Здесь выложена электронная книга Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць автора по имени Бабула Володимир. На этой вкладке сайта web-lit.net вы можете скачать бесплатно или прочитать онлайн электронную книгу Бабула Володимир - Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць.
Размер архива с книгой Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць равняется 103.53 KB
Бабула Владимир
Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке)
ВОЛОДИМИР БАБУЛА
Сигнали з всесвiту
Науково-фантастичний роман
у двох книгах
Переклали з чеської Микола ДАШКIЄВ
та Муза СОУЧЕК.
КНИГА ДРУГА
Планета трьох сонць
ЧАСТИНА ПЕРША
РОБIНЗОНИ У ВСЕСВIТI
Роздiл I
Фатальнi
вибухи
Випадають часом днi, якi з особливою силою закарбовуються в пам'ятi i надовго й мiцно пов'язуються з долею багатьох людей. Ось таким днем i була недiля 15 травня початку третього тисячолiття нашої ери, коли увагу всього людства раптом було привернуто до схiдного узбережжя Пiвденної Африки.
Того дня ще нiхто навiть не уявляв, як пов'язанi мiж собою приголомшуючi подiї в Африцi та в космiчних далях i яку роль вiдiграє у цих подiях скромний словацький геолог, доктор Мартiн Заяц. Не знав цього й вiн сам. Його остання наукова праця була опублiкована дванадцять рокiв тому, коли Всесвiтня Академiя наук надала йому звання члена-кореспондента за винахiд надзвичайно чутливого гравiметра, i вiдтодi, здавалось, його життя протiкало буденно. День у день разом з групою геологiв вiн вирушав спецiальним вертольотом на розвiдку корисних копалин Словаччини i, уважно стежачи за екранами гравiметра та всiляких локаторiв, дбайливо наносив на детальнi карти родовища цiнних руд та металiв.
Пiсля польотiв вiн прямував на протилежний бiк Дунаю, до великої лабораторiї, яку побудувала йому Академiя. Мало хто знав, що вiн там робить. Навiть для його дружини лабораторiя на Петржалцi1 була таємничою, хоч їй було вiдомо, над чим працює чоловiк.
***
Тiльки-но першi ранковi променi травневого сонця проникли в спальню, як доктор Заяц прокинувся i, глянувши на вiдчинене вiкно, посмiхнувся:
"Знову Ганочцi не пощастило мене обдурити!". Вiн швидко вдягнувся i попрямував до виходу, але не встиг узятись за клямку, як дверi сусiдньої кiмнати вiдчинились i пролунав голос дружини:
- А куди це так рано? Адже ще немає й пiв на п'яту! - Гана Заяцова зазирнула до примiщення.- Ну, звiсно, пiдняв штори! Просто не знаю, що менi з ним робити! Щосуботи ховаю будильники, запинаю вiкна, щоб вiн мiг хоча б у недiлю поспати, але де там! За цiлий тиждень немає хвилинки, якої вiн не присвятив би працi, i навiть у недiлю не видiлить часу для себе! Хiба можна так жити?
Звертання у третiй особi свiдчило, що Гана Заяцова серйозно гнiвається.
- Незабаром усе скiнчиться, Ганочко,- сказав доктор Заяц заспокiйливо.- Мета вже близька. Хiба я можу тепер спати?
- Ти повторюєш це ось уже вiсiм рокiв. Не тiльки можеш, а повинен бiльше спати,- хоча б у недiлю. Ти зовсiм не вiдпочиваєш! Я люблю працювати не менш за тебе, але так, як ти, не поводжусь. Ти вже блiдий як стiна i щораз дужче худнеш. Хiба я можу на це спокiйно дивитись?.. А наша дитина?.. Ти про неї думаєш?.. Ось пiду в Академiю, попрошу Хотенкова, щоб вiн звiльнив тебе вiд цього завдання. Або щоб дав його як основне. З мене досить!
- Та ти тiльки пiдiллєш масла в вогонь! - злякався доктор Заяц. - Адже ти сама добре знаєш, що Академiя хоче того ж самого: щоб я присвятив себе лабораторiї, а геологiчнi дослiдження лишив iншим... Припустiмо, що я послухався б, а потiм мене спiткає невдача. Тодi цi роки було б втрачено безповоротно. Я просто втратив би шматок свого життя...
- А чому б твоїм дослiдам не бути вдалими? - раптом змiнила тон розмови Гана Заяцова.- Адже хвилину тому ти сам сказав, що мета близька. Згадай-но час, коли ти працював над новим гравiметром! I тодi тебе мучили сумнiви. А тепер? Тепер гравiметр Заяца - незамiнна зброя геолога!.. Безумовно, ти здобудеш перемогу й цього разу, Мартiне!.. Як у тебе йдуть справи? Адже ти зовсiм нiчого не розповiдаєш.
Доктор Заяц ожив:
- Уяви собi, я нарештi вибрався з глухого закутка. Менi пощастило зруйнувати гравiтацiйне поле. Ще не знаю, на яку вiдстань поширюватиметься його дiя, але перший крок я зробив. Учора ввечерi гравiметр вiдчутно реагував навiть на незначну змiну центра ваги тiла, яке висiло в сусiдньому примiщеннi... - вiн помовчав з хвилину. - Я переконаний, що йду вiрним шляхом, Ганочко... Тож хiба я можу тепер сидiти склавши руки, коли знаю, що людству на планетi Iкс загрожує небезпека?
- "Промiнь" уже не наздоженеш, марнi твої зусилля. Нашi, можливо, давно прибули на планету Iкс, i там усе гаразд. Вони й без нашого попередження зумiють знайти вихiд iз становища, яке у них склалося.
Заяц заперечливо похитав головою:
- Я був би радий, коли б твої слова справдились. Але хто з нас може сказати з певнiстю, де зараз "Промiнь"?.. Ох, ота черепашача iнформацiя! Можливо, екiпаж виявив у Всесвiтi яку-небудь блукаючу планету i зупинився на нiй для вивчення. На "Променi" не догадуються, що планетi Iкс загрожує небезпека, тому й не поспiшають. А для наших сусiдiв у Всесвiтi втрата часу може призвести до катастрофiчних наслiдкiв.
- Якщо взагалi вже не пiзно... - тихо додала Заяцова. Запала обтяжлива пауза. її порушив дзвiнкий дитячий голос iз спальнi:
- Татусю, ти не забув, що сьогоднi "Промiнь" святкує рiчницю?
- Чи бачиш? - кивнула Заяцова. - Який батько, такий i син! Уже також прокидається вдосвiта... Чому не спиш, Юрко?
- Боюсь, щоб татко не пiшов. Я обiцяв хлопцям з гуртка запитати, чи можемо ми прийти сьогоднi о десятiй в лабораторiю подивитись репортаж... Татусю, правда ж, можна?
- Не знаю, не знаю... - почухав потилицю Заяц. - В мене на сьогоднi стiльки заплановано, що... За сьогоднiшнiй репортаж ти менi краще вибач. Подивитись його можна добре i вдома або на вашому телевiзорi в обсерваторiї.
- Нi, татусю, краще в тебе, на Петржалцi! - попросив хлопець. - Я вже друзям пообiцяв... Побачиш, тебе нiяк не потурбуємо. Адже це в день рiчницi, тату...
- Ну, хто встоїть перед вами, науковi працiвники! - засмiявся Заяц. Але попереджаю, що вас до лабораторiї не покличу. Лишитесь в кiмнатi для гостей. Менi потрiбна повна тиша.
Юрко з'явився у садку бiля лабораторiї Заяца ще о пiв на десяту. Обiйшов навколо будинку, зазираючи в вiкна. Помiтивши батька, який, схилившись над приладами, щось записував у блокнот, хлопець постукав у шибку i привiтально помахав рукою. Потiм побiг тротуаром до бергера Дунаю, сiв у траву i з насолодою пiдставив обличчя ранковому сонцю.
Блакитним небозводом снували вертольоти та конвертоплани, якi цього чудесного недiльного ранку переносили екскурсантiв у наймальовничiшi куточки природи; Дунаєм пливли прикрашенi прапорцями плавучi готелi. Але Юрка сьогоднi не приваблювали подорожi в незнанi країни. Вiн нетерпляче поглядав на башту висотного будинку бiля моста,- власне, на стрiлки годинника.
"За п'ять хвилин десята, а хлопцiв ще нема! - думав вiн досадливо. - I треба ж їм запiзнитись саме сьогоднi!.. Ну, чекати не буду: хто пiзно приходить, той сам собi шкодить!"
Юрко помчав до лабораторiї, навшпиньки зайшов у довгасте примiщення з кiлькома рядами крiсел, сiв до круглого столика i ввiмкнув телевiзор. З проектора ринув потiк променiв. На протилежнiй стiнцi з'явилось неясне зображення. Хлопець ще трошки покрутив ручки настройки. I ось вирисувався малюнок космiчного корабля з написом: "Промiнь".
- Через три хвилини починаємо телевiзiйну передачу для молодi, оголосив диктор. - Як ми повiдомляли минулої недiлi, сьогоднiшнiй репортаж про подорож "Променя" у Всесвiт буде ювiлейним. Вiсiм рокiв тому зорелiт стартував з головного космодрому на Мiсяцi й вирушив у далеку подорож. За останнiм повiдомленням, одержаним з "Променя", всi члени екiпажу здоровi, подорож вiдбувається точно за розрахунками академiка Навратiла... Юрко так захопився репортажем, що навiть не помiтив, що вiн у примiщеннi вже давно не один. А на екранi один по одному проходять кадри, переданi свого часу з зорельота.
- Що глибше проникає "Промiнь" у Всесвiт, то важче стає зв'язуватись з Землею, - продовжує диктор. - Як ви знаєте з школи, радiохвилi поширюються простором з швидкiстю свiтла. А вiдстань, яку повинен подолати "Промiнь", вимiрюється свiтловими роками. Тому на цi роки запiзнюються повiдомлення з "Променя", а також нашi передачi, надiсланi завойовникам Всесвiту. А це великий недолiк. Зараз ми дiзнаємось чому... Пригадаємо те, що трапилось три роки тому, в п'яту рiчницю подорожi "Променя" Всесвiтом...
На екранi з'являється кабiнет президента Всесвiтньої Академiї наук. Заходить академiк Лєсной. Видно, що вiн схвильований.
- Товаришу президент, менi вдалось розшифрувати загадковi сигнали з Всесвiту. То - благання про допомогу. Iстотам з Проксими Центавра чомусь загрожує велика небезпека. Чому саме - я досi не зрозумiв.
Президент вiтає академiка з великим науковим досягненням, а потiм запитує стурбовано:
- Ви переконанi, що це справдi прохання про допомогу?
- Так, сумнiву немає... - простягає академiк президенту котушку магнiтофонної плiвки з записами сигналiв та товстий стос паперiв. - На жаль, екiпаж "Променя" одержить це повiдомлення надто пiзно...
На екранi знову з'являється обличчя диктора.
- Це повiдомлення, надiслане Академiєю екiпажу зорельота, й досi мандрує мiжзоряним простором, а "Промiнь", за розрахунками академiка Навратiла, має сьогоднi досягнути планети Iкс сонячної системи Проксима Центавра. Будемо сподiватись, що небезпека, яка загрожувала нашим сусiдам, уже минула.
На честь вiдважних завойовникiв Всесвiту сьогоднi в усiх мiстах свiту будуть влаштованi фейєрверки, а на небозводi засяє свiтловий напис: "ПРОМIНЬ"-ПЛАНЕТА IКС"...
Шкода, що повiдомлення екiпажу "Променя" про прибуття на планету Iкс надiйде до нас тiльки через чотири роки.
***
Поки хлопцi у думцi супроводять "Промiнь" у його подорожi Всесвiтом, доктор Заяц у сусiднiй кiмнатi намагається теоретично осмислити практичнi результати вчорашнiх дослiдiв. Дещо в його обчисленнях не збiгається.
- Ну, що ж... - говорить вiн сам до себе. - Ще раз повторимо дослiд, а тодi й побачимо, де була помилка...
Доктор Заяц сiдає до широкого пульта управлiння конструкцiєю i тягнеться до важеля, щоб увiмкнути апарати. Проте його рука заклякає в повiтрi: що трапилось з гравiметром?.. Яскраво-зелена лiнiя на екранi тремтить, хоч у лабораторiї все нерухоме, потiм починає витанцьовувати... Невже землетрус? Але сейсмограф цього не показує...
Доктор опускається в пiдвал, де на монолiтнiй базальтовiй брилi розташованi прилади. Нi, там усе гаразд. Повертається знову до свого кабiнету. Тепер уже й сейсмограф поводиться, як при землетрусi.
"Бiсова малеча!" - доктор розлючено бiжить в кiмнату для гостей. Нi, хлопцi сидять тихенько, як мишенята, не зводячи очей з екрана. Вони сполохано озираються: доктор Заяц перечепився об стiлець.
- Пробачте... Я гадав, що ви менi тут щонайменше трощите меблi... нiяково пояснив доктор.- Бачите, щось незрозумiле дiється з моїм гравiметром...
Вiн швидко набрав номер на вiдеофонi i, як тiльки в маленькому вiконцi з'явилось обличчя лiтньої людини, сердито запитав:
- Даруйте, щось трапилось?.. Так, це Заяц... Де працюють з надпотужними вибуховими речовинами?
Людина на екранi здивувалась:
- Я не розумiю вашого хвилювання, товаришу Заяц! Ви забуваєте, що сьогоднi недiля... А потiм, наскiльки менi вiдомо, останнiм часом з вибухiвкою не працюють нiде... Момент!.. У мене зараз термiнове зведення, викличу вас за хвилину.
Зацiкавленi хлоп'яки посхоплювались з крiсел i з'юрмились навколо вiдеофону. Збiгло кiлька хвилин, поки спалахнув червоний вогник виклику.
- Ви мали рацiю, докторе! - голос мужчини на екранi тепер звучав стурбовано. - Зараз надiйшло повiдомлення, що на схiдному узбережжi Африки, мiж Порт-Шепстоном та Мгандулi, в небi з'явилось червоне сяйво, а потiм пролунав сильний вибух, схожий на вибух атомної бомби... Викличу вас ще, коли дiстану звiстку вiд комiсiї, яка щойно вилетiла на мiсце нещасного випадку.
"Де б у наш час узялась атомна бомба? - мiркував доктор Заяц. - I хто б експериментував з нею?"
Звiстка була така приголомшуюча, що хлопчаки навiть втратили iнтерес до недiльного репортажу. Вони тихенько вмостились бiля вiдеофону i разом з Заяцом чекали на повiдомлення з Африки.
Збiгали секунди, хвилини... Минула година.
- В Академiї про нас, певно, забули; вже дванадцята. Ввiмкнемо радiо, послухаємо останнi вiстi, може, почуємо щось нове, - запропонував Юрко.
Повiдомлення про подiю в Африцi було передано першим. Диктор розповiв те, що було вже вiдомо, а потiм продовжував:
- ...Причини вибуху досi невiдомi. Радiоактивне випромiнювання, яке зараз не дає можливостi ближче дослiдити мiсце вибуху, свiдчить, що йдеться про дiю атомної зброї. Звiдки взялась атомна бомба тепер, коли людство вже нiякої зброї не виробляє, - важко збагнути. На щастя, вибух стався на безлюдному скелястому узбережжi, тому, за даними попереднього слiдства, жертв не було. За сорок кiлометрiв вiд мiсця вибуху пiдiбрано невiдомого з важкими симптомами променевої хвороби...
Ще одне важливе повiдомлення: в пiвденнiй частинi неба, в сузiр'ї Центавра, точно в напрямку польоту нашої експедицiї, сьогоднi вночi з'явилась "нова"2. За обчисленим паралаксом ця зiрка рухається мiж Сонцем та Проксимою Центавра i, таким чином, є найближчою вiд нас зорею.
Будемо сподiватись, що несподiваний вибух невидимої досi зiрки не завдав шкоди "Променю". Нетерпляче чекаємо на повiдомлення вiд експедицiї. Воно надiйде незабаром, бо летить Всесвiтом з швидкiстю свiтла...
***
Кiнчився день, такий багатий на подiї. На столi в доктора Заяца задзвонив вiдеофон.
- Говорить Хотенков. Не гнiвайтесь, що турбую вас так пiзно. Чи не могли б ви вiдвiдати мене тут, у Академiї?
- Прибути негайно? - здивовано запитує вчений, дивлячись на годинник. Рiвно пiвнiч.
- Дуже прошу. Питання термiнове. Лiтак Академiї чекає вас на аеродромi.
Через п'ятнадцять хвилин доктор Заяц вже сидiв у реактивному лiтаку, а ще через п'ятнадцять хвилин вийшов з аеродрому Всесвiтньої Академiї наук в Пржерувi. Його зустрiв академiк Хотенков.
Мабуть, справа дiйсно була невiдкладна, бо Хотенков без всякого вступу запитав:
- Як далеко ви сягнули своїми дослiдами?.. Я чув, що ви знайшли принцип, як руйнувати гравiтацiйне поле?
- Одверто кажучи, не знаю, - знизав плечима Заяц. - В суботу це менi вдалось на мить зробити, але коли я хотiв повторити дослiд сьогоднi, саме трапився вибух у Африцi. Другої половини дня я був такий схвильований, що дослiдiв не продовжував. Вiзьмусь за них найближчим часом.
Хотенков мовчав, поки вони пiднялись сходами i зайшли до кабiнету, а потiм сухо сказав:
- Дослiд ви повиннi повторити завтра, тобто вже сьогоднi, вранцi. А щодо подiй у Африцi... то вони повиннi тiльки пiдштовхнути вас продовжувати роботу.
Доктор Заяц глянув на академiка здивовано, але нiчого не вiдповiв.
- Ви - єдина людина, яка може не допустити того, щоб вибух у Африцi вiдгукнувся аж у Всесвiтi.
- Ви говорите це серйозно?
- Цiлком. Нiколи я не говорив так серйозно, як зараз. А втiм, переконайтесь самi.
Обернувшись до столика бiля стiни, Хотенков увiмкнув магнiтофон. З динамiка почувся стогiн i одчайдушнi зойки: "Хочу жити!.. Хочу жити!.. Врятуйте мене, я хочу жити!". Знову стогiн, знову крики: "Я нiколи не хотiв убивати, то тiльки Смiт та Морган погрожували всiм бомбою... Боже врятуйте мене!.. Все розповiм... На "Променi" є ще троє: Грубер, Мак-Гардi та..." подальшi слова зливаються у невиразне бурмотiння.
Хотенков вимкнув апарат.
- Зрозумiли?.. На плiвцi записано голос пораненого, якого пiдiбрали недалеко вiд мiсця вибуху. Разом з iншими кiлькома безумцями вiн ховався в скелях Африканського узбережжя. Бiс його знає, де цi божевiльнi взяли атомну бомбу. Вона стала для них фатальною: пiд час вибуху загинули майже всi. Живим лишився тiльки оцей поранений та тi три, якi поки що спокiйно подорожують на борту "Променя"... Вони називають себе "Братством сильної руки"... - Хотенков зробив паузу. - Звiсно, "Промiнь" ми попередили одразу ж, але радiограма вже не допоможе. До Проксими вона дiйде, як ви знаєте, тiльки за чотири роки, а корабель ось-ось досягне мети, якщо не загинув, звичайно, при вибуху нової зiрки... Вiд результатiв вашої працi залежить тепер доля всiєї експедицiї... Розумiєте, чому я вас викликав?
Вчений зосереджено кивнув головою:
- Розумiю... Я навiть не уявляв... Зроблю все, що тiльки зможу.
Роздiл II
Катастрофа
- Увага, увага! - урочисто проголошує iнженер Фратев, головний спостерiгач "Променя". - Корабель перетнув орбiту планети Октава. Це означає, що ми вступили в сонячну систему Альфа Центавра А!
Нiби чудом, усiх покидає втома багатоденної напруженої працi. Наближення "Променя" до яскраво сяючого двовiр'я потребувало все бiльше i бiльше складних i точних розрахункiв. Ще до прильоту в сонячну систему необхiдно було "зважити" й "вимiряти" планети, встановити їхню температуру та склад атмосфери. За вiдносно короткий час ученi повиннi були розрахувати орбiти всiх восьми планет, якi були виявленi у Центавра А. У цiй титанiчнiй працi неоцiненним помiчником їм став "електронний мозок" чеського вченого Свободи - машини, яка за кiлька хвилин виконувала тi розрахунки, що вимагали б багаторiчних зусиль цiлого колективу обчислювачiв.
Академiки Навратiл та Чан-су з допомогою радiолокаторiв проникали крiзь атмосферу планет i вивчали їхнi поверхнi.
Было бы хорошо, чтобы книга Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць автора Бабула Володимир дала бы вам то, что вы хотите!
Отзывы и коментарии к книге Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць у нас на сайте не предусмотрены. Если так и окажется, тогда вы можете порекомендовать эту книгу Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць своим друзьям, проставив гиперссылку на данную страницу с книгой: Бабула Володимир - Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць.
Если после завершения чтения книги Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць вы захотите почитать и другие книги Бабула Володимир, тогда зайдите на страницу писателя Бабула Володимир - возможно там есть книги, которые вас заинтересуют. Если вы хотите узнать больше о книге Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць, то воспользуйтесь поисковой системой или же зайдите в Википедию.
Биографии автора Бабула Володимир, написавшего книгу Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць, к сожалению, на данном сайте нет. Ключевые слова страницы: Сигнали з всесвiту - 2. Планета трьох сонць; Бабула Володимир, скачать, бесплатно, читать, книга, электронная, онлайн