Ходив по кiмнатi енергiйними кроками, наче в передчуттi чогось свiтлого, захоплюючого.
I коли раптом дзенькнув дзвоник, Никон аж здригнувся од несподiванки.
Прийшов Сократ. Никон спохмурнiв лише на хвилинку i знову просяяв.
- Ну, що - склав ефемериду кохання?
- Склав. - Сократ був трохи здивований легковажною веселiстю друга i надав своїй мовi пiдкресленої серйозностi. - Захиснi сили твого органiзму ще не вступили в активну стадiю, але це незабаром станеться. Зрештою психiка зводиться до хiмiзму, видiлення певних речовин у кров. Ось графiк...
Але вiн не встиг показати своїх психологiчних схем: пролунав сигнал вiдеофона - звичайний, такий, як завжди, нiжний, трохи спiвучий сигнал. Та для Никона вiн чомусь видався незвичайним, наче юнакова душа набрала надприродної чутливостi. Вiн поспiхом кинувся вмикати екрани. I ось затремтiли шовковою голубiнню спочатку стiни, а потiм i стеля. Наче з морської глибини поволi проступило, виринуло радiсне обличчя дiвчини. Вона дивилася звiдусюди, i погляди її великих, виразних очей схрещувались на постатi Никона.
- Любий мiй, - ворухнулися ЇЇ губи, - невже ти не здогадався, що я тiльки вивiряла тебе?
- Я... я... - хотiв щось сказати Никон i не мiг.
- Розповiм тобi все, коли зустрiнемось. Я ж розмовляю з ракети. Зустрiчай "Тайфун"!
Екрани погасли. Приголомшений Сократ впустив на пiдлогу сувiйчик паперу, на якому вiн вивiв ефемериду кохання.
- "Тайфун"! "Тайфун"! - трусонув його за плечi Никон. - Iз Землi летить "Тайфун"!

1 2