Організація судових та правоохоронних органів

, /л МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ/ ///О НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГООРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХТА ПРАВООХОРОННИХОРГАНІВЗа редакцією доцентів/. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової,О. М. ТолочнаДопущеноМіністерством освіти і науки України.Навчальний посібник для студентівюридичних спеціальностейвищих закладів освітиХарків«Право»2000ББК 67.7О 64Навчальний посібник підготовлений викладачами кафедри судовихта правоохоронних органів Національної юридичної академії України іменіЯрослава МудрогоГриф про допущення видання як навчального посібника наданий18.07.2000 р. Міністерством освіти і науки України.Рецензенти: професор правничого факультету Волинськогодержавного університету ім. Лесі Українки, докторюридичних наук В. В. Долежан; начальник кафедрикримінального процесу Університету внутрішніхсправ МВС України, кандидат юридичних наукГ. К. КожевніковАвтори навчального посібника:Кандидати юридичних наук: І. Є. Марочкін (розд. II); В. В. Афа-насьєв і В. С. Бабкова (розд. XII); В. Д. Бринцев (розд. V); Т. Б. Віль-чик(розд. X, XIII) і разом з Н. В. Сібільовою (розд. III);Д. І. Пишньов (розд. VIII); Н. В. Сібільова (§ 1-6 розд. IV, розд.VI, XI і разом з Д. І. Пишньовим (§ 7 розд. IV); Ж. О. Сульженко(розд. IX); О. М. Толочко (передмова, розд. І, § 8 розд. IV);О. О. Шандула (розд. VII).Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посіб-О 64 ник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладівосвіти /1. Є. Марочкін, В. В. Афанасьєв, В. С. Бабкова та ін.]; Заред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків:Право, 2000. — 272 с.І5ВК 966-7146-37-5У навчальному посібнику розглядаються статус судових та правоохороннихорганів та порядок їх формування. Значна увага приділяється дослідженню природисудової влади в Україні, розкривається зміст принципів правосуддя, аналізуютьсяфункції і повноваження суду, прокуратури, органів внутрішніх справ та інших пра-воохоронних органів.Для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладівосвіти України. ___• 955ГЧТ5"" ''.'•"''•' і.—*•-'•> ' ^І5ВК 966-7146-37-5голош. ББК 67.7© І. Є. Марочкін, В. В. Афа-насьєв, В. С. Бабкова, 2000© «Право», 2000ПЕРЕДМОВАСучасний етап розвитку державності вимагає глибо-ких знань про систему та повноваження органів, що бе-руть участь у реалізації правових приписів. Ці органи —основна ланка механізму правозастосування, без якого неможе існувати сучасне суспільство. Такі знання потрібнідля професійної діяльності суддів і прокурорів, слідчих іосіб, що здійснюють дізнання, адвокатів і юристів, якіпрацюють у державних, комерційних та інших організа-ціях. Вони необхідні також студенту-юристу для засвоєн-ня юридичних дисциплін, які треба йому пізнати в ходівсього процесу навчання цій професії.Навчальна дисципліна «Організація судових та право-охоронних органів» дає загальну, вихідну інформацію продержавні та недержавні органи, що здійснюють правоохо-ронну діяльність. Коло таких органів досить широке. Тра-диційно до них належать суд, прокуратура, органи досу-дового слідства, органи юстиції, органи внутрішніх справ,органи Служби безпеки, адвокатура, нотаріат.Мета вивчення даної дисципліни — дати майбутнімюристам чітке уявлення про те, як формуються ці органи,який вони мають склад і структуру, які функції викону-ють, як взаємодіють один з одним, іншими державнимита громадськими організаціями, яке їх соціальне, призна-чення. Особлива увага приділяється судам, оскільки вонинаділені повноваженнями по здійсненню судової влади.Одна з особливостей цієї дисципліни полягає в тому,що від тих, хто її вивчає, вимагається засвоєння численнихнормативних актів. У цілому студенту доводиться матиПередмовасправу з декількома десятками нормативних актів різно-го рівня, починаючи від Конституції України, законів таміжнародних договорів, обов'язкових для України, і за-кінчуючи відомчими нормативними актами. Мабуть,тільки деякі юридичні дисципліни характеризуються та-кою особливістю. Для студента, якій не має достатніх на-вичок роботи з нормативними актами, такий обсяг юри-дичної інформації являє значну проблему. Становищеускладнюється ще й тим, що триває процес відновленнязаконів та інших нормативних актів, у тому числі тих, щобезпосередньо стосуються організації і основ діяльностіправоохоронних органів.Організація судових та правоохоронних органівРозділіОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ,СИСТЕМА ТА НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛАНАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯСУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ»§ 1. Поняття і завдання правоохоронної діяльностіОдним з важливих напрямків діяльності держави та їїорганів у житті суспільства є виконання завдань по захи-сту прав і свобод людини і громадянина, охороні прав ізаконних інтересів державних та недержавних організа-цій, об'єднань громадян, боротьбі зі злочинами та інши-ми правопорушеннями. Про це говориться в ст. З, п. 1,14ст. 92, п. 1, 2 ст. 116 Конституції України. Так, у ч. 2 ст. ЗКонституції України закріплено: «Права і свободи люди-ни та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль-ності держави. Держава відповідає перед людиною засвою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сво-бод людини є головним обов'язком держави».Наведені конституційні приписи вимагають, щоб усіоргани їх точно виконували. Водночас самі громадяни непозбавляються можливості відстоювати в будь-який за-конний спосіб свої права і свободи, активно домагатисявиконання органами покладених на них повноважень тасприяти їм у цьому.Для переважної більшості органів їх діяльність не за-микається на вирішенні цих хоча і дуже важливих, але всеж обмежених завдань по безпосередньому захисту прав ісвобод людини і громадянина, охороні законності і пра-вопорядку, боротьбі зі злочинами та іншими правопору-шеннями. У цих органів на першому плані стоять іншізавдання — вирішення поточних і перспективних еконо-мічних питань, питань культури, науки, освіти, обороно-здатності і безпеки, зовнішньої політики, співробітницт-ва з іншими країнами і т.ін. Деякі функції по охороні за-конності і правопорядку вони виконують поряд із здійс-ненням своїх основних завдань.Розділі. Основні поняття, предмет, система…Спеціально забезпеченням правопорядку займаєтьсязначно менше коло органів. Це органи, створені тількиабо головним чином для виконання такої ролі, їх прийня-то іменувати органами охорони правопорядку. Вони покли-кані охороняти обумовлений соціальними, економічни-ми, моральними, культурними, історичними та іншимичинниками закріплений в Конституції і законах України,інших нормативно-правових актах порядок життя і діяль-ності громадян України та інших осіб, що проживають вУкраїні, їх права і свободи, а також інтереси суспільства ідержави.Дуже близько до поняття органів охорони правопо-рядку примикає поняття правоохоронних органів. Ці по-няття дуже схожі, але не ідентичні. Коло органів, що по-значаються ними, не збігається. Не всі органи охорониправопорядку можна вважати правоохоронними. Таксамо серед правоохоронних органів є такі, що не займа-ються і не повинні займатися охороною суспільного по-рядку або правопорядку в широкому розумінні цього сло-ва. Щоб виділити критерії, за якими ті чи інші органи від-носять до правоохоронних, слід усвідомити природу іознаки правоохоронної діяльності.Цей термін і поняття, що позначається ним, уведенів юридичний обіг на початку 60-х років. Чинне законо-давство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяль-ності. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, вислов-люються різні думки про те, які органи слід вважати право-охоронними.Для одних авторів правоохоронна діяльність — це лишедіяльність компетентних державних органів у сфері боро-тьби зі злочинами. Іншими словами, ставиться знак рівно-сті між поняттям правоохоронної діяльності і поняттямборотьби зі злочинністю. Для других — це боротьба зі зло-чинами, і з іншими правопорушеннями (в основному тими,що прийнято називати адміністративними проступками).Для третіх — це діяльність по підтримці суспільного поряд-ку (патрулювання в громадських місцях, при проведенні ма-сових заходів—демонстрацій, мітингів, пікетування та ін.).Організація судових та правоохоронних органівТакий спрощений підхід до визначення поняття пра-воохоронної діяльності не можна визнати правильним,оскільки він істотно спотворює сутність розглядуваноговиду діяльності і використовується для «обґрунтування»дуже спірних суджень про те, які органи слід вважати пра-воохоронними.Прихильники цього підходу не хочуть бачити, щосфера охорони права значно ширша за сферу боротьби зізлочинністю або порушеннями суспільного порядку. Пра-во повинно охоронятися не тільки від явно недопустимихактів порушення законів або антигромадських явищ. Неменшою мірою недопустимими є також будь-які іншіпрояви порушення права, спроби недозволено обмежува-ти, ущемляти або принижувати будь-які права і законніінтереси, кому б вони не належали — законодавцю, главідержави або іншому органу влади, державній або недер-жавній організації, посадовій особі або громадянину,іноземцю, особі без громадянства. Всі ці порушення по-винні припинятися не менш рішуче, ніж злочин або по-рушення порядку в суспільних місцях, а їх негативні на-слідки — усуватися або виправлятися. Тому і потрібнадіяльність, яка іменується правоохоронною діяльністю вширокому розумінні цього слова. У противному разі єбезпідставними міркування про правопорядок.Наприклад, рішення компетентних органів про поно-влення на роботі незаконно звільненої людини, або рішен-ня про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок необе-режності, або рішення про визнання неконституційнимзакону, що ущемляє основні права і свободи особи, неменш важливі для забезпечення правопорядку, ніж бороть-ба зі злочинністю. Такі дії теж становлять собою охоронуправа за допомогою юридичних засобів, а їх сукупністьє невід'ємним компонентом правоохоронної діяльності.Саме таке розуміння правоохоронної діяльності до-зволяє зробити висновок, що вона має низку істотнихознак.По-перше, ця діяльність спрямована на охорону пра-ва від будь-яких порушень.Розділ І. Основні поняття, предмет, система…По-друге, вона може здійснюватися не будь-якимспособом, а лише шляхом: а) розгляду юридичне значу-щих справ і, у деяких випадках, застосування до правопо-рушників примусових заходів і стягнень; б) виявленняправопорушень і осіб, винних у їх вчиненні;в) обвинувачення у вчиненні правопорушення; г) пред-ставництва і захисту порушених прав і законних інтересів;ґ) нагляду за додержанням законів.По-третє, ця діяльність повинна відповідати припи-сам правового нормативного акта. Наприклад, тільки за-кон може бути підставою для застосування конкретногозаходу впливу і чітко визначати його зміст. Орган, що за-стосовує такий захід, зобов'язаний пунктуально викону-вати відповідні розпорядження. Встановлена в законі мірастягнення може бути застосована тільки до винного у вчи-ненні діяння і тільки в зазначених межах. Відхилення відрозпорядження закону під будь-яким приводом вважаєть-ся актом незаконним, несумісним з охороною прав і сво-бод людини.По-четверте, характерним для правоохоронної діяль-ності є й те, що вона реалізується з додержанням певних,встановлених у законі або іншому нормативному акті про-цедур. Наприклад, вирок суду, який визнає винним абовиправдовує підсудного, може бути ухвалений тільки піс-ля судового розгляду і всебічного обговорення судом усіхпитань, конкретно передбачених процесуальним законом.Таке обговорення повинно проходити.в дорадчій кімнаті,із забезпеченням таємниці наради і додержанням іншихпроцедурних правил. Законом встановлені і правила длярозгляду справ про інші правопорушення. За відповідни-ми правилами здійснюється розгляд майнових спорів, спо-рів, пов'язанихіз звільненням, і т. ін. В усіх випадках ухва-лення рішення про застосування або незастосування доособи юридичних заходів впливу передбачаються встано-влені законом конкретні правила, які слід обов'язково ви-конувати, їх порушення може мати наслідком визнаннярішення незаконним, тобто таким, що не має юридичноїсили, а також інші негативні наслідки. ______Організація судових та правоохоронних органівПо-п'яте, істотною ознакою правоохоронної діяль-ності є те, що вона реалізується спеціально уповноваже-ними на те органами, що комплектуються відповіднимчином підготовленими службовцями — в основномуюристами, а також фахівцями, що розуміються в іншихгалузях знань. В їх розпорядженні є необхідні матері-альні і технічні засоби. Організація і діяльність такихорганів докладно і всебічно регламентується в законодав-чому порядку, в тому числі шляхом встановлення особ-ливих процедурних (процесуальних) правил. Все це в су-купності спрямовано на забезпечення законності, обґру-нтованості і справедливості рішень, прийнятих названи-ми органами.Таким чином, під правоохоронною діяльністю слід розу-міти діяльність по охороні права, яка здійснюється спеціальноуповноваженими на те органами за встановленою в законіпроцедурою і полягає в розгляді юридична значущих справ, ви-явленні правопорушень і обвинуваченні осіб, винних в їх вчи-ненні, і, у деяких випадках, у застосуванні до правопорушни-ків примусових заходів, регламентованих законам, а такожу представництві ізяхистіярав і законних інтересів фізич-них та юрадачнях осіб.Питання про завдання правоохоронної діяльності, які питання про її поняття і зміст, у законодавчому порядкуоднозначно не вирішені, проте це не означає, що в неїнемає своїх завдань. Вони є, і про них можна судити позмісту деяких законодавчих актів, в яких тією чи іншоюмірою вирішуються питання організації і діяльності різ-них правоохоронних органів. Аналіз цих актів свідчить,що основними об'єктами, які повинні захищатися систе-мою правоохоронних органів, є: людина — її права і сво-боди; суспільство — його матеріальні і духовні цінності;держава — її конституційний лад, суверенітеті територі-альна цілісність.Ці положення і слід вважати основними орієнтирамипри розкритті змісту завдань правоохоронної діяльності,оскільки в них чітко позначені ті цінності, які повинніохоронятися.Розділ І. Основні поняття, предмет, система…Завданнями правоохоронної діяльності є гарантуваннязахисту і швидкого поновлення порушених прав, свобод і за-конних інтересів особи, матеріальних і духовних інтересівсуспільства, захисту конституційного ладу, суверенітету ітериторіальної цілісності держави.§ 2. Функції правоохоронної діяльностіЗа своїм змістом правоохоронна діяльність є різнорід-ною, що проявляється у відносній різноманітності викону-ваних нею функцій, зміст яких визначається основниминапрямками цього виду діяльності. До таких функцій на-лежать:— правосуддя;— судовий контроль;— прокурорський нагляд;— розслідування злочинів;. — надання правової допомоги;— організаційне забезпечення діяльності судів таінших органів.Кожний з цих напрямків має за мету досягнення кон-кретних результатів, а саме:1) усунення порушень норм Конституції України;2) справедливий розгляд цивільних і кримінальнихсправ, справ про адміністративні правопорушення, арбі-тражних справ;3) виявлення і усунення порушень закону засобам^прокурорського реагування;4) розкриття злочинів і викриття осіб, винних в їх вч^-ненні; Г-5) підготовка матеріалів для розгляду конкретнихсправ у суді;6) надання всім, кому це необхідно, кваліфікованоїюридичної допомоги, особливо тим особам, що притяга-ються до кримінальної відповідальності, а також наданняінших юридичних послуг;7) створення умов для нормальної діяльності судів таінших органів.Організація судових та правоохоронних органівДосягнення цих результатів у кінцевому результатізабезпечує виконання завдань правоохоронної діяльності,незважаючи на своєрідність і специфічність методів, що ви-користовуються в процесі реалізації конкретних її функцій.Істотним є й те, що всі названі функції взаємозалежніі доповнюють одна одну. У відповідних розділах цьогопосібника наводиться їх докладна характеристика. Тут женеобхідно особливо відзначити, що серед цих функційважливе місце посідає правосуддя як форма реалізації су-дової влади. Незалежна судова влада має стати невід'єм-ним атрибутом правової держави, до якої прагне Україна.Проте правова держава неможлива без ефективного ісправедливого правосуддя, до якого всі громадяни повин-ні ставитися з повагою.Правосуддя — це така функція правоохоронної діяль-ності, що прямо стосується захисту найбільш значущихправ і законних інтересів людини і громадянина. Виконан-ню завдань правосуддя так чи інакше підпорядкована реа-лізація всіх інших правоохоронних функцій. Наприклад,правосуддя по кримінальній справі не може бути здійсне-не законно, обґрунтовано і справедливо, якщо ця справа небула попередньо всебічно і повно розслідувана компетен-тними органами. Реалізація правосуддя — це насампередзабезпечення конституційних розпоряджень, у тому числітих, що прямо пов'язані з належним відправленням право-суддя, гарантіями його законності, обгрунтованості тасправедливості. Тому про правосуддя, ні якою мірою незменшуючи значення інших правоохоронних функцій,можна говорити як про генеральну функцію в цій системі.§ 3. Система і загальна характеристика органів,що здійснюють правоохоронну діяльністьДля виконання функцій правоохоронної діяльностііснують конкретні органи, що відповідно й іменуютьсяправоохоронними.Перелік правоохоронних органів уперше закріпленийв Законі України «Про державний захист працівників судуі правоохоронних органів». Відповідно до цього Закону доРозділ І. Основні поняття, предмет, система…правоохоронних органів належать: суди, органи прокура-тури, органи Міністерства внутрішніх справ України, орга-ни Служби безпеки України, митні органи, органи охоро-ни державного кордону, органи державної податкової адмі-ністрації, органи державної контрольно-ревізійної служби,органи державної лісової охорони, інші органи, що вико-нують правозахисні та правоохоронні функції.Такий широкий перелік правоохоронних органів пояс-нюється насамперед тим, що в законодавчому порядку невирішене питання про поняття правоохоронної діяльності.Тому законодавцю слід професійно підходити до викори-стання юридичних термінів у законодавчому процесі.З урахуванням наведеного визначення правоохорон-ної діяльності і характеристики її функцій (напрямків) доправоохоронних органів належать: суди (КонституційнийСуд України і суди загальної юрисдикції), органи проку-ратури, органи попереднього розслідування, органи.Служби безпеки України, органи Міністерства внутрішніхсправ України, адвокатура, нотаріат, органи юстиції.Протягом тривалого часу вважалося безспірним, що суд еодним з правоохоронних органів, причому основним. Однак цеположення нерідко заперечуєя^я. ?нсдоюцрється думка, щосуди не можна відносити до правоохоронних органів, оскіль-ки вони є органами судової влади, і їх не слід включати в одинперелік з органами прокуратури і органами виконавчої влади(юстиції, внутрішніх справ, Служби безпеки). Суди повиннібути незалежними від них, подібно тому як судова влада маєбути незалежною від законодавчої і виконавчої влади.Прихильники такої позиції не беруть до уваги при-наймні три істотні обставини.По-перше., віднесення того чи іншого органу до чис-ла правоохоронних аж ніяк не означає позбавлення йогонезалежності і підпорядкованості іншим однорідним ор-ганам. Наприклад, віднесення органів юстиції до право-охоронних не призводить до їх залежності від органів вну-трішніх справ або прокуратури. Так само належність про-куратури і міліції до правоохоронних органів не означаєїх залежності одна від одної.Організація судовій піа правоохоронних органівПо-друге, виключення судів із числа правоохороннихорганів неминуче приведе до заперечення того, що вониуповноважені займатися охороною права. Це вже зовсімпозбавлено логіки. Суд був і залишається органом, щоуособлює судову владу, яка здатна ефективно охоронятиправо. Саме в суд частіше за все звертаються люди за захи-стом своїх прав і свобод. Туди ж звертаються і юридичніособи, коли їм необхідно захистити свої законні інтереси.Приналежність судів до самостійної гілки публічної владислід розглядати як обставину, внаслідок якої за ними визна-ється особливий статус серед інших органів, що стоять насторожі права, як вагому підставу для твердження, шр вони -вершина піраміди всієї системи правоохоронних органів.Заперечення того, що суди є правоохоронними орга-нами, тобто органами, що охороняють (захищають) пра-во, суперечить загальновизнаному положенню про те, щосуд — найкращий гарант захисту прав і свобод людини і гро-мадянина. Саме ця ідея покладена в основу ст. 55 Консти-туції України і міжнародних нормативно-правових актівв галузі прав людини. — .По-третє, виключення судів із числа правоохороннихорганів;— результат спрощеного розуміння сутності пра-воохоронної діяльності,' ототожнення її з діяльністю поборотьбі зі злочинністю, по охороні порядку в громадсь-ких місцях тощо.Прокуратура як правоохоронний орган здійснює:- підтримання державного обвинувачення в суді;- представництво інтересів громадянина або державив суді;- нагляд за додержанням законів органами, що здій-снюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і до-судове слідство;- нагляд за додержанням законів при виконанні судо-вих рішень в кримінальних справах, а також при застосу-ванні інших заходів примусового характеру, позв'язаних зобмеженням особистої свободи громадян.Адвокатура є професійним добровільним громадсь-ким об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, сво-Розділ І. Основні поняття, предмет, система…бод і представництву інтересів фізичних та юридичнихосіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Отже, адвока-тура, не будучи державним органом, бере участь у реалі-зації конституційного принципу права осіб на юридичнудопомогу.Адвокати мають право здійснювати свою діяльністьіндивідуально або створити своє адвокатське бюро, об'єд-нуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фір-ми, контори та ін.До правоохоронних органів належить і нотаріат. Но-таріуси (державні і приватні) забезпечують правильнеоформлення і посвідчення різних документів, правочинів,договорів. Нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам,підприємствам і організаціям у реалізації їх прав і захис-ту законних інтересів, роз'яснювати їх права і обов'язки,попереджати про наслідки, які можуть настати, щоб їхправова непоінформованість не могла бути використанаїм на шкоду. Нотаріус повинен відмовити у вчиненні но-таріальної дії, якщо вона не відповідає законодавству. Та-ким чином, нотаріальна діяльність є складовою частиноюправоохоронної діяльності.В організації деяких правоохоронних органів, їх кад-ровому, фінансовому, матеріально-технічному і методич-ному забезпеченні важливу роль виконують органи юс-тиції, повноваження яких є досить широкими, що дозво-ляє назвати ці органи правоохоронними. До таких повно-важень належать повноваження по організаційному за-безпеченню судів, організації роботи нотаріату і перевірційого діяльності, державної реєстрації нормативних актів,що видаються міністерствами, відомствами та іншими ор-ганами і стосуються прав і законних інтересів фізичних таюридичних осіб.Характеризуючи систему правоохоронних органів,необхідно враховувати й передбачену ст. 101 КонституціїУкраїни особливу посадову особу — Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини. Ця посада уведена длязабезпечення парламентського контролю за додержаннямконституційних прав і свобод людини і громадянина.Організація судових та прав'юхоронних органівГоловна функція Уповноваженого — розгляд скарг грома-дян України та іноземців або осіб без громадянства, щоперебувають на її території, після того як ці особи зверну-лися зі своїми скаргами в суди України або інші компе-тентні органи, але не одержали там відповідного захисту.Аналіз Закону України «Про Уповноваженого ВерховноїРади України з прав людини» дозволяє зробити висновокпро те, що Уповноважений самостійно здійснює право-охоронну діяльність. Як правоохоронний орган Уповно-важений має право:1) направити в Конституційний Суд України подан-ня щодо конституційності законів і офіційного тлума-чення Конституції і законів України (ст. 40 ЗаконуУкраїни від 16 жовтня 1996 р. «Про КонституційнийСуд України»);2) звернутися у Вищу раду юстиції з пропозицією прий-няти подання про звільнення судді з посади (ст. ЗО Зако-ну України від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юстиції»);3) звернутися в суд із заявою про захист прав і сво-бод людини, порушених рішеннями або діями (бездіяль-ністю) державного органу, органу місцевого самовряду-вання або посадової особи, а також особисто або черезсвого представника брати участь в процесі у встановле-них законом формах;4) подати до компетентних державних органів кло-потання щодо порушення адміністративного чи дисци-плінарного провадження або кримінальної справи від-носно посадової особи, в рішеннях або діях (бездіяль-ності) якої вбачаються порушення прав і свобод людиниі громадянина;5) внести в суд або прокуратуру клопотання про пере-вірку рішення, що набрало чинності, вироку суду, виснов-ку або постанови суду чи постанови судці;6) викласти свої доводи посадовій особі, що має пра-во вносити протести на судове рішення, а також бути при-сутнім при судовому розгляді справи та деякі інші повно-важення.Розділ І. Основні поняття, предмет, система…§ 4. Предмет і система навчальної дисципліни«Організація судових та правоохороннихорганів» та її співвідношення з іншимиюридичними дисциплінамиПредметом будь-якої навчальної дисципліни є колопитань і проблем, що в ній вивчаються. Предмет навчаль-ної дисципліни «Організація судових та правоохороннихорганів» містить у собі характеристику правоохоронноїдіяльності, відомості про органи, що здійснюють право-охоронну діяльність, їх структуру і повноваження, а такожпро статус посадових осіб, що працюють у цих органах.Таким чином, предметом навчальної дисципліни «Ор-ганізація судових та правоохоронних органів» є положенняпро основи організації, систему, завдання і повноваженняправоохоронних органів та статус посадових осіб, що пра-цюють у цих органах.Система навчальної дисципліни взагалі становитьсобою перелік тем, які вивчаються в ній. До системи нав-чальної дисципліни «Організація судових та правоохорон-них органів» включаються теми, в яких розглядаютьсязагальні шггання, пов'язані з поняттям правоохоронноїдіяльності, характеристикою органів, що здійснюють цюдіяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх по-будови і діяльності.Визнання судової влади одним з напрямків державноївлади призвело до включення в систему цієї дисциплінипитань про поняття судової влади, її ознаки і функції.Значна увага приділяється вивченню сутності і принципіворганізації та діяльності судової влади, а також викладен-ню відомостей про побудову судової системи в цілому,характеристиці повноважень Конституційного СудуУкраїни і судів загальної юрисдикції.Система дисципліни, що вивчається, охоплює такожтеми, присвячені організаційному забезпеченню діяль-ності судів, прокурорському нагляду та іншим напрямкамроботи прокуратури, виявленню і розслідуванню злочи-нів, наданню юридичної допомоги та інших правових по-Організація судових та правоохоронних органівслуг, а також побудові органів, що виконують ці правоохо-ронні функції.Організація судових та правоохоронних органів — одиніз початкових навчальних курсів, що дають вихідні знанняпро правоохоронну діяльність і органи, що її здійснюють.Ці знання перебувають у тісному зв'язку і взаємозалежностіз відомостями, що даються студентам юридичних вузів прививченні деяких суміжних навчальних дисциплін.До таких дисциплін належить теорія держави і права.Пізнання багатьох питань організації і діяльності суду, орга-нів прокуратури, органів внутрішніх справ, органів Службибезпеки, адвокатури, юстиції, нотаріату вимагає загально-правового підходу до них, що дозволяє вивчити конкретніправові явища не у відриві від інших явищ, не в статиці, а вдинаміці, розвитку, на фоні історичних подій, в порівнянніз нагромадженим юридичним досвідом як в Україні, так і заїї межами.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Вихідні знання, необхідні для такого підходу, на-буваються саме при вивченні основ теорії держави і права.Не ізольована дисципліна, що вивчається, і від кон-ституційного права. В рамках конституційного права по-ряд з висвітленням багатьох інших проблем дається зага-льна картина ролі і місця правоохоронних органів у сис-темі всіх органів держави, характеризуються взаємозв'я-зки між ними, визначаються конституційні принципи їхпобудови і діяльності. Робиться це, зокрема, на базі поло-жень Конституції України, в тому числі й спеціально при-свячених правам і свободам людини і громадянина, судо^вій владі, прокуратурі, адвокатурі та ін.Чимало точок зіткнення має дисципліна, що вивчаєть-ся, і з адміністративним правом, одним із завдань якого євивчення закономірностей організації функціонуваннявсіх органів виконавчої влади, а також процедури застосу-вання адміністративної відповідальності за відповідні про-ступки. Такі органи виконавчої влади, як Міністерствоюстиції України, Міністерство внутрішніх справ України тапідпорядковані їм органи, здійснюють свої управлінські(виконавчі) функції одночасно з функціями правоохорон-ними. Тому аспекти їх організації і здійснення правоохо-Роздія І. Основні псронних повноважень одержують необхідне висвітлення вкурсі «Організація судових та правоохоронних органів».Дисципліна, що розглядається, тісно стикається з ци-вільним процесом і арбітражним процесом. У курсі цивіль-ного процесу переважно вивчається діяльність суду порозгляду цивільних справ, а в курсі арбітражного проце-су — порядок розгляду спорів в арбітражних судах.Дуже тісно організація судових та правоохоронних ор-ганів пов'язана з кримінальним процесом, основне призна-чення якого — глибокий аналіз змісту діяльності всіх пра-воохоронних органів, що здійснюють провадження посправах про злочини. Ця дисципліна дає уявлення про те,як повинні діяти правоохоронні органи при розкритті зло-чинів, викритті осіб, винних в їх вчиненні, і призначеннізаходів правового впливу до таких осіб, а так само при ре-абілітації осіб, незаконно притягнутих до кримінальної від-повідальності. Вона також дає орієнтацію, як мають взає-модіяти ці органи між собою і з громадянами, інтереси якихпорушені злочином. Організація правоохоронних органівзначною мірою залежить від змісту виконуваної ними діяль-ності, порядку (процедури) провадження конкретних дій.І навпаки, зміст їх діяльності істотно залежить від ви-рішення організаційних питань, тобто від того, як, напри-клад, повинні будуватися і фактично будуються відносиниміж прокурором і слідчим, дрокурором і судом, адво-катом — захисником обвинуваченого і слідчим. ІНа старших курсах юридичних вузів викладається та-кож «Прокурорський нагляд» — предмет, що дає відомостіпро зміст, форму і методи здійснення всіх напрямківдіяльності прокуратури, які істотно розвивають і допов-нюють матеріал теми дисципліни «Організація судових таправоохоронних органів», присвячений прокуратурі.§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організаціясудових та правоохоронних органів»Пізнання основ організації і функцій правоохороннихорганів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор-Організація судових та правоохоронних органівмації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених(монографічні дослідження, підручники, навчальні посіб-ники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, атакож практика їх застосування.Учені розробляють теоретичні проблеми правоохо-ронної діяльності, висловлюють судження щодо загаль-них і конкретних проблем судової влади, прокурорсько-го нагляду, досудового слідства, надання правової допо-моги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни.В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваютьсянові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконаленняправоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють.Осмислення теоретичних питань є найважливішою стаді-єю наукового пізнання. 'Закони та інші нормативно-правові акті також є важли-вим джерелом дисципліни «Організація судових та право-охоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-правових актів і положень, що містяться в них, значною мі-рою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьохорганів і посадових осіб, покликаних виконувати важливудля суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьомупотрібна особливо ретельна правова регламентація побудо-ви відповідних органів, їх повноважень і статусу посадовихосіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілкомвиключити імовірність судових чи слідчих помилок, що зав-дають непоправної шкоди правамі свободам особи.Для масиву нормативно-правових актів щодо право-охоронних органів характерним є співіснування актів різ-нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України іакти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якійгрунтується система правоохоронних органів:Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —Розділ І. Основні поняття, предмет, система…класифікація нормативно-правових актів за їх змістомнезалежно від їх юридичної сили; друга — класифікаціянормативно-правових актів за їх юридичною силою.Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту(предмета) можна поділити на такі групи актів:- загального характеру;- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;- про органи розслідування злочинів;- про організацію правової допомоги;- про організаційне забезпечення діяльності судів іоргани, що його здійснюють;До нормативно-правових актів загального характеруналежать Конституція України, Загальна декларація правлюдини, Міжнародний пакт про громадські і політичніправа, Конвенція про захист прав людини і основних сво-бод, Основні принципи незалежності судових органів,закони України «Про державний захист працівників судуі правоохоронних органів», «Про організаційно-правовіоснови боротьби з організованою злочинністю».Особливе місце в групі нормативно-правових актів,зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішенінайбільш принципові питання державного і громадсько-го життя.Для навчальної дисципліни «Організація судових таправоохоронних органів» першорядне значення має роз-діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини ігромадянина». У ньому містяться положення про рівно-правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяявсіх правосуддя, про право кожного захищати свої праваі свободи будь-якими не забороненими законом способа-ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державнихорганів і посадових осіб, у тому числі про право звертатисяза захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-Організація судових та правоохоронних органі*шувати громадян давати показання або пояснення щодосебе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальнута моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-ня і арешту особи, таємницею листування, телефоннихрозмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.Ці конституційні вимоги визначають зміст діяльності пра-воохоронних органів, ставлять їх.у встановлені закономрамки, впливають на основи їх організації.Таку ж спрямованість мають положення розділу VIIIКонституції України «Правосуддя», де зосереджені ос-новні вимоги до порядку і умов здійснення судової влади,засад організації органів, на які покладається реалізаціяцієї влади. Серед них — положення про те, що правосуд-дя може здійснюватися виключно судами, що організу-ються відповідно до закону; судді при здійсненні право-суддя незалежні і підкоряються лише закону; розгляд су-дових справ повинен бути відкритим, змагальним і т. ін.Чимало принципових конституційних положень мі-ститься в інших розділах Конституції України. До нихможна віднести ті, що стосуються Конституційного СудуУкраїни (розділ-ХІІ), прокуратури (розділ VII), адвркатугри(ст. 59ХЗаслуговує на увагу розділ XV Конституції України«Перехідні положення», зокрема пункти 9,12 і 13, що сто-суються термінів і порядку приведення у відповідність зКонституцією судової системи і системи органів проку-ратури, а також порядку арешту, тримання під вартою ізатримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, по-рядку проведення огляду і обшуку житла або іншого во-лодіння особи.,,,. … ,Значення конституційних положень полягає, кріміншого, у тому, що вони маютьстосовно всіх нормативнихактів, що видаються в Україні, найвищу юридичну силу, єобов'язковими до виконання.В останні роки все більша увага приділяється підви-щенню ролі міжнародних (міждержавних) договорів, утому числі з питань, пов'язаних безпосередньо з орга-Розділ І. Основні поняття, предмет, система…нізацією і діяльністю судів та інших правоохороннихорганів.Стосовно міжнародних договорів у ст. 9 КонституціїУкраїни говориться: «Чинні міжнародні договори, згодана обов'язковість яких надана Верховною Радою України,є частиною національного законодавства України».Серед міжнародних договорів особливо виділяють-ся Міжнародний пакт про цивільні і політичні правалюдини і Міжнародний пакт про економічні, соціальніі культурні права (схвалені Генеральною АсамблеєюООН 16 грудня 1966 р.), Конвенція прав людини і осно-вних свобод від 4 листопада 1950 р. Ці нормативні актиратифіковані Україною, є частиною її національногозаконодавства і обов'язкові до виконання на всій її те-риторіїЗначна увага має приділятися міжнародним докумен-там, схваленим Генеральною Асамблеєю ООН у різні роки,зокрема Загальній декларації прав людини, Факультатив-ному протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і по-літичні права, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіхформ расової дискримінації, Конвенції проти катувань таінших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гід-ність, видів покарання, а також Основним принципам не-залежності судових органів. Ці нормативні акти містятьавторитетну реґламентаціюпитань, пов'язаних з оскаржен-ням несправедливих, з погляду зацікавлених осіб, рішеньвищих судових інстанцій України в міждержавні органи,покликані захищати права свободи людини, наприклад, уЄвропейський суд з прав людини. Така можливість оскар-ження прямо передбачена ч. 4 ст. 55 Конституції України.Що стосується останнього з названих документів, то йоговивчення дозволяє одержати уявлення про те, як повиннівирішуватися питання забезпечення принципу незалеж-ності судової влади.Певне місце серед джерел дисципліни, що вивчаєть-ся, посідає група нормативно-правових актів про судовувладу. До них належать закони України «Про статус суд-дів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрійОрганізація судових та правоохоронних органівУкраїни», «Про арбітражний суд», «Про органи суд-дівського самоврядування», «Про Вищу раду юстиції».До нормативно-правових актів, що стосуються органівпрокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру»,Положення про класні чини працівників органів прокура-тури, Дисциплінарний статут прокуратури України.У Законі України «Про прокуратуру» досить детальновирішені всі основні питання, як-то: поняття і зміст про-курорського нагляду, принципи організації і діяльностіпрокуратури, функції прокурорського нагляду, системаорганів прокуратури, повноваження прокурорів, статуспрацівників прокуратури. Положення даного Закону уточ-нюють, доповнюють і розвивають те, що записано в роз-ділі VII Конституції України, присвяченому прокуратурі.Численною є група нормативно-правових актів, щорегламентують розслідування злочинів. До них належать:закони України «Про міліцію», «Про Службу безпекиУкраїни», «Про державну податкову службу України»,«Про Державний кордон України», «Про оперативно-роз-шукову діяльність», Положення про Міністерство внутрі-шніх справ України, Митний кодекс України, Криміналь-но-процесуальний кодекс України (далі — КПК). Це по-яснюється тим, що виявлення і розслідування злочинів т-діяльність неоднорідна. Вона складається з трьох видів:оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудово-го слідства. До того ж, особливістю реалізації цієї діяль-ності є те, що вона покладається на багато які органи зурахуванням їх профілю.Зрозуміло, в рамках дисципліни, що вивчається, немаєнеобхідності досконально засвоювати повний зміст норма-тивно-правових актів, що регламентують цю діяльність. Цебуде зроблено при вивченні матеріалу в інших дисциплінах.Однак положення, що стосуються кола органів, які вияв-ляють і розслідують злочини, їх структури, основних пов-новажень, взаємодії між собою та іншими державними інедержавними органами, засвоювати необхідно.Надання кожному правової допомоги є багатогран-ною правоохоронною функцією. Серед нормативно-пра-Розділ І. Основні поняття, предмет, система…вових актів, що її регламентують, основним слід вважатиЗакон України «Про адвокатуру», який, безсумнівно, по-трібно погоджувати з положеннями Конституції Україниі законів, що визначають права і обов'язки тих, хто надаєправову допомогу (наприклад, з КПК, Цивільним проце-суальним кодексом України, Арбітражним процесуаль-ним кодексом України, Кодексом України про адмініст-ративні правопорушення). У цю групу включаються та-кож нормативно-правові акти, що стосуються статусу ад-вокатів: Положення про кваліфікаційно-дисциплінарнукомісію адвокатури і Положення про Вищу кваліфікацій-ну комісію адвокатури.Нарешті, остання група нормативно-правових актів єне настільки численною. До неї належать Положення проМіністерство юстиції України і Закон України «Про нота-ріат», атако*деякі із вже зазначених актів (закони Укра-їни «Про статус судів», «Про Конституційний Суд Украї-ни», «Про судоустрій України», «Про арбітражний суд»,«Про органи суддівського самоврядування»). В них міс-тяться положення, що мають відношення до регламен-тації складного комплексу дій по здійсненню такої право-охоронної функції, як організаційне забезпечення судів таінших правоохоронних органів.Відповідно до Конституції України і сформульованихв юридичній доктрині установок нормативно-правовіакти про правоохоронні органи вишиковуються в певнуієрархічну структуру. Місце конкретного нормативно-правового акта в цій структурі визначається, як правило,тим, який орган і в якому порядку його прийняв. Ієрар-хія нормативно-правових актів в Україні в порядку змен-шення їх юридичної сили виглядає такш* чином.На найвищому рівні знаходиться Конституція Украї-ни. Вона приймається з додержанням особливої процеду-ри і вирішує основні питання державного і суспільногожиття, у тому числі організації і діяльності правоохорон-них органів. Усі нормативно-правові акти більш низько-го рівня повинні точно відповідати конституційним поло-женням. Тому й прийнято говорити про те, що Конститу-Організація судових та правоохоронних органівція України має найвищу юридичну силу. Скасовуєтьсяі змінюється вона теж з додержанням особливої проце-дури. В цьому полягає одна із гарантій її відносної ста-більності. Внесення змін і доповнень в Конституціюздійснюється шляхом прийняття конституційного зако-ну, який за юридичною силою прирівнюється до Кон-ституції України.Трохи нижче в ієрархічній структурі нормативно-пра-вових актів стоять закони. Відповідно до КонституціїУкраїни розрізняються закони України, прийняті на ре-ферендумі, і закони, прийняті Верховної Радою України.Серед цих законів найбільш високу юридичну силу маютьзакони, прийняті на референдумі і закони про зміну Кон-ституції України.Наступними за юридичною силою визнаються міжна-родні договори, ратифіковані Україною, оскільки ратифі-кація здійснюється в формі закону. Далі йдуть всі інші за-кони.Закони України підлягають безумовному виконаннюі додержанню на всій території України. За наявності до-статніх для цього підстав деякі закони повністю або част-ково можуть бути визнані Конституційним Судом Украї-ни такими, що суперечать Конституції України, внаслідокчого вони застосовуватися не повинні. Крім того, іншимсудам надане право у разі виникнення в процесі загально-го судочинства спору щодо конституційності норми зако-ну, яка має бути застосована судом, призупинити провад-ження у справі і звернутися до Конституційного СудуУкраїни, який оцінює конституційність закону.Наступний щабель в ієрархічній структурі норматив-но-правових актів відведений указам і розпорядженнямПрезидента України. Зміст цих актів визначається Кон-ституцією та іншими законами України. Частіше за всевони стосуються тих правоохоронних органів, що входятьдо складу виконавчої влади. Указом може бути затвердже-не положення про якийсь орган, про покладення на ньо-го додаткових повноважень або про звільнення його відтаких. Прикладом цього можуть бути, зокрема, указиРозділ І. Основні поняття, предмет, система…Президента України, якими затверджено Положення проМіністерство юстиції України, зміни до Положення проМіністерство внутрішніх справ України.Декілька нижчий щабель займають постанови і роз-порядження Кабінету Міністрів України. Ці акти не мо-жуть суперечити Конституції, законам та указам Прези-дента України. Кабінет Міністрів має право регламенту-вати тільки ті питання, що віднесені до його компетенціїактами більш високого рівня. Цей орган звичайно уточ-нює і доповнює те, що зафіксовано в законах і указах Пре-зидента України.До регламентації організації і діяльності правоохо-ронних органів можуть мати відношення й акти мініс-терств і відомств України (відомчі акти), які видаютьсякерівниками відповідного рівня. Головна їх властивість —обов'язкова відповідність положенням законів, актів Пре-зидента і Кабінету Міністрів України. Вони можуть нази-ватися по-різному: накази, інструкції, вказівки, положен-ня і т.ін.Значна кількість відомчих нормативних актів, що сто-суються судів та інших правоохоронних органів, виданаМіністерством юстиції України. Зоно, наприклад, затвер-дило інструкцію з діловодства, інструкцію про статистич-ну звітність. Такі акти в межах своєї компетенції видаютькерівники інших правоохоронних органів, наприклад,Генеральний прокурор України.З деяких питань відомчі акти затверджуються одночас-но декількома керівниками правоохоронних та інших ор-ганів. Такі акти називаються міжвідомчими.Все більшого значення для регламентації діяльностіправоохоронних органів в останні роки набувають рі-шення і висновки Конституційного Суду України. Цейорган не видає нормативно-правових актів, але прийнятіним рішення, що визнають закон неконституційним,тягнуть за собою втрату юридичної сиди закону і відпо-відно неможливість його застосування. Компетентнийорган зобов'язаний скасувати або змінити даний закон.Природно, таке рішення може стосуватися акта, що ре-Організація судових та правоохоронних органівгулює правоохоронну діяльність або організацію органів,що її здійснюють.Для встановлення єдності в практиці правозастосу-вання велике значення мають роз'яснення законодавст-ва, що даються Верховним Судом України і Вищим арбіт-ражним судом України. Ці роз'яснення оформлюютьсяпостановами Пленуму Верховного Суду України і рішен-нями Пленуму і Президії Вищого арбітражного суду Укра-їни. Деякі з таких роз'яснень стосуються організаційнихпитань правоохоронної діяльності.Для вивчення законів та інших нормативно-правовихактів не останнє місце відводиться знанню джерел їх офі-ційного опублікування. Правильне застосування будь-якого нормативного акта вимагає того, щоб органи і по-садові особи мали можливість керуватися точним текстомвідповідного акта. Досвід показує, що при публікації нор-мативно-правових актів не завжди виконуються такі ви-моги. Тому держава бере на себе обов'язок офіційноговидання законів та інших правових актів. Відповідно дочинного законодавства існує декілька видань, що здійс-нюють таке опублікування:- закони публікуються в «Відомостях Верховної РадиУкраїни»;- закони, укази та розпорядження Президента Украї-ни, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Укра-їни публікуються в газетах «Голос України і «Урядовийкур'єр»;- відомчі акти, що мають міжвідомче значення, тадеякі інші нормативні акти також публікуються у відом-чих виданнях;- акти Конституційного Суду України публікуються у«Віснику Конституційного Суду України» та деяких іншихофіційних виданнях;- перелічені вище нормативні акти публікуються та-кож в «Офіційному віснику України»;- акти вищих судових інстанцій публікуються у «Віс-нику Верховного Суду України» і «Збірниках рішень Ви-щого арбітражного суду України»;Розділ І. Основні поняття, предмет, система…- міжнародні документи публікуються у тематичнихзбірниках.Контрольні запитання1. Визначте, що таке «правоохоронна діяльність» і назвіть завдан-ня, що стоять перед нею.2. Які органи належать до правоохоронних органів держави?3. Що входить до предмета та системи навчальної дисципліни«Організація судових та правоохоронних органів»?4. Які основні джерела навчальної дисципліни «Організація су-дових та правоохоронних органів»?Організація судових та правоохоронних органівРозділ IIСУДОВА ВЛАДА§ 1. Поділ влади — передумова виникненняі становлення судової владиМислителі минулого, характеризуючи діяльність держа-ви, поділяли її на законодавчу, виконання законів (або управ-ління) і часто, крім того, правосуддя. При цьому вони підкре-слювали, що різні органи держави спеціалізуються на вико-нанні того чи іншого виду діяльності. Слід відзначити, що од-нією з владних функцій давнього суспільства, напевно, булафункція судова. Симптоматичним є вислів ученого-державо-знавця М. Коркунова: «Первісною точкою прояву державно-го володарювання було судове рішення, а не закон».Аналізуючи античні політико-правові погляди (Арис-тотель, Полібій) з проблем класифікації різних органів дер-жави, можна зробити висновок, що вже тоді зароджуваласьідея поділу влади та її невід'ємна частина — концепція су-дової влади.Черговий етап у розвитку теорії поділу влади, визна-ченні ролі та місця судової влади пов'язаний з іменемДжона Локка, який розглядав проблеми державної влади,становлення політичного суспільства та держави в трак-татах «Про громадянське правління».З огляду на ідеї попередників один з найвідомішихфранцузьких істориків та філософів Шарль Луї Монтеск'єлогічно завершив створення теорії поділу влади. Він ви-ділив три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судо-ву, підкреслюючи, що йдеться про три частини єдиної вла-ди, яка з метою більш досконалого державного устрою по-ділена між окремими структурами. Монтеск'є докладноохарактеризував галузь діяльності кожної з них.На його думку, третя гілка влади покликана карати зазлочини і вирішувати спори приватних осіб. Цю владу вінназивав судовою. Проблемам організації і функціонуван-ня судової влади Монтеск'є приділяв особливу увагу. СудРозділ II. Судова владаздійснює тільки функцію відправлення правосуддя. Мон-теск'є детально зупиняється на найважливіших ознакахсудової влади, до яких належать виборність судців, коле-гіальність, стабільність судової практики тощо. Визнача-ючи суд як незалежну владу, Монтеск'є докладно вивчаєце державно-правове явище, вказує на ті необхідні озна-ки, без яких неможлива його справжня самостійність.Розроблена Монтеск'є концепція поділу влади, що дієна основі права та взаємного стримування її гілок з метоюнайбільш повного забезпечення прав і свобод людини,стала ядром класичної теорії поділу влади. Його вченнясправило певний вплив на досвід конституціоналізму за-хідних країн. Багато з яких конституцій до органів держа-вної влади відносять лише основні центральні органи дер-жави. Законодавча влада реалізується парламентом, вико-навча — президентом та урядом, судова — судами, які очо-лює вища судова інстанція.В історії української державності проблема конститу-ційного закріплення судової влади вирішується вже напочатку XVIII ст. Так, у 1710 р. створюються правовийуклад та «Пакти і Конституція прав і вільностей Запорізь-кого Війська» Пилипа Орлика, де відображені основніположення судової влади.Ідея створення в Україні справедливого суду згадуєть-ся і в III Універсалі Української Центральної Ради від 7 ли-стопада 1917 р.Конституція Української Народної Республіки від29 квітня 1918р. фактично закріплює принцип поділувлади, згідно з яким судова влада в рамках цивільного,кримінального та адміністративного законодавства здій-снюється виключно судовими установами. Крім ознакивиключності, Конституція проголосила й інші ознаки(наприклад, повнота, підзаконність та ін.) судової влади.У радянський період ні в Конституції УС РР 1919 р., нів Конституції УРСР 1937 р. принцип поділу влади незнайшов свого втілення. Так само про судову владу як такумова не йшла. І, нарешті, Конституція УРСР 1978 р. такожне закріпила поділ влади.Організація судових та правоохоронних органів8 червня 1995 р. між Верховною Радою України і Пре-зидентом України було підписано Конституційний дого-вір «Про загальні засади організації і функціонування дер-жавної влади та місцевого самоврядування в Україні наперіод до прийняття нової Конституції України», де впе-рше судовій владі присвячено низку принципових поло-жень. Так, у ст. З цього договору вказувалося, що держав-на влада в Україні будується на засадах її поділу на законо-давчу, виконавчу та судову. В розділі 5 договору особливопідкреслювалося, що судову владу в Україні здійснюютьвиключно суди. Конституційний Суд України, загальні таарбітражні суди складають судову систему України (ст. 36).Конституція України від 28 червня 1996 р., закріпившипринцип поділу влади, виділила судову владу як самостій-но існуючу (ст. 6). Таким чином, в конституційне законо-давство України було введено поняття «судова влада».§ 2. Природа і поняття судової владиУ роботах останнього часу постійно висвітлюютьсярізні аспекти історичного розвитку судової влади, пору-шуються особливості цього феномена, пов'язані насампе-ред з устроєм судової системи, методом реалізації судовоївлади. Однак ще немає досліджень узагальнюючого харак-теру, в яких судова влада розглядалася б як інститут полі-тичної системи сучасного суспільства.Одні дослідники визначають судову владу як сукуп-ність діючих в Україні судів, що здійснюють правосуддя;інші ототожнюють судову владу з методом її реалізації —правосуддям. Поняття «судова влада», «судова система»,«правосуддя» — родинні, але не тотожні. Влада — катего-рія багатогранна, тому її слід розглядати як функціюуправління, засіб нав'язувати свою волю, примус, на-решті, владовідносини. Таким чином, судовій владі при-таманні всі складові, що лежать в основі власне влади.Здійснення права допустиме лише тоді, коли відбулосястановлення влади. Право санкціонується владою, неюгарантується та оформлюється. Для судової влади харак-Розділ II. Судова владатерна наявність, як правило, не менше двох суб'єктів від-носин, одним з яких є суд.Основу судової влади складає .сукупність судових ор-ганів, які наділені різною компетенцією. Головним їх при-значенням є вирішення правових конфліктів, що виника-ють в суспільстві між людьми, між людиною і державою,між різними структурами держави. Отже, судовій владіналежить особлива роль — роль арбітра в спорах про п|Й-во. Суб'єктом, який здійснює судову владу, виступає «ебудь-який державний орган, а тільки суд з притаманни-ми лише йому можливостями впливу на поведінку людейта соціальні процеси.Владовідносини як елемент судової влади, крім цьо-го, характеризуються наявністю правових норм, що нада-ють можливість суду виносити рішення, обов'язкові довиконання, вираженням волі суду до всіх учасників відно-син, яке забезпечується застосуванням правових санкційу разі невиконання цієї волі.Роль судової влади в механізмі поділу влади полягаєще й у стримуванні двох інших гілок влади в межах кон-ституційної законності шляхом здійснення кшкггитуі^ІІ-ного судочинства і судового контролю за ними.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 чехол для стульчика chicco    
 Керамическая плитка Mainzu Bolonia 

ТакилІ „,,,•

 Babadu.ru 

Реалізаціяцього права здебільшого гарантується принципами ступін-частості та ієрархічності.Над кожним судом, відповідно до адміністративно-територіального поділу, створюється вищий суд. Стосов-но районних (міських) судів вищими є Верховний судАРК, суди областей, міст Києва та Севастополя. Стосов-но арбітражного суду АРК і арбітражних судів областей,міст Києва та Севастополя вищим є Вищий арбітражнийсуд України. Повноваження вищого суду відрізняютьсявід повноважень нижчого і одне з цих повноважень — пе-ревірка законності і обгрунтованості рішень нижчого суду.Наступним важливим принципом побудови судовоїсистеми загальних і арбітражних судів є їх єдність. Єдністьсистеми загальних судів походить, по-перше, з єдності їхзавдань, принципів організації та діяльності, закріпленихв Конституції України і Законі «Про судоустрій України».По-друге, всі загальні суди України у своїй діяльностікеруються одними й тими ж нормами матеріального і про-цесуального права, зокрема, кримінального, криміналь-но-процесуального, цивільного, цивільного процесуаль-ного, трудового, сімейного. По-третє, існуюча правовасистема, що ґрунтується на письмовому, кодифікованомузаконодавстві, вимагає однакового розуміння і застосу-вання законів. Суди, які є самостійними і незалежнимиорганами судової влади у діяльності щодо здійснення пра-восуддя, реалізуючи принцип рівності громадян перед за-коном і судом, повинні бути одноманітними в судовійпрактиці. Тому необхідне єдине керівництво як у межахсистеми загальних судів, так і в системі арбітражних судів.Для досягнення цієї мети вищий судовий нагляд і конт-роль за всіма загальними судами України здійснює Верхо-вний Суд України. Аналогічні функції покладено і на Ви-щий арбітражний суд України. Забезпечення однаковогорозуміння і застосування законів, орієнтування судовоїпрактики здійснюється цими судами як через розгляд івирішення конкретних справ, так і наданням керівнихроз'яснень з питань застосування чинного законодавства.Для характеристики діючої судової системи необхід-но усвідомити зміст таких понять: судові інстанції, ланкисудової системи, склад суду.Поняття «судова інстанція» пов'язане з характеромконкретної діяльності суду щодо здійснення правосуддя,тобто це поняття судочинне. Процесуальне законодавст-во налічує три види судових інстанцій: а) перша інстанція,яка розглядає справу по суті; б) друга (касаційна) інстан-ція, яка перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції, яке не набрало законної сили; в)наглядова інстанція, яка перевіряє законність і обгрунто-ваність судових рішень, що набрали законної сили.Судова система складається з окремих судів, кожен зяких є або судом першої інстанції, або ще й одночасносудом другої (касаційної) та наглядової інстанції.Необхідність у вищій судовій інстанції обумовлена, якуже зазначалося, правом зацікавленої особи, що бралаучасть у розгляді справи, подати на винесене рішення скар-гу, а прокурору — подання.Судом першої інстанції.є суд, який розглядає та вирі-шує справи по суті, тобто в кримінальній справі — питан-ня про винність чи невинність підсудного, в цивільнійРозділ IV. Судова системасправі — питання про те, чи порушив відповідач прийнятіна себе за договором або покладені на нього законом зо-бов'язання. Суд першої інстанції проводить судовий роз-гляд гласно, усно та безпосередньо; вислуховує показан-ня та пояснення учасників процесу, оглядає речові дока-зи, оголошує документи, виконує інші процесуальні дії.Після розгляду кримінальної справи суд установлює вин-ність чи невинність підсудного, притягає винного до кри-мінальної відповідальності, призначає кримінальне пока-рання. За результатами розгляду кримінальної справи по ]суті суд першої інстанції виносить вирок. 1По цивільній справі суд першої інстанції задовольняєпозови або відмовляє в їх задоволенні. За результатамирозгляду цивільної справи по суті суд першої інстанціївиносить рішення.Судами першої інстанції є всі суди України.Закон передбачає строк, протягом якого учасникипроцесу, що не згодні з рішенням або вироком суду, маютьправо подати скаргу. Так, касаційні скарга і подання навирок суду першої інстанції можуть бути подані протягом ісеми діб з моменту проголошення вироку, а засудженим, |який перебуває під вартою, — протягом такого ж строкуз моменту вручення йому копії вироку (ст. 350 КПК).Касаційні скарга і подання «а рішення районних таобласних судів можуть бути подані протягом десяти днівз наступного дня після оголошення рішення суду (ст. 291ЦПК). Непринесення скарги або подання у зазначеністроки означає, що після їх закінчення рішення і вирокинабирають законної сили та звертаються до виконання. Уразі подання касаційної скарги або касаційного поданнямомент, коли вирок або рішення наберуть законної сили,відкладається до розгляду справи судом касаційноїінстанції.Отже, судом другої (касаційної) інстанції е вищай суд,який перевіряє за касаційними скаргами учасників про-цесу або за касаційним поданням прокурора законність іобґрунтованість винесеного вироку або рішення, які ненабрали законної сили.Організація судових та правоохоронних органівСудами другої інстанції є Верховний Суд України,Верховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва та Се-вастополя. Друга інстанція: а) залишає вирок або рішен-ня без зміни; б) вносить зміни у визначених законом ви-падках; в) повертає справу для нового розгляду по суті досуду першої інстанції. За результатами розгляду справи удругій (касаційній) інстанції суд виносить ух^о/ту. Ухвалисуду касаційної інстанції набирають законної сили негай-но після їх оголошення. Таким чином, якщо вирок або рі-шення оскаржено чи на них принесено касаційне подан-ня прокурора, але судом другої інстанції вони визнані за-конними і обґрунтованими (чи без усяких змін, чи із вне-сенням деяких змін), то такий вирок або рішення набира-ють законної сили негайно, разом з касаційною ухвалою.Коли вирок або рішення, що набрали законної сили,виявляться незаконними або необгрунтованими, то вонипідлягають опротестуванню відповідними вищими проку-рорами та їх заступниками або головами вищих судів та їхзаступниками в порядку нагляду до відповідного вищогосуду. Суд, який здійснює правосуддя у формі розглядусправ за протестами на вироки і рішення судів першоїінстанції, що набрали законної сили, іменується судом на-глядової інстанції. Якщо ці вироки і рішення перевірялисяв касаційній інстанції, то одночасно суд наглядовоїінстанції проводить перевірку законності і обґрунтованостіухвал цієї інстанції. За результатами перевірки вироків, рі-шень та ухвал у порядку нагляду вищий суд також виноситьухвалу, а якщо справа розглядалася президією суду або Пле-нумом Верховного Суду України — постанову.Судами наглядової інстанції є Верховний Суд Украї-ни, Верховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва таСевастополя.Конституція України передбачає введення нової фор-ми перегляду рішень і вироків суду першої інстанції — апе-ляційної. Апеляція означає новий розгляд справи вищимсудом по суті з винесенням нового вироку чи рішення.Поряд із судочинним поняттям «судова інстанція»теорія судоустрою знає поняття «ланка судової системи»,Розділ IV. Судова системаяке пов'язане з обсягом повноважень, покладених на ту чиіншу судову установу.Суди, що мають однакові повноваження і структуру,однакові функції, у більшості випадків діють у межах од-накових адміністративно-територіальних одиниць, нази-ваються ланкою судової системи. Наприклад, усі районні(міські) суди системи загальних судів мають однакові по-вноваження. Однакові повноваження також і у Верховно-го суду АРК, обласних судів, судів міст Києва та Севасто-поля.Відмінність у повноваженнях судових установ дає під-стави називати одні суди стосовно інших вищестоящими,або вищими ланками судової системи. Як видно із схем нарис. 1,2, система загальних судів є триланковою, а систе-ма арбітражних судів — дволанковою.Всі районні (міські) суди, а також військові суди гарні-зонів становлять першу ланку судової системи загальнихсудів. Верховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва таСевастополя, військові суди регіонів та Військово-Морсь-ких Сил України складають другу ланку судової системи.Третьою ланкою є Верховний Суд України (рис. 1).Третя лапка(перша, друга,третя Інстанції)СХЕМАсудової системи загальних судівВерховний Суд УкраїниДруга ланка (перша, друга, третя інстанції) Верхов А Іий суд РК Обла су спий д Суди міст Києва та Севастополя Війсь рег Вій Морс У кові суди онів та ськово-ьких Сил країниПерша ланка (перша інстанція) І Р»йо (міськ Іпшй ий) суд ч Рано (місь с> ший кий) д І Райо (місь су ший Міжс кий) д І Ібласний Війс суд гаї ькові суди ШІЗОІІІВРис. ІОрганізація судових та правоохоронних органівУ системі арбітражних судів першу (нижчу) ланку су-дової системи складають арбітражний суд АРК, обласніарбітражні суди, арбітражні суди міст Києва та Севасто-поля. Другою ланкою в системі цих судів є Вищий арбіт-ражний суд України (рис. 2).СХЕМА 'судової системи арбітражних судівВищий арбітражний суд УкраїниАрбітражний суд АРКАрбітражний судобластіРис. 2Арбітражний суд містКиєва та СевастополяПоняття «ланка судової системи» відіграє важливуроль у розмежуванні компетенції судових органів.Закон «Про судоустрій України» містить поняття«склад суду», яке має три значення: перше — посадовийсклад суддів того чи іншого суду, наприклад, районний (мі-ський) суд функціонує у складі голови суду, його заступни-ка і суддів; друге — структура, внутрішня організація суду,наприклад, Верховний суд АРК, областей, Київський таСевастопольський міські суди діють у складі: а) президіїсуду; б) судової колегії з цивільних справ; в) судової колегіїз кримінальних справ. Верховний Суд України діє у складі:а) Пленуму Верховного Суду; б) судової колегії з цивільнихсправ; в) судової колегії з кримінальних справ; г) військо-вої колегії. Для розгляду організаційних питань роботиВерховного Суду створюється Президія Верховного Суду.Третє значення поняття «склад суду» означає зазначе-ний у законі кількісний склад суддів, уповноважених нарозгляд конкретної судової справи. Підсудність справможе бути одноособовою або колегіальною. Колегіаль-ність проявляється у таких формах: а) три судді; б) двасудці і три народні засідателі; в) не менше трьох суддів(йдеться про випадки перегляду рішень, вироків, ухвалвищими судовими інстанціями).Всі цивільні справи у суді першої інстанції розгляда-ються суддями одноособово. Колегіальний, тобто у складіРозділ IV. Судова систематрьох суддів, розгляд цивільної справи по суті можливийлише після скасування вищим судом рішення, винесеногоодноособове суддею, але у випадках, визначених законом(див. ст. 124і ЦПК).При розгляді кримінальних справ по першій інстанціїсклад суду залежить від виду і розміру покарання, перед-баченого КК за злочини, у вчиненні яких обвинувачуєтьсяпідсудний.За загальним правилом, кримінальні справи розгля-даються в суді першої інстанції одноособове суддею, якийдіє від імені суду.Кримінальні справи про злочини, за які законом пе-редбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строкбільше десяти років, розглядаються у суді першої інстанціїколегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний за-явив клопотання про такий розгляд.І, нарешті, кримінальні справи про злочини, за якізаконом передбачена можливість призначення покаран-ня у вигляді довічного ув'язнення, в суді першої інстанціїрозглядаються судом у складі двох суддів і трьох народнихзасідателів (ст. 17 КПК).Перегляд же справ у касаційному і наглядовому по-рядку завжди здійснюється колегіально професійнимисуддями.Так, розгляд справ у судових колегіях Верховного судуАРК, обласних судів, Київського та Севастопольськогоміських судів у касаційному порядку і в судових колегіяхВерховного Суду України у касаційному порядку і в по-рядку нагляду здійснюється у складі трьох суддів.Президії Верховного суду АРК, обласних, Київсько-го та Севастопольського міських судів, які здійснюютьперегляд справ у порядку нагляду; розглядають справипри наявності більшості членів президії.Пленум Верховного Суду України розглядає справипри наявності не менше двох третин свого складу.Склад суду при розгляді господарських спорів уарбітражних судах відрізняється від традиційних видів іформ розгляду судових справ (див, ст.ст. 70, 94, 96 АПК)Організація судових та правоохоронних органів(вони докладно вивчаються у відповідних навчальнихдисциплінах).Контрольні запитання1. З яких гілок складається судова система України?2. Що таке ланка судової системи? Скільки ланок у судовій сис-темі загальних і арбітражних судів?3. Які суди є судами першої, другоГчи третьої інстанції?4. Яке значення має поняття «склад суду»?§ 2. Районний (міський) судРайонний (міський) суд діє в сільських і міських ра-йонах, а також містах обласного підпорядкування, що немають районного поділу; Ці суди складають першу ланкусудової системи загальних судів, їх також прийнято іме-нувати основною ланкою судової системи, оскільки вонискладають більшість усіх судових органів1, а також розгля-дають більшу частину цивільних і кримінальних справ.Порядок формування районного (міського) суду ре-гулюється Конституцією України, законами України«Про судоустрій України» та «Про статус суддів».Кількість суддів у кожному районному (міському)суді визначається Президентом України за поданням Мі-ністра юстиції України. Вона залежить від обсягу роботисуду, соціально-економічних умов району (міста). Районні(міські) суди формуються у складі декількох або одногосудді. Останнім часом у зв'язку з введенням колегіально-го розгляду справ судом першої інстанції у складі трьохпрофесійних суддів намітилася тенденція до формуваннясудів у складі не менше трьох суддів. Порядок заняття по-сади суддею залежить від того, вперше чи повторно він ре-комендується на посаду. Якщо вперше, то призначення напосаду професійного судді здійснюється Президентом1 В Україні діє понад 740 районних (міських) судів. Загальнакількість суддів, що працює в цих судах, — близько 4000.Розділ IV. Судова системаУкраїни строком на п'ять років. Якщо суддя вже працю-вав на цій посаді, то він обирається Верховною РадоюУкраїни безстроково.На посаду голови районного (міського) суду призна-чають найбільш кваліфікованого суддю, який має органі-заційні здібності, великий професійний досвід, користу-ється авторитетом. Голова суду призначається Президен-том України. Якщо ж до районного (міського) суду обра-но лише одного суддю, він здійснює повноваження голо-ви цього суду.Повноваження районного (міського) суду закріплені вст. 25 Закону «Про судоустрій України». Районний (місь-кий) суд розглядає всі цивільні та кримінальні справи, завинятком справ, віднесених до відання інших судів.У випадках, передбачених законодавством України,районний (міський) суд (суддя) розглядає справи про ад-міністративні правопорушення.Отже, суди першої ланки здійснюють правосуддя шля-хом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних,кримінальних та адміністративних справ і застосуваннявстановлених законом заходів покарання до осіб, винник увчиненні злочинів, або адміністративних стягнень до осіб,які вчинили правопорушення. Крім цього, районний (мі-ський) суд вивчає і узагальнює судову практику, а такожздійснює інші повноваження, надані йому законодавством.Районному (міському) суду підсудні всі кримінальнісправи, за винятком справ про злочини, які підсудні ви-щим або військовим судам. Справи, підсудні вищим су-дам, перелічені у ст. 34 КПК. До них належать справи: 1)про особливо небезпечні державні злочини, наприклад,державна зрада, диверсія, посягання на життя державно-го діяча або представника іноземної держави тощо; 2) проінші державні злочини, наприклад, розголошення держав-ної таємниці, бандитизм, масові безпорядки тощо; в) пронавмисні вбивства при обтяжуючих обставинах, про отри-мання хабара посадовою особою, яка займає відповідаль-не становище. Крім того, вищим судам підсудні всі спра-ви про злочини, у вчиненні яких обвинувачується суддя.Організація судових та правоохоронних органівРайонний (міський) суд розглядає в порядку цивіль-ного судочинства всі цивільні справи. До них належать:'!)справи по спорах, які виникають із цивільних, сімейних,трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча боднією із сторін у спорі є громадянин, наприклад, житловісправи, справи про розірвання шлюбу, розділ майна, стяг-нення аліментів, про відшкодування збитків, поновленняна роботі та ін. Ці справи складають позовне проваджен-ня; 2) справи, що виникають з адмщістративно-праг.овихвідносин, визначених у ст. 236 ЦПК. До них належатьсправи по скаргах на неправильності в списках виборців,на рішення і дії виборчої Комісії про реєстрацію кандидатав депутати; на дії органів і посадових осіб у зв'язку з на-кладенням адміністративних стягнень; на рішення, дії абобездіяльність державних осіб, що зачіпають права грома-дян; за заявами прокурора про визнання правового актанезаконним та ін. Особливістю цього виду справ є те, щов них немає спору про право цивільне, тобто немає позо-ву. Предметом судового розгляду є визначення законностідій адміністративних органів і посадових осіб; 3) справиокремого провадження, перелічені у ст. 254 ЦПК: 1) провизнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздат-ним; 2) про визнання громадянина безвісно відсутнім чипро оголошення громадянина померлим; 3) про встано-влення неправильності запису в актах громадянськогостану; 4) про встановлення фактів, які мають юридичнезначення; 5) про відновлення прав на втрачені цінні па-пери на пред'явника; 6) про оскарження нотаріальних дійабо відмови в їх вчиненні. Ці справи відрізняються відпозовних справ і справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, тим, що в них немає спору про право,їх метою є встановлення юридичного факту або стану.Крім розгляду справ у порядку кримінального іцивільного судочинства, у випадках, передбачених зако-нодавством України, районний суд розглядає справи проадміністративні правопорушення. Перелік цих правопо-рушень міститься у ст. 221 КпАП. До них належать спра-Розділ IV. Судова системави про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, ухиленнявід відшкодування збитків, заподіяних злочином, зліснунепокору законному розпорядженню або вимозі праців-ника міліції, порушення порядку організації і проведен-ня зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, про-яв неповаги до суду, ухилення від виконання законних ви-мог прокурора та ін. Судця одноособове здійснює розглядсправ про адміністративні правопорушення. Рішеннясудді по цих справах називається постановою.Районний суд поряд із здійсненням правосуддя про-водить також роботу, спрямовану на вивчення і узагаль-нення судової практики. Узагальнення судової практикиє комплексним дослідженням різноманітних сторін діяль-ності суду, в якій виділяються напрямки аналізу: а) стати-стичних даних, що характеризують злочинність і суди-мість, вивчення відомостей про умови виховання, спосібжиття та особу засудженого, встановлення причин і умов,що сприяли вчиненню злочину; б) справ, повернених надодаткове розслідування, і процесуальних підстав повер-нення; справ, рішення з яких скасовано вищим судом, іпроцесуальних підстав для скасування; в) ефективностіорганізації роботи в цілому суду, суддів і апарату суду.Результати узагальнення судової практики спрямо-вані на розробку пропозицій щодо вдосконалення робо-ти по попередженню правопорушень, правозастосовноїдіяльності суддів даного суду і організації роботи суду.Останнє залежить від двох обставин: 1) організації робо-ти суддів і 2) організації роботи апарату суду.На практиці існує декілька принципів розподілусправ між суддями. В районних судах, де призначено од-ного суддю, суддя розглядає всі цивільні справи, а такожкримінальні справи, розгляд яких можна здійснюватиодноособове. В районних (міських) судах, де кількіснийсклад суддів більше одного, а у великих районах іноді біль-ше десяти, можлива спеціалізація суддів. Звичайно суддіспеціалізуються на розгляді кримінальних і цивільнихсправ, але можлива й більш детальна спеціалізація з пев-них категорій цивільних і кримінальних справ. Спеціалі-?0| Організація судових та правоохоронних органівзація дозволяє краще вивчити законодавство, судовупрактику, методику вирішення справ. Цей принцип роз-поділу називається функціональним, або предметним.Концепція судово-правової реформи визнає спеціаліза-цію суддів важливим етапом переходу до спеціалізації су-дів. На початковому етапі судово-правової реформи пе-редбачається введення в районних (міських) судах поса-ди судді з адміністративних справ, а на наступних етапах— створення адміністративних судів як спеціалізованих.Районний (міський) суд як державна установа скла-дається також з апарату суду. «З метою забезпечення ро-боти суддів по здійсненню правосуддя, узагальненнюсудової практики та іншої діяльності в Україні існуютьапарати судів. Структура і штатна чисельність апаратурайонного (міського) суду затверджується начальника-ми Головного управління Міністерства юстиції в Авто-номній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях,містах Києві та Севастополі в межах штатної чисель-ності та фонду заробітної плати» (ст. 67 Закону «Просудоустрій України»).Апарат суду складається з секретарів суду, секретарівсудових,засідань, дйоводів-машиністок, кур'єрів. Залеж-но від обсягу роботи в суді можуть бути введені додатковіпосади завідувача канцелярії, консультанта, архіваріуса.Діяльність апарату суду полягає у створенні належнихумов для його чіткої роботи.На канцелярію районного (міського) суду поклада-ється ведення діловодства. Його організація в суді визна-чається відповідною інструкцією Міністерства юстиціїУкраїни.Оформлення документів і справ, що надходять до судуі виходять з нього, їх реєстрація, облік руху, контроль завиконанням складають сутність діловодства суду. Завіду-вач канцелярії (секретар суду) організовує роботу канце-лярії, керує секретарями суду, експедицією та архівом.Секретарі судових засідань беруть участь у підготовці дослухання кримінальних і цивільних справ: оформлюютьвиклики учасників процесу, ведуть протокол судового за-Розділ IV. Судова системасідання, оформлюють справи після їх огляду, готуютькопії вироків, рішень, ухвал, постанов, під керівництвомсуддів готують запити до різних установ і організацій, ви-моги про надання необхідних документів, оформлюютьповістки.Керівництво роботою канцелярії суду здійснює голо-ва районного (міського) суду.Повноваження голови районного суду закріплені уст. 25 Закону «Про судоустрій України», їх можна розділи-ти на дві групи: перша обумовлена його статусом судді,друга — статусом керівника судової установи.• Голова районного (міського) суду:1) головує в судових засіданнях, призначає суддів якголовуючих у судових засіданнях, розподіляє обов'язкиміж суддями; ' ,2) веде особистий прийом, організовує роботу судущодо прийому громадян, розгляду пропозицій, заяв таскарг;3) керує вивченням та узагальненням судової практи-ки і веденням судової статистики; вносить подання додержавних органів, громадських організацій про усунен-ня порушень закону, причин і умов, що сприяли вчинен-ню правопорушень;4) керує роботою канцелярії суду;5) організовує роботу по підвищенню кваліфікаціїпрацівників суду.Голова районного (міського) суду може здійснюватиінші повноваження, надані йому законодавством.У разі тимчасової відсутності (хвороба, відпусткатошо) голови суду та його заступника виконання обов'я-зків голови покладається начальником Головного управ-ління Міністерства юстиції України в АРК, управліньюстиції в областях, містах Києві та Севастополі за узго-дженням з головою Верховного суду АРК, обласного,Київського та Севастопольського міських судів на одно-го з суддів цього суду.Організація судових та правоохоронних органівКонтрольні запитанняІ. Які повноваження районного (міського) суду з розгляду кри-мінальних справ?2. Які повноваження районного (міського) суду з розглядуцивільних справ?3. Які види діяльності, крім відправлення правосуддя, здійсню-ються районними судами?4. Чим займається апарат суду? -,.§ 3. Верховний суд Автономної Республіки Крим,обласні суди, суди міст Києвата СевастополяВерховний суд АРК, обласні суди, суди міст Києва таСевастополя є вищими відносно районних (міських) су-дів і складають другу ланку судової системи. Вони здійс-нюють нагляд за судовою діяльністю районних (міських)судів, розташованих на території відповідно АРК, облас-тей, міст Києва та Севастополя.Порядок створення, структура, компетенція та загаль-на організація діяльності цих судів визначаються Консти-туцією України, законами «Про судоустрій України» та«Про статус суддів».Верховний суд АРК, обласні суди, міські суди Києвата Севастополя в цілому є рівними за сво'їм становищем усудовій системі. Нагляд за їх судовою діяльністю здійснюєВерховний Суд України.Порядок формування суду. Кількісний склад Верхов-ного суду АРК, обласного, Київського та Севастопольсь-кого міських судів визначається Президентом України заподанням Міністра юстиції України.До суддів цих судів порівняно з суддями районної (мі-ської) ланки закон ставить додаткові вимоги, що стосу-ються більшого життєвого і професійного досвіду. Так,суддями цих судів можуть бути громадяни України, щодосягли на день обрання 30-річного віку і мають стаж ро-боти у галузі права не менше п'яти років, у тому числі неРозділ IV. Судова системаменше трьох років на посаді судді. Всі судді цих судів оби-раються на посаду Верховною Радою України.Оскільки відповідно до ч. З ст. 17 КПК кримінальнісправи про злочини, за які законом передбачена можли-вість призначення покарання у вигляді довічного ув'яз-нення, в суді першої інстанції розглядаються судом ускладі двох суддів і трьох народних засідателів (а всі спра-ви про ці злочини підсудні судам другої ланки), в цих су-дах діє інститут народних засідателів.Народні засідателі цих судів обираються за поданнямголів Верховного суду АРК, обласного, Київського та Се- ,вастопольського міських судів у необхідній кількості від-повідно Верховною Радою АРК, обласними, Київською таСевастопольською міськими радами строком на п'ятьроків. Закон «Про судоустрій України» (ст. 55) передбачаєпевні вимоги до кандидатів у народні засідателі. Так, на-родним засідателем цих судів може бути громадянинУкраїни, який досяг на день обрання 30-річного віку1.Верховний суд АРК, обласний, Київський та Севасто-польський міські суди діють у складі: 1) президії суду; 2)судової колегії з цивільних справ; 3) судової колегії з кри-мінальних справ.У межах своїх повноважень ці суди:- розглядають справи як суди першої інстанції, у ка-саційному порядку, порядку нагляду і за нововиявленимиобставинами;- здійснюють нагляд за судовою діяльністю районних(міських) судів, міжрайонних (окружних) судів;- вивчають і узагальнюють судову практику, аналізу-ють судову статистику;1 Законом не встановлено порядок підбору кандидатур, рекомен-дованих до обрання народними засідателями. Тому на практиці роз-роблений механізм, згідно з яким у кожному районі АРК, області,містах Києві та Севастополі з огляду на чисельну потребу на загальнихзборах трудових колективів висуваються представники, що дали зго-ду на обрання їх народними засідателями. Прізвища кандидатів вно-сяться до вільного списку від району (міста).^БЯ Організація судових та правоохоронних органів- здійснюють інші повноваження, надані їм законо-давством.Нагляд за судовою діяльністю передбачає перевіркузаконності і обґрунтованості вироків, рішень, ухвал тапостанов районних (міських) судів, вжиття заходів щодоусунення допущених порушень.* При цьому Верховнийсуд АРК, обласні, Київський та Севастопольський міськісуди можуть вилучити цивільну або кримінальну справуз будь-якого розташованого на підвідомчій їм територіїрайонного (міського) суду і прийняти її до свого прова-дження або передати справу для розгляду з одного район-ного (міського) суду в інший районний (міський) суд напідставах, зазначених у законі.Президія суду. Президія Верховного суду АРК, облас-ного, Київського та Севастопольського міських судів утво-рюється у складі голови, заступників голови та суддів.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

По-ряд із суддями, що входять у президію за посадою (голова,заступники голови), до неї входять також декілька най-більш досвідчених суддів цього суду. Кількісний склад пре-зидії залежить від загальної чисельності суддів у судах об-ласті (АРК, містах Києві та Севастополі) та обсягів роботиі коливається від 5 до 9 чоловік. Персональний і кількіснийсклад президії затверджується Президентом України.Основною функцією президії судів другої ланки є усу-нення судових помилок у цивільних і кримінальних спра-вах, рішення з яких набрали законної сили. Поряд з цієюсудовою функцією (функцією правосуддя) президія здій-снює й інші функції, які можна поділити на організацій-но-розпорядчі, аналітичні та методичні. Ці функції про-являються в повноваженнях президії, закріплених у ст. 33Закону «Про судоустрій України».У межах своїх повноважень президія Верховного судуАРК, обласного, Київського та Севастопольського місь-ких судів:1) розглядає справи у порядку нагляду і за нововияв-леними обставинами;2) затверджує за поданням голови суду склад судової ко-легії з цивільних справ і судової колегії з кримінальних справ;Розділ IV. Судова система3) розглядає матеріали вивчення та узагальнення су-дової практики і аналізу судової статистики;4) заслуховує звіти голів судових колегій про діяль-ність колегії, розглядає питання роботи апарату суду;5) надає допомогу районним (міським) судам у правиль-ному застосуванні законодавства;6) здійснює інші повноваження, надані їй законодав-ством.До організаційно-розпорядчих повноважень, такимчином, належать затвердження кількісного і персональ-ного складу судових колегії, заслуховування звітів голівсудових колегій та керівників структурних підрозділівапарату суду.Аналітична функція полягає у розгляді матеріалів ви-вчення і узагальнення судової практики всіх загальнихсудів, що діють на підвідомчій території, прийнятті поста-нов рекомендаційного характеру, спрямованих на забез-печення однаковості судової практики.Методична функція спрямована на надання допомо-ги районним (міським), міжрайонним (окружним) судаму правильному застосуванні законодавства. При цьомупрактика розробила різні форми здійснення цієї функції:- звіти суддів цього суду щодо результатів їх виїзду врайонні суди для вивчення справ, що розглядаються, інадання допомоги суддям першої ланки;- заслуховування повідомлень голів районних (місь-ких) судів з питань організації діяльності судів і контро-лю за додержанням процесуальних строків.Засідання президії проводяться не рідше двох разів намісяць. Вони є правомочними за наявності більшості чле-нів президії.При розгляді судових справ у засіданнях президії обо-в'язково бере участь прокурор (відповідно АРК, областей,міст Києва та Севастополя). Постанови президії прийма-ються відкритим голосуванням більшістю голосів членівпрезидії, що беруть участь у голосуванні, та підписують-ся головою суду.Судові колегії. Всі судді судів другої ланки поділені надві колегії: судову колегію з цивільних справ і судову ко-легію з кримінальних справ. Кількісний і персональнийсклад кожної колегії затверджується президією цього суду,їх очолюють заступники голови суду. Голові цього судунадано право в необхідних випадках своїм розпоряджен-ням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ ускладі іншої колегії.Судові колегії розглядають у межах своїх повноваженьсправи як суди першої інстанції, у касаційному порядку таза нововиявленими обставинами. Вони вивчають і узагаль-нюють судову практику, аналізують судову статистику,здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством.Для розгляду конкретних справ у першій інстанції абодля перегляду справ у касаційному порядку головами ко-легій формуються судові склади (тимчасові судові колегії):для перегляду справ у касаційному порядку — у складітрьох суддів, для розгляду справ у першій інстанції —трьох судців або двох судців і трьох народних засідателів.Судові колегії розглядають як суд першої інстанціїцивільні або кримінальні справи, прийняті до свого про-вадження чи віднесені законом до підсудності цих судів,а як суд касаційної інстанції — справи по скаргах або ка-саційних поданнях прокурорів на рішення, ухвали, виро-ки та постанови районних (міських) судів, що не набрализаконної сили.Перелік кримінальних справ, що розглядаються попершій інстанції, закріплений у ст. 34 КПК. Це справи проособливо небезпечні державні злочини (ст. ст. 56,56і, 58—60,62,63 КК), інші державні злочини (ст. ст. 66-69,69і, 71,76 та ін.), а також про навмисні вбивства, зґвалтуванняпри обтяжуючих обставинах та деякі інші злочини.Щодо цивільних справ, то у ЦПК такого спеціально-го переліку немає, оскільки всі цивільні справи позовно-го провадження розглядаються районними (міськими)судами. Однак справи по скаргах, що розглядаються впорядку цивільного судочинства, передбачають підсуд-ність справи судам різних ланок. Наприклад, скарги наРозділ IV. Судова системарішення обласної виборчої комісії розглядаються облас-ними і прирівняними до них судами.Крім того, судові колегії з цивільних і кримінальнихсправ мають право вилучити будь-яку кримінальну абоцивільну справу з районного (міського) суду, прийняти досвого провадження та розглядати її як суд першоїінстанції. Президією цього суду або Верховним СудомУкраїни судовим колегіям може бути передано для розгля-ду по першій інстанції справи, рішення по яких скасовані.Як правило, це справи найбільш складні або важливі, їхрозгляд по першій інстанції має важливе значення дляпрактики нижчих судів.Судові колегії вивчають і узагальнюють практику тааналізують судову статистику. Голова суду своїм наказомзакріплює за окремими членами суду групи районних (мі-ських) судів чи суддів. Ці судді й створюють, як правило,склад суду, який розглядає касаційні скарги і касаційніподання на рішення нижчестоящих суддів. Член суду уза-гальнює показники, які характеризують суддів по відправ-ленню правосуддя: строк розгляду цивільних і криміналь-них справ, практику призначення покарань, правильністьоформлення процесуальних документів. На основі ре-зультатів узагальнень судової практики обласні (або при-рівняні до них) суди направляють до районних (міських)судів схвалені президією чи колегією огляди, які містятьу собі аналіз помилок у здійсненні правосуддя по цивіль-них і кримінальних справах, визначають необхідність ічерговість стажування, підвищення кваліфікації суддямирайонних (міських) судів. Результати узагальнення судовоїпрактики використовуються при проведенні семінарів,нарад, зборів і конференцій суддів, де роз'яснюються осо-бливості застосування чинного законодавства.Голова Верховного суду АРК, обласного, Київського таСевастопольського міських судів призначається на посадуПрезидентом України. Його повноваження закріплено у ст.37 Закону «Про судоустрій України», а також у ЦПК і КПК.Ці повноваження можна поділити на декілька груп: судові,судово-наглядові, організаційно-розпорядчі, аналітичні та ін.Судові повноваження: голова суду головує на засідан-нях президії і може головувати у судових засіданнях ко-легії, тобто може розглядати справи у першій, касаційнійінстанціях та в наглядовому порядку.Судово-наглядові повноваження полягають у правіпринесення (в межах і порядку, в'становлених законом)протестів на вироки, рішення, ухвали і постанови по су-дових справах, що набрали законної сили, а також в зупи-ненні виконання рішень і ухвал по цивільних справах.Організаційно-розпорядчі повноваження значною мі-рою визначаються тим, що голова суду має подвійний ста-тус — судді та керівника судової установи.Голова суду:- скликає президію суду і виносить на розгляд президіїпитання, які потребують вирішення, головує на засідан-нях президії;- розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;- керує організацією роботи судових колегій, керуєроботою апарату суду;- організовує роботу по підвищенню кваліфікації чле-нів суду і працівників апарату суду;- веде особистий прийом, організовує роботу суду поприйому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг.Аналітичні повноваження полягають в організації ро-боти по вивченню і узагальненню судової практики, ана-лізу судової статистики, спрямовані на підвищення якостірозгляду судових справ суддями як цього суду, так і ниж-чих судів. Аналіз касаційної і наглядової практики дозво-ляє виявити причини скасування чи зміни вироків, рі-шень, ухвал і постанов, внести конкретні пропозиції щодопопередження аналогічних порушень закону, накреслитиорганізаційні заходи; розіслати аналітичні огляди судовоїпрактики, запросити суддю на позапланове стажуванняабо направити на підвищення кваліфікації.До інших повноважень належать: внесення подань додержавних органів, громадських організацій і посадовихосіб про усунення порушень закону, причин і умов, щосприяли вчиненню правопорушень.Розділ IV. Судова системаАпарат суду. Апаратом обласного (та прирівняного донього) суду керує голова суду. Апарат суду складають по-мічник голови, консультанти, секретарі судових колегій,секретарі судових засідань, діловоди та інші працівники.Консультанти (по статистиці, аналітичній, кодифіка-ційній роботі) вивчають скарги та справи, які надійшли досуду для розгляду в порядку нагляду, і висловлюють своюдумку голові суду, беруть участь у підготовці матеріалів длявивчення й узагальнення судової практики, ведуть робо-ту щодо систематизації законодавства і підготовки мате-ріалів для аналізу судової статистики.Завідувач канцелярії керує роботою секретарів суду;організовує прийом відвідувачів, одержання, реєстраціюі відправлення пошти та іншої кореспонденції, видає і від-силає до інших установ копії різних судових документів.Секретарі судових колегій ведуть діловодство колегій,забезпечують зберігання справ та інших документів.Секретарі судових засідань працюють безпосередньо зіскладом суду: здійснюють підготовку справ до слухання,оформлюють виклики учасників судового розгляду, свід-ків, ведуть протоколи судових засідань, оформлюютьсправи після їх розгляду.В обласних і прирівняних до них судах, крім цього, єконсультанти по кадрах, бухгалтерія, спецчастина, госпо-дарська частина, машбюро та архів. Чисельність праців-ників апарату (без господарської частини) визначається зрозрахунку один працівник апарату на одного суддю.Контрольні запитання1. Який порядок формування судів, що належать до другої лан-ки/2. Яка структура судів цієї ланки'.'3. Який порядок роботи президії обласного суду?4. Які повноваження судової колегії з цивільних справ і судовоїколегії з кримінальних справ?Організація судових та правоохоронних органів§ 4. Міжобласний судМіжобласний суд — це єдина судова установа в системізагальних судів. Його утворення було обумовлено прий-няттям Закону України «Про державну таємницю»1, якимвстановлено спеціальний порядок здійснення судових фун-кцій відносно підприємств, установ, організацій, діяль-ність яких пов'язана з державною таємницею (ч. 7 ст. 17).Цей суд створено на базі постійних сесій, що існували ра-ніш, чотирьох обласних судів. Місцем його знаходженнявизначено м. Київ. Створення цього суду відбувалося напідставі чинного на той час законодавства. Судді міжобла-сного суду призначаються на посаду Президентом Українистроком на десять років у складі голови, заступників голо-ви і судців. Народні засідателі міжобласного суду обирають-ся Верховною Радою України строком на п'ять років заподанням голови цього суду.Кількість суддів міжобласного суду встановлено ускладі восьми суддів.Міжобласний суд є судом першої інстанції і в межахсвоїх повноважень розглядає на особливо режимних об'-єктах, що розташовані на території України, всі цивільніта кримінальні справи, а також справи про адміністра-тивні правопорушення у випадках, передбачених законо-давством України (ст. ЗО1 Закону «Про судоустрій Украї-ни»). Розгляд справ у цьому суді здійснюється з додержан-ням усіх вимог судочинства. Касаційною інстанцією від-носно рішень, вироків, ухвал та постанов міжобласногосуду є Верховний Суд України, де створені спеціалізованісклади відповідних судових колегій. У проекті Закону«Про судоустрій України» такого суду не передбачено.Контрольні запитанняІ. Який порядок формування міжобласного суду?2. Чим викликана необхідність створення міжобласного суду?3. Які повноваження цього суду ?1 Див.: Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 16. — Ст. 93.Розділ IV. Судова система§ 5. Військові судиДо судової системи загальних судів, поряд із судами,що створюються за адміністративно-територіальнимпринципом, включено і військові суди регіонів, Військо-ве-Морських Сил України та гарнізонів. Таким чином, якчастка єдиної системи загальних судів України військовісуди являють собою підсистему, що пристосована до ор-ганізаційної структури Збройних Сил України. Однак такестановище існувало не завжди, оскільки військова юсти-ція за часів СРСР ніколи не входила до судової системиУкраїни.Першим законодавчим актом про суд в Україні булапостанова Секретаріату Української Народної Республікивід 4 січня 1918р. «Про введення народного суду»1, якоюпоряд з дільничними, повітовими та міськими судамипередбачалося створення робочих і селянських револю-ційних трибуналів. У розвиток постанови СекретаріатуУНР від 23 січня 1918р. було затверджено положення прореволюційні трибунали, що регламентувало їх організа-цію і діяльність. Постанови, які приймалися потім, невплинули на найважливішу особливість судової системиУкраїни періоду 1918-1921 рр. — організаційне роздвоєн-ня, яке проявилося в існуванні двох видів судів — народ-них судів і революційних трибуналів.У 1922 р. необхідність окремого функціонування цихорганів відпала, тому було поставлене завдання щодо ство-рення єдиної системи судів, які розглядали б усі справи, втому числі й ті, що розглядалися революційними трибуна-лами. Це завдання вирішило Положення про судоустрійУРСР, прийняте ВУЦВК 16 грудня 1922 р. Але після утво-рення у 1922 р. Союзу РСР, а у 1924 р. — Верховного СудуСРСР було покладено початок формуванню двох судовихсистем: союзної та республіканської. Так, у Положенні провійськові трибунали та військову прокуратуру від 20 серп-ня 1926 р. передбачалося, що касаційною інстанцією длявійськових трибуналів є військова колегія Верховного Суду1 Вісник Української Народної Республіки. — 1918. — 10 січ.Організація судових та правоохоронних органівСРСР. Отже, військові трибунали були повністю перетво-рені на союзні суди, які ні в організаційному, ні в функці-ональному, ні в матеріально-технічному відношенні небули пов'язані з судовою системою України. Такий порядокіснував до кінця 1991 р., коли військові трибунали, що дія-ли на території України, було включено до загальної судовоїсистеми. Відтоді розпочався процес законодавчого оформ-лення організації та діяльності військових трибуналів.Насамперед Верховному Суду України було наданоповноваження суду касаційної інстанції щодо справ, якірозглядаються у першій інстанції військовими трибунала-ми1. Наступним кроком стало перейменування військовихтрибуналів на військові суди з новою назвою і продовжен-ням повноважень суддів військових судів, оскільки у зако-нодавстві ще не були врегульовані питання статусу суддівцих судів і порядку формування суддівського корпусу2.Так, військовий трибунал Київського військовогоокругу було перетворено на військовий суд Центрально-го регіону України, Одеського — на військовий суд Пів-денного регіону України, Прикарпатського — на військо-вий суд Західного регіону України, військовий трибуналЧорноморського флоту — на військовий суд Військово-Морських Сил України, військові трибунали армій (з'єд-нань) — на військові суди гарнізонів за місцем їх дисло-кації. Таким чином, в Україні створено 26 військових су-дів, у тому числі військових судів регіонів — З, військовийсуд Військово-Морських Сил України — 1, військовихсудів гарнізонів — 22, в яких проходять військову службу179 військових суддів3. Завершальним етапом побудовипідсистеми військових судів стало створення у структуріВерховного Суду України військової колегії ускладі голо-ви колегії, його заступника та восьми суддів4. Одночасно' Указ Президії Верховної Ради від 15.01.1992 р. //Відомості Вер-хов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 219.2 Указ Президії Верхов. Ради України від 15.01.1992р.//ВідомостіВерхов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 135.3 Відомості Верхов. Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 431.4 Там само. — 1993. — № 26. — Ст. 207.Розділ IV. Судова системаЗакон «Про судоустрій України» був доповнений розділомЗ-1 «Військові суди», який детально регламентує порядокстворення, склад, завдання та повноваження військовихсудів1. Необхідні зміни і доповнення були внесені у КПК.і ЦПК. Військові суди, як і всі суди системи загальнихсудів, виконують єдині завдання, закріплені в ст. З Зако-ну «Про судоустрій України». Однак з огляду на те, що вій-ськові суди діють у Збройних Силах, вони вирішують іспецифічні завдання, виконання яких не притаманнеіншим судам. Діяльність військових судів спрямована наохорону від будь-яких посягань на безпеку України, боє-здатність та боєготовність її Збройних Сил та інших вій-ськових формувань, захист прав і свобод військовослуж-бовців та інших громадян, а також прав і законних інте-ресів військових частин, військових установ, організацій(ч. 2 ст. 38і Закону «Про судоустрій України»).Суддями військових судів можуть бути громадяниУкраїни, які відповідають тим же вимогам, що й судді за-гальних судів, перебувають на військовій службі і маютьвійськове звання офіцерського складу. Народними засі-дателями військових судів можуть бути громадяни Укра-їни, які перебувають на військовій службі та досягли 25-річного віку. Вони обираються відкритим голосуваннямна зборах військовослужбовців військових частин стро-ком на п'ять років. При здійсненні правосуддя народнізасідателі військових судів користуються всіма правамисудді. Ті, що не виправдали висловленої їм довіри, мо-жуть бути відкликані зборами військовослужбовців, щоїх обрали.Військовослужбовці військових судів перебувають навійськовій службі та входять до штатної чисельностіЗбройних Сил України. На них поширюються права, піль-ги та привілеї, встановлені законодавством України длявійськовослужбовців.Кількісний склад суддів у військових судах гарнізонів,регіонів та Військово-Морських Сил України встановлю-1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 204.Організація судових та правоохоронних органівється Президентом України за поданням Міністра юстиціїУкраїни та Голови Верховного Суду України.Перелік штатних посад суддів військових судів, війсь-кової колегії Верховного Суду України та відповідних цимпосадам військових звань також затверджується Президен-том України.Під час створення системи військових судів всі наве-дені повноваження по формуванню військових судів на-лежали Верховній Раді України або її Президії. Саме тодіВерховна Рада постановила, що військова колегія Верхов-ного Суду діє у складі голови колегії, його заступників тавосьми суддів, а Президія Верховної Ради у цьому зв'яз-ку прийняла постанову такого змісту: «Відповідно до штат-ного розкладу встановити суддям військової колегії Вер-ховного Суду України такі військові звання: голова колегії— генерал-полковник; заступник голови колегії — гене-рал-лейтенант; суддя колегії — генерал-майор»1.Повноваження військових судів закріплені у ст. 38іЗакону «Про судоустрій України». Відповідно до неї вій-ськові суди розглядають:1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовця-ми Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпекиУкраїни та інших військових формувань, що створюютьсяВерховною Радою України і Президентом України, а такожвійськовозобов'язаними під час проходження ними зборів;2) всі справи про шпигунство;3) справи про злочини проти встановленого порядкунесення служби, вчинені особами начальницького скла-ду виправно-трудових установ;4) справи про злочини, вчинені певними категоріямиосіб, що визначаються законодавством України;5) справи про адміністративні правопорушення війсь-ковослужбовців;6) справи по скаргах військовослужбовців на непра-вомірні дії військових службових осіб і органів військово-го управління;1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 24. — Ст. 192.Розділ IV. Судова система7) справи про захист честі і гідності, сторонами у якихє військовослужбовці або військові організації;8) інші справи, пов'язані з захистом прав і свобод вій-ськовослужбовців та інших громадян, а також прав і за-хонних інтересів військових частин, установ, організацій.У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчи-ненні кількох злочинів, коли справа хоча б про один із зло-чинів підсудна військовому суду, а про інші — загальномусуду, справа про всі злочини розглядається військовим су-дом. У разі обвинувачення групи осіб, серед яких є і війсь-ковослужбовці, і цивільні особи, у вчиненні одного абокількох злочинів, що не є військовими злочинами, справащодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом. ;Справи про злочини, вчинені особами, зазначеними в п. 1і 3 ч. 1 цієї статті, в період проходження ними військовоїслужби, розглядаються військовими судами і в тому разі,коли на момент розгляду справи вони звільнилися з війсь-кової служби. Справи про злочини, вчинені особами до їхпризову чи вступу на військову службу, розглядаються за-гальними судами. Військові суди разом з кримінальнимисправами розглядають цивільні позови про відшкодуван-ня майнової шкода, заподіяної внаслідок злочину.Слід дещо докладніше зупинитися на понятті «війсь-ковослужбовець», щоб зрозуміти підсудність справ, пе-редбачених ч. 1 ст. 38і Закону «Про судоустрій України».Військова служба складається з дійсної служби та служ-би в запасі. Особи, що перебувають на дійсній військовійслужбі, є військовослужбовцями, а у запасі — військово-зобов'язаними. Громадяни України, прийняті до військо-вого навчального закладу, іменуються курсантами. Вонитакож перебувають на дійсній військовій службі, тому вразі вчинення злочину курсанти притягаються до кримі-нальної відповідальності на тих же підставах, що і війсь-ковослужбовці строкової служби. Дійсна військова служ-ба осіб молодшого складу обмежена визначеним тер-міном, а осіб офіцерського складу — граничним вікомперебування на службі. Після вислуги строку служби абодосягнення граничного віку військовослужбовці звільня-Організація судових та правоохоронних органиються в запас, де перебувають до досягнення визначено-го віку. Під час перебування у запасі військовозобов'язаніперіодично призиваються на збори на певний строк. Припроходженні зборів військовозобов'язані за своїм право-вим становищем прирівнюються до військовослужбовціві несуть відповідальність нарівні з ними.До підсудності військових судів належать також спра-ви про злочини осіб, які є військовослужбовцями Служ-би безпеки України. «Служба безпеки — державний пра-воохоронний орган спеціального призначення, який за-безпечує державну безпеку України» (ч. 1 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про Службу безпеки»).Кадри Служби безпеки складають:а) співробітники-військовослужбовці;б) працівники, що уклали трудовий договір зі Служ-бою безпеки;в) військовослужбовці строкової служби.Умови і порядок виконання своїх обов'язків співробіт-никами-військовослужбовцями Служби безпеки визнача-ються укладеним договором (контрактом). На них, а такожна військовослужбовців строкової служби поширюєтьсяпорядок проходження військової служби у Збройних Си-лах України, що визначається законодавством.Трудові відносини працівників, що уклали трудовийдоговір зі Службою безпеки України, регулюються зако-нодавством України. Тому в разі вчинення ними злочинусправи, на відміну від двох названих категорій, розгляда-тимуться не військовими, а загальними судами.Військовим судам підсудні всі справи про шпигунст-во незалежно від того, ким здійснено шпигунство: грома-дянином України, іноземцем чи особою без громадянст-ва, військовослужбовцем чи цивільною особою. Справипро шпигунство підсудні військовим судам незалежно відтого, як кваліфіковано діяння: державна зрада у формішпигунства або шпигунство.Військовими судами розглядаються всі справи прозлочини проти встановленого порядку несення служби,вчинені особами начальницького складу виправно-трудо-Розділ IV. Судова системавих установ. Оскільки особам, що перебувають на службів органах внутрішніх справ, установлені спеціальні зван-ня, то особами начальницького складу належить вважативсіх, кому такі звання присвоєні (від молодшого сержантадо генерал-полковника міліції та від молодшого сержантадо генерала внутрішньої служби)1.Від осіб начальницького складу виправно-трудовихустанов слід відрізняти осіб, які перебувають на службі увнутрішніх військах. Перші не є військовослужбовцями,другі ж — військовослужбовці з усіма правовими наслід-ками, що з цього випливають2.Військовим судам підсудні лише справи відносно де-яких категорій осіб, що визначаються законодавствомУкраїни. Аналізуючи такі закони з точки зору підсудності,слід враховувати, чи встановлюють вони підсудність вій-ськовим судам справ про всі злочини зазначених осіб аботільки про певні злочини.Послідовна реалізація принципу права громадян на су-довий захист у сфері військової юстиції тягне за собою йпосилення судового захисту прав та інтересів військовослуж-бовців. Після прийняття законів про соціальний та правовийзахист військовослужбовців і введення в ЦПК глави 31-А«Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність держав-них органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлін-ської діяльності» розгляд скарг на дії органів військовогоуправління став звичайною практикою військових судів3.Для військових судів, як і для територіальних, перед-бачена підсудність справ різним ланкам військових судіві військової колегії Верховного Суду України. В основуцього поділу покладені військове звання або посадове ста-новище підсудного і вид можливого покарання.1 Див.: Положення про проходження служби в органахвнутрішніх справ: Затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСРвід 29 липня 1991р. № 114.2 Див.: Про війська внутрішньої та конвойної охорони: ЗаконУкраїни від 26 березня 1992 р. //Відомості Верхов. Ради України. —1992.-№29.-Ст. 397.3 Денисенко В. Феміда в погонах //Урядовий кур'єр. — 1995. — № 58.Так, військовим судам гарнізонів як судам першоїінстанції підсудні справи про злочини осіб, що мають вій-ськове звання до підполковника, капітана 2-го рангувключно, крім справ, які підсудні військовим судам ви-щого рівня.Військовим судам регіонів, Військове-Морських Силяк судам першої інстанції підсудні: 1) справи про злочи-ни осіб, які мають військове звання полковника, капіта-на 1-го рангу; 2) справи про злочини осіб, які обіймаютьпосаду від командира полку, командира корабля 1 -го ран-гу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим станови-щем; 3) справи про всі злочини, за які в умовах мирногочасу законом передбачена можливість призначення пока-рання у вигляді довічного ув'язнення.Військовій колегії Верховного Суду України підсуднісправи виняткової важливості, а також справи про злочи-ни військовослужбовців, які мають військове звання гене-рала (адмірала) або обіймають посади від командира з'єд-нання і вище та рівні їм. Військовий суд регіону, Військо-во-Морських Сил, військова колегія Верховного СудуУкраїни мають право прийняти до свого провадження яксуд першої інстанції будь-яку справу, підсудну військово-му суду гарнізону.Що стосується підсудності цивільних справ, то цепитання вирішується таким чином: військовим судам гар-нізонів як судам першої інстанції підсудні цивільні спра-ви по скаргах військовослужбовців на неправомірні діїі рішення службових осіб та органів військового управ-ління, крім тих, що підсудні військовим судам регіоніві Військове-Морських Сил; справи про захист честі тагідності, сторонами у яких є, військовослужбовці абовійськові організації; інші справи, пов'язані з захистомправ і свобод військовослужбовців та інших громадян,прав і законних інтересів військових частин, установ,організацій.Військовим судам регіонів, Військове-МорськихСил як судам першої інстанції підсудні справи по скар-гах на незаконні дії і рішення військових службових осібОрганізація судових та правоохоронних органів Ш Розділ IV.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Судова системаі органів військового управління на рівні військовихз'єднань і вище.Контрольні запитання1. Назвіть етапи становлення військових судів в Україні.2. Якою є система військових судів?3. Які повноваження мають військові суди?§ 6. Верховний Суд УкраїниВідповідно до ч. 2 ст. 125 Конституції України найвищимсудовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Вер-ховний Суд України. Це конституційне положення відтворе-не у ст. 39 Закону «Про судоустрій України». Статті цього За-кону визначають становище Верховного Суду України у сис-темі загальних судів і основні напрямки його діяльності. Згі-дно з ст. 20 зазначеного Закону до загальних судів належатьВерховний Суд України, а також Верховний суд АРК, обласні,Київський та Севастопольський міські суди, міжобласнийсуд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди і військовісуди регіонів, Вщськово-Морських Сил та гарнізонів.Отже, в Україні немає загальних судів, нагляд за судо-вою діяльністю яких був би поза компетенцією Верховно-го Суду України.Нагляд за судовою діяльністю здійснюється Верхов-ним Судом України насамперед шляхом перевірки закон-ності і обґрунтованості вирішення нижчими судамицивільних, кримінальних справ та виправлення їх поми-лок. Однак він не вичерпується тільки цим. Важливе зна-чення мають також вивчення і узагальнення судової прак-тики, аналіз судової статистики та видання керівних роз'-яснень з питань застосування чинного законодавства, щовиникають при розгляді судових справ, а також здійснен-ня контролю за виконанням судами цих роз'яснень.Крім того, як вищий судовий орган у системі загаль-них судів Верховний Суд України в першій інстанції роз-Організація судових та правоохоронних органівглядає цивільні і кримінальні справи, які є особливо скла-дними і мають виключне суспільне значення. Саме томуВерховний Суд України має право прийняти до свого про-вадження будь-яку справу, що підсудна нижчому суду.Верховний Суд України є останньою інстанцією в усіхкримінальних і цивільних справа'х, що розглядаютьсянижчими судами.Судді Верховного Суду України обираються Верхов-.ною Радою України безстрокове. Народні засідателі Вер-ховного Суду України обираються Верховною РадоюУкраїни строком на п'ять років. Суддею Верховного СудуУкраїни може бути громадянин України, який досяг надень обрання 35-річного віку, має вищу юридичну освіту,стаж роботи за фахом не менш як 10 років, у тому числі неменш як п'ять років на посаді судді. Народним засідате-лем Верховного Суду України може бути громадянин Укра-їни, який досяг на день обрання 35-річного віку. Кіль-кісний склад Верховного Суду України встановлюєтьсяВерховною Радою України. Зараз він налічує 85 суддів1.Верховний Суд України діє у складі:1) Пленуму Верховного Суду України;2) судової колегії в цивільних справах ВерховногоСуду України;3) судової колегії в кримінальних справах Верховно-го Суду України;4) військової колегії.Для розгляду організаційних питань роботи Верхов-ного Суду України створюється президія Верховного СудуУкраїни.Пленум Верховного Суду України діє у складі ГоловиВерховного Суду України, заступників Голови та членівВерховного Суду України.У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний про-курор України і Міністр юстиції України. Участь Генераль-ного прокурора у роботі Пленуму є обов'язковою. Це обу-мовлено його статусом, відповідно до якого з кожно-1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 213.Розділ IV. Судова системаго питання, що виноситься на розгляд Пленуму, Генераль-ний прокурор дає свій висновок.Участь у роботі Пленуму Міністра юстиції України даєможливість отримувати і використовувати матеріали длявдосконалення організаційного забезпечення діяльностісудів. Крім того, участь Міністра юстиції у роботі Плену-му безпосередньо пов'язана з вирішенням подань, щовносяться ним, про надання судам керівних роз'яснень.У засіданнях Пленуму, не пов'язаних з розглядом су-дових справ, за запрошенням Голови Верховного СудуУкраїни можуть брати участь судці нижчих судів, члениНауково-консультативної ради при Верховному СудіУкраїни, представники міністерств, державних комітетівта відомств, інших державних органів, громадських орга-нізацій, а також наукових установ. Участь у роботі Плену-му для них — це не тільки присутність, а й можливістьвиступати на його засіданнях. Серед запрошених завждиприсутні керівні працівники Генеральної прокуратуриУкраїни, Міністерства юстиції України, Міністерства вну-трішніх справ України. Коло осіб, що запрошуються назасідання Пленуму, визначається характером питань, якірозглядаються. ' .Пленум Верховного Суду України скликається не рід-ше одного разу на три місяці. Про час скликання Плену-му і перелік питань, що виносяться на його розгляд, чле-ни Пленуму, Генеральний прокурор України, Міністр юс-тиції України повідомляються не пізніш як за 15 днів дозасідання. Проекти постанов Пленуму і копії протестів чиподань по судових справах надсилаються цим особам непізніш як за 10 днів до засідання.Стаття 47 Закону «Про судоустрій України» передба-чає такий порядок прийняття постанов Пленуму Верхо-вного Суду України:- засідання Пленуму правомочні при наявності неменше двох третин його складу;- постанови Пленуму приймаються відкритим голосу-ванням більшістю голосів членів Пленуму, що берутьучасть у голосуванні;Організація судових та правоохоронних органів- постанови Пленуму підписуються Головою Верхов-ного Суду України та секретарем Пленуму.Всі рішення Пленуму, в тому числі при розгляді справу закритих засіданнях, приймаються відкритим голосу-ванням. Підрахунок голосів проводить секретар Пленуму.Голова Верховного Суду України голосує одночасно зіншими членами Пленуму. Підсумки голосування, а та-кож хід обговорення протесту або висновку з судової спра-ви, проекту керівного роз'яснення або рішення з іншогопитання, що вноситься на розгляд Пленуму, фіксуютьсяу протоколі, який веде секретар.Повноваження Пленуму Верховного Суду України,закріплені у ч. 2 ст. 128 Конституції України і ст. 45 Закону«Про судоустрій України», поділяються на декілька груп:судові, організаційно-контрольні, правороз'яснювальні.Судові повноваження Пленуму, або повноваження наздійснення правосуддя, закріплені в п. 1 ст. 45 Закону«Про судоустрій України». Пленум у межах своєї компе-тенції розглядає справи в порядку нагляду та за нововия-вленими обставинами. Таким чином, п. 1 ст. 45 цього За-кону визначає повноваження Пленуму як наглядовоїінстанції, покликаної забезпечувати виправлення поми-лок, припущених при розгляді конкретних судових справсудовими колегіями Верховного Суду України. Розглядсправ може здійснюватися Пленумом за протестами лишедвох осіб: Голови Верховного Суду України та Генерально-го прокурора України.Перегляд вироків, рішень, ухвал за нововиявленимиобставинами має ті ж ознаки, що і перегляд, який здійс-нюється іншими наглядовими інстанціями, ставить ті жсамі вимоги до приводів і підстав розгляду справ за ново-виявленими обставинами.Організаційно-контрольні повноваження Пленуму за-кріплені у ч. 2 ст. 128 Конституції України і п. 3,4,6 ст. 45Закону «Про судоустрій України». Пленум ВерховногоСуду України:- обирає на посаду та звільняє з посади голову Верхов-ного Суду України; __Розділ IV. Судова система- затверджує за поданням Голови Верховного СудуУкраїни склад судових колегій, а також заступників голівсудових колегій та секретаря Пленуму;- затверджує за поданням Голови Верховного СудуУкраїни Науково-консультативну раду при ВерховномуСуді України;- заслуховує повідомлення про роботу Президії Вер-ховного Суду України і звіти голів судових колегій про ді-яльність колегій.Верховний Суд України діє як у складі Пленуму, так іу складі судових колегій. Це обумовлює необхідність роз-поділу всіх членів Верховного Суду України по трьох ко-легіях. При цьому враховується спеціалізація кожного зсуддів щодо розгляду цивільних або кримінальних справ,.а також справ, підсудних військовим судам. Голова Верхо- *вного Суду України вносить з цього питання подання доПленуму. У поданні також вносяться пропозиції про за-твердження одного із членів кожної колегії заступникамиголів цих колегій. Розглянувши подання Голови Верхов-ного Суду України, Пленум виносить постанову про за-твердження складів судових колегій в цивільних справах,кримінальних справах та військової колегії.Закон «Про судоустрій України» приділяє значну ува-гу повноваженням секретаря Пленуму. Він може затверд-жуватися лише з числа суддів Верховного Суду України.Секретар Пленуму поряд з виконанням обов'язків членаВерховного Суду України здійснює організаційну роботуз підготовки засідань Пленуму, забезпечує ведення прото-колу та виконує дії, необхідні для втілення в життя прий- Інятих Пленумом постанов. *Звіти судових колегій охоплюють, як правило, трива-лий період роботи (3-5 років) і широко обговорюються наПленумі з наступним прийняттям розгорнутих постанов.Науково-консультативна рада при Верховному СудіУкраїни створюється з метою підвищення якості підготов-ки матеріалів, пов'язаних з вивченням і узагальненням судо-вої практики і аналізом проектів керівних роз'яснень з пи-тань застосування законодавства при розгляді судових справ.Організація судових та правоохоронних органів іНауково-консультативна рада закріплює зв'язок су-дових органів з провідними науковими установами і нав-чальними юридичними закладами України, сприяє вико-ристанню досягнень правової науки при вирішенні прак-тичних питань здійснення правосуддя. До складу радивходять провідні вчені-фахівці в галузі цивільного і кри-мінального процесу, цивільного, кримінального, трудово-го, сімейного та інших галузей права, а також практичніпрацівники — члени Верховного Суду України. Відпові-дно до практики, що склалася, члени ради переважно за-лучаються до вивчення і узагальнення проектів керівнихроз'яснень. Більш того, останнім часом майже всі проек-ти керівних роз'яснень розробляються при безпосереднійучасті вчених — членів ради.Правороз'яснювальні повноваження Пленуму закріп-лені в п. 2 ст. 45 Закону «Про судоустрій України», відпо-відно до якого Пленум розглядає матеріали узагальненнясудової практики і судової статистики, а також поданняГенерального прокурора України і Міністра юстиції Укра-їни та дає керівні роз'яснення судам з питань застосуван-ня законодавства; при обговоренні питання про наданнясудам керівних роз'яснень заслуховує повідомлення голівВерховного суду АРК, обласних, Київського та Севасто-польського міських судів про судову практику по застосу-ванню законодавства.Розгляд матеріалів узагальнення судової практики іаналізу судової статистики починається з доповіді про цепитання Голови Верховного Суду України або уповноваже-ної ним особи. У доповіді викладаються підсумки проведе-ного узагальнення, основні положення, які стосуютьсяпрактики застосування законодавства, виявлені недоліки,спірні питання, висновки та пропозиції. В обговореннідоповіді беруть участь члени Пленуму, а також запрошеніособи. Разом з доповіддю обговорюються проекти керівнихроз'яснень, підготовлених на основі матеріалів узагальнен-ня судової практики і аналізу судової статистики.У п. 2 ст. 45 Закону «Про судоустрій України» також за-кріплено право Генерального прокурора України і МіністраРозділ IV. Судова системаюстиції України вносити до Пленуму пропозиції про надан-ня судам керівних роз'яснень з питань застосування законо-давства. Ці подання грунтуються на даних про практику за-стосування законодавства, які отримані у процесі здійснен-ня прокурорської діяльності або організаційного забезпе-чення діяльності судів з боку Міністерства юстиції України.Розгляд матеріалів узагальнень судової практики і су-дової статистики, а також подань Генерального прокурораУкраїни і Міністра юстиції України, як правило, завершу-ється прийняттям керівного роз'яснення. Якщо ж Пленумдоходить висновку, що немає необхідності у наданні судамкерівних роз'яснень, він обмежується обговоренням пи-тання і рекомендує судовим колегіям довести матеріалививчення до судів як огляд судової практики.Пленум є єдиним структурним органом ВерховногоСуду України, який уповноважений давати судам керівніроз'яснення, їх юридична сила визначена у ст. 40 Закону«Про судоустрій України»: «…керівні роз'яснення Плену-му Верховного Суду України обов'язкові для судів, іншихорганів та посадових осіб, що застосовують закон, з яко-го дано роз'яснення». З цього випливає, що керівні роз'-яснення Пленуму не створюють нової правової норми, атільки роз'яснюють зміст і визначають практику застосу-вання чинного законодавства1.Після прийняття Конституції України 1996 р. на Вер-ховний Суд України було покладено'нові повноваження.Так, відповідно до ст. 110 Конституції України у разі ви-никнення питання про неможливість виконання Прези-дентом України своїх повноважень за станом здоров'явоно може бути вирішено Верховною Радою України придодержання певної процедури, а саме: на підставі письмо-вого подання Верховного Суду України — за зверненнямВерховної Ради України, і медичного висновку.1 Детальніше про це див.: Авилина Й.В. Праворазьяснительнаядеятельность внсшихсудебньІхорганов//Сов. юстиция. -1988. — № 17.— С. 11-13; Дроздов Г.В. Правовая природа разьяснений закона вьіс-шими органами судебной власти //Сов. гос-во й право. — 1992. —№ 1.-С.70-77.Організація судових та правоохоронних ор,•анівЗгідно з ст. 111 Конституції України при вирішенніпитання про усунення Президента України з поста в по-рядку імпічменту однією з необхідних підстав є висновокВерховного Суду України про те, що діяння, в яких зви-нувачується Президент України, містить ознаки держав-ної зради або іншого злочину.Відповідно до ст. 150 Конституції України і ст.ст. 13,40,41 Закону «Про Конституційний Суд України» Верхов-ному Суду України надано право звертатися до Конститу-ційного Суду України з конституційними поданнями зпитань прийняття рішень щодо конституційності законів,інших правових актів Верховної Ради України, актів Пре-зидента України, актів Кабінету Міністрів України, пра-вових актів Верховної Ради АРК, а також з конституцій-ним поданням з питань дачі висновку стосовно офіційно-го тлумачення Конституції України та законів України.Судові колегії. Склад судової колегії в цивільних спра-вах, судової колегії в кримінальних справах та військовоїколегії затверджується Пленумом Верховного Суду Укра-їни з числа суддів Верховного Суду України.Колегію очолює її голова, який має свого заступника.Кількісний склад колегій не однаковий. Голові Верховно-го Суду України надано право в разі необхідності своїмрозпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгля-ду справ у складі другої колегії.Судові колегії розглядають справи як суд першоїінстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду та узв'язку з нововиявленими обставинами. Крім судовихповноважень, судові колегії вивчають і узагальнюють су-дову практику, аналізують судову статистику, а також здій-снюють інші повноваження, надані їм законодавством.Судовій колегії в кримінальних справах як суду першоїінстанції підсудні справи особливої складності або виключ-ного суспільного значення. Крім того, судова колегія маєправо прийняти до свого розгляду будь-яку справу, підсуд-ну нижчому суду.Судова колегія в цивільних справах як суд першоїінстанції має право:Розділ IV. Судова системаа) витребувати справу з будь-якого нижчого суду іприйняти її до розгляду по суті;б) розглядати скарги, заяви на рішення органів і поса-дових осіб певного рівня (ст.ст. 243', 2436,24812 ЦПК та ін.).Військова колегія як суд першої інстанції розглядає:а) справи виключної важливості;б) будь-яку справу, підсудну військовому суду та прий-няту нею до свого провадження;в) справи про злочини військовослужбовців, які ма-ють військове звання генерала (адмірала) чи обіймаютьпосади від командира з'єднання та вище або їм рівні.Судові колегії переглядають у касаційному порядкусправи, розглянуті судами другої ланки (у першійінстанції).Як суд наглядової інстанції судові колегії перегляда-ють справи, які розглянуті нижчими судами і рішення зяких набрали законної сили.Президія Верховного Суду України формується у складіГолови, заступників Голови та декількох членів Верховно-го Суду України. Кандидатури пропонуються ГоловоюВерховного Суду України. Президія не здійснює судовихповноважень, до її функцій входить розгляд питань орга-нізації роботи судових колегій та апарату Верховного СудуУкраїни, а також надання допомоги нижчим судам щодоправильного застосування законодавства.Засідання президії проводяться не рідше одного разу намісяць і є правомочними при наявності більшості членівпрезидії, що беруть участь у засіданні.Голова Верховного Супу України обирається на посаду тазвільняється з посади шляхом таємного голосування Плену-мом Верховного Суду України в порядку, встановленому за-коном (ч. 2 ст. 128 Конституції України). Його повноважен-ня значною мірою обумовлені тим, що, маючи статус судді,він одночасно є керівником судової установи, до того ж вищоїв системі загальних судів. Саме тому повноваження Голови "іможна умовно поділити на судові, судово-наглядові, адміні- 1стративні, організаційно-контрольні, представницькі, їх пе-Ірелік міститься в ст. 51 Закону «Про судоустрій України». :Організація судових та правоохоронних, органів*Голова Верховного Суду України:1) вносить у межах і порядку, встановлених законом,протести на рішення, вироки, ухвали та постанови по су-дових справах;2) у випадках і порядку, встановлених законом, зупи-няє виконання рішень, вироків, ухвал та постанов по су-дових справах;3) організовує роботу по вивченню та узагальненнюсудової практики, аналізу судової статистики; вноситьподання до державних органів, громадських організацій іпосадовим особам про усунення порушень закону, при-чин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а та-кож організовує роботу по здійсненню контролю за вико-нанням керівних роз'яснень Пленуму Верховного СудуУкраїни і вносить матеріали на розгляд Пленуму;4) скликає Пленум Верховного Суду України та голо-вує на його засіданнях; може головувати в судових засі-даннях колегій Верховного Суду України при розглядібудь-якої справи;5) скликає президію Верховного Суду України і вно-сить на розгляд президії питання, що потребують її вирі-шення, головує на засіданнях президії;6) вносить подання до Конституційного Суду Украї-ни з питань щодо тлумачення законів України;7) вносить до Пленуму Верховного Суду України по-дання про невідповідність роз'яснень Пленуму Верховно-го Суду законодавству України;8) розподіляє обов'язки між заступниками Голови ^Верховного Суду України;9) керує організацією роботи судових колегій, апара-ту Верховного Суду України;10) веде особистий прийом, організовує роботу Вер-ховного Суду України по прийому громадян і розглядупропозицій, заяв і скарг;11) здійснює інші повноваження, надані йому законо-давством. (Так, Голова Верховного Суду України є членомВищої Ради юстиції за посадою.)Розділ IV. Судова системаЗ метою забезпечення роботи щодо здійснення правосу-ддя, узагальнення судової практики та іншої діяльності Вер-ховний Суд України має свій апарат. Нині штатна чисельністьапарату налічує 284 одиниці, які складають таку структуру:- відділ систематизації законодавства та зв'язків з за-собами масової інформації;- відділ узагальнення судової практики;- відділ прийому громадян і розгляду листів;- відділ по розгляду скарг на судові рішення в поряд-ку нагляду;- відділ судово-правової реформи;- відділ міжнародно-правового співробітництва;- відділ судової статистики;- відділ інформатики та комп'ютеризації;- перший відділ;- відділ кадрів;- відділ контролю за судовою діяльністю;- планово-економічний відділ;- відділ бухгалтерського обліку та звгшості;- відділ управління справами;- редакція «Вісника Верховного Суду України»;- секретаріат Пленуму та президії Верховного СудуУкраїни;- секретаріат судової колегії в кримінальних справах;- секретаріат судової колегії в цивільних справах;- секретаріат військової колегії;- секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів1.Контрольні запитання1. Яке місце посідає Верховний Суд України в системі загальнихсудів?2. Яка структура Верховного Суду України?3. Охарактеризуйте повноваження Пленуму Верховного СудуУкраїни.4. Яка природа керівних роз'яснень Пленуму Верховного СудуУкраїни?1 Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 24. — Ст. 191.Організація судових та правоохоронних органів§ 7. Арбітражний суд УкраїниАрбітражний суд — невід'ємна частина судової систе-ми України, як це передбачено чинним законодавством.Арбітражний суд є незалежним органом у вирішеннівсіх господарських спорів, що виникають між юридични-ми особами, державними та іншими органами, а також урозгляді справ про банкрутство (ст. 1 Закону «Про арбіт-ражний суд»). В умовах становлення ринкових відносинроль цього суду, зрозуміло, зростає і на його розгляд ви-носиться значна кількість справ.Чинне законодавство України поставило перед арбітраж-ним судом такі завдання: захист прав та охоронюваних зако-ном інтересів учасників господарських правовідносин;сприяння зміцненню законності у сфері господарських пра-вовідносин; внесення пропозицій, спрямованих на вдоско-налення правового регулювання господарської діяльності.Відповідно до чинного законодавства діє така систе-ма арбітражних судів України: Вищий арбітражний суд;арбітражний суд Автономної Республіки Крим; арбіт-ражні суди областей, міст Києва та Севастополя. Такимчином, в Україні існують дві ланки арбітражних судів. За-коном передбачена можливість створення й інших ланок:міських, міжрайонних, районних арбітражних судів тощо.Система арбітражних судів України характеризуєтьсятакими загальними рисами: простотою побудова відпові-дно до адміністративно-територіального поділу; доступ-ністю для позивачів; ієрархічністю устрою, що дозволяє, зодного боку, Вищому арбітражному суду здійснювати ор-ганізаційне керівництво арбітражними судами областей,а з другого — переглядати в порядку нагляду рішення цихсудів; єдністю системи арбітражних судів, яка обумовле-на єдністю їх завдань, єдиними, принципами організації тадіяльності судів.Судді арбітражних судів Автономної РеспублікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя призначають-ся на посаду у тому ж порядку, що й судді загальних судів,і до них ставляться в цілому такі самі вимоги.Розділ IV. Судова системаШІШАрбітражний суд здійснює правосуддя на принципах:- законності;- незалежності та підкорення тільки закону;- рівності всіх учасників судового процесу перед зако-ном і арбітражним судом;- змагальності сторін і свободи у наданні ними арбіт-ражному суду своїх доказів і доведеності перед судом їхпереконливості;- арбітрування;- гласності та відкритого розгляду справ, за виняткомвипадків, коли це суперечить інтересам охорони держав-ної, комерційної таємниці, або коли є обгрунтовані запе-речення однієї із сторін;- обов'язковості виконання рішень, ухвал, постановарбітражного суду.Система арбітражних судів, їх структура і повноваження.Нижчою ланкою системи арбітражних судів є арбітражнийсуд АРК, арбітражні суди областей, міст Києва та Севас-тополя. Вони розглядають всі підвідомчі арбітражним су-дам справи, крім тих, що віднесені до компетенції Вищо-го арбітражного суду. Ці суди:- вирішують господарські спори, віднесені до їх ком-петенції;- розглядають справи про банкрутство;- переглядають у порядку нагляду рішення, ухвали,постанови цього ж арбітражного суду;- вивчають і узагальнюють практику застосуваннязаконодавства, аналізують статистику вирішення госпо-дарських спорів, вносять пропозиції до Вищого арбітраж-ного суду України, спрямовані на вдосконалення право-вого регулювання господарської діяльності і практикивирішення господарських спорів;- ведуть роботу, спрямовану на попередження право-порушень у сфері господарських відносин;- здійснюють інші повноваження, надані їм законо-давством.Арбітражні суди цієї ланки складаються з голови суду,його першого заступника, заступників та суддів. Для ви-Організація судових та правоохоронних органівІрішення організаційних питань створюється президія.Організація роботи в арбітражному суді дещо інша, ніжу обласному суді загальної юрисдикції.Судді арбітражного суду також розподілені по колегі-ях. Однак підставою для утворення колегій є необхідністьбільш глибокої спеціалізації суддів при розгляді господар-ських спорів. Кількість колегій значною мірою залежитьвід кількісного складу суду1. Між тим подальший розви-ток господарської діяльності, значне зростання кількостізаконодавчих та інших нормативних актів, ускладнення їхзастосування стимулювали необхідність утворення новихспеціалізованих колегій з одночасним збільшенням кіль-кості суддів в арбітражних судах. В останні роки булиутворені колегії з розгляду справ про банкрутство2 та зрозгляду справ про стягнення податків, зборів (обов'язко-вих платежів)3.Арбітражний суд очолює його голова. Він та його за-ступники призначаються на посаду Президентом Украї-ни. Повноваження голови суду розподіляються на^удові,організаційні та адміністративні.Судові повноваження складаються з можливості при-йняття до свого провадження і вирішення господарсько-го спору, підсудного цьому арбітражному суду, а такожперегляду в порядку нагляду рішень, ухвал, постанов, щобули прийняті суддями цього суду.Організаційними є такі повноваження голови суду:- розподіл обов'язків між суддями арбітражного суду;- забезпечення підбору і підготовки кандидатів у судді;- організація діяльності арбітражного суду і відпові-дальність за виконання завдань, покладених на суд.1 Наприклад, в арбітражному суді Харківської області дев'ять ко-легій.2 Див.: Про утворення в арбітражних судах України спеціальнихколегій з розгляду справ про банкрутство: Указ Президента Українивід 21 квітня 1998р.3 Див.: Про утворення в арбітражних судах України арбітражнихколегій з розгляду справ про стягнення податків, (обов'язкових пла-тежів): Указ Президента України від ІЗ серпня 1999 р. // Офіц. вісникУкраїни. — 1999. — № 33. — Ст. 1709.Розділ IV. Судова системаАдміністративними є такі повноваження голови суду:- затвердження структури, штатного розкладу та ко-шторису на утримання арбітражного суду;- видання в межах своїх повноважень наказів та іншихактів;- призначення на посаду і звільнення з посади праців-ників апарату арбітражного суду, застосування до них за-ходів заохочення і дисциплінарних стягнень.Голова суду може здійснювати й інші повноваження.Найвищим органом у вирішенні господарських спо-рів, здійсненні нагляду щодо рішень, ухвал, цостанов ар-бітражних судів України та контролю за їх діяльністю еВищий арбітражний суд України. Він складається з Голо-ви, першого заступника Голови та суддів, Пленуму, пре-зидії, арбітражних колегій з розгляду спорів та переглядурішень, ухвал, постанов.Повноваження Вищого арбітражного суду України:а) розглядає та вирішує господарські спори, які відне-сено до його компетенції АПК, іншими законами Україтни, міждержавними договорами й угодами; має право вмежах підвідомчості арбітражних судів України прийня-ти до свого провадження будь-який господарський спір;б) переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали Ви-щого арбітражного суду України, арбітражного суду АРК,арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя;в) вивчає і узагальнює практику застосування законо-давства, забезпечує єдність практики, аналізує статистикурозгляду господарських спорів, дає роз'яснення арбітраж-ним судам з питань застосування законодавства України,яке регулює відносини в господарській сфері і порядоквирішення господарських спорів. Роз'яснення Вищого ар-бітражного суду є обов'язковими для суддів і учасників го-сподарських правовідносин, що застосовують законодав-ство, відповідно до якого дається таке роз'яснення;г) проводить роботу, спрямовану на попередженняправопорушень у сфері господарських відносин;г) здійснює організаційне керівництво арбітражнимсудом АРК, арбітражними судами областей, міст Києва таОрганізація судових та правоохоронних органівСевастополя, несе відповідальність за організацію, стан івдосконалення їх діяльності, перевіряє та поширює пози-тивний досвід роботи арбітражних судів України;1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

д) забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді, під-вищення кваліфікації працівників арбітражних судів, органі-зовує роботу по матеріально-технічному забезпеченню арбіт-ражних судів і створенню належних умов для їх діяльності,нормативному забезпеченню, веденню статистичного обліку;е) здійснює інші повноваження, надані йому законо-давством.Голова Вищого арбітражного суду України:а) організовує діяльність Вищого арбітражного суду інесе відповідальність за виконання завдань, покладенихна Вищий арбітражний суд; видає в межах своїх повнова-жень накази та інші акти; призначає на посади і звільняєз посад працівників апарату Вищого арбітражного суду;б) здійснює організаційне керівництво роботою арбіт-ражних судів України;в) розподіляє обов'язки між заступниками Голови ісуддями арбітражного суду;г) затверджує структуру, штатний розклад, кошторисна утримання Вищого арбітражного суду, положення проструктурні підрозділи Вищого арбітражного суду;г) забезпечує підготовку матеріалів з питань, які під-лягають розгляду на президії і Пленумі Вищого арбітра-жного суду, вносить на розгляд ці питання, скликає пре-зидію та Пленум і головує на їх засіданнях;д) може прийняти до свого провадження в межах під-відомчості арбітражних судів України вирішення госпо-дарського спору і переглянути рішення, ухвалу, постано-ву по справі у порядку, передбаченому АПК;е) вносить до президії Вищого арбітражного суду про-тести на рішення, ухвали, постанови, прийняті заступни-ками Голови Вищого арбітражного суду або в засіданняхпід їх головуванням;є) вносить до Пленуму Вищого арбітражного судуподання про перегляд постанов президії Вищого арбітра-жного суду;Розділ IV. Судова системаж) здійснює інші повноваження, передбачені законо-давством.Пленум Вищого арбітражного суду України діє у складіГолови Вищого арбітражного суду (головуючого), йогозаступників, судців Вищого арбітражного суду, головиарбітражного суду АРК, голів арбітражних судів областей,міст Києва та Севастополя.Пленум скликається не менше двох разів на рік. Прочас його скликання члени Пленуму повідомляються непізніше ніж за п'ятнадцять днів до засідання. В той жестрок їм надсилаються матеріали з питань, які вносятьсяна розгляд Пленуму. Засідання Пленуму правомочні занаявності не менше двох третин його складу.Постанови Пленуму приймаються відкритим голосу-ванням більшістю голосів і підписуються головуючим назасіданні.До повноважень Пленуму належать:а) вирішення найбільш важливих питань діяльностіарбітражних судів України;б) заслуховування повідомлень голови арбітражногосуду АРК, голів арбітражних судів областей, міст Києва таСевастополя про виконання покладених на них завдань іпрактику застосування законодавства;в) розгляд матеріалів узагальнення арбітражної прак-тики і статистики та дача керівних роз'яснень, обов'язко-вих для органів, що вирішують господарські спори, а та-кож для підприємств, установ, організацій, державних таінших органів, посадових осіб;г) перегляд за протестом Голови Вищого арбітражно-го суду України, Генерального прокурора України поста-нов президії Вищого арбітражного суду по господарськихспорах;ґ) розгляд інших питань вдосконалення правовогорегулювання господарських відносин, які вносяться пре-зидією або членами Пленуму Вищого арбітражного суду.Президія Вищого арбітражного суду створюється ускладі Голови Вищого арбітражного суду (головуючого) ізаступників Голови за посадою та декількох суддів.Організація судових та правоохоронних органівЗасідання президії правомочні за наявності не меншедвох третин членів президії. Рішення приймається відкри-тим голосуванням більшістю голосів членів президії і під-писується головуючим у засіданні.Засідання президії проводяться не рідше одного разуна місяць.Президія має повноваження:а) вирішувати питання організації і діяльності, підбо-ру кадрів арбітражних судів України;б) заслуховувати повідомлення голови арбітражного судуАРК, голів арбітражних судів областей, міст Києва та Севас-тополя, арбітрів арбітражних судів України та звіти керівни-ків структурних підрозділів Вищого арбітражного суду;в) переглядати за протестом Голови Вищого арбіт-ражного суду, Генерального прокурора України або їхзаступників у порядку нагляду рішення, ухвали, поста-нови, прийняті Вищим арбітражним судом, і перегля-дати справи за нововиявленими обставинами, постано-ви по яких були прийняті президією Вищого арбітраж-ного суду;г) розглядати матеріали узагальнення практики і ана-лізу статистики, в період між засіданнями Пленуму Вищо-го арбітражного суду давати роз'яснення з практики за-стосування законодавства України, яке регулює відноси-ни в господарській сфері і порядок розгляду господарсь-ких спорів з наступним затвердженням на Пленумі;ґ) вносити питання на розгляд Пленуму Вищого арбі-тражного суду;д) розглядати інші питання, які вносяться Головоюабо членами президії Вищого арбітражного суду.Арбітражна колегія. Склад арбітражної колегії Вищо-го арбітражного суду України затверджується президієюарбітражного суду. Колегія має повноваження:а) вирішувати господарські спори, віднесені АПК таіншими законодавчими актами України до компетенціїВищого арбітражного суду; .б) переглядати у порядку нагляду рішення, ухвалиВищого арбітражного суду, рішення, ухвали і постановиРозділ IV. Судова системаарбітражного суду АРК, арбітражних судів областей, містКиєва та Севастополя;в) переглядати за нововиявленими обставинами рі-шення, ухвали, постанови, прийняті цією колегією.Голова Вищого арбітражного суду в разі необхідностімає право залучати суддю однієї колегії для розгляду справу іншій колегії.Компетенція судді врегульована чинним законодавст-вом. Суддя при вирішенні господарського спору повиненвиконувати вимоги закону, бути об'єктивним і неуперед-женим, забезпечувати високу культуру арбітражного про-^цесу. Вимоги судді, що ставляться в межах повноваженьарбітражного суду, є обов'язковими для посадових осіб,організацій та установ, до яких вони звернені.Суддя має право вносити до Пленуму чи президії Ви-щого арбітражного суду України пропозиції щодо роз'яс-нення застосування законодавства, яке регулює відноси-ни в господарській сфері та порядок вирішення господар-ських спорів. Суддя визначає і узагальнює "арбітражнупрактику, вносить пропозиції щодо запобігання порушен-ням законності у сфері господарських відносин. Він може. очолювати структурний підрозділ апарату арбітражногосуду. Крім основної роботи, суддя має право займатисялише педагогічною і науково-дослідницькою діяльністю.Чисельність судців та інших працівників Вищого ар-бітражного суду України, арбітражного суду АРК, арбіт-ражних судів областей, міст Києва та Севастополя встано-влюється Президентом України.Структура апарату і штатний розклад Вищого арбіт-ражного суду України затверджуються його Головою.Структура апарату і штатний розклад арбітражногосуду АРК, арбітражних судів областей, міст Києва та Се-вастополя затверджуються головами цих судів, які в разінеобхідності можуть створювати відділи, визначившиорганізацію, завдання і порядок їх діяльності. В апаратіарбітражних судів АРК, областей, міст Києва та Севас-тополя є посади фахівців та інших працівників, які, колице передбачає посада, проходять кваліфікаційну атеста-Організація судових та правоохоронних органівцію, порядок якої визначає президія Вищого арбітраж-ного суду.Контрольні запитання1. Скільки ланок має судова система Арбітражних судів?2. Які принципи покладено в основу організації та діяльності ар-бітражних судів?3. Яка структура Вищого арбітражного суду України?§ 8. Конституційний Суд УкраїниПоняття, етапи становлення і моделі конституційногосудочинства. Конституція як основний закон держави ви-магає особливої правової охорони, яка може здійснюва-тися різними засобами, іноді прямо передбаченими в ос-новному законі. Охорона конституції — завдання і обов'я-зок всіх органів та посадових осіб, що здійснюється нимишляхом застосування різних правових засобів у межахнаданої їм компетенції. Однак найбільш ефективною єсудова охорона конституції, особливо у формі конститу-ційного судочинства.Конституційне судочинство — це діяльність судових ор-ганів, що полягає в розгляді справ, предметом яких є консти-туційно-правові питання, пов'язані з забезпеченням додер-жання конституції державними органами, і прийнятті поних рішень, що тягнуть за собою правові наслідки.Конституційне судочинство покликане забезпечува-ти верховенство конституції як основи національної пра-вової системи, охорону конституційних прав і свобод,додержання принципу поділу влади у всіх його аспектах.Необхідним, стрижневим елементом конституційногосудочинства є здійснювана судовим органом перевірканормативних актів з погляду їх відповідності конституції.Саме це складає сутність конституційного судочинства.Інститут судової охорони конституції виник у США наоснові судових прецедентів. Його доктрина була сформуль-Розділ IV. Судова системаована Верховним судом США в рішенні 1803 р.: «Саме су-дова влада має право і зобов'язана сказати, що є закон».Цей прецедент заклав основи так званої американськоїмоделі судової охорони конституції, головною особливіс-тю якої є здійснення його судами загальної юрисдикції.На першому етапі становлення світового конститу-ційного процесу американська модель залишалася єди-ною. З тими чи іншими модифікаціями вона затверджу-ється у деяких країнах Латинської Америки (Аргентина,Болівія, Бразилія, Колумбія), Скандинавії (Данія, Норве-гія, Швеція), англійських домініонах (Австралія, Канада,Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка).На другому етапі втикає принципово нова, європейсь-ка модель конституційного судочинства, концепція якоїбула розроблена австрійським ученим Г. Кельзеном. їїголовна відмінність від американської моделі полягає, втому, що конституційне судочинство виділяється із загаль-ного судочинства і здійснюється не судами загальноїюрисдикції, а спеціалізованим органом — конституцій-ним судом, або квазісудовим органом (конституційноюрадою чи конституційною палатою вищих судових орга-нів загальної юрисдикції).Широке поширення розглядуваний інститут одержуєпісля Другої світової війни на третьому етапі конститу-ційного процесу. Він затверджується практично у всіх кра-їнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Аф-рики, Латинської Америки. Поза цією загальною тенде-нцією залишаються соціалістичні держави.Конституційне судочинство в країнах соціалістичноготабору не відповідало принципу єдності державної владиі заснованому на ньому принципу формального верховен-ства вищого представницького органу, що наділяється всі-єю повнотою державної влади.Новий етап у розвитку інституту конституційного су-дочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли про-цес демократизації набув глобального характеру. Він запо-чатковується в усіх країнах, де відбувається перехід відавторитарних і тоталітарних режимів до демократії.Організація судових та правоохоронних органівНаведений історичний екскурс дозволяє зробити низкувисновків. По-перше, можна стверджувати, що в даний часінститут конституційного судочинства притаманний пере-важній більшості сучасних держав, однією з істотних рисяких є верховенство права та його головного джерела — кон-ституції. Верховенство конституції означає підпорядкова-ність їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок вла-ди, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід,найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верхо-венства конституції є конституційне судочинство.По-друге, на сучасному етапі переважає європейськамодель конституційного судочинства, покликана усунутивади американської моделі, такі, наприклад, як зв'язаністьсуду при вирішенні конституційних питань обставинамирозглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалийстрок судочинства, обов'язковість прийнятих рішеньлише для сторін у конкретній справі.Конституційні суди — це судові органи, діяльністьяких здійснюється в процесуальних формах, що зближаєїх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах зако-нодавець розглядає їх саме як суди: положення про нихмістяться в розділі конституції, присвяченому судовійвладі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Сло-ваччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавецьпідкреслює зв'язок конституційного судочинства з інши-ми формами судочинства і визнає конституційний суд од-ним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституцій-ною. Процедура судочинства в конституційних і загальнихсудах базується на таких принципах судочинства, як не-залежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівно-правність сторін.Однак спеціалізовані органи конституційного судо-чинства істотно відрізняються від судів загальної юрисдик-ції. При всьому різноманітті національних особливостей,властивих їм в окремих країнах, можна виділити три ос-новні подібності.1.У формуванні спеціалізованих органів конституцій-ного судочинства, як правило, беруть участь декілька гі-Розділ IV. Судова системалок влади, що представлені різними державними органа-ми. Причому в одних державах конституційні суди утво-рюються при участі в тій чи іншій формі двох гілок вла-ди — законодавчої і виконавчої (Австрія, Албанія, Вірме-нія, Бенін, Киргизстан, Румунія, Росія, Франція.). Вінших країнах конституційні суди формуються при участітрьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової(Болгарія, Габон, Італія, Іспанія, Литва, Мадагаскар, Мол-дова, Монголія, Республіка Корея).2. На відміну від суддів судів загальної юрисдикціїсудді конституційних судів призначаються і обираютьсяна певний, відносно короткий строк без права повторно-го призначення і обрання. У більшості країн поряд з фік-сацією граничного віку встановлений законом строк неперевищує 12 років (у Марокко, Молдові, Республіці Ко-рея, Португалії — шість років, Болгарії, Угорщині, Литві,Румунії, Франції — дев'ять років, Албанії, Росії — 12 ро-ків). При цьому в одних країнах склад конституційнихсудів залишається незмінним протягом усього строку(Болгарія, Італія, Монголія, Росія, ПАР, Ефіопія), в інших— передбачена ротація їх членів (в Іспанії, Казахстані,Литві, Мавританії, Румунії, Франції 1/3 складу оновлю-ється кожні три роки, у Польщі — половина кожні чоти-ри роки). Лише в деяких країнах, наприклад, в Австрії, Ві-рменії, Туреччині, строк перебування судді на посаді об-межений тільки досягненням певного віку.3. На відміну від судів загальної юрисдикції, що фор-муються виключно з професійних суддів, конституційнісуди створюються, як правило, на більш широкій основі:їх членами можуть бути викладачі в галузі права, держав-ні службовці, політичні діячі і навіть особі, що не маютьюридичної освіти.Компетенція (юрисдикція) органів конституційного су-дочинства. Способи визначення компетенції органів кон-ституційного судочинства прямо залежать від моделі кон-ституційного судочинства. У класичному варіанті амери-канської моделі конституційне судочинство не виділяєть-ся із загального. Тут немає особливої категорії конетиту-Організація судових та правоохоронних органівційних справ. Конституційно-правові питання можутьбути присутніми у будь-яких справах — кримінальних,цивільних, адміністративних — і розглядатися судами за-гальної юрисдикції.Компетенція конституційних судів як органів консти-туційного судочинства визначається їх природою якголовних органів судової охорони конституції. Аналіз су-часного законодавства дозволяє виділити чотири основнігрупи повноважень конституційних судів:Це повноваження, пов'язані:1) з забезпеченням верховенства конституції в системіджерел національного права: розгляд справ про конститу-ційність нормативно-правових актів і міжнародних дого-ворів, офіційне тлумачення конституції і законів;2) з забезпеченням принципу поділу влади: розглядспорів про компетенцію міждержавними органами (роз-межування компетенції законодавчої, виконавчої і судо-вої влади по горизонталі); між державою та її складовимичастинами (розмежування повноважень по вертикалі: уфедеративній державі — між федерацією та її суб'єктами,у складній унітарній державі — між центром і автономія-ми, у простій унітарній державі — між центральними дер-жавними органами і територіальними колективами);3) з захистом конституційних прав і свобод людини:процедури «хабеас корпус», ампаро, конституційної скар-ги. До них можна віднести також розгляд справ про консти-туційність проведення виборів та референдумів і розглядвиборчих спорів, оскільки йдеться про захист одного з най-важливіших політичних прав громадян — виборчого;4) з захистом конституції від порушення її вищими по-садовими особами, а у деяких державах — і політичнимипартіями (розгляд справ у порядку процедури імпічменту абоучасть у ній; контроль діяльності політичних партій).При цьому слід ураховувати дві обставини. По-перше,не всі органи конституційного судочинства здійснюютьусі або в повному обсязі зазначені повноваження. По-дру-ге, в окремих країнах органам конституційного судочин-ства властиві й інші повноваження, наприклад, оголо-Розділ IV. Судова системашення неконституційною бездіяльність державних орга-нів або посадових осіб (в Австрії, Угорщині, Німеччиніконституційний суд може зажадати від законодавчогооргану, що зволікає з виконанням запропонованих йомузаконом обов'язків по виданню правових норм, виконан-ню їх у визначені строки).Порядок формування, склад і структура Конституційно-го Суду України. Відповідно до ст. 148 Конституції Украї-ни Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суд-дів Конституційного Суду України. Президент України,Верховна Радою України та з'їзд суддів України признача-ють по шість суддів Конституційного Суду.Основні положення порядку призначення суддів за-кріплені в Законі України «Про Конституційний СудУкраїни». Так, Президент України перед призначеннямшести суддів обов'язково здійснює консультації з Прем'єр-міністром України і Міністром юстиції України щодо кан-дидатур на посади суддів Конституційного Суду. УказПрезидента України про призначення суддів скріплюєть-ся підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції Украї-ни. У разі припинення повноважень судді Конституційно-го Суду, який призначався Президентом України, Пре-зидент України у місячний строк призначає іншу особуна цю посаду.Верховна Рада України призначає суддів Конститу-ційного Суду таємним голосуванням шляхом поданнябюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддівКонституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, атакож може вносити не менш як 1/4 народних депутатівУкраїни від конституційного складу Верховної Ради; прицьому депутат має право поставити підпис під пропози-цією про висунення тільки однієї кандидатури і ці підпи-си депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Вер-ховної Ради України подає Верховній Раді свої висновкищодо кожної кандидатури на посаду судді Конституцій-ного Суду, внесеної у встановленому порядку.Призначеними на посади суддів КонституційногоСуду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кіль-Організація судових та правоохоронних органівкість голосів депутатів, але більшеполовини голосів депу-татів від конституційного складу Верховної Ради. Можли-ва ситуація, за якої кілька кандидатів набрали однаковукількість голосів і після їх призначення було б перевище-но необхідне для призначення число суддів. Тому щодоцих кандидатів проводиться повторне голосування. У разіприпинення повноважень судді Конституційного Суду,який призначався парламентом України, Верховна Рада умісячний строк призначає іншу особу на цю посаду. Зарезультатами голосування Головою Верховної Ради підпи-суються постанови Верховної Ради України про призна-чення суддів Конституційного Суду.Закон «Про Конституційний Суд України» визначивтакий механізм обрання суддів Конституційного Суду відз'їзду суддів України загальної юрисдикції. Цей з'їзд запропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуваннямбільшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кан-дидатури на посади суддів Конституційного Суду длявключення в бюлетені для таємного голосування. Призна-ченим на посаду судді Конституційного Суду вважаєтьсякандидат, який у результаті таємного голосування одержавбільшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду судцівУкраїни. Якщо голосування проводиться щодо кандида-тур, число яких перевищує квоту для призначення на по-сади суддів Конституційного Суду, призначеними вважа-ються кандидати, які набрали більше голосів, ніж іншікандидати на ці посади. У разі припинення повноваженьсудді Конституційного Суду, який призначався з'їздомсуддів України, цей з'їзд у тримісячний строк призначаєіншу особу на цю посаду. За результатами голосуванняголовуючим і секретарем з'їзду підписуються рішенняз'їзду суддів України про призначення суддів Конститу-ційного Суду.Голова Конституційного Суду обирається на спеціаль-ному пленарному засіданні Конституційного Суду із скла-ду суддів Конституційного Суду лише на один трирічнийстрок таємним голосуванням. Він очолює Конституцій-ний Суд та організовує його діяльність.Розділ IV. Судова системаГолова Конституційного Суду має двох заступників, якіобираються за пропозицією Голови Конституційного Судулише на один трирічний строк таємним голосуванням.Конституційне судочинство здійснюється в колегіяхсуддів для розгляду питань щодо відкриття провадження усправах за конституційним поданням чи конституційнимзверненням, засіданнях Конституційного Суду та пленар-них засіданнях Конституційного Суду. Для організації ро-боти в Конституційному Суді формуються Секретаріат,постійні і тимчасові комісії, Архів, Бібліотека, Науково-консультативна рада. Друкованим органом Конституцій-ного Суду є «Вісник Конституційного Суду України».Для з'ясування правової природи КонституційногоСуду України як органу конституційного судочинства важ-ливо визначити його завдання і принципи діяльності. Від-повідно до ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд Украї-ни» завданням Конституційного Суду України є гаранту-вання верховенства Конституції України як ОсновногоЗакону держави на всій території України.Основні принципи діяльності Конституційного Судузакріплені в ст.ст. 4, 27, 28, 56 Закону «Про Конституцій-ний Суд України» і багато в чому подібні тим, що покла-дені в основу організації і діяльності інших судів. Діяль-ність Конституційного Суду ґрунтується на принципахверховенства права, незалежності і недоторканності суд-дів, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, дер-жавної мови судочинства, повного і всебічного розгляду,справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.Тут не згадується принцип законності. Це пояснюєть-ся тим, що Конституційний Суд при здійсненні своїх пов-новажень має керуватися вимогами не будь-якого законуабо іншого нормативного акта, а принципу верховенст-ва права, тобто правовими положеннями і приписамиКонституції України. Не згадані також принципи пре-зумпції невинності, забезпечення обвинуваченому правана захист, участі представників народу у відправленні су-дочинства, забезпечення права громадянина на судовийзахист, здійснення судочинства тільки судом. І це природ-Організація судових та правоохоронних органівно, оскільки Конституційний Суд не вершить правосуд-дя по конкретних справах. Він здійснює конституційнесудочинство, в якому немає обвинувачених, підсудних таїх захисників, позивачів і відповідачів. Громадянин можебрати участь у конституційному судочинстві у вкрай об-межених випадках. Він може виступати тільки в ролі осо-би, яка підтримує своє звернення — клопотання про офі-ційне тлумачення Конституції і законів України з метоюзабезпечення реалізації і захисту його конституційнихправ і свобод.Своєрідність принципів діяльності КонституційногоСуду проявляється також у тому, що вони часом наповню-ються дещо іншим змістом порівняно з принципами су-дочинства в судах загальної юрисдикції. Наприклад,принцип колегіальності конституційного судочинства недопускає можливості притягнення до розгляду справпредставників народу, тому що питання, з яких Консти-туційний Суд має право приймати рішення, вимагають відтих, кому довірено брати участь у цьому, глибоких профе-сійних знань в галузі права. Рішення приймаються, ви-сновки даються тільки тими суддями, які брали участь урозгляді матеріалів справи на засіданні; пленарному засі-данні Конституційного Суду. Тимчасова відсутність суддіна засіданні, пленарному засіданні, на якому розгляда-лись матеріали справи, справа, не перешкоджає участітакого судді з правом вирішального голосу в прийняттірішення або даванні висновків у справі, за винятком тихвипадків, коли рішення приймалися, висновки давалисяв межах процесуальних дій, які виконувалися за відсут-ності судді.Усі судді Конституційного Суду є рівноправними підчас розгляду справ на засіданні Колегії суддів, на засі-данні, пленарному засіданні Конституційного Суду. Голо-вуючий на засіданні Колегії суддів, на засіданні, пленар-ному засіданні не має права обмежувати суддів у можли-вості ставити запитання учасникам засідань, знімати по-ставлені суддями запитання, коментувати висловлюван-ня та запитання суддів, учасників засідання. Судді Кон-Розділ IV. Судова системаституційного Суду під час засідань повинні утримуватисьвід коментарів та реплік, від втручання у дії головуючого.Принцип гласності судочинства в КонституційномуСуді може бути обмежений з дуже широких підстав. Якщов судах загальної юрисдикції закрите судове засідання вобов'язковому порядку здійснюється для охорони держав-ної таємниці, а в арбітражному — ще й для охорони комер-1ційної таємниці, то в Конституційному Суді обов'язко-вою підставою для обмеження гласності може бути потре-ба в охороні будь-якої таємниці, у тому числі службової,професійної таємниці, таємниці приватного життя грома-дянина. Можливі й інші винятки з цього принципу.Зал засідань Конституційного Суду може відвідати некожний бажаючий. Відповідно до положень РегламентуКонституційного Суду України реалізація особою можли-вості бути присутньою на відкритих пленарних засіданняхКонституційного Суду значною мірою залежить від розпо-рядника, який здійснює пропуск громадян у Зал судовихзасідань. Не вільний доступ і для представників засобівмасової інформації: такі представники, акредитовані приКонституційному Суді, проходять до Залу судових засіданьза акредитаційними посвідченнями, інші журналісти — за |списком, поданим Прес-службою Конституційного Суду.Розгляд справ на пленарному засіданні Конституцій-ного Суду може проводитися у формі усних слухань, тоб-то шляхом безпосереднього заслуховування на пленарно-му засіданні всіх учасників конституційного проваджен-ня, та письмових слухань, тобто шляхом заслуховуваннята аналізу зібраних на попередніх стадіях конституційно-го провадження та залучених додатково в ході пленарно-го засідання матеріалів, документів, необхідних для забез-печення об'єктивного і повного розгляду справи. Формаслухання визначається процесуальною ухвалою Консти-туційного Суду.Усні слухання є обов'язковими у випадках, коли/длявсебічного дослідження обставин справи та прийняттяобґрунтованого рішення на пленарному засіданні Кон-ституційного Суду необхідно безпосередньо заслухати,Організація судових та правоохоронних органів -учасників конституційного провадження. Усні слуханняможуть проводитись також за клопотанням суб'єктів пра-ва на конституційне подання, конституційне звернення таорганів, посадових осіб, конституційність правових актівяких оспорюється або потребує офіційного тлумачення.За ухвалою пленарного засідання Конституційного Судуможе бути проведене усне слухання лише з окремих пи-тань справи, визначених ухвалою.Розгляд справ на пленарному засіданні Конституцій-ного Суду, незалежно від форми слухання, проводитьсявідкрито. У разі, коли розгляд справи на відкритому пле-нарному засіданні Конституційного Суду України можепризвести до розголошення державної або іншої таєм-ниці, що охороняється законом, справа за ухвалою Кон-ституційного Суду розглядається на закритому пленарно-му засіданні.Рішення та висновки Конституційного Суду у всіхвипадках оголошуються публічно у відкритому пленарно-му засіданні.У Конституційному Суді провадження ведеться, рі-шення, ухвали приймаються, висновки даються та опри-люднюються державною мовою.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Учасники конституційно-го провадження, які не володіють державною мовою, ма-ють право користуватися послугами перекладача. Про своїнаміри користуватися послугами перекладача учасникиконституційного провадження своєчасно повідомляютьКонституційний Суд, який до початку розгляду справивирішує питання про участь у засіданні перекладача.Таким чином, Конституційний Суд України є одниміз вищих органів, який незалежно і самостійно існує і дієпоряд з усіма іншими вищими органами влади України. Зогляду на функціональну характеристику Конституцій-ний Суд України становить собою орган судової влади, щоздійснює свою діяльність у формі конституційного судо-чинства. Цей аспект, якщо його співвіднести з практикоюорганізації державної влади, є переважаючим. Саме томуакти Конституційного Суду України за змістом Консти-туції України і Закону «Про Конституційний Суд Украї-Розділ IV. Судова системани» не є актами вираження політичної волі. Конституцій-ний Суд не розглядає політичні питання, його рішеннязавжди повинні бути рішеннями про право. В противно-му разі може виникнути реальна небезпека політизаціїконституційного судочинства, основою якої за умов Укра-їни є відсутність належної правової регламентації деякихсфер суспільних відносин, а можливо, і бажання (усвідом-лене чи неусвідомлене) законодавця, глави держави абовиконавчої влади перекласти на Конституційний Суд ви-рішення окремих питань, що належать до їх компетенції.Статус суддів Конституційного Суду України визнача-ється Конституцією України, законами «Про Конститу-ційний Суд України» та «Про статус суддів» і РегламентомКонституційного Суду України.Суддею Конституційного Суду України може бутигромадянин України, який на день призначення досягвіку сорока років, має вишу юридичну освіту, стаж прак-тичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не ме-нше десяти років, володіє державною мовою і проживаєв Україні протягом останніх двадцяти років.Законодавство встановлює заборону на заняття і дії,не сумісні з посадою судді Конституційного Суду. СуддяКонституційного Суду не може одночасно бути народнимдепутатом, належати до будь-якої партії, руху, входити до |складу органів виконавчої влади, інших державних орга-нів, органів місцевого та регіонального самоврядування,підприємств, які мають на меті отримання прибутку, зай-матись підприємницькою та іншою діяльністю, крім ви-кладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяль-ності у вільний від роботи час. Але і така діяльність неповинна перешкоджати виконанню ним обов'язків суддіі не може служити поважною причиною його відсутностіна судовому засіданні, якщо на те не дано згоди Консти-туційного Суду.Особливо забороняється суміщення з посадою суддізанять, пов'язаних з професійною юридичною Діяльністю,якщо вона виходить за рамки посадових обов'язків судді.Суддя не має права здійснювати захист або представницеОрганізація судових та правоохоронних органі^во, крім законного представництва, у суді, арбітражномусуді або інших органах, робити заступництво яким би то небуло особам в одержанні прав і звільненні від обов'язків.Передбачені також істотні обмеження для участі суддіКонституційного Суду в політичній та іншій громадськійдіяльності. Суддя не може належати до політичних партійабо рухів і матеріально їх підтримувати, брати участь уполітичних акціях, проводити політичну пропаганду абоагітацію. Він не може також входити до керівного складуяких-небудь організацій і рухів, хоча б вони і не переслі-дували політичних цілей. Суддя не має права брати участьу кампанії по виборах в органи державної влади та орга-ни місцевого самоврядування, бути присутнім на з'їздах іконференціях політичних партій і рухів, займатися іншоюполітичною діяльністю. Однак судді КонституційногоСуду не забороняється брати участь у науково-практич-них конференціях, симпозіумах, на яких обговорюютьсяне пов'язані з політикою питання, а також входити доскладу делегацій Конституційного Суду України.Зазначені обмеження спрямовані на забезпеченнянеупередженості суддів. Це по суті гарантії від впливу кор-поративних чи особистих інтересів при розгляді справабо від розуміння практичної доцільності, якими можутькеруватися народні депутати, політичні лідери та іншіособи, але не судді. Саме цим обумовлена ще одна забо-рона для суддів Конституційного Суду: суддя не має пра-ва, виступаючи в пресі, інших засобах масової інформаціїі у будь-якій аудиторії, публічно висловлювати свою дум-ку про питання, що можуть стати предметом розгляду вКонституційному Суді, або про питання, які досліджу-ються або прийняти до розгляду Конституційним Судом,до винесення рішення у справі.Повноваження судді Конституційного Суду України.Суддя Конституційного Суду має право витребувати відВерховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суд-дів, органів державної влади, органів влади АРК, органівмісцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств,Розділ IV. Судова системаустанов, організацій усіх форм власності, політичних пар-тій та інших об'єднань громадян, окремих громадян необ-хідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань,що готуються до розгляду Колегією суддів Конституцій-ного Суду, Конституційним Судом. Ухилення віддаванняпояснень або відмова від надання документів, матеріалів,інформації судді Конституційного Суду тягне за собоювідповідальність винних осіб згідно з законом.Суддя Конституційного Суду України має право пуб-лічно висловлювати свою думку з питань, що стосуютьсяпровадження в Конституційному Суді, лише щодо тихсправ, у яких Конституційним Судом прийнято рішеннячи дано висновок.Повноваження судді Конституційного Суду Українита його конституційні права і свободи не можуть бути об-межені при введенні воєнного чи надзвичайного стану вУкраїні або в окремих її місцевостях.При відправленні своїх обов'язків на пленарному за-сіданні, на засіданні Конституційного Суду та в Колегіїсуддів Конституційного Суду суддя повинен бути одягне-ний в мантію і мати нагрудний знак.Суддя Конституційного Суду має наукового консуль-танта і помічника, що виконують його доручення зі справконституційного провадження. Науковий консультант іпомічник судді Конституційного Суду є державними служ-бовцями.Голова Конституційного Суду України очолює Консти-туційний Суд та організовує його діяльність. Законодав-ство досить чітко окреслює повноваження Голови Кон-ституційного Суду. Одні з них пов'язані з його станови-щем як керівника установи і збігаються з повноваження-ми, притаманними правовому становищу будь-якого ке-рівника. Інші обумовлені його спеціальним статусом, і вцьому разі Голова Конституційного Суду наділений де-якими повноваженнями. Якщо стисло визначити спрямо-ваність цих повноважень Голови, то можна сказати, що, зодного боку, вони обмежені таким чином, щоб не пере-творити Голову на «незалежного лідера» Конституційно-Організація судових та правоохоронних органівго Суду, здатного діяти у сфері офіційної діяльності Кон-ституційного Суду без його доручення, з іншого — ці по-вноваження не звільняють Голову від відповідальності і непозбавляють його деякої незалежності від Суду при здій-сненні покладених на нього оперативних функцій.Голова Конституційного Суду України:- організовує роботу колегій суддів КонституційногоСуду, комісій та Секретаріату Конституційного Суду;- скликає і проводить засідання, пленарні засіданняКонституційного Суду:- розпоряджається бюджетними коштами, виділени-ми на утримання і забезпечення діяльності Конституцій-ного Суду відповідно до кошторису, затвердженого Кон-ституційним Судом.Крім цього, Голова Конституційного Суду:- подає на затвердження Конституційного Суду про-ект кошторису витрат на кожний наступний рік;- подає на затвердження Конституційного Суду планроботи Конституційного Суду на кожний квартал року;- скликає чергові, а також з власної ініціативи або навимогу не менше трьох суддів Конституційного Суду по-зачергові засідання Конституційного Суду з організацій-них та інших питань діяльності Конституційного Суду;- видає розпорядження;- призначає на посади радників та помічників ГоловиКонституційного Суду, наукових консультантів та поміч-ників суддів Конституційного Суду за пропозицією суд-дів, заступників керівника Секретаріату Конституційно-го Суду, керівників самостійних структурних підрозділівСекретаріату Конституційного Суду та їх заступників,керівників інших структурних підрозділів, кандидатурияких на посади погоджуються на засіданні Конституцій-ного Суду, та їх заступників;- присвоює ранги державного службовця працівни-кам Секретаріату Конституційного Суду;- застосовує до працівників Секретаріату Конститу-ційного Суду заходи заохочення та дисциплінарного стяг-нення;Розділ IV. Судова система- звітує протягом січня кожного року на пленарномузасіданні Конституційного Суду про діяльність Консти-туційного Суду, а також щоквартально інформує суддівпро свою діяльність на засіданні Конституційного Суду;- представляє Конституційний Суд у відносинах з ор-ганами державної влади України та органами інших дер-жав і міжнародних організацій;- виступає від імені Конституційного Суду з офіцій-ними заявами.У разі відсутності Голови Конституційного Суду абонеможливості здійснення їм своїх повноважень його обо-в'язки виконує старший за віком заступник. У разі відсут-ності старшого за віком заступника обов'язки Голови ви-конує інший заступник. У разі відсутності обох заступни-ків обов'язки Голови Конституційного Суду виконує най-старший за віком суддя Конституційного Суду.Закон «Про Конституційний Суд України» не встано-влює ніяких адміністративних повноважень для заступни-ків Голови Конституційного Суду: вони лише виконуютьобов'язки Голови Конституційного Суду за його доручен-ням, а також у разі відсутності Голови, призупинення,припинення або складання його повноважень. Функціїзаступника Голови Конституційного Суду визначаютьсявиключно Головою Конституційного Суду, і будь-які пов-новаження, крім обов'язків судді, здійснюються заступ-ником Голови лише за дорученням Голови Конституцій-ного Суду і у встановлених ним межах.Закон «Про Конституційний Суд України» передба-чає гарантії діяльності суддів Конституційного Суду Украї-ни, які носять взаємообумовлений характер.Одним з основних принципів діяльності Конститу-ційного Суду є незалежність, її межі та юридичний змістрозкриваються у деяких статтях цього Закону, відповіднодо яких судді Конституційного Суду в своїй діяльності єнезалежними і підкоряються лише Конституції України такеруються цим Законом, іншими законами України, крімтих законів або їх окремих положень, що є предметом роз-гляду Конституційного Суду._______________Організація судових та правоохоронних органівВажливою гарантією незалежності суддів Конститу-ційного Суду та їх самостійності слугує положення Зако-ну про те, що судці Конституційного Суду виступають вособливій якості. Вони, як і Конституційний Суд у ціло-му, не є представниками яких би то не було державних абогромадських органів, політичних партій і рухів, держав-них, колективних, кооперативних, інших підприємств,установ і організацій, посадових осіб, державних утво-рень, територій, націй, народностей, соціальних груп. Зцього випливає таке положення: судді КонституційногоСуду розглядають справи в умовах, що виключають сто-ронній вплив на свободу їх волевиявлення. Вони не пови-нні запитувати або одержувати вказівки від яких-небудьдержавних або громадських органів, посадових осіб. Щож стосується актів Конституційного Суду, то вони відпо-відно до точного змісту Конституції України виражаютьправову позицію суддів, вільну від розуміння практичноїдоцільності і політичних схильностей.Закон «Про Конституційний Суд України» особливообумовлює заборону якого б то не було втручання в діяль-ність Конституційного Суду. Таке втручання, якщо вономає місце, тягне відповідальність відповідно до закону.Конституційний Суд може бути незалежним, само-стійним і підкорятися лише Конституції України, якщойого судді мають адекватну незалежність і самостійність. УЗаконі «Про Конституційний Суд України» досить повновизначені гарантії незалежності суддів КонституційногоСуду. Це насамперед присяга судді Конституційного Суду.Суддя Конституційного Суду при вступі на посаду складаєприсягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлін-но виконувати високі обов'язки судді КонституційногоСуду України, забезпечувати верховенство КонституціїУкраїни, захищати конституційний лад держави, консти-туційні права та свободи людини і громадянина». Присягаскладається на засіданні Верховної Ради України, яке про-водиться за участю Президента України, Прем'єр-мініст-ра України, Голови Верховного Суду України, не пізніш якчерез місяць після призначення судці на посаду.Розділ IV. Судова системаЦя гарантія має переважно моральний характер. Зви-чайно, чесне і сумлінне виконання високих обов'язківсудді полягає, з одного боку, в його чесній і енергійній волістояти на сторожі верховенства Конституції України, під-порядковуючись при цьому тільки їй; а з іншого — в ус-відомленні суспільством соціальної цінності і корисностідіяльності Конституційного Суду і у його підтримці, щоза своєю суттю означає підтримку Основного Закону дер- |жави. Конституція і покликаний її захищати Конститу-ційний Суд здатні виконувати своє призначення лише заумов широкого суспільного розуміння соціальної значу-щості Конституції та діяльності по її охороні від будь-яких Іпосягань.Закон «Про Конституційний Суд України» передба-чає й інші спеціальні юридичні гарантії. Так, відповідно до іст. 9 цього Закону суддя призначається строком на дев'ятьроків без права бути призначеним повторно. Граничнийвік перебування на посаді судді — шістдесят п'ять років.У ст. 28 Закону «Про Конституційний Суд України»встановлено імунітет суддів Конституційного Суду відкримінальної та адміністративної відповідальності. Зо-крема, особа судці є недоторканною. Він не може бути за-триманий чи заарештований без згоди Верховної РадиУкраїни до винесення обвинувального вироку судом.Тут особливо підкреслюється, що судді Конституційно-го Суду не несуть юридичної відповідальності за результатиголосування або висловлювання в Конституційному Суді тав його колегіях, за винятком відповідальності за образу чинаклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі виснов-ків Конституційним Судом. Тим самим гарантується свобо-да волевиявлення судді Конституційного Суду.До гарантій незалежності і самостійності судді Кон-ституційного Суду та його підкоренні тільки КонституціїУкраїни належать також підстави і процедура припинен-ня його повноважень, передбачені ст. 126 КонституціїУкраїни і ст. 23 Закону «Про Конституційній Суд Украї-ни». Повноваження судді Конституційного Суду припи-няються у разі:Організація судових та правоохоронних органів ї1) закінчення строку призначення;2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку;3) неможливості виконувати свої повноваження застаном здоров'я;4) порушення суддею вимог, передбачених ч. 2 ст. 16цього Закону;5) порушення суддею присяги;6) набрання законної сили обвинувальним вирокомщодо нього;7) припинення його громадянства;8) визнання його безвісно відсутнім або оголошенняпомерлим;9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-нення з посади за власним бажанням.Повноваження судді припиняються у разі його смерті.Рішення про припинення повноважень судді Консти-туційного Суду в разі закінчення строку призначення, до-сягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможли-вості виконувати свої повноваження за станом здоров'я,набрання законної сили обвинувальним вироком щодонього, припинення його громадянства, визнання йогобезвісно «ідсутнім або оголошення померлим, поданнясуддею заяви про відставку або про звільнення з посади завласним бажанням приймається на засіданні Конститу-ційного Суду, а у разі порушення суддею вимог, передба-чених ч. 2 ст. 16 цього Закону, і порушення суддею присяги— Верховною Радою України.У разі звільнення з посади судді КонституційногоСуду в зв'язку із закінченням строку призначення та до-сягненням шістдесятип'ятирічного віку він не пізніш якза місяць подає Голові Конституційного Суду заяву прозвільнення з посади, про що повідомляються ПрезидентУкраїни, органи, які призначали цього суддю. За подан-ням свого Голови Конституційний Суд приймає рішенняпро припинення повноважень судді. Неможливість вико-нання суддею своїх повноважень за станом здоров'я вста-новлюється на засіданні Конституційного Суду на під-ставі письмової заяви судді та доданого до неї медичногоРозділ IV. Судова системависновку. За результатами розгляду заяви судді Конститу-ційний Суд приймає рішення про звільнення судді з по-сади з дня, наступного після прийняття рішення.Питання про порушення суддею вимог щодо несуміс-ності розглядається за висновком постійної комісії з пи-тань регламенту та етики Конституційного Суду на засі-данні Конституційного Суду. В разі підтвердження цьогосуддя попереджається про необхідність звільнення протя-гом установленого Конституційним Судом строку з поса-ди, що визначена як посада за сумісництвом.У разі невиконання суддею попередження Конститу-ційного Суду про звільнення з посади за сумісництвомматеріали щодо нього направляються на розгляд Верхов-ної Ради України в триденний строк від дня закінченнястроку попередження.У разі виникнення питання про порушення присягисуддею Конституційного Суду Конституційний Суд про-водить перевірку і, за висновком постійної комісії з пи-тань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:— про наявність підстав для розгляду Верховною Ра-дою України питання про звільнення з посади судді Кон-ституційного Суду;— про відсутність підстав для звільнення з посадисудді Конституційного Суду.Рішення про наявність підстав або про їх відсутністьщодо звільнення з посади судді Конституційного Судуприймається, якщо за нього проголосувало не менш якдванадцять суддів Конституційного Суду. Інформація про-рішення Конституційного Суду щодо звільнення судді зпосади направляється на розгляд Верховної Ради Українив триденний строк з дня прийняття рішення.Звільнення з посади судді Конституційного Суду взв'язку з припиненням його громадянства відбувається уразі підтвердження на засіданні Конституційного Судуфакту втрати суддею громадянства України.У разі набрання законної сили обвинувальним вирокомщодо судді Конституційного Суду або законної сили судо-вим рішенням про визнання судці Конституційного СудуОрганізація судових та правоохоронних органівбезвісно відсутнім або оголошення померлим Конституцій-ній Суд приймає рішення про звільнення його з посади.Письмову заяву про відставку або про звільнення завласним бажанням суддя Конституційного Суду, який недосяг граничного віку перебування на посаді, подає ГоловіКонституційного Суду. Конституційний Суд приймає рі-шення про звільнення судді із зазначених підстав.Повноваження судді Конституційного Суду припи-няються у разі його смерті.Процедура розгляду питання про звільнення з посадисудді Конституційного Суду визначена § 69 Регламенту Кон-ституційного Суду. Голова Конституційного Суду скликаєзасідання Конституційного Суду з питання звільнення зпосади судді Конституційного Суду. Судді Конституційно-го Суду, щодо якого порушено питання про звільнення зпосади, надається можливість викласти свої поясненняКонституційному Суду усно або письмово. У розгляді пи-тання про звільнення з посади судді Конституційного Судуможе брати участь його повноважний представник. Питан-ня про звільнення з посади судді Конституційного Суду ви-рішується Конституційним Судом у закритому засіданні.Інформація про звільнення судді КонституційногоСуду з посади направляється в триденний строк з дняприйняття рішення Конституційним Судом відповідноВерховній Раді України, Президентові України, органу суд-дівського самоврядування.Голова Конституційного Суду, заступник Головизвільняються з посади за їх заявами Конституційним Су-дом. Рішення про їх дострокове звільнення вважаєтьсяприйнятим, якщо за нього проголосувало більше полови-ни конституційного складу суддів Конституційного Суду.Звільнення з посади Голови, заступника ГоловиКонституційного Суду не позбавляє їх повноважень суддіКонституційного Суду.Закон «Про Конституційній Суд України» передбачаєтакож необхідні матеріальні гарантії незалежності суддіКонституційного Суду, включаючи заробітну плату, вихід-ну допомогу, соціальне і побутове забезпечення.Розділ IV. Судова система вНВСудді Конституційного Суду одержують заробітну платуі користуються іншими видами матеріального забезпечення,встановленими законами України про статус суддів. У разі,коли повноваження судді Конституційного Суду були при-пинені у зв'язку з закінченням строку призначення, досяг-ненням суддею шістдесятип'ятирічного віку, неможливістювиконувати свої повноваження за станом здоров'я, за нимзберігаються до виходу на пенсію за віком вісімдесят відсот-ків грошового утримання та інші види матеріального забез-печення, якими користується суддя Конституційного Суду.Важлива гарантія суддівської незалежності полягає втому, що Голова Конституційного Суду, як і ніхто іншій уКонституційному Суді або поза ним, не наділений щодосудді Конституційного Суду дисциплінарною владою. Суд-дя Конституційного Суду взагалі не може бути притягну-тий до дисциплінарної відповідальності. Він також не можебути притягнутий і до адміністративної відповідальності.Основні положення щодо компетенції та змісту діяль-ності Конституційного Суду закріплені в ст.ст. 150,151 Кон-ституції України та ст. 13 України «Про КонституційнийСуд України». Відповідно до них Конституційний Суд:1) розглядає справи про конституційність законів таінших правових актів Верховної Ради України, актів Пре-зидента України, актів Кабінету Міністрів України, пра-вових актів Верховної Ради АРК;2) перевіряє відповідність Конституції України чин-них міжнародних договорів України або тих міжнароднихдоговорів, що вносяться до Верховної Ради України длянадання згоди на їх обов'язковість;3) перевіряє додержання конституційної процедурирозслідування і розгляду справи про усунення ПрезидентаУкраїни з поста в порядку імпічменту в межах, визначенихст.ст. 111 та 151 Конституції України;4) дає офіційне тлумачення Конституції та законівУкраїни;5) дає висновки щодо відповідності вимогам ст.ст. 157та 158 Конституції України законопроекту про внесеннязмін до Конституції (ст. 159 Конституції України);Організація судових та правоохоронних органів6) дає висновки про порушення Верховною РадоюАРК Конституції України або законів України (п. 28 ст. 85Конституції України).Конституційний Суд також має право:1) приймати рішення, пов'язані з виконанням йогофункцій (про припинення повноваження суддів Консти-туційного Суду, про притягнення до відповідальності осіб,що не виконують або відмовляються виконувати вимогиКонституційного Суду, та ін.);2) затверджувати Регламент Конституційного Суду іакти, в яких містяться правила з багатьох питань органі-зації внутрішньої діяльності Конституційного Суду (По-ложення про Секретаріат, Положення про постійні ко-місії, Положення про архів, Положення про бібліотеку,Правила внутрішнього трудового розпорядку та ін.).До повноважень Конституційного Суду не належатьпитання щодо законності актів органів державної влади,органів влади АРК та органів місцевого самоврядування,а також інші питання, віднесені до компетенції судів за-гальної юрисдикції.Закон «Про Конституційний Суд України» визначиворганізаційні форми діяльності Конституційного Суду дляреалізації зазначених повноважень.У складі Конституційного Суду утворюються колегіїсуддів для розгляду питань щодо відкриття провадженняу справах за конституційними поданнями та колегії суд-дів для розгляду питань щодо відкриття провадження усправах за конституційними зверненнями. Крім цього,формою роботи Конституційного Суду України є засідан-ня і пленарні засідання.Колегія суддів Конституційного Суду у справах законституційними поданнями більшістю голосів суддів,які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу провідкриття провадження у справі в Конституційному Судіабо про відмову в такому провадженні.У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухва-ли про відкриття провадження у справі в Конституційно-му Суді ця справа вноситься Головою КонституційногоРозділ IV. Судова системаСуду на розгляд пленарного засідання КонституційногоСуду.У разі прийняття Колегією суддів процесуальної ухва-ли про відмову у відкритті провадження в справі секретарКолегії суддів направляє матеріали Голові Конституцій-ного Суду для розгляду справи на засіданні Конституцій-ного Суду.На засіданні Конституційного Суду по розгляду цихматеріалів вирішується питання про відкриття провад-ження у справі в Конституційному Суді або про відмовуу відкритті такого провадження.У разі прийняття на засіданні Конституційного Судупроцесуальної ухвали про відкриття провадження у справіця справа вноситься Головою Конституційного Суду нарозгляд пленарного засідання Конституційного Суду.На засіданнях Конституційного Суду України розгля-даються організаційні питання, зокрема затверджуєтьсяРегламент Конституційного Суду, вносяться зміни і допов-нення до нього, затверджуються положення про струк-турні підрозділи Конституційного Суду (Секретаріат, Ар-хів, Бібліотеку), структура і штатний розпис Конституцій-ного Суду та ін.На своїх пленарних засіданнях Конституційний Судрозглядає справи, провадження в яких відкрито, затверд-жує положення про постійні комісії, приймає рішенняпро утворення тимчасових комісій і затверджує їх склад.Важливим структурним підрозділом Конституційно-го Суду України є його Секретаріат, який здійснює орга-нізаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове таінше забезпечення діяльності Конституційного Суду, про-водить прийом відвідувачів, розглядає в попередньомупорядку звернення, направлені в Конституційній Суд, даєна них відповіді, якщо вони не стосуються питань, щовимагають вивчення суддями, сприяє суддям у підготовцісправ та інших питань для розгляду на засіданнях, вивчаєі узагальнює практику виконання рішень Конституційно-го Суду. Для кращої організації роботи в Секретаріатіутворюються спеціалізовані підрозділи. Положення проОрганізація судових та правоохоронних органівСекретаріат Конституційного Суду, його структуру і шта-ти затверджуються Конституційним Судом.Керівник Секретаріату призначається на засіданніКонституційного Суду за поданням Голови Конституцій-ного Суду із числа громадян України, які мають право назайняття посади професійного судді. Керівник Секрета-ріату наділений широким колом адміністративних повно-важень щодо безпосереднього керівництва роботою Сек-ретаріату. Ці повноваження визначаються в Положенніпро Секретаріат Конституційного Суду України.Керівник Секретаріату Конституційного Суду неможе належати до політичних партій, мати представниць-кий мандат, брати участь у будь-який політичної діяль-ності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, викону-вати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацькоїта творчої. Керівник та інші посадові особи СекретаріатуКонституційного Суду є державними службовцями.Конституційний Суд на своєму засіданні утворює зчисла суддів Конституційного Суду постійні комісії, що єйого допоміжними робочими органами з питань органі-зації його внутрішньої діяльності. Порядок їх створеннявизначається Регламентом Конституційного Суду, а поря-док діяльності — положеннями про відповідні постійнікомісії, які затверджуються Конституційним Судом напленарному засіданні.Конституційний Суд шляхом відкритого голосуванняутворює на своєму засіданні такі постійні комісії:1) Комісія з питань регламенту та етики;2) Комісія з питань бюджету та кадрів;3) Комісія з питань наукового та інформаційного за-безпечення;4) Комісія з міжнародних зв'язків.У разі необхідності може бути утворено інші постійнікомісії, ліквідовано або реорганізовано раніше створені,змінено їх кількісний та персональний склад.Кількісний склад постійних комісій визначаєтьсяКонституційнім Судом. Кандидатури для обрання доскладу постійних комісій висуваються суддями Конститу-Розділ IV.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Судова системацінного Суду з урахуванням побажань суддів. Спірні пи-тання членства в постійних комісіях вирішуються Кон-ституційним Судом.Голови постійних комісій призначаються із складупостійної комісії Головою Конституційного Суду. ГоловаКонституційного Суду та його заступники не можуть бутиголовами постійних комісій.Голови постійних комісій ведуть їх засідання, щоріч-но звітують про роботу комісії на засіданні Конституцій-ного Суду. Комісія є повноважною за умови присутностіна її засіданні більше половини її членів.Конституційний Суд може утворювати на своєму пле-нарному засіданні тимчасову комісію КонституційногоСуду з числа фахівців відповідних галузей права для додат-кового дослідження матеріалів справи.Матеріали діяльності Конституційного Суду зберіга-ються в Архіві Конституційного суду. Строк збереженняв Архіві матеріалів справ, щодо яких КонституційнимСудом прийнято рішення або дано висновок, — сто років.Оригінали рішень та висновків Конституційного Судузберігаються в Архіві безстроково. Інші матеріали щододіяльності Конституційного Суду зберігаються в Архіві назагальних підставах, визначених законодавством України.Положення про Архів Конституційного Суду затверд-жується Конституційним Судом.Для забезпечення Конституційного Суду України нор-мативно-правовими актами, науковою та іншою спеціаль-ною літературою утворюється Бібліотека Конституційно-го Суду. Положення про Бібліотеку КонституційногоСуду затверджується Конституційним Судом.У складі апарату Конституційного Суду України дієінститут судових розпорядників. Судовий розпорядник уході пленарного засідання сприяє своїми діями підтримцівстановленого порядку в Залі засідань КонституційногоСуду, виконує розпорядження лише головуючого.З метою забезпечення нормальних умов для роботи Кон-ституційного Суду при розгляді справ судовий розпорядникмає право робити зауваження присутнім у Залі засідань осо-Організація судових та правоохоронних органівбам, вимагати від них додержання встановленого порядку тавживати заходів до усунення порушень. Вимоги розпоряд-ника щодо підтримки порядку обов'язкові для присутніх.Судовий розпорядник до початку пленарного засідан-ня та під час перерви інформує службу, що здійснює про-пуск до Залу засідань осіб, які бажають бути присутнімина засіданні, про наявність вільних місць у Залі.При вході судців Конституційного Суду до Залу засі-дань та при виході з нього судовий розпорядник пропонуєвсім присутнім встати. Відмова від виконання вимог су-дового розпорядника може спричинити застосуванняКонституційним Судом санкцій, у тому числі при певнихобставинах — штрафу.При Конституційному Суді утворюється Науково-кон-сультативна рада з числа вчених і практикуючих фахівців угалузі права. Склад, повноваження і порядок діяльностіНауково-консультативної ради затверджуються Конститу-ційним Судом. Основне завдання Науково-консультатив-ної ради — обговорення складних проблем, що виникаютьперед Конституційним Судом, і давання рекомендацій.Конституційний Суд здійснює робочі контакти з ор-ганами конституційної юрисдикції інших держав шляхомукладання угод про співробітництво, взаємного обмінуделегаціями, обміну рішеннями конституційних судів таіншою інформацією, стажування співробітників, органі-зації спільних науково-практичних заходів тощо.Конституційний Суд України видає «Вісник Консти-туційного Суду України», у якому публікуються акти,прийняті Конституційним Судом, особливі думки судців,висловлені при винесенні рішень у конкретних справах,та інші матеріали.Фінансування Конституційного Суду передбачаєтьсяв Державному бюджеті України окремим рядком. Пропо-зиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду іпроект відповідного кошторису подаються Головою Кон-ституційного Суду до Кабінету Міністрів України та Вер-ховної Ради України при складанні проекту Державногобюджету України на кожний наступний рік.Розділ IV. Судова системаРежим роботи Конституційного Суду, суддів і апара-ту Конституційного Суду встановлюється Конституцій-ним Судом. Конституційний Суд затверджує орієнтовнийграфік розгляду справ на квартал, визначає дні тижня, вякі проводяться пленарні засідання, засідання Конститу-ційного Суду, засідання Колегій суддів, затверджує графіквідпусток суддів, план відряджень судців, включаючи за-кордонні, визначає суддів Конституційного Суду дляучасті в конференціях, симпозіумах.Режим роботи працівників Секретаріату Конституцій-ного Суду визначається Положенням про Секретаріат Кон-ституційного Суду України, положеннями про його струк-турні підрозділи та Правилами внутрішнього розпорядку.Регламент Конституційного Суду України приймаєть-ся на засіданні Конституційного Суду. Регламент вважаєть-ся прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш якдванадцять суддів Конституційного Суду. Суддя Конститу-ційного Суду, Колегія суддів мають право порушувати пи-тання про внесення змін і доповнень до Регламенту. Про-позиції щодо внесення змін і доповнень до Регламенту роз-глядаються в місячний строк з дня їх надходження на засі-данні Конституційного Суду. Щодо кожної пропозиціїКонституційний Суд приймає окреме рішення. Рішенняприймається, якщо за нього проголосувало не менш якдванадцять суддів Конституційного Суду.Контрольні запитання1. Які існують моделі становлення конституційного судочинства?2. Яка компетенція органів конституційного судочинства?3. Які порядок формування, склад та структура Конституційно-го Суду України?4. Який статус суддів Конституційного Суду України?Організація судових та правоохоронних органівРозділ VСТАТУС СУДДІВ§ 1. Вимоги до кандидатів у судді. 'Порядокзайняття посади судціСтатус — правове становище (сукупність прав і обо-в'язків) суддів усіх ланок суддівської влади. Він встановлю-ється Конституцією України і доповнюється та більшдетально регламентується процесуальними кодексами тазаконами України «Про судоустрій України» і «Про статуссуддів». Останній закон найбільш повно і всебічно закріп-лює статус суддів як носіїв судової влади, встановлює про-цесуальні, матеріальні та соціальні гарантії їх незалежності,порядок формування суддівського корпусу, вимоги, щоставляться до особи судді, та його основні обов'язки.Особливості статусу суддів Конституційного Суду Укра-їни передбачені розділом XII Конституції України та Законом«Про Конституційний Суд України», а суддів господарських(арбітражних) судів — Законом «Про арбітражний суд». Суддівійськових судів також мають незначні особливості у статусі,обумовдені специфікою проходження ними військової служ-би та відокремленою гілкою системи військових судів.Частиною Зет. 127 Конституції України встановлено,що на посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-ційною комісією суддів громадянин України, не молод-ший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну осві-ту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, про-живає в Україні не менш як десять років та володіє держав-ною мовою. Ці конституційні вимоги є більш високими зточки зору професіоналізму порівняно з ст. 7 Закону «Простатус суддів», якою була передбачена можливість призна-чення на посаду судді особи з стажем роботи не в галузіправа, а за будь-якою юридичною спеціальністю (напри-клад, секретарем судового засідання та ін.), причому стажмав бути, як правило, не менше двох років. Відповідно доцього не виключалась можливість наділення повноважен-нями судді випускників вищих юридичних навчальнихРозділ V. Статус суддівзакладів, які щойно одержали диплом. Додержання кон-ституційних вимог при доборі кандидатів у судді маєсприяти підвищенню професійного рівня суддівськогокорпусу.Закон «Про арбітражний суд» містить ще більш високівимоги до стажу роботи в галузі права, ніж ті, що перед-бачені Конституцією, — як правило, не менше п'яти ро-ків. Однак це не суперечить конституційній нормі, оскі-льки остання, по-перше, вимагає не менш як три роки, апо-друге, передбачає, що додаткові вимоги до окремих ка-тегорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівнявстановлюються законом.Дійсно, перелічені у ч. З ст. 127 Конституції Українивимоги є основними, але не вичерпними. Закон міститьдодаткові вимоги як до кандидатів у судді, так і до судціврізних ланок і гілок судової системи.Так, суддею судів другої ланки, тобто Верховного су-ду АРК, областей, міст Києва та Севастополя, може бутигромадянин, який досяг віку ЗО років, має стаж роботив галузі права не менше п'яти років1, у тому числі не мен-ше трьох на посадь судді.Суддею Верховного Суду України може бути громадя-нин України, який на момент призначення досяг віку 35років, має стаж роботи за спеціальністю десять років, зних не менше п'яти років на посаді судді.Суддею Вищого арбітражного суду України може бутигромадянин України, який досяг віку ЗО років і має стажроботи за спеціальністю не менше 10 років. Для суддівцього суду відсутня вимога щодо обов'язкової роботи напосаді судді.Закон містить заборону обіймати посаду судді особі,яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнананедієздатною за рішенням суду. Необхідною умовою за-няття посади судді нижчої ланки (районного, міського,1 Ця цифра складалася з вимог, які існували раніше, щодо двохроків стажу роботи за юридичною спеціальністю. Виходячи з те-перішніх вимог (три роки) вона аж ніяк не може бути менше шестироків.Організація судових та правоохоронних органівміжрайонного, військового суду гарнізону або обласногоарбітражного суду) є складання кваліфікаційного іспиту,тобто добір кандидатів у судці здійснюється як за формаль-ними, так і за професійними критеріями.При доборі кандидатів забезпечується рівність їх правнезалежно від походження, соціального та майнового ста-ну, расової та національної приналежності, статі, політич-них поглядів, релігійних переконань та інших обставин.Кожен громадянин України, який відповідає вимо-гам, що передбачені Конституцією та законами України,має право скласти кваліфікаційний іспит і звернутися довідповідної кваліфікаційної комісії судців з заявою прорекомендацію його на посаду судді.Кваліфікаційні іспити на посаду судді приймаютьсякваліфікаційними комісіями судців загальних судів АРК,областей, міст Києва та Севастополя, кваліфікаційнимикомісіями суддів арбітражних судів, військових судів таВищою кваліфікаційною комісією судців України. Якщоособа, яка претендує на посаду судці, не склала кваліфіка-ційний іспит, повторне його складання допускається нераніш як через рік.Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсніпротягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням квалі-фікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення доВищої кваліфікаційної комісії суддів України.Кваліфікаційна комісія суддів приймає кваліфікацій-ний іспит і, з урахуванням його результатів, дає висновокпро рекомендацію на посаду судді кандидатів, які вияви-ли найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщен-ня вакантних посад.Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не реко-мендовані на посаду судді за браком вакантних посад,мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кан-дидати на нові вакантні посади судців протягом трьох ро-ків, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву.Матеріали щодо кожного кандидата в судді направля-ються у Вищу раду юстиції, яка після певної процедурирозгляду справи приймає рішення про внесення або не-Розділ V. Статус суддіввнесення подання Президенту України про призначенняконкретної особи на посаду судді.Кандидати у судді, які вперше претендують на цюпосаду, призначаються Президентом України строком нап'ять років. Після закінчення строку своїх повноваженьсуддя (крім суддів Конституційного Суду України) подаєдо кваліфікаційної комісії заяву, згідно з якою його маєбути рекомендовано на цю посаду безстроково, якщо прицьому відсутні передбачені законом обставини, що є під-ставою для звільнення судді з посади.Матеріали справи направляються у відповідний комі-тет Верховної Ради України, який після розгляду кандида-тур на своєму засіданні з запрошенням народних депутатівУкраїни від відповідних виборчих округів дає свій висновокна проекти постанови Верховної Ради України щодо обран-ня на посаду судді безстроково. Голосування здійснюєтьсяна пленарному засіданні щодо кожної особи окремо, таєм-но, шляхом подання бюлетенів. Обраною на посаду вважа-ється особа, за яку проголосувала більшість від конститу-ційного складу Верховної Ради України.Після призначення на посаду вперше суддя складаєприсягу.§ 2. Права та обов'язки суддіСуддя є носієм судової влади, і ця обставина справляєістотний вплив на соціально-політичну сторінку життя судді.Він повинен розуміти, що представник судової влади муситьбути обмежений у своїй політичній діяльності, не виражатипублічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним відволі виборців, органів місцевого самоврядування тощо.Тому відповідно до вимог ст. 127 Конституції Українипрофесійні судді не можуть належати до політичних пар-тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній ді-яльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувануроботу, крім наукової, викладацької та творчої. До речі,конституційна норма ще більше обмежує діяльність су-Організація судових та правоохоронних органівб'єктів судової влади у позаслужбовій діяльності, ніж та,що передбачена ст. 5 Закону «Про статус суддів», вказую-чи на неможливість належати до профспілок і мати будь-який представницький мандат.Обов'язки суддів умовно можна поділити на три гру-пи: процесуальні, службові та моральні. Основні з нихсформульовані у ст. 6 Закону «Про статус суддів», згідноз якою судді зобов'язані:- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституціїта законів України, забезпечувати повний, всебічний таоб'єктивний розгляд судових справ з дотриманням вста-новлених законом строків;- дотримувати вимог, передбачених для суддів чиннимзаконодавством, службової дисципліни та розпорядку ро-боти суду;- не розголошувати відомості, що становлять держав-ну, військову, службову, комерційну та банківську таємни-цю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особистежиття громадян та інші відомості, про які вони дізналисяпід час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпе-чення нерозґолошення яких було прийнято рішення прозакрите'судове засідання;- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочатьзвання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктив-ності, неупередженості та незалежності.Це далеко не повний перелік обов'язків судді. Деякіінші передбачені процесуальними кодексами, а такожморально-етичними (поки що неписаними) правиламидіяльності суддівського корпусу.Незалежність і недоторканність суддів як основасправжнього правосуддя гарантуються Конституцією ізаконами України. Основна складова цих гарантій — кон-ституційне закріплення принципу заборони впливу насуддів у будь-який спосіб і будь-якою посадовою особоюдержави. Втілення в життя цього принципу повинно за-безпечити незалежність суддів від проявів втручання в їхдіяльність всупереч принципам правосуддя.Розділ V. Статус суддівЗгідно з п. 5 ст. 126 Конституції України суддя звіль-няється з посади органом, що його обрав або призначив,у разі:1) закінчення строку, на який його обрано чи призна-чено;2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;3) неможливості виконувати свої повноваження застаном здоров'я;4) порушення суддею вимог щодо несумісності;5) порушення суддею присяги;6) набрання законної сили обвинувальним вирокомщодо нього;7) припинення його громадянства;8) визнання його безвісно відсутнім або оголошенняпомерлим;9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-нення з посади за власним бажанням.Гарантії правоврго становища судді полягають не тіль-ки в конституційному переліку підстав для звільнення, ай в першу чергу в особливому механізмі реалізації кожноїз них. Лише у разі смерті судді його повноваження припи-няються на загальних підставах, встановлених трудовимзаконодавством. У всіх перелічених випадках, як і у тако-му безспірному, як досягнення граничного віку перебу-вання на посаді, рішення про звільнення приймаєтьсялише після відповідного розгляду органом, яким суддя бувнаділений повноваженнями.Відповідно до Закону «Про статус судців» гарантії не-залежності суддів додатково забезпечуються:— особливим порядком наділення суддів повноважен-нями, а також припинення повноважень та звільнення зпосади;— передбаченою законом процедурою здійснення пра-восуддя;— таємницею прийняття судового рішення і заборо-ною її розголошення;— забороною під загрозою відповідальності втручан-ня у здійснення правосуддя;Організація судових та правоохоронних органів— відповідальністю за неповагу до суду чи судді;— правом судді на відставку;— недоторканністю суддів;— системою органів суддівського самоврядування;— комплексом правових норм, що забезпечують належ-ний рівень матеріального забезпечення та соціальної за-хищеності суддів.За ч. З ст. 126 Конституції України суддя не може бутибез згоди Верховної Ради України затриманий чи заареш-тований до винесення обвинувального вироку судом. Ана-логічна норма міститься у ст. 13 Закону «Про статус суддів».Цією статтею також закріплено, що судді не можуть бутипритягнуті до адміністративної відповідальності, що накла-дається у судовому порядку, — без згоди органу, який обравсуддю на посаду.Недоторканність судді поширюється не тільки найого особу, а й на його житло, службові приміщення,транспорт, засоби зв'язку, кореспонденцію, майно та до-кументи, що йому належать1.Контрольні запитання1. Який правовий статус судців України?2. Які конституційні гарантії незалежності судців?3. Що означає недоторканність суддів?1 Особливості розслідування кримінальних справ щодо суддів де-тальніше вивчаються у курсі «Кримінальний процес».Розділ V. Статус суддівРозділ VIВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇПроголошений в Конституції України один з найваж-ливіших принципів організації державної влади, а саме:здійснення її на засадах поділу на законодавчу, виконав-чу та судову, одним із своїх наслідків має посилення гаран-тій незалежності суддів, у тому числі створення новогомеханізму формування суддівського корпусу: добір кадрівмайбутніх суддів, їх призначення на посаду та звільненняз посади тощо. Загальні риси такого механізму містятьсяу низці міжнародних актів, але найбільш чітко вони сфор-мульовані у Рекомендації № К (94)12 Комітету міністрівдержавам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суд-дів, ухваленої Комітетом міністрів 13 жовтня 1994 р.Цей механізм має відповідати таким вимогам:- всі рішення щодо професійної кар'єри суддів повин-ні грунтуватись на об'єктивних критеріях;- як обрання, так і кар'єра суддів мають базуватись назаслугах, з урахуванням їх кваліфікації, чесності, здібно-стей та результатів їх праці;- орган, уповноважений приймати рішення щодо об-рання і кар'єри суддів, повинен бути незалежним від уря-ду та адміністрації;- для гарантування незалежності цьому органу маютьбути запроваджені, наприклад, такі положення, як при-значення його членів судовою владою, а також щоб саморган самостійно приймав рішення про власні правила іпроцедури1.Керуючись цими загальними положеннями, розроб-ники Конституції України заклали основи створення і ді-яльності нового інституту в системі судової влади — Вищоїради юстиції (ст. 131 Конституції). Загальні положення,закріплені в Конституції, були деталізовані у спеціально-му Законі «Про Вищу раду юстиції».Вісник Верхов. Суду України. — 1997. — № 4 (6). — С. 10.Організація судових та правоохоронних органівВища рада юстиції є колегіальним, незалежним орга-ном, головним завданням якого є формування високо-професійного суддівського корпусу, здатного кваліфіко-вано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддяна професійній основі, а також прийняття рішень стосов-но порушень суддями й прокурорами вимог щодо несумі-сності та у межах своєї компетенції — про їх дисципліна-рну відповідальність1.Для забезпечення незалежності Вищої ради юстиції їїсклад формується таким чином, щоб, по-перше, не допу-стити можливостей впливу законодавчої та виконавчоїгілок влади на призначення суддів на посаду або звільнен-ня їх з посади; а по-друге, притягнути для здійснення цієївідповідальної роботи кращих фахівців з різних видівюридичної діяльності.Вища рада "юстиції складається з двадцяти членів.Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддівУкраїни, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юри-дичних вищих навчальних закладів та наукових установпризначають до Вищої ради юстиції по три члени, а все-українська конференція працівників прокуратури — двохчленів Вищої ради юстиції.До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Го-лова Верховного Суду України, Міністр юстиції України,Генеральний прокурор України.На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомен-дований громадянин України, не молодший тридцяти1 п'ятироків і не старший шістдесяти років, який проживає в Укра-їні не менш як десять останніх років, володіє державною мо-вою, має вишу юридичну освіту та стаж роботи в галузі праване менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб,які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крімтих, хто входить до її складу за посадою, становить шістьроків.1 Вища рада юстиції аналогічно з Вищими радами магістратури вєвропейських країнах компетентна не тільки у справах суддів, а й усправах прокурорів.Розділ VI. Вища рада юстиціїВідповідно до завдань, покладених на неї, Вища радаюстиції здійснює такі повноваження:1) вносить подання Президенту України про призна-чення суддів на посади або про звільнення їх з посад;2) розглядає справи і приймає рішення стосовно пору-шення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суд-дів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізова-них судів;4) розглядає скарги на рішення про притягнення додисциплінарної відповідальності суддів апеляційних тамісцевих судів, а також прокурорів.У Вищій раді юстиції утворюються дві секції: 1) з пи-тань підготовки подань для призначення суддів уперше тазвільнення їх з посад; 2) дисциплінарна секція для здійс-нення дисциплінарного провадження, розгляду скарг нарішення про притягнення до дисциплінарної відповідаль-ності і прийняття рішення про порушення судцями і про-курорами вимог щодо несумісності.Координує роботу Вищої ради юстиції Голова Вищоїради юстиції, який обирається з її членів на першому за-сіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням на трироки без права переобрання. Головою Вищої ради юстиціїне може бути обрано тих її членів, які входять до її складу Іза посадою.Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищоїради юстиції, який виконує обов'язки Голови в разі йоговідсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду таздійснює інші повноваження.До повноважень Голови Вищої ради юстиції нале-жить:- організація роботи Вищої ради юстиції та голову-вання на її засіданнях;- координація роботи секції і членів Вищої ради юс-тиції;- призначення засідань Вищої ради юстиції;- надіслання подання про призначення суддів Президен-тові України і про звільнення їх з посади;Організація судових та правоохоронних органів- загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції;-розпорядження бюджетними асигнуваннями на[| утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції;- здійснення інших повноважень, передбачених рег-[•] ламентом Вищої ради юстиції.Голова Вищої ради юстиції представляє Вищу радуюстиції у зносинах з іншими органами та організаціями.Контрольні запитання1. Що собою становить Вища рада юстиції?2. Яке головне завдання стоїть перед нею?3. Назвіть склад Вищої ради юстиції.Розділ VI. Вища рада юстиціїРозділ VIIОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ§1.3 історії прокуратуриВперше в Європі прокуратура з'явилася у Франції зачасів короля Філіппа IV, Ордонансами якого від 25 берез-ня 1302 р. засновувалася прокуратура як орган представни-цтва інтересів монарха. Термін «прокурор» став застосову-ватися лише на початку XVIII ст., а до цього відповідні по-садові особи у Франції називалися «людьми короля». Прицьому функції прокуратури з моменту її виникнення ажніяк не зводилися до сфери чисто правової. Прокурор, якстверджував В. Веретенніков, є в точному і повному смисліочима короля, за допомогою яких король може стежити заправильністю ходу всього державного механізму.Під час виконання цих обов'язків генерал-прокурор«завжди і в усім» захищав інтереси королівської корони,більш того, він стежив, щоб хто-небудь із вельмож само-стійно не привласнював собі титули, не втручався в проб-леми промислів і торгівлі, заснування університетів. Про-курор спостерігав за призначенням королівських чинов-ників, оцінюючи, наскільки вони задовольняють встано-вленим вимогам, за справами релігії і церкви, щоб і тут непорушувалися інтереси корони.Прокурор також мав право вникати в діяльність повідправленню судової процедури.При цьому значне місце в діяльності прокуратуриФранції, як, утім, надалі і Росії, до складу якої входилаУкраїна, займала повинність фіскалату, тобто забезпечен-ня інтересів скарбниці (фіску). Оскільки суд у той час буводним із головних джерел стягнення податків, прокурорповинний був піклуватися про те, щоб доводити всілякіпроступки громадян до відома суду, а також про вигіднедля держави судове рішення.Указом від 27 квітня 1722 р. Петром І було заснованоросійську прокуратуру. Перед нею ставилася мета здійс-Організація судових та правоохоронних органівнення контролю за дотриманням законності в діяльностіцентральних і місцевих органів державної влади. Генерал-прокурора Петро І визначив «оком государєвим» і «стряп-чим про справи державні»1.Генерал-прокурор безпосередньо наглядав за тим,щоб вищий державний орган — Сенат, розглядаючи всісправи, які належать до його компетенції, діяв у суворійвідповідності з регламентами та імператорськими указа-ми. Його було наділено повноваженнями і в сфері право-творення: він пропонував Сенату приймати укази з пи-тань, які не врегульовані правом. Йому підпорядковува-лися обер-прокурор, прокурори колегій Сенату, провінційпри надвірних судах. Генерал-прокурор підпорядковував-ся тільки імператору. На прокуратуру покладалося такожпостійне спостереження (нагляд) за відповідністю зако-нам діяльності та рішень піднаглядних їй органів і уста-нов. У разі виявлення порушення законів прокурори про-понували усувати і опротестовували незаконні рішення.На них покладалися також спостереження за інтересамискарбниці і нагляд за арештантськими справами.Після Петра І прокуратура двічі фактично ліквідову-валася, потім її було відновлено імператрицею Єлизаве-тою Петрівною і сформовано як установу наглядовоготипу при Катерині II. За часів її правління завершилосяформування вертикальної ієрархічної прокурорської си-стеми від центру до повіту. На губернського прокурора(що вважався вже «оком генерал-прокурора в губернії») тапідпорядкованих йому прокурорських працівників по-кладалися такі завдання: збереження «цілісності влади,встановлень та інтересу імператорської величності», спо-стереження, «щоб ніхто не збирав з народу забороненихзборів», викоренення «повсюди шкідливих хабарів». Вониповинні були дивитися і невтомно піклуватися про збере-ження будь-якого порядку, встановленого законами, в ді-яльності губернських і повітових органів, у тому числі су-' Докладніше про це див.: Российская прокуратура сегодня /Подред. К.Ф. Скворцова. — М., 199*.Розділ VII. Органи прокуратури Українидів, перевіряти відповідність законам прийнятих нимирішень. Нижча ланка прокуратури наглядала за тим, щоб«у повіті нічого противного владі, законам, установам іповелінням імператорської величності не відбувалося».Прокурори охороняли в суді інтереси «осіб безпомічних»(наприклад, глухонімих, неповнолітніх тощо). На нихпокладалося запобігання порушенням законів, вжиттязаходів щодо припинення порушень, опротестування не-законних актів.Укладачі Судових Статутів 1864 р. при вирішенні пи- ]тання про прокуратуру орієнтувалися на західноєвро-1пейські зразки. Внаслідок цього змінився «тип» російської!прокуратури: з установи наглядової вона була перетворена 1в основному в орщн кримінального переслідування.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 интернет магазин польских колясок 

Однак|невірно було б стверджувати, що діяльність пореформенойпрокуратури зводилася до підтримання державного обви-|нувачення в суді, а сама вона була звичайним структурншпідрозділом міністерства юстиції або елементом судовоїсистеми. В дійсності державне обвинувачення (або криміна-|льне переслідування) розумілося в той час як уся обвинува-льна діяльність прокуратури, від порушення кримінальноїсправи до підтримання обвинувачення в суді. Після рефо-|рми зберігалася єдина ієрархічна система органів прокура-Ітури, що підпорядковувалися генерал-прокурору (його!функції покладалися на міністра юстиції). Прокурори пе-|ребували при «судах», але ніякою мірою не були їм підко-(нтрольні. Навпаки, прокурор спостерігав за дотриманням!судами правил їх устрою і діловодства, брав участь у роз-"гляді дисциплінарних справ судових працівників і опроте-стовував рішення по них, направляв свої характеристики 1на суддів міністру юстиції*Закон підпорядковував прокурору поліцейське діз-|нання, покладав на нього спостереження за проваджен-ням досудового слідства, в якому поєднувалися керівни-цтво діями судового слідчого і нагляд за законністю його Ідій і рішень. Прокурор приносив касаційні і апеляційні 1протести на вироки судів, наглядав за виконанням виро-Оргонізація судових та правоохоронних органівків. При розгляді судами цивільних справ прокуратуравиконувала тільки законоохоронну функцію. Прокуроринаглядали за дотриманням законності в місцях ув'язнен-ня. За прокурором зберігалося право брати участь у засі-даннях губернських органів.У 1917р. прокуратуру було ліквідовано більшовика-ми, тому що дореволюційна прокуратура, на думку їх ке-рівництва, була занадто «реакційною», «непролетарсь-кою».Проте вже в 1922 р. прокуратуру було відновлено.Вона стала прокуратурою «змішаного» типу, в її рамкахбуло поєднано функції дореформеної і пореформеноїпрокуратури — нагляд за виконанням законів і криміналь-не переслідування, які було пристосовано до нових умов.Прокуратура створювалася як єдина централізована сис-тема з підпорядкуванням нижчих прокурорів лише ви-щим і Генеральному прокурору.Після набуття Україною незалежності, 5 листопаду1991 р., Верховною Радою України було ухвалено ЗаконУкраїни «Про прокуратуру», який з окремими змінами тадоповненнями чинний і сьогодні. Відповідно до вимогКонституції України мас бути підготовлений проект новоїредакції цього Закону.§ 2. Місце прокуратури в системі органівдержавної владиУ теперішній час в Україні триває дискусія середучених і практичних працівників про місце прокурату-ри в системі поділу влад. Ця дискусія після прийняттяКонституції України і в зв'язку з розробкою проектунового Закону України «Про прокуратуру» набула де-,яких інших рис.Первісно ця дискусія ставила за мету розв'язати в ос-новному одне питання: чи необхідно зберегти серед функ-цій прокуратури вищий нагляд за дотриманням і правиль-ним застосуванням законів всіма органами виконавчоївлади, органами місцевого самоврядування та їх виконав-Розділ VII. Органи прокуратури Україничими органами, військовими частинами, політичнимипартіями, громадськими організаціями, масовими руха-ми, підприємствами, установами і організаціями, незале-жно від форм власності, підпорядкованості і належності,посадовими особами і громадянами (так званий загаль-ний нагляд)? Тут же йдеться безпосередньо про правовестановише прокуратури у системі поділу влад (законода-вчої, виконавчої та судової).Ми вважаємо, що прокуратура виконує в механізмідержави особливу, тільки їй властиву функцію і ні за сво-єю генезою, ні за характером повноважень не входить доструктури органів законодавчої, виконавчої або судовоївлади.Так, включення прокуратури у судову систему зробитьїї неспроможною впливати на суд з метою забезпеченняефективного механізму «стримувань і противаг» проти зло-вживань незалежністю судовою владою.Викликають також заперечення пропозиції щодо вклю-чення прокуратури до складу Міністерства юстиції або іншоїструктури виконавчої влади, тому що це істотно могло б змі-нити рівень і зміст її наглядової функції: нагляд за дотриман-ням законів перетворився б на відомчий контроль.Історичний досвід свідчить: за увесь час існуванняпрокуратури були прибічники обмеження повноваженьпрокурорського нагляду, перетворення прокуратури у до-даток до судової влади. Так, у царській Росії прокуратуразазнала змін, пройшовши шлях від органу нагляду за ви-конанням законів — «ока государєвого» до придатка су-дів, шо займався з 1864 р. порушенням кримінальногопереслідування і підтриманням обвинувачення.Однак ці кардинальні перетворення змісту діяльностіпрокуратури отримали неоднозначну оцінку серед право-знавців того часу. Так, видатний правник А. Коні писав зцього приводу: «Скасування прав і обов'язків по наглядуза ходом позасудових справ слід визнати великою помил-кою укладачів Судових Статутів. Здійснена зміна в хара-ктері діяльності може бути і мала красивий вигляд з тео-ретичної точки зору, але і суперечила умовам нашогощБО Організація судових та правоохоронних органівадміністративного життя і йшла врозріз з внутрішнімипотребами нашого губернського устрою»1.Це висловлювання А. Коні актуально і в наші дні. Яквірно помітив О. Сокольський, «прокурорський наглядзасновувався в Росії в переломні моменти, коли влада крутозмінювала курс і політика йшла врозріз із суспільним укла-дом, який вже існував. Так було за часів Петра Першого, атакож у післяреволюційні роки при переході до НЕПу»2.У Конституції України ст.ст. 121—123, присвячені про-куратурі, містяться в окремому розділі (VII). Це свідчитьпро те, що законодавець не відніс прокуратуру ні до однієїз основних гілок влади. Однак, на наш погляд, така обста-вина не надала можливості поставити крапку в дискусіїпро правове становище органів прокуратури, оскількизалишилась невирішеною низка питань, які можна будерозв'язати тільки після прийняття Закону України «Пропрокуратуру» в новій редакції.В нинішній час Україна зазнає переломного моменту,що супроводжується кризовими явищами в усіх сферахдержавного і суспільного життя, що саме по собі покладаєна державу обов'язок по захисту конституційних прав іінтересів'грбмадян. Інструментом у вирішенні цього зав-дання має бути незалежна від будь-яких органів держав-ної влади прокуратура України.При цьому слід виходити з того, що: а) підпорядкуван-ня прокуратури виконавчій або судовій владі може зруйну-вати систему «стримувань і противаг», що склалася в дер-жаві; б) жоден із існуючих державних органів не в змозі взя-ти на себе наглядову функцію прокуратури за дотриманнямзаконів; в) реальності вимагають більш повного розкрит-тя правозахисноґо потенціалу прокуратури як органу забез-печення верховенства Конституції і законів України.Разом з тим підсилення правозахисноґо потенціалупрокуратури може бути забезпечене шляхом зміщення1 Кони А. Ф. За последние годьі. — СПб., 1898. — С. 69.2 Научная информация по вопросам борьбьі с преступностью.1989.-№9.-С. 29.Розділ VII. Органи прокуратури Українипріоритетів її діяльності на користь захисту конституцій-них прав і свобод громадян, перш за все недостатньо со-ціальне захищених.Характеристика і поняття прокурорського нагляду,форми та методи його здійснення є предметом самостій-ної навчальної дисципліни «Прокурорський нагляд вУкраїні». У цьому розділі передбачається висвітлення ор-ганізаційних аспектів: завдань, системи, структури, по-рядку формування органів прокуратури тощо.§ 3. Правові засади діяльності та завдання органівпрокуратури УкраїниПравовими засадами діяльності органів прокурату-ри є Конституція України, Закон України «Про проку-ратуру», інші законодавчі акти (кримінально-процесу-альне, цивільне процесуальне, адміністративне, трудо-ве законодавство тощо). Цими законами визначаютьсяповноваження прокурора, організація, засади та поря-док діяльності прокуратури. Так, у ст. З Закону «Пропрокуратуру» визначено, що органи прокуратури увстановленому порядку в межах своєї компетенції ви-рішують питання, що постають із загальновизнанихнорм міжнародного права, а також укладених Україноюміждержавних договорів, таких, наприклад, як догово-ри про надання правової допомоги, про порядок зносинпрокурорів із судово-слідчими органами зарубіжнихдержав тощо.Діяльність органів прокуратури регламентують такожзаконодавчі акти, прийняті Верховною Радою України. Доних належать: Дисциплінарний статут прокуратури Укра-їни, Положення про класні чини працівників органів про-куратури України.Крім згаданих нормативних актів, які регулюють ді-яльність органів прокуратури, слід також назвати відомчіакти, які видаються Генеральним прокурором Українивідповідно до Закону «Про прокуратуру». До них належатьнакази, вказівки, розпорядження, інструкції тощо.Організація судових та правоохоронних органівЗакон «Про прокуратуру» складається з п'яти розді-лів1 і містить 56 статей. У ньому визначено завдання орга-нів прокуратури, компетенцію та повноваження, порядокформування, систему та структуру, принципи організаціїта діяльності, основні функції (напрямки діяльності),роль та місце прокуратури в побудові демократичної, пра-вової держави.Завдання, що стоять перед органами прокуратури,сформульовано у ст. 4 Закону «Про прокуратуру». В ній,зокрема, говориться, що діяльність органів прокуратуриспрямована на всебічне утвердження верховенства зако-ну, зміцнення правопорядку. Завдання органів прокурату-ри полягають у захисті від неправомірних посягань:1) закріплених Конституцією України незалежностіреспубліки, суспільного та державного ладу, політичної таекономічної систем, прав національних груп і територіаль-них утворень;2) гарантованих Конституцією, іншими законамиУкраїни та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод люди-ни і громадянина;3) основ демократичного устрою державної влади,правового статусу місцевих Рад народних депутатів, орга-нів територіального громадського самоврядування.Як видно з цього формулювання Закону, завданнямипрокурорського нагляду є захист різноманітних суспіль-них.та особистих цінностей і благ. Це й зрозуміло, оскіль-ки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокура-тура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права таінтереси організацій і громадян, а й засади нашого су-1 1 — «Загальні положення»; 2 — «Система, структура і організа-ція діяльності органів прокуратури»; 3 — «Прокурорський нагляд»; 4— «Кадри органів прокуратури»; 5 — «Інші питання організації діяль-ності органів прокуратури». Розділ НІ складається з чотирьох глав:«Загальний нагляд» (гл. 1), «Нагляд за додержанням законів органа-ми, що ведуть боротьбу з злочинністю» (гл. 2), «Участь прокурора врозгляді справ у судах» (гл. 3), «Нагляд за додержанням законів умісцях застосування заходів примусового характеру» (гл. 4).Розділ VII. Органи прокуратури Україниспільства і держави. У боротьбі зі злочинними проявамизусилля прокуратури також спрямовані на охорону підва-лин нашого суспільства, якими є демократичний лад, су-. веренітет, незалежність, гуманізм, правопорядок тощо.Ці завдання прокуратура здійснює за допомогою зміц-нення законності. Законність виступає для прокуратури удвох якостях: як мета прокурорського нагляду і як прин-цип організації та діяльності самої прокуратури.Законність є загальним принципом нашої держави іправа. Державні та громадські організації, посадові осо-би зобов'язані додержуватися вимог Конституції і чиннихзаконів України. Органи прокуратури зобов'язані макси-мально використовувати наявні в їх розпорядженні засо-би в інтересах громадян та держави.§ 4. Принципи організації та діяльності органівпрокуратуриДіяльність прокуратури будується на певних принци-пах. Стосовно прокуратури принципи її організації та ді-яльності — це закріплені в Конституції та інших законахУкраїни основоположні вимоги, що виражають призна-чення прокуратури у державі та суспільстві, визначаютьзавдання і повноваження прокурорів, а також зміст та ха-рактер правових заходів і засобів здійснення нагляду заточним і однаковим виконанням законів у державі, а та-кож містять ознаки та якості, які допомагають відокреми-ти органи прокуратури від інших державних органів, утому числі від правоохоронних.Додержання встановлених законодавцем принципівдозволяє прокуратурі успішно виконувати поставлені пе-ред нею завдання.Необхідно підкреслити, що закріплені в Конституції,Законі «Про прокуратуру», а також в інших законах Укра-їни принципи регулюють не тільки порядок організаціїорганів прокуратури, а й діяльність прокурорів щодо ви-явлення і усунення порушень закону.Встановлені в законах принципи організації та діяль-ності органів прокуратури носять загальнообов'язковийОрганізація судових та правоохоронних органівхарактер, тобто їх додержання — це вимога, яка ставить-ся не тільки до прокурорів, а й до всіх органів державноївлади і управління, політичних партій і громадських ру-хів, посадових осіб, за законністю діяльності яких здійс-нюють нагляд прокурори. Ці принципи обов'язкові і длягромадян, за додержанням законів якими прокурори здій-снюють нагляд.До числа принципів прокурорського нагляду належатьположення, засновані на Конституції України. Вони зводятьоргани прокуратури до рангу незалежного державного орга-ну з наданням йому необхідних повноважень для успішно-го усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.Принципи єдності та централізації органів прокурату-ри. Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 6 За-кону «Про прокуратуру» органи прокуратури становлятьєдину централізовану систему, яку очолює Генеральнийпрокурор України, з підпорядкуванням нижчестояшихпрокурорів вищим.Названі принципи полягають в тому, що органи про-куратури являють собою єдину систему, очолювану Гене-ральним прокурором України. Це означає єдність мети ізавдань, що стоять перед прокуратурами всіх ланок, і ви-значається спільністю форм і методів, засобів здійсненнянагляду за виконанням законів, єдністю засобів проку-рорського реагування на виявлені порушення закону, атакож вжиттям заходів щодо запобігання порушеннямзакону. Принцип єдності визначає те становище, відповід-но до якого вищий прокурор має право передати свої по-вноваження нижчестоящому прокурору, а також прий-няти на себе повноваження нижчестоящих прокурорів.Принцип незалежності прокуратури від будь-яких-орга-нів державної влади, посадових осіб, а також рішень громад-ських об'єднань або їх органів означає здійснення прокура-турою своїх повноважень на підставі додержання Консти-туції України та чинних на території держави законів, не-залежно від будь-яких органів державної влади, посадовихосіб, а також рішень громадських об'єднань або їх органів,незважаючи ні на які місцеві відмінності і всупереч яким биРозділ VII. Органи прокуратури Українине було місцевим впливам. Працівники прокуратури неможуть належати до будь-яких політичних партій і рухів.Принцип рівного захисту прав і свобод громадян озна-чає, що органи прокуратури у межах своєї компетенціїзахищають права і свободи громадян на засадах їх рівно-сті перед законом, незалежно від національного і соціаль-ного походження, мови, освіти, ставлення до релігії, по-літичних переконань, службового або майнового стану таінших ознак.Принципом діяльності органів прокуратури є такожпринцип, який зобов'язує прокурорів вживати заходівщодо усунення порушень закону, від кого б вони не вихо-дили, поновлення порушених прав і притягнення в уста-новленому законом порядку до відповідальності осіб, якідопустили ці порушення.Принцип гласності, що лежить в основі демократії, сто-совно діяльності роботи органів прокуратури припускаєвідкритість, повноту і достовірність інформації про фун-кціонування прокуратури, а також поінформованість держав-них органів влади і населення через засоби масової інфор-мації про дійсні цілі, характер роботи органів прокуратури,про стан законності та заходи щодо її зміцнення.При цьому органи прокуратури діють гласно в тіймірі, що не суперечить вимогам закону про охорону праві свобод громадян, а так само й про державну та іншу таєм-ницю.Крім названих, прокуратура у своїй діяльності керу-ється такими принципами: 1) пріоритетність прав люди-ни і громадянина; 2) верховенство права; 3) законність.Діяльність прокуратури відповідно до Закону «Про про-куратуру» підконтрольна Верховній Раді України, утворюва-ним нею для цієї мети органам. Проте таке становище невідповідає Конституції України, оскільки Закон «Про про-куратуру» було прийнято до введення інституту президент-ської влади. Згідно з Конституцією України Генеральнийпрокурор України призначається на посаду ПрезидентомУкраїни, і тому, на наш погляд, він має бути підзвітним і під-контрольним не Верховній Раді України, а ПрезидентуОрганізація судових та правоохоронних органівУкраїни. У той же час було б доцільним покласти на Генера-льного прокурора України обов'язок інформувати Верхов-ну Раду України про свою діяльність.При розгляді конкретних справ кожний прокурорприймає рішення самостійно і одноособове на підставісвого переконання та закону, дотримуючись рівності всіхгромадян перед законом і судом, презумпції невинності,справедливості, законності.Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури зметою перешкодити виконанню ним службових обов'язківабо добитися прийняття неправомірного рішення тягне засобою відповідальність, передбачену законом (ст. 7 Закону«Про прокуратуру»). Вимоги прокурора, що відповідаютьчинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів,підприємств, установ, організацій, посадових осіб та гро-мадян і виконуються невідкладно або у передбачені зако-ном чи визначені прокурором строки (ст. 8 Закону).§ 5. Загальна характеристика основних функційпрокуратуриПрокуратура, як і інші державні органи, виконує при-таманні тільки їй функції. Функції прокуратури визнача-ються як головні напрямки діяльності прокуратури, щобезпосередньо виражають її сутність та призначення.Функції підрозділяються на наглядові і ненаглядові1.Відповідно до ст. 121 Конституції України на проку-ратуру покладаються такі функції:1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держа-ви в суді у випадках, визначених законом;3) нагляд за додержанням законів органами, які про-водять оперативно-розшукову, діяльність, дізнання, досу-дове слідство;4) нагляд за додержанням законів при виконанні су-дових рішень у кримінальних справах, а також при засто-1 Ми зупинимося лише на основних функціях прокуратури, іншііз нщ розглядаються у курсі «Прокурорський нагляд в Україні».Розділ VII. Органи прокуратури Українисуванні інших заходів примусового характеру, пов'язанихз обмеженням особистої свободи громадян.Перехідними положеннями Конституції (п. 9) перед-бачено, що прокуратура продовжує виконувати відповід-но до чинних законів функцію нагляду за додержанням ізастосуванням законів та функцію попереднього слідства довведення в дію законів, що регулюють діяльність держав-них органів щодо контролю за додержанням законів, та досформування системи досудового слідства і введення вдію законів, що регулюють її функціонування.Крім цього, прокуратура також бере участь у розроб-ленні органами державної влади заходів запобігання зло-чинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдоскона-ленню та роз'ясненню законодавства.На прокуратуру не можуть покладатися функції, непередбачені законами України.Функції підтримання державного обвинувачення в судіта представництва інтересів громадянина або держави всуді у випадках, визначених законом, — ненаглядові. Вонипередбачають участь прокурора при розгляді справ у суді.Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах,додержуючись принципу незалежності суддів і підкорен-ня їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону провсебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та поста-новленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Всі-єю своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконаннюцих завдань, але здійснює він це особливими засобами зурахуванням принципів правосуддя: змагальності, рівно-правності сторін тощо.Згідно з ст. 35 Закону «Про прокуратуру» прокурорможе вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщоцього вимагає захист конституційних прав громадян,інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчас-но вжити передбачених законом заходів до усунення по-рушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурормає рівні права з іншими учасниками судового засідання.Обсяг і межі повноважень прокурора, який береучасть у судовому процесі, визначаються Законом «ПроОрганізація судових та правоохоронних органівпрокуратуру» та процесуальним законодавством України.У кримінальному процесі прокурор виступає в суді якдержавний обвинувач. Підтримуючи державне обвинува-чення, прокурор бере участь у дослідженні доказів — удопиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні ви-сновків експертів і речових доказів. Він бере участь такожу судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промо-вою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під чассудового слідства, подає суду свої міркування щодо засто-сування кримінального закону та міри покарання підсуд-ному. При цьому прокурор керується вимогами закону іоб'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.Гарантією об'єктивності та незалежності прокурора всуді є встановлений законом обов'язок для прокурора від-мовитися від обвинувачення у разі, коли при розглядісправи він дійде висновку, що дані судового слідства непідтверджують обвинувачення підсудного (ст. 36 Закону«Про прокуратуру»).Прокурор бере обов'язкову участь у розгляді судамивсіх цивільних справ, порушених за позовами та заявамипрокурора, а також за заявами прокурора про захист інте-ресів держави або прав і законних інтересів громадян, якіза станом здоров'я чи з інших поважних причин не мо-жуть захистити свої права.Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгля-ду справ визначаються цивільне-процесуальним законо-давством.Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ,прокурор сприяє суворому додержанню матеріальногозаконодавства та норм цивільного судочинства. Для цьо-го він наділений низкою повноважень, специфічних самедля нього: правом звернутися до суду з заявою про захистправ і інтересів інших осіб; вступити у справу в будь-якійстадії процесу; знайомитися з матеріалами цивільноїсправи, навіть якщо він не брав участі у процесі, тощо.Важливим повноваженням, яким володіє прокурорнезалежно від його участі в розгляді в суді першої інстанціїконкретної кримінальної або цивільної справи, є внесен-Розділ VII. Органи прокуратури Україниня касаційного і окремого подання або протесту в поряд-ку нагляду на незаконне чи необгрунтоване рішення суду.Прокурор або його заступник в межах своєї компетенціїмаює право внести у вищестоящий суд касаційне чи окре-ме подання на незаконні або необгрунтовані вироки, рі-шення, ухвали і постанови судів. При цьому помічникипрокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вноси-ти касаційні і окремі подання тільки у справах, у розглядіяких вони брали участь.Прокурор, його заступник в межах своєї компетенціїмають право витребувати з суду будь-яку справу або кате-горію справ, по яких вироки, рішення, ухвали або постано-ви набрали законної сили. Виявивши, що судове рішенняє незаконним або необгрунтованим, Генеральний прокурорУкраїни, прокурори областей та прирівняні до них проку-.рори приносять протест у порядку судового нагляду абозвертаються з поданням до вищестоящого прокурора.Право принесення протесту на вироки, рішення, ух-вали і постанови судів, які набрали законної сили, нале-жить:1 Генеральному прокурору України та його заступни-кам — на вироки, рішення, ухвали чи постанови будь-яко-го суду України, за винятком постанов Пленуму Верхов-ного Суду України та Пленуму Вищого арбітражного судуУкраїни;2) прокурорам АРК, областей, міст Києва і Севастопо-ля та їх заступникам — на вироки, рішення, ухвали і поста-нови районного, міського суду і ухвали судових колегій від-повідно Верховного суду АРК, обласних, Київського місь-кого судів, а також на рішення арбітражних судів АРК, об-ластей і міст Києва та Севастополя.Протест на постанову судді у справі про адміністратив-не правопорушення може бути принесено районним, мі-ським прокурорами або вищестоящими прокурорами таїх заступниками (ст. 39 Закону «Про прокуратуру»).Протест, касаційне і окреме подання на вирок, рішен-ня, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені абозмінені прокурором, який приніс протест, а також вище-Організація судових та правоохоронних органівстоящим прокурором, його заступником до початку роз-гляду справи судом. Надалі, при розгляді справи за про-тестом прокурора, він бере участь в його розгляді.Інші функції, які покладаються на прокуратуру, крімназваних, — наглядові.Нагляд за додержанням законів органами, які проводятьоперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слід-ство. Повноваження прокурора в цій галузі встановленікримінально—процесуальним законодавством та іншимизаконодавчими актами. Так, ст. 227 КПК України наділяєпрокурорів такими основними повноваженнями.Здійснюючи нагляд за виконанням законів органамидізнання.! попереднього слідства, прокурор у межах своєїкомпетенції: 1) вимагає від органів дізнання і попередньо-го слідства для перевірки кримінальні справи, документи,матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід діз-нання, попереднього слідства і встановлення осіб, яківчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на мі-сяць виконання вимог закону про приймання, реєстраціюі вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, щоготуються, злочини; 2) скасовує незаконні і необгрунтованіпостанови слідчих та осіб, які провадять дізнання; 3) даєписьмові вказівки про розслідування злочинів, про обран-ня, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфіка-цію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшукосіб, які вчинили злочини; 4) доручає органам дізнаннявиконання постанов про затримання, привід, взяття підварту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчи-нили злочини, виконання інших слідчих дій, а також даєвказівки про вжиття необхідних заходів для розкриттязлочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, щоперебувають у провадженні прокурора або слідчого про-куратури; 5) бере участь у провадженні дізнання і по-переднього слідства і в необхідних випадках особистопровадить окремі слідчі дії або розслідування в повномуобсязі по будь-якій справі; 6) санкціонує проведення об-шуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші діїслідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК;Розділ VII. Органи прокуратури України7) продовжує строк розслідування і тримання під вартоюяк запобіжного заходу у випадках і порядку, встановленихКПК; 8) повертає кримінальні справи органам попере-днього слідства з своїми вказівками щодо провадженнядодаткового розслідування; 9) вилучає від органу дізнан-ня і передає слідчому будь-яку справу, передає справу відодного органу попереднього слідства іншому, а також відодного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш 1повного і об'єктивного розслідування; 10) усуває особу, якапровадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення діз-нання або попереднього слідства, якщо вони допустилипорушення закону при розслідуванні справи; 11) порушуєкримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закри-ває або зупиняє провадження в кримінальних справах; даєзгоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих ви-падках, коли це передбачено КПК; затверджує обвину-вальні висновки (постанови); направляє кримінальнісправи до суду; 12) вирішує питання про допущення захи-сника до участі в справі з моменту пред'явлення обвину-вачення відповідно до ч. 1 ст. 44 КПК.Прокурор здійснює також інші повноваження, наданійому кримінально-процесуальним законодавством.Вказівки прокурора органам дізнання і попередньогослідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кри-мінальних справ, дані в порядку, передбаченому КПК, є дляцих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівоквищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання,'завинятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.Як вже було сказано, функція розслідування прокура-турою діянь, що містять ознаки злочину, зберігається запрокуратурою згідно з Перехідними положеннями Кон-ституції України.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Кримінально-процесуальне законодав-ство надає прокурору право брати участь у провадженнідізнання і попереднього слідства і в необхідних випадкахособисто провадити окремі слідчі дії або розслідування вповному обсязі по будь-якій справі чи доручити прове-дення розслідування слідчому прокуратури.Організація судових та правоохоронних органівФункція нагляду за додержанням законів при виконаннісудових рішень у кримінальних справах, а також при засто-суванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних зобмеженням особистої свободи громадян. Прокурор привиконанні своїх обов'язків у цій галузі нагляду має право:1) у будь-який час відвідувати місця тримання затри-маних, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуд-жені відбувають покарання, установи для примусовоголікування і перевиховання, опитувати осіб, що там пере-бувають, знайомитись з документами, на підставі яких ціособи затримані, заарештовані, засуджені або до них за-стосовано заходи примусового характеру;2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і по-станов адміністрації цих установ, зупиняти виконаннятаких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі не-відповідності законодавству, вимагати від посадових осібпояснень з приводу допущених порушень;3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу,яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих,попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установідля виконання заходів примусового характеру.Постанови і вказівки прокурора щодо додержаннявстановлених законодавством порядку і умов триманнязатриманих, заарештованих, засуджених до позбавленняволі та виконання інших покарань, а також осіб, до якихзастосовано заходи примусового характеру, є обов'язкови-ми і підлягають негайному виконанню.Прокуратура продовжує також виконувати відповід-но до чинних законів функцію нагляду за додержанням ізастосуванням законів (так званий загальний нагляд).Згідно з ст. 19 Закону «Про прокуратуру» предметомзагального нагляду є:1) відповідність актів, які видаються всіма органами,підприємствами, установами, організаціями та посадови-ми особами вимогам Конституції України та чинним за-конам;2) додержання законів про недоторканність особи,соціально-економічні, політичні, особисті права і свобо-Розділ VII. Органи прокуратури Україниди громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом непередбачений інший порядок захисту цих прав;3) додержання законів, що стосуються економічних,міжнаціональних відносин, охорони навколишнього се-редовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.Перевірка виконання законів проводиться за заявамита іншими повідомленнями про порушення законності,що вимагають прокурорського реагування, а за наявностіприводів — також з власної ініціативи прокурора. Проку-ратура не підміняє органи відомчого управління та конт-ролю і не втручається у господарську діяльність, якщотака діяльність не суперечить чинному законодавству.Повноваження прокурора, який здійснює нагляд задодержанням законів, поділяються на дві групи: повнова-ження щодо виявлення порушень закону і повноваження,спрямовані на усунення виявлених порушень. Виконуючисвої повноваження по загальному нагляду, прокурор маєправо безперешкодно входити на території і у приміщенняперелічених об'єктів нагляду, має доступ до документів іматеріалів, може вимагати від керівників подання різнома-нітних документів, проведення перевірок і ревізій, виділен-ня фахівців для з'ясування питань, що виникли.Якщо факт порушення закону буде встановлений, про-курор має право звільнити своєю постановою осіб, неза-конно підданих адміністративному затриманню, приноси-ти протест на акти, що суперечать закону, давати приписипро усунення порушень закону, порушувати кримінальнусправу, дисциплінарне провадження або провадження проадміністративне правопорушення, звертатись до суду з за-явами про захист прав і законних інтересів громадян, дер-жави, а також підприємств та інших юридичних осіб.§ 6. Сутність прокурорського нагляду в УкраїніВідповідно до ст. 1 Закону «Про прокуратуру» вищийнагляд за додержанням і правильним застосуванням зако-нів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, держав-ними комітетами, відомствами, іншими органами дер-Організація судових та правоохоронних органівжавного і господарського управління та контролю, уря-дом АРК, органами місцевого самоврядування, їх вико-навчими і розпорядчими органами, військовими частина-ми, політичними партіями, громадськими організаціями,масовими рухами, підприємствами, установами і органі-заціями, незалежно від форм власності, підпорядкова-ності та приналежності, посадовими особами та громадя-нами здійснюється Генеральним прокурором України іпідпорядкованими йому прокурорами.Прокурорський нагляд є однією з форм державної ді-яльності, мета якої — забезпечення точного і однаковогорозуміння і застосування законів. Прокурорський наглядздійснюється Генеральним прокурором України і підпо-рядкованими йому прокурорами.Контроль за законністю покладений на різні органивлади і управління, наприклад, органи місцевого самовря-дування та їх виконавчі комітети. Вони здійснюють кон-троль за додержанням законності всіма державними ор-ганами і громадськими організаціями на території даноїради. Адміністративний (відомчий) контроль покладенона різні державні, міжвідомчі та внутрішньовідомчіінспекції (автомобільного, санітарного контролю тощо).У чому ж полягає відмінність прокурорського нагля-ду від контролю за законністю, здійснюваного органамивлади і управління? Які специфічні ознаки прокурорсько-го нагляду?Насамперед прокурорський нагляд має широкі межі,тобто поширюється на всі міністерства, відомства, орга-ни місцевого самоврядування, підприємства та органі-зації. Прокуратура здійснює нагляд і за тими органами іорганізаціями, які самі в межах своєї компетенції здійс-нюють контроль за законністю.Прокурорський нагляд носить загальнодержавнийхарактер. Він не зводиться до будь-якої однієї галузі гос-подарства або управління (на відміну від контрольної ді-яльності того чи іншого міністерства) і не обмежуєтьсябудь-якою територією, а поширюється на всі відомства іна всю територію України.Розділ VII. Органи прокуратури УкраїниКонтроль за законністю, що здійснюється в системідержавного управління, не можна відокремити від самоїкерівної й управлінської діяльності вищестоящих органіввлади та управління відносно нижчестоящих або від пере-вірки виконання. Керівні та контролюючі органи можутьвтручатися у сферу управління, господарську, оператив-ну діяльність, виробничий процес підпорядкованих їм ор-ганів і організацій. Більш того, в окремих випадках вище-стоящий державний орган (організація) має право скасо-вувати незаконні акти і дії підлеглих органів, організаційта посадових осіб.Отже, контроль і перевірка виконання — складові ке-рівних функцій відповідних органів влади, державного ігосподарського управління стосовно підпорядкованих їмпідприємств, установ та організацій.Нічим цим прокурор не займається, оскільки не во-лодіє жодною адміністративною владою і не керує підна-глядними йому організаціями. Тому при здійсненні нагля-ду він не підмінює органи відомчого управління та конт-ролю і не втручається в питання управління, господарсь-ку і оперативну діяльність підприємств, організацій, уста-нов та посадових осіб, якщо така діяльність не суперечитьчинному законодавству1. Засоби нагляду, а також формиреагування на порушення законів у прокуратури специ-фічні, відмінні від методів контролю за законністю, здій-снюваного органами влади і управління. Прокурор особи-сто безпосередньо не проводить ревізії піднаглядних йомуорганізацій і підприємств, не скасовує незаконні акти, ареагує надії, порушення закону шляхом принесення про-тесту, подання або припису.Однак як орган влади, наділений значними повнова-женнями за додержанням законності, прокурор може по-рушити кримінальну справу в зв'язку з вчиненням будь-якого злочину. Разом з тим, організуючі розкриття злочи-нів, прокурор не має права особисто застосовувати кри-1 Виняток становить нагляд прокурора за розслідуванням зло-чинів, про що йшлося раніше.Організація судових та правоохоронних органівмінальні покарання. Єдине право і обов'язок прокурора— передати справу на розгляд суду.Прокурорський нагляд, який має за мету виявити по-рушення закону, усунути правопорушення, умови та при-чини, що їх породжують, дає можливість прокуратурівпроваджувати не тільки точне,'а й однакове розуміння івиконання законів усіма органами держави, організація-ми, посадовими особами і громадянами.§ 7. Генеральний прокурор УкраїниВідповідно до ст. 122 Конституції України прокуратуруУкраїни очолює Генеральний прокурор України, який при-значається на посаду за згодою Верховної Ради України тазвільняється з посади Президентом України. Верховна РадаУкраїни може висловити недовіру Генеральному прокуро-рові України, що має наслідком його відставку з посади.Строк повноважень Генерального прокурора України— п'ять років.У своїй діяльності Генеральний прокурор України неменш як один раз на рік звітує перед Верховною Радоюпро діяльність органів прокуратури.Звільнення (відставка) Генерального прокурора Укра-їни протягом строку повноважень може мати місце лишеу випадках вчинення ним злочину, порушення виконан-ня службових обов'язків, у зв'язку з неможливістю вико-нання обов'язків за станом здоров'я, а також за власнимбажанням (ст. 2 Закону «Про прокуратуру»).Повноваження Генерального прокурора України покерівництву органами прокуратури передбачені в ст. 15Закону «Про прокуратуру». В ній визначено, що Генераль-ний прокурор України:1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснюєконтроль за їх діяльністю;2) призначає першого заступника, заступників Генера-льного прокурора України, керівників структурних підроз-ділів, головного бухгалтера, інших працівників Генераль-ної прокуратури України;Розділ VII. Органи прокуратури України3) затверджує структуру та штатну чисельність підпо-рядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їхутримання в межах загальної чисельності працівників іфонду заробітної плати залежно від конкретних умов,складності, обсягу наглядової та іншої діяльності;4) призначає за погодженням з Верховною РадоюАРК прокурора АРК;5) призначає заступників прокурора АРК, прокурорівобластей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, місь-ких, районних, міжрайонних, а також прирівняних до нихінших прокурорів;6) відповідно до законодавства визначає порядок при-йняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчихпрокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, при-значення яких передбачено Законом «Про прокуратуру».Генеральний прокурор України призначає членів колегійпрокуратур АРК, прокуратур областей та прирівняних доних прокуратур міст Києва і Севастополя. Начальникиуправлінь і відділів, старші помічники прокурора АРК,прокурори областей та прирівняні до них прокурори при-значаються відповідними прокурорами за погодженням зГенеральною прокуратурою України (заступниками Гене-рального прокурора України, начальниками управлінь івідділів, які керують відповідними ділянками роботи).Особи, призначення яких повинно погоджуватись з Гене-ральною прокуратурою України, не можуть бути звільненіз посади, яку посідають, без її згоди;7) відповідно до законів України видає обов'язкові длявсіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверд-жує положення та інструкції;8) присвоює класні чини згідно з Положенням прокласні чини працівників прокуратури, затвердженим по-становою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р.Вносить подання Президенту України про присвоєннякласних чинів державного радника юстиції 1,2 і 3 класів.Вказівки Генерального прокурора України з питаньрозслідування є обов'язковими для виконання всіма ор-ганами дізнання і попереднього слідства.Організація судових та правоохоронних органівНакази та інші акти Генерального прокурора Українинормативного характеру в разі невідповідності їх Консти-туції або іншим законам України можуть бути скасовані якВерховною Радою України або відповідним судом у по-рядку, передбаченому законом, так і самим Генеральнимпрокурором України.§ 8. Колегії органів прокуратуриУ Генеральній прокуратурі України, прокуратурі АРК,прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя (на пра-вах обласних), військових прокуратурах регіонів, військо-вій прокуратурі Військове-Морських Сил України (направах обласних) утворюються колегії.Колегії в органах прокуратури є дорадчими органами,рішення яких реалізуються наказами відповідних проку-рорів.У Генеральній прокуратурі України утворюється коле-гія у складі Генерального прокурора України (голова ко-легії), його першого заступника, заступників, прокурораАРК, інших керівних працівників органів прокуратури.Персональний склад колегії затверджується ВерховноюРадою України за поданням Генерального прокурораУкраїни.У прокуратурі АРК, прокуратурах областей, міст Ки-єва і Севастополя, прирівняних до них прокуратурах утво-рюються колегії у складі відповідного прокурора (голова),його першого заступника, заступників, інших керівнихпрацівників прокуратури. Персональний склад колегійзатверджується Генеральним прокурором України за по-данням відповідного прокурора.У колегіях розглядаються найбільш важливі питання,що стосуються додержання законності, стану правопо-рядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказівГенерального прокурора України, кадрові питання, заслу-ховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальни-ків структурних підрозділів та інших працівників проку-ратури.Розділ VI]. Органи прокуратури УкраїниНа засіданнях колегій можуть заслуховуватись пові-домлення і пояснення керівників міністерств, відомств,органів державного управління, нагляду та контролю, під-приємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших по-садових осіб з приводу порушень законодавства.Рішення колегій доводяться до відома працівниківорганів прокуратури. В разі розбіжностей між прокуроромі колегією він проводить в життя своє рішення. Про роз-біжності Генеральний прокурор України доповідає ГоловіВерховної Ради України, а інші прокурори — Генерально-му прокурору України. Члени колегії Генеральної проку-ратури можуть повідомити свою особисту думку ГоловіВерховної Ради України, а члени колегій інших прокура-тур — Генеральному прокурору України.§ 9. Система, структура та організація діяльностіорганів прокуратуриВідповідно до Конституції України (ст.ст. 121, 122) іЗакону «Про прокуратуру» (ст. 6) прокуратура Українистановить собою єдину централізовану систему органів,об'єднану спільними завданнями, функціями, основнимипринципами організації і діяльності. Прокурорська сис-тема України очолюється Генеральним прокурором Укра-їни з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вище-стоящим і складається з ланок, що створені та функціону-ють за адміністративно-територіальним і предметно-функ-ціональним принципами. Утворення, реорганізація таскасування органів і установ прокуратури, визначення їхстатусу і компетенції здійснюються Генеральним проку-рором України.Систему органів прокуратури складають: Генеральнапрокуратура України, прокуратури АРК, областей, містКиєва і Севастополя (на правах обласних), міські, ра-йонні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури,а також військові, транспортні, природоохоронні проку-ратури та прокуратури по нагляду за виконанням кримі-нально-виконавчого законодавства. Таким чином, систе-Організація судових та правоохоронних органівму органів прокуратури складають територіальні та спеці-алізовані прокуратури.Територіальні прокуратури створені відповідно доадміністративно-територіального устрою України, а спе-ціалізовані — за предметно-галузевим принципом і функ-ціонують в окремих сферах життєдіяльності.Територіальні, а також спеціалізовані прокуратури усвоїй сукупності становлять злагоджену триланкову сис-тему органів прокуратури. На вершині прокурорської си-стеми знаходиться Генеральна прокуратура України. Дру-гу ланку системи органів прокуратури утворюють проку-ратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на пра-вах обласних), а також прирівняні до них спеціалізованіпрокуратури (військові прокуратури регіонів, військовапрокуратура Військове-Морських Сил України). Третюланку прокурорської системи складають міські, районні,районні у містах, міжрайонні та інші прирівняні до нихпрокуратури (військові прокуратури гарнізонів, транс-портні, природоохоронні прокуратури та прокуратури понагляду за виконанням кримінально-виконавчого зако-нодавства).Генеральний прокурор України очолює також Генераль-ну прокуратуру України, яка утворена з метою оператив-ного керівництва діяльністю органів прокуратури. Вонаявляє собою достатньо потужний державний апарат, щоне тільки здійснює керівництво нижчими прокуратурами,а й приймає на себе безпосереднє виконання особливоважливих, найбільш відповідальних функцій по здійснен-ню нагляду за точним і однаковим виконанням законів удержаві, а також проведення розкриття і розслідуванняособливо небезпечних злочинів, розслідування криміналь-них справ особливої складності або особливого громадсь-кого значення.Відповідно до чинного законодавства структуру Гене-ральної прокуратури України та Положення про її струк-турні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.У Генеральній прокуратурі України є управління і від-діли, які створюються з урахуванням як традиційних, ста-Розділ VII. Органи прокуратури Українилих, так і нових, але не менш пріоритетних напрямків ді-яльності.Генеральний прокурор України має можливість залеж-но від конкретних завдань і методів їх виконання корегу-вати структуру Генеральної прокуратури або її окремихуправлінь і відділів. Зараз у Генеральній прокуратурі діютьуправління, у складі яких є управління, відділи, а такожсамостійні відділи.Так, Головне управління нагляду за законністю опера-тивно-розшукової діяльності, дізнання та досудовогослідства містить у собі декілька управлінь і відділів.Інші управління є самостійними і складаються із від-ділів. Це:- Управління нагляду за додержанням законів органа-ми СБУ, Державної митної служби та органами охоронидержавного кордону при провадженні оперативно-роз-шукової діяльності, дізнання та досудового слідства;- Управління з розслідування особливо важливихсправ;- Управління нагляду за додержанням законів щодоправ, свобод людини та захисту інтересів держави;- Управління підтримання державного обвинувачен-ня у судах, управління представництва інтересів громадяні держави у судах;- Головне управління військових прокуратур;- Управління кадрів та ін.Начальники управлінь і відділів Генеральної прокура-тури України призначаються на посади Генеральним про-курором України. Одночасно вони є його старшими по-мічниками та помічниками. Генеральний прокурор Укра-їни має також старших помічників та помічників з особ-ливих доручень.В управліннях і відділах є старші прокурори і проку-рори, старші слідчі і слідчі з особливо важливих справ.Означені посадові особи призначаються на посаду і звіль-няються з посади Генеральним прокурором України. •З метою підвищення кваліфікації кадрів органів про-куратури при Генеральній прокуратурі України діє Інсти-Організація судових та правоохоронних органівтут Генеральної прокуратури України по підвищенню ква-ліфікації прокурорсько-слідчих кадрів та науково-прак-тичних розробок з питань організації роботи на основнихнапрямках прокурорської діяльності.§ 10. Прокуратури Автономної Республіки Крим,областей, міст Києва та Севастополя(на правах обласних)Прокуратури АРК, областей, міст Києва та Севасто-поля (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні,районні в містах та інші прокуратури очолюють відповідніпрокурори.Прокуратури АРК, областей, міст Києва та Севасто-поля та прирівняні до них прокуратури є прокуратурамидругої ланки і тому особливість їх діяльності полягає утому, що, з одного боку, вони виконують функції, покла-дені законом на органи прокуратури в межах компетенціїобласної прокуратури, а з іншого — здійснюють керівни-цтво підпорядкованими прокуратурами.Згідно з ст. 16 Закону «Про прокуратуру» прокурориАРК, областей, міст Києва та Севастополя та інші проку-рори (на правах обласних) призначають на посаду і звіль-няють з посади працівників, крім тих, яких призначає Ге-неральний прокурор України. Вони ж за погодженням зГенеральним прокурором України вносять зміни довстановлених штатів підпорядкованих їм прокуратур умежах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.Структурно прокуратури цього рівня також склада-ються з управлінь і відділів (в значній частині таких, щозбігаються з управліннями і відділами Генеральної проку-ратури України), начальники яких призначаються на по-саду і звільняються з посади прокурорами, які очолюютьці прокуратури, за погодженням з першими заступника-ми, заступниками, начальниками управлінь і відділів Ге-неральної прокуратури України.У зазначених прокуратурах є посади заступників на-чальників, старших прокурорів, прокурорів управлінь іРозділ VII. Органи прокуратури Українивідділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слід-чих з особливо важливих справ і старших слідчих, спеціа-лістів та інших співробітників, які призначаються на поса-ду та звільняються з посади керівником відповідної про-куратури.У прокуратурах АРК, областей, міст Києва та Севас-тополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утво-рюються колегії у складі прокурора (голови), його засту-пників, інших керівних працівників. Персональний складколегій затверджується Генеральним прокурором України(ст. 15 Закону «Про прокуратуру»).§ 11. Прокуратури міст, районні, міжрайонніта прирівняні до них прокуратуриМіські, районні, міжрайонні і прирівняні до них спе-ціалізовані прокуратури утворюють третю ланку проку-рорської системи, яка діє на всій території України. Міськіпрокуратури функціонують в межах окремих міст облас-ного підпорядкування. Зараз їх кількість становить 118;кількість районних прокуратур великих міст — 87, а най-більш чисельна група прокуратур сільських районів — 529.Міжрайонні прокуратури охоплюють своєю діяльністюабо два сусідніх райони, або місто і прилеглий район. Та-ких прокуратур налічується 58.Зі статусом міських, районних прокуратур на тери-торії України створені і функціонують прокуратури з на-гляду за додержанням кримінально-виконавчого законо-давства, транспортні, природоохоронні і деякі інші спеці-алізовані прокуратури.Прокуратури міст, районів, прирівняні до них проку-ратури очолюють відповідні прокурори, які призначають-ся на посаду Генеральним прокурором України. В цихпрокуратурах є посади заступника прокурора, старшогопомічника прокурора, помічників прокурора, старшихслідчих і слідчих. Вони призначаються прокурором об-ласті або прирівняними до нього прокурорами. Штатначисельність прокуратур основної ланки неоднакова. ВонаОрганізація судових та правоохоронних органівзалежить від обсягу виконуваної роботи і затверджуєтьсяГенеральним прокурором України. Обсяг роботи визнача-ється рівнем злочинності у місті (районі), чисельністюнаселення, кількістю піднаглядних об'єктів, чисельнимскладом суду та іншими обставинами.§ 12. Спеціалізовані прокуратуриСпеціалізовані прокуратури будуються за загальнимидля всіх органів прокуратури принципами; вони керують-ся тими ж законами, що й територіальні прокуратури;перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратуризавдання; вони використовують ті ж засоби прокурорсь-кого реагування на виявлені порушення закону. Однак вїх системно-структурній побудові, а також в об'єктах поздійсненню нагляду є певні особливості.Військові прокуратури. До них належать військові про-куратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військовіпрокуратури гарнізонів (на правах міських) (ст. 13 Зако-ну «Про прокуратуру).Організація, і порядок діяльності військової прокура-тури визначаються ч. 2 ст. 13 Закону «Про прокуратуру».Військові прокуратури здійснюють нагляд за додер-жанням законів органами військового управління, війсь-ковими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підроз-ділами, установами і військовими навчальними заклада-ми та посадовими особами Збройних Сил України, При-кордонних військ України, Управління державної охоро-ни, Служби безпеки України та інших військових форму-вань, дислокованих на території України.На органи військової прокуратури покладено здійс-нення нагляду за виконанням законів при провадженнідізнання та попереднього слідства, яке здійснюється в цихустановах і формуваннях. Вони також розслідують злочи-ни, вчинені військовослужбовцями, службовцями війсь-кових установ та закладів у зв'язку з виконанням службо-вих обов'язків або вчинені в розташуванні військових ча-Розділ VII. Органи прокуратури Українистан, установ, навчальних закладів, підприємств чи орга-нізацій Збройних Сил України та інших військових фор-мувань, а також військовозобов'язаними під час прохо-дження ними зборів.Військовій прокуратурі підслідні також справи провчинення злочинів групою осіб, якщо один із злочинцівє військовим, або вчинені за участю військовослужбовцяна території військової частини.На органи військової прокуратури покладений обов'язокщодо підтримання державного обвинувачення у військовихсудах, участі в межах своїх повноважень у розгляді судамицивільних і арбітражних справ, а також внесення подань укасаційному порядку або протестів у наглядовому порядку навироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.Транспортні прокуратури. Транспортна прокуратура якодна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСРбула заснована водночас з територіальними прокуратура-ми, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розглядукримінальних справ, що розслідувалися транспортноюпрокуратурою. Однак Указом Президії Верховної РадиСРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортнихпрокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортнихпрокуратур були передані територіальним прокурорам.Погіршення стану законності на транспорті, збіль-шення аварійності, зростання кількості розкрадань ван-тажів, особливо імпортних і експортних, які перевозили-ся .транспортом, викликали необхідність створення транс-портних прокуратур. Такі прокуратури були утворені на-казом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р.№ 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур».Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо про-курорам союзних республік, хоча і мали правовий статусрайонних прокуратур.Новий період у діяльності транспортних прокуратуррозпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Пропрокуратуру».У теперішній час в Україні транспортні прокуратуридіють на правах міських прокуратур з підпорядкуваннямОрганізація судових та правоохоронних органівобласним територіальним прокуратурам (наприклад,прокуратурі Харківської області підпорядкована Харків-ська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавськоїобласті — Кременчуцька транспортна прокуратура). Вониздійснюють нагляд за додержанням та правильним засто-суванням законів підприємствами, установами, організа-ціями і посадовими особами залізничного, морського, рі-чкового і повітряного транспорту, спрямованих на бороть-бу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним ви-користанням транспортних засобів, забезпечення правпасажирів, а також соціальних прав працівників залізнич-ного, повітряного, морського та річкового транспорту. Натранспортні прокуратури покладено нагляд за додержан-ням законів органами транспортної міліції, органами ді-знання та попереднього слідства при розслідуванні зло-чинів, учинених на залізничному, морському, річковому таповітряному транспорті, нагляд за додержанням адмініс-тративного законодавства у галузі транспортних правопо-рушень. Транспортним прокурорам доручено проведеннярозслідування з кримінальних справ про злочини, вчиненіна залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційнихбудівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених віднаселених пунктів, метрополітенах, повітряних та воднихшляхах України, портах, причалах і пристанях, літальнихапаратах та суднах, а також розслідування службових зло-чинів, учинених працівниками залізничного, морського,річкового і повітряного транспорту, співробітниками ор-ганів внутрішніх справ на транспорті.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

На транспортних прокурорів покладаються такі функ-ціональні обов'язки:— брати участь у судовому розгляді кримінальних,справ, направлених транспортною прокуратурою, прокрадіжки в особливо великих розмірах, порушення пра-вил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охоро-ни праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтуван-ня, службові злочини працівників транспорту і органіввнутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істот-не значення для забезпечення законності на транспорті;Розділ VII. Органи прокуратури України— брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справу касаційному порядку у випадках, коли вони підтримувалиобвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а та-кож справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;— вносити вмотивовані подання відповідним проку-рорам за наявності підстав для принесення протестів нарішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрализаконної сили.Прокуратури з питань нагляду за додержанням кри-мінально-виконавчого законодавства беруть свій початокз 1983 р. Вони були утворені Генеральним прокуроромСРСР з метою підсилення впливу на стан законності привиконанні кримінального покарання у вигляді позбавлен-ня волі та інших заходів примусового характеру, що при-значаються судом. Тоді вони називалися прокуратурамипо нагляду за додержанням законів у виправно-трудовихустановах і діяли на правах міжрайонних прокуратур.У штаті таких прокуратур були прокурор, його заступник,помічники прокурора та слідчі. На ці прокуратури бувпокладений нагляд за додержанням законів у всіх виправ-но-трудових установах і виховно-трудових колоніях, тюр-мах, лікувально-трудових і виховно-трудових профілак-торіях і психіатричних лікарнях спеціального типу, щознаходилися на території республіки, краю або області.У наш час на прокуратури з питань нагляду за додержан-ням кримінально-виконавчого законодавства Генеральнимпрокурором України покладено:— здійснення нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства у тюрмах, виправно-трудовихта виховно-трудових колоніях, лікувально-трудових тавиховно-трудових профілакторіях;— проведення попереднього слідства по криміналь-них справах про злочини, вчинені в цих установах, у томучислі співробітниками цих установ і військовослужбовця-ми внутрішніх військ;— нагляд за додержанням законів при проведенні ді-знання і попереднього слідства по кримінальних справахпро злочини, вчинені в цих установах;Організація судових та правоохоронних органів— підтримання державного обвинувачення у судах покримінальних справах зазначеної категорії залежно відхарактеру і ступеня суспільної небезпеки діяння;— участь у судових засіданнях при вирішенні питань,пов'язаних з виконанням вироків у піднаглядних установах;— принесення касаційних та окремих подань на виро-ки, ухвали і постанови, рішення судів по справах і мате-ріалах, у розгляді яких вони брали участь.Природоохоронні прокуратури. У зв'язку з загострен-ням у країні екологічного становища і необхідністю під-силення прокурорського нагляду за додержанням законівпро охорону природи і навколишнього середовища в си-стемі органів прокуратури засновані природоохоронніпрокуратури. Вони утворені за принципом міжрайоннихпрокуратур з відповідною штатною чисельністю: проку-рор, його заступник, помічники прокурора, слідчі. Конт-роль і керівництво діяльністю цих прокуратур здійснюютьпрокурор АРК і прокурори областей за місцем їх знахо-дження. Природоохоронна прокуратура наділена всімапритаманними цьому органу повноваженнями. Рамкинагляду обмежені наглядом за додержанням законів проохорону природи і навколишнього середовища.Природоохоронні прокуратури забезпечують наглядза додержанням і правильним застосуванням природо-охоронного законодавства органами місцевого самовря-дування та їх виконавчими органами, підприємствами,установами та організаціями, посадовими особами та гро-мадянами. Зокрема, першочерговим завданням цих про-куратур є нагляд за додержанням законодавства, спрямо-ваного на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастро-фи, безпечну експлуатацію діючих в Україні АЕС і утилі-зацію, знищення та поховання радіоактивних, токсичних,промислових та побутових відходів.Перед природоохоронними прокуратурами стоятьвельми відповідальні в сучасній обстановці завдання: до-магатися ліквідації джерел забруднення, кваліфікованорозслідувати кримінальні справи цієї категорії; здійсню-вати нагляд за законністю розгляду цих справ у судах; рі-Розділ VII. Органи прокуратури Українишуче реагувати на факти безгосподарного ставлення доприродних багатств, забруднення атмосферного повітря,земель і водних джерел. Свою діяльність по охороні при-роди прокурори повинні здійснювати у взаємодії з орга-нами Міністерства екології та природних ресурсів Украї-ни, іншими зацікавленими організаціями.До предмета нагляду, що здійснюється природоохо- іронними прокуратурами, включено виконання законів,спрямованих на захист навколишнього середовища, при-родоохоронними органами, підприємствами, установами,організаціями та посадовими особами, перелік яких ви-значається прокурорами областей.Природоохоронні прокуратури здійснюють розсліду-вання екологічних злочинів. Вони підтримують державнеобвинувачення при розгляді судами кримінальних справ,нагляд за розслідуванням яких вони здійснювали. В іншихвипадках державне обвинувачення підтримують територі-альні прокурори.В цивільному судочинстві ці прокурори беруть участьлише у разі розгляду заявлених ними цивільних позовів.Принести касаційне подання на незаконний вирок аборішення ці прокурори можуть тільки по справах, у роз-гляді яких вони брали участь.Генеральний прокурор України вимагає від усіх про-курорів спрямувати свої зусилля на забезпечення правгромадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та від-шкодування завданої шкоди.Природоохоронні прокурори повинні проводити своюроботу щодо охорони найважливіших об'єктів навколишньо-го природного середовища (земля, надра, вода, атмосфернеповітря, ліс, тваринний світ), приділяючи особливу увагу охо-роні території та об'єктів природно-заповідного фонду.Першочергове завдання, яке стоїть перед усіма проку-рорами, — це нагляд за відповідністю Конституції Украї-ни актів з природоохоронних питань, що видаються орга-нами державної виконавчої влади, органами місцевогосамоврядування, та додержання ними законів, які стосу-ються охорони довкілля.Організація судових та правоохоронних органівГенеральний прокурор України також зобов'язує про-курора АРК, прокурорів областей, міст Києва та Севасто-поля забезпечити взаємодію природоохоронних прокура-тур з міськими та прирівняними до них прокуратурами,розмежувавши об'єкти нагляду і встановивши, що наглядза виконанням законів спеціально' уповноваженими на тедержавними органами виконавчої влади (контролюючи-ми природоохоронними органами) здійснюють природо-охоронні прокурори.§ 13. Кадри органів прокуратуриСтаття 46 Закону «Про прокуратуру» встановлює вимо-ги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.Прокурорами і слідчими можуть призначатися грома-дяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідніділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду прак-тичної роботи за спеціальністю, проходять в органах про-куратури стажування строком до одного року. Порядок ста-жування визначається Генеральним прокурором України.Особи, вперше призначені на посади помічників про-курорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокура-тури, приймають «Присягу працівника прокуратури».Текст присяги затверджується Верховною Радою України.Процедура її прийняття визначається Генеральним проку-рором України.На посади прокурорів АРК, областей, міст Києва і Се-вастополя та прирівняних до них прокурорів призначають-ся особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж робо-ти в органах прокуратури або на судових посадах не меншесеми років; на посади районних і міських прокурорів — ві-ком не молодше 25 років із стажем роботи в органах про-куратури або на судових посадах не менше трьох років.Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестаціїодин раз у п'ять років. Порядок атестації визначаєтьсяГенеральним прокурором України.Сумісництво служби в органах прокуратури з робо-тою на підприємствах, в установах чи організаціях, а та-Розділ VII. Органи прокуратури Україникож з будь-яким підприємництвом не допускається, завинятком наукової і педагогічної діяльності.Не можуть бути прийняті на посаду прокурора абослідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчи-нення злочину, за винятком реабілітованих.Стаття 46і Закону «Про прокуратуру» визначає поря-док і умови призначення на посаду військових прокуро-рів і слідчих.Військовими прокурорами і слідчими призначаютьсягромадяни України з числа офіцерів, які проходять війсь-кову службу або перебувають у запасі та мають вищу юри-дичну освіту. Військовослужбовці військових прокуратур усвоїй діяльності керуються Законом «Про прокуратуру» іпроходять службу відповідно до Закону «Про загальнийвійськовий обов'язок і військову службу» та інших законо-давчих актів України, якими встановлено правові та соці-альні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачанняі забезпечення, передбачені законодавством для осіб офі-церського складу Збройних Сил України.§ 14. Класні чини працівників органівпрокуратури. Заохочення та відповідальністьпрокурорів і слідчихПрокурорам і слідчим органів прокуратури, працівни-кам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюють-ся класні чини залежно до займаних посад і стажу роботи.Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визна-чається Положенням про класні чини працівників органівпрокуратури України, затвердженим Верховною Радою Укра-їни в листопаді 1991 р. Положенням встановлено десять кла-сних чинів: державний радник юстиції України, державнийрадник юстиції 1, 2 і 3 класів, старший радник юстиції, рад-ник юстиції, молодший радник юстиції, юристи 1,2,3 класів.Присвоєння класного чину проводиться послідовно зурахуванням ділових і особистих якостей працівника від-повідно до посади, яку він займає, та стажу роботи. Поло-Організація судових та правоохоронних органівженням передбачені класні чини, відповідні посади тастроки перебування у класному чині.Класні чини державного радника юстиції України,державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюютьсяПрезидентом України, інші класні чини присвоюютьсяГенеральним прокурором України. ;Генеральному прокурору України надано право:а) в окремих випадках за зразкове виконання службо-вих обов'язків присвоювати працівникам чергові класнічини достроково;б) при призначенні на вищу посаду присвоювати чинбез додержання черговості, але не більше як на два чинивище того, у якому працівник перебуває;в) входити з поданням до Президента України проприсвоєння класного чину державного радника юстиції1, 2 і 3 класів.Працівники органів прокуратури, яким присвоєнокласні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення кла-сного чину може мати місце при звільненні працівника зорганів прокуратури за ганебні вчинки. У разі грубих пору-шень службового обов'язку працівником прокуратури чинедостойної поведінки він може бути понижений у чині.Працівникам органів прокуратури, що мають класнічини, виплачуються відповідні грошові надбавки до поса-дових окладів.Стаття 48 Закону « П ро прокуратуру» передбачає захо-ди заохочення та відповідальності прокурорів і слідчих.Прокурори і слідчі заохочуються за сумлінне вико-нання службових обов'язків. За порушення закону, не-належне виконання службових обов'язків чи вчиненняганебного проступку прокурори і слідчі несуть відповідаль-ність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратуриУкраїни, затвердженим Верховною Радою України 6 ли-стопада 1991 р.Дисциплінарним статутом передбачені такі заходи за-охочення: а) подяка; б) грошова премія; в) подарунок; г) цін-ний подарунок; ґ) дострокове присвоєння класного чину абопідвищення у класному чині; д) нагородження нагруднимзнаком «Почесний працівник прокуратури України».Розділ VII. Органи прокуратури УкраїниНагрудним знаком «Почесний працівник прокурату-ри України» нагороджуються прокурорсько-слідчі праців-ники за багаторічну і бездоганну службу. Разом з нагруд-ним знаком працівнику вручається грамота Генерально-го прокурора України.За особливі заслуги в роботі працівники прокуратуриможуть бути представлені до нагородження державниминагородами і присвоєння почесного звання «Заслуженийюрист України».Дисциплінарним стягненнями згідно з Дисциплінар-ним статутом є: а) догана; б) пониження в класному чині;в) пониження в посаді; г) позбавлення нагрудного знака«Почесний працівник прокуратури України»; ґ) звільнен-ня; д) звільнення з позбавленням класного чину.Особи, нагороджені нагрудним знаком «Почеснийпрацівник прокуратури України», можуть бути звільненіз роботи лише за попередньою згодою Генерального про-курора України.Дисциплінарне стягнення має відповідати мірі та тяж-кості проступку. Прокурор, який вирішує питання про на-кладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обстави-ни проступку та одержати пояснення особи, яка його вчи-нила. Генеральний прокурор України здійснює контроль заобґрунтованістю і законністю застосування заохочень тадисциплінарних стягнень підлеглими прокурорами і вжи-ває заходів до скасування необгрунтованих наказів.У Законі «Про прокуратуру» визначаються норми, щорегламентують матеріальне і соціальне забезпечення пра-цівників прокуратури (ст. 49), заходи правового і соціаль-ного захисту (ст. 50), пенсійне забезпечення працівниківпрокуратури (ст. 50і). Перелічені норми, зокрема, визна-чають тривалість щорічної відпустки у ЗО календарнихднів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотно-му напрямку. Атестованим працівникам прокуратури, якімають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років,надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5-15 календарних днів. Прокурори і слідчі мають право напозачергове отримання житла і встановлення квартирно-Організація судових та правоохоронних органівго телефону з оплатою 50 відсотків комунальних послуг.Працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, ізстажем роботи в органах прокуратури 20 років і більшемають право на пенсійне забезпечення за вислугу років, їмпідвищено розмір пенсійного забезпечення і знижено віквиходу на пенсію. Законом «Про прокуратуру» передба-чені й інші заходи правового захисту, матеріального і со-ціального забезпечення.Працівники прокуратури повинні мати високі мо-ральні якості, бути принциповими та непримиренними допорушень закону, поєднувати виконання своїх професій-них обов'язків з громадянською мужністю, справедливі-стю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо до-держуватися вимог закону, проявляти ініціативу в роботі,підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю ді-яльністю утвердженню верховенства закону, забезпечен-ню демократії, формуванню у правосвідомості громадянповаги до законів, норм і правил суспільного життя.Будь-які порушення прокурорсько-слідчими праців-никами законності і службової дисципліни підриваютьавторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держа-ви та суспільства.К о н т р о л ь н і-запитання1. Яке місце посідає прокуратура у правовій державі?2. Які завдання стоять перед органами прокуратури?3. Назвіть принципи організації та діяльності прокуратури.4. Які основні напрямки діяльності прокуратури?5. Що собою становить система органів прокуратури?6. Які повноваження покладено на Генерального прокурораУкраїни?7. Які заохочення застосовуються до працівників прокуратури?8. Назвіть види дисциплінарної відповідальності працівниківпрокуратури.Розділ VII. Органи прокуратури УкраїниРозділ VIIIОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВСистему органів внутрішніх справ України становлятьустанови, організації та підрозділи Міністерства внутріш-ніх справ України (МВС України). Всі структурні складовіцього міністерства сформовані відповідно до адміністра-тивно-територіального поділу України.Систему внутрішніх справ очолює Міністр, який при-значається на посаду і звільняється з посади ПрезидентомУкраїни. Міністр призначає начальників управлінь МВСУкраїни в областях за погодженням з місцевими держав-ними адміністраціями1. Начальники місцевих (районних)відділів (управлінь) призначаються начальниками управ-лінь МВС України в областях.Внутрішня структура МВС України складається зМіністра, першого заступника, заступників, колегії міні-стерства, головних управлінь (відділів), управлінь. Середосновних управлінь можна назвати: Головне слідче управ-ління; Головне управління охорони громадської безпеки(міліція); Головне управління внутрішніх та конвойнихвійськ; Головне управління пожежної безпеки; Головнеуправління Державної автомобільної інспекції; Головнеуправління по боротьбі з організованою злочинністю; Го-ловне управління МВС України на транспорті; Головнеуправління карного розшуку; Управління навчальних за-кладів МВС України; Управління позавідомчої охорони.Одним із важливих є Головне слідче управління, якеє самостійним структурним підрозділом МВС України.Воно забезпечує організаційно-методичне керівництводіяльністю слідчих управлінь (відділів), які діють в Голов-них управліннях МВС України в АРК, м. Києва, в управ-ліннях МВС України в областях та м. Севастополя, а та-1 Начальники Головного управління МВС в АРК, окремих голов-них управлінь (наприклад, м. Києва) мають ранг заступника міністра.Відповідно до п. 8 Положення про Міністерства внутрішніх справ Ук-раїни їх призначає на посаду і звільняє з посади Президент України.Організація судових та правоохоронних органівкож спеціалізованих слідчих підрозділів. Головне слідчеуправління очолює заступник Міністра, він же є началь-ником Головного слідчого управління, який призначаєть-ся на посаду і звільняється з посади Президентом Украї-ни за поданням Міністра внутрішніх справ України.Головне слідче управління виконує такі основні функції:а) аналізує стан законності; б) вивчає практику, організаціюта результати роботи слідчих управлінь і відділів; в) переві-ряє роботу слідчих підрозділів; г) забезпечує контроль зарозслідуванням найбільш складних кримінальних справ.МВС України є центральним органом державної вико-навчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.Воно реалізує державну політику в сфері захисту прав і сво-бод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправ-них посягащ», організовує та координує діяльність органіввнутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні гро-мадського порядку і забезпеченню громадської безпеки.Основними завданнями МВС України є:- організація та координація діяльності органів внутріш-ніх справ по захисту прав і свобод громадян, інтересів су-спільства і держави від протиправних посягань охороні гро-мадського порядку і забезпеченню громадської безпеки;- участь у розробці та реалізації державної політикищодо боротьби зі злочинністю;- забезпечення запобігання злочинам, їх припинення,розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили зло-чин, вжиття заходів до усунення причин і умов, що спри-яють вчиненню правопорушень;- забезпечення безпеки працівників суду і правоохо-ронних органів, їх близьких родичів та осіб, які берутьучасть у кримінальному судочинстві;- визначення основних напрямків удосконалення ро-боти органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;- забезпечення виконання кримінальних покарань,участь у ресоціалізації засуджених;- організація роботи, пов'язаної із забезпеченням без-пеки дорожнього руху та пожежної безпеки;Розділ УІП. Органи внутрішніх справ- забезпечення законності в діяльності працівників івійськовослужбовців системи МВС України.На МВС України покладено такі функції:- забезпечення реалізації державної політики щодоборотьби зі злочинністю;- вивчення основних напрямків діяльності органів,підрозділів, установ внутрішніх справ та ефективних засо-бів і методів виконання покладених на них завдань;- організація роботи органів МВС України по охоронігромадського порядку на вулицях, в інших громадськихмісцях, запобіганню та припиненню адміністративних пра-вопорушень і забезпеченню провадження у справах, роз-гляд яких покладено законом на органи внутрішніх справ;- організація здійснення органами внутрішніх справпрофілактичних і оперативно-розшукових^заходів щодозапобігання, виявлення, припинення і розкриття злочи-нів, провадження дізнання і попереднього слідства у спра-вах про злочини, розслідування яких покладено закономна органи внутрішніх справ;- здійснення спеціальних заходів забезпечення безпе-ки працівників'суду, органів прокуратури, внутрішніхсправ, митних органів, органів Державної податковоїслужби, Державної контрольно-ревізійної служби, рибо-охорони, Державної лісової охорони, Антамонопольногокомітету України, їх близьких родичів, а також заходи без-пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;- безпосереднє проведення роботи по виявленню,розкриттю та розслідуванню злочинів, що мають міжре-гіональний, міжнародний характер, ведення боротьби зорганізованою злочинністю та наркобізнесом і злочина-ми у сфері економіки;- забезпечення профілактики правопорушень, вне-сення до центральних і місцевих органів державної вико-навчої влади, підприємств, установ та організацій поданьпро необхідність усунення причин і умов, що сприяютьвчиненню правопорушень, організація проведення середнаселення роз'яснювальної роботи з питань охорони гро-мадського порядку і боротьби зі злочинністю;Організація судових та правоохоронних органів- участь у наукових, кримінологічних та соціологічнихдослідженнях, розробках на їх основі державних програмборотьби зі злочинністю і охорони правопорядку;- вжиття разом з іншими державними органами захо-дів до запобігання дитячій безпритульності та правопору-шенням серед неповнолітніх;- організація і проведення розшуку громадян у випад-ках, передбачених законодавством та міжнародними уго-дами;- організація інформаційно-аналітичного забезпечен-ня діяльності органів внутрішніх справ, формуванняцентральних довідково-інформаційних фондів, оператив-но-розшуковий та криміналістичний облік, у межах сво-їх повноважень ведення державної статистики;- організація проведення експертиз у кримінальнихсправах і криміналістичних досліджень за матеріаламиоперативно-розшукової діяльності, забезпечення в уста-новленому порядку участі спеціалістів криміналістичноїслужби у слідчих діях;- забезпечення виконання кримінально-виконавчогозаконодавства, організація роботи установ по виконаннюпокарань, 'участь у ресоціал ізації засуджених;- організація додержання законодавства про паспор-ти, в'їзд в Україну та виїзд із України громадян, перебуван-ня на її території іноземних громадян та осіб без грома-дянства;- забезпечення функціонування дозвільної системи іздійснення контролю за придбанням, зберіганням, носін-ням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речо-вин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо збері-гання і використання яких встановлено спеціальні прави-ла, та за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вонивикористовуються;- організація роботи Державної автомобільної інспекції,забезпечення реєстрації та обліку автотранспортних засо-бів, разом з іншими органами вжиття заходів до забезпе-чення безпеки дорожнього руху; контроль за проведеннямміністерствами, іншими центральними органами держав-Розділ VIII. Органи внутрішніх справної виконавчої влади і транспортними організаціями ро-боти, спрямованої на запобігання дорожньо-транспорт-ним пригодам;- забезпечення здійснення державного пожежногонагляду, пожежної охорони населених пунктів та об'єктівдержавної влади у питаннях, пов'язаних з удосконален-ням справи пожежної охорони;- організація на договірних засадах охорони майнавсіх видів власності, разом із зацікавленими органамипроведення роботи для підвищення надійності охорониоб'єктів;- організація здійснення заходів щодо врятуваннялюдей, охорони їх безпеки, забезпечення громадськогопорядку, збереження майна у разі стихійного лиха, аварій,пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків; забезпе-чення участі органів внутрішніх справ у межах їх повно-важень у здійсненні заходів по охороні навколишньогосередовища;- забезпечення високої бойової та мобілізаційної го-товності органів внутрішніх справ і військ внутрішньої таконвойної охорони, участь у забезпеченні режиму воєн-ного або надзвичайного стану в разі його оголошення натериторії України або в окремих місцевостях;- забезпечення в межах своїх повноважень виконан-ня укладених міжнародних договорів (угод) України зпитань боротьби зі злочинністю;- розробка та організація реалізації програм кадровогозабезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ,військ внутрішньої та конвойної охорони;- організація в установленому порядку матеріально-тех-нічного забезпечення діяльності підпорядкованих органів;- участь у формуванні науково-технічної політики всфері діяльності органів внутрішніх справ; забезпеченнярозробки озброєнь, спеціальних, технічних і криміналіс-тичних засобів для органів внутрішніх справ, військ внут-рішньої та конвойної охорони.Рішення МВС України у питаннях безпеки дорожньо-го руху, пожежної безпеки, діяльності дозвільної системиОрганізація судових та правоохоронних органівта в інших визначених чинним законодавством питанняхє обов'язковими для центральних та місцевих органів дер-жавної виконавчої влади, а також підприємств, установ,організацій.Нижчестоящими органами внутрішніх справ є Голов-не управління МВС України в АРК, головні управління іуправління в областях, містах Києві і Севастополі, а такожна транспорті.У структуру управління МВС України в області входять:- начальник управління МВС; перший заступник —начальник кримінальної міліції; заступник — начальникуправління по боротьбі з організованою злочинністю; за-ступник — начальник міліції громадської безпеки; заступ-ник — начальник слідчого управління;- управління карного розшуку; управління державноїс,лужби боротьби з економічною злочинністю; управлін-ня по боротьбі з організованою злочинністю; управлінняДержавтоінспекції; управління державної служби охоро-ни; слідче управління; управління кадрів; управління ви-ховної та соціально-психологічної роботи; управлінняпаспортної, реєстраційної та міграційної роботи; управ-ління дільничних інспекторів міліції.Основною ланкою в системі органів внутрішніх справє районні в містах, міські відділи, а також лінійні відділиголовних управлінь, управлінь МВС України в областях,міст Києва і Севастополя, а також на транспорті1.Відповідно до місця в системі МВС України управлін-ня МВС областей, міст, районів вирішують на своємурівні аналогічні завдання, що і МВС України, виконую-чи при цьому схожі функції за деяким винятком згідно зсвоєю компетенцією.Центральне місце серед установ МВС України посідаєміліція, яка є державним озброєним органом виконавчої1 Цікаво, що відбиток системи органів внутрішніх справ кожнийгромадянин може побачити у своєму паспорті у вигляді абревіатури,наприклад, Київський РВ ХМУ УМВС України в Харківській області,де абревіатура читається як «районний відділ Харківського міськогоуправління Управління Міністерства внутрішніх справ».Розділ VIII. Органи внутрішніх справ7*влади, що захищає життя, здоров'я, права та свободи гро-мадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспіль-ства і держави від протиправних посягань. Міліція є єди-ною системою органів, що входять у структуру МВС. їїскладають такі підрозділи: а) кримінальна міліція; б) мі-ліція громадської безпеки; в) транспортна міліція; г) Дер-жавтоінспекція; ґ) міліція охорони; д) спеціальна міліція.Організаційна структура і штатна чисельність міліціївизначаються в порядку, що встановлюється КабінетомМіністрів України. В своїй діяльності міліція підпорядко-вана МВС і підзвітна відповідним органам місцевого са-моврядування з питань, віднесених до їх компетенції.Міністр внутрішніх справ України керує всією міліці-єю України. В областях, містах, районах міліцією керуютьначальники управлінь (відділів) внутрішніх справ.Основними завданнями міліції є:1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхправ і свобод, законних інтересів;1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 коляска fd design zoom 

2) попередження правопорушень та їх запобігання;3) охорона і забезпечення громадського порядку;4) виявлення і розкриття злочинів, розшук злочинців;5) забезпечення безпеки дорожнього руху;6) захист власності від злочинних посягань;7) виконання кримінальних покарань та адміністра-тивних стягнень;8) участь у здійсненні соціальної і правової допомогигромадянам, сприяння в межах своїх повноважень держав-ним органам, підприємствам, установам і організаціям увиконанні покладених на них законом обов'язків.Чинне законодавство покладає на міліцію такіфункції: адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охо-ронну (на договірних засадах).Для вирішення завдань і виконання міліцією своїхфункцій Закон України «Про міліцію» наділяє її відповід-ними повноваженнями (ст. 11).На службу в міліцію приймаються на добровільнійдоговірній основі громадяни, які здатні за своїми особи-Організація судових та правоохоронних органівстами, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем,фізичною підготовкою та станом здоров'я виконуватипокладені на міліцію завдання. При прийнятті на службуможе бути встановлено випробувальний строк до одногороку. Працівники міліції складають присягу. Забороненоприймати на службу в міліцію осіб, що мають судимість.Порядок і умови проходження служби в міліції регулю-ються Положенням про проходження служби особовимскладом органів внутрішніх справ, яке затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України, а також Дисциплінарнимстатутом Міністерства внутрішніх справ України, якийзатверджується Верховною Радою України.Контрольні запитання1. Яке місце посідає МВС України у системі органів внутрішніхсправ?2. Яка система цих органів?3. Які повноваження покладені на органи внутрішніх справ?4. Які підрозділи складають міліцію?Розділ VIII. Органи внутрішніх справРозділ IXОРГАНИ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗСЛІДУВАННЯ§ 1. Поняття і сутність попередньогорозслідуванняПопереднє розслідування — це діяльність спеціальноуповноважених органів держави по виявленню злочинів таосіб, які їх вчинили, збиранню, перевірці, всебічному, повно-му і об'єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявлен-ню причин та умов вчинення злочинів.Виконання цієї складної та відповідальної роботипокладається законом на спеціальні державні органи —органи попереднього розслідування, які поділяються наоргани дізнання і органи попереднього слідства1. Завдан-нями органів попереднього розслідування є швидке і пов-не розкриття злочинів, викриття винних осіб та притяг-нення їх до кримінальної відповідальності, попереджен-ня та припинення суспільне небезпечних діянь.Органи попереднього розслідування покликані забез-печити дієвість принципу невідворотності покарання завчинений злочин.Попереднє розслідування поділяється на два види:дізнання і попереднє слідство.§ 2. Органи дізнання, їх завданнята повноваженняПід дізнанням розуміється сукупність оперативно-роз-шукових та інших передбачених Законом дій, які здійснюютьспеціально уповноважені на те адміністративні органи тапосадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочи-1 Конституція України передбачає реформування органів попе-реднього слідства і вживає термін «досудове слідство». До сформуван-ня системи досудового слідства і введення вдію законів, що регулю-ють її функціонування, органи прокуратури, МВС та СБУ продовжу-ють виконувати функцію попереднього слідства.Організація судових та правоохоронних органівну та осіб, що його вчинили, а також для попередження таприпинення злочинів.Перелік органів дізнання є вичерпним. Відповідно дост. 101 КПК органами дізнання є:- міліція;- податкова міліція — у справах про ухилення від спла-ти податків і зборів (обов'язкових платежів), а також усправах про приховування валютної виручки;- органи Служби безпеки у справах, віднесених зако-ном до їх ведення;- командири військових частин, з'єднань, начальни-ки військових установ — у справах про всі злочини, вчи-нені підлеглими їм військовослужбовцями та військово-зобов'язаними під час проходження ними зборів, а такожу справах про злочини, вчинені співробітниками і служ-бовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконаннямслужбових обов'язків або в розташуванні частини, з'єд-нання, установи;- митні органи — у справах про контрабанду;- начальники виправно-трудових установ, слідчих ізо-ляторів, лікувально-трудових та виховно-трудових профі-лакторіїв — у справах про злочини проти встановленогопорядку несення служби, вчинені співробітниками цихустанов, а також у справах про злочини, вчинені у розта-шуванні зазначених установ;- органи державного пожежного нагляду — у справахпро пожежі та порушення протипожежних правил;- органи охорони державного кордону — у справах пропорушення державного кордону;- капітани морських суден, що знаходяться у далеко-му плаванні.Перелік органів дізнання декілька десятиріч був не-змінним, і лише недавно поповнився податковою міліці-єю, яка була утворена з метою запобігання злочинам таіншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх роз-криття, розслідування та провадження у справах про ад-міністративні правопорушення. Згідно з ст. 19 ЗаконуУкраїни «Про державну податкову службу в Укра'їні» по-Розділ IX. Органи попереднього розслідування ШШ1Рдаткова міліція складається із спеціальних підрозділів поборотьбі з податковими правопорушеннями, що діють ускладі відповідних органів державної податкової служби.Податкова міліція здійснює згідно з законом оперативно-розшукову діяльність, а також проводить дізнання та до-судове слідство в межах своєї компетенції.Слід відрізняти орган дізнання від особи, яка прово-дить дізнання. Органом дізнання є або установа в цілому(з числа установ, що вказані у наведеному переліку), абокерівник цієї установи. Не всі працівники цих установможуть проводити дізнання. Цю діяльність здійснюютьлише особи, уповноважені на це органом дізнання. Вониі є особами, які проводять дізнання. Наприклад, у Зброй-них Силах України орган дізнання — командир частини,який має право самостійно проводити дізнання, але, якправило, призначає для цього військового дізнавача з чи-сла офіцерів частини або може доручити проведення діз-нання будь-якому офіцеру частини. Особа, яка проводитьдізнання, не є процесуальне самостійною, всі рішення усправі виносяться від імені начальника органу дізнання.Повноваження органів дізнання визначені в КПК. Наоргани дізнання покладається вжиття необхідних опера-тивно-розшукових заходів з метою виявлення ознак зло-чину та осіб, що його вчинили. При виявленні особи, якапідозрюється у вчиненні злочину, орган дізнання має пра-во затримати її на строк, що не перевищує 72 години.За наявності ознак злочину орган дізнання порушуєкримінальну справу і проводить слідчі дії для встановлен-ня особи, яка вчинила злочин, після чого передає справуслідчому через прокурора. У справі про злочин, який неє тяжким, дізнання проводиться в десятиденний строк змоменту встановлення особи, що його вчинила. Коли такаособа не встановлена, дізнання зупиняється, що, однак,не звільняє орган дізнання від обов'язку застосовуватизаходи для встановлення особи, яка вчинила злочин. Усправі ж про тяжкий злочин дізнання проводиться в строкне більше десяти днів з моменту порушення кримінальноїсправи, після чого справа передається слідчому, незалеж-Організація судових та правоохоронних органівно від того, чи встановлена особа, яка вчинила цей зло-чин. Коли така особа не встановлена, орган дізнання і пі-сля передачі справи слідчому продовжує виконувати опе-ративно-розшукові дії та повідомляти слідчого про їх ре-зультати (ст.ст.103, 104, 108, 209 КПК).Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобо-в'язаний виконувати доручення слідчого по проведеннюслідчих та розшукових дій.Дізнання у кримінальній справі закінчується складан-ням постанови про направлення справи для проведенняпопереднього слідства, яка затверджується прокурором,або при наявності до того підстав — складанням постано-ви про припинення кримінальної справи (ст. 109 КПК).Дії і постанови органів дізнання можутьбути оскарженіпрокурору, а постанови провщмову у порушенні криміналь-ної справи та про припинення справи — також до суду.§ 3. Завдання, компетенція, система і структураорганів попереднього слідстваУ розслідуванні кримінальних справ, особливо напочатковому етапі, дізнанню відводиться значне місце,однак основною формою розслідування є попереднє слід-ство, під час якого проводиться всебічне, повне та об'єк-тивне дослідження обставин справи, виявляються обста-вини, що як викривають, так і виправдовують обвинува-ченого, а також обтяжують або пом'якшують його вину.Слідство називається попереднім тому, що при йогопровадженні не вирішується питання про винність особи,яку притягнуто до кримінальної відповідальності. Такеслідство як би передує судовому слідству, яке проводитьсуд. Винним у вчиненні злочину може визнати тількисуд,але це не зменшує значення попереднього слідства. Йогоякість і повнота є передумовою та необхідною умовоюуспішного розгляду справи судом. Якщо цю умову пору-шено і неповнота попереднього розслідування не можебути усунута у суді, справа повертається судом на додат-кове розслідування.Розділ IX. Органи попереднього розслідуванняТаким чином, під попереднім слідством розумієтьсякримінально-процесуальна діяльність правочинних на теорганів держави по збиранню, перевірці доказів, встановлен-ню фактів злочину та особи, яка його вчинила.Органом попереднього слідства є слідчий.Слід відзначити, що інститут попереднього слідствапройшов довгий і складний шлях розвитку. Після скасу-вання в листопаді 1917р. інституту судових слідчих попе-реднє слідство з кримінальних справ проводилося місце-вими суддями одноособово, а у справах, підсудних рево-люційним трибуналам, — слідчими комісіями, які створю-валися губернськими або міськими радами робітничих,солдатських та селянських депутатів. Принципові зміни ворганізації попереднього слідства відбулися у 1920 р. Ко-легіальна форма попереднього слідства була ліквідована.Проведення слідства покладалося на народних слідчих,які обиралися і відкликалися радами. Вони підкорялисярадам народних суддів і діяли в межах відведеної кожно-му з них дільниці.У 1928 р. слідчий апарат було передано прокуратурі,а у 1940 р. слідчі підрозділи було створено також і в орга-нах НКВС.У КПКУРСР(1961 р.) вказувалося, що до органів попе-реднього слідства належать слідчі прокуратури і слідчі орга-нів державної безпеки, а також визначалася їх підслідність.У 1963 р. було створено ще один слідчий апарат — ворганах МВС. Така триланкова система органів поперед-нього слідства існувала до недавніх часів, коли ще не бувстворений слідчий апарат у податковій міліції.Таким чином, органами попереднього слідства є слідчіпрокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органівбезпеки та слідчі податкової міліції (ст. 102 КПК).Слідчий апарат органів прокуратури складається ізслідчих, старших слідчих, слідчих з особливо важливихсправ та старших слідчих з особливо важливих справ.У прокуратурах районів, міст є слідчі і старші слідчі,які призначаються та звільняються прокурорами АРК, об-ластей, міст Києва і Севастополя на правах області.Організація судових та правоохоронних органівУ прокуратурах АРК, областей, міст Києва і Севасто-поля є слідчі з особливо важливих справ і старші слідчі, якіпризначаються відповідно прокурорами АРК, областей,міст Києва і Севастополя.У Генеральній прокуратурі України є слідчі з особ-ливо важливих справ і старші слідчі з особливо важли-вих справ, які призначаються Генеральним прокуроромУкраїни.Компетенція, або, точніше кажучи, підслідність справслідчим кожної з чотирьох ланок системи органів поперед-нього слідства, визначена в кримінально-процесуально-му законодавстві (ст. 112 КПК).Законодавець чітко розділив підслідність справ слід-чих прокуратури, органів безпеки, органів внутрішніхсправ і податкової міліції. По деяких категоріях справ по-переднє слідство проводиться тим органом, який пору-шив кримінальну справу.Більшість справ розслідується слідчими органів МВС.Слідчі прокуратури розслідують справи про умиснівбивства, посадові та інші злочини.Слідчі військової прокуратури розслідують кримі-нальні'справи, підсудні військовим судам.До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідуван-4 ня особливо небезпечних державних злочинів — державноїзради, шпіонажу, терористичних актів, диверсій тощо.По справах про такі злочини, як приховування валют-ної виручки та ухилення від сплати податків, попереднєслідство проводиться слідчими податкової міліції.Слідчі зобов'язані перевірити всі можливі по справіверсії, встановити та притягти до відповідальності всіхосіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, що міс-тить ознаки злочину. Слідчий має право допитувати свід-ків, призначати відповідні експертизи, проводити обшу-ки та огляди і виконувати всі інші необхідні дії, передба-чені кримінально-процесуальним законодавством. Підчас попереднього слідства застосовуються необхідні захо-ди, які забезпечують відшкодування збитків, заподіянихзлочином. Крім цього, органи попереднього слідства по:Розділ IX. Органи попереднього розслідуваннявинні виявляти причини і умови, які сприяли вчиненнюзлочину, і застосовувати заходи щодо їх усунення.Слідчий працює у безпосередньому контакті з органа-ми дізнання, особливо з міліцією. По справах, які розслі-дуються, він має право давати органам дізнання доручен-ня і вказівки про проведення розшуковйх і слідчих дій, ви-магати від органів дізнання сприяння у розслідуванні зло-чинів. Доручення і вказівки слідчого є для органів дізнан-ня обов'язковими.Керівництво слідством в органах прокуратури, МВСі СБУ здійснюють начальники слідчих підрозділів.Прокурор здійснює керівництво роботою слідчихпрокуратури та нагляд за додержанням законів у всіх слід-чих органах.Повноваження начальника слідчого відділу визначені уст. 114і КПК. Він має право перевіряти кримінальні справи,давати вказівки слідчому про проведення попереднього слід-ства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікаціюта обсяг обвинувачення, про направлення справи, про прове-дення окремих слідчих дій, має також право передавати спра-ву від одного слідчого другому, доручати розслідування спра-ви декільком слідчим, а також брати участь у проведенні по-переднього слідства і особисто проводити попереднє слідст-во, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.Законодавство встановлює процесуальну самостій-ність слідчого. При проведенні попереднього слідства всірішення про напрямок слідства та проведення слідчих дійслідчий приймає самостійно, за винятком випадків, колизакон передбачає отримання санкції від прокурора абозгоди суду, і несе повну відповідальність за їх законне тасвоєчасне проведення.Вказівки прокурора і начальника слідчого відділу покримінальній справі є обов'язковими для виконання. Утой же час слідчий має право оскаржити вказівки началь-ника слідчого відділу прокурору, а вказівки прокурора —вищому прокурору.Оскарження слідчим вказівок прокурора або началь-ника слідчого відділу про притягнення як обвинувачено-Організація судових та правоохоронних органівго, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, пронаправлення справи для віддання обвинуваченого до судуабо про припинення справи зупиняє їх виконання. В цьо-му випадку прокурор або скасовує вказівки нижчого про-курора (начальника слідчого відділу), або доручає прове-дення слідства з цієї справи іншому слідчому.Загальні вимоги, які ставляться до осіб, що признача-ються на посаду слідчих, такі: громадянство України, на-явність вищої юридичної освіти та необхідних ділових іморальних якостей.Слідчі СБУ і МВС, крім цього, проходять відповіднувійськову службу в СБУ і державну службу в МВС.Військовими слідчими призначаються офіцери, якіпроходять військову службу або перебувають у запасі.У прокуратурах обласного рівня є слідчі управління тавідділи, а у Генеральній прокуратурі України — управлін-ня по розслідуванню особливо важливих справ.Слідчий апарат органів МВС і СБУ складається із слід-чих, старших слідчих, слідчих з особливо важливих справта старших слідчих з особливо важливих справ.У міських і районних відділах (управліннях) внутріш-ніх справ є слідчі групи і слідчі відділення, а в обласних іприрівняних до них управліннях внутрішніх справ (МВСУкраїни в АРК) — слідчі управління.Слід зазначити, що Концепцією судово-правової ре-форми передбачається створення єдиного слідчого апара-ту. Думається, що таке об'єднання органів попередньогослідства усуне «розпилення» сил, паралелізм у роботі,сприятиме більш повному технічному оснащенню слід-чих, посилить їх взаємодію з органами дізнання, що в ре-зультаті підвищить рівень попереднього розслідування вцілому. Згідно з Конституцією України органи попере-днього слідства будуть реформовані в систему досудово-го слідства. Так, в п. 9 Перехідних положень КонституціїУкраїни передбачається, що прокуратура продовжує ви-конувати функцію попереднього слідства — до сформу-вання системи досудового слідства і введення в дію зако-нів, що регулюють її функціонування.Розділ IX. Органи попереднього розслідуванняСтрок об'єднання слідчих апаратів прокуратури,МВС та СБУ в єдину систему досудового слідства ні Кон-ституцією, ні іншими нормативно-правовими актамиУкраїни не визначений. Це залежить від темпів реалізаціїсудово-правової реформи в цілому.Контрольні запитання1. Які завдання стоять перед органами попереднього розслідування?2. Яка система органів дізнання?3. Назвіть основні етапи розвитку інституту попереднього слідства.4. Яка система попереднього слідства?5. Які повноваження має начальник слідчого відділу щодо керів-ництва слідством?6. Які перспективи розвитку слідчого апарату в світлі КонституціїУкраїни?Організація судових та правоохоронних органівРозділ XАДВОКАТУРА§ 1. Становлення і розвиток інституту адвокатурив УкраїніЯк самостійний правовий інститут адвокатура в Укра-їні була запроваджена після проведення на початку 60-хроків XIX ст. судової реформи, в результаті якої поряд зпроголошенням таких демократичних принципів, як ві-докремлення суду від адміністрації, загальний і рівний длявсіх суд, гласність процесу тощо, було закріплено й пра-во обвинуваченого на захист1. Правову регламентаціюінститут адвокатури дістав за Судовими Статутами, зат-вердженими 20 листопада 1864 р. Адвокати поділялися надві категорії — присяжних і приватних повірених.Адвокатура формувалась на основі професіоналізмута суворих вимог до особи присяжного повіреного, якийповинен був мати вищу юридичну освіту і практичнийстаж відповідної судової роботи протягом не менш п'ятироків. Обрання здійснювалось при окрузі судової палатирадою присяжних повірених. Приватними повіренимимогли бути громадяни, які досягли 18 років, за виняткомжінок. На відміну від присяжних повірених вони не малисвоєї корпоративної організації та могли виступати лишев тих судах, до яких бути приписані і які здійснювали на-гляд за їх діяльністю2.1 В Україні адвокатура була визнана як окрема система, але необ'єднана в професійний інститут, задовго до реформи 1864р. У Ли-товському Статуті, що діяв в Україні до 1840 р., адвокатська діяльністьрозглядалась як професія.1 Більш детально про процес розвитку адвокатури див.: Васьков-ский Е.В. Организация адвокатури. — СПб, 1893. — Ч. 1. — С. 1-5;Історія адвокатури в Україні / За ред. Т. В. Варфоломєєвої, О. Д. Свя-тоцького. — К., 1992; Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура:історія і сучасність. — К., 1997; Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Ад-вокатура України. — К., 1997; Варфоломеева Т.В. Адвокатура в Укра-ине. — К., 1998.____________________________ ' ^Розділ X. АдвокатураХарактеризуючи українську адвокатуру періоду судо-вої реформи 1864 р., слід зазначити, що вона відрізняласьдемократичними принципами організації, але вже з тогочасу почали намічатися тенденції до контролю за діяльні-стю адвокатури з боку держави. Незважаючи на наявністьпрогресивних норм, що забезпечували всім громадянамможливість одержання юридичної допомоги, вже в першо-му правовому документі про адвокатуру мали місце обме-ження її самостійності. Так, вже у 1879 р. організація радприсяжних повірених була тимчасово припинена з пере-данням їх функцій окружним судам. У тому ж році мініст-ру юстиції було надано право виключати з адвокатури тихприватних повірених, яких він визнавав негідними.Залежність адвокатури від держави, втручання в її ді-яльність, що мали місце після створення цього правово-го інституту, в роки радянської влади досягли свого апо-гею. Після повного знищення адвокатури у 1917 р. насту-пне її створення будувалось на концептуально нових під-ходах до її організації та функціонування і полягало у під-контрольності і по суті підпорядкованості її державниморганам1.У перші післяжовтневі роки були створені колегії пра-возаступників у народних судах та окремі — при револю-ційних трибуналах. Всі правозаступники перебували надержавній службі і одержували заробітну плату, що свід-чить про значне одержавлення адвокатури, обмеженняпрофесійної свободи та незалежності адвокатів.Колегії захисників створювались при губернських від-ділах юстиції (потім — при губернських судах), їх першийсклад затверджувався президією губернського виконавчо-го комітету за поданням відділу юстиції. Положення прокомісії захисників 1922 р. передбачало право членів ко-легії вести практику індивідуально, у приватних кабінетах,разом з тим зобов'язувало їх чергувати у юридичних кон-сультаціях2. Таким чином, невідома дореволюційній адво-1 Див.: Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 15.2 Див.: Синайский З.Д. У истоков советской адвокатури //Сов.юстиция. — 1967. — № 21. — С. 19.Організація судових та правоохоронних органівкатурі функція організації юридичної допомоги населен-ню одержала обов'язковий характер.Індивідуальна форма діяльності адвокатів відповіда-ла суспільно-політичним умовам того часу, зокрема умо-вам нової економічної політики. Однак у подальшому всебільше визначалась необхідність іншої форми цієї діяль-ності1. У зв'язку з цим адвокатські кабінети почали само-ліквідовуватися, а юридичні консультації — поступовоперетворюватися в основну організаційну форму діяль-ності адвокатури.Наступним етапом встановлення нагляду за адвокату-рою з боку держави та обмеження її незалежності булостворення у 1937 р. у структурі НКЮ УРСР відділу судо-вого захисту і юридичної допомоги населенню, на якийпокладалось здійснення загального керівництва, наглядуза діяльністю колегій захисників, підпорядкованих НКЮ.Положення про адвокатуру СРСР 1939 р. передбачилоорганізацію адвокатури у вигляді обласних, крайових, рес-публіканських колегій адвокатів. (Ця організаційна побудо-ва колегій залишається незмінною й до теперішнього часу.)Загальне керівництво їх діяльністю здійснювалось НКЮСРСР через НКЮ УРСР та обласні управління юстиції.Положенням були скасовані колективи захисників,які діяли в межах колегій, та визначалось, що вся практич-на діяльність здійснюється через юридичні консультації.Тільки особи, що стали членами колегій адвокатів, моглизайматися адвокатською діяльністю. В окремих випадкахз дозволу НКЮ УРСР до занять адвокатською діяльністюдопускались особи, що не були членами колегій2.У розглядуваний період реформування адвокатуримало як негативні, так і позитивні наслідки, але рольостанніх зводилася нанівець з прийняттям деяких право-вих актів, які порушували законність і обмежували правагромадян. Так, була виключена участь захисника з певних1 Див.: РивлинА.Л. Организацмя адвокатури в СССР. — К., 1974.- С. ЗО.1 Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Вказ. праця. — С. 45.Розділ X. Адвокатуракатегорій кримінальних справ1, а потім і значно обмеже-на на стадії попереднього розслідування.Після закінчення Великої Вітчизняної війни формиорганізації адвокатури України залишилися без істотнихзмін. Це підтвердило й Положення про адвокатуру УРСР1962 р. Говорити про престиж адвокатури та ефективністьїї діяльності у цей період не доводиться, оскільки зновудали про себе знати недооцінка та приниження принци-пів демократії, порушення прав людини, декларативнийхарактер основних законодавчих актів. Адвокатура все щезалишалася під пильним наглядом державних органів.За встановленим правилом займатися адвокатськоюдіяльністю могли виключно члени колегій та тільки ускладі юридичних консультацій. Це значно обмежувалоправо багатьох кваліфікованих юристів на заняття адво-катською діяльністю, оскільки доступ до колегій адвока-тів був дуже важким2.Подальший розвиток законодавства про адвокатуруУкраїни зумовлений затвердженням Положення про адво-катуру УРСР від 1 жовтня 1980 р., яке надало колегіям адво-катів вагомі повноваження у самоврядуванні, вирішенні сво-їх внутрішньо-організаційних питань, здійсненні керівниц-тва і контролю за професійною адвокатською діяльністю.Разом з тим нове законодавство передбачало й повноважен-ня органів державної влади та управління стосовназагально-го керівництва колегіями адвокатів. Так, Міністерству юс-тиції УРСР було надано право зупиняти виконання рішеньзагальних зборів чи постанов президії колегії адвокатів у разіневідповідності їх чинному законодавству, ним встановлю-вався порядок надання адвокатами юридичної допомоги таоплати праці, здійснювались інші повноваження, пов'язаніз загальним керівництвом адвокатурою республіки.У другій половині 80-х років розпочалося оновленнявсієї правової основи державного та суспільного життя1 Наприклад, постановою Президії ЦВК від 1 грудня 1934 р. «Пропорядок ведення справ по підготовці або вчиненню терористичнихактів» була виключена участь захисника в суді при розгляді цієї кате-горії справ.2 Див.: Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 20.Організація судових та правоохоронних органівУкраїни, формування в республіці правової держави. Ви-никла потреба у значному підвищенні ролі адвокатури.13 листопада 1989 р. З'їздом народних депутатів СРСРбули прийняті Основи законодавства СРСР і союзних ре-спублік про судоустрій, відповідно до яких значно розши-рювалася сфера діяльності захисника у кримінальномупроцесі. Він став брати участь у справі з моменту затри-мання, арешту чи пред'явлення обвинувачення (ст. 14 Ос-нов). З 1991 р. відповідно до Закону України «Про підпри-ємництво» допускається здійснення юридичної практикиза ліцензією, яка видається Міністерством юстиції Укра-їни особам, що мають юридичну освіту.Таким чином, колегія адвокатів перестала бути єди-ною можливою формою об'єднання адвокатів, а юридич-на консультація — єдино можливим місцем роботи.10 квітня 1991 р. була затверджена Інструкція прооплату юридичної допомоги, що надається адвокатамигромадянам, підприємствам, установам, організаціям ікооперативам. Вона закріпила основний принцип опла-ти юридичної допомоги — погодження між адвокатом іособою, що звернулася по правову допомогу.В цей час виникли гостра потреба в реформуванні ад-вокатури і необхідність створення національного законо-давства щодо адвокатури. Першим нормативним актом уцій сфері став Закон України «Про адвокатуру», прийня-тий Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. '§ 2. Суспільна роль адвокатури у правовій державіРозбудова правової держави неможлива без створен-ня гарантій для захисту прав людини, без забезпеченнямеханізму функціонування такого специфічного демок-ратичного інституту, яким є адвокатура.Адвокатура — важливий інструмент дійсної демок-ратії. Адже за своєю природою вона є громадською, само-стійного виду організацією професійних юристів, яка ви-конує важливу суспільну функцію — захист прав і закон-них інтересів громадян та організацій. Громадський харак-Розділ X. Адвокатуратер адвокатури проявляється у тому, що, надаючи будь-яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість,порушене право, а це є невід'ємним елементом, першоос-новою суспільного устрою. Діяльність адвокатури несе всобі й державний характер, адже вона як елемент політич-ної системи виконує функцію особливої державної ваги —захищає права і законні інтереси громадян.Отже, адвокатура — це громадська, самостійного видуорганізація професійних юристів, яка виконує важливу сус-пільну функцію — захист прав і законних інтересів громадянта організацій.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Адвокатура в демократичному суспільстві є важливимправозахисним інститутом, від стану якого великою міроюзалежить рівень захищеності прав людини. Вагомість за-вдань і функцій, покладених на адвокатуру, вимагає, щобвона була міцною, незалежною, високопрофесійною.Вперше на світовому рівні фундаментальні засадиправового захисту людини, її прав і основних свобод буловикладено в одному із складових елементів Міжнародноїхартії прав людини — Міжнародному пакті про грома-дянські і політичні права, прийнятому Організацією Об'-єднаних Націй 19 грудня 1966 р.Відображенням широкого міжнародного визнання ролісучасної адвокатури стало, зокрема, те, що основні засади, якістосуються її соціального призначення, організації і діяль-ності, вперше дістали нормативне визначення і закріпленняна світовому рівні. Йдеться про Основні положення про рольадвокатів, прийняті Восьмим Конгресом ООН по запобіган-ню злочинам, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йорку1.Основні положення про роль адвокатів є своєріднимміжнародно-правовим актом співтовариства, в якому міс-тяться світові стандарти утворення й функціонування адво-катури. Його нормативну основу складають такі акти ООН,як Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжна-родний пакт про громадянські і політичні права, Міжнарод-ний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід1 Див.: Международньїй адвокат. — 1991. — № 2; Сов. юстиция.-1991.-№20. -С. 19-20.Організація судових та правоохоронних органівпринципів захисту всіх осіб, які затримані або перебуваютьв умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основніпринципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади.Основні положення цих документів повинні знайтисвоє відображення і у вітчизняних законодавчих тїа іншихнормативних актах, зокрема Кодексі'адвбкатської етики.Конституція України 1996 р. надала новий поштовхдемократичному розвитку адвокатури, прискоренню про-цесу її перебудови. Відповідно до ст. 59 Конституції Укра-їни кожен має право на правову допомогу. У випадках, пе-редбачених законом, ця допомога надається безоплатно.Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забез-печення права на захист від обвинувачення та наданняправової допомоги при вирішенні справ у судах та іншихдержавних органах в Україні діє адвокатура.Порядок організації та принципи діяльності адвока-тури закріплені у Законі України «Про адвокатуру». Зако-нодавець чітко визначив, чим займається адвокатура.Стаття 1 Закону проголошує: «Адвокатура в Україні є доб-ровільним професійним громадським об'єднанням, по-кликаним згідно з Конституцією сприяти захисту прав,свобод та представляти законні інтереси громадян Укра-їни, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридич-них осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу».Правове регулювання організації та діяльності адвока-тури нарівні з Конституцією України та Законом «Про ад-вокатуру» здійснюється також Положенням про кваліфіка-ційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Положеннямпро Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, іншими за-конодавчими актами України та статутами адвокатськихоб'єднань. Процесуальні права та обов'язки адвокатів приздійсненні ними представництва в суді або захисту обвину-ваченого закріплені також у КПК, ЦПК та АПК України1.1 До міжнародних документів організації та діяльності адвокату-ри, крім Основних положень про роль адвокатів, належать також Ста-тут Міжнародного союзу адвокатів, Загальний кодекс правил для ад-вокатів держав Європейського співтовариства, інші документи, прий-няті Міжнародною асоціацією юристів.Розділ X. Адвокатура' § 3. Принципи діяльності адвокатуриАдвокатура України здійснює свою діяльність напринципах верховенства закону, незалежності, демокра-тизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи поста-ють з міжнародно-правових актів.Сутність принципів полягає в наступному.Принцип законності адвокатської діяльності визнача-ється тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повиннінадавати лише законними способами, домагатися додер-жання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені ічинним законодавством України та міжнародно-правови- -1ми актами, ратифікованими Україною. Законні засоби за- Іхисту — це такі, що застосовуються відповідно до закону зметою з'ясування всього, що свідчить на користь підзахи- ;сного, що спростовує його обвинувачення або пом'якшує Ійого відповідальність1.Принцип незалежності. У Загальному кодексі правилдля адвокатів держав Європейського співтовариства наго-лошується на незалежності адвоката, під якою розумієть-ся недопустимість підпорядкування адвоката будь-комупри виконанні своїх професійних доручень, впливу тре-тіх осіб.Незалежність адвокатів при виконанні своїх функційполягає перш за все у иезалежності адвокатури від орга-нів виконавчої та судової влади, а також об'єднань грома-дян (політичних партій, рухів та інших громадських орга-нізацій).Цей принцип забезпечується передусім громадським(недержавним) характером формування адвокатури як до-бровільного самостійного незалежного об'єднання профе-сійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомо-га щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійсню-ється представниками незалежної юридичної професії.З метою додержання принципу незалежності в своїйдіяльності адвокати повинні мати можливість виконува-ти свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з1 Див.: Проблеми судебной зтики. — М., 1974. — С. 238-239.Організація судових та правоохоронних органівбоку державних органів, а також без тиску власних інте-ресів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-ної безпеки, державному управлінні.Принцип демократизму в діяльності адвокатури перед-бачає її створення на підставі демократичних засад, віль-ного бажання особи, яка підтвердила свої професійнізнання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та від-повідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Проадвокатуру».До прийняття цього Закону для одержання статусу ад-воката юрист повинен був стати членом єдиного у кожнійобласті об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монопо-лію щодо надання права на професію адвоката. Закон«Про адвокатуру» порушив цю монополію. Адвокат, якиймає відповідне свідоцтво, може самостійно визначати ор-ганізаційну форму своєї роботи: займатися цією діяльні-стю індивідуально або об'єднуватись з іншими адвоката-ми у різні види адвокатських об'єднань, у тому числі в ко-легії, які у ст. 4 Закону визначаються як рівні фірмам, ко-нторам та іншим адвокатським об'єднанням.Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має пра-ва відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюва-ного, обвинуваченого, підсудного.Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (пі-дозрюваного, підсудного), не випадково не названо зако-ном у числі осіб, які приймають рішення у справі за сво-їм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійсню-вати захист незалежно від будь-яких сумнівів, і обов'язко-вим моральним (етичним) правилом для нього, як і для лі-каря, повинен бути принцип «Не нашкодити!».З принципу гуманізму випливає правило: адвокат немає права використовувати свої повноваження на шкодуособі, в інтересах якої він прийняв доручення.Це повною мірою стосується й випадків колізійногозахисту, коли має місце виникнення протилежних інтере-сів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти іншихпідсудних виправдані лише тоді, коли без них неможли-Розділ X. Адвокатураве здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інте-реси якого ввірені адвокату. У випадках, коли протиріччяне впливають з процесуальної позиції підсудних та мо-жуть бути повністю усунені або пом'якшені, підтриман-ня їх захисником неприпустимо, оскільки він в цьому разіперетворюється на обвинувача інших підсудних.Якщо підсудний (підозрюваний, обвинувачений) ви-знає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявностіпідстав для цього, має відстоювати перед судом (слідчим,прокурором) його невинність. При цьому він зобов'язанийпогодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія міжпозиціями адвоката і підзахисного є неприйнятою.Адвокат не може визнавати доведеною вину свого під-захисного, якщо останній її заперечує.Крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе(інших підсудних), адвокат не є вільним у визначеннісвоєї позиції. Тому він повинен діяти на користь свогопідзахисного (а також інших підсудних) та оспорювати всуді такі його показання. Але у вирішенні питань право-вого характеру, виборі методики і тактики захисту адвокатє незалежним1.Підвищена моральна і правова відповідальність адво-ката за додержання вимог професійної етики складає сут-ність принципу конфіденційності. Обов'язок виконання про-фесійних стандартів та етичних норм професійної прися-ги, кодексу професійної поведінки прямо проголошуєтьсячинним законодавством, їх порушення може стати підста-вою для дисциплінарного провадження стосовно адвоката.Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємни-цю, додержання якої є необхідною передумовою довірчихвідносин між адвокатом та клієнтом, без яких неможливеналежне надання юридичної допомоги. Предметом адво-катської таємниці є питання, з яких громадянин або юри-дична особа зверталися до адвоката, сутність консультацій,порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвока-том при здійсненні своїх професійних обов'язків.Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Вказ. праця. — С. 87, 103.Організація судових та правоохоронних органівВідомості, що становлять предмет адвокатської таєм-ниці, забороняється розголошувати і використовувати вінтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, а й поміч-нику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань.Істотною гарантією забезпечення адвокатської таєм-ниці є заборона вимагати від адвоката, його помічника,посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'-єднань відомості, що становлять таку таємницю. З цихпитань вони не можуть бути допитані як свідки.Одночасно адвокат, який бере участь у кримінальнійсправі, зобов'язаний додержуватися таємниці поперед-нього розслідування. Дані попереднього слідства, які ста-ли відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх про-фесійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки здозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розго-лошенні відомостей попереднього слідства, несуть відпо-відальність згідно з чинним законодавством.З іншого боку, документи, пов'язані з виконанням ад-вокатом обов'язків захисника у кримінальній справі, непідлягають огляду, розголошенню чи вилученню особою,яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею ісудом без згоди захисника.Закріплення у Законі «Про адвокатуру» поняття адво-катської таємниці має вагоме значення для більш глибо-кого розуміння обов'язків адвоката, визначення гарантійадвокатської діяльності. Зокрема, віднесення до адвокат-ської таємниці сутності консультацій, порад, роз'ясненьта інших відомостей, одержаних адвокатом при виконаннісвоїх професійних обов'язків, тісно пов'язане з обов'яз-ком адвоката не приймати доручення на ведення справи,якщо він надає або надавав юридичну допомогу особам,інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернуласьза юридичною допомогою. В іншому випадку адвокат по-винен був би розголосити адвокатську таємницю1.Закон «Про адвокатуру» закріплює норму, яка прого-лошує гарантії адвокатської діяльності (ст. 10). Згідно з1 Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 47.Розділ X. Адвокатурацією нормою професійні права, честь і гідність адвокатаохороняються законом. Забороняється будь-яке втручан-ня в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, йогопомічника, посадових осіб і технічних працівників адво-катських об'єднань відомостей, що становлять адвокатсь-ку таємницю. Вони не можуть бути допитані з цих питаньяк свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатомдоручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилу-ченню без його згоди.Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасни-ками процесу.Не може виноситися подання органом дізнання, слід-чим, прокурором, а також окрема ухвала суду щодо пра-вової позиції адвоката у справі.Кримінальна справа проти адвоката може бути по-рушена тільки Генеральним прокурором України, йогозаступниками, прокурорами АРК, областей, міст Києва іСевастополя. Адвоката не можна притягнути до криміналь-ної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожу-вати її застосуванням у зв'язку з наданням ним юридич-ної допомоги громадянам та організаціям.Крім того, адвокати повинні володіти кримінально-правовим та цивільно-правовим імунітетом, який виклю-чає переслідування адвоката за письмові або усні заяви усправі при безпосередньому виконанні своїх професійнихобов'язків у суді або іншому органі. «Незалежність адво-катів при веденні справ осіб, позбавлених волі, повиннагарантувати такий спосіб спілкування з ними, який бивиключав будь-яку змову з владами, прослуховуваннярозмов адвоката з підзахисним або залежність від влададвоката, що діє в інтересах осіб, позбавлених волі» (п. 12Стандартів незалежності юридичної професії).§ 4. Адвокат, його права та обов'язкиВимоги до осіб, що призначаються на посаду адвоката.Згідно з чинним законодавством України адвокатом можебути громадянин України, який має вишу юридичну осві-Організація судових та правоохоронних органівту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвокатане менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одер-жав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяль-ністю та склав Присягу адвоката України.Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, дер-жавному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національ-ної безпеки, державного управління. Адвокатом не можебути особа, яка має судимість. "••Порядок заняття посади. Рівень професійних знаньчинного законодавства та практики його застосування уосіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю,перевіряють кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адво-катури, створені в АРК, областях, містах Києві і Севасто-полі. Порядок їх створення і діяльності закріплений вПоложенні «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісіюадвокатури», затвердженому Указом Президента України5 травня 1993 р. зі змінами та доповненнями від 27 січня1999 р. та від ЗО вересня 1999 р. Ці комісії діють у складідвох палат — атестаційної і дисциплінарної1.Атестаційна палата розглядає заяви з наданими доку-ментами осіб, які мають намір займатися адвокатськоюдіяльністю, допускає або відмовляє їм в допуску до скла-дання кваліфікаційних іспитів, приймає кваліфікаційнііспити, а також рішення про видачу або відмову у видачісвідоцтва Про право на заняття адвокатською діяльністю,видає свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль-ністю, приймає Присягу адвоката України.Особа, яка має намір займатися адвокатською діяль-ністю, подає в атестаційну палату заяву, нотаріально по-свідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, доку-мент, який підтверджує стаж роботи за фахом юриста абопомічника адвоката не менш двох років. Подані заявирозглядаються палатою протягом одного МІСАЦЯ з дня їхотримання.1 Див.: Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури,затверджене Указом Президента України від 5 травня 1995р. зі зміна-ми і доповненнями від 27 синя 1999 р. та від ЗО вересня 1999 р. //Ад-вокат. — 1999. — № 3.Розділ X. АдвокатураКваліфікаційні іспити включають відповіді на запи-тання з різних галузей права, Правил адвокатської етики,історії адвокатури, законодавства про адвокатуру, вико-нання практичних завдань і складання правових докумен-тів відповідно до Програми кваліфікаційних іспитів. Про-грами цих іспитів розробляються та затверджуються Ви-щою кваліфікаційною комісією адвокатури.Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має пра-во складати їх повторно через рік.Рішення про видачу свідоцтва про право на заняттяадвокатською діяльністю або скасування в його видачіприймається відкритим голосуванням більшістю голосіввід загальної кількості членів палати. У строк до одногомісяця з моменту прийняття рішення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на за-няття адвокатською діяльністю, якщо для цього немаєперешкод, пов'язаних з несумісністю.Дисциплінарна відповідальність адвокатів. Дисциплі-нарна палата розглядає скарги громадян, окремі ухвалисудів, постанови суддів, постанови, подання слідчих ор-ганів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії абоїї членів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств,установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання пропритягнення адвоката до дисциплінарної відповідаль-ності, розглядає порушені з цих питань справи, приймаєрішення про застосування дисциплінарного стягненняабо про відмову у притягненні адвоката до дисциплінар-ної відповідальності.Рішення дисциплінарної палати про притягнення ад-воката до дисциплінарної відповідальності приймаєтьсявідкритим голосуванням двома третинами голосів від за-гальної кількості членів палати.За порушення вимог Закону «Про адвокатуру», іншихактів законодавства України, що регулюють діяльністьадвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисци-плінарної палати до адвоката можуть бути застосовані таківиди дисциплінарних стягнень: попередження, зупинен-ня дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяль-Організація судових та правоохоронних органівністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва проправо на заняття адвокатською діяльністю.Припинення адвокатської діяльності. Адвокатська дія-льність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії у випадках:- засудження адвоката за вчинення злочину — післянабрання вироком законної сили;- обмеження судом дієздатності чи визнання адвока-та недієздатним;- втрати громадянства України;- грубого порушення вимог Закону «Про адвокатуру»,інших актів законодавства України, що регулюють діяль-ність адвокатури, та Присяги адвоката.Відмова у видачі свідоцтва на право заняття адвокат-ською діяльністю, а також рішення про притягнення ад-воката до дисциплінарної відповідальності можуть бутиоскаржені у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюєтьсяпри Кабінеті Міністрів і України діє на підставі Положен-ня про Вищу кваліфікаційну комісію, що затверджуєтьсяПрезидентом України. До складу цієї комісії входять поодному представнику від кожної кваліфікаційно-дисцип-лінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України,Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:а) розглядає скарги: на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури або їх палат про: відмо-ву в допуску до кваліфікаційних іспитів; відмову у видачі сві-доцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ану-лювання рішення атестаційної палати про видачу свідоцтвапро право на заняття адвокатською діяльністю; накладенняна адвоката дисциплінарного стягнення; припинення адво-катської діяльності та анулювання свідоцтва про право на за-няття адвокатською діяльністю; на дії кваліфікаційно-дис-циплінарних комісій адвокатури, їх палат або членів палат,вчинені з порушенням чинного законодавства;б) розробляє і затверджує програми і порядок скла-дання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили на-Розділ X. Адвокатурамір займатися адвокатською діяльністю, порядок видачіта анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатсь-кою діяльністю;в) здійснює контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, аналізує практикузастосування ними Закону «Про адвокатуру», Положен-ня про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокату-ри, актів, прийнятих Вищою кваліфікаційною комісієюадвокатури, розробляє і здійснює заходи щодо поліпшен-ня роботи цих комісій;г) схвалює Правила адвокатської етики;ґ) встановлює порядок здійснення контролю за додер-жанням адвокатами зобов'язань, що випливають із При-сяги адвоката України, актів законодавства України, Пра-вил адвокатської етики, порядок організації та проведен-ня перевірок, передбачених п. 18і Положення про квалі-фікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури;д) затверджує Положення про Єдиний реєстр адвока-тів України, складає, веде і систематично оприлюднюєцей Реєстр;е) затверджує зразок ордера, що використовується ад-вокатом для підтвердження своїх повноважень з пред-ставництва або захисту клієнта;є) виготовляє за встановленим зразком бланки свідоц-тва про право на заняття адвокатською діяльністю;ж) встановлює порядок і форми підвищення кваліфі-кації адвокатів та координує роботу кваліфікаційно-дис-циплінарних комісій адвокатури з цих питань;з) вживає заходів до усунення порушень вимог несу-місності адвокатської діяльності з іншими видами робо-ти та причин і умов, що сприяли вчиненню інших пору-шень законодавства.Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має правозапрошувати на засідання осіб, які звернулися зі скаргоюна рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адво-катури, представників адвокатських об'єднань, підпри-ємств, установ, організацій, а також посадових осіб. Крімтого, вона має право отримувати необхідну для здійснен-Організація судових та правоохоронних органівня її повноважень інформацію від суддів, органів юстиції,слідчих органів, адвокатських об'єднань, інших підпри-ємств, установ, організацій, а також посадових осіб. Ор-гани і посадові особи, до яких надійшов запит, повинні непізніше ніж через 10 днів дати відповідь Вищій кваліфіка-ційній комісії адвокатури.У ході розгляду справи Вища кваліфікаційна комісіяадвокатури може прийняти одне з таких рішень:- залишити рішення палати кваліфікаційно-дисцип-лінарної комісії адвокатури без змін, а скаргу — без задо-волення;- змінити рішення; скасувати рішення;- скасувати рішення та надіслати справу в ту ж квалі-фікаційно-дисциплінарну комісію для нового розглядуабо припинити справу.Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатуриприймаються відкритим голосуванням більшістю голосіввід загальної кількості членів комісії. Рішення виклада-ється письмово та підписується членами комісії, що бра-ли участь у засіданні. Рішення є остаточним.Організаційні форми діяльності адвокатури. Особа, якаодержала свідоцтво, має право займатися адвокатськоюдіяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатськебюро, об'єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адво-катські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.Такі об'єднання діють на засадах добровільності, само-врядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокат-ських об'єднань проводиться у Міністерстві юстиції Украї-ни, після чого вони письмово повідомляють місцеві органивлади про свою реєстрацію, а адвокати — про одержаннясвідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.Порядок здійснення, діяльності, реорганізації і лікві-дації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції,порядок витрачання коштів, права і обов'язки керівних ор-ганів, порядок їх виборів та інші питання, що стосуються їхдіяльності, регулюються статутами відповідних об'єднань.Адвокатські бюро, колегії, контори, фірми та іншіадвокатські об'єднання є юридичними особами. Адво-Розділ X. Адвокатуракатські об'єднання і адвокати, що практикують індивіду-ально, мають розрахунковий та інші рахунки у банках,печатку і штамп зі своїм найменуванням.Види діяльності адвокатів. За законом «Про адвокату-ру» адвокати виконують такі види діяльності:- дають консультації та роз'яснення з юридичних пи-тань, усні та письмові довідки щодо законодавства. З цієюметою, наприклад, у юридичних консультаціях здійсню-ється прийом громадян адвокатами відповідно до встанов-леного графіка. В деяких випадках після консультації клі-єнт складає угоду з адвокатом на здійснення захисту об-винуваченого (підозрюваного) або представництво у ци-вільних справах. Крім консультацій та роз'яснень, адво-кати надають громадянам усні та письмові довідки щодороз'яснення законодавства;- складають заяви, скарги та інші документи правово-го характеру. Такі документи можуть бути адресовані суду,прокуратурі, іншим правоохоронним органам, органамвиконавчої влади, органам місцевого самоврядування, ад-міністрації різних установ і організацій та ін.Адвокати складають позовні заяви, скарги, заявляютьписьмові клопотання та інші документи. Так, участь адво-ката у кримінальному судочинстві передбачає можливістьскладання багатьох процесуальних документів: клопотаньпро провадження будь-яких слідчих дій, зміну запобіжно-го заходу, обраного щодо обвинуваченого, касаційних скаргна вироки або рішення суду і т.ін. Адвокат може оскаржи-ти будь-які дії та рішення слідчих органів, прокурора, суддіі суду, які, на його думку, завдають шкоди законним інте-ресам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.- посвідчують копії документів у справах, які вони ве-дуть. Адвокати можуть посвідчувати копії будб-яких доку-ментів у справах, які вони ведуть (договорів, довідок, угод).Пропонується законодавчо врегулювати механізм цьоговиду діяльності адвокатів, а також передбачити можливістьпосвідчення відомостей, одержаних від громадян (за їхзгодою) у справі, яку веде адвокат1;1 Варфоломеева Т.В. Вказ. праця. — С. 39.Організація судових та правоохоронних органів- здійснюють представництво в суді, інших державнихорганах, перед громадянами та юридичними особами. Адво-кати представляють інтереси позивача, відповідача, тре-тіх осіб, що беруть участь у цивільному судочинстві, а та-кож у арбітражному суді. Вони можуть представляти інте-реси громадян з цієї категорії справ'в інших державних ор-ганах (митних органах, органах виконавчої влади, держав-ної податкової служби та ін.). Адвокат також бере участьв адміністративному процесі.У кримінальному судочинстві адвокат виступає якзахисник прав і законних інтересів підсудних при розглядісправи у суді першої, касаційної та наглядової інстанцій.Разом з цим він також може представляти інтереси по-терпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача;- надають юридичну допомогу підприємствам, установам,організаціям. Адвокати надають поради, консультації, роз'-яснення з юридичних питань, складають документи та їхпроекти, надають іншу юридичну допомогу підприємствам,установам, організаціям. Така діяльність може здійснюва-тись адвокатами як шляхом одноразового виконаннядору-чень, так і через укладення з підприємствами, установами,організаціями договорів на абонентське обслуговування;- здійснюючи правове забезпечення підприємницької тазовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб,адвокати складають договори, консультують з питаньздійснення підприємницької та зовнішньоекономічноїдіяльності, створення та функціонування підприємстврізних організаційно-правових форм, їх зовнішньоеконо-мічних відносин, надають правову допомогу громадянамта юридичним особам при розв'язанні спорів з органамидержавної податкової служби, митними органами, інши-ми державними органами і т.д.;- виконують свої обоє 'язки відповідно до кримінально-про-цесуального законодавства у процесі дізнання та попередньогослідства. Як захисники підозрюваних і обвинуваченихадвокати мають право на побачення з цими особами, втому числі до першого допиту; бути присутніми на їх до-питах; з дозволу особи, яка провадить дізнання або слід-Розділ X. Адвокатура В??ЗРчого, брати участь в інших слідчих діях; знайомитися з ма-теріалами, що підтверджують обвинувачення, а після за-кінчення попереднього слідства — з усіма матеріаламисправи; подавати докази, заявляти клопотання і відводи,здійснювати інші повноваження, передбачені криміналь-но-процесуальним законодавством.Адвокати можуть надавати інші види юридичної до-помоги, передбачені законодавством.Права та обов'язки адвокатів. Виконання адвокатськоїдіяльності неможливе без наділення адвоката значнимипрофесійними правами.Професійні права адвокатів можливо класифікувати на:1. Права, що впливають із статусу адвоката. Такг ад-вокат має право запитувати і одержувати документи та їхкопії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, авід громадян — за їх погодженням; ознайомлюватися напідприємствах, в установах та організаціях з необхіднимидля виконання доручень документами і матеріалами, завинятком тих, таємниця яких охоронюється законом;одержувати письмові висновки фахівців з питань, шопотребують спеціальних знань; докладати клопотання іскарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до зако-ну одержувати від них відповіді на ці клопотання і скаргита ін.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 краски акриловые для детского творчества 

Адвокат може мати помічника або кількох помічни-ків із числа осіб з вищою юридичною освітою.2. Процесуальні права адвокатів при здійсненні нимипредставництва в суді або захисту обвинуваченого (підо-зрюваного, підсудного) закріплені у КПК, ЦПК та АПКУкраїни.Так, у судовому розгляді кримінальних справ захис-ник бере участь у дослідженні доказів, порушує перед су-дом клопотання про витребування і приєднання до спра-ви нових доказів, що виправдовують підсудного або^по-м'якшують його відповідальність; заявляє інші клопотан-ня; має право на побачення з підсудним та ін.Адвокату надано право представляти і захищати правата інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням увсіх судових органах та на стадіях цивільного судочинства.Організація судових та правоохоронних органівПовноваження дають адвокату право на вчинення відімені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій(крім передачі справи до товариського чи третейськогосуду), повну або часткову відмову від позовних вимог,погодження з позовом, зміну його предмета, укладаннямирової угоди, передачу повноважень іншій особі, оскар-ження рішень суду та ін. Повноваження адвоката на вчи-нення кожної із цих дій мають бути спеціально застере-жені у виданому адвокату дорученні.3. Права адвокатів як членів адвокатських об'єднань.Адвокати та адвокатські об'єднання мають право утворю-вати регіональні, загальнодержавні та міжнародні союзиі асоціації.Соціальні права адвокатів. Згідно з Законом «Про ад-вокатуру» адвокати користуються правом на відпустку тана всі види допомоги по державному соціальному страху-ванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачу-ються адвокатами як особами, що займаються діяльністю,заснованою на особистій власності фізичної особи та ви-ключно на її праці.Призначення і виплата допомоги та пенсій адвокатамздійснюються відповідно до законодавства про соціальнестрахування і соціальне забезпечення.Обов'язки адвоката. При здійсненні своїх професійнихповноважень адвокат зобов'язаний неухильно додержува-ти вимог чинного законодавства, використовувати усі пе-редбачені законом засоби захисту прав і законних інтере-сів громадян та юридичних осіб і не має права використо-вувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якоївін прийняв доручення, та відмовлятися від прийнятогозахисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.Адвокат не має право приймати доручення про надан-ня юридичної допомоги у випадках, коли він у цій справінадає або раніше надавав юридичну допомогу особам,інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернула-ся з проханням про ведення справи, або брав участь якслідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, гро-мадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання,Розділ X. Адвокатураексперт, фахівець, представник потерпілого, цивільнийпозивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, поня-тий, а також коли у розслідуванні або розгляді справи береучасть посадова особа, з якою адвокат перебуває у родин-них стосунках.Спілки та асоціації адвокатів. Закон «Про адвокатуру»вперше передбачив право адвокатів і адвокатських об'єд-нань утворювати регіональні, загальнодержавні та міжна-родні спілки та асоціації, які представляють інтереси адво-катів у державних органах і об'єднаннях громадян, захища-ють їх професійні та соціальні права, здійснюють методич-ну та видавничу роботу, сприяють підвищенню професій-ного рівня адвокатів, а також утворюють спеціальні фонди.Об'єднання та асоціації діють на підставі статутів і ре-єструються в Міністерстві юстиції України, їх діяльністьхарактеризується тим, що вони не займаються професій-ною адвокатською діяльністю, не керують нею, а предста-вляють і захищають інтереси адвокатів та їх колегій.З 1990 р. діє Спілка адвокатів України. Метою Спіл-ки є об'єднання зусиль усіх адвокатів на поліпшення юри-дичної допомоги, яка надається фізичним і юридичнимособам (утому числі іноземним), підвищення ролі та ав-торитету адвокатури у суспільстві, сприяння розвиткуіндивідуальної адвокатської практики, а також наданняадвокатурі самостійності і самоврядування, захист прав ізаконних інтересів членів Спілки, розвиток міжнароднихзв'язків тощо.В АРК і областях створені відділи Спілки. Крім того,це не єдина форма об'єднання адвокатів України. Ство-рені й інші адвокатські спілки та асоціації.Багато адвокатів входять до складу Міжнародної спіл-ки (співдружності) адвокатів. Статус цієї організації пе-редбачає, зокрема, що спілка створює науково-досліднийінститут адвокатури; вивчає та поширює досвід кращихадвокатів світу; організує науково-методичну роботущодо вдосконалення діяльності адвокатури; надає допо-могу об'єднанням адвокатів у проведенні професійногонавчання; організує міжнародні семінари, конгреси таОрганізація судових та правоохоронних органівконференції адвокатів; організує стажування адвокатів;розробляє проблеми адвокатської етики; вивчає станови-ще адвокатів у різних правових системах; проводить неза-лежну експертизу нормативних актів і законопроектів.Керівними органами спілки є: асамблея, правління, пре-зидія правління, президент, віце-президенти.Контрольні запитання1. У чому полягає соціальна роль адвокатури?2. Які принципи покладені в основу організації і діяльності адво-катури?3. Які передбачені організаційні форми діяльності адвокатів?4. Що охоплюється поняттям «адвокатська таємниця»?5. Назвіть обов'язки адвоката.Розділ X. АдвокатураРозділ XIОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ЮСТИЦІЇ§ 1. Міністерство юстиції, його завдання,структура та повноваженняОргани юстиції — це система органів виконавчої вла-ди, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої на- *лежать:- Головне управління юстиції Міністерства юстиціїУкраїни в АРК;- обласні, Київське та Севастопольське міські управ-ління юстиції;- районні, районні у містах, міські (міст обласногозначення) управління юстиції.До установ юстиції входять підприємства, установи іорганізації, що належать до сфери управління органів юс-тиції, зокрема органи нотаріату, реєстрації актів грома-дянського стану, державна виконавча служба, служба гро-мадянства та реєстрації фізичних осіб, науково-дослідніінститути судових експертиз.Правовою основою діяльності органів юстиції є:- Положення про Міністерство юстиції України;- Положення про Головне управління юстиції Мініс-терства юстиції України в Автономній республіці Крим,обласні, Київське та Севастопольське міське управлінняюстиції;- Положення про районні, районні у містах, міські(міст обласного значення) управління юстиції.У своїй діяльності органи юстиції керуються Консти-туцією України, законами України, указами ПрезидентаУкраїни, постановами Кабінету Міністрів України, нака-зами Міністра юстиції України.Історія української юстиції налічує понад 80 років.Міністерство судових справ, Народне секретарство юс-тиції, Народний комісаріат юстиції — такими були назвиорганів, які передували сучасному Міністерству юстиції.Організація судових та правоохоронних органівПроголошення незалежності України, здійснення полі-тичної та економічної реформ зумовили необхідність кар-динальних змін пріоритетів у діяльності органів юстиції,значного розширення їх повноважень, покладення на нихнових функцій.Як відомо, у більшості держав світу паспортна та міг-раційна робота покладена на міністерство юстиції. Унизці держав, що утворилися на теренах колишньогоСРСР, функції паспортної та візової роботи здійснюють-ся саме органами юстиції. Виходячи з цього, а також зметою створення єдиної системи документування насе-лення Президент України видав Указ «Про службу грома-дянства та реєстрації фізичних осіб», а Кабінет МіністрівУкраїни — постанову «Про створення в системі органівМіністерства юстиції України служби громадянства та ре-єстрації фізичних осіб». Відповідно до цих актів у системіорганів юстиції створюється відповідна служба.З метою звільнення суддів від здійснення непритаманнихїм функцій і приведення їх у відповідність до міжнароднихстандартів інститут судових виконавців, що раніше перебувавпри районних (міських) судах, був перетворений у Державнувиконавчу службу. Тому після прийняття Закону України«Про Державну виконавчу службу» в структурі центральногоапарату Міністерства юстиції України було створено Депар-тамент державної виконавчої служби, а у складі місцевих ор-ганів юстиції — відділи державної виконавчої служби.Міністерство юстиції України (Мін'юст України) єцентральним органом виконавчої влади, який організовуєздійснення державної правової політики, керує доруче-ною йому сферою управління, несе відповідальність за їїстан і розвиток. *Основними завданнями Мін'юсту України є:- організація здійснення державної політики, підготов-ка пропозицій щодо проведення в Україні правової рефо-рми, сприяння розвитку правової науки;- підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодав-ства, розроблення проектів нормативних актів та міжнарод-них договорів з правових питань, здійснення правової експер-тизи;// XI. Органи та установи юстиціїтизи проектів нормативних актів, державна реєстрація норма-тивних актів, систематизація законодавства України;- забезпечення захисту прав і свобод людини і грома-дянина;- організаційне та матеріально-технічне забезпеченнясудів загальної юрисдикції, організація виконання судо-вих рішень, роботи з кадрами, експертне забезпеченняправосуддя;- організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєст-рації актів громадянського стану;- розвиток правової інформації, формування у грома-дян правового світогляду;- здійснення міжнародно-правового співробітництва.Відповідно до цих завдань Мін'юст України наділеноповноваженнями, які умовно можна поділити на декіль-ка груп.До першої групи належать повноваження, які забезпе-чують реалізацію державної правової політики, проведенняв Україні правової реформи. Прагнення України увійти доєвропейської спільноти вимагало від неї приведення у від-повідність до міжнародних стандартів вітчизняного зако-нодавства. 26 вересня 1995 р. Парламентською АсамблеєюРади Європи прийнято Висновок № 190, відповідно доякого наша держава взяла на себе зобов'язання розробитинове, демократичне законодавство, згідно з яким її голо-вним завданням є захист прав і свобод людини. Зокрема,було передбачено прийняття нової Конституції України,нових Цивільного, Кримінального, Кримінально-процесу-ального, Цивільного процесуального кодексів, висунутітакож вимоги щодо судової реформи, реформи прокура-тури, пенітенціарної системи, адвокатури. У зв'язку з тим,що ці зобов'язання здебільшого мають правовий зміст, ос-новним органом їх виконання став Мін'юст України, приякому відповідно до Указу Президента України був ство-рений центр правової реформи і законопроектних робіт.Для реалізації вказаного завдання Мін'юст України:- готує разом з відповідними міністерствами, іншимицентральними органами виконавчої влади, науковимиОрганізація судових та правоохоронних органівустановами проекти концепцій напрямків розвитку зако-нодавства та їх наукове обгрунтування з урахуванням сві-тового досвіду;- розробляє за дорученням Президента України, Ка-бінету Міністрів України та з власної ініціативи проектизаконів та інших нормативно-правових актів, що стосу-ються прав і свобод людини, відносин між громадянами ідержавною владою, конституційного устрою, повнова-жень і взаємовідносин органів державної влади, судо-устрою та судочинства, цивільного і кримінального зако-нодавства, або разом з іншими органами державної вла-ди бере участь у їх підготовці;- здійснює правову експертизу (готує висновки) щодовідповідності Конституції та законам України, вимогамнормопроектної техніки проектів законів, інших актів за-конодавства, що подаються на розгляд Верховної РадиУкраїни, Президента України, Кабінету Міністрів України,а також нормативно-правових актів Верховної Ради АРК;- готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верхов-ною Радою України законів України при підготовці їх напідпис Президентові України;- розробляє і подає Президентові України та Кабіне-ту Міністрів України пропозиції щодо усунення супереч-ностей між актами законодавства та заповнення прогалину ньому;- організовує виконання у межах своїх повноваженьактів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією;- узагальнює практику застосування законодавства зпитань, що належать до його повноважень, розробляєпропозиції щодо вдосконалення законодавства та у вста-новленому порядку подає їх на розгляд ПрезидентовіУкраїни і Кабінету Міністрів України. ~~Слід підкреслити, що раніше до повноваженьМін'юсту України входила лише правова оцінка проектівзаконодавчих актів, що готувалися іншими міністерства-ми і відомствами.Друга група повноважень обумовлена тим, що з акти-візацією в останні роки нормотворчої діяльності виник-Розділ XI. Органи та установи юстиціїла потреба в запровадженні державної системи контролюза нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади, атакож забезпеченні доступності законів та інших нормати-вно-правових актів, що регулюють права та обов'язки гро-мадян, для населення. У зв'язку з цим Мін'юст України:- здійснює відповідно до законодавства державну реєст-рацію нормативних актів міністерств та інших центральнихорганів виконавчої влади, органів господарського управ-ління та контролю, що зачіпають права, свободи і законніінтереси громадян або мають міжвідомчий характер, ведереєстр цих актів;- забезпечує функціонування єдиної системи право- |вої інформатизації, є офіційним видавцем збірників зако-нодавствата кодексів України, видає інформаційний бю-летень «Офіційний вісник України», бере участь у виданніжурналів і газет загальноправового характеру;- веде Єдиний державний реєстр нормативних актів,надає інформацію з бази даних цього реєстру;- здійснює роботу із систематизації законодавстваУкраїни, готує пропозиції про його кодифікацію, ведеЄдиний загальноправовий рубрикатор. іТретя група повноважень характеризує взаємовідно- Ісини виконавчої та судової влади. Стаття 6 КонституційУкраїни визначила, що державна влада в Україні здійсню-1ється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та су-'дову, а органи, що є носіями окремих гілок влади, здійс- інюють свої повноваження у встановлених цією Консти-туцією межах і відповідно до законів України.Найважливішою функцією судової влади є здійснен-ня правосуддя. Конституція, забезпечуючи незалежність!судів, забороняє будь-який вплив на них при здійсненні Іправосуддя. Одночасно на державу покладено обов'язок}забезпечувати фінансування та належні умови для функ-Іціонування судів і діяльності суддів. Виходячи з цього,]Мін'юст України наділено такими повноваженнями, які'б дозволяли, точно додержуючись принципу незалеж-ності суддів, реалізувати цю державну функцію. На вико-нання цього завдання Мін'юст України: 'Організація судових та правоохоронних органів- вносить Президентові України пропозиції з питаньмережі місцевих судів і кількості в них суддів;- здійснює у встановленому законодавством порядкузаходи щодо організаційного і матеріально-технічногозабезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крімВерховного Суду України та арбітражних судів) і соціаль-ного захисту працівників судів;- забезпечує в порядку, встанодленому законодавст-вом України, добір та підготовку кандидатів у судді, готуєза рекомендаціями відповідних кваліфікаційних комісійсуддів матеріали для призначення або обрання суддів, го-лів судів, заступників голів судів, їх переведення на поса-ди в інші суди та звільнення з посад (крім ВерховногоСуду України та арбітражних судів), формує резерв напосади суддів, голів і заступників голів районних (місь-ких) судів, Верховного Суду АРК, обласних, Київського іСевастопольського міських судів;- здійснює нормування та методичне забезпеченняуправлінської діяльності голів судів;- організовує в порядку, встановленому законодавст-вом України, виконання рішень, ухвал, постанов судів тавиконавчих документів інших органів, виконання якихпокладено на державну виконавчу службу;- організовує експертне забезпечення правосуддя,формує державне замовлення на науково-дослідні робо-ти в галузі судової експертизи, спрямовує і контролює ді-яльність підвідомчих науково-дослідних інститутів су-дових експертиз, координує роботу відповідних держав-них органів з питань розвитку судової експертизи, здійс-нює ліцензування судово-експертної діяльності та конт-роль за нею і веде реєстр атестованих судових експертів;- організовує ведення діловодства в судах (крім Вер-ховного Суду України та арбітражних судів);- забезпечує ведення судової статистики.Дещо інший характер повноважень Мін'юст Українимає щодо установ нотаріату. Він:- організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їхдіяльність і вживає заходів до їх поліпшення, контролюєРозділ XI. Органи та установи юстиціїзаконність вчинення нотаріальних дій державними і при-ватними нотаріусами, видає та анулює свідоцтва про пра-во на зайняття нотаріальною діяльністю, забезпечує ре-єстрацію приватної нотаріальної діяльності, організовуєвиготовлення та контролює використання спеціальнихбланків нотаріальних документів, веде реєстр свідоцтв проправо на зайняття нотаріальною діяльністю;- здійснює підготовку нотаріально оформлених доку-ментів для їх консульської легалізації, надає допомогу кон-:сульським установам з питань вчинення нотаріальних дій;- забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії но-1таріату. іМін'юст України з метою реалізації завдання щодо]забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина:- здійснює легалізацію всеукраїнських об'єднань громадян і міжнародних громадських організацій, реєструйвсеукраїнські і міжнародні благодійні організації, філії'!відділення, представництва та інші структурні осередк"громадських (неурядових) організацій іноземних держів Україні, їх символіку та контролює дотримання ниміположень їх статутів, веде відповідні державні реєстри; 1- реєструє адвокатські об'єднання, забезпечує фінанс"1"вання оплати праці адвокатів за рахунок коштів державнебюджету в разі участі адвоката у кримінальній справіпризначенням та звільнення громадян від оплати юридичі)ної допомоги, веде реєстр адвокатських об'єднань; 1- видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійсненіюридичної практики суб'єктам підприємницької діялійності, зупиняє дію ліцензій та анулює їх, веде реєстр ліцеИзій на здійснення юридичної практики.Важливу роль відіграє Мін'юст України у міжнароднізв'язках:ЇГЬЧЛЛ»- представляє Кабінет Міністрів України за його дерученням в міжнародних організаціях та під час укладе*ня міжнародних договорів України;- здійснює правову експертизу на відповідність Ко»ституції України, законам України проектів міжнароднідоговорів України, готує висновки щодо здійснення внуОрганізація судових та правоохоронних Ірішньодержавних процедур, необхідних для набраннячинності міжнародними договорами України, а такожюридичні висновки, інші матеріали, необхідні для на-брання чинності міжнародними кредитними «гарантій-ними» договорами України;- забезпечує підготовку відповідних документів тапредставництво Кабінету Міністрів України в Європейсь-кій комісії з прав людини та Європейському Суді з правлюдини під час розгляду справ про порушення прав лю-дини в Україні, направляє спостерігачів у місії з контро-лю за додержанням прав і свобод людини і громадянина;- бере у встановленому порядку участь у роботі міжна-родних організацій, двосторонніх і багатосторонніх комі-сій, а також інших міжнародних органів та інституцій, по-годжує кандидатури членів та іншого персоналу від Украї-ни в міжнародних судових органах і радників з правовихпитань в посольства та консульства України за кордоном;- забезпечує підготовку матеріалів з питань, що нале-жать до його компетенції, у зв'язку з участю України у від-повідних міжнародних організаціях та інтеграцією її в ціорганізації;- виступає як представник інтересів Президента Укра-їни і Кабінету Міністрів України під час розгляду справсудами України і судами іноземних держав або міжнарод-ними судовими органами та установами.Мін'юст України виконує й інші повноваження.Мін'юст України здійснює свої повноваження безпо-середньо та через утворені Головне управління юстиції Мі-ністерства юстиції України в АРК, обласні, Київське і Се-вастопольське міські управління юстиції, районні, районнів містах, міські (міст обласного підпорядкування) управ- "ління. У Мін'юсті України (центральному апараті) діє по-над ЗО структурних підрозділів. Поряд з підрозділами, щоіснують тривалий час, утворено нові підрозділи, зокремадепартаменти правової політики, державної виконавчоїслужби, громадянства і реєстрації фізичних осіб, реоргані-зовано управління цивільного та комерційного законодав-ства, істотно розширено законопроектне управління.Розділ XI. Органи та установи юстиціїМін'юст України очолює Міністр, якого за поданнямПрем'єр-міністра України призначає Президент України.Міністр несе персональну відповідальність перед Прези-дентом України і Кабінетом Міністрів України за вико-нання покладених на Мін'юст України завдань і здійснен-ня ним своїх функцій. Міністр має заступників, які вико-нують за дорученням Міністра окремі його функції та за-міщують Міністра у разі його відсутності або неможли-вості здійснення ним своїх повноважень. Міністр:- здійснює керівництво Міністерством, управліннямиюстиції та підприємствами, установами і організаціями,що належать до сфери його управління;- за власною ініціативою чи за дорученням КабінетуМіністрів України, Прем'єр-міністра України готує пи-тання на розгляд Кабінету Міністрів України;- організовує роботу колегії Міністерства і головує наїї засіданнях;- відповідно до Конституції України є членом Вищоїради юстиції;- є розпорядником коштів Міністерства;- розподіляє обов'язки між заступниками Міністра,визначає ступінь відповідальності керівників підрозділівцентрального апарату Міністерства;- затверджує положення про структурні підрозділицентрального апарату, управління юстиції та підприємс-тва, установи і організації, що належать до сфери управ-ління Міністерства;- здійснює у встановленому порядку призначення напосаду та звільнення з посади керівників управлінь юс-тиції та підприємств, установ і організацій, що належатьдо сфери управління Міністерства;- призначає на посаду та звільняє з посади керівникаЦентру правової реформи і законопроектних робіт приМін'юсті України, а також його заступників, затверджуєструктуру, штатний розпис і кошториси витрат Центру;- присвоює у встановленому порядку працівникамцентрального апарату Міністерства та підпорядкованихОрганізація судових та правоохоронних органівйому органів і установ, а також Центру ранги державнихслужбовців.Для погодженого вирішення питань, що належать докомпетенції Мін'юсту України, обговорення найважливі-ших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюєтьсяколегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міні-стра за посадою, а також інших керівних працівників Міні-стерства. До складу колегії можуть входити керівники управ-лінь юстиції. Членів колегії затверджує та увільняє від обо-в'язків Кабінет Міністрів України за поданням Міністра.Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра.Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропо-зицій щодо головних напрямів розвитку правової систе-ми України в Мін'юсті України можуть бути утворені нау-кова, науково-консультативна ради та інші органи дорад-чого і координаційного характеру.§ 2. Місцеві управління Міністерства юстиціїУкраїни, їх система та повноваженняМісцеві (обласні та районні) управління є територіаль-ними органами Мін'юсту України. Місцеві органи юс-тиції реалізують завдання, покладене на Мін'юст України,на регіональному рівні, тому їх повноваження маютьбільш конкретний характер. Це можна прослідити на при-кладі повноважень обласних управлінь юстиції щодо су-дових та нотаріальних органів.Обласні управління юстиції:- вносять пропозиції Мін'юсту України з питань ор-ганізації діяльності районних (міських), міжрайонних(окружних) судів та щодо змін у мережі судів та їх штаті;- проводять роботу щодо добору кандидатів на поса-ди суддів районних (міських) судів, формують резерв напосади суддів, голів і заступників голів суддів, представ-ляють у встановленому порядку за рекомендаціями відпо-відних кваліфікаційних комісій кандидатури суддів напризначення або обрання суддями;Розділ XI. Органи та установи юстиції- готують матеріали щодо призначення суддів на ад-міністративні посади голів та заступників голів суддів абозвільнення суддів з посад;- вносять подання до відповідної кваліфікаційної ко-місії суддів про порушення дисциплінарного проваджен-ня щодо суддів районних (міських) судів;- здійснюють перевірки з питань, віднесених до ком-петенції управління, в районних (міських) судах;- спільно з органами суддівського самоврядування,місцевими органами виконавчої влади здійснюють захо-ди щодо забезпечення незалежності суддів, соціальногозахисту суддів та інших працівників судів;- сприяють вирішенню питань, пов'язаних із забезпе-ченням належної організації в районних (міських) судахщодо оформлення та ведення діловодства, архівної спра-ви, роботи з речовими доказами, довідкової роботи із за-конодавства та судової статистики.Також більш деталізовані повноваження обласнихуправлінь юстиції щодо органів нотаріату. Вони:- організовують роботу нотаріату, вживають заходівщодо її поліпшення та здійснюють контроль за законніс-тю вчинення нотаріальних дій державними і приватниминотаріусами; забезпечують роботу кваліфікаційної комісіїнотаріату;- забезпечують діяльність нотаріального архіву щодозберігання нотаріальних документів;- організовують та контролюють стажування осіб, якімають намір займатися нотаріальною діяльністю;- визначають нотаріальний округ, реєструють приватнунотаріальну діяльність, вносять зміни в реєстраційне посвід-чення та анулюють його, контролюють дотримання вимогщодо організації робочого місця приватного нотаріуса;- подають до Мін'юсту України пропозиції щодо ви-значення граничної чисельності нотаріусів в нотаріальнихокругах області;- припиняють діяльність нотаріусів, готують обґрунто-вані подання на розгляд Мін'юсту України щодо анулюван-ня свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю;Організація судових та правоохоронних органів- забезпечують установи нотаріату та приватних нота-ріусів спеціальними бланками нотаріальних документів таконтролюють їх обіг.Обласні управління юстиції здійснюють свої повно-важення як безпосередньо, так і через утворені районні,районні в містах, міські (міст обласного значення) управ-ління юстиції.Начальник Головного управління Юстиції Міністер-ства юстиції України в АРК призначається на посаду тазвільняється з посади Міністром юстиції України за по-годженням з Верховною Радою АРК.Начальники обласних, Київського і Севастопольсько-го міських управлінь юстиції призначаються на посаду тазвільняються з посади за погодженням з головою відпові-дної обласної, Київської і Севастопольської міської держа-вної адміністрації. Начальник управління юстиції має:- першого заступника;- заступника — начальника відділу реєстрації актівгромадянського стану;- заступника — начальника відділу громадянства тареєстрації фізичних осіб та, при потребі, заступників на-чальника1 з інших напрямків роботи.Апарат обласних управлінь юстиції структурно розпо-ділений на відділи. Так, у Харківському обласному управ-лінні юстиції є такі відділи:- правової роботи і державної реєстрації відомчих нор-мативних актів, реєстрації об'єднань громадян, правовоїінформації;- юридичної допомоги населенню;- відділ кадрів;- відділ реєстрації актів громадянського стану;- відділ державної виконавчої служби;- відділ організаційного забезпечення діяльності суддів;- відділ бухгалтерського обліку;- відділ діловодства, матеріально-технічного забезпе-чення та капітального будівництва.Розширення повноважень Мін'юсту України, покла-дення на нього нових функцій зумовили необхідність ре-Розділ XI. Органи та установи юстиціїформування не тільки центрального апарату, а й терито-ріальних органів. Постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від ЗО квітня 1998 р. за № 592 «Про систему органів юс-тиції» до системи органів юстиції включені районні, ра-йонні у містах, міські (міст обласного значення) управлін-ня юстиції.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

Тепер їх налічується 747.Районні, районні у містах, міські (міст обласного зна-чення) управління юстиції підпорядковуються Мін'юстуУкраїни та безпосередньо Головному управлінню юстиціїМіністерства юстиції України в АРК, обласним, Київсь-кому і Севастопольському міським управлінням юстиції.Основні завдання районних управлінь юстиції знач-ною мірою збігаються з завданнями вищестоящих органівюстиції, але їх реалізація здійснюється на районномурівні, тому вони мають дещо інший обсяг повноважень.Здебільшого вони стосуються питань реєстрації актів гро-мадянського стану; здійснення державної реєстрації но-рмативно-правових актів місцевих, державних адмініст-рацій; легалізації місцевих об'єднань громадян та реєст-рації інших юридичних осіб; забезпечення виконання рі-шень судів та інших органів.Начальники районних управлінь юстиції за погоджен-ням з головами відповідних місцевих державних адмініст-рацій призначаються на посаду та звільняються з посади заподанням начальника відповідного вищестоящого управ-ління юстиції. Вони також мають першого заступника тадекілька заступників за основними напрямками роботи.Контрольні запитання1. Які основні завдання стоять перед органами та установамиюстиції?2. Яка система органів та установ юстиції?3. Які повноваження Мін'юсту України?4. Які повноваження місцевих управлінь юстиції?Розділ XII•ягОрганізація судових та правоохоронних органівДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА§ 1. Система та повноваження державноївиконавчої службиЗ прийняттям Конституції України склалися нові по-літико-правові умови реформування правоохоронноїфункції держави, здійснення судово-правової реформи.Створення умов ефективного захисту прав, свобод та за-конних інтересів людини, утвердження режиму закон-ності в діяльності органів влади і посадових осіб виклика-ло необхідність утворення єдиної самостійної системи ви-конання рішень судів та інших органів.Правову основу діяльності державної виконавчоїслужби становлять Конституція України, закони «Продержавну виконавчу службу», «Про виконавче прова-дження», інші закони та підзаконні нормативно-правовіакти, прийняті на їх виконання.Закони України «Про державну виконавчу службу» і«Про виконавче провадження» визначили основи органі-зації та діяльності державної виконавчої служби, її завдан-ня, правовий статус, соціальний захист державних вико-навців, а також умови і порядок примусового виконаннярішень судових та інших органів (посадових осіб) у разіневиконання їх у добровільному порядку.Таким чином, інститут судових виконавців, що діялипри суді, реформовано в державну виконавчу службу, якаувійшла до системи органів Мін'юсту України.Завданням державної виконавчої служби є своєчасне,повне і неупереджене примусове виконання рішень, пе-редбачених законом.Систему органів державної виконавчої служби скла-дають:- Департамент державної виконавчої служби Мін'юс-ту України;Розділ XII. Державна виконавча служба- відділи державної виконавчої служби Головногоуправління юстиції Міністерства юстиції України в АРК,обласних, Київського і Севастопольського міських управ-лінь юстиції;- районні, міські (міст обласного значення), районніу містах відділи державної виконавчої служби відповіднихуправлінь юстиції.Безпосередньо роботу по виконанню рішень судовихта юрисдикційних органів покладено на державних вико-навців районних, міських (міст обласного значення), ра-йонних у містах відділів державної виконавчої служби, якіє юридичними особами, мають розрахункові та інші рахун-ки в установах банків, гербову печатку.Державною виконавчою службою підлягають вико-нанню: 1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільнихсправах; 2) вироки, ухвали і постанови судів у криміналь-них справах у частині майнових стягнень; 3) вироки судіву частині позбавлення прав займати певні посади або за-йматися певною діяльністю; 4) постанови судів у частинімайнових стягнень у справах про адміністративні правопо-рушення; 5) мирові угоди, затверджені судом; 6) рішення,ухвали, постанови арбітражних судів; 7) виконавчі написинотаріусів; 8) рішення Конституційного Суду України увипадках, передбачених законом; 9) не сплачені в строкплатіжні вимоги, акцептовані платником; 10) рішення тре-тейських судів відповідно до законів України; 11) рішеннякомісій по трудових спорах; 12) постанови, винесені орга-нами (посадовими особами), уповноваженими закономрозглядати справи про адміністративні правопорушення увипадках, передбачених законом; 13) рішення іноземнихсудів і арбітражів у передбачених законом випадках; 14)рішення державних органів з питань володіння і користу-вання культовими будівлями та майном; 15) рішення Ан-тимонопольного комітету України та його територіальнихвідділень у передбачених законом випадках; 16) постановидержавного виконавця про виконавчий збір та накладенняштрафу; 17) рішення інших державних або недержавнихорганів у випадках, передбачених законом.Організація судових та правоохоронних органів§ 2. Статус державного виконавцяНачальник, заступник начальника, старший держав-ний виконавець, державний виконавець районного, місь-кого (міста обласного значення), районного у місті відділудержавної виконавчої служби е державними виконавцями.Такими посадовими особами можуть бути громадяниУкраїни, які мають юридичну освіту, здатні за своїми осо-бистими і діловими якостями виконувати покладені наних обов'язки. Начальником районного, міського, район-ного у місті відділу державної виконавчої служби призна-чається громадянин України з вищою юридичною осві-тою і зі стажем юридичної роботи не менше трьох років.Особи, відносно яких існують обмеження, передбаченіЗаконом «Про державну службу», не можуть бути призна-чені на посаду державного виконавця.Призначення на посаду та звільнення з посади держав-ного виконавця здійснюються начальниками районних іприрівняних до них відділів державної виконавчої служ-би відповідних управлінь юстиції.Начальники районних, міських відділів державноївиконавчої служби призначаються на .посаду та звільня-ються з посади начальниками Головного управління юс-тиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Ки-ївського і Севастопольського міських управлінь юстиції заподанням начальників відділів державної виконавчої служ-би відповідних управлінь юстиції.Директор Департаменту державної виконавчої служ-би Мін'юсту України, начальники відділів державної ви-конавчої служби Головного управління юстиції Міністер-ства юстиції України в АРК, управлінь юстиції в областях,містах Києві та Севастополі призначаються Міністромюстиції України.Державний виконавець зобов'язаний сумлінно вико-нувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяль-ності порушення прав громадян та юридичних осіб, гаран-тованих Конституцією та законами України.У випадках порушень закону, інших нормативних ак-тів державний виконавець може.бути притягнутий доРозділ XII. Державна виконавча службадисциплінарної відповідальності, а у разі вчинення нимпід час виконання службових обов'язків діяння, що маєознаки злочину або адміністративного правопорушення,він підлягає кримінальній або адміністративній відповідаль-ності у порядку, встановленому законом.Дії або бездіяльність державного виконавця можуть бутиоскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду.За успіхи в роботі по виконанню рішень державнийвиконавець може бути заохочений Міністром юстиціїУкраїни, начальником Головного управління юстиції Мі-ністерства юстиції України в АРК, начальниками управ-лінь юстиції в областях, містах Києві і Севастополі з їх вла-сної ініціативи та за поданням начальника відповідноговідділу державної виконавчої служби.При примусовому виконанні рішень державний ви-конавець зобов'язаний діяти неупереджено, своєчасно,повно вчиняти виконавчі дії. Вимоги державного вико-навця щодо примусового виконання рішень судових таінших компетентних органів є обов'язковими для усіхорганів, організацій, посадових осіб, громадян і юридич-них осіб на території України.Контроль за діяльністю державних виконавців здійс-нюють Мін'юст України через Департамент державноївиконавчої служби та підпорядковані їм обласні управлін-ня і відділи, а також інші державні органи в передбачено-му законом порядку.Нагляд за законністю виконавчого провадження здій-снюють органи прокуратури.Державний виконавець перебуває під захистом закону.Держава гарантує захист здоров'я, честі, гідності, житла,майна державних виконавців та членів їх сімей від злочин-них посягань та інших протиправних дій. Образа державноговиконавця, опір, погроза, насильство, інші дії, які перешкод-жають виконанню покладених на нього обов'язків, тягнутьза собою як адміністративну, так і у випадках і порядку, пе-редбачених законом, — кримінальну відповідальність.Державні виконавці, які потребують поліпшення жит-лових умов, забезпечуються житлом у першочерговомуОоганізаиія судових та правоохоронних органівпорядку, вони мають право на першочергове встановлен-ня квартирних телефонів.Кабінет Міністрів України встановлює порядок таумови страхування державних виконавців.Фінансування і матеріальне забезпечення діяльностідержавних виконавців здійснюються за рахунок коштівДержавного бюджету України. Штатна чисельність, гторя-док та норми їх матеріального забезпечення і діяльностівстановлюються Кабінетом Міністрів України за подан-ням Мін'юсту України.Мін'юст України затверджує зразок єдиного посвід-чення, які видаються державним виконавцям. Під час ви-конання службових обов'язків державний виконавець но-сить формений одяг, зразок якого затверджується Кабіне-том Міністрів України.Утвердження організаційно-правових засад діяль-ності державної виконавчої служби, коли вона почне пра-цювати з новою віддачею, зробить істотний внесок у під-вищення ефективності реалізації рішень судових та іншихюрисдикційних органів, реальної дії принципу верховен-ства права.Контрольні запитання1. Яка система органів державної виконавчої служби?2. Які рішення підлягають виконанню державною виконавчоюслужбою?3. Які вимоги ставляться до державних виконавців? Який поря-док їх призначення на посаду.4. Які права і обов'язки мають державні виконавці?Розділ XII. Державна виконавча службаРозділ XIIIНОТАРІАТ§ 1. Поняття нотаріатуНотаріат в Україні — це система органів і посадовихосіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а та-кож факти, що мають юридичне значення, та вчиняти іншінотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нота-ріат», з метою надання їм юридичної вірогідності.Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається нанотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конто-рах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси)або займаються приватною нотаріальною діяльністю (при-ватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і при-ватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальнідії вчиняються уповноваженими на це посадовими особа-ми органів місцевого самоврядування.Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладаєть-ся на консульські установи України, а у випадках, перед-бачених чинним законодавством, — на дипломатичніпредставництва України.Правовою основою діяльності нотаріату є Конститу-ція України, Закон України «Про нотаріат», інші законо-давчі акти України.Законодавством про нотаріат передбачено 20 видівнотаріальних дій, перелік яких не є вичерпаним. Законо-давством України на нотаріусів може бути покладено вчи-нення й інших нотаріальних дій1.Нотаріальні дії забезпечують охорону та захист безспір-них прав та інтересів громадян і юридичних осіб у томуразі, коли ці дії здійснюються відповідно до встановленихзаконом правил. Між учасниками нотаріального провад-1 Стаття 34 Закону України «Про нотаріат», ст. І Інструкції пропорядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердже-ної наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р.Організація судових та правоохоронних органівження виникають взаємні права та обов'язки, які склада-ють зміст нотаріальних правовідносин. Права та обов'яз-ки учасників цих правовідносин, з одного боку, гаранту-ють захист прав і охоронюваних законом інтересів грома-дян та організацій при здійсненні нотаріальних дій, а зіншого — забезпечують реалізацію нотаріальних функцій.Нотаріальна функція не зводиться лише до одних но-таріальних послуг. Посвідчення фактів, копій документівта інші нотаріальні дії щодо громадян і організацій здійс-нюються таким чином, щоб при цьому не були обмеженіправа третіх осіб, державні та суспільні інтереси. Нотарі-альна функція є юрисдикційною функцією. Нотаріус зо-бов'язаний, встановивши фактичні обставини щодо пев-ної нотаріальної дії за допомогою доказів, застосувати від-повідну правову норму. Всі дії здійснюються у встановле-ній законом послідовності та за суворо регламентовани-ми правилами, відступ від яких веде до недійсності нота-ріального акта.§ 2. Органи та посадови особи, які вчиняютьнотаріальні діїНотаріат складається із сукупності спеціально створе-них державних органів (державних нотаріальних контор,державних нотаріальних архівів), посадових осіб, які на-ділені правом виконувати нотаріальні дії, а також нотарі-усів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю.Державні нотаріальні контори відкриваються і лікві-довуються Мін'юстом України. Відповідно до своїх зав-дань Мін'юст України організовує роботу установ нотарі-ату, перевіряє їх діяльність, вживає заходів до її поліпшен-ня, контролює законність вчинення нотаріальних дій дер-жавйими і приватними нотаріусами, видає та анулює сві-доцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, за-безпечує реєстрацію приватної нотаріальної діяльності,веде реєстр свідоцтв про право на заняття нотаріальноюдіяльністю, забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної ко-місії нотаріату тощо.Розділ ХШ. НотаріатТериторіальними органами Мін'юсту України є Голов-не управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК,обласні, Київське і Севастопольське міські управління юс-тиції. Відповідно до покладених на них завдань ці организдійснюють організаційне та матеріально-технічне забез-печення роботи нотаріату, а саме: організовують роботуустанов нотаріату; перевіряють їх діяльність, вживають за-ходів щодо її поліпшення; здійснюють контроль за закон-ністю вчинення нотаріальних дій державними і приватни-ми нотаріусами; організовують роботу з добору кадрів тапідвищення кваліфікації працівників установ нотаріату;здійснюють контроль за організацією і змістом стажуван-ня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльні-стю; призупиняють діяльність нотаріусів, готують подан-ня на розгляд Мін'юсту України щодо анулювання свідо-цтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та ін.Для визначення рівня професійної підготовки осіб, якімають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управ-лінні юстиції утворюється кваліфікаційна комісія нотаріату.Всі нотаріуси, які працюють у державних нотаріальнихконторах, є державними службовцями і одержують свою за-робітну плату із державних коштів. Штати державних нотарі-альних контор затверджуються Головним управлінням юс-тиції Міністерства юстиції України в АРК, обласними, Київ-ським і Севастопольським міськими управліннями юстиції вмежах встановленої для державних нотаріальних контор шта-тної чисельності і фонду заробітної плати. Державна нотарі-альна контора є юридичною особою. Очолює її завідувач.В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі таСевастополі засновуються державні нотаріальні архіви,які є складовою частиною Національного архівного фон-ду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нота-ріальних документів.Питання організації діяльності та компетенція держав-ного нотаріального архіву визначаються положенням пронього, яке затверджується Мін'юстом України за пого-дженням з Головним архівним управлінням при КабінетіМіністрів України.Організація судових та правоохоронних органівВчинення нотаріальних дій в Україні покладаєтьсятакож на нотаріусів, які займаються приватною нотаріаль-ною діяльністю.Приватний нотаріус має право мати контору, уклада-ти цивільно-правові та трудові договори, відкривати роз-рахунковий та інші рахунки в банках. Приватний нотарі-ус має печатку із зазначенням посади, прізвища, імені тапо батькові і округу діяльності:Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій одер-жують плату, розмір якої визначається за домовленістюміж нотаріусом та громадянином або юридичною особою.З його доходу справляється прибутковий податок за став-ками, встановленими чинним законодавством України.Контроль за законністю виконання приватними но-таріусами своїх обов'язків здійснюється Мін'юстом Укра-їни, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиціїУкраїни в АРК, Київським і Севастопольським міськимиуправліннями юстиції.Компетенція нотаріусів, які займаються приватноюпрактикою, та нотаріусів, що працюють в державних но-таріальних конторах, за деякими винятками однакова. За-гальними для них є правила вчинення нотаріальних дій іправова сила нотаріальних актів. Передбачена закономособлива майнова відповідальність приватного нотаріусагарантує вірогідність і законність нотаріальних актів, щоє особливо значущим в умовах розвитку міжнародних еко-номічцих зв'язків.У населених пунктах, де немає нотаріусів, у тому чи-слі й тих, хто займається приватною нотаріальною прак-тикою, виконання деяких нотаріальних дій може бути до-ручено посадовим особам органів місцевого самовряду-вання. Як правило, їм дозволено здійснювати нескладнінотаріальні дії (посвідчення заповітів та доручень, копійдокументів та виписок з них, вжиття заходів до охорониспадкового майна та ін.) Дещо ширші повноваження по-садових осіб консульських установ України. Так, вонипосвідчують угоди (договори, заповіти, доручення та ін.);вживають заходів до охорони спадкового майна; видаютьРозділ ХІП. Нотаріатсвідоцтва про право на спадщину; засвідчують вірністькопій документів і виписок з них; посвідчують факти, щогромадянин є живим, тощо. Коло їх прав встановлюєть-ся спеціальними законодавчими актами, а права посадо-вих осіб органів місцевого самоврядування у населенихпунктах, де немає нотаріусів, — Інструкцією про порядоквчинення нотаріальних дій посадовими особами виконав-чих комітетів сільських, селищних, міських Рад народнихдепутатів України, затвердженою наказом Мін'юсту Укра-їни від 25 серпня 1994 р.§ 3. Права і обов'язки нотаріусівУ Законі «Про нотаріат» визначені основні права іобов'язки нотаріусів. Вони можуть здійснювати всі нота-ріальні дії, дозволені їм чинним законодавством, склада-ти проекти угод і заяв, виготовляти копії документів тавиписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчи-нення нотаріальних дій і консультації правового характе-ру, їм надано право витребувати від підприємств, установ,організацій відомості та документи, необхідні для вчинен-ня нотаріальних дій. До основних обов'язків нотаріусіввіднесено сприяння особам, які звернулись до них, у здій-сненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'ясненняїх прав і обов'язків, попередження про наслідки вчиненихнотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність немогла бути використана їм на шкоду. Нотаріус зобов'яза-ний здійснювати свої обов'язки відповідно до Закону«Про нотаріат» і складеної присяги. На нотаріусів такожпокладено обов'язок зберігати в таємниці відомості, оде-ржані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, а та-кож обов'язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії у разіїї невідповідності законодавству України або міжнарод-ним договорам.Нотаріуси та інші посадови особи, які вчиняють но-таріальні дії, зобов'язані додержуватися таємниці цих дій.Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи вида-ються тільки громадянам і юридичним особам за доручен-Організація судових та правоохоронних органівням або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. На письмо-ву вимогу суду, арбітражного суду, прокуратури, органівдізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії тадокументи видаються у зв'язку з кримінальними, цивіль-ними або господарськими справами, які знаходяться в їхпровадженні.Нотаріуси та інші посадові особи, наділені правомвчинення нотаріальних дій, не можуть здійснювати такідії на своє ім'я та від свого імені, на ім'я та від імені сво-го чоловіка або своєї жінки, їх та своїх родичів, а такожна ім'я та від імені працівників даної нотаріальної кон-тори, працівників, які перебувають у трудових відноси-нах з приватним нотаріусом, або працівників даного ор-гану місцевого самоврядування. Посадові особи органівмісцевого самоврядування не мають права здійснюватинотаріальні дії також на ім'я та від імені даного органу.Нотаріальні та прирівняні до них дії, здійснені з пору-шенням цих правил, є недійсними.§ 4. Порядок зайняття посади нотаріусаНотаріусом може бути громадянин України, який маєвищу юридичну освіту і пройшов стажування протягомшести місяців у державній нотаріальній конторі або у но-таріуса, який займається приватною нотаріальною прак-тикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцт-во про право на заняття нотаріальною діяльністю. Неможе бути нотаріусом особа, яка має судимість.Нотаріус не може перебувати у штаті інших держав-них, приватних та громадських підприємств і організацій,займатися підприємницькою діяльністю, а також викону-вати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбаченаЗаконом «Про нотаріат», а також викладацької та науко-вої у вільний від роботи час.Для визначення рівня професійної підготовленостіосіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю,при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиціїУкраїни в АРК, обласних, Київському і Севастопольсько-Розділ XIII. Нотаріатму міських управліннях юстиції утворюється кваліфіка-ційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджуєть-ся Мін'юстом України. На підставі результатів складеногоіспиту кваліфікаційна комісія приймає рішення про мож-ливість допуску особи до нотаріальної діяльності. Особи,які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до йогоповторного складання не раніше ніж через один рік.Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскарже-но у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату в місячнийстрок зі дня вручення його копії зацікавленій особі. По-ложення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату за-тверджується Кабінетом Міністрів України. До складу ко-місії входять чотири нотаріуси, три представники відМін'юсту України і два представники від Української но-таріальної палати. За результатами розгляду справи комі-сія може ухвалити такі рішення: а) про залишення рішен-ня кваліфікаційної комісії нотаріату без зміни, а скарги —без задоволення; б) про допуск до складання повторногоіспиту особи, яка подала скаргу; в) про скасування рішен-ня кваліфікаційної комісії нотаріату і про можливість до-пуску особи до заняття нотаріальною діяльністю.Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату єостаточним.Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяль-ністю видається Мін'юстом України на підставі рішеннякваліфікаційної комісії нотаріату1.Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена досуду в місячний строк зі дня її одержання. За видачу сві-доцтва про право на заняття нотаріальною діяльністювноситься плата, розмір якої встановлюється КабінетомМіністрів України2.1 Див.: Положення про порядок видачі свідоцтва яро право назаняття нотаріальною діяльністю: Затверджено Наказом Мін'юстуУкраїни від 20 січня 1994 р.2 Положення про розмір плати за видачу свідоцтва про право назаняття нотаріальною діяльністю: Затверджено постановою КабінетуМіністрів України від 22 лютого 1994 р. // Законодавство про нотарі-ат. — 1994. — № 6.Організація судових та правоохоронних органівПризначення на посаду державного нотаріуса та звіль-нення з посади здійснюється Головним управлінням юстиціїМіністерства юстиції України в АРК, обласних, Київськомуі Севастопольському міських управліннях юстиції.Реєстрація приватної нотаріальної діяльності також про-водиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиціїУкраїни в АРК, обласних, Київському і Севастопольськомуміських управліннях юстиції за заявою особи, яка має свідо-цтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.Реєстраційне посвідчення видається управліннямюстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмо-ва у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допу-скається. Після одержання реєстраційного посвідченняприватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строкрозпочати нотаріальну діяльність.З 1993 р. в Україні діє добровільна громадська орга-нізація нотаріусів — Українська нотаріальна палата, якає юридичною особою і організує свою діяльність на за-садах гласності, самоврядування і відповідно до Консти-туції України, чинного законодавства, а також СтатутуУкраїнської нотаріальної палати1.Основна мета Української нотаріальної палати — об'-єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для за-доволення та захисту їх соціальних та інших спільних інте-ресів, сприяння підвищенню їх професійного рівня тавдосконалення правової допомоги, що надається органа-ми нотаріату громадянам, підприємствам, організаціям.Для здійснення своїх цілей Українська нотаріальна пала-та використовує такі повноваження:- подає до республіканських або місцевих органів вла-ди і управління пропозиції щодо вдосконалення діяль-ності нотаріату;- сприяє науковій розробці питань вдосконаленнянотаріальної діяльності, впровадженню ефективних формобслуговування;1 Див.: Статут Української нотаріальної палати: ЗатвердженийУстановчою конференцією нотаріусів України 22 квітня 1993 р. //За-конодавство про нотаріат. — 1994. — № 6. — С. 35.Розділ XIII. Нотаріат- самостійно або спільно з державними органами ігромадськими організаціями проводить конференції, се-мінари та інші заходи, сприяє підвищенню кваліфікаціїнотаріусів, забезпеченню їх відповідною літературою;- займається видавничою діяльністю;- організує професійні та наукові контакти членів но-таріальної палати з нотаріусами зарубіжних країн, здійс-нює обмін делегаціями нотаріусів.Взаємовідносини нотаріусів і Української нотаріаль-ної палати засновані на взаємних правах і обов'язках. Но-таріус зобов'язаний сплачувати членські внески на утри-мання палати, брати участь в її роботі, додержуватися Ста-туту Української нотаріальної палати тощо.Контрольні запитання1. Назвіть органи та посадових осіб, що мають право вчинювати^нотаріальні дії.2. Які вимоги ставляться до осіб, що призначаються на посадинотаріусів?3. Що таке нотаріальна таємниця?4. Які права і обов'язки має нотаріус?Організація судових та правоохоронних органівОСНОВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ З КУРСУ«ОРГАНІЗАЦІЯСУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ»1 .Конституція України //Відомості Верховної Ради Украї-ни (ВВР). — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.'2. Закон УРСР від 5 червня 1981 р. «Про судоустрій Украї-ни» // ВВР. — 1981. — № 24. — Ст. 357 (із змінами, внесенимизгідно із законами від 17.06.92 //ВВР. — 1992. — № 35. — Ст. 508;від 24.02.94//ВВР. — 1994. — № 26. — Ст. 204; від 11.12.98//ВВР.- 1999. — № 4. — Ст. 35).3. Закон України від 4 червня 1991 р. «Про арбітражний суд» //ВВР. — 1991. — № 36. — Ст. 469 (із змінами, внесеними згідноіз законами від 15.05.92 //ВВР. — 1992. — № 32. — Ст. 455; від14.10.92 // ВВР. — 1992. — № 48.— Ст. 661; від 30.06.93 //ВВР.- 1993. — № 33. — Ст. 348; від 20.02.97 //ВВР. — 1997. — № 18.-Ст. 124).4. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституцій-ний Суд України» //ВВР. — 1996. — № 49. — Ст. 272 (із змінами,внесеними згідно з Рішенням Конституційного Суду Українивід 23.06.97 № 2-зп).5-*Закон України від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» //ВВР. — 1993. — № 8. — Ст. 56 (із змінами, внесеними згідно іззаконами від 02.02.94 //ВВР. — 1994. — № 22. — Ст. 142; від24.02.94 //ВВР. — 1994. — № 26. — Ст. 203; від 05.10.95 //ВВР.- 1995. — № 34. — Ст. 268; див. додатково: Постанова Верхов-ної Ради України від 24.02.94 № 4016-12 //ВВР. — 1994. — № 26.-Ст. 214).6. Закон України від 2 лютого 1994 р. «Про органи суддів-ського самоврядування» //ВВР. — 1994. — № 22. — Ст. 138.7. Закон України від 2 лютого 1994 р. «Про кваліфікаційнікомісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідаль-ність суддів судів України» //ВВР.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru 

— 1994. — № 22. — Ст. 140.8. Закон України від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юс-тиції» //ВВР. — 1998. — № 2$. — Ст. 146.9. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» //ВВР. — 1991. — № 53. — Ст. 793 (із змінами, внесеними згідноіз законами від 22.04.93 //ВВР. — 1993. — № 22. — Ст. 229; від26.11.93 //ВВР. — 1993. — № 50. — Ст. 474; від 21.03.95 //ВВР.Основні нормативні акти з курсу- 1995. — № И.-Ст. 71; від 05.10.95//ВВР.-1995.-№34.- Ст. 268) (Про визнання неконституційним положення части-ни четвертої статті 12 див.: Рішення Конституційного СудуУкраїни від ЗО. 10.97 № 5-зп).10. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверд-жений 6 листопада 1991 р. //ВВР. — 1992. — № 4. — Ст. 15.11. Положення про класні чини працівників органів прокура-тури України: Затверджено 6 листопада 1991 р. //ВВР. -1992. — №4. — Ст. 14.12. Закон України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» //ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 20 (із змінами, внесеними згідно іззаконами від 19.06.92 //ВВР. — 1992. — № 36. — Ст. 526; від26.01.93 //ВВР. — 1993. -№11.- Ст. 83;від 28.06.94 //ВВР. -1994. — № 26. — Ст. 216; від 14.03.95 //ВВР. — 1995. — № 15. -Ст. 102; від 11.12.98 //ВВР. — 1999. — № 4. — Ст. 35).13. Положення про Міністерство внутрішніх справ Украї-ни: Затверджено Розпорядженням Президента України від 7 жовт-ня 1992 р. //Голос України. — 1992. — 20 жовт. (із змінами, внесе-ними згідно з Розпорядженням Президента України від 19.08.94№ 107/94-рп; Указом Президента від 27.01.99 № 70/99).14. Закон України від 25 березня 1992 р. «Про Службу без-пеки України» // ВВР. — 1992. — № 27. — Ст. 382.15. Закон України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність» //ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303 (із змі-нами, внесеними згідно із законами від 07.07.92 //ВВР. — 1992.- № 39. — Ст. 572; від 26.01.93//ВВР. — 1993. -№ И.-Ст. 83;від23.12.93//ВВР- 1994. -№ 11. -Ст. 52; від05.02.98//ВВР.- 1998. — № 26. — Ст. 149; від 11.12.98 //ВВР. — 1999. — № 4.- Ст. 35).16. Закон України від 4 грудня 1990 р. «Про державну подат-кову службу в Україні» // ВВР. — 1991. — № 6. — Ст. 37 (в ре-дакції Закону від 24.12.93 //ВВР. — 1994. — № 15. — Ст. 84) (іззмінами, внесеними згідно із законами від 14.12.94 //ВВР. —1995. — № 1. — Ст. 3; від 11.07.95 //ВВР. — 1995. — № ЗО. -Ст. 229; від 16.05.96 //ВВР. — 1996. — № 31. — Ст. 148; від16.12.97 //ВВР. — 1998. — № 14. — Ст. 61; від 15.01.98 //ВВР. — ]1998. — № 25. — Ст. 147; від 05.02.98 //ВВР. — 1998. — № 29. -*1Ст. 190; від 30.06.99).17. Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про державнийзахист працівників суду і правоохоронних органів» // ВВР. —1994. — № 11. — Ст. 50 (із змінами, внесеними згідно із Закономвід 11.12.98 //ВВР. — 1999. — № 4. — Ст. 35).18. Закон України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» //ВВР. — 1993. — № 9. — Ст. 62.19. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісіюадвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію ад-вокатури: Затверджені Указом Президента України від 5 травня1993 р. № 155/93//Голос України. — 1993. — 13 трав, (із змінами,внесеними згідно з Указом Президента-від 27.01.99 № 70/99).20. Положення про Міністерство юстиції: ЗатвердженоУказом Президента України від 10 грудня 1997 р. № 1396/97 //Офіційний вісник України. — 1998. —'№ 2 (із змінами, внесени-ми згідно з указами Президента від 15.09.98 № 1019/98 та від09.02.99 № 145/99).21. Положення про Головне управління юстиції Міністер-ства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласні,Київське та Севастопольське міське управління юстиції: Затверд-жено Наказом Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 р.№ 9/5 //Офіційний вісник України. — 1999. — № 6.22. Положення про районні, районні у містах, міські (містобласного значення) управління юстиції: Затверджено НаказомМіністра юстиції України від 5 лютого 1999 р. № 9/5 //Офіцій-ний вісник України. — 1999. — № 6.23. Закон України від 24 березня 1998 р. «Про державнувиконавчу службу» // ВВР. — 1998. — № 36-37. — Ст. 243 (із змі-нами, внесеними згідно із Законом від 31.12.98 //ВВР. — 1999.- № 8. — Ст. 57>.24. Закон України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче про-вадження» // ВВР. — 1999. — № 24. — Ст. 207 (із змінами, вне-сеними згідно із Законом від 30.06.99).25. Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» //ВВР. — 1993. — № 39. — Ст. 383 (із змінами, внесеними згідноіз Законом від 24.03.98).Основні нормативні акти з курсутлатДодатокКОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ(витяг)РОЗДІЛ VIIПРОКУРАТУРАСтаття 121. Прокуратура України становить єдину сис-тему, на яку покладаються:1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держави всуді у випадках, визначених законом;3) нагляд за додержанням законів органами, які прово-дять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудовеслідство;4) нагляд за додержанням законів при виконанні судовихрішень у кримінальних справах, а також при застосуванніінших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмежен-ням особистої свободи громадян.Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральнийпрокурор України, який призначається на посаду за згодоюВерховної Ради України та звільняється з посади Президен-том України. Верховна Рада України може висловити недові-ру Генеральному прокуророві України, що має наслідком йоговідставку з посади.Строк повноважень Генерального прокурора України—п'ять років.Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів про- ]куратури України визначаються законом.Організація судових та правоохоронних органівРОЗДІЛ VIIIПРАВОСУДДЯСтаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключ-но судами. Делегування функцій судів, а також привласненняцих функцій іншими органами чи посадовими особами недопускаються.Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,що виникають у державі.Судочинство здійснюється Конституційним Судом Укра-їни та судами загальної юрисдикції.Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд-дя через народних засідателів і присяжних.Судові рішення ухвалюються судами іменем України і єобов'язковими до виконання на всій території України.Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Укра-їні будуєть9я за принципами територіальності і спеціалізації.Найвищим судовим органом у системі судів загальноїюрисдикції є Верховний Суд України.Вищими судовими органами спеціалізованих судів є від-повідні вищі суди.Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.Створення надзвичайних та особливих судів не допуска-ється.Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддівгарантуються Конституцією і законами України.Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.ДодатокСуддя не може бути без згоди Верховної Ради Українизатриманий чи заарештований до винесення обвинувальноговироку судом.Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Кон-ституційного Суду України та суддів, які призначаються напосаду судді вперше.Суддя звільняється з посади органом, що його обрав абопризначив, у разі:' 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;3) неможливості виконувати свої повноваження за ста-ном здоров'я;4) порушення суддею вимог щодо несумісності;5) порушення суддею присяги;6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодонього;7) припинення його громадянства;8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення поИмерлим;9) подання суддею заяви про відставку або про звільнен-1ня з посади за власним бажанням.Повноваження судді припиняються у разі його смерті.Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сі-|меи.Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та,1у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.}Організація судових та правоохоронних органівПрофесійні судді не можуть належати до політичних пар-тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяль-ності, мати представницький мандат, обіймати будь-які іншіоплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крімнаукової, викладацької та творчої.На посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-ційною комісією суддів громадянин України, не молодшийдвадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стажроботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Укра-їні не менш як десять років та володіє державною мовою.Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, якімають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Цісудді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо ста-жу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.Захист професійних інтересів суддів здійснюється в по-рядку, встановленому законом.Стаття 128. Перше призначення на посаду професійно-го судді строком на п'ять років здійснюється ПрезидентомУкраїни. Всі інші судді, крім суддів Конституційного СудуУкраїни, обираються Верховною Радою України безстроко-ве, в порядку, встановленому законом.Голова Верховного Суду України обирається на посадута звільняється з посади шляхом таємного голосування Пле-нумом Верховного Суду України в порядку, встановленомузаконом.Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежніі підкоряються лише закону.Судочинство провадиться суддею одноособове, колегієюсуддів чи судом присяжних.ДодатокОсновними засадами судочинства є:1) законність;2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако-ном і судом;3) забезпечення доведеності вини;4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду |своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;5) підтримання державного обвинувачення в суді проку-рором;6) забезпечення обвинуваченому права на захист;7) гласність судового процесу та його повне фіксування |технічними засобами;8) забезпечення апеляційного та касаційного оскаржен-1ня рішення сулу, крім випадків, встановлених законом;9) обов'язковість рішень суду.Законом можуть бути визначені також інші засади судо-1чинства в судах окремих судових юрисдикцій.За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до Іюридичної відповідальності.Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні|умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Дер-1жавному бюджеті України окремо визначаються видатки на]утримання судів.Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє|суддівське самоврядування.Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до віданняякої належить:1) внесення подання про призначення суддів на посадиабо про звільнення їх з посад;2) прийняття рішення стосовно порушення суддями іпрокурорами вимог щодо несумісності;3) здійснення дисциплінарного провадження стосовносуддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізова-них судів та розгляд скарг на рішення про притягнення додисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та міс-цевих судів, а також прокурорів.Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верхо-вна Рада України, Президент України, з'їзд судців України, з'їздадвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих на-вчальних закладів та наукових установ призначають до Вищоїради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція пра-цівників прокуратури—двох членів Вищої ради юстиції.До складу Вищої ради Юстиції входять за посадою Голо-ва Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Гене-ральний прокурор України.РОЗДІЛ XIIКОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИСтаття 147. Конституційний Суд України є єдиним ор-ганом конституційної юрисдикції в Україні.Конституційний Суд України вирішує питання про відповід-ність законів та інших правових актів Конституції України і даєофіційне тлумачення Конституції України та законів України.Стаття 148. Конституційний Суд України складається звісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.Організація судових та правоохоронних органілДодатокПрезидент України, Верховна Рада України та з'їзд суд-дів України призначають по шість суддів КонституційногоСуду України.Суддею Конституційного Суду України може бути гро-мадянин України, який на день призначення досяг сорокароків, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом неменш як десять років, проживає в Україні протягом останніхдвадцяти років та володіє державною мовою.Суддя Конституційного Суду України призначається надев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.Голова Конституційного Суду України обирається на спе-ціальному пленарному засіданні Конституційного Суду Укра-їни зі складу суддів Конституційного Суду України шляхомтаємного гол осування-лише на один трирічний строк.Стаття 149. На судців Конституційного Суду України по-ширюються гарантії незалежності та недоторканності, під-стави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієїКонституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в час-тині другій статті 127 цієї Конституції.Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду Укра-їни належить:1) вирішення питань про відповідність Конституції Укра-їни (конституційність):законів та інших правових актів Верховної Ради України;актів Президента України;актів Кабінету Міністрів України;правових актів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим.Організація судових та правоохоронних органівЦі питання розглядаються за зверненнями: Президента Укра-їни; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Вер-ховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради Украї-ни з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;2) офіційне тлумачення Конституції України та законівУкраїни;З питань, передбачених цією статтею, Конституційний СудКраїни ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконанняна території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненнямПрезидента України або Кабінету Міністрів України дає виснов-ки про відповідність Конституції України чинних міжнароднихдоговорів України або тих міжнародних договорів, що вносятьсядо Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.За зверненням Верховної Ради України КонституційнийСуд України дає висновок щодо додержання конституційноїпроцедури розслідування і.розгляду справи про усуненняПрезидента України з поста в порядку імпічменту.Стаття 152. Закони та інші правові акти за рішенням Кон-ституційного Суду України визнаються неконституційнимиповністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції України або якщо була порушена встановленаКонституцією України процедура їх розгляду, ухвалення абонабрання ними чинності.Закони, інші правові акти або їх окремі положення, щовизнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухва-лення Конституційним Судом України рішення про їх некон-ституційність.Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юри-дичним особам актами і діями, що визнані неконституційними,відшкодовується державою у встановленому законом порядку.ДодатокЗмістПередмова …………………………………………………………………………….. ЗРозділ І. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, СИСТЕМАТА НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА НАВЧАЛЬНОЇДИСЦИПЛІНИ «ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ» ……………………………… 5§ 1. Поняття і завдання правоохоронної діяльності…………….. 5§ 2. Функції правоохоронної діяльності …………………………… 10§ 3. Система і загальна характеристика органів,що здійснюють правоохоронну діяльність …………………..11§ 4. Предмет і система навчальної дисципліни «Організаціясудових та правоохоронних органів» та її співвідношенняз іншими юридичними дисциплінами………………………… 16§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація судовихта правоохоронних органів»………………………………………. 18Розділ П. СУДОВА ВЛАДА …………………………………………………. 29§ 1. Поділ влади — передумова виникненняі становлення судової влади ………………………………………. 29§ 2. Природа і поняття судової влади ……………………………….. 31§ 3. Ознаки судової влади………………………………………………… 32Розділ ПІ. ПРИНЦИПИ ПРАВОСУДДЯ …………..V——»..,…..» 44Розділ IV. СУДОВА СИСТЕМА……..-……………………..^………… 60§ 1. Загальна характеристика судової системи України …….. 60§ 2. Районний (міський) суд …………………………………………….. 69§ 3. Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласнісуди, суди міст Києва та Севастополя ………………………… 75§ 4. Міжобласний суд………………………………………………………. 83§ 5. Військові суди………:………………………………………………….. 84§ 6. Верховний Суд України …………………………………………….. 92§ 7. Арбітражний суд України………………………………………… 103§ 8. Конституційний Суд України ………………………………….. 111Розділ V. СТАТУС СУДЦІВ ……………………………………………….. 139§ 1. Вимоги до кандидатів у судді. Порядок зайняттяпосади судді……………………………………………………………. 139§ 2. Права та обов'язки судді…………………………………………. 142Розділ VI. ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ…………………………………… 146Розділ VII. ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ……………… 150§1.3 історії прокуратури ………………………………………………. 150Ооганізаиія судових та правоохоронних органів§ 2. Місце прокуратури в системі органів державноївлади………………………………………………………………………. 153§ 3. Правові засади діяльності та завдання органів прокура-тури України …………………………………………………………… 156§ 4. Принципи організації та діяльності органівпрокуратури …………………………..%………………………………. 158§ 5. Загальна характеристика основних функційпрокуратури ……….:………………………………………………….. 161§ 6. Сутність прокурорського нагляду в Україні……………… 168§ 7. Генеральний прокурор України……………………………….. 171§ 8. Колегії органів прокуратури …………………………………… 173§ 9. Система, структура та організація діяльності органівпрокуратури ……………………………………………………………. 174§ 10. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей,міст Києва та Севастополя (на правах обласних)………. 177§11. Прокуратури міст, районні, міжрайонніта прирівняні до них прокуратури……………………………. 178§ 12. Спеціалізовані прокуратури…………………………………… 179§ 13. Кадри органів прокуратури……………………………………. 185§ 14. Класні чини працівників органів прокуратури.Заохочення та відповідальність прокурорів і слідчих ..186Розділ УШ.ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ……………………. 190Розділ ІХ.ОРГАНИ ПОПЕРЕДНЬОГОРОЗСЛІДУВАННЯ …………………………………………… 198§ 1. Поняття і сутність попереднього розслідування……….. 198§ 2. Органи дізнання, їх завдання та повноваження ………… 198§ 3. Завдання, компетенція, система і структура органівпопереднього слідства…………………………………………….. 201Розділ X. АДВОКАТУРА……………………………………………………. 207§ 1. Становлення і розвиток інституту адвокатурив Україні…………………………………………………………………. 207§ 2. Суспільна роль адвокатури у правовій державі…………. 211§ 3. Принципи діяльності адвокатури …………………………….. 214§ 4. Адвокат, його права та обов'язки …………………………….. 218Розділ XI. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ЮСТИЦІЇ………………. 230§ 1. Міністерство юстиції, його завдання, структура таповноваження…………………………………………………………. 230§ 2. Місцеві управління Міністерства юстиції України, їхсистема та повноваження ………………………………………… 239ЗмістРозділ XII. ДЕРЖАВНА ВИКОНАВЧА СЛУЖБА……………. 243§ 1. Система та повноваження державної виконавчоїслужби ……………………………………………………………………. 243§ 2. Статус державного виконавця …………………………………. 245Розділ XIII. НОТАРІАТ……………………………………………………… 248§ 1. Поняття нотаріату …………………………………………………… 248§ 2. Органи та посадови особи, які вчиняютьнотаріальні дії…………………………………………………………. 249§ 3. Права і обов'язки нотаріусів……………………………………. 252§ 4. Порядок зайняття посади нотаріуса…………………………. 253ОСНОВШ НОРМАТИВНІ АКТИ З КУРСУ «ОРГАНІЗАЦІЯСУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ» ……….. 257Додаток……………………………………………………………………………… 260Навчальне виданняОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВИХТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВЗа редакцією доцентів/. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової,О. М. ТолочнаРедактор К. ГулийКомп'ютерна версткаі дизайн В. Зеленька1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18

 Babadu.ru