Здесь выложена электронная книга Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) автора по имени Забужко Оксана. На этой вкладке сайта web-lit.net вы можете скачать бесплатно или прочитать онлайн электронную книгу Забужко Оксана - Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр).
Размер архива с книгой Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) равняется 119.21 KB
Об авторе: Оксана Забужко
Роман "ПОЛЬОВI ДОСЛIДЖЕННЯ З УКРА¬НСЬКОГО СЕКСУ"Кизв - Видавництво
"Згода"-1996
"У меня было вполне сознательное желание дать в морду родной
литературе", - говорит Оксана Забужко по поводу своего нашумевшего
бестселлера "Польовi дослiдження з укразнського сексу". Она писала стихи, и
их перевели более чем на полтора десятка языков, а издательство "Макмиллан"
пополнило ими антологию женской поэзии ХХ века; она занималась
культурологией - и получила стипендию Фулбрайт, но подернутая тиной
упоительного единства отечественная литература поглотила ее работу, оставив
на поверхности только заметные для интересующихся пузыри. Вот и пришлось...
"Это не феминистический, а, скорее, женский роман. В нем мир моделируется с
точки зрения женщины; такая "нутряная история" с эротикой и прочими
прибамбасами". Впрочем, основное время Забужко посвящает поэзии и
"многоумным книжечкам" - только-только закончена очередная, которая
исследует Шевченков миф об Украине. А отвечая на вопросы о женском счастье,
она цитирует Берберову: "Не хотела быть счастливой - хотела быть живой".
РЕЦЕНЗИИ РОМАНА:
Андрей ОКАРА
исследования украинского секса" "Литературная газета" 16 июля 1997 года
згуби" (укр. язык) (початкова редакцiя скороченого варiанту в журналi
"Зоил" N1 1997 рiк).
АННОТАЦIЯ
АННОТАЦИЯ
Сексуальна одiссея художника й поетеси, розгортаючись в Укразнi й Америцi
кiнця ХХ-го столiття, обертадться правдивою середньовiчною мiстерiдю, в
якiй герозня проходить кругами недавньоз укразнськоз iсторiз, щоб
зустрiтися вiч-на-вiч iз Дияволом...
Сексуальная одиссея художника и поэтессы, разворачиваясь в Украине и
Америке конце ХХ столетия, оборачивается правдивой средневековой мистерией,
в которой героиня проходит кругами недавней украинской истории, чтобы
встретиться лицом к лицу с Дьяволом...
КОРОТКА БIОГРАФIЧНА ДОВIДКА
КРАТКАЯ БИОГРАФИЧЕСКАЯ СПРАВКА
Оксана Забужко - одна з провiдних укразнських письменникiв свого поколiння,
д автором трьох поетичних книжок - "Травневий iнiй" (1985), "Диринент
останньоз свiчки" (1990) та "Автостоп" (1994), надрукованоз в журналi
"Сучаснiсть" 1992 року повiсти "Iнопланетянка", лiтературно-фiлософськоз
студiз "Фiлософiя укразнськоз iдез та двропейський контекст: Франкiвський
перiод" (1992-1993), численних статей та есе на теми культури у
вiтчизнянiй, американськiй i двропейськiй перiодицi. Кандидат фiлософських
наук. Перекладала сучасну американську й польську поезiю, викладала
укразнiстику в унiверситетах Сполучених Штатiв, зокрема i як лауреат фонду
Фулбрайта. ¬з власнi вiршi перекладенi в чотирнадцяти кразнах свiту. Живе в
Кидвi, працюд в Iнститутi фiлософiз Нацiональноз Академiз Наук.
Оксана Забужко - одна из ведущих украинских писателей своего поколения,
является автором трех поэтических книжек - "Травневий iнiй" (1985),
"Диринент останньоз свiчки" (1990) та "Автостоп" (1994), напечатанной в
журнале "Сучаснiсть" 1992 года повести "Iнопланетянка",
лiтературно-фiлософськой студии "Фiлософiя укразнськоз iдез та двропейський
контекст: Франкiвський перiод" (1992-1993), многочисленных статей и эссе на
темы культуры в отечественной, американской и европейской периодике.
Кандидат философских наук. Переводила современную американскую и польскую
поэзию, преподавала украинистику в университетах Соединенных Штатов, в
частности и как лауреат фонда Фулбрайта. Ее собственные стихотворения
переведены в четырнадцати странах мира. Живет в Киеве, работает в Институте
философии Национальной Академии Наук.
Роман "ПОЛЬОВI ДОСЛIДЖЕННЯ З УКРА¬НСЬКОГО СЕКСУ"
(на украинском языке).
Оксана Забужко. Польовi дослiдження з укранського сексу
---------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен на странице
http://xyz.org.ua/ukrainian/koi/litera/zabuzhko/ukr_sex.ukr.html ¦
http://xyz.org.ua/ukrainian/koi/litera/zabuzhko/ukr_sex.ukr.html
Это нашумевший скандальный роман напечатан на Украине в
1996, некоторые рецензии на него были и в российской прессе.
Кроме того, в номере 3 "Дружбы народов" вышел его русский перевод, а в
номере 16 "Литературной газеты" есть рецензия (недоступные пока в он-лайн).
Справочный файл об Оксане Забужко содержит всю необходимую
информацию. ¦ about.txt
---------------------------------------------------------------
Даний художнiй твiр розповсюджудться в електроннiй формi з вiдому та
згоди власника авторських прав на некомерцiйнiй основi при умовi збереження
цiлiсностi i незмiнностi тексту, включаючи збереження даного повiдомлення.
Будь-яке комерцiйне використання даного тексту без вiдому i прямоз згоди
власника авторських прав НЕ ДОПУСКА+ТЬСЯ.
Роман видано окремою книжкою
Кизв - Видавництво "Згода"-1996 Copyright © Оксана Забужко 1996
Оксана Забужко
ПОЛЬОВI ДОСЛIДЖЕННЯЗ УКРАНСЬКОГО СЕКСУ
Вiд автора
Пропонований читачевi роман мав щастя зажити скандальноз репутацiз
задовго до виходу в свiт. Його чорнова версiя, вiддрукована свого часу в
Пiтсбурзькому Kinko Copies числом 12 примiрникiв, iз мiркувань суто
практичних (щоб не пропала при перелетi через Франкфурт), i роздана
авторкою друзям "почитати" (переважно у сподiваннi розумних порад), цiлком
несподiвано зробила карколомну кар'дру: вона вiдродила самвидав. У
Нью-Йорку й Чiкано, Парижi й Мюнхенi, Кидвi i Львовi запрацювали
копiювальнi машини, ксерокси нi в чому не винного чорновика, передаванi з
рук у руки, розлiзлися межи людьми, мов мишенята, i по кiлькох мiсяцях у
кизвськiй квартирi авторки залунали рiшучi мiжнароднi дзвiнки: одразу з
двох захiдних кразн зй погрожували судом i забороною права на в'ззд.
А ще кажуть, нiби лiтературою в наш час нiхто не цiкавиться, збуджено
подумала авторка й подалася до Сашка Задираки замовляти з себе новий,
якомога чепурнiший фотопортрет (його вмiщено в цьому виданнi) - для
майбутньоз судовоз справи. Тимчасом довкола роману закружляли перекладачi
ще з чотирьох кразн, i простий пiдрахунок показував, що, коли все буде
гаразд (постукати по дереву!), то на кiнець столiття перед сердешною
дослiдницею укразнського сексу погодяться вiдчинити ворота хiба тiльки
деякi держави Центральноз Африки та Тихоокеанського архiпелагу. Кепсько
обiзнанiй iз мiжнародним правом, але, як усi письменники (навiть i
укразнськi!), не вiльнiй од манiз величности, авторцi вже ввижалися
дипломатичнi конфлiкти, численнi ноти до укразнського уряду i, врештi,
повна мiжнародна iзоляцiя нашоз незалежноз держави. Звiдси недалечко було й
до танкiв окупацiйноз армiз. Нажахана такою перспективою, авторка, з натури
лояльна громадянка i патрiотка, вирiшила, що мусить придушити катастрофу в
зародку, i з цiдю метою доводить до вiдома читачiв наступне.
1) Нинiшнд видання д ддиною, призначеною для друку, версiдю роману.
2) Будь-якi iншi, наявнi в ксерокопiях, версiз, мають пiратське
походження, i за зхню циркуляцiю та можливе використання поза вiдомом
авторки вона вiдповiдальностi не несе.
3) Роман, як легко довiдатися з термiнолонiчних словникiв, - це жанр
художньоз лiтератури, а не роздiл iз особовоз (чи то судовоз) справи
автора, - вiдповiдно вiд усiх можливих аналонiй мiж описаним у цiй книжцi,
з одного боку, та реальними особами й подiями, з другого, авторка наперед
вiдмежовудться (французи в таких випадках кажуть: хай буде соромно тому,
хто погано про це подумад). Наостанцi авторка складад сердечну дяку друзям,
котрi стояли бiля витокiв цiдз книжки i, кожне на свiй спосiб, прислужилися
до зз появи на свiт: Лiндi Рейдер i Лiсi Сапiнкопф - за iдею, Михайловi
Найдану i Ростиславу Бойковичу - за дiяльну помiч у зз втiленнi, Аскольдовi
Мельничуку - за моральну i професiйну пiдтримку, без якоз теж нiчого б не
вийшло або, в крайньому разi, вийшло б щось зовсiм iнше.
Ну от i все, любий мiй читачу. За вiкном у мене то сонцем, то зливою
мерехтить над печерськими горбами липнева гроза, на сусiдському балконi
натхненно голосить ошалiлий пiвень, пiд балконом притулилася парочка
- i не помiчад, що дощ ущух, дзвонить телефон, i я, з нiжнiстю i жалем,
ставлю крапку в усiй цiй iсторiз: як звичайно закiнчували своз послання
древнi, я сказала - i спасла свою душу.
Оксана Забужко
Кизв, 31 липня 1995 року
Ще не сьогоднi, каже вона собi. Нi, ще не сьогоднi. В кухнi - крихiтнiй
eat-in kitchen1 (холодильник, електроплитка,
шафки з абияк учепленими дверцятами, що наврипились, iно вiдвернешся,
безсило вiдхилятися, як щелепа на вже-несамовладному обличчi, i все це
вiдгороджено невисоким дощаним стояком, щось нiби шинквасом, - на нього
можна просто з тоз вузесенькоз обори подавати до кiмнати - аякже, чому нi!
- ну хоч би вранiшню каву, або на обiд - пiдсмажене курча, таке, як ото в
телерекламах: золотаво зашкрумiле, мерехке од спiлих сокiв, iз грайливо
пiдiбганими нiжками вмощене на лапатих листках салати, засмажене курча
завжди виглядад щасливiшим од живого, просто промениться чудесним, смаглим
рум'янцем з утiхи, що зараз його з'здять, - можна також подавати
який-небудь джус, чи джин з тонiком у високих товстобоких шклянках, можна з
льодом, кубики, коли набирати, смiшно поторохкують, можна й без льоду,
взагалi, можливостей безлiч, треба тiльки одного - щоб хтось сидiв по той
бiк зхньоз довбаноз загороди, в якiй, здадться, завелася мурашва, бо по
стiльницi раз у раз повзе щось, що в гiгiднiчному американському домi не
повинно би повзати, та i в неамериканському теж, - хтось, кому ти це все
добро мала б, сяючи журнальною усмiшкою, з кухнi подавати, позаяк же там
нiхто не сидить i сидiти не збирадться, то ти наповажилась була воздвигнути
на стояковi iмпровiзований зимовий сад iз двох безневинних вазонiв - три
тижнi тому, коли ти сюди вселилася, то були: пишна темнозелена кучма в
жовтогарячих квiтах - раз, i рясне намисто лискучих, схожих на пластиковi,
червоних бубок на високих стеблах з еленантно завуженим листям - два; зараз
обидва вазони мають такий вигляд, нiби цi три тижнi зх день у день
поливалося сiрчаною кислотою, - на мiсцi буйноз кучми клаповухо звисають
кiлька пожовклих листочкiв з нерiвно обгорiлими краями, а колишнi тугi
червонi намистини щодалi, то бiльше нагадують сушену шипшину, навiщось
поначiплювану на рудi цурупалки, - найсмiшнiше, що ти якраз не забувала,
поливала свiй "зимовий сад", ти плекала його, як учив Вольтер, еге ж, ти
хотiла чогось живого в цiй черговiй, казна-якiй з ряду-йому-же-несть-кiнця,
тимчасовiй хатi, де бруди всiх попереднiх винаймачiв невiдмивно повсякали в
кожну шпарину, так що ти й не бралася зх вiдмивати, - але подлi
американськi бур'яни виявилися занiжнi на твою депресiю, що незбовтана
гусне в цих чотирьох стiнах, взяли й здохли, поливай не поливай, - а ти ще
хочеш, щоб тебе держалися люди!), - так ось, у кухнi з глумливо глупим
бульканням скапуд вода в раковину, i нiчим перекрити цей звук - навiть
касети на поставиш, бо портативний магнiтофончик також чомусь вийшов з
ладу. Правда, ще за вiкном, вузьким, як вiдчиненi дверцята шафи, темним о
цiй порi ("блайндерсiв" ти не опускадш, бо навпроти все'дно глуха стiна),
за протимоскiтною сiткою, либонь, застрягнувши в нiй, настирливо сюрчить,
як далекий телефонний дзвiнок, невидимий коник, - от так само настирливо
сюрчить i та думка, може, то взагалi вона й сюрчить, - а чому б не тепер?..
Не вже?.. Чого чекати?..
Логiчно зваживши - нiчого. Геть-таки зовсiм.
Пiв-упаковки транквiлiзаторiв плюс бритва, - i вибачте за невдалий
дебют. Старалася щиро, на совiсть, а що нi фiна не вийшло, то чеснiше
одразу здати карти - не гравець iз мене й зараз, далi буде ще хрдновiше:
просвiтку не видно, а сили вже не тi: не ддвочка. I все-таки - нi, не
сьогоднi.
Ще почекати. Додивитись цей фiльм до кiнця. На вiдмiну вiд тих, котрi
транслюються по тутешнiх "паблiк ченнелз", - коли в найнапруженiшi хвилини,
з холодком мимовiльного остраху стежачи, як герой мчить порожнiм тунелем,
де з-за рогу на нього от-от вихопиться престрашенне чудовисько,
спохоплюдшся - а хай йому грець! - що все ж повинно скiнчитися гаразд - ще
двi-три хвилини, сутичка, купа-мала, качання по пiдлозi, i чудовисько,
несвiтськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки
трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне
до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як-зз-там, -
i наринула, було, тривога вмент являд всю свою смiховиннiсть: знов цим
голлiвудiвським наям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати! - на вiдмiну вiд
цих, фiльм, котрий ти все-таки не важишся вимкнути, не конче мад скiнчитися
щасливо. А однаково, вимикати - непростиме свинство. I глупство. I -
дiтвацтво: не вивчив урока, не пiду до школи. Нi, золотко ("золотце",
iронiчно поправляд вона себе: так звертався до нез той чоловiк, якому
зараз, либонь, ще паскуднiше, нiж зй, але то вже не мад жодного значення),
- нi, сачконути не вийде: ти-но одбудь усе по порядку, а тодi й знати
буде, чого ти справдi варта. Понятно?
Спиши слова, татузровку зроблю, грубо й розв'язно пiдхоплюд з нез зовсiм
iнша жiнка, цинiчка з явно приблатньонними, нiби з "зони" вивезеними
манерами, зугарна, в разi коли що, й матом засандалити: якщо людина в
цiлому (кожна!) - одна велика в'язниця, то звичайно ранiше та лотра мешкала
в нiй десь у найдальшiй камерi, виходячи назовнi рiдко, тiльки коли
доводилося направду круто й солоно, та й то нiби напоказ: Ззамахали, -
говорила крiзь зуби в хвилини роздратування, трусячи головою й сама себе
гамуючи здкою посмiшкою, або ж, травлячи пiслясмак черговоз обиди (обид
останнiм часом випадало предостатньо!), з гнiвно виряченими очима
переповiдала друзям: Ддвочку на побiгеньках iз мене зробити хочуть - а во!
- била себе ребром долонi по згину стиснутоз в кулак лiвицi, - в Америцi
блатне бабисько навчилося лаятись поанлiйському, особливо гарно вдавалося
йому "Шшiт!" - котяче шипiння з дугасто вигнутою спиною, а також презирливе
"О, кам он - нiв мi е брейк!"2, яким колись раз
уперезала була того чоловiка, - взагалi, з тим чоловiком саме ця,
вiдьомськи розчiхрана, з нездорово блискучими очима й зубами i якимось
невидним, але вгадним таборовим минулим, раз у раз вихоплювалася на
переднiй план, замашисто трощачи крихкий посуд незаповнених сподiванок, той
чоловiк визволяв, викликав зз на себе з найдальшоз камери - щойно зачувши,
в першiй же сутичцi, оту його брутальну, мордобiйну iнтонацiю: "Ти менi
скажи - на хера я сюди зхав, я вдома таких самих прибамбасiв мав - отак-о!"
- лотра радiсно ринулась йому навперейми, впiзнавши партнера, тiльки в
цьому вони й були партнерами, - i вже невгавала, розпаношившись в умовах
нiколи ранiше не звiданоз свободи: "Я вчора голову почав лiпити", - брався
вiн розповiдати в зз присутностi колезi-скульптору, i лотра рвалася
наперед, гублячи шпильки й нудзики в нестримному захватi словесного
виверження: "Авжеж, злiпи собi , серце, голову, злiпи - не завадить!" - вiн
темнiв на виду так, нiби замiсть кровi в лиця вдаряло чорнило, нахилявся зй
до вуха: "Перестань мене пiдйобувати!" - вiдьма, пускаючи дим, реготалася
зсередини нез, вперше за довший час хоч чимось задоволеноз: "Гой-го, серце,
- де твод почуття гумору?" - "Я його на тiй квартирi залишив", - бовкав
вiн: з тоз квартири вони, Богу дякувать, визхали, i найлiпше було б зз по
них запечатати бодай на пiвроку, заки звiтриться чумний дух, - "Ну збiгай,
принеси, - шкiрилася вiдьма, - я тут зачекаю", - "Ключа здав", - бовкав
вiн, ставлячи, як гадав, крапку, але помилявся: "Ключа здавала - я, а в
тебе був дублiкат", - вiдбивала вона: швидке, навальне фехтування кiлками,
за яким сторонньому просто не встежити, нi, що не кажiть, а з них таки була
пара, нема що! А тепер - тепер, коли тiй, клятiй i м'ятiй, просмаленiй
бiдами до щирця, з перегорiлим на ацетонний, та все ж непозбутнiм духом
виживання (звiдки це в тобi, на ласку Божу?), якраз би й загетьманувати над
цiлою в'язницею, взявши вiдповiдальнiсть за дальший перебiг у нiй
сякого-не-якого життя, роздаючи навсiбiч накази: туди, в отi дверi - зась,
а оце смiття - зараз же на фiн повиносити, а ген той вiдсiк там-он-о -
провiтрити, в ньому вiднинi музей буде, а це ще що за нiчвида тут
вештадться й слинить - ану пшла вон (злiпи собi, серце, голову, злiпи!), -
лотра (таки ж лотра!) натомiсть вiдступилася, розмазалася по якiйсь
найдальшiй стiночцi, не видко-не чутно, i по всiх спустiлих примiщеннях
сталоз отвором в'язницi розлягадться зовсiм iнший, квильний i безпорадний,
потерчачий якийсь, голос: смикадться туди-сюди нерiвними крочками,
туп-туп-туп - i стало, - i б'дться об мури, водно в тiм самiм мiсцi, з
кожним разом спадаючи на силi, - i скоголить, скоголить, скоголить бiдна,
нелюблена, покинута на вокзалi дiвчинка, ладна йти на руцi до кожного, хто
скаже:
Было бы хорошо, чтобы книга Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) автора Забужко Оксана дала бы вам то, что вы хотите!
Отзывы и коментарии к книге Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) у нас на сайте не предусмотрены. Если так и окажется, тогда вы можете порекомендовать эту книгу Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) своим друзьям, проставив гиперссылку на данную страницу с книгой: Забужко Оксана - Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр).
Если после завершения чтения книги Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр) вы захотите почитать и другие книги Забужко Оксана, тогда зайдите на страницу писателя Забужко Оксана - возможно там есть книги, которые вас заинтересуют. Если вы хотите узнать больше о книге Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр), то воспользуйтесь поисковой системой или же зайдите в Википедию.
Биографии автора Забужко Оксана, написавшего книгу Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр), к сожалению, на данном сайте нет. Ключевые слова страницы: Польовi Дослiдження З Укранського Сексу (Роман Укр); Забужко Оксана, скачать, бесплатно, читать, книга, электронная, онлайн