСИХiЧНОМУ життi чимало процесiв не вiдповiда-
iдiертiя, чю нiдпонiдас танатосу - iнстинктовi смертi.
168
ють принциповi задоволення (насолоди). А вiн повя-
заний iз порушенням спокою й напруженiстю, котрi вiдчува-
ються як насолода, тодi як первиннi потяги до
смертi дiють н е п ом i т н о . "Принцип насолоди служить,
очевидно, - пише 3. Фрсйд, - якраз первинним потягом до
смертi: вiн слiдкуу за подразниками ззовнi, якi обома видами
первинних потягiв розцiнюються як небезпека".
Таким чином, можна зробити висновки, що потяг до смертi
у досить вагомим утворенням, яке функцiонуу, за нашим пе-
реконанням, не лише на рiвнi iнстинктiв (первинний потяг по-
вернення до неорганiчного стану), а й на рiвнi когнiтивного
утворення, що входить у диспозицiю "психологiчних захистiв".
У викладеному вище у важливий момент - ствердження
звязку мiж принципом насолоди й потягом до смертi. Гадаумо,
токиii звязок справдi iснуу, i його фiло- та онтогенетичнi коренi
криються в Е л i п о в i й ситуацiє, яку переживау субукт у
дитинствi.
В раннiх працях Фрсйда агресивнiсть розглядалася як реак-
цiя на фрустрацiю й потамування статевого потягу. В пiзнiших
працях 3. Фрсид висунув гiпотезу про iснування двох категорiй
iнстинктiв, якi закладають дiаметрально протилежнi тенденцiє:
збереження життя й прагнення його руйнацiє (повернення в
неорганiчний стан).
З точки зору консервативноє природи первинних потягiв,
було б великою суперечнiстю, якби метою життя був стан,
який нiколи цього не сяпiв. Ймовiрнiше, цiую метою мав бути
старий вихiдний стан, iз якого жива iстота колись вийшла й
до якого вона прагне повернутися. В цьому можна вбачати
пояснення тенденцiє - повернення в утробу матерi, що у од-
ним iз наслiдкiв Едiпових потягiв i прагнень повернутися в
неорганiчний стан.
Мiркування 3. Фрсйда про iнстинкт смертi узагальнений у
його працi "Нариси психоаналiзу"111. В нiй вiн показуу базову
дихотомiю двох сил - iнстинкту любовi (ероса) й iнстинкту
смертi (танатоса): танатос так само значущий, як i ерос. Це
подасться ним як нарiжний камiнь уявлень про психiчнi про-
цеси. Дана концепцiя стала головною для 3. Фрсйда в останнi
роки його життя. Вiн вважав, що варварство й жорсто-
кiсть - один iз аспектiв функцiонування
"Супср-Его". Саме його вiн вважав вiдповi-
дальним за схильнiсть до перебiльшеного с а -
мопокарання й самознищення.
Принцип задоволення - не вроджена схильнiсть тукати задоволення й
\ик>:;г . Лолк); нроiилежнiстю е принцип реальностi - набута
функцiя, яка вiдображау вимоги зовнiшнього свiту i зумовлюу вiдстрочку
негативного враження.
169
Тенденцiя "психологiчноє смертi" менш розроблена в лiтера-
турi, нiж тенденцiя "психологiчноє iмпотенцiє", якiй придiляв
увагу 3. Фрейд. Без сумнiву, вона повязана з розвитком таких
особливостей, як нскрофiлiчнии характер.
Поняття "психологiчна iмпотенцiя" ми швидше повязуумо
з iнтимним аспектом життя субукта, з нездатнiстю його до
налагоджування (й пiдтримання) нiжних, теплих, "романтич-
них" взаумин з "обуктом" його сексуальних iнтересiв. Коли ж
ми говоримо про тенденцiю "психологiчноє смертi", фактично
маумо на увазi генералiзацiю енергiє цiує тенденцiє на всi сфери
життя субукта. Картина така: неначебто iз двох найсильнiших
прагнень (поривань) людини - до творення й до руйнацiє -
останну стало визначати, хоч i невидимо (неусвiдомлено), ма-
гiстральну спрямованiсть психiки людини. Витоки цього кри-
ються в Едiповiй ситуацiє, що пiдтверджууться й емпiричним
матерiалом груп АСПН.
Забороненiсть першого лiбiдiозного потягу фактично спри-
чиняу ситуацiю умертвiння цього прагнення, знищення його
дiувостi (активностi) в реальнiй поведiнцi. Якщо субукт здат-
ний так "учинити" з найдорожчим i "святим" почуттям, то сто-
совно iнших людей i довколишнього свiту вiн неначебто набувау
неусвiдомленого права на жорстокiсть. Маскуванням тенденцiє
до "психологiчноє смертi" у сублiмацiя витiсненоє енергiє в твор-
чiй, соцiальне прийнятнiй дiяльностi. Проте поза увагою не
повинна залишитися можливiсть спрямованостi енергiє мортидо
на самого себе. Тенденцiя "до психологiчноє смертi" може мас-
куватися, бути невиразною для обуктивного спостерiгача з при-
чини єє спрямованостi на самого єє носiя.
Ми не схильнi думати, що ненависть до самого себе спричи-
няу самогубство, як це пише Е. Берн2". Безнадiя на реалiзацiю
своєх найпотасмнiших бажань, почуття провини та прагнення
бути на висотi (бути сильним) - ось чинники, що призводять
до самогубства. Логiка несвiдомого тут така: я вбиваю, руйную
своє прагнення, й у цьому моя сила. Я сильний, нехай навiть
шляхом самогубства. При цьому самогубство може виражати
силу того, хто не мас бiльше сили, i надiю того, хто бiльше не
надiуться - цс найвища мужнiсть переможених. Все це можна
прослiдкувати на матерiалi девятикласника, який виплигнув з
9-го поверху (див. с. 182-190).
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" може вiдбу-
ватися за рахунок нерiвностi (непослiдовностi) єє прояву: то
любов, то ненависть. Складауться враження, що енергiя лiбiдо
й мортидо - цс лише двi сторони однiує медалi, котра може
обертатися. Сам по собi факт такоє дiаметрально протилежноє
непослiдовностi мас привернути до себе увагу.
Ще один маскуючий момент руйнiвноє для людини тенденцiє
i 70
"до психологiчноє смертi" - це неусвiдомлення єє самим субук-
том. Тому всi мортиднi тенденцiє сприймаються субуктом у
викривленому свiтлi, пiд впливом просоцiальноє, гуманiстичноє
Єх орiунтацiє, що вiдiграу роль обгортки для "гiркоє" цукерки.
На "поверхнi" (тобто в поведiнцi) обуктивний спостерiгач може
констатувати прояви "психологiчноє iмпотенцiє": мас-
кування своує iнфантильностi, залежностi "Я" вiд нарцистичних
тенденцiй, фiксацiю на власних потребах, власну неспромож-
нiсть (неповноцiннiсть), недоброзичливiсть до людей та iн. Вну-
трiшнiй неблагонадiйний стан субукт пояснюу невдачами та
безпораднiстю. Насправдi ж за цим може критися прагнення
"пiдiмяти свiт пiд своє потреби". Щоправда, в життi Єм це вда-
уться важко через вiдсутнiсть гармонiйного, не викривленого
"захистами", сприймання свiту. Вiдчуття невдахи не е таким
уже далеким вiд iстини, як i те, що подiбне вiдчуття породжуу
агресивнiсть до всiх i вся, з якою також потрiбно боротися: хибне
коло замикауться. Людина при цьому мовби живе десь поряд
iз життям.
Маскування тенденцiє до "психологiчноє смертi" проявля-
уться й у такiй формi психологiчноє iмпотенцiє, як бездiяль-
нiсть. Про таких людей нерiдко кажуть, що вони важкi на
пiдйом, що вони працюють "наче мокре горить", "скiльки вбуш
- стiльки вєдеш", "i сам не гам, i iншому не дам" i т.п. Вони
мовби весь час перебувають у положеннi мертвоє точки, з якоє
важко Єх зрушити. Тут проглядаються вiдголоски Едiповоє си-
туацiє, коли омертвiння своує активностi у найбезпечнiшим ви-
ходом iз неє. Доцiльно згадати висновок Райха21 про феномен
"бронювання" психiки як форми захисту вiд кровозмiшу-
вальних тенденцiй. Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.
Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".
Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-
171
жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.
Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.
Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi. Сам факт наявностi тенденцiй "психiчноє iмпо-
тенцiє" у психiчно здорових людей становить iнтерес iз точки
зору теорiє й практики прикладних наук. Адже це проблема
взаумин мiж людьми загалом, проблема щастя, проблема спря-
мування енергiє людини в просоцiальному напрямi.
Оскiльки проблема "психологiчноє iмпотенцiє" була постав-
лена в психоаналiзi, який убачав єє витоки в iнцестуозних тя-
жiннях субукта в дитячий перiод розвитку (Едiпiв комплекс),
то констатацiя даноє тенденцiє у психiчно здорових людей опо-
середковано свiдчить про наявнiсть аналогiчних табуйованих
потягiв у людей загалом, а не лише у невротикiв. Тому, гадаумо,
"психологiчна iмпотенцiя" - це проблема майбутнього. Вона
ще не знайшла належного мiсця в наукових дослiдженнях пси-
хологiв.
Ось приклад. На одному з мiжнародних семiнарiв ми запи-
тали вiдомого спецiалiста в галузi сексологiє: "Що таке психо-
логiчна iмпотенцiяi" Вiдповiдь: "Це психологiчнi фактори, що
зумовлюють чоловiчу iмпотенцiю". Стало ясно: поняття "пси-
хологiчна iмпотенцiя" на рiвнi налагодження контактiв у спiл-
куваннi людей цьому вченому незрозумiле. Справдi, психо-
логiчна iмпотенцiя може призводити до неможливостi фiзичноє
саморегуляцiє, проте цс поняття за змiстом значно ширше. Воно
передусiм указуу на глибоку суперечнiсть мiж фiзичним
172
потенцiалом i можливостями його реалiзацiє (й не
лише в сексi). Таким чином, "психологiчна iмпотенцiя" може
iснувати на фонi фiзичного потенцiалу лiбiдо, яка не мау мож-
ливостi сексуальноє реалiзацiє через дiю певних механiзмiв єє
гальмування. Час формування цих механiзмiв припадау на пе-
рiод дитинства, коли виникау заборонене лiбiдiозне тяжiння до
близьких (рiдних) людей. Вiковi змiни (статеве дозрiвання) не
здатнi вплинути на внутрiшнi механiзми протидiє реалiзацiє
лiбiдо настiльки, щоб вона вийшла з-пiд гальмуючого єє контро-
лю. Психологiчна iмпотенцiя проглядауться в тiй лiнiє життувоє
активностi людини, в якiй можна помiтити руйнiвнi функцiє
стосункiв з людьми, коли радiсть обертауться на смуток, коли
домiнують процеси iнверсiє, на якi вказував Кеппе.
"Психологiчна iмпотенцiя" - це також труднощi злиття нiж-
них, добрих почуттiв до людини з чуттувим потягом ("або одне -
або iнше"), як прояв Едiпового комплексу. 3. Фрсйд23 стверд-
жуу, що "психiчна iмпотенцiя" - найбiльш поширене страж-
дання, маючи на увазi паралiзуючий вплив вiдомих психiчних
комплексiв, недоступних свiдомостi iндивiда24. На першому
планi стоєть iнцсстуозна фiксацiя лiбiдо на матерi чи сестрi (чи
батьковi, братовi), яка зберегла силу впливу. При цьому вiдбу-
вауться затримка лiбiдо на дитячiй фiксацiє, що ускладнюу єє
симультанне злиття. Тому й iснуу розчленування цього почуття
на двi течiє: нiжнiсть i чуттувiсть.
Найдавнiша з цих двох течiй - нiжнiсть, iз якою повяза-
ний iнстинкт самозбереження. Це означау дитячий вибiр обук-
та лiбiдо серед членiв "кровноє" сiмє або вихователiв. З часу
статевоє зрiлостi до потягiв "нiжностi" приуднууться "чутту-
вiсть", яка сприяу лiбiдiозному усвiдомленню мети. ЄЄ реалiза-
цiую поза сiмую може бути випадок, коли вся чуттува енергiя
молодоє людини виявиться повязаною з iнцсстуозними обук-
тами й фiксуватиметься на вiдповiдних Єм фантазiях, а також
пiдживлюватиме Єхнiй розвиток. Наслiдком буде приглушений
стан статевоє активностi таких осiб, а психiчнi iмпульси, що
стоять за нею, функцiонуватимуть не в повному обсязi. Ство-
рюуться суперечнiсть: з одного боку зберiгауться потяг - нiж-
нiсть до iнцестуозних людей, а водночас iде пошук обуктiв,
якi б нагадували (або не нагадували) заборонених iнцестуоз-
них осiб. Тут на допомогу приходить механiзм "замiщення"
через позитивну чи негативну валентнiсть. Тобто або пошук
схожоє людини, що може ускладнювати чуттувий (сексуаль-
ний) контакт, або людини, здатноє компенсувати душевнi
страждання, яких довелося "натерпiтись" у сiмє батькiв. В
останньому випадку у небезпека, що субукт неусвiдомлено,
мимохiть моделюватиме ту ж саму ситуацiю, в якiй перебував
у дитинствi, тодi можна сказати, що почуття, котрi уднали
173
субукта з табуйованим обуктом, у фетишем. Едiпова ситуацiя
дитинства прирiкау на внутрiшну розщеплення у двох напря-
мах: "небесна" та "земна" любов. Психологiчна iмпотенцiя не-
рiдко проявляуться в регресивнiй поведiнцi, у психiчному при-
ниженнi обукта кохання, в той час як переоцiнка (iдеалiзацiя)
адресууться iнцсстуозному обуктовi (матерi, батьковi) та його
раннiм (першим) замiщенням.
3. Фрейд пише: "Було б справедливо зробити висновок, що
психiчна iмпотенцiя у загальним стражданням культурного
людства, а не хворобою окремих осiб"23.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30