Дитяча рабська праця!!!)
Celio
Diesel
Converse
Appearance «Мейнстрімна псевдо контр-культурна дура»
Swatch
Mercedes
Siemens Mobile (вдягаюся я падлюче довго й нудно, рухаючись зі швидкістю асфальтового катка чи балерини-героїнщиці. Ясен пень, запізнююся, тому уроди й передзвонюють)
Masaki Matsushima
Siemens Mobile (задрали!!!)
Чернігівське Біле
Warsteiner (коли нема див. вище)
Mercedes
Durex
…
Mercedes
Dove
Aquafresh
Folio (ну, бляха, люблю я почитати в ліжку, не завжди ж після сексу просто спати — інколи ще й додому після нього їхати, а перед тим для заспокоєння не хіло втиснути в себе сторіночок 12 «Ье Миг»)
Mercedes
Inter Spar (їдло насущне дай же нам днесь)
Mercedes
…
(секс вдома — тоже річ приємна. Тільки інколи вже спати хочеться).
Siemens Mobile,
Samsung
І ще купа всіх електронних бебехів:
ВСІМ НАДОБРАНІЧ, BCI SWITCH OFF!!!
— Фу, який тупий у мене день… — із сумом оголошую я Ноні.
— Отож-бо… — глибокодумно ставить жирну японську крапку (а ви бачили, які в японців крапки?!) вона.
«(…) Ну и главная радость — приобретение БИРЮЗОВЬІХ теней. Такое ретро…
Посмотрела «Богиню» Литвиновой. В голове появилось столько мыслей. что мне обычно не свойственно… Аж страшно. Надо сделать томографию.
(…)
Читаю Фуко, потому что снотворное снова закончилось. При этом, правда, слушаю панкуху (скажем соседям «НЕ СПАТЬ!»).
Мне снова можно пить. Закончилась моя диета, забрала у меня 14 килограммов моего трепетно любимого тела и 1 9 сантиметров в талии. Откуда у меня было столько? В сумке снова появилась фляга, а во фляге — ванильная водка. День проходит в постоянном откручивании — закручивании крышки. Алкоголь — это хорошо».
Це від Каті такий шматок листа. Мене дуже-дуже тішать її мессаджі. Допомагають жити. Як і її історійки про пінгвінів.
Тільки одне цікаво, — кажу я Ноні,— чому то вже друга людина поспіль пише мені про томографію? Спершу Фікус, тепер вона… Що ж вони хочуть там знайти?
— А пес їх там знає, — каже Нона. — Цілком можливо, що якесь засвідчення…
— Засвідчення Не-Самотності? — питаю я скоріше сама в себе, ніж у Нони. Та й навряд чи вона мене чує: час від часу я маю властивість говорити привидським голосом. Я потягую червоне вино, привезене з Риму, і тимчасово погоджуюся з тезою, що алкоголь — це хорошо. Аскольд у цей час трохи незграбно награє кісь п'єски на роялі. Коли я повертаюся в його бік, він мило й засоромлено посміхається. На якийсь час я навіть питаю себе: Аскольд то чи просто його голограма. Він же ніколи раніше не грав мені на тому клятому роялі. Інструмент стовбичив собі білою химерою посеред вітальні, допоки я не зпіздячила його в шизофренічні малиново-салатово-жовті кольори. Вийшло дуже весело, проте естети би образилися…
Мене щось взагалі останнім часом пробивало на дитячу тематику. Ось хоча би моя остання стаття для мого «дитячого журналу»:
КАЗКОВИЙ СЕКС чи СЕКС як КАЗОЧКА.
Ну. головне, щоби не страшна та казочка була і з хорошим кінцем. А хороший — не значить великий і блискучий, як у блек персонів у порно-фільмах J Хоча якраз порнофільми ті казочки й розказують: ох які всі тьотьки гарячі, ох які всі дядьки патичкасті і невтомні. Фу-фу-фу і бє-бє-бє. Легенда — це. конєшно, хорошо, але давайте сприймати її символічно J.
Тут— во далі ми з вами спробуємо згадати кілька канонічних дитячих казочок, що ними нас намагалися заткати і приспати матусі-бабусі в дитинстві. А потім прикинемо, що могло би статися з їх героями і чи продовжують дітки ці свої казочки вже у т.зв. доросло-сексуальному житті. Окі-докі?
Упс, щойно перечитала статейку з одного чоловічого журналу на схожу тему. Да. Чоловічі журнали, звісно, трохи менш тупорилі за жіночі, але кредо: «Завоюй її серце, а потім втечи від ліан її прив'язаності» як мінімум смішні. Якась там у них безнадьога. Або тьолка стає коровою і вєрною женою. або просто вона страшна-дурна і зразу йде в утіль, бо вечірня принцеса виявляється по канцовкє Жабою. Бу-га-га. Як все-таки, добре, брати і сестри, що ми з вами не чуваки аппер-мідл класу віком «трохи за 30 », без особливих прикмет, але з понтами власної нев…бенності і бажаного мачо-менства. Ок, доста вже про них. Давайте про казочки.
СОРОКА-ВОРОНА
Пам'ятаєте? Ну. це така перша сексуальна гра. коли нам дряпали долоньку і водили по ній пальчиком? Так. звісно, то був пальчик мами-тата-тьоті-дяді. але чому би не перенести цю ніжність в теперішнє життя? Дуже навіть збуджує. Можна починати бавитися в неї. наприклад, сидячи в нічному таксі. Це така таємниця - секс долонями. Дуже еротичне. Тільки не обов'язково при цьому волати ключову фразу «Сороки-Ворони»: ТОМУ ДАЛА, ТОМУ ДАЛА, А ЦЬОМУ НЕ ДАЛА-А-А!!!
КОЛОБОК
Ну, ви в курсі, хто там жив і що робив. Мене ця казка задовбувала. Але якщо прочухати її еротичний підтекст - все куди веселіше. Дід і баба згамселили собі такого рум'яного Колобка-борзюка-нєдатрогу. Всюди він катається там. пісеньки понтові наспівує. Всі хочуть його зїсти (чи то пак. трахнути, якщо алюзія в нас на секс), а він щоразу набрехав-відмазався і втік. А хто ж його таки захавав? Правильно!!! ЛИСИЧКА!!! Бо вона була не така тупа, як інші, й не репетувала:
«Кам он, бейбі, пішли, я тебе так натягну, аж очі тобі повилазять!!! Я така гаряча курва!!! YA ! YA !! !»
Лисичка все обтяпала хитро і ніжно. Щось там у неї. кажись, із язичком було пов'язано. Ага. Зріть в корінь:). Спершу (але й то не зразу) орал секс, нєжності-любєз-ності. хитромудрі викрутаси, а потім — ХРЯЦЬ!!! — і Колоб ваш по самі корінцята J
ПОПЕЛЮШКА (чи просто ПОПА — :)FS )
Куди ж, питається, без неї?!! Куди без цієї зачуханої дєвучки, яку зла мачуха не пускала на сільську діскотєку?!!! Мачуха, можливо, й правильно робила, бо більшість благародних дєвіц із того траскенбалю поверталися роздовбаними, як гарбузи (пам'ятаєте анекдот про тампакс, який опівночі ставав баштовою культурою?:) — і ні один порядний ПП (Прекрасний Принц) їх уже не схоче. В той час як ПОПА сиділа вдома і облагоражувалася трудом.
Ну. а потім виросла і дочекалася свого Звьоздного Часу. Головне, не перетрахатися ПОПІ на шкільному випускному з половиною Б-класу (вона сама в А вчилася) — бо все принцесяче життя піде на смарку. А треба так -БАЦ!!! — і вийти в свєт. А тут — БАЦ!!! — і ПП підгріб красі-вий. Головне — показати їй. що тепер усе буде інакше і її життя перейшло на зовсім іншу колію. Що вона — особлива і ніхто її до того не розумів, а ви. як істинний ПП, відкрили її суть.
ПОПА від радості зніме не тільки кришталеві черевички:).
Сценарій канає. ясне діло, і для дєвучок, і для мучачіків. У нас же з вами уніcекс , брати і сестри.
МАША І ВЕДМЕДІ
Тут головна штукенція — ефект несподіванки. Уявляєте, повертається ваша дєвучка (мучачік) звідкілясь із універу чи з далекої дороги, а в хаті хтось є!!! ААААПП Не бійтеся, це ж ви J.
Так от. Вона заходить, та й: «І-і-і-й!!! Що за курва узувала мої капці???» А ви. окрім капців, ще й в трусах її (його, якщо мучачік) походили, і вижерли півхолодильника. Для благородства можна, звісно, і посуд помити, і годинника старого полагодити (як то робив кльовий чувачок у «Пустому Будинку» Кім Кідука - дуже жирне кіно!)
І от — вона заходить у спальню, а там. в її (його) ліжечку — ВИ!!! Во всєй красє. Тільки не треба робити перепуджену пику. І ліпше знати, що та особа має до вас хоч якісь почуття і не впісяється з жаху.
Але найголовніше — не залізти помилково в ліжко мами-тата і не дочекатися додому їх J.
Р.S. Якщо все вийде, дєвучки під час сексу в позиції «Вона згори» можуть ритмічно читати:
— Сяду-сяду на пеньок!
А мучачіки відповідати їм:
— І зїм Машин пиріжок!!!
(Катін, Оксанин, Оленин тощо тощо J)
ІВАСИК— ТЕЛЕСИК
Казочка для мачо-менів скромних тілесних розмір і женщін бальзаковского везраста. Ще там вклинюється третя дійова особа — ЗМІЮЧКА-ОЛЕНКА. Чогось її ім'я також асоціюється з язиком. (Гм… Дивно. Може, в мене якась проблема назріла?:) — так що ОЛЕНКА, ймовірно, підставна особа або професіоналка з Рівер-Пеласу чи Окружної (кому на шо бабла фатає).
Менше з тим, її все одно Бальзаковская Женщіна захавала. Можливо, від заздрості. Але перед тим Ягася довго й нудно сексуально експлуатувала Телесика (гріх не експлуатувати — в нього й ім'ячко ж таке — тілесне, ніжне:)). Він там і рибку глушив, і їсти варив, кажись. І Оленку в кінці кінців зажарив J.
Та йому це все набридло, він «пойняв, що допустил ракавую ошибку» і вирішив стати стюардом АЕРОСВІТУ. (Ну, «Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята» і все таке). А останній раз стюард «Аеросвіту». з яким я летіла, виявився геєм. При тому, дуже нечемним зі мною (бо в мене помітні вторинні статеві ознаки женскіє, напевно…:). Ось що з людями робить любоффф до НЕ ТИХ тьотьок. Тьотьки. не мучайте мучачіків!!! Залишайте їм право вибору, курча мать. А мучайте хіба лишень як дуже просять :)
Ото й усе, брати і сестри. Бавтеся ніжно і довго. А там бурхливо й коротко. Аби ваш СЄКС ЗДАВАВСЯ КАЗКОЮ .
М— да. Тему, звісно ж, продовжувати можна було би до плюс нескінченності. Ото би сиділа Ката Клей і видумувала глупства собі такі, різнопланові. Аж до старості, пенсії і кончини мирної, безболісної, бездоганної.
В будь— якому випадку, надумані дурниці куди невинніші (хоча не обов'язково смішніші) від дурниць реальних.
От, хоча би, взяти історійку, в оригінальній версії розказану Прохаськом, а нам переказану Софійкою Андрухович (найліпша, до речі, оповідачка з усіх усномовців). Так от:
— Десь там в Ужгороді живе собі одна дуже багата пара. І є у них собака — велетенський вівчур. Вони його люблять так сильно, що готові зробити для песика абсолютно все. А в песика є така одна слабкість — дуже вже він любить… трахати жінок. Тож добрі хазяї їздять йому купляти курвів. Ну, й самі в кінці кінців не проти виставити собі у дворик стільці і спостерігати за відпочинком песика.
— А-а-а… Не треба… — бачу, що Нону зараз знудить. Вона вже дико зблідла.
— Тобі шо — курвів жалко? — питаю я.
— Чи песика? — питається Софійка.
— Фе-е… Як ви можете… — Нона важко сковтує.
— Ми?! А ми тута при чому? Це ж господарі-ублюдки!! Привчили, холєра, пса! Це ж йому треба було дати попробувати трахнути людську тьотьку, щоби він до того призвичаївся! Думаю, почалося все з господині… (Всі зі мною мовчки погоджуються).
— А потім, я думаю, все перейшло на іншу штрику, і обоє господарів, сидячи в кріслах-качалках, просто тихо-мирно собі подрочують під картатими ковдрами, милуючись купно-породним домашнім улюбленцем.
Нона падає лицем у подушку. Вона не в змозі стерпіти мій супровідний відеоряд: а чо', я ж, кажись, дуже вдало імітую рухи бармена-шейкера…
Зрештою, ми всі погоджуємося з тим, що ця історія не така вже й збоченська, бо:
— курві платять;
— хазяєва «в атвєтє за тєх, каво пріручілі»;
— жодна тварина в ході зйомок (якщо це все ще й знімають на хоум відео) не страждає.
Отже, всі щасливі. Навіть Нона очухується від нашого цинізму.
Oh lord won't you buy me a Mercedes Benz.
My friends all drive porsches, I must make amends.
Worked hard all my lifetime, no help from my friends.
So oh lord won't you buy me a Mercedes Benz
Отож. До сраки, зрештою, той попсовий червоний РОRSCНЕ. Чи синій JАGUАR. Принаймні, поки їх у мене немає. Чого ними паритися? Чого мені має снитися, як хтось у дворі спального району пробив мені моє нев'їбенно дороге колесо, і тепер я парю собі мозґи питанням, де ж тут вставляється домкрат. Зрештою, питання вставляння фалічної підтримки можна розглядати й у більш символічному аспекті. Але мої коліжанки так не думають:
— Катко, км'он!!! — верещить Івона. — Поїхали!! Вони з Тамарою запхалися до позиченого мною в Аскольда суперзеленого авто і вимагають їдла і видовищ.
— Наш мерседес, впєрьод леті! — знову волає Івона. Ну й голос. От кому призи брати з виразного читання.
— Їдла і видовищ! — нагадує струнка, висока, з великими карими очима й каштановими кучерями Тома.
— Сексу і видовищ! — виправляє зваблива, мініатюрна, розбалувана білявка Івонка.
З їдла в мене тут хіба закам'яніла булочка часів трипільської культури і півбляшанки енергетичного напою віком трохи помолодше. З сексу — хіба я сама і диск Торі Еймос. Із видовищ — то ліпше хай спершу на себе дивляться в люстерка (Альо!!! Ану пусти моє дзеркало заднього огляду, дуреписько! В тебе ж є твоє там справа — косметичне!), а тоді подивимося, що там пригряде до нас…
У нас трьох зараз щось штибу дєвічніка, чи як там називають такі шняги в російських перекладах американських кінів. Івона незабаром вийде заміж за французького католика — таке І миле створіння з бретонським акцентом і рудуватим волоссям. Вона дуже вдало розвела його стосовно власної цнотливості і позбавила його цнотливості реальної, після чого порядний католик («Ой, ні, до весілля — жодної близькості!!!») з превеликою радістю трахався з нею по варшавських громадських туалетах чи бутіківських кабінах для примірки. Таке світлооке щастя, на 2 роки молодше за неї, після котрого всі мої гіперсексуальні 30-річні дружбани здаються Івонці старим клоччям. Ну, що ж поробиш. Комусь подобається почуватися педофілкою — то лише справа використання ресурсу моделей сексуальної поведінки. А наразі нам просто весело.
Тепер у нас на всю катушку фігачить саунд-трек до SNАТСН . Дівки грюкочуть якимось пляшками, щільно курять і протестують проти мого відкривання вікон — їм, бачте, холодно. Я особисто не вживаю цигарок (хіба що з канабісом, та й то на маївку яку-небудь), тому мені до сраки, проти чого вони там собі протестують. Я відкриваю настіж вікно й одразу ж кричу двом гарнявчикам, що втикають на тротуарі біля кав'ярні:
— Мучачіки, по чім сьогодні куннілінґус?
Гарнявчики сахаються, дівки регочуть.
— Бачила мій веселковий прапор ? — кажу Івонці.
— Нє-а! В тебе є?
— Є! І знаєш, де я його купила?
— Де?
— Під стінами Ватикану!
— Опа-па… — Івонка ще десь зо два роки тому свято вірила в те, що вона — лесбійка, і що до смерті житиме з дівчинкою-баскетболісткою, вдвічі за неї більшою й ширшою, але дуже доброю. В кінці кінців Івончина орієнтація з'їхала в бік гетеросексуальної, а у дівчинки з'їхав дашок. Цікаво, чи заважає це у баскетболі?
— Там, знаєш, — продовжую я, поки Тома виглядає нових мучачіків, — дуже кумедна ситуація. Італійці дуже прогресивно ставляться до гомосексуальних шлюбів. А Ватикан, котрий і з нещасними презервативами ніяк не може примиритися, випадає від того в осад. Ясна річ — як же порядному римлянину пропустити нагоду подратувати Рара-Реорlе? От вони й вивішують на вітринах сувенірних крамничок, поряд зі статуетками Боженьки, той радісний прапорець. Всього-на-всього 5 Євро — і стільки радості! А ще просто собі люди на балконі, що виходить на стіни Ватикану, такі самі прапори вивішують. Вітрила сексуальної свободи в лице католицькому моралізаторству. О! — нарешті я дожвинділа той свій спіч.
— А мені Папа подобається… — якось винувато каже Івона.
— І мені! — каже Тома.
— Тю! Так, ніби я казала, що мені він не подобається! Він хороший, добрий, за винятком тих «але», про які… О! Мучачоси! Меченосці! Улю-лю! Фіу-віть! Киць-киць! На-на!
— Гиля-гиля! — й собі кричить Томка.
— Тихо, дурна, то ж відганячка, а не приманювання… — шикає Івонка.
— Іди, малесенький, іди, ми тебе в машинці покатаємо!
Малесенький перелякано озирається, а тоді раптом виструнчується і йде собі вздовж дороги з виглядом «а-мама-казали-з-незнайомими-не-говорити». Що ж, тим гірше буде потім. Тридцять вісім (я засікала) секунд Івончиної суґґестії, і це чорняве диво вже на нашому задньому сидінні. Бери — не хочу.
Власне, «бери» — то для Томи з Івоною, а «не хочу» — для мене. Якісь мене зовсім інші думки й бажання розбирають. Про гроші думаю я? Про порші з ягуарами? Про наш нетривкий гедонізм чи про більш-менш постійний екзистенціалізм (зрештою, суть є одно)? Чи просто про все й одразу: думальний процесор ліпше не виключати, поки вентилятор не перегорів.
Кидаю погляд у дзеркало: Івонка катує чорнявчика. Дивно, я не помітила, коли вони з Томкою встигли поперелазити з місця на місце — тепер уже Томка розглядає свої зуби в косметичне штурманське люстерко.
— Не сумуй, — кажу їй, — сестро, за півгодини знайдемо й тобі м'ясце. У нас же гьорлз-паті сьодні, нє?
— Ну а нє! — намагається збадьоритися Тамара, їй, відов, теж той чорнявий гарнюк запав. ОК, зрозуміла, знайдемо тобі чорнявого, як хочеш.
— Га? — перепитує вона.
— 17 рочків. Піде? — я подумки перебираю свою картотеку.
— Піде… — несміливо, але з посмішкою каже Тома.
— Він, щоправда, цнотливий. В тебе бували цнотливі створіння зі смаглявою шкіркою й чорними очицями?
— На шість років за мене молодші? Не, Катко, не бували…Може, не треба?
— Та треба, Томко, треба. Що нам — втикати тут на дорогу і годинки дві-три катати Івонку з красунчиком?
— Ну… А це не стаття?
— Стаття-стаття! — передражнюю її. — Та ж підлітки ці тільки й мріють, як надрючитися до півсмерті, а потім збирати себе по частинах! — ой… відчуваю, що верзу вже щось не те, намагаюся спинитися, та не виходить:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Celio
Diesel
Converse
Appearance «Мейнстрімна псевдо контр-культурна дура»
Swatch
Mercedes
Siemens Mobile (вдягаюся я падлюче довго й нудно, рухаючись зі швидкістю асфальтового катка чи балерини-героїнщиці. Ясен пень, запізнююся, тому уроди й передзвонюють)
Masaki Matsushima
Siemens Mobile (задрали!!!)
Чернігівське Біле
Warsteiner (коли нема див. вище)
Mercedes
Durex
…
Mercedes
Dove
Aquafresh
Folio (ну, бляха, люблю я почитати в ліжку, не завжди ж після сексу просто спати — інколи ще й додому після нього їхати, а перед тим для заспокоєння не хіло втиснути в себе сторіночок 12 «Ье Миг»)
Mercedes
Inter Spar (їдло насущне дай же нам днесь)
Mercedes
…
(секс вдома — тоже річ приємна. Тільки інколи вже спати хочеться).
Siemens Mobile,
Samsung
І ще купа всіх електронних бебехів:
ВСІМ НАДОБРАНІЧ, BCI SWITCH OFF!!!
— Фу, який тупий у мене день… — із сумом оголошую я Ноні.
— Отож-бо… — глибокодумно ставить жирну японську крапку (а ви бачили, які в японців крапки?!) вона.
«(…) Ну и главная радость — приобретение БИРЮЗОВЬІХ теней. Такое ретро…
Посмотрела «Богиню» Литвиновой. В голове появилось столько мыслей. что мне обычно не свойственно… Аж страшно. Надо сделать томографию.
(…)
Читаю Фуко, потому что снотворное снова закончилось. При этом, правда, слушаю панкуху (скажем соседям «НЕ СПАТЬ!»).
Мне снова можно пить. Закончилась моя диета, забрала у меня 14 килограммов моего трепетно любимого тела и 1 9 сантиметров в талии. Откуда у меня было столько? В сумке снова появилась фляга, а во фляге — ванильная водка. День проходит в постоянном откручивании — закручивании крышки. Алкоголь — это хорошо».
Це від Каті такий шматок листа. Мене дуже-дуже тішать її мессаджі. Допомагають жити. Як і її історійки про пінгвінів.
Тільки одне цікаво, — кажу я Ноні,— чому то вже друга людина поспіль пише мені про томографію? Спершу Фікус, тепер вона… Що ж вони хочуть там знайти?
— А пес їх там знає, — каже Нона. — Цілком можливо, що якесь засвідчення…
— Засвідчення Не-Самотності? — питаю я скоріше сама в себе, ніж у Нони. Та й навряд чи вона мене чує: час від часу я маю властивість говорити привидським голосом. Я потягую червоне вино, привезене з Риму, і тимчасово погоджуюся з тезою, що алкоголь — це хорошо. Аскольд у цей час трохи незграбно награє кісь п'єски на роялі. Коли я повертаюся в його бік, він мило й засоромлено посміхається. На якийсь час я навіть питаю себе: Аскольд то чи просто його голограма. Він же ніколи раніше не грав мені на тому клятому роялі. Інструмент стовбичив собі білою химерою посеред вітальні, допоки я не зпіздячила його в шизофренічні малиново-салатово-жовті кольори. Вийшло дуже весело, проте естети би образилися…
Мене щось взагалі останнім часом пробивало на дитячу тематику. Ось хоча би моя остання стаття для мого «дитячого журналу»:
КАЗКОВИЙ СЕКС чи СЕКС як КАЗОЧКА.
Ну. головне, щоби не страшна та казочка була і з хорошим кінцем. А хороший — не значить великий і блискучий, як у блек персонів у порно-фільмах J Хоча якраз порнофільми ті казочки й розказують: ох які всі тьотьки гарячі, ох які всі дядьки патичкасті і невтомні. Фу-фу-фу і бє-бє-бє. Легенда — це. конєшно, хорошо, але давайте сприймати її символічно J.
Тут— во далі ми з вами спробуємо згадати кілька канонічних дитячих казочок, що ними нас намагалися заткати і приспати матусі-бабусі в дитинстві. А потім прикинемо, що могло би статися з їх героями і чи продовжують дітки ці свої казочки вже у т.зв. доросло-сексуальному житті. Окі-докі?
Упс, щойно перечитала статейку з одного чоловічого журналу на схожу тему. Да. Чоловічі журнали, звісно, трохи менш тупорилі за жіночі, але кредо: «Завоюй її серце, а потім втечи від ліан її прив'язаності» як мінімум смішні. Якась там у них безнадьога. Або тьолка стає коровою і вєрною женою. або просто вона страшна-дурна і зразу йде в утіль, бо вечірня принцеса виявляється по канцовкє Жабою. Бу-га-га. Як все-таки, добре, брати і сестри, що ми з вами не чуваки аппер-мідл класу віком «трохи за 30 », без особливих прикмет, але з понтами власної нев…бенності і бажаного мачо-менства. Ок, доста вже про них. Давайте про казочки.
СОРОКА-ВОРОНА
Пам'ятаєте? Ну. це така перша сексуальна гра. коли нам дряпали долоньку і водили по ній пальчиком? Так. звісно, то був пальчик мами-тата-тьоті-дяді. але чому би не перенести цю ніжність в теперішнє життя? Дуже навіть збуджує. Можна починати бавитися в неї. наприклад, сидячи в нічному таксі. Це така таємниця - секс долонями. Дуже еротичне. Тільки не обов'язково при цьому волати ключову фразу «Сороки-Ворони»: ТОМУ ДАЛА, ТОМУ ДАЛА, А ЦЬОМУ НЕ ДАЛА-А-А!!!
КОЛОБОК
Ну, ви в курсі, хто там жив і що робив. Мене ця казка задовбувала. Але якщо прочухати її еротичний підтекст - все куди веселіше. Дід і баба згамселили собі такого рум'яного Колобка-борзюка-нєдатрогу. Всюди він катається там. пісеньки понтові наспівує. Всі хочуть його зїсти (чи то пак. трахнути, якщо алюзія в нас на секс), а він щоразу набрехав-відмазався і втік. А хто ж його таки захавав? Правильно!!! ЛИСИЧКА!!! Бо вона була не така тупа, як інші, й не репетувала:
«Кам он, бейбі, пішли, я тебе так натягну, аж очі тобі повилазять!!! Я така гаряча курва!!! YA ! YA !! !»
Лисичка все обтяпала хитро і ніжно. Щось там у неї. кажись, із язичком було пов'язано. Ага. Зріть в корінь:). Спершу (але й то не зразу) орал секс, нєжності-любєз-ності. хитромудрі викрутаси, а потім — ХРЯЦЬ!!! — і Колоб ваш по самі корінцята J
ПОПЕЛЮШКА (чи просто ПОПА — :)FS )
Куди ж, питається, без неї?!! Куди без цієї зачуханої дєвучки, яку зла мачуха не пускала на сільську діскотєку?!!! Мачуха, можливо, й правильно робила, бо більшість благародних дєвіц із того траскенбалю поверталися роздовбаними, як гарбузи (пам'ятаєте анекдот про тампакс, який опівночі ставав баштовою культурою?:) — і ні один порядний ПП (Прекрасний Принц) їх уже не схоче. В той час як ПОПА сиділа вдома і облагоражувалася трудом.
Ну. а потім виросла і дочекалася свого Звьоздного Часу. Головне, не перетрахатися ПОПІ на шкільному випускному з половиною Б-класу (вона сама в А вчилася) — бо все принцесяче життя піде на смарку. А треба так -БАЦ!!! — і вийти в свєт. А тут — БАЦ!!! — і ПП підгріб красі-вий. Головне — показати їй. що тепер усе буде інакше і її життя перейшло на зовсім іншу колію. Що вона — особлива і ніхто її до того не розумів, а ви. як істинний ПП, відкрили її суть.
ПОПА від радості зніме не тільки кришталеві черевички:).
Сценарій канає. ясне діло, і для дєвучок, і для мучачіків. У нас же з вами уніcекс , брати і сестри.
МАША І ВЕДМЕДІ
Тут головна штукенція — ефект несподіванки. Уявляєте, повертається ваша дєвучка (мучачік) звідкілясь із універу чи з далекої дороги, а в хаті хтось є!!! ААААПП Не бійтеся, це ж ви J.
Так от. Вона заходить, та й: «І-і-і-й!!! Що за курва узувала мої капці???» А ви. окрім капців, ще й в трусах її (його, якщо мучачік) походили, і вижерли півхолодильника. Для благородства можна, звісно, і посуд помити, і годинника старого полагодити (як то робив кльовий чувачок у «Пустому Будинку» Кім Кідука - дуже жирне кіно!)
І от — вона заходить у спальню, а там. в її (його) ліжечку — ВИ!!! Во всєй красє. Тільки не треба робити перепуджену пику. І ліпше знати, що та особа має до вас хоч якісь почуття і не впісяється з жаху.
Але найголовніше — не залізти помилково в ліжко мами-тата і не дочекатися додому їх J.
Р.S. Якщо все вийде, дєвучки під час сексу в позиції «Вона згори» можуть ритмічно читати:
— Сяду-сяду на пеньок!
А мучачіки відповідати їм:
— І зїм Машин пиріжок!!!
(Катін, Оксанин, Оленин тощо тощо J)
ІВАСИК— ТЕЛЕСИК
Казочка для мачо-менів скромних тілесних розмір і женщін бальзаковского везраста. Ще там вклинюється третя дійова особа — ЗМІЮЧКА-ОЛЕНКА. Чогось її ім'я також асоціюється з язиком. (Гм… Дивно. Може, в мене якась проблема назріла?:) — так що ОЛЕНКА, ймовірно, підставна особа або професіоналка з Рівер-Пеласу чи Окружної (кому на шо бабла фатає).
Менше з тим, її все одно Бальзаковская Женщіна захавала. Можливо, від заздрості. Але перед тим Ягася довго й нудно сексуально експлуатувала Телесика (гріх не експлуатувати — в нього й ім'ячко ж таке — тілесне, ніжне:)). Він там і рибку глушив, і їсти варив, кажись. І Оленку в кінці кінців зажарив J.
Та йому це все набридло, він «пойняв, що допустил ракавую ошибку» і вирішив стати стюардом АЕРОСВІТУ. (Ну, «Гуси-гуси-гусенята, візьміть мене на крилята» і все таке). А останній раз стюард «Аеросвіту». з яким я летіла, виявився геєм. При тому, дуже нечемним зі мною (бо в мене помітні вторинні статеві ознаки женскіє, напевно…:). Ось що з людями робить любоффф до НЕ ТИХ тьотьок. Тьотьки. не мучайте мучачіків!!! Залишайте їм право вибору, курча мать. А мучайте хіба лишень як дуже просять :)
Ото й усе, брати і сестри. Бавтеся ніжно і довго. А там бурхливо й коротко. Аби ваш СЄКС ЗДАВАВСЯ КАЗКОЮ .
М— да. Тему, звісно ж, продовжувати можна було би до плюс нескінченності. Ото би сиділа Ката Клей і видумувала глупства собі такі, різнопланові. Аж до старості, пенсії і кончини мирної, безболісної, бездоганної.
В будь— якому випадку, надумані дурниці куди невинніші (хоча не обов'язково смішніші) від дурниць реальних.
От, хоча би, взяти історійку, в оригінальній версії розказану Прохаськом, а нам переказану Софійкою Андрухович (найліпша, до речі, оповідачка з усіх усномовців). Так от:
— Десь там в Ужгороді живе собі одна дуже багата пара. І є у них собака — велетенський вівчур. Вони його люблять так сильно, що готові зробити для песика абсолютно все. А в песика є така одна слабкість — дуже вже він любить… трахати жінок. Тож добрі хазяї їздять йому купляти курвів. Ну, й самі в кінці кінців не проти виставити собі у дворик стільці і спостерігати за відпочинком песика.
— А-а-а… Не треба… — бачу, що Нону зараз знудить. Вона вже дико зблідла.
— Тобі шо — курвів жалко? — питаю я.
— Чи песика? — питається Софійка.
— Фе-е… Як ви можете… — Нона важко сковтує.
— Ми?! А ми тута при чому? Це ж господарі-ублюдки!! Привчили, холєра, пса! Це ж йому треба було дати попробувати трахнути людську тьотьку, щоби він до того призвичаївся! Думаю, почалося все з господині… (Всі зі мною мовчки погоджуються).
— А потім, я думаю, все перейшло на іншу штрику, і обоє господарів, сидячи в кріслах-качалках, просто тихо-мирно собі подрочують під картатими ковдрами, милуючись купно-породним домашнім улюбленцем.
Нона падає лицем у подушку. Вона не в змозі стерпіти мій супровідний відеоряд: а чо', я ж, кажись, дуже вдало імітую рухи бармена-шейкера…
Зрештою, ми всі погоджуємося з тим, що ця історія не така вже й збоченська, бо:
— курві платять;
— хазяєва «в атвєтє за тєх, каво пріручілі»;
— жодна тварина в ході зйомок (якщо це все ще й знімають на хоум відео) не страждає.
Отже, всі щасливі. Навіть Нона очухується від нашого цинізму.
Oh lord won't you buy me a Mercedes Benz.
My friends all drive porsches, I must make amends.
Worked hard all my lifetime, no help from my friends.
So oh lord won't you buy me a Mercedes Benz
Отож. До сраки, зрештою, той попсовий червоний РОRSCНЕ. Чи синій JАGUАR. Принаймні, поки їх у мене немає. Чого ними паритися? Чого мені має снитися, як хтось у дворі спального району пробив мені моє нев'їбенно дороге колесо, і тепер я парю собі мозґи питанням, де ж тут вставляється домкрат. Зрештою, питання вставляння фалічної підтримки можна розглядати й у більш символічному аспекті. Але мої коліжанки так не думають:
— Катко, км'он!!! — верещить Івона. — Поїхали!! Вони з Тамарою запхалися до позиченого мною в Аскольда суперзеленого авто і вимагають їдла і видовищ.
— Наш мерседес, впєрьод леті! — знову волає Івона. Ну й голос. От кому призи брати з виразного читання.
— Їдла і видовищ! — нагадує струнка, висока, з великими карими очима й каштановими кучерями Тома.
— Сексу і видовищ! — виправляє зваблива, мініатюрна, розбалувана білявка Івонка.
З їдла в мене тут хіба закам'яніла булочка часів трипільської культури і півбляшанки енергетичного напою віком трохи помолодше. З сексу — хіба я сама і диск Торі Еймос. Із видовищ — то ліпше хай спершу на себе дивляться в люстерка (Альо!!! Ану пусти моє дзеркало заднього огляду, дуреписько! В тебе ж є твоє там справа — косметичне!), а тоді подивимося, що там пригряде до нас…
У нас трьох зараз щось штибу дєвічніка, чи як там називають такі шняги в російських перекладах американських кінів. Івона незабаром вийде заміж за французького католика — таке І миле створіння з бретонським акцентом і рудуватим волоссям. Вона дуже вдало розвела його стосовно власної цнотливості і позбавила його цнотливості реальної, після чого порядний католик («Ой, ні, до весілля — жодної близькості!!!») з превеликою радістю трахався з нею по варшавських громадських туалетах чи бутіківських кабінах для примірки. Таке світлооке щастя, на 2 роки молодше за неї, після котрого всі мої гіперсексуальні 30-річні дружбани здаються Івонці старим клоччям. Ну, що ж поробиш. Комусь подобається почуватися педофілкою — то лише справа використання ресурсу моделей сексуальної поведінки. А наразі нам просто весело.
Тепер у нас на всю катушку фігачить саунд-трек до SNАТСН . Дівки грюкочуть якимось пляшками, щільно курять і протестують проти мого відкривання вікон — їм, бачте, холодно. Я особисто не вживаю цигарок (хіба що з канабісом, та й то на маївку яку-небудь), тому мені до сраки, проти чого вони там собі протестують. Я відкриваю настіж вікно й одразу ж кричу двом гарнявчикам, що втикають на тротуарі біля кав'ярні:
— Мучачіки, по чім сьогодні куннілінґус?
Гарнявчики сахаються, дівки регочуть.
— Бачила мій веселковий прапор ? — кажу Івонці.
— Нє-а! В тебе є?
— Є! І знаєш, де я його купила?
— Де?
— Під стінами Ватикану!
— Опа-па… — Івонка ще десь зо два роки тому свято вірила в те, що вона — лесбійка, і що до смерті житиме з дівчинкою-баскетболісткою, вдвічі за неї більшою й ширшою, але дуже доброю. В кінці кінців Івончина орієнтація з'їхала в бік гетеросексуальної, а у дівчинки з'їхав дашок. Цікаво, чи заважає це у баскетболі?
— Там, знаєш, — продовжую я, поки Тома виглядає нових мучачіків, — дуже кумедна ситуація. Італійці дуже прогресивно ставляться до гомосексуальних шлюбів. А Ватикан, котрий і з нещасними презервативами ніяк не може примиритися, випадає від того в осад. Ясна річ — як же порядному римлянину пропустити нагоду подратувати Рара-Реорlе? От вони й вивішують на вітринах сувенірних крамничок, поряд зі статуетками Боженьки, той радісний прапорець. Всього-на-всього 5 Євро — і стільки радості! А ще просто собі люди на балконі, що виходить на стіни Ватикану, такі самі прапори вивішують. Вітрила сексуальної свободи в лице католицькому моралізаторству. О! — нарешті я дожвинділа той свій спіч.
— А мені Папа подобається… — якось винувато каже Івона.
— І мені! — каже Тома.
— Тю! Так, ніби я казала, що мені він не подобається! Він хороший, добрий, за винятком тих «але», про які… О! Мучачоси! Меченосці! Улю-лю! Фіу-віть! Киць-киць! На-на!
— Гиля-гиля! — й собі кричить Томка.
— Тихо, дурна, то ж відганячка, а не приманювання… — шикає Івонка.
— Іди, малесенький, іди, ми тебе в машинці покатаємо!
Малесенький перелякано озирається, а тоді раптом виструнчується і йде собі вздовж дороги з виглядом «а-мама-казали-з-незнайомими-не-говорити». Що ж, тим гірше буде потім. Тридцять вісім (я засікала) секунд Івончиної суґґестії, і це чорняве диво вже на нашому задньому сидінні. Бери — не хочу.
Власне, «бери» — то для Томи з Івоною, а «не хочу» — для мене. Якісь мене зовсім інші думки й бажання розбирають. Про гроші думаю я? Про порші з ягуарами? Про наш нетривкий гедонізм чи про більш-менш постійний екзистенціалізм (зрештою, суть є одно)? Чи просто про все й одразу: думальний процесор ліпше не виключати, поки вентилятор не перегорів.
Кидаю погляд у дзеркало: Івонка катує чорнявчика. Дивно, я не помітила, коли вони з Томкою встигли поперелазити з місця на місце — тепер уже Томка розглядає свої зуби в косметичне штурманське люстерко.
— Не сумуй, — кажу їй, — сестро, за півгодини знайдемо й тобі м'ясце. У нас же гьорлз-паті сьодні, нє?
— Ну а нє! — намагається збадьоритися Тамара, їй, відов, теж той чорнявий гарнюк запав. ОК, зрозуміла, знайдемо тобі чорнявого, як хочеш.
— Га? — перепитує вона.
— 17 рочків. Піде? — я подумки перебираю свою картотеку.
— Піде… — несміливо, але з посмішкою каже Тома.
— Він, щоправда, цнотливий. В тебе бували цнотливі створіння зі смаглявою шкіркою й чорними очицями?
— На шість років за мене молодші? Не, Катко, не бували…Може, не треба?
— Та треба, Томко, треба. Що нам — втикати тут на дорогу і годинки дві-три катати Івонку з красунчиком?
— Ну… А це не стаття?
— Стаття-стаття! — передражнюю її. — Та ж підлітки ці тільки й мріють, як надрючитися до півсмерті, а потім збирати себе по частинах! — ой… відчуваю, що верзу вже щось не те, намагаюся спинитися, та не виходить:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19