Основи економіки. Пробний підручник для 11 класу загально освітньое школи

основиЕкономікиПробний підручникдля 11 класузагально освітньое школиЗа редакцією 1. Ф. Радсонової.-ДопущеноМіністерством освітиУкраїниКИЇВ 1995ПЕРЕДМОВАЗдобувши державну незалежність, Україна розвязує надзвичайноважливе завдання — створення економіки, спроможної забезпе-чити гідне життя народові. З цією метою Україна здійснює перехіддо ринкової економіки.Ринкова економіка передбачає, що кожна людина, дбаючипро свій добробут, про добробут своєї родини, щоденно, протягомусього життя робить економічний вибір, приймає економічнірішення і відповідає за їх наслідки, покладаючись, головнимчином, на власні зусилля і власний хист. Саме тому для громадянУкраїни економічні знання стають нагальною потребою, а еко-номіка перетворюється на одну з найпопулярніших наук.Економічні знання потрібні всім — і тим, хто має власнусправу, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, ітим, хто купує. Вони часто бувають необхідними навіть у родиннихстосунках і взаєминах між людьми. Фундаментальні економічні, знання потрібні також державним службовцям і політичним ді-ячам.Ринкові відносини неможливі без підприємництва. Сьогоднібагатьом молодим людям в Україні здається, що стати підпри-ємцем можна без спеціальних знань. Це хибні уявлення, пород- єні нерозвинутістю і примітивністю ринкових відносин, щоснують в нашій країні. Але криза і безладдя будуть подолані.Настануть часи, коли саме життя, ринковий відбір залишать упідприємництві не просто кмітливих і впевнених у собі- почат-ківців, а тих, хто володіє теоретичними і практичними еконо-мічними знаннями. Можливо, економічна освіта майбутніх під-приємців України розпочнеться саме з цього підручника.Економічна освіта стала потребою сьогодення. Вона покли-кана сформувати у громадян України економічні знання, еко-номічну культуру, діловитість, підприємництво, навчити аналізу-вати економічну ситуацію і приймати обгрунтовані рішення.ЗПідручник з основ економіки е одним з перших, створенихдля середньої школи. Головна його мета — допомогти учнямвивчити основи економічної теорії, засвоїти основоположні еко-номічні поняття. У підручнику зроблено спробу окреслити колоекономічних знань, необхідних школярам і доступних для їхньогосприйняття.Підручник складається з пяти розділів. У першому висвіт-люються завдання економічної науки, проблеми максимізаціївиробництва споживчих благ за умови обмежених ресурсів, за-сади ринкової та планової економіки. У другому розділі роз-кладаються питання функціонування ринкової економіки, йдетьсяпро те, як діють ринкові установи: біржі, банки, фінанеово-кре-дитні посередники. У третьому розділі розкривається зміст під-приємницької діяльності, різних форм підприємництва, менедж-менту й маркетингу. В четвертому розповідається про економікуяк иевну цілісність, про економічну політику держави та державнізасоби регулювання економіки. Пятий роздав містить інформаціюпро деякі форми міжнародних економічних відносин; мвмнарод-ний поділ праці і світову торгівлю, міжнародні валютні відновнийі діяльність міжнародних фінансово-кредитних організаіДй.На початку кожного розділу сформульовано основні питання,які висвітлюються в ньому. Це допоможе зосередити увагу натому, що потрібно засвоїти. Вивчаючи тему, слід користуватисявміщеними у підручнику схемами, графіками, таблицями, щобглибоко і чітко зрозуміти економічні явища та закономірності.Після кожної теми вміщено підсумки — етисяий викладосновних її положень, а також контрольні запитання і завдання,в тому числі творчі.Автори підручника з вдячністю сприймуть аауваженна та побажання щодо його поліпшення від учителів, учнів, батьків, іншихзацікавлених осіб. Наша адреса: Київ, вул. Тургенввскка, 8, Український державний педагогічний університет їм; Михайла Драгоманова, кафедра економічрсї теорії,IРозділВСТУПДО ЕКОНОМIЧНОЇТЕОРIЇЗнання з економіки потрібні кожній людині не менше, ніж знання з хімії чи фізики, географії чи біології. Людина живе . у світі економічних явищ, вона купує і продає, отримує до- ходи і сплачує податки, управляє і підкоряється управлін- ським рішенням, наймається на роботу, розпочинає свою справу. Зрозуміло, що краще, коли людина чинить ці дії свідомо, раціонально використовуючи власні сили та інші ресурси (землю, гроші, устаткування тощо).У першому розділі підручника розкриваються загальні уявлення про економічні відносини та способи організації економічного життя суспільства. Ці уявлення стануть для вас своєрідним фундаментом для вивчення економіки.Після вивчення розділу визнатимете:що вивчає економічна теорія та яку роль вона відіграє у житті суспільства й окремої людини;що таке потреба та споживче благо як засіб її задо- волення, чим керується споживач, задовольняючи свої потреби;як організовано виробництво споживчих благ та що собою являють земля, праця, капітал, здатність до підприємництва як фактори (ресурси) виробництва;чому виробничі ресурси обмежені та які наслідки-має їх обмеженість для суспільства;який зміст вкладається у поняття та .5Тема 1. Обєкт і мета економічного дослідженняОбєктом економічного дослідження, а отже, і предметом економічної науки є економіка. Економіка — цс особлива сфера життя суспільства, що охоплює виробництво товарів та послуг, обмін ними і розподіл створених у суспільстві благ та їх споживання.Виробництво в економічному розумінні — це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу (бу- дов, устаткування, обладнання) — та їх узгодженого, ці- леспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що грунтується на сус- пільному поділі праці. Обмін — це відносини, завдяки яким товари та послуги рухаються від виробників до спо- живачів, і цей рух обслуговують гроші, ціни, торгівля. Розподіл — цс формування доходів підприємців і робіт- ників, службовців і фермерів, банкірів і землевласників, окремих родин та держави. Споживання — це викори- стання доходів і реалізація корисностей речей.Уявлення про те, що має вивчати економічна наука, змінювалися. З розвитком цивілізації людство дійшло вис- новку, що найважливішим завданням будь-якого суспіль- ства є найповніше задоволення потреб людини. Економічна наука якраз і вивчає, як саме люди (суспільство), вико- ристовуючи наявні ресурси, створюють різноманітні товари та послуги, намагаючись досягти якнайповнішого задово- лення потреб.Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за виробничими потужностями. Ба- жання ж людей задовольняти свої потреби якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних ресурсів.Економічна наука досліджує, як необхідно орга- нізувати виробництво, обмін та ровподіл створених товарів і послуг. Критерієм раціональності, тобто правильності організації, економіки є її здатність задовольняти потреби людей за наявних, обмежених виробничих ресурсів.Хто може бути субєктом (дійовою особою) еконо- мічних відносин?Економіка — складна система, що постійно розвива- ється, змінюється. Відповідно змінюються і субєкти еко-6немічних відносин. Так, у період середньовіччя такими субєктами були: власник землі і залежний селянин, це- ховий майстер і його учень, мандрівний торговець і лихвар, чиновник, що уособлював королівську владу, і громадянин вільного міста та ін.Субєктами сучасної економіки є підприємець-менед- жер, робітник, який працює за контрактом, фермер, під- приємець-банкір, власники цінних паперів, вкладники коштів у банк, підприємство як юридична особа і держава в особі центрального банку, міністерства фінансів, цен- тральних і місцевих органів влади. Відмінність між субєк- тами економічних відносин періоду середньовіччя та су- часними очевидна й істотна.Оскільки економіка — складна і багатовимірна система, то в ній, залежно від кута зору, можна виділяти різних субєктів економічних відносин.Якщо розглядати економіку під кутом зору руху това- рів і доходів, то субєктами економічних відносин є до- машні господарства, підприємства-виробники, що постача- ють на ринок товари та послуги, держава, яка вилучає частину доходів домашніх господарств і витрачає кошти на придбання певних товарів і послуг. Для економіки командно- адміністративного типу, якою була економіка України та ін- ших соціалістичних країн, рух товарів і зворотний рух гро- шей не був визначальним. Тоді діяли відносини ієрархії, що складалися при розподілі виробничих ресурсів, а головними субєктами економіки ставали центральні органи державної влади, органи галузевого та територіального управління, підприємства, окремі працівники.Якщо розглядати економіку під кутом зору купівлі- продажу, то субєктами економічних відносин є прода- вець, який пропонує продукцію, і покупець, який формує на неї попит.Якщо розглядати економіку під кутом зору організації ринкових відносин, то їх субєктами є банки, страхові компанії, товарні та фондові біржі, підприємства роздрібної та оптової торгівлі.Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин розподілу, то їх субєктами будуть одержувачі різних доходів: найманий працівник як власник зарплати, під- приємець як власник прибутку, акціонер як власник ди- віденду на акцію, міністерство фінансів як збирач держав- них податків.Якщо розглядати економіку під кутом зору відносин власності, то їх субєктами є ті, хто володіють певнимивиробничими ресурсами. Власниками ресурсів можуть бу окремі особи, партнерські, акціонерні, приватні, державні і кооперативні підприємства, муніципальні і центральні органи державної влади.Отже, чим складнішим стає економічне життя суспіль- ства, тим більше буде різних дійових осіб (субєктів) еко- номіки.Постає нове запитання: для чого і як вивчає економічна наука економічні явища! Щоб відповісти на це запитання, скористаємося схемою (див. мал. 1). Вона відображає три етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка теорії, обгрунтування економічної політики. Буває, що еко- номічне дослідження зупиняється на другому етапі — роз- робці теорії і не досягає етапу втілеяяя її висновків у економічній політиці.Збирання фактів — це нагромадження певних даних, їх аналіз, класифікація. Якщо, наприклад, аналізуємо спо- живання, то потрібно мати дані про рівеяь доходів спо- живачів (мінімальну і середню зарплату), рів Розробкапмомічяоіфтгіїтеоріїпохі-тхвМалюнок 1теорії щодо одних і тих самих явищ. Наприклад, кри- зову ситуацію в Україні на початку 90-х років Рух Укра- їни пояснював інакше, ніж, скажімо, соціалістична партія. По-друге, жодна теорія не може передбачити всіх можливих змін в економічній ситуації. Тому в екстремальних си- туаціях, якими є ситуації економічних криз, іноді необ- хідно керуватися не лише теорією, а й просто здоровим глуздом.Якщо втілена в економічній політиці теорія не дає бажаних результатів, тобто якщо її пояснення дійсності не справджуються, то теорії коригуються, доповиюються, оновлюються, іноді до старої назви теорії додається частка ( ), наприклад: неокласична економічна те- орія. Це відображено на схемі (мал. 1) зворотною стріл- кою від етапу економічної політики до етапу розробки теорії.Отже, мета економічного дослідження — розробка теорЯ і втілення її в економічній політиці.Розглянемо, яке значення має економічна наука у жиггі суспільства в цілому та окремої людини. Для цього ско- ристуємося схемами (див. мал. 2 і 3).Значення економічної науки в житті суспільства про- являється щонайменше у двох напрямах: у розробці прин- ципів економічної політики і в сприянні демократизаціїсуспільства.Економічна наука пояснює звязки між явищами, форму- лює принципи, які допомагають розвязувати проблеми без- робіття, інфляції, бідності, бюджетного дефіциту та Iн.Економічна наука сприяє демократизації суспільного життя. Відомо, що найнеобхідвйшим проявом демократичної органіаації суспільства є виборність органів влади. Важли- вою умовою проведення дійсно демократичних виборів є еко- номічна інформованість не лише тих, хто претендує на вла- ду, а й тих, хто обирає. Урядовці, політичні діячі змушеиі давати відповіді на важливі економічні питання: чи можливе здійснення соціальних програм, що спричинило падіння кур- су грошей, як доцільно змінити систему оподаткування? Як- що найширші верстви населення не матимуть хоча б загаль-9Значевня екояомічної наука дяя суспільства в ціломуРозробка пришиті>, що стають основою економічної політикиСприяння демократизації суспільстваМалюнок 2них уявлень про економічні явища, вони не зможуть діяти свідомо у ході виборних компаній, референдумів, інших за- гальнонаціональних або місцевих акцій.Економічна інформованість потрібна розвинутому сус- пільству, яке будує своє життя на демократичних заса- дах. Вона є зайвою у відсталих, недемократичних суспіль- ствах, що тримаються на економічній неосвіченості своїх громадян.Значеяня економічної науки в житті окремої людини дуже велике. Знання економічних законів сприяють ра- ціональній поведінці у сфері споживання, доцільному ви- користанню індивідуальних заощаджень. Економічні знан— ня дають змогу людині орієнтуватись у сфері бізнесу, допомагають прийняти правильне рішення при виборі ро- боти. Економічна обізнаність формує певні уявлення про те, чим слід керуватися, обираючи спосіб використання своїх доходів. Наприклад, людина, яка розуміється на природі інфляції, знає функції різних ринкових установ (банків, акціонерних товариств, страхових компаній), має шансРаціовшва поведівхлу епох—вві і -сориставвіівфпіяуа>-х зяофххеяіЗваче-я економічної науки жжтгі окремої людинкВмівия оріввіумлкь у сфері бізяссу10Пряйнят доціпнжх рішень щодо .Обираючи свій життєвий шлях, свою майбутні> профе- сію, потрібно не лише враховувати власні уподоваимя, а й знати, які професії і чому найближчим часом квристу- ватимуться попитом, а які, навпаки, можуть стати непо- трібними, які існують форми організації та оплати праці, які, крім заробітної плати, бувають ще законні джерела отримання доходів.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

ПIДСУМКИ1. Економічна наука вивчає, як організувати виробництво, обмін та розподіл товарів і послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб людини при обмежених виробничих ресурсах.2. Субєктами економічних відносин є домашні господар- ства, держава, підприємства, покупці та продавці про- дукції, установи, що забезпечують функціонування ринку, різні власники майна і виробничих ресурсів (одноосібні і партнерські, акціонерні, приватні і державні), одержувачі різних доходів (зарплати, прибутку, дивідендів, податків та ін.).3. Економічна наука вивчає економічну дійсність для того, щоб пояснити її, тобто розробити теорії, які стануть прин- ципами економічної політики урядів.4. Значення економічної науки для суспільства в цілому полягає: а) в розробці принципів, що становлять основу економічної політики, б) у сприянні демократизації сус- пільства.Значення економічної науки в житті окремої людини виявляється в тому, що економічні знання допомагають:а) раціонально споживати і використовувати власні за- ощадження, б) орієнтуватись у сфері бізнесу, в) приймати доцільні рішення при виборі роботи.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯі Доповніть наведені визначення економічної науки:а) Економічна наука вивчає, як створюються і розподіляються продукти в суспільстві.11б) Економічна наука вивчає виробничі ресурси суспільства.в) Економічна наука досліджує, як краще задовольняти потреби людей.2. Пригадавши один день із життя вашої родини, визначте, у яких випадках П члени ставали субєктами економічних відносин.3. Англійський економіст Адам Сміт ще у XVIII ст. висловив таку думку: . Чи відповідає таке визначення завдання економічної науки сучасним уяв- ленням про мету економічного дослідження?Тема 2. Потреби та споживчі благаУ попередній темі зазначалося, що економічна наука вивчає, як використовуються наявні у суспільстві ресурси для як- найпввніїаого задоволення потреб людини. Що таке потреби з погляду економіки?Потреба — це необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі, що виникає тоді, коли це бажання залишається незадоволеним.Ми постійно відчуваємо, навіть не завжди замислю- ючись над цим, потребу в сонячному світлі, повітрі, воді, їжі для підтримання нашого життя як біологічних істот. Ми потребуємо певного одягу та захисту від природної стихії. Кожна людина хоче мати своє житло, тобто певну територію під дахом. Такі потреби називають базовими. Крім них, є потреби породжені розвитком цивілі- зації. Наприклад, ми бажаємо не просто захисту від дощу чи вітру, а комфортабельного житла з усіма можливими зручностями. Ми хочемо розваг і спілкування у вільний час. Нам необхідні певний освітній рівень, сучасне медичне обслуговування, транспортні послуги.Поділ потреб на базові і породжені розвитком цивілізації не єдино можливий. Iнколи потреби ділять на першо- чергові (їжа, одяг, житло) і непершочергові, тобто такі, що задовольняються предметами розкоші (коштовні прикраси, власні транспортні засоби, екзотичні розваги). Звичайно, такий поділ є досить умовним. Адже те, що колись вважалося розкішшю, з часом перетворюється для більшості людей у предмет першої необхідності. Наприклад, телевізор півстоліття тому був винятком у побуті (отже, розкішшю), а нині є майже в кожному домі. З другого12боку, те, що є предметом розкоші для людини з низьким і середнім рівнем доходів, може бути предметем першої необхідності для того, хто має високий рівень доходів. Це саме стосується й різних країн. Автомобіль, власний бу- динок, відеотехніка, персональний компютер — предмети першої необхідності в розвинутих країнах. Для більшої ж частини населення України вони є зараз недосяжною роз- кішшю.Потреби бувають матеріальні, які задовольняються речами, що мають матеріальне втілення, і нематеріаль- ні, які задовольняються послугами освіти, культури, ми- стецтва.Свої потреби ми задовольняємо через товари та послуги. Здатність товару або послуги задовольняти потребу нази- вається споживчим благом. Розрізняють товари особистого споживання і виробничого призначення, послуги особисті і комерційні (див. мал. 4).Товари особистого споживання безпосередньо задоволь- няють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях) або ж роблять наше життя зручнішим і багатшим (власний транс- порт, побутова техніка та ін.). Товари виробничого при- значення не беруть безпосередньої участі в задоволенні потреб споживачів, але роблять це опосередковано, стаючи частиною виробничих ресурсів. Це запаси сировини і ма- теріалів, машини, устаткування, будівлі підприємств та установ, обладнання залізниць та електростанцій тещо.Особисті послуги задовольняють потреби споживача без- посередньо. Такі послуги ми дістаємо від лікаря, вчителя, адвоката, перукаря та ін. Послуги комерційного призна- чення, які є невідємною частиною сучасного виробницт- ва,- це інформаційне забезпечення і послуги банків, транспорту, торгівлі, страхування та ін.Засобом задоволення потреб є розвиток виробництва. Метою виробництва у широкому розумінні (як сукупності окремих виробництв) є створення усієї різаоманітяойЕI. то- варів і послуг, що задовольняють потреби.Споживчі благ-"ХI ";ТовареТовареОсобистіКомр , то розглянемо чотири положення, розроблені представниками маржиналізму — одного з найвпливовіпшх напрямів економічної теорії. (Сло- во походить від англійського тагеіпаї — . Прихильники маржиналізму, як ми побачимо далі, користуються граничним аналізом.)1. Якщо йдеться про нормального споживача і нормальну економіку, то цілком природним є припущення, що людина поводиться раціонально, тобто намагається максимізувати свій добробут (хоча кожна, людина розуміє добробут по-своєму).2. Споживач керується своєю (тобто субєктивною) оцін- кою нагальності для нього тієї чи іншої потреби. Якщо людина, отримавши нове житло, не має стільця, то вона оцінюватиме його для себе набагато вище, ніж черевики, в разі, якщо вона їх уже має.3. Оцінка споживчого блага залежить від запасу, або кількості товару, призначеного для споживання. Якщо за- паси благ зростатимуть, то споживач оцінюватиме спожив- че благо кожної додаткової одиниці такого запасу дедалі нижче. Цілком ймовірно, що, маючи дві пари черевиків, людина оцінюватиме третю пару нижче, ніж другу.4. Споживач схильний до того, щоб постійно змінювати структуру споживання, переключаючи свою увагу з одних товарів на інші, і прямувати до оптимальної моделі, яка передбачає якнайкраще і найповніше задоволення потреб за наявних ресурсів споживання.Третє положення називають законом або правилом зменшення граничного споживчого блага. Про- ілюструємо цей закон конкретним прикладом.Споживач вийшов на ринок купувати яблука. Природно, що він має обмежений доход. Кожне наступне яблуко14даватиме йому менше задоволення, ніж попереднє, тобто оціиюватиметься ним нижче і буде для нього меншим споживчим благом. Якщо перше яблуко споживач оцінив у 10 одиниць, то друге і наступні він оцінюватиме нижче. Зобразимо це таблицею (див. табл. 1).Таблиця 1Звязок між запасами споживчих благ, їх граничною та сукупною оцінкамиКількість яблук,Граничне споживче благоЗагальне споживче благештук(споживче благо додатко- (сума граничних спожив- вого яблука)чих благ)1101028183624442852ЗООтже, граничне споживче благо — це оцінка спожива- чем кожного наступного яблука (друга колонка). Загальне споживче благо — це оцінка споживачем певної кількості яблук (третя колонка). Наприклад, якщо перше яблуко споживач оцінив 10 одиницями, а друге — 8, то йогв оцінка двох яблук становитиме 10 + 8 = 18 одиниць.Для більшого унаочнення за цифровими даними таблиці побудуємо два графіки. Будь-який графік ілюструє залеж- ність між двома величинами. Згідно з даними таблиці, ми маємо залежність Оцінки споживачем кожного додаткового яблука (друга колонка) від кількості яблук (перша колонка) та залежність оцінки споживачем певної суми яблук (третя колонка) від кількості яблук (перша колонка). Першу залежність зображено графіком на малюнку 5, другу — графіком на малюнку 6.Оскільки визначальним фактором є кількість яблук, а оцінка споживача залежить від кількості, то кількість яблук відкладаємо на горизонтальній осі, а оцінку споживача — на вертикальній. Щоб визначити кожну точку графіка, треба провести перпендикуляри від відповідних точок на горизонтальній та вертикальній осях. Наприклад, як виз- начено точку В на малюнку 5. За даними таблиці, споживач оцінює друге яблуко 8 одиницями. Шукаємо на горизон- тальній осі точку 2 і будуємо від неї перпендикуляр, потім шукаємо точку 8 на вертикальній осі і також будуємо від15неї перпендикуляр. Там, де перпендикуляри перетина- ються, і знаходиться точка В. Так само будуємо й інші точки і зєднуємо їх лінією. Ця лінія ілюструє характер залежності між двома яви- щами. Залежність може бути або прямою, або зворотною. Пря- мою залежність буде тоді, ко- ли збільшення (зменшення) кількісного значення одного явища супроводжується збільшенням (зменшен- ням) — іншого, тобто обидва явища змінюються в одному напрямі.012 345 Кількіть яблукЗворотна залежність існує тоді, коли збільшення (змен- шення) кількісного значення одиого явища супроводжу- ється змеишввням (збільшенням) — іншого, тобто обидва явища змінюються в різних напрямах. У нашому випадку графік на малюнку 5 показує зворотну залежність, а графікМалюнок 5на малюяку 6 — ряму-Графік на мвлюику 5 відображає споживчу оцінку кож- яого наступного яблука. Пряма лінія графіка спускається віфаво вииз. Це означав, що споживач оцінює кожне наступне яблуко нижче за попереднє, наприклад четввр- Кілмаст> яблукМалюнок 616те — нижче, ніж третє. Графік на малюнку 6 відображає споживчу оцінку певної маси яблук. Крива графіка підні- мається вправо вгору. Це означає, що споживач оцінює чотири яблука вище, ніж, скажімо, два. Але ця оцінка не прогюрційна кількості яблук. Якби він оцінював чотири яблука рівно у 2 рази вище, ніж два, то така залежність відображалась би пунктирною лінією.Чи є бездоганним таке пояснення поведінки покупця яб- лук на ринку? Звичайно, ні. По-перше, тому, що в ньомуне враховано такого важливого фактора ринку, яким є ціна. По- друге, навряд чя споживач здатний точно визначити для себе цінність кожного наступного яблука щодо попереднього.Для чого в такому разі ми звертаємося до вчеиня про субєктивну оцінку споживчого блага, до правила змен- шення граничного споживчого блага?По-перше, субєктивні оцінки певних товарів (у нашому прикладі — яблук), хоч і не вичерпують усіх факторів поведінки споживача, б важливим моментом цієї поведінки, нехтувати яким не можна.По-друге, і власний досвід кожного з нас, і статистичні дослідження представників маржиналізму підтверджують зменшення нагальності потреби в міру її насичення, тобто задоволення.По-третє, знаючи звязок між субєктивною оцінкою певного споживчого блага (у нашому прикладі — яблук), можна передбачити момент насичення ринку (яблуками), прогнозувати, коли попит переключиться на інші товари (скажімо, апельсини чи яблучний сік).ПIДСУМКИ1. Потреба — це необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі в чомусь.2 Розрізняють потреби батові і породжені розвитком цивілізації, першочергові і непершочергові, матеріальні і нематеріальні3 Потреби задовольняються споживчими благами. Носі- ями споживчих благ є. товари особистого споживання, товари виробничого призначення, особисті послуги, ко- мерційні послуги.4. Потреби людей безмежні. Багатство суспільства ви- значається різноманітністю людських потреб та засобів їх задоволення.175. Задовольняючи свої потреби, людина керується субєк- тивними оцінками споживчих благ. В економіці, для якої характерним є насичення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного споживчого блага, люди змінюють структуру споживання, прямуючи де оптималь- ної моделі.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Чим відрізняються потреби від споживчих благ?2. У чому полягає відмінність між товарами особистого споживання і товарами виробничого привначення між особистими і комерційними послугами?3. Проаналізуйте ситуацію. До вітрини магазину підходять два пвкупці, які мають однакові заробітні плати й однакові суми грошей у гаманцях. Див- лячись на ціну розкладеного на вітрині товару, перший з них каже: . Другий зауважує: . Чим, на ваш погляд, можуть бути аумовлені такі різні оцінки? 5. Побудуйте графік, спираючись на дані таблиці:Кількість товаруСпоживча оцінка11521231049Яку залежність зображено на графіку — пряму чи зворотну?Тема 3. Виробництво. Факторивиробництва: земля, праця,капіталСтворення споживчих благ для задоволення потреб людей — найголовніша мета виробництва. Тому вивчення виробницт- ва, закономірностей його розвитку є не просто необхідним. а першочерговим завданням для всіх, хто працює чи готу- ється до трудової діяльності. Сьогодні це особливо актуально для нашої дійсності, оскільки з переходом України до рин- кових відносин дедалі більше утверджується хибне уявлення про вирішальну роль торгівлі в суспільстві.Зміст виробництва. Коли йдеться про виробництво, уявляємо насамперед роботу фабрик, заводів, сільськогоспо-18дарських підприємств, кооперативів, ферм, транспорту та ін- ші форми людської діяльності. Спільним у цій діяльності є створеная матеріальних благ та послуг. Щоб жити і творити, люди повинні мати їжу, одяг, житло, предмети культури. Во- ни вирощують хліб, добувають паливо, роблять автомобілі, продають товари, надають послуги, будують міста і заводи, друкують книжки, виконують іншу роботу. Коли б ця діяль- ність зупинилась на якийсь час, суспільству загрожувало б вимирання.Отже, виробництво матеріальних благ і послуг становить основу життя і розвитку будь-якого суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного прогресу й розвитку людини.Сказане не заперечує ролі духовних факторів у житті суспільства. Проте їх дія завжди передбачає наявність певного рівня розвитку виробництва.Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини з природою і сукупністю відносин між людьми (див. мал. 7). "Людина для виробництва бере з природи матеріали, використовує землю, воду, атмосферу. Проблема взаємодії людини і природи включає два важливі моменти. По-перше, природні ресурси обмежені і більшість їх невідтворювані. Тому чим інтенсивніше людина використовує, наприклад, сировинні ресурси, тим ближчим є момент їх вичерпання. По-друге, людина сама є частиною природи. Тому зміни природного середовища є одночасно і змінами самої лю- дини, її фізичного здоровя та психічного стану. Взаємодія людини з природою в процесі виробництва породила низку екологічних проблем, від розвязання яких залежить ви- живання людства.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

У процесі виробництва люди також вступають у від- носини між собою з приводу привласнення ресурсів, ор- ганізації та управління. Такі відносини називаються ви- робничими. Розвиток суспільства — це одночасно й ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин.Розглянемо виробництво під кутом зору основних його елементів, визначення стану яких дає розуміння техноло- гічного рівня виробництва. Скористаємося схемою (див. мал. 8).Як видно зі схеми, елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці.Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає за- стосування здібностей та трудових навичок людей, їхніх фізичних та розумових зусиль,19Взаємодія людиниВиробництвоВідвосаннз природою4—->МIЖ ЛЮДЬМИМалюнок 7. Дві сторони суспільного виробництваПредмети праці — це обєкти цілеспрямованої ді- яльності людини. До предметів праці належать земля, сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці за допомогою засобів праці.Засоби праці — це машини, інструменти, обладнан- ня, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канал>, мости, резервуари тощо.У сукупності засоби та предмети праці становлять за- соби виробництва.Результатом виробництва є продукт. У ньому відо- бражається праця: кваліфікована чи некваліфікована, про- дуктивна чи непродуктивна, а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокеї якості і до того ж погано організованими, то матимемо низькі кількісні та якісні показники продукту.Виробництво у своєму розвитку пройшло кілька тех- нологічних етапів: ремісничої технології, машинної техно- логії та сучасного автоматизованого виробництва. Кожний етап має певний рівень розвитку елементів процесу ви- робництва. Малюнок 8. Основні елемент процесу виробництва20Якщо розглядати виробництво під кутом зору його ор- ганізації, то воно передбачає: розподіл людей та засобів виробництва (спеціалізацію), обмін діяльністю (коопе- рування), споживання засобів виробництва і здат- ності до праці залучених працівників. Отже, вироб- ництво — це складний взаємозвязок безпосереднього виробництва, розподілу, обміну та споживання.Виробництво має певну структуру. З цього погляду його можна подіяти на матеріальне та нематеріальне (див. мал. 9).Матеріальне виробиицтво охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що ви- робляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, кому- нальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу, прання, хімічне чищення та ін.).Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охв- рона здоровї, освіта, наукове консультування тощо).У цілому суспільне виробництво включає, по-перше, виробництво матеріальних і нематеріальних благ і, по- друге, матеріальних і нематеріальних послуг (сферу па- слуг) .В Україні у сфері матеріального виробництва в 1993 р. працювало 72,6 % населення, зайнятого у народному гос- подарстві, а в нематеріальному виробництві — 27,4 %. Така пропорція свідчить про недостатній розвиток нема- теріального внробвицтва, зокрема сфери послуг. Водночас це є свідченням низької продуктивності сфери матеріаль-ВяробництаоIмЮТ)>—."1і-матеіріалміе 1, — . Особистий фактор визначається понят- тям .Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Відомий англійський економіст У. Петті ще у XVII ст. підкреслював, що земля — мати багатства. Ї понині зна- чення цього фактора не зменшується. Земля — це засіб праці, створений природою. Поняття як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно опе- раційним базисом виробництва (в промисловості), схови- щем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). У сільському господарстві земля — це й основний засіб праці, і предмет праці.Праця як фактор виробництва охоплює людські ресур- си: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рі- вень, виробничий досвід тих, хто зайнятий у виробництві. Відомо, що з розвитком суспільного виробництва вдоскона- люються й істотно змінюються засоби виробництва, виникає повністю автоматизоване і роботизоване виробництво, не- трудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора при цьому не тільки не зменшується, а де в чому і зростає. Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впли- вом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби виробництва і вся його технологія, відповідно виникає потре- ба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення. По-третє, виробництво розвязує дедалі складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби людей і обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й управління. По-четверте, зростає екологічна складність ви- робництва внаслідок зростання промислового навантаження на природу, порушення стійких звязків в екологічному сере- довищі, зростання потенційно негативного впливу вироб- ництва на природу. По-пяте, зростає частка ризикових ви- робництв (наприклад, атомна енергетика), що вимагає від23людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічно- го напруження.Iз зростанням ролі особистого фактора зростають вимоги до кваліфікації працівників, їхньої компетевтності, до знань організації виробництва, ринкової діяльаості, нарешті, до загальноосвітнього рівня. Культурва, освічена людина інак- ше розуміє відповідальність, є ініціативнішою, вимогливі- шою до себе. Основи знань з багатьох наук людина здобуває в школі, там же закладаються основи її світогляду. Тому школа відіграє не менше значення у творенні майбутнього фахівця, ніж, скажімо, професійне училище, коледж чи університет. . Здатність до підприємництва є рідкісяим талантом, яким володіє незначна частина нації. Вчені вва- жають, що тільки 5-7 % населення країни мають природну здатність до підприємництва.Сучасне виробництво вступило в нову інформаційну еру. Це дає підставу визначати інформацію як окремий фактор виробництва.ПIДСУМКИ1. Виробництво — це цілеспрямована діяльність л-дей, які мають на меті створити споживчі блага для задово- лення евоїх потреб,2. Виробництво — складне суспільне явище. Залежно від кута зору його можна розглядати: по-перше, як взаємодію людини з природою і сукупність відносин мок людьми; по-друге, як таке поєднання праці людей певні кваліфікації, засобів праці та предметів праці, результатом якого є продукт; по-третє, як організацію розподілу лю- дей та засобів виробництва (спецклізація), обміну діяль- ністю (кооперування), споживання засобів виробництва та здатності до праці залучених працівників. За структурою виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне (частину першого і другого охоплює сфе- ра поелуг, ступінь розвитку якої є критерієм роаеинутості суспільства), на первинне, вторинне і третинне.3. Факторами (ресурсами) виробництва є земля, праця, капітал.Земля — це узагальнююче визначення всієї сукупності ре- сурсів, які людина, розпочинаючи виробництво, бере у при- РОДИ. Це орні площі, територія, на якій розміщустьвя ви- робництво, родовища мінеральних р — "в, залучених до виробництва. Людські ресурси охоп- люють фізичні можливості та розумові здібності людей, їхній освітній і професійний рівень, виробничий досвід.25Капітал — це узагальнююче визначення майна (засобів виробництва), що належить підприємцям або іншим влас- никам і використовується для створення товарів і послуг. Матеріально-речовий зміст капіталу становлять засоби ви- робництва. Капітал існує лише в процесі продуктивного використання — тоді, коли приносить своїм власникам доход.4. Особливим фактором виробництва є здатність до під- приємництва, яка розкривається через сукупність таких здібностей людини, як уміння виявляти ініціативу в нала- годженні справи, організовувати процес виробництва, ри- зикувати в момент його організації чи перебудови.5. Окремим фактором виробництва вважається інфор- мація, необхідна для його функціонування.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ Ї ЗАВДАННЯ1. Земля одночасно є і засобом, і предметом праці. Опишіть таку ситуацію, коли земля є засобом праці, і таку — коли є предметом праці.2. Працездатне населення України в недалекому минулому було так роз- поділене за галузями економіки:Галузі1985 р1993 ркількістьЇ//0кількістьЇ//0чоловік, тис.чоловік, тис.Промисловість і будівництво100008800Сільське і лісове господарство54004900Транспорт і звязок2 1001 600Торгівля і громадське харчуван- ня, матеріально-технічне по- стачання і збут, заготівлі20001 700Охорона здоровя, фізкультураі спорт, соціальне забезпечення1 3001 500Народна освіта, культура 1 ми- стецтво, наука і наукове обслу- говування29002700Iнші галузі1 9002200Усього2560023400Виконайте такі завдання: 1) заповніть колонки 3 і 5, тобто розрахуйте, який процент становили зайняті у кожній з галузей; 2) визначте, які зміни у структурі зайнятості відбулися за 8 років. 3. Як пояснити, чому, незважаючи на вдосконалення техніки та її впровад- ження у виробництво матеріальних благ і послуг, роль людини у виробництві не зменшується?26Тема 4. Обмеженістьвиробничих ресурсів. Проблема економічного виборуРозвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, що у кожний момеит часу суспільство володіє лише певним об- сягом виробничих ресурсів, миттєве збільшення яких є ие- реальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою; як розподілити їх таким чииом, щоб досягти найкращого результату, тобто як створити таку кіль- кість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задо- вольнити потреби?Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду цієї про- блеми, домовимось, що поняття і ми для спрощення вважатимемо тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність. Фактор (від латинського їасіог — той, що робить), або чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс (від французь- кого ге88оигсе — цінність, запас, джерело засобів) потен- ційно може стати фактором.Пригадаємо, що факторами виробництва, а отже, і ви- робничими ресурсами є земля, праця, капітал та здатність до підприємництва.Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і не- відтворювані.До відтворюваних виробничих ресурсів нале- жать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина зявляється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої діяльності.До невідтворюваних виробничих ресурсів нале- жать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України. ЇЇ найбільше багатство — чорноземи — перебувають у жахли- вому стані, а головну водну артерію — Дніпро — перетина- ють , створені греблями кількох гідроелектро- станцій. Для відтворення цих напівзиищених ресурсів потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття.27Виробничі ресурси обмежені, одні — відносно, інші — абсолютно.Віднесна обмеженість існує тому, що потреби виперед- жать можливості виробництва, а останні обмежені наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин об- меженості ресурсів стосується лише одного боку проблеми. Необхідно також зазначити, що окремі види ресурсів, і на- самперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже, раніше чи пізніше настане час їх вичерпання. Вчені вже підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля й інших корисних копалин та строки їх вичерпання. Обмеже- ними є площі чорноземів, лісів, водойм, басейнів річок. Щодо цих ресурсів можемо говорити про їх абсолютну обмеженість.Обмеженість виробничих ресурсів зумовлює появу цілої низки складних економічних процесів і ситуацій. По-пер- ше, в кожний дайми момент при досягнутому рівні наукв- во-техмічиого прогресу наявні виробничі ресурси обмежу- ють виробничу діяльність. По-друге, виникає потреба в пркскорвяні технічного прогресу, який допомагає вводити в обіг усе нові й нові ресурси. По-третє, виникає необ- хідність всебічної економії виробничих ресурсів, ефектив- ного і раціояалмюго їх використання. I, по-четверте, ак- туальною стає проблема вибору виробничих ресурсів і пошуку альтернативних варіантів їх використання.Для характеристики стану використання ресурсів вжи- вають поняття і .Повна зайнятість ресурсів означав, що всі придатні ресурси використовуються у виробництві. Придатність же ресурсів до використаная визначається їх фізичним станем I соціальними обставинами. Якщо йдеться про трудові ре- сурси, тобто про працівників, то придатними до роботи є особи в працездатному віці. Його тривалість, продовження або змояшення залежать і від суспільства: добробуту, си- стеми охорони здоровя, державного законодавства. Сус- пільство також визначає придатність до використання таких ресурсів, як земля, виробничі фонди. Так, частина орних авмвль свідомо вилучається із сівозміни під пар. Може виникнути потреба в зупинці цеху з метою його технічної реконструкції або на період економічних криз.Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ре- сурси суспільства використовуються в такій комбінації і на такій техиічній основі, що забезпечують найбільший економічний результат.28В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, п- ред суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пвшуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраці- ональнішого їх використання. Соціально-економічні орієн- тири цього процесу, тобто його цілі, такі; 1) задоволення по- треб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація процесу споживання; 2) збереження й охорона навколиш- нього середовища; 3) економія ресурсів; 4) зростання віддачі ресурсів; 5) здешевлення продукції та послуг; 6) удоскона- лення виробництва; 7) забезпечення перспектив розвитку виробництва і суспільного споживання.Загальним орієнтиром у виборі альтернативних варіан- тів використання ресурсів є досягнення повної їх зайнятості і повного обсягу виробництва.Таблиця 2Альтернативні варіанти використання ресурсів на виробництво засобів виробництва і предметів споживання за умови повно? зайнятості ресурсівНапрями використання ресурсівВ.аріантивиборуреувавАВС0ЕЗасоби виробництва, тис. умов. од.605545ЗО0Предмети споживання, тис. умов. од.01020зо40Проілюструємо вибір альтернативних варіантів викори- стання ресурсів на виробництві засобів виробництва і пред- метів споживання. Приймемо за умову 5 варіантів вико- ристання ресурсів з відповідною комбінацією Л, В, С, , Е (див. табл. 2). Варіант А передбачає, що наявні ресурси використовуються винятково для виробництва засобів ви- робництва Сіх було створено 60 тис. умовних одиниць), варіант Е — для виробництва предметів споживання (їх було створено 40 тис. умовних одиниць). Такі варіанти не можуть бути прийняті як реальні. В, С, О є проміжними варіантами використання ресурсів: із збільшенням частки одного виду продукції частка іншого виду зменшується, і навпаки.Оптимальний варіант вибору і використання ресурсів має прагнути до такої їх комбінації, яка б забезпечила необхідний фонд особистого споживання і водночас фонд виробничого споживання, що використовується для вгдш-29кодування спожитих засобів виробництва і впровадження додаткових. Переключаючи ресурси на виробництво пред- метів споживання, суспільство скорочує можливості для створення засобів виробництва, і навпаки.Якщо перенести дані таблиці 2 на графік, то матимемо криву виробничих можливостей (див. мал. 11). Виробницт- во засобів виробництва розміщено на вертикальній осі, а предметів споживання — на горизонтальній. Точками А, В, С, О, Е позначені можливі варіанти вибору ресурсів. Зєднавши ці точки, дістанемо криву виробничих можли- востей. Вона визначає певну межу виробництва засобів виробництва і предметів споживання за наявних ресурсів.Рухаючись по кривій, спостерігаємо різні варіанти у комбінації ресурсів. Так, у точці В ресурси розподіляються так, що з них буде вироблено 55 тис. умовних одиниць засобів виробництва і 10 тис. умовних одиниць предметів споживання. Варіант у точці В передбачає поділ ресурсів між обома групами в пропорції, яка забезпечить вироб- ництво ЗО тис. умовних одиниць, як засобів виробництва, так і предметів споживання.Будь-яка точка, що лежить ліворуч від кривої вироб- ничих можливостей (наприклад, точка К), означає неповне використання ресурсів, що є небажаним для суспільства. Вихід із цього становища — перебудова галузевої чи те-6ПА50- , тим, близьке до поняття сімейного господарства у звичному для нас розу- мінні: люди, повязані родинними звязками, мають спільні доходи і спільно їх використовують. Але в ринковій еко- номіці домогосподарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а і є власниками та постачальниками всіх ресурсів: землі, праці, капіталу, здатності до підприємництва.Кругообіг ринкової економіки починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю, капітал і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до підприємств, які, розподіливши та поєднавши їх певним чином, створюють товари та по- слуги. Останні, опинившись на ринку товарів і послуг, стають обєктом попиту і подальшого споживання домо- господарств.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Цим завершується перше (на нашій схемі — внутрішнє) коло кругообігу ринкової економіки.Друге коло кругообігу починається з підприємств. Під- приємства, здійснюючи витрати, виступають на ринку ре-2>35 Малюнок 13. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у ринковій економіцісурсів як покупці. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, воии сплачують їм доходи: заробітну плату, ревту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходя, здійс- нюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товаре та послуги. Підприємства, які ці товари та послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації. Які особливості має ринкова економіка? По-перше; домогосподарства і підприємства беруть участь у кругообігу як самостійні і незалежні субєкти господарювання, що мають власні інтереси. Ніхто спеці- ально не займається координацією їхньої діяльності. По- друге, домогосподарства і підприємства одночасно діють як покупці і як продавщ. На ринку ресурсів домогоспо- дарстаа пропонують працю, землю, капітал і здатність до щдприємюіцтва, а підприємства визначають свій попит на них. На ринку продуктів вони міняються місцями: підпри- ємства пропонують товари та послуги, а домогосподарства визначають свій попит на них. По-третє, подвійним звязок домогосподарств та підприємців і через ринок ресурсів, і через ринок продуктів за6е ринку. На першому ринку представлені держава та споживачі, на другому — виробники та спо- живачі.Єдиним власником усіх ресурсів (включаючи частково і ресурс праці) є держава. У командній економіці держава стає розпорядником ресурсу праці, тому що можливості громадян пересуватись обмежуються системою паспортної прописки, немає альтернативних можливостей, крім дер- жавних підприємств, для використання здатності людини до праці. Держава забезпечує виробників засобами вироб- ництва через прямий їх розподіл. Виробники створюють продукт, який є власністю держави. На цьому завершується перше (мале) коло кругообігу планової економіки.Частину одержаного від виробників продукту (предмети особистого споживання та деякі послуги) держава постачає на псевдоринок споживання. Псевдоринком його називають38 Малюнок 14. Кругообіг ресурсів, продуктів, доходів у плановій економіцітому, що обсяги та структуру виробництва тут визначають не безпосередньо споживачі, а держава, ціни ж формуються не під впливом попиту і пропозиції, а розраховуються цен- тральними плануючими органами. Товари та послуги отри- мують споживачі, які віддають свою працю державі. Держа- ва відшкодовує споживачам витрати на відтворення робочої сили у формі централізовано визначеної заробітної плати та безоплатних послуг в освіті й охороні здоровя. Грошові до- ходи споживачів використовуються на придбання предметів споживання і привласнюються державою як доходи від реалі- зації. Цим завершується друге коло кругообігу.Постійними супутниками командної економіки є: дефі- цит продуктів, тобто незадоволені потреби, з одного боку, і невикористані ресурси (через неможливість досягти їх раці- онального використання в умовах централізованого розподі- лу) — з другого. Саме ці фактори породжують , тобто нелегальний, не визнаний державою, ринок. Продук- ція ринку створюється працею робітників у робо- чий або позаробочий час на устаткуванні державних підпри- ємств з матеріалів, прихованих від державного обліку. Таке приховане виробництво стає логічним наслідком незацікав- леності виробників у інтенсивній і продуктивній праці на офіційних засадах. У прихованому виробництві створюються товари та послуги, які реалізуються на ринку за кошти, що їх споживачі не могли в державній торгівлі. Виробники отримують додаткові, невраховані дер- жавою доходи, споживачі — потрібні їм товари. Цим завер- шується третє коло кругообігу.39Які ж особливості має командна економіка?По-перше, виробники і споживачі, які беруть участь в економічному кругообігу, повністю залежать від рапень цен- тральних плануючих органів щодо розподілу ресурсів, обсягів виробництва, цін на товари та послуги, доходів тощо.По-друге, відносини виробників обмежуються звязками з державою на натуральній основі: ресурси — продукти. Це гарантує стабільність їхньої діяльності і виключає мож- ливість банкрутства.По-третє, кругообіг планової економіки гарантує рів- ність розподілу доходів і продуктів у межах, визначених державою, але він не забезпечує еквівалентності обмінів, бо позбавлений механізмів обєктивної оцінки. Виробники, які, одержуючи від держави ресурси, повністю реалізують свої можливості, опиняються у гіршому становкщі, ніж ті, хто їх приховує. Централізоване визначення доходів спо- живачів і безоплатність частини послуг потенпишо містять у собі можливість безпідставної диференціації у споживанні. Нарешті, ринок, хоч і допомагає суспільству розвязувати проблему задоволення потреб, дає змогу зба- гачуватися тим прошаркам суспільства, які мають доступ до державних ресурсів.По-четверте, відносини споживачів з державою грун- туються на обміні: праця — зарплата та безоплатні по- слуги. Цей безпосередній звязок міг би забезпечити іде- альний розподіл за двох умов: а) якби існував механізм безпосереднього виміру і зіставлення праці; б) якби отри- мані доходи можна було вільно обміняти на товари та послуги. Однак ні першої, ні другої умови командна еко- номіка не забезпечує.Розглянемо принципи планової (командної) економіки, за якими вона функціонує.Принцип перший — централізм. У командній еко- номіці централізм реалізується через привласнення дер- жавою ресурсе, їх розподіл, а також через визначення цій і доходав. Засобом централізму стало всеохоплююче планування. Процес планування розпочинався з визначен- ня пятирічних завдань, продовжувався коригуванням їх на рівні окремих галузей, підприємств та узгодженням внесених змін і завершувався розробкою річних планів і доведенням їх як обовязкових показників діяльності до міністерств та підприємств.Принцип другий — ієрархія. Всі відносини командної економіки грунтуються на субординації, підпорядкуванні інтересів нижчих ланок (окремих споживачів, виробників)40інтересам вищих (галузевих міністерств, територіальних обєднань), держави в цілому.Принцип третій — зрівняльність. Командна еконо- міка обмежує діиференціацію доходів, тобто зрівнює доходи більшості споживачів. Людина є лише неповним власником своєї здатності до праці. Вона не отримує доходів як власник землі чи капіталу. Явище ж підприємництва вза- галі розглядається як нелегальне і може реалізуватися тільки завдяки ринку. Зворотним боком зр- няльності є те, що вона гарантує певний невисокий рівень споживання для всіх і забезпечує інтереси тих, хто не може, не хоче або ве вміє працювати краще. Зретяяльність і гврантованість споживання позбавляють зацікавленості у досягненні вищих результатів праці.Чи має командна економіка свої переваги? Так, має. Вона, по-перше, може швидко нагромаджувати виробничі ресурси і перерозподіляти їх на користь деяких пріоритет- них напрямів чи галузей, а по-друге, позбавитись явиого безробіття та очевидних злиднів, забезпечити всім певний рівень освіти і медичного обслуговування.Переваги планової економіки не перевищують її недо- ліків, головними з яких є: нездатність забезпечити тех- нічний прогрес та раціональне використання ресурсів, не- свобода у виробництві і споживанні, низький рівень задоволення потреб. Саме через ці недоліки практично всі країни з командною економікою відмовилися від її прин- ципів і намагаються надолужити втрачені можливості шля- хом переходу до ринку.Економічна система більшості країн світу є мішаною. Це означає, що в нй ринкові принципи реалізуються не у чистому вигляді. Причиною цього є недоліки ринкової економіки, їх негативний вплив на життя сусиільства може бути помякшений державним регулюванням, причому дер- жава частково бере ва себе ті функції, що властиві їй у командній економіці, а саме:а) перерозподіляє декади за допомогою податків і фор- мує фонд централізованих коштів;б) стає властаком частини виробничих ресурсів і під- тримує підприємства державного сектора;в) фінансує виробництво суспільних благ: освіту, куль- чУРУ. фундаментальні дослідження, забезпечення громад- ського порвдсу;г) впливає на перерозподіл ресурсів між галузями для запобігання спадам виробництва і безробіттю.41ПIДСУМКИ1. Залежно від того, як координується діяльність субєктів економічних відносин, розрізняють ринкову і планову (командну) економічні системи.2. Кожній системі властиві свої особливості економічного кругообігу, тобто взаємозвязаного руху ресурсів, про- дуктів, доходів.3. Кругообіг у ринковій економіці має такі особливості:здійснюється між домашніми господарствами та вироб- никами; відбувається при посередництві ринку ресурсів і ринку продуктів; узгодженість дій забезпечується від- повідністю ресурсів і доходів, доходів і продуктів.4. Ринкова економіка грунтується на принципах еко- номічної свободи, конкуренції, автоматизму регулю- вання.5. Кругообіг у плановій (командній) економіці має такі особливості: здійснюється між державою, виробниками та споживачами; відбувається частково на натуральній основі, а також при посередництві псевдоринку предметів споживання та ринку; узгодженість дій забез- печується централізованим розподілом ресурсів, визна- ченням обсягів виробництва, цін і доходів.6. Планова (командна) економіка грунтується на прин- ципах централізму, ієрархії, зрівняльності.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Охарактеризуйте окремо для ринкової економіки: а) внутрішнє коло кругообігу, що відображає рух ресурсів і товарів; б) зовнішнє коло кру- гообігу, що відображає рух грошових доходів домашніх господарств і під- приємств.2. Які фактори забезпечують узгодженість дій економічних субєктів у рин- ковій економіці? Виберіть правильні відповіді:а) Виробники та споживачі дістають інформацію, стежачи за коливан- ням цін, і використовують її у своїй діяльності.б) Держава орієнтує підприємців щодо напрямів їхньої діяльності.в) Кожний виробник і кожний споживач керується у своїй діяльності спільними інтересами.г) Iснує відповідність між доходами домогосподарств як власників ресурсів та їх витратами як споживачів, з одного боку, і між витратами підприємств на придбання ресурсів і їх виручкою від реалізації — з іншого.3. Заповніть таку таблицю;4?Економічні системи"Тереваги (можливості)Недоліки (обмеження)Ринкова112233Планова (командна)122334. Протягом усіх років існування адміністративної економіки їй оув власти- вий так званий ринок. Держава боролася з ним засобами адміні- стративно-правового та морального тиску, але позитивних наслідків ця бо- ротьба не мала. Поясніть цей фактIIРозділРИНКОВА ЕКОНОМIКА ТА П ФУНКЦIОНУВАННЯУ попередній темі ми ознайомилися з принципами органі- зації ринкової економіки та особливостями кругообігу в ній ресурсів, продуктів і доходів.У цьому розділі розглянемо конкретний механізм функ- ціонування ринкової економіки.Після вивчення розділу визнатимете:як ринок розподіляє виробничі ресурси, задовольняє потреби і оцінює створене;яку роль в організації економічного життя суспільства відіграють гроші;які установи забезпечують функціонування ринку;за якими принципами власники ресурсів отримують свої доходи: зарплату, ренту, процент і прибуток.Тема 1. Як ринок розвязуєосновні проблеми економікиВизначення економіки як науки вибору відбиває її найха- рактернішу ознаку, яка полягає в тому, що дійові особи еко- номічного ЖЕГТЯ іювсяхчас змушені розвязувати безліч про- блем, повязаних з необхідністю вибору.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Скорочувати чи збільшувати обсяги виробництва, споживати чи заощаджу- вати, купувати чи утриматись, придбати нове чи скористу- ватись старим — лише мізерна частка економічних проблем.Економічна теорія обрала три проблеми, що дістали назву головних або фундаментальних: що виробляти. як вироблятиі для кого виробляти?44Чому саме ці проблеми вважаються головними? Тому, що вони стосуються всіх економічних систем різних край і в різні часе. Крім того, всі інші проблеми є, до певної міри, похіданми від них. Нарешті, ці проблеми поствготь перед усівю економікою і перед кожним окремим вироб- ником.Зясування цих проблем тісно повязано з ироблемою вибору альтернативних варіантів використаягя ресурсів, про що йшлося в першому розділі. Саме проодема: змушує суспіль- ство шукати найефективніші варіанти організацій вироб- ництва і розподілу матеріальних благ.Яким же чином головні економічні проблеми розвязує ринок? Почнемо з першої проблеми — що виробляти?Природно припустити, що хтось або щось має допомогти виробникам (фірмам) у вирішенні питання, які товари виробляти і скільки їх потрібно. В адміністративяо-команд- ній системі, по суті, це розвязували центральні державні органи, які основні виробничі показники для підприємств. У ринковій економіці це питання розвязує сам ринок, здобуваючи інформацію в процесі прямих кон- тактів виробників (продавців) і споживачів (покупців). Ринок створює оригінальний ринковий механізм врахуван- ня потреб покупців. Їхні фіксуються у вигляді грошових витрат на купівлю того чи іншого товару, тобто відбувається карбованцем, рублем, доларом тощо. Якщо, наприклад, потреба в якомусь товарі зростає (у звязку зі зміною способу життя людей, їхніх смаків, рівня доходів тощо), це проявиться у зростанні маси по- купок, збільшенні суми грошових витрат на придбання цього товару. Щоб задовольнити зрослі потреби покупцю, необхідно збільшити виробництво даного товару, що під- вищить попит і цяу на відповідні ресурси. Зовсім іншим буде стан справ, коли з якихось причин попит на даний товар знюиться. грошима зорієнтує вироб- ників на те, щоб виробництво цього товару зменшити, а ресурси використати в іншій комбінації.Отже, грошима — це не що інше, як вияв споживчого попиту, певна заявка виробникам ва той чи ін-. ший товар і в тій чи іншій кількості. спожива- чів відбувається постійно (щодня, щомісяця і т. д.), а інфор- маційна база для визначення що виробляти включає всіх споживачів. Таким чивом, ринок створює досить надійний механізм виробничої орієнтації підприємств, оскільки в його основу покладено безпосередні потреби людей.45Пояснимо механізм відповіді ринку на питання що виробляти? на прикладі. Нехай на ринку зявилися три продавці трьох різних товарів. Перший виніс 10 виробів по 10 грошових одиниць, другий — 5 виробів по 20 і третій — 20 виробів по 5 грошових одиниць. Споживачі відреагували на товари так:а) виник додатковий попит на перший товар, і всі 10 виробів було продано по 15 грошових одиниць;б) потреби споживачів збіглися з пропозицією другого виробника, і його 5 виробів було продано по 20 грошових одиниць;в) потреба у третьому товарі виявилася значно нижчою, ніж пропозиція, тому було продано всього 10 виробів по 4 грошові одиниці.Отже, ринок засвідчив необхідність розширення обсягів виробництва першого товару та скорочення обсягів тре- тього і зорієнтував на перерозподіл виробничих ресурсів на користь першого виробництва.Друга проблема — як виробляти? Вона повязана з організацією виробництва, поєднанням ресурсів, техноло- гією виробництва. В її розвязанні вихідним пунктом також є грошима, коли безпосередні споживачі, купуючи товари на ринку, дають сигнал виробникам, що виробляти, а отже, які види ресурсів використовувати і в якій комбінації. Проте повна відповідь на питання як виробляти? в ринковій економіці можлива лише з ураху- ванням такого явища, як конкуренція між виробниками (фірмами). Саме конкуренція виявляє, які фірми можуть забезпечити виробництво даного товару і якої якості, за- лежно від застосовуваних технологій і форм організації праці. Завдяки цьому витримується важлива умова — за- безпечення найменших витрат виробництва, зростання його прибутковості.Пояснимо ринковий механізм визначення того, як ви- робляти, на прикладі. Нехай виробництво певного товару забезпечується трьома підприємцями. Перший застосовує таку технологію й організацію виробництва, що витрати землі, пралі і капіталу становлять 80 грошових одиниць, другий — 100, третій — 120. Ринкова ціна встановилася на рівні 10.5 грошових одиниць. Це означає, що третій виробник не відшкодує своїх витрат і матиме збитки. Другий отримає прибуток у розмірі лише 5 грошових одиниць, тобто досить низький. Лише третій виробник, відшкодувавши витрати, матиме нормальний прибуток. Та- ким чином, ринок засвідчив, які технологія й організація46виробництва мають бути взірцем, тобто як треба виробляти, щоб залишитися на ринку.На розвязання питання як виробляти? дуже впливають ціни на ресурси (землю, капітал, працю, здатність до підприємництва). Зміна цін на будь-який з ресурсів може спонукати фірму відмовитися від однієї технології (комбі- нації ресурсів) і віддати перевагу іншій.Третя проблема — для кого виробляти? її розвязання залежить від орієнтирів самих споживачів, їхніх бажань і можливостей купити той чи інший товар. В основі тут лежать грошові доходи споживачів, величина яких зале- жить від рівня цін на ресурси (заробітна плата та ін.). Бажання придбати певний товар і можливості покупців також залежать від величини цін на виготовлені продукти, їхньої готовності віддати перевагу певним продуктам-за- мінникам.Пояснимо цей механізм на прикладі. Нехай певний продукт купують три споживачі з різним рівнем доходів. Перший може витратити на нього 100 грошових одиниць, другий — 250, третій — 375. В результаті подорожчання ресурсів ринкова ціна продукту зросла зі 100 до 125 грошових одиниць. Через це перший споживач вибуває із числа покупців даного продукту. Другий і третій спо- живачі, що мають вищі доходи, зберігають обсяги спо- живання.Отже, в цьому випадку на питання для кого виробляти? ринок відповів скороченням кола споживачів.Підсумовуючи, можна зробити висновок, що в умовах ринку вибір того чи іншого варіанта використання ресурсів, тобто спрямованості виробництва, а отже, відповіді на питання що виробляти! як виробляти? і для кого ви- робляти? визначається самими споживачами, які взаємо- діють з виробниками як покупці і продавці. Роль еконо- мічних орієнтирів для підприємств і фірм виконують ціни, витрати виробництва, розміри доходів та прибутку.Здавалося б, оскільки рішення приймаються виробни- ками і споживачами самостійно, то в економіці будуть хаос, анархія, диспропорції, великі втрати ресурсів. Проте, як свідчить історичний досвід, цього не буває. Незважаючи на певні недоліки, розвинута ринкова система в цілому забезпечує внутрішній порядок і стабільність. А розвязання найскладніших економічних проблем вона здатна здійсню- вати набагато краще, ніж адміністративно-командна систе- ма, бо опирається на економічні інтереси як споживачів, так і виробників.47Постає ще одне важливе питяння, яке тісно повязане із свособом розвязання ринком основних економічних про- блем: чи має ринкова система кеобкідні вяутришн мсха- шзми для свого вдосконалення, розвитку? Відповідь: так, має. Постіяио орієнтуючись на ривок та економічні важелі (ціни, витрати виробництва, доходи, прибуток), перебува- ючи у відносинах конкуренції, виробники (підафиємства, фірми) змушені систематично шукати адьтериатиюгі варі- анти викорастаяяя ресурсів. Саме тому воші впроваджують нову техніку, прогресивні технології, передові форми ор- ганізації праці тощо.Розвязаная основних економніших проблем у будь-якій ежономїчшй сжтемі передбачає чсямиии мехашзм контролю. В адмішстратявво-командній системі ці фую-цй виконують державні управлінські органи. Контроль тут має нееконо- мічний характер. В економічній системі ринкового типу головні контро-аьиі фушщі виконує сам ринок. Через си- стему пін, доходи, прибуток виробники (вддаряемства, фір- ми) одержують інформацію вро те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, і відповідно регу.лоють використання ресурсів, усі питання організації і структури виробництва, його технічного оновлення тощо. Якщо з жихось причин виробники ринку, це обернеться для них — нереалізованою щю- дукцією, зниженням доходів чи навіть збитками, втратами ресурсів, послабленням конку реятосироможяості.Наведемо приклад. Ціна на взуття моделі А на ринку знизилась із 100 до 50 грошових оданидь. Якщо якість продукції і смаки ікжушцв залинвілися незмінними, то цей сигнал свідчитиме, що вадбулося оевве теренасиченик ринку взуттям цієї моделі (припустимо, що зідвснвеиня попиту до пропозиції становить лише 70 %). Як мають на це зреагувати проаавці-ввробиики? Очевидно, скорочу- ючи до відповідної потреби виробництво і проповввію. Якщо ж вони цей свгнал не сярнимуть і вироблятимуть взуття в тому ж обсязі, це призведе до ще більшого перенасичення ринку цією моделлю. Може тралитися, що відношення ринкового попиту хо репозиції знизиться до 60 %, а ціна взуття — до 40 грошових одиниць. Втрати продавців-виробників на одній вірі взуття становитимуть 60 грошових гздиниць. Будуть втрачені також ресурси, що їх використали на нереалізовану частішу взуття.Важливо усвідомити, шо ривок здіисвює свої контрольні функції в економіді особливим свособом, поєднуючи при- ватні і суспільні інтереси. Виробники і постачальники ре-48сурсів, покуиці товарів зявляються на ринку,:свої власні інтереси: реалізувати продукцію й одержати прибуток або купити товари. Оаяак усі вони діють у таких умовах взаємне залежності, що їхні індивідуальні інтереси можуть бути реалізовані лише в межах загальних потреб, тобто суспільних иггересів.Реалізація індивідуального інтересу можлива лише в ре- зультаті взаємодії з іншими людьми. В цьому проявляється контроль ривку, який спрямовує дії окремих ін/іртидів (ви- робіяків, покупців). Це — контроль невидимий, без кон- тр люючих органа, же самоконтроль. Це явище А. Сміт на-зав ривку.У ринвовому механізмі контролю особлива роль від- водиться конкуренції. Яклво рийок сигналізує виробникам товарів і власникам ресурсів про бажання споживачів, то конкуренція сприяє тому, щоб це бажання викону- валося найефектирніше. Конкуренція змудіус виробників знаходити прогресивніший спосіб організації виробницт- ва, можливості впровадження передової техніки і нових технологій, альтернативні варіанти використання ресур- сів тощо. Бажання дістати особисту вигоду підштовхує виробника якомога швидше реагувати на зміни в потребах суспільства. Конкуренція стимулює збільшення масшта- бів виробництва, зниження витрат, поліпшення якості продукції.Вище йшлося про , конкуренцію, коли в русі цін, ресурсів, формуванні доходів відсутні гальмівні фактори і панує принцип вільного ціноутворення. Насправді ж, конкуренція завжди відхиляється вад доско- налої, особливо з виникненням моногхиий, які можуть впливати на ціни в неконку рентний спосіб. У звязку з цим у країнах з рейковою економікою держава обмежує негативний вплив різних факторів ? ; конкуренцію (анти- монопольне законодавство тощо).Крім того, держава бере у час; ? у процесі кругообігу ресурсів, продукції та доходів, здійснює регулювання еко- номіки як цілого, виступає гарантом забезпечення міні- мального життєвого рівня людей.Тому повна характеристика того, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, а також механізму кон- тролю в ринковій економіді передбачає зясування і вра- хування всіх особливостей сучасної конкуренції і сучасного ринку, впливу економічної діяльності держави.49ПIДСУМКИ1. Будь-яка економічна система розвязує три фунда- ментальні проблеми: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Розвязання їх тісно повязане між собою і з проблемою альтернативного вибору ресурсів.2. Ці фундаментальні проблеми по-різному реалізуються ринковою й адміністративно-командною системами. В умо- вах першої визначальну роль відіграють ринкові механізми, другої — державні органи й адміністративні методи.3. У розвязанні проблеми що виробляти першочергове значення має грошима, тобто визначення споживачами свого попиту на ті чи інші товари.4. У розвязанні проблеми як виробляти вирішальне зна- чення має конкуренція виробників, у процесі якої від- бувається відбір економічними методами ефективніших технологій і форм організації праці. Певну роль тут ві- діграють також ціни на ресурси.5. Головним орієнтиром у розвязанні проблеми для кого виробляти є величина доходів окремих індивідів чи груп населення. Значну роль відіграють також ціни на готові товари та смаки споживачів.6. Незважаючи на те, що у розвязанні основних еконо- мічних проблем що виробляти, як виробляти, для кого виробляти бере участь багато виробників та споживачів, це не призводить до хаосу й анархії. Розвинутий ринок забезпечує внутрішній порядок і стабільність, а також включає необхідні внутрішні механізми свого вдоскона- лення і розвитку.7. Найважливішою особливістю механізму контролю в ринковій економіці є те, що він діє за принципом , тобто функції контролю здійснюють самі учасники ринку на основі реалізації їхніх економічних інтересів. У здійсненні контрольних функцій велику рольвідіграє конкуренція.8. У реальній ринковій економіці завжди діє ряд факторів, які стримують конкуренцію і вільну гру цін. Цю дію також потрібно враховувати.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯI. Ринкова економіка розвязує три фундаментальні проблеми завдяки трьом ринковим механізмам. Використавши дані колонок, стрілками вкажіть, який механізм відповідає якій проблемі.50Фундаментальні проблемиРинкові механізмиекономікищо виробляти?конкуренція між виробникамияк виробляти?розподіл грошових доходів споживачівдля кого виробляти? грошима2. Що означає термін ринку? Стосується він розвязання якойь однієї з фундаментальних проблем економіки чи всіх разом?3. Ринкова ціна на товар визначає, що нормальними є витрати виробництва на різні 100 одиниць. Використавши дані таблиці, визначте, яку з можливих технологій змушений обрати виробник під тиском ринку.Види ресурсівЦінаОДИНУіці ресурсіву разіодиниці3астосуванняресурсутехнологіїтехнологіїтехнології№ 1№ 2№ 3Земля5645Праця410815Капітал312109Здатність допідприємництва4121Тема 2. Попит, пропозиція, ринкова цінаЗясовуючи, як ринок розвязує фундаментальні економічні проблеми, ми дізналися, що вирішальну роль у мотивації дій виробників і споживачів відіграють ціни, доходи споживачів і прибутки підприємців. Тепер довідаємось, яким чином фор- мується ринкова ціна. Розглядатимемо ринок окремого то- вару і вважатимемо, що має місце нічим не обмежена кон- куренція.Головними факторами у формуванні ціни є попит і пропозиція. Підтвердження цього можна знайти на будь- якому ринку товарів. Укладання угоди купівлі-продажу передбачає домовленість про ціну. ! продавець, і покупець прибувають на ринок з власним уявленням про ціну та обсяг продукції, що може бути куплена (продана), а до- мовитися вони можуть про зовсім іншу ціну. Саме такий ринок найкраще демонструє процес погодження інтересів.Отже, ринкова угода, яка передбачає домовленість про Ціну, відбувається за умови, коли бажання покупців при- дбати товар збіглося з бажанням продавців його продати.51Рішення (бажання) покупці> придбати товар і є попи- том. Рішення (бажання) продавців продати товар нази- вається пропозицією (або щкіяоиуванвям).Пввит. Серед багатьох факторів, які можуть вплинути на попит, наигожжнішкмм є ековомічні:1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

ціна нашого то- вару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та упо- добання вокуіщів, очікування покупців.Якщо зафіксувати всі факторе, крш ціни вашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дао інших факторів, то матимемо залежність, що називається функ- цією попиту від ціни. Записати це можна так:Оо = г(Р),де Оо — обсяг попиту ва певний товар, або макси- мальна кількість одиниць товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; Р — ціна цього товару,Спираючись на власний досвід, кожний з вас може засвідчити: чим вища ціна на товар, тим мешший попит, і, навпаки, чим менша ціиа, тим більший попит. Цю прнчикно-наслідкову залежність іноді називають законом попиту. Проілюструємо цей закон на прикладі формування індивідуального попиту на зерно пшениці, використавши абстрактні дані (див. табл. 5).Таблиця 5Попит індивідуального покупця на зерно пюения.іIйна за 1 ц зерна, грошовмхВеличина попиту, цодиниць50010400!5300252004010060Якщо ціна 1 ц швениф буде 500 грошових одиниць, то споживач предявить на ринку попит на 10 ц зерна за місящь, а якщо ціна буде 400 грошових одиниць — уже на 15 ц. Ще ииіпий иоокт вставовлюватиметься на шве- нхцю, ходи ціка на иеї зважуватиметься до 300, 200, 100грошових ояякиць.Переаісши дані таблиці на графік, матимемо криву індавадуального повиту на зерво пшенїщі (див. мал. 15). На графіку показники ринкової ціни зображено на верти-52Р ,0500 400-I 300ПIЯ- 9ПП-,01005I(3 10 2ЇЬ зі0 400 4о тЬ с?Малюнок 15. Крива індіюідуального попит) на зерно пшеницікальній осі, а величину попиту на зерно (тобто бажання придбати зерно за такою ціною) — на горизонтальній.Крива індивідуального пошггу 0В спускається вниз і вправо, виявляючи обернено пропорційну залежність між величиною попиту і ціяою. Рухаючись по кривій вниз чи вгору, спостерігаємо різні варіанти визначення величини попиту залежно від рівня ціни.Пропозиція, Серед факторів, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі: ціна даного товару, ціни інших товари), застосовувана технологія, по- датки, дотації виробникові.Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни нашого товару, то матимемо функцію пропозиції. від ціни, яку можна зобразити так:Ох = г(Р),де Оз — обсяг пропозиції товару за певний час, або максимальна кількість певного товару, що його згодні за- пропонувати продавці за певну ціну; Р — ціна цього то- вару.Досвід господарювання засвідчує: якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару, тобто обсяг його пропоащії зростає саме тоді, коли зростає ціна. Iноді "аку залежність називають законом пропозиції. Як і у випадку з попитом, проілюструємо її прикладом форму- вання індивідуальної пропозиції зерна пшениці, викори- ставши абстрактні дані (див. табл. 6).53Таблиця 6Пропозиція зерна пшениці індивідуального виробникаЦіна за 1 ц зерна, грошовихВеличина пропозиції, цодиниць50032400ЗО30025200151000Уявімо, що є 5 можливих варіантів ціни на зерно пшениці — від 100 грошових одиниць за 1 ц до 500 грошових одиниць за 1 ц. У разі найвищої ціни (500 грошових одиниць за 1 ц зерна) сформується і найвища пропозиція (32 ц зерна за місяць). Якщо ринкова ціна одного центнера пшениці знизиться до 200 грошових оди- ниць, то відповідно знизиться і його пропозиція (до 15 ц за місяць). Якщо ціна на зерно буде 100 грошових одиниць за 1 ц, ніхто із фермерів взагалі не продаватиме пшеницю.Перенесемо дані таблиці 3 на графік (див. мал. 16). На графіку рівень ринкової ціни показано на вертикальній осі, а величину індивідуальної пропозиції — на горизон- тальній.Крива пропозиції 85 (пшениці) піднімається вгору і вправо, що означає пряму залежність пропозиції від рівня ціни. Рухаючись по кривій, можна спостерігати різні ва- ріанти зміни величини пропозиції, що залежать від ціни.""1015 20 2ЬЗО 35сГ Величина пропозиції 54Малюнок 16. Крива індивідуальної пропозиції зерна пшениціРозглянувши такий важливий фактор попиту і пропо- зиції, як ціна товару, повернемося до інших факторів.Уже зазначалося, що попит, крім ціни певного товару, визначається цінами інших товарів, доходами покупців, смаками, вподобаннями, очікуваннями покупців. Для того щоб простежити вплив цих факторів, необхідно зафіксувати на незмінному рівні тепер уже ціну нашого товару. Гра- фічно ж зміни попиту за таких умов зображуються змі- щенням власне кривої попиту або праворуч, або ліворуч (див. мал. 17).На графіку зображено вихідну криву попиту ОоОо і дві криві попиту, що відображають вплив дії інших факторів (ОіПі та .Ог-Ог), коли ціна на наш товар залишалася незмінною (Ро).Зміщення кривої попиту праворуч (ДгДг) або ліворуч (Д;Дг) означає відповідне збільшення або зменшення по- питу, причиною чого можуть бути зміни цін інших товарів, доходів покупців, їхніх смаків та вподобань щодо нашого товару, очікувань покупців.Пояснимо можливі впливи цих факторів на попит.Ціни інших товарів можуть впливати на зміщення кривої попиту нашого товару, якщо інший товар: а) до- повнює наш у споживанні; б) є замінником нашого товару. Прикладами доповнюваних (супутних) товарів можуть бу- ти: ручка і чорнило, автомобілі і паливно-мастильні ма- теріали, компютер і програмове забезпечення, фарби і пензлі тощо. До товарів-замінників належать: кава і чай, Малюнок 17. Вплив нецінових факторів на попит55масло і маргарин, окуляри і контактні лінзи, нафта і газ тощо.Якщо відбувається зростання ціни на доиоваюваний товар, без якого споживання нашого товару взагалі не- можливе або обмежене, то попит на нього скоротиться. Отже, крвва попиту змістяться ліворуч. Навпаки, здешев- лення супутніх товарів спричинить зростання попиту і зміщення кривої праворуч. Наприклад, подорожчали фар- би. Природно, що це зменшить попит на пензя. 1, навпаки, якщо зменшилися ціни на компютерні програми, то це збільшить попит на компютери.Якщо збільшується ціна на товар-заміншнс, то попит на наш товар зростає, що відобразиться у зміщенні кривої попиту праворуч, і, навпаки, подорожчання кави збільшить пошіт на чай, а зменшення ціни на каву поверне цьому товару споживачів і зменшить попит на чай.Доходи покупців. Якщо враховувати, що зміни рівня доходів не призводять до зміни структури споживання, то збільшення доходів покупців спричиняє зміщеная кривої по- питу праворуч, а зменшення — ліворуч. Зрозуміло, що цей висновок має обмежену дію: він справедливий лшое у певних межах. Так, зростання доходів може спричинити зростання попиту на апельсиновий сік і зменшення на хліб.Смаки й уподобання. Зрозуміло, що зміяа смаків людей на користь даного товару зміщує криву попиту праворуч, а на користь інших товарів — ліворуч.Очікування. Найістотніший вплив на пооят мають інфляційні очікування. Вони можуть збільшувати попит (крива попиту зміщується праворуч) навіть тоді, коли ціна на наш товар зростає.Факторами, що визначають пропозицію (крім ціни на- шого товару), є ціни інших товарів, застосовувана техно- логія, податки чи дотації виробникові. Під впливом цих факторів обсяг пропозиції зростає або зменшується, в звяз- ку з чим крива пропозиції також буде зміщуватися ліворуч або праворуч (див. мал. 18).На графіку зображено початкову криву пропозиції 5о5о і дві криві пропозиції, що утворилися під впливом дії інших факторів пропозиції (8і8і та 5г5г), коли ціна на наш товар залишалася незмінною (Ро).Причинами зміщення кривої пропозиції ліворуч або праворуч можуть бути зміни цін інших товарів, технології, оподаткування доходів або дотації виробникові.Пояснимо можливі впливи на пропозицію цих фак- торів.56 О, О> С>2 ОМалюнок 18. Вплив нецінових факторів на пропозиціюЦіни інших товарів тоді істотно впливають на про- позицію нашого товару, коли ці інші товари є ресурсами для його створення. Як ресурсні товари, вони впливають на витрати виробництва нашого товару. Зменшення витрат призводить до збільшення пропозиції, і навпаки. Наприк- лад, подорожчання деревини призводить до скорочення пропозиції меблів. Здешевлення зерна і відповідно борошна сприятиме збільшенню пропозиції хлібних виробів. У пер- шому випадку крива пропозиції зміститься ліворуч, у дру- гому — праворуч.Застосування нових технологій має на меті економію ресурсів і зменшення витрат. А нам уже відомо, що змен- шення витрат збільшує пропозицію, зміщуючи криву про- позиції праворуч.Оподаткування може бути або пільговим і стиму- люючим, або фіскальним і стримуючим. Підприємці ре- агують на податки так само, як і на витрати. Адже податки зменшують доход, яким вони реально можуть розпоряд- жатись. Отже, збільшення податків зменшує пропозицію і зміщує криву ліворуч.Дотації, що є , тобто такими, Що збільшують доход підприємця, сприяють збільшенню пропозиції і зміщенню кривої праворуч.Зробимо проміжні висновки з розглянутого матеріалу:ч споживач і виробник зявляються на ринку з власним Уявленням про ціну і кількість товару, що його один з них має продати, а другий — купити; б) уявлення покупця формуються під впливом цін на супутні товари і товари- замінники, його доходів, смаків, уподобань та очікувань57щодо ринкових змін; в) уявлення продавця про ціни та обсяги виробництва формуються залежно від цін на ресурсні товари, застосовуваних технологій та оподаткування дохо- дів; г) обсяг попиту і пропозиції певним чином залежить від ціни даного товару: при вищій ціні попит стає меншим, а пропозиція — більшою; при нижчій ціні попит зростає, а пропозиція зменшується.Ринкова ціна. Природно уявити, що є ціна, при якій обсяг пропозиції відповідає обсягові попиту, тобто наміри покупців і продавців збігаються. Така ціна називається рівноважною, або ціною рівноваги попиту та пропозиції.Знайдемо цю ціну для нашого прикладу з пшеницею, обєднавши дані двох попередніх таблиць в одну і додавши четверту графу, яка показує, наскільки пропозиція пере- вищує попит чи, навпаки, попит перевищує пропозицію (різниця між даними колонок 2 і 3).Таблиця 7Ринкова пропозиція і попит на зерно пшениціЦіна за 1 ц,Величина пропо- Величина попи- Надлишок пропо- грошовихзиції за місяць, цту за місяць, цзиції (+),одиницьнестача пропо- зиції (-), ц5003210+22400ЗО15+15300252502001540-25100060-60У таблиці 7 подано 5 можливих варіантів установлення ціни на зерно. За умови перших двох варіантів (500 та 400 грошових одиниць за 1 ц зерна) обсяг пропозиції перевищує попит (відповідно на 22 ц і 15 ц зерна). За умови четвертого і пятого варіантів (200 та 100 грошових одиниць за 1 ц) попит перевищує пропозицію (відповідно на 25 ц і 60 ц зерна). Тільки третій варіант, що відповідає ціні 300 грошових одиниць за 1 ц, забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.Зобразимо дані таблиці на графіку (див, мал. 19). Графічне зображення даних таблиці 7 показує, що криві попиту (ВО) і пропозиції (55) перетинаються лише в одній точці (Е). Цій точці відповідає ціна рівноваги попиту і пропозиції (у нашому випадку — 300 грошових одиниць58Р лНаїїлишіакА5001 4000-9 = іу. 300);я/ 200/, //100,ч-лдефщитО 10 20 ЗО 40 50 60 оКількість зерна в місяць,тис. ц Малюнок 19 Ціна ринкової рівновагиза 1 ц зерна і врівноважуюча кількість продукту (у нашому випадку — 25 ц зерна). Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція переви- щує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ціна ниж- ча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит.Чи може в реальному житті трапитися так, що ринкова ціна буде вищою, ніж ціна рівноваги попиту і пропозиції? Звичайно, може. Але вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.Так само ринкова ціна може встановитися на рівні нижчому, ніж рівень рівноваги. В цьому разі попит пере- вищить пропозицію і виникне дефіцит, який створить про- блему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вищу ціну.Механізм ринкової конкуренції є тим реальним інстру- ментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального роз- поділу ресурсів. Підвищення ціни на певний товар дає інформацію виробникам про необхідність збільшення об- сягів його виробництва, а отже, і про доцільність перероз- поділу виробничих ресурсів на його користь. Навпаки,59зменшення ціни інформує про необхідність скорочення обсягів виробництва.Ціна рівноваги забезпечує раціоналізацію попиту по- купців, надаючи їм інформацію про те, як доцільно змінити структуру споживання, на який обсяг продукції при своїх доходах вони зможуть претендувати.Ціна ринкової рівноваги є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців, до того ж засобом дуже демократичним. Адже ніхто не змушує продавців забезпе- чувати рянок тим чи іншим товаром і правити за нього певау ціну. Так са>ю ніхто не змушує покупців купувати ту чи іншу кількість товару за певною ціною. Спільну діяльність людей організовує ціна ринвової рівноваги. В нашому прикладі йшлося про зерно. Рівноважна ціна зерна передбачає певні обсяги кого вщюбництва, відповідно до яких виробники зериа замовляють техніку, добрива, хімічні засоби захисту рослих. Виробники (+н>ськогосподарської техніки формують попит на метал, енергію, фарби, пласт- маси тощо.Чи завжди цей механізм діє безвідмовно? Ні, не завжди. Насамперед тому, що ринкова конкуренція не функціонує в чистому вигляді. У суспільстві існують певні соціальні та політичні обєднання з власними уявленнями про спра- ведливість і ціни. Пригадаймо хоча б цехові організації середньовічних ремісників, які штучно утриму- вали ціни на завищеному рівні, обмежуючи обсяги вироб- ництва, регламентуючи його технологію й організацію. Приблизно таку саму роль виконують сучасні виробники- монополісти. Професійні спілки спрямовують свою діяль- ність на те, щоб утримати ціну робочої сили (зарплату) на якомога вищому рівні. Крім того, в особі держави навіть у ринковій економіці іноді маємо прихильника заіюжеиої ціни, особливо на товари без замінників, наприклад на хліб, ліки.Якщо механізм встановлення ціни рівноваги попиту і пропозиції (тобто ринкової ціни) не діє безвідмовно, то чи не овначає це, що його можна замінити чимось доско- налішим? Такі спроби робилися в СРСР та інших соці- алістичних країнах, які використовували систему центра- лізованого визначення цін. Наслідками цієї системи були хронічний дефіцит і нераціональне використання ресурсів. Для того щоб централізовано встановлені ціни мали якесь підурунтя, центральний плануючий орган мав визначати потреби всіх споживачів та виробників і вчасно реагувати на зміни цих потреб. Таке завдання є надмірним для60будь-якого органу. Отже, механізм встановлення ціни рів- новаги вопкгу та прооозицв і використання аіеї ціни як орївятира в розподілі виробничих ресурсів навряд чи може бути замівеяив чимось досковаднним.ПIДСУМКИ1. Попмт і пропозиція е головними факторами ринку. Попит — це та кількість продукту, яку споживачі спро- можні придбати на ринку за певну ціну (тобто це рішення купити). Пропозиція — це кількість продукту, яку вироб- ні4к може доставити на ринок у певний час і за відповідну ціну (тобто ца рішення продати).2. Попит і пропозиція формуються під впливом багатьох факторів, насамперед під впливом ціни даного (нашого) товару. Залежність попиту від ціни є оберненою: зі збіль- шенням ціни попит зменшується і навпаки. Залежність пропозиції від ціни пряма: із збільшенням ціни пропозиція збільшується.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

3. Зображена на графіку залежність попиту від ціни (мал. 15) називається кривою індивідуального попиту. Кожна точка цієї кривої відбиває варіанти встановлення обсягу попиту при різних цінах. Графічне зображення залежності пропозиції від ціни (мал. 16} є кривою ін- дивідуальної пропозиції. Кожна її точка демонструє варіанти встановлення обсягу пропозиції при різних ці- нах.4. Крім ціни даного товару, попит визначається цінами інших товарів, доходами покупців, їхніми смаками й упо- добаннями та очікуваннями ринкових змін. факторами пропозиції, крім ціни товару, є ціни ресурсних товарів, застосовувані технології, податки і дотації. Вплив усіх інших факторів, крім ціни, графічно відображається у зміщенні кривих попиту та пропозиції праворуч або ліворуч.5. Під впливом попиту і пропозиції на певний товар встановлюється ціна ринкової рівноваги (ринкова ціна). Взі-іа збалансовує попит і пропозицію, забезпечує їх уз- гсижетсть. іЧа графіку ціна ринкової рівноваги відповідає роекціі точки перетину кривих попиту і пропозиції на йартикальну вісь, де відкладаються можливі варіанти ціни. чці перетину кривих попиту і пропозиції також відпо- "дае певний обсяг продукції. Саме цей обсяг задовольняє інтереси і покупців, і продавців.616. Ціна ринкової рівноваги є закономірним результатом системи, заснованої на конкуренції. Встановленню рин- кової ціни на рівні, що перевищує межу рівноваги, про- тидіє конкуренція виробників, яка викликає зниження ціни. Зниженню ціни протидіє конкуренція споживачів, яка при- зводить до підвищення ціни.7. Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й надає інформацію виробникам про необ- хідність розширення (скорочення) виробництва, а спожива- чам — про можливість збільшення (зменшення) спожи- вання, отже, збалансовує виробництво і споживання.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Сформулюйте закон попиту і закон пропозиції. Для цього дайте спочатку відповіді на такі запитання: Між якими двома явищами існує звязок, відо- бражений у кожному із законів? Який характер цього звязку?2. Нехай протягом дня на ринку було продано 10 т яблук по 1,5 грошових одиниці за 1 кг. Які зміни у пропозиції могли б відбутися, якби ціна за 1 кг: а) піднялась до 2 грошових одиниць? б) знизилась до 1 грошової одиниці?3. У 1993 р. середньостатичний громадянин України спожив 138 кг картоплі, що значно перевищує норми раціонального споживання і свідчить про низь- кий рівень доходів. Що, на вашу думку, могло б статися з попитом на картоплю, якби: а) зріс добробут громадян? б) знизилися ціни на овочі та молочні вироби? в) на збіднілому споживчому ринку України у великій кількості зявилися традиційні продукти харчування інших країн?4. Заповніть четверту колонку таблиці, перенесіть її дані на графік і визначте ціну ринкової рівноваги.Попит на зубнуЦіна за 1 тю- Пропозиція заНадлишок (+)пасту за місяць,бик, грошовихмісяць, тис.чи нестача (-)тис. тюбиківодиницьтюбиків2017402415342812283292334818Тема 3. Види грошей та їх функціїРинкова економіка мовою грошей. Будь-яку ін- формацію ринку ми сприймаємо тоді, коли вона подається у грошовій формі. Рівень доходів і їх витрачання, розміри62угод і боргових зобовязань, обсяги виробництва і соціальні витрати починають до нас лише за умови, що вони мають грошові вирази.Щоб розуміти мову ринку, треба зясувати, що таке гроші. Одне з простих і водночас змістовних визначень їх таке: .Чому у визначенні не йдеться про зовнішній вигляд грошей, не виділяється їх головна функція? Тому, по-пер- ше, що на різних історичних етапах розвитку людства гроші набували різних форм, істотно змінювався їх зов- нішний вигляд. Крім того, значна частина грошей у су- часних умовах взагалі не є готівкою, їх не можна ні побачити, ні взяти в руки. По-друге, гроші є багатофунк- ціональним явищем, акцентування ж уваги на одній з функцій лише збіднить їх зміст. Отже, розглянемо основні функції грошей.Функція засобу обігу здійснюється грошима тоді, коли ними користуються, купуючи або продаючи певні това- ри чи послуги. Щоразу, коли ми, вирішивши щось придбати (зошит, книжку, магнітофонну касету, квиток у театр) чи ді- стати послугу (перукаря, кравця), розраховуємося грошима, то гроші виконують саме функцію засобу обігу.Необхідність існування цієї функції грошей зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги і мають потреби в інших. Обмін міг би відбуватися безпосередньо: продукт на продукт. Але такий обмін (бартер) має великі незручності, а саме: по- треби різних виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначаються навмання і зовсім не гарантують еквівалентності. Саме функціонування грошей забезпечує узгодження потреб тих, хто здійснює обмін, і гарантує його більшу еквівалентність.Особливим виявом грошей як засобу обігу є так звана функція засобу платежу. Коли йдеться про придбання особливих товарів — виробничих ресурсів (землі, праці і капіталу), то власники цих товарів отримують відшкоду- вання у вигляді ренти, заробітної плати та процента, а гроші функціонують саме як засіб платежу.Ми вже розглядали кругообіг у ринковій економіці. Внутрішнє коло кругообігу — це рух (потік) ресурсів та продуктів. Зовнішнє коло кругообігу — це потік споживчих та виробничих витрат і доходів, тобто коло руху грошей. У тих випадках, коли руху товарів, послуг і виробничих ресурсів протистоїть зворотний рух грошей, гроші викону- ють функцію засобу обігу.63Функція засобу обігу є найбільш поширеною й очевид- в.<>:> Тому івоф вояяття визначають так: . У Стародавньому Римі бо- гинею-радницею вважалася Юнона. На території храму Юнони стали карбувати гроші й назвали їх монетами.В Україні перші монети було викарбувано за часів Володимира Великого наприкінці Х ст. Їх робили із золотатому " ч-явали злотниками; на монеті було зображенотризубець.У стародавні часи, в середні віки і навіть частковонаприкінці XIX — на початку XX ст. в обігу були так звані справжні монети — зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. У XX ст. монети стали символічними грошима, бо їх карбують з малоцінних металів, вартість металу, що містить монета, менша, ніж зазначена на ній вартість. Монети використовуються длярозмінювання паперових грошей.Монети як гроші мають певні недоліки: а) їх можуть вилучити з обігу, переплавивши, якщо вони карбовані з дорогоцінних металів; б) вони зношуються, стираються, Що зменшує їх масу і створює невідповідність між реальною вартістю металу (якщо це дорогоцінний метал) і тією вартістю, яка на монеті зазначена; в) їх можна фальси- фікувати, тобто зменшувати вміст дорогоцінного металу взнеті з метою збагачення держави.Паперові гроші. Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, виданеЗ I. Радіовова ,- ,-00банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобовязується повернути його на вимогу власника. Ці банківські розписки починали самостійний рух: їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску банкнотів дістають найбільші (центральні) банки. Оскільки вони з часом стають державними банками, то право випуску банкнотів бере на себе держава. Спочатку банкноти обмі- нювались на золото, і їх випуск повязувався із золотим запасом країни. На початку XX ет. більшість країн світу припиняє обмін банкнотів на золото, і їх випуск підпо- рядковується іншим вимогам, про що йтиметься далі.До паперових грошей належать також казначейські бі- лети. їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото. До того часу, поки такий обмін здійснювався стосовно банкнотів, між ними і казначей- ськими білетами існувала відмінність. Після того як обмін банкнотів на золото було припинено, ця відмінність зникла.Засоби, що замінюють гроші. До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки. Вони використо- вуються у розрахунках, але за умови, що за кожним з них є або рахунки у банках, або готівкові гроші.Чек — наказ (розпорядження) власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь предявника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видача предявникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.Вексель — письмове зобовязання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк. Вексель може розпочати самостійний рух, якщо він передається від одного ;власника (держателя) до іншого за допомогою особливого передатного напису — індосаменту. В разі відмови від платежу держатель векселя подає до суду позов, і зазначена і у векселі сума стягується з того, хто видав вексель, у судовому порядку.Кредитна картка — розрахунковий засіб, який най- . частіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє I собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника,! тобто позначкою про номер рахунку в банку; її практично | не можна підробити. При розрахунках кредитними карт- і ками у торговельних або інших установах картка встав- ляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через компютерну мережу в банк. У банк також надсилають дані про рахунки за товари та послуги, і він робить безготівкові перерахунки грошей на рахунки установ, щ066продали товари чи надали послуги. Кредитною карткою можна скористатися і в разі, якщо її власникові потрібна готівка. Для цього існують спеціальні автомати; їх вста- новлюють навіть на вулицях.Банківські рахунки відображають і контролюють стан і рух коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Гроші з безстрокового рахунку власник може зняти у будь-який час, зі строкового — лише через певний строк. Банківські рахун- ки є дуже різноманітними, їх розрізняють за обсягами (дріб- ні і великі), за способами одержання грошей (чекові та без- чекові), за швидкістю перетворення у готівку. Частка банківських рахунків у грошовій масі надзвичайно велика. Зокрема, наприкінці 80-х років у США готівка — паперові гроші та монети — становила тільки 5 % від загальної маси грошей, а решту — банківські рахунки.Міжнародні гроші — це гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать СДР — , створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ — євро- пейська розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. (Докладно про міжна- родні гроші йтиметься у розділі V підручника.)Цілком закономірно виникає запитання: якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення, то що визначає їх суспільну цінність?По-перше, гроші наділено феноменальною суспільною корисністю — здатністю обмінюватися на товари та по- слуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому.По-друге, гроші мають суспільну корисність тому, що вони декретовані (визнані державою), тобто держава ого- лосила їх законними платіжними засобами-По-третє, цінність грошей визначається їх купівельною спроможністю. Сучасні гроші регулюються державою таким чином, щоб їх кількість відповідала масі створюваних то- варів і послуг. Зростання кількості грошей без відповідного зростання обсягів виробництва обовязково спричинить під- вищення цін і зменшення купівельної спроможності грошей. Відповідно зменшиться їх суспільна цінність і почнеться процес від знецінених грошей. Це відбувається тоді, коли і домашні господарства, і виробники намагаються будь-що їх позбутись, обмінявши на продукти або на стійкі гроші інших держав. На жаль, саме це нині відбувається з грошима в Україні.з67ПIДСУМКИ1. Гроші — необхідний інструмент функціонування рин- кової економіки, їх основні функції — засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження. Функцію засобу обігу гроші виконують тоді, коли об- слуговують купівлю та продаж товарів, функцію міри вартості гроші виконують під час визначення цін на товари та послуги, функція засобу нагромадження передбачає, що гроші використовуються для зберігання і примножен- ня багатства.2. Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові гроші, замінники грошей, банківські рахунки, міжнародні гроші. Монети та паперові гроші — це готівка. До за- мінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки. Банківські рахунки — це різноманітні внески (депозити) клієнтів банку, за якими банк здійснює тимчасовий нагляд. Міжнародними є гроші, створені для спрощення розра- хунків між державами,- СДР, ЕКЮ.3. Суспільна цінність грошей забезпечується тими функ- ціями, які вони виконують, визнанням їх державою та Тх купівельною спроможністю.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Визначте функції, які виконували гроші у перелічених ситуаціях:а) Робітник одержує заробітну плату.б) Банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому її щорічне зростання на 10 %.в) Забудовник та будівельна організація домовилися про обсяг робіт 1 загальну суму оплати послуг.г) Покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій банк.2. Визначте, що є спільного та відмінного між; а) монетою і паперовими грошима; б) чеком і векселем; в) кредитною карткою і банківським рахун- ком.3. Сучасні гроші не мають золотого забезпечення. Чи не означає це.що відбулося зниження їх суспільної цінності?4. Сьогодні більшість домашніх господарств країн ринкової економіки ко- ристується кредитними картками. Кредитні картки — лише замінники грошей. Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їх замін- ників?68Тема 4. Види ринківЯк відомо, рвтїзк — це економічний простір, у межах якого відбувається рух товарів. На ринку також купуються і про- даються різноманітні послуги, технології, інформація, гро- ші, цінні папери. За обєктами купівлі-продажу національ- ний ринок поділяється на ринки товарів і послуг, природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних па- перів Роздрібний/торговецьторговецьВиробникСпоживачДистрибюторчДілергМалюнок 21. Канали розподілу на споживчому ринку і ринку засобів виробництваНа ринку засобів виробництва між виробником і спо- живачем стоять дистрибютори, ділери та брокери. Ди- стривюніор — це оптово-посередницька самостійна фір- ма, яка обслуговує різні галузі промисловості. Дистрибютори купують товари оптом, великими партіями зберігають їх на складах і продають від свого імені та на свій ризик. Ділери та брокери можуть бути членами то- варних бірж. Про це йтиметься у наступній темі.Між оптовою та роздрібною торгівлею є істотна відмін- ність.Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого використання. До роздрібної торгівлі належать універмаги, спеціалізовані магазини, невеликі крамниці та ін. Роздрібні торговці обирають цільові ринки, товарний асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби сти- мулювання споживача та місце розташування свого під- приємства. Вони вивчають потреби споживача та його економічну поведінку на ринку й організовують свою ді- яльність відповідно до цього.Оптова торгівля — це діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу. Оптові торговці проводять операції збуту, закупок, складування, транспортування то- варів. Вони пристосовують свої послуги до потреб спожи- вачів, постійно вивчаючи попит.Ціна на ринку товарів формується як ціна рівноваги попиту та пропозиції.В Україні тільки-но починає формуватися товарний ри- нок. Ще й досі значне місце в економіці посідають державна торгівля та централізоване постачання, які не є ринком у су- часному значенні цього поняття. Перехід до ринкових форм обміну передбачає: розвиток підприємництва у сфері торгів- лі, демонополізацію торгівлі, створення нової системи ціно-71утворення, розвиток конкуренції, захист ринку та спожива- чів від монополізму і протизаконних дій.Ринок природних ресурсів. Найціннішим природним ресурсом є земля. В умовах ринку ресурсів вона стає обєктом купівлі-продажу. Як і на будь-який інший товар, ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції. Проте попит і пропозиція на землю мають свої особливості. Попит на землю є похідним: він залежить від ціни про- дукції, що виробляється на землі, і від продуктивності землі. Щодо пропозиції на землю, то її основною ознакою є нееластичність, тобто майже повна незалежність від ціни. Це пояснюється тим, що площа землі в господарському обороті відносно незмінна, її не можна штучно збільшити. Земля — це невідтворюваний дар природи. Звичайно, мож- на поліпшити якість землі, але на її кількості це не позначиться.Враховуючи зазначені особливості попиту на землю та її пропозиції, зобразимо ринковий механізм формування ціни землі за допомогою графіка (див. мал. 22). На гори- зонтальній осі графіка позначено кількість землі, на вер- тикальній — ціну землі, або ренту.Крива попиту на землю ВО опускається зліва направо. Це повязано з тим, що попит на землю є похідним від ціни на продукти землеробства та від продуктивності землі. Ціни на продукти повинні зменшуватися, щоб заохочувати тих, хто працює на землі, збільшувати обсяги виробництва, а продуктивність землі зменшується відповідно до закону спадної продуктивності ресурсів. Лінія пропозиції 88 під- німається вертикально вгору, що відображає обмеженість землі та спричинену нею незалежність пропозиції від ціни землі. Перетин ліній попиту і пропозиції визначає той рівень ціни на землю, який влаштовує і покупців, і про- давців землі.В Україні земля ще не є обєктом купівлі-продажу, оскільки вона перебуває в державній власності. Тільки приватна власність на землю може стати умовою розвитку ринкових відносин і появи ринку природних ресурсів у нашій країні.Ринок праці. Праця — це всі фізичні та розумові зу- силля, які здійснює людина в процесі виробництва. В умовах ринку фактор праці дістає адекватну ринкову оцін- ку, яка формується в процесі взаємодії попиту та пропо- зиції. Але і тут є свої особливості.Попит на ринку праці, як і на ринках інших ресурсів, є похідним від попиту на товари та послуги, що їх виробляють72 працівники. Звичайно, той, хто віртуозно виробляє ніко- му не потрібні предмети, ні- чого не одержить за свою працю, а людина, яка ство- рює звичайні, але потрібні речі, дістане винагороду. Крім того, попит на ринку праці залежить від продук- тивності праці. Продуктив- ність праці кожного додатко- во найнятого працівника, починаючи з певного момен- ту, зменшується. Зрозуміло, що підприємець може най- мати додаткових працівни- ків, тобто збільшувати попит на працю, лише доти, доки за- робітна плата (витрати підприємця на ресурс праці) не стане перевищувати внесок працівника у створений продукт. Малюнок 22. Попит на землю, пропозиція землі, рентаПропозиція праці формується під впливом багатьох фак- торів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці запропону- вати, вона вибирає між двома цінностями: своїм дозвіллям і тими споживчими благами, які зможе придбати на за- робітну плату. При цьому враховуються такі умови.1. В разі підвищення заробітної плати діє : працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці за- безпечує йому більше переваг у вигляді корисностей тих речей і послуг, які він зможе придбати,2. Збільшуючи свій робочий час, працівник на кожну його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та ро- зумової енергії: діє . Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше.3. Підвищення заробітної плати створює . Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першо- чергові потреби, працівник, який одержує високу платню, починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати його збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба під- гищити йому заробітну плату. Звичайно, може виникнути ситуація, коли внаслідок працівник ско- ротить свою пропозицію, надавши перевагу дозвіллю. Проте кд ринку праці така ситуація не позначиться, оскільки для нових робітників спрацює .73Отже, підсумовуючи, зазначимо, що пропозиція праці прямо залежить від ціни на неї. Зобразимо попит, про- позицію праці та ціну праці на графіку (див. мал. 23). На горизонтальній осі позначена кількість праці, а на вертикальній — ціна праці, або зарплата — Н (від анг- лійського уае — зарплата). Крива 00 відображає за- лежність між зарплатою і величиною попиту на працю з боку покупців. Крива пропозиції 55 відображає залеж- ність між зарплатою та її пропозицією з боку працівників. Крива попиту на працю ВВ є спадною. Це пояснюється похідним характером даного попиту від попиту на товари та послуги, з одного боку, потребою підприємця у збіль- шенні найманих працівників — з другого. Крива пропо- зиції є висхідною внаслідок , , . Перетин кри- вих ВВ і 88 у точці Е означає встановлення рівноважної ціни праці або заробітну плату (Ин). Підвищення заро- бітної плати вище точки рівноваги, скажімо до ЇУі, оз- начатиме надлишкову пропозицію на ринку праці, або безробіття. Зниження заробітної плати, скажімо до И, призведе до нестачі працівників.Розглянуті закономірності функціонування ринку праці не можна вважати властивими українському ринку, який лише формується. Встановлення заробітної плати і рух робочої сили ще значною мірою регулюються державою. В перспективі державне регулювання ринку праці буде дедалі більше поєднуватися з ринковими формами руху робочої сили.Ринок капіталів. Ринком капіталів називається такий ринок, на якому господарські субєкти та індивіди надають і дістають позички з метою їх подальшого використання у процесі виробництва. Надання грошей у позичку на засадах повернення, терміновості й прибутковості назива- ється кредитом. З цього визначення випливає, що гроші, взяті у кредит, мають бути повернуті, причому обовязково в зазначений строк, і повинні забезпечити прибуток.Кредитор, або позичкодавець,- той, хто дає позичку. Позичальник — той, хто бере позичку.Кредитні відносини здійснюються між власниками тим- часово вільних грошей і підприємцями, які хочуть вико- ристовувати ці гроші у своїй виробничій діяльності.Звідки ж беруться тимчасово вільні гроші для кредиту? Джерелами кредитних ресурсів можуть бути: тимчасово вільні гроші підприємців; грошові заощадження населення;тимчасово вільні бюджетні кошти держави.74Головними позичальни- ками капіталу є підприєм- ці, домашні господарства, органи державної та місце- вої влади. Розвиненість кредитних відносин — невідємна умо- ва успішного функціону- вання ринкової економіки. Вони забезпечують безпе- рервність виробничого про- цесу, створюють умови для інновацій, розширення ви- робництва та збільшення прибутку. В ринковій еко- номіці є кілька видів креди- ту (див. мал.24).Малюнок 23. Криві попиту і пропо- зиції на рійку праціКомерційний кредит надають підприємці один од- ному у вигляді відстрочки платежу за товари та послуги. При цьому укладається вексель-документ, в якому позна- чено ціну за поставлені товари чи надані послуги плюс процент за відстрочку платежу. Банківський кредит надається банками підприємствам або особам у вигляді грошових позичок. Споживчий кредит, з одного боку, може надаватися споживачеві у вигляді товарів довгостро- кового вжитку (меблі, телевізори) під процент за відстрочку платежу, а з другого — у вигляді банківських позичок на споживчі цілі (наприклад, на будівництво житла). Iпо- течний кредит — це довгострокові позички під заставу нерухомості (земля, будинок). Державний кредит на- дається державою. Коли кредиторами виступають різні держави, це — міжнародний кредит.75Комерційний1БанківськоїСп

чим їх більше, тим більше потрібно грошей для їх оплати.Друга частина попиту на гроші випливає з їх функції як засобу нагромадження. Люди й організації можуть збе- рігати свої гроші у вигляді акцій, облігацій, чекових внес- ків. Усе це різні форми фінансових активів. Попит на них називається попитом з боку фінансових активів. Він за- лежить, головним чином, від процентної ставки, або ціни за гроші, що надаються в позичку. Чим вища процентна ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не тримати їх у вигляді фінансових активів. 1 навпаки, при низькій процентній ставці люди хочуть мати більше грошей | у вигляді фінансових активів,

Комерційні банки здійснюють функції кредитування промислових, торгових та інших підприємств, банківське обслуговування клієнтів (поточні рахунки).Серед спеціалізованих банків розрізняють: іпотеч- ні (надають позичку під заставу землі, будівель тощо), інноваційні (надають кредити під впровадження нових тех- нологій), споживчого кредиту (спеціалізуються на креди- туванні населення, наданні позичок для придбання пред- метів довгострокового користування).Фінансово-кредитні посередники. До цього виду рин- кових установ належать інвестиційні фонди, трастові (до- вірчі) товариства, страхові ко>шанії та пенсійні фонди.Iнвестиційні фонди виконують такі функції: аку- мулюють кошти приватних осіб чи компаній, випускаючи власні цінні папери (акції); вкладають кошти в акції, облігації інших підприємств, стаючи їхніми інвесторами;виступають посередниками під час приватизації майна дер- жавних підприємств у країнах постсоціалістичного розвит- ку (отримують приватизаційні сертифікати громадян в об- мін на власні акції, використовують сертифікати, вкладаючи їх у акції роздержавлюваних підприємств).Трастові товариства управляють (за дорученням) майном підприємств або приватних осіб, вкладають (за дорученням) кошти клієнтів у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання прибутку.Страхові компанії та пенсійні фонди акумулю- ють кошти тих, хто купує страхові поліси або сплачує страхові внески; вкладають кошти, зібрані від клієнтів, в акції та облігації; надають кредити під заставу нерухомості,84Служби зайнятості — це установи, діяльність яких спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, на ско- рочення кількості осіб, які втратили роботу або не можуть її знайти, вперше опинившись на ринку праці.У країнах, де створена й ефективно функціонує мережа служб зайнятості, на незайнятих припадає незначний про- цент працездатних. Наприклад, у Швеції частка людей, що не мали роботи у 80-ті роки, становила лише 1 % від загаль- ної кількості працездатних. Служби зайнятості окремих кра- їн є членами Міжнародної асоціації служб зайнятості, що на- дає їм можливість діяти за межами власної країни.До функцій служб зайнятості належать: вивчення та прогнозування ситуацій з працевлаштуванням населення, перекваліфікація працівників, організація громадських ро- біт, виплата допомоги в період непрацездатності, відшко- дування витрат, повязаних зі зміною місця роботи.Отже, діяльність установ, що обслуговують різні ринки, є дуже складною. Для налагодження їх роботи необхідні практичний досвід, кваліфіковані кадри, законодавство. В Україні тільки розпочався процес створення ринкових уста- нов. У 1992 р. в країні налічувалося: товарних бірж — 86, фондових бірж — 1, посередницько-комерційних ор- ганізацій та брокерських контор — 5 529, комерційних банків — 136, акціонерних підприємств і товариств — 50, страхових компаній — 200. Наведені показники засвідчу- ють: в Україні надмірна кількість товарних бірж, немає ринку цінних паперів, мало комерційних банків.В Україні створено пакет законодавчих актів, якими рег- ламентується діяльність ринкових установ. Це закони (1991 р.), (1991 р.), (1991 р.), (1992 р.); декрети , (1993 р.) та ін.Законодавча база далека від завершеності: вносяться зміни у чинні закони, замість декретів розробляються за- кони, що мають охопити всі сторони діяльності ринкових установ.ПIДСУМКИ1 Функціонування кожного елементу сучасного ринку забезпечується діяльністю певних ринкових установ: бірж, банків, фінансово-кредитних посередників, служб зайня- тості.852. Товарна біржа — асоціація торговців — через систему форвардних та фючерсних контрактів упорядковує і ста- білізує відносини продавців та покупців.3. фондова біржа через купівлю-продаж цінних паперів (акцій та облігацій) забезпечує одержання підприємцями додаткових капіталів, а також їх рух у ті сфери діяльності, які забезпечують вищий доход, а отже, й ефективність виробництва.4. Банки через кредит забезпечують рух капіталів, раці- ональне використання тимчасово вільних коштів, спро- щення і прискорення розрахунків.5. Фінансово-кредитні посередники (інвестиційні фонди, трастові товариства, страхові компанії та пенсійні фонди) акумулюють кошти клієнтів і використовують їх, купуючи акції, надаючи кредити.6. Служби зайнятості — це установи, діяльність яких спря- мована на зменшення кількості безробітних, запобігання безробіттю. Вони аналізують ринок праці, організовують перекваліфікацію працівників та громадські роботи, ви- плачують соціальні допомоги.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Поясніть поняття , , , .2. Що спільного і відмінного між акцією та облігацією?3. На фондовій біржі продаються дві акції номінальною ціною 200 доларів кожна. Перша акція приносить своєму власнику 20 доларів щорічного доходу (дивіденду), друга — 25 доларів. Банк на вклад у 200 доларів дає 10 % річних. Розрахуйте курс, за яким продаватимуться перша і друга акції на ринку. Зверніть увагу на те, що курс акції (Н ринкова ціна) відазняється від номі- дивіденд-х 100 %).нальної ціни (курс акції — -позичковий процент4. Що таке пасивні, активні та комісійні банківські операції? Центральний (емісійний) банк, комерційний банк, спеціалізований банк?5. Банк має вклади (депозити) від клієнтів на суму 100 млн грошових оди- ниць і сплачує 8 % по вкладах. Він надає кредити на суму 95 млн грошових одиниць і бере 12 % за кредит. Яким буде прибуток банку?6. З якою метою служби зайнятості вивчають ринок праці? Які заходи вони можуть вжити, щоб зменшити кількість безробітних?86Тема 6. Доходи в ринковій економіціЯк ми зясували, в ринковій економіці кожний ресурс, не- обхідний виробництву, продається. Ціна його купівлі-прода- жу визначається законами ринку. Розглянемо детальніше цей процес.Власник кожного ресурсу в ринковій економіці дістає винагороду в разі продажу або здачі в оренду даного ресурсу. Конкретні форми ринкової винагороди за надані ресурси — це рента, заробітна плата, позичковий процент, прибуток.Рента. Рента — це ціна за використання землі й інших природних ресурсів, кількість яких обмежена. Розглядаючи формування попиту і пропозиції на землю, ми зробили припущення, що всі землі в сільськогосподарському обороті мають однакову якість. Таке спрощення дало нам можли- вість акцентувати увагу на особливостях попиту і пропо- зиції. Пропозиція землі, як вам уже відомо, є фіксованою, а її вплив на земельну ренту — пасивним. Попит стає основним фактором, який визначає розмір земельної ренти. Проте сам попит на землю (та на інші природні ресурси) залежить від якості землі.Землі розрізняються за своєю родючістю, розташуван- ням щодо ринків збуту продукції, кліматичними умовами місцевості. Витрати на одиницю продукції на кращих, середніх і гірших землях неоднакові. На товарних ринках (ринок зерна, ринок картоплі тощо) одна й та сама про- дукція реалізовуватиметься за однаковою ціною. При цьому виробник-підприємець, який працював на кращих землях, одержить більший доход, ніж той, хто виростив урожай на гіршій землі. Останньому ринкова ціна після відшко- дування більших витрат забезпечить менший доход. Якшо підприємці користуються кращими ділянками землі на умо- вах оренди, то, одержавши більший доход, вони повинні віддати власникові землі ту частину доходу, яку одержано ме завдяки кращим умовам землекористування. Ця ча- стина називається диференціальною рентою, тому що її Розмір диференціюється залежно від якості землі.Чому до сільськогосподарського виробництва залучають тільки кращі, а й гірші та середні землі? Це викликано зростанням населення і попиту на сільськогосподарську "Редукцію.87 Диференціальна рента створюється на кращих і середніх ділянках і не створюється на гірших. Але й найгіршу ділянку не надаватимуть у користування безоплатно. Той доход, який одержує власник незалежно від якості землі, що він надає у користування, називається абсолютною рентою.Чому існує своєрідна плата за ресурс землі у вигляді абсолютної ренти? Це повязано з унікальністю цього ре- сурсу, а саме з тим, що землю не можна створити, збіль- шивши обсяг площ, вона не може бути замінена іншим ресурсом так, як це відбувається з працею і капіталом.Слід зазначити, що якість землі — не лише природний дар. Людина може підвищити продуктивність землі за ра- хунок її очищення, дренажу, іригації, і тоді попит на землю збільшується, що зумовлює збільшення ренти.Землю, дійсно, нічим не можна замінити, проте її можна використовувати для різних цілей. Одна й та сама ділянка землі може бути посівною площею, пасовищем для худоби, будівельним майданчиком, футбольним полем. Усе це — альтернативне використання землі. Рентні платежі, що їх вносять користувачі землі (фермери та інші підприємці), є платою за вилучення землі з альтернативного викори- стання.Є альтернатива й у власника землі: він може продати землю, здати в оренду або залишити за собою. Від продажу землі він хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена в банк, приносила б йому доход не нижчий, ніж рента. Iнакше йому вигідніше надавати землю в оренду й одер- жувати ренту. На підставі цього підраховується ціна зем- лі — капіталізована земельна рента. Формула її така:рентаЦіна землі Ї"х 100 %.позичковий процентЦіна землі в ринковій економіці зростає, що, безперечно, очікує і нашу країну в процесі побудови справжнього ринку.Заробітна плата — це винагорода, яку одержує власник робочої сили за свою працю, або ціна, яку платить під- приємець працівникові за використання його праці.Давайте поміркуємо: за що конкретно платить підпри- ємець працівникові, коли наймає його на роботу? Логічно було б припустити, що він платить за те, за що й ми платимо, купуючи інші товари, а саме — за корисний ефект, який дає споживання даного товару. Використання праці в процесі виробництва — це послуга, яку надає працівник наймачеві. Її ціною і є заробітна плата.Економісти виходять із теорії граничної продуктивності у поясненні заробітної плати. Згідно з цією теорією, в забезпеченні випуску продукції ( приріст грошей.Ставки процента диференціюються залежно від кількох факторів (див. мал. 28).Кредитор завжди ризикує, що позичальник не зможе заплатити борг. Чим більшим є такий ризик, тим вищу ставку процента правитиме кредитор. Довгострокові по- зички даються під вищий процент, ніж короткострокові, оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, від- мовляючись надовго від користування своїми грошима. Кре- дитор надасть перевагу такому розміщенню грошей, де доход не оподатковується, навіть і за менший процент. Якщо банк не має конкурента, він може призначити будь- яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в бан- ківській справі, усунення монополізму сприяють гнучкості процентних ставок.Прибуток — це винагорода, яку одержує підприємець. У наступному розділі йтиметься про підприємство як уні- кальне явище ринкової економіки, про те, як підприємець обчислює свої доходи. В даній темі розглянемо прибуток як ще одну форму ринкової винагороди.Власник землі одержує ренту, працівник — заробітну плату, власник грошового капіталу — процент, а підпри- ємець винагороджується прибутком.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує іннова-Фаіктори двферевщіації процентнихстгавокРизвЕТерміновістьОподаткуванняКою на іркуренція ютовомуРжнкуМалюнок 2891ції (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, під- приємець забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре-1 алізації продукції фірми над витратами на виробництво. |Джерелом підприємницького доходу є досконалість орга-і нізації виробництва та кваліфікованість управління. Завдя-| ки цьому підприємець може навіть без додаткових інвестицій! скоротити витрати на виробництво, підвищити продуктив- ність праці. Частка прибутку в ціні продукції збільшиться, Реалізація нових ідей у процесі виробництва сприяє знижен- ню витрат, поліпшенню якості товарів і послуг, появі на рин- ку нової продукції, збільшенню обсягів продажу, що забезпе- чує додатковий доход фірмі. Підприємницький доход включає в себе плату за ризик, який бере на себе підпри- ємець. Економічним (або підприємницьким) ризиком нази- вається загроза того, що підприємець матиме збитки, втра- тить ресурси чи одержить доходи менші, ніж ті, на які він розраховував. Але винагороду підприємець отримує, зви- чайно, не просто за те, що ризикує, а за те, що вміє передба"| чати наслідки ризику, своєчасно запобігти можливим втра- там, реально оцінити найкращі варіанти проведені виробничо-торговельних операцій. Ризик, на який свідої> йде підприємець, упереджуючи всі негативні наслідки, є р зумним. Це — гідна підстава для винагороди.Прибутки, які одержують окремі підприємці, відрізня| ються за величиною. Їх диференціація зумовлюється різ ними факторами (див. мал. 29).Чим більше коштів вкладено у виробництво, тим більш обсяги виробництва, а отже, більша і виручка від реалізацй а в ній — прибуток. Величина прибутку залежить в| прибутковості, тобто від співвідношення прибутку і витраї Прибутковість залежить від технологічних особливостей рівня технічного розвитку виробництва. Скорочення витра| на виробництво підвищує частку прибутку в ціні продукці|Прискорення обороту капіталу навіть при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшує обсяги виробництва та реалізації продукції, а значить, і величину прибутку!Коливання ринкової ціни спричиняє коливання вели чини прибутку. Якщо ціна формується на рівні витраї фірма взагалі не отримує прибутку. Ціна на рівні, і перевищує витрати, дає можливість одержувати прибути Своїми зусиллями у сфері реалізації фірма може сти> лювати попит на продукцію і в такий спосіб підвищг прибуток.Прибуток, що обчислюється як різниця між виручко (ціною реалізації) та витратами фірми (на виробниці92Швидкість обороту кіпіталуРинкова цінаКілисістьСтупіньРівсн>зад ученихприбутковостівитрітХо виробвяцтмвкладеньвакоштіввиробшщпо Малюнок 29і реалізацію продукції),- це балансовий, або бухгалтер- ський, прибуток. Одержавши його, фірма має зробити певні виплати та відрахування. Головним чином, це — податок на прибуток, проценти за кредити, рентні пла- тежі.Після всіх відрахувань у фірми залишається чистий прибуток. Хоча він є власністю підприємця, його ніколи не використовують тільки на особисті цілі. В ринковій економіці прибуток є головним джерелом фінансування розвитку фірми.У конкурентній економіці прибуток виконує три функ- ції: а) розвитку виробництва, оскільки частина прибутку знову вкладається в розширення та оновлення виробництва, підготовку та перепідготовку кадрів, преміювання праців- ників тощо; б) стимулу виробництва, оскільки прибуток спонукає підприємця до пошуку нових, нетрадиційних рі- шень у виробництві та реалізації продукту; в) орієнтира Доцільного розподілу ресурсів, оскільки прибуток показує, яку галузь слід розвивати, а яку, навпаки, скорочувати як неконкурентоспроможну.ПЩСУМКИ1 Кожний фактор, що бере участь у процесі виробництва, в умовах ринкової економіки одержує винагороду. Основними формами винагороди є рента, заробітна ліата, позичковий процент і прибуток.933. Рентою називається плата за користування землею або іншими природними благами. Земля в умовах ринку може також продаватись. Її ціна залежить від величини ренти ірентаставки позичкового процента: ціна =——х 100 /о. процентРента буває диференціальною та абсолютною.4. Заробітна плата є платою за використання праці. Ціна ресурсу праці формується на рівні її граничного продукту, тобто корисного ефекту, який вона приносить підприєм- цеві. Заробітна плата диференціюється залежно від про- фесійних та особистих відмінностей працівників, умов їх- ньої праці, а також від різних обмежень мобільності робочої сили на ринку праці.5. Позичковий процент — це винагорода, яку одержує власник грошей за надання їх у позичку, або плата за користування грошима. Ціну, яку сплачують за користу- вання грошима, розраховують як процент від суми по- зичених грошей. Це є ставка (норма) позичкового про- цента. Факторами диференціації позичкового процента є ризик, терміновість, оподаткування, конкуренція на гро- шовому ринку.6. Прибуток — це винагорода, яку одержує підприємець за виконання організаційних, управлінських функцій, но- ваторство та ризик. Розмір прибутку залежить від таких факторів: кількість вкладених у виробництво коштів, сту- пінь прибутковості вкладень, рівень витрат на виробницт- во, швидкість обороту капіталу, коливання ринкових цін.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Знайдіть спільні та відмінні риси у формуванні різних доходів: ренти, зарплати, процента і прибутку.2. Є три ділянки землі однакової площі. На кращій ділянці одержано врожай зерна 25 ц, на середній — 22 ц, на гіршій — 20 ц. Ринкова ціна за 1 й, зерна 50 грошових одиниць. Розрахуйте, яку диференціальну ренту одер- жать підприємці на кращій і середній ділянках.3. Чим пояснити, що в ринковій економіці популярні актори, співаки одер- :жують набагато вищу платню, ніж шахтарі, металурги? економіки,- функціонуютьі та розвиваються тільки обєднавшись у рамках конкретних підприємств. Кожне підприємство має різні фактори ви- робництва і по-різному узгоджує їх. Наприклад, взуттєва! фабрика та хлібозавод використовують аж ніяк не схожі | верстати, обладнання, сировину, а їхні робітники мають різні професії. На різних підприємствах застосовуються і різні технології виробництва. Це означає, що дані підпри- ємства технологічно і територіальне відособлені, як одне від одного, так і від інших підприємств. У цьому розумінні | підприємство можна визначати як технологічне поєднання] факторів виробництва. ЗПо-друге, кожне підприємство спеціалізується на виго- товленні певного товару чи послуги. Поєднання факторів виробництва в процесі створення товару завершується ви- пуском готової продукції, тобто виробничі процеси в рамках підприємства набувають завершеності у вигляді кінцевого результату. Нехай в одному випадку це буде літак, а в;другому — тільки деталь цього літака; для кожного з цих;підприємств то буде кінцева продукція.По-третє, кожне підприємство, крім технологічно-тери- торіальної, характеризується ще й економічною відособле- ністю. Все майно підприємства, з усіма засобами вироб- ництва та технологіями, є власністю фірми, яка володіє даним підприємством. Зауважимо, що ця власність не буде повною, коли фірма орендує підприємство. Отже, підпри— ємство розпоряджається своїм майном. На цій підставі воно самостійно складає свою виробничу програму, набирає ка- дри, здійснює управління виробничим процесом, реалізує одержану продукцію, відшкодовує свої витрати та отримує прибуток. Навіть у такому схематичному переліку знайшли відображення всі основні економічні процеси та явища. В96економіці підприємства в мініатюрі відбивається вся еко- номіка, з усіма її головними процесами: виробництвом, обміном, розподілом. Ось чому економічну життєдіяльність підприємства називають мікроекономікою.По-четверте, було б неправильно зводити усе життя підприємства лише до технологічних і господарських про- цесів. Підприємство — це завжди соціальний осередок сус- пільства, певний колектив співробітників. На підприємстві проходить важлива частина життя людини, через колектив відбувається її розвиток, духовне зростання. Від злагоди в колективі залежить економічний успіх підприємства. Ви, напевне, чули, якого великого значення надають почуттю колективізму на японських підприємствах. Під час зна- йомства японець називає не своє прізвище, а фірму, де він працює.Які ж функції виконують підприємства в економіці? Згадаємо основну мету економіки — створення товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Цю мету і покликані реалізувати підприємства, в цьому і полягає їх основна функція. Iншими словами, функцією кожного підприємства є максимально можливий випуск суспільне корисної продукції при найменших витратах.Згадаємо математичний вигляд виробничої функції: соціахгаізовніаївьосковомічаі вутріїяяьоскоиошчні ]Малюнок ЗО. Функції підприємствОтже, діяльність кожного підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції — створенню максимуму товарів чи послуг дл-я задоволення потреб сус- пільства при найменших витратах виробництва. Для здійс- нення цієї функції підприємство розгортає діяльність у ;різних сферах, виконуючи у кожній специфічні функції. ;Виробничо-технологічні функції підприємства та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціно- утворення, вивчення ринку.Соціальні функції фірми такі: поліпшення умов. праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяль- ність. ] Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в ;межах національної економіки, є зовнішньоекономічні — функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні і товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, ! будівництві, науково-технічному співробітництві.В економіці кожної країни існує велика кількість під- приємств. Причому чим розвинутіша країна, чим різно- манітніші потреби її населення, тим більше й підприємств. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки їх налічується близько 20 мільйонів і називаються вони там одиницями98бізнесу. В колишньому Радянському Союзі підприємств було значно менше — близько 750 тисяч, у тому числі у промисловості — 45 тисяч. Невелика кількість підприємств властива адміністративній економіці, оскільки це спрощує для центру управління низовими ланками.Хоча підприємства і є самостійними ланками економіки, діють вони не ізольовано. Всі вони перебувають у спільному економічному просторі. Ті з них, що виробляють однорідну продукцію, обєднуються в галузі. Між галузями існують тісні звязки з поділу праці та обміну продукцією. На- приклад, машинобудівна галузь забезпечує текстильну вер- статами, деревообробна постачає сировину для меблевої промисловості тощо. Такі звязки свідчать про те, що галузі утворюють єдиний господарський організм — національну економіку. Якщо розглядати національну економіку як єдине ціле, то її складові елементи матимуть приблизно такий вигляд, як на малюнку 31.Підприємства утворюють найбільш численні ланки еко- номіки. Підприємства, що випускають однорідну продук- цію, групуються в галузі. Завдяки існуючим міцним звяз- кам між галузями, вони обєднуються у національну економіку, яку ще називають макроекономікою. Певне співвідношення галузей утворює галузеву структуру еко- номіки.Місце та роль підприємства в національній економіці країни багато в чому залежать від типу господарської системи. Одна справа, коли підприємство функціонує в межах адміністративно-командної системи, зовсім інша — коли воно потрапляє в ринкове середовище. Підприємство в ринковому середовищі діє за принципами економічної свободи та конкуренції. Тут господарська діяльність набуває характеру підприємництва.Підприємництво. Термін увів французь- кий. економіст Р. Кантіллон, який жив наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Він визначав підприємця як людину, яка бере на себе ризик, повязаний з організацією нового підприємства, реалізацією нової ідеї чи випуском новоїпродукції.Підприємництво не є зовсім незнаним явищем і для нашої України. У XVIII ст. тільки на Лівобережжі прово- дилось близько 400 ярмарків. Дрібніша торгівля велась на 700 місцевих базарах.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Великі ярмарки, що тривали тиж- нями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку, відбувались у Ніжині, Ромнах, Києві, Переяславі, Полтаві. Прізвища українських підприємців Терещенків, Симирен-99 Малюнок 31. Складові національної економікиків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її межами.Нинішні українські підприємці ще не досягли світового рівня. Більш того, підприємництвом часто називають ді- яльність, далеку від підприємництва, таку, що повязана з шахрайством, протизаконними діями. Такі хибні уявлен- ня потрібно долати.Підприємництво — це самостійна, ініціативна діяль- ність, яка спрямована на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку і передбачає здійс- нення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати.Характер підприємницької діяльності висуває певні ви- моги до особистості підприємця. Американська фірма , досліджуючи , ви- значила такі його основні характеристики:готовність до пошуку нових можливостей та ініціативність;наполегливість у подоланні перешкод;готовність до ризику, до ситуації ;орієнтація на ефективність виробництва та якість про- дукції;рішучість і відповідальність;цілеспрямованість;прагнення бути поінформованим;чіткість, планомірність у роботі;здатність переконувати людей та налагоджувати кон- такти;незалежність і впевненість у собі.В економіці є три типи підприємців: підприємець-влас- ник, підприємець-орендар, підприємець-менеджер. У пер- шому випадку підприємець є власником чи співвласником підприємства, всього капіталу або його частини. Підпри-100ємець-орендар працює на орендованих засобах виробницт- ва. Це може бути фермер, який обробляє землю, взяту в оренду, майстер, який організував ательє пошиття одягу в орендованому приміщенні, спортивний клуб, який орен- дує в школі зал для проведення занять. Третій тип — підприємець-менеджер, людина високої кваліфікації, ши- роких спеціальних та загальних знань, що сьогодні, до речі. є найціннішим капіталом. Він не має ні власного, ні орендованого майна, працює за наймом на великих підприємствах, здійснюючи управління ними. Найвідоміші фірми , , своїми успі- хами зобовязані саме створеній у них культурі менедж- менту.Підприємницька діяльність — необмежене поле при- кладання зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні люд- ські потреби. Усі численні вияви підприємництва цивілі- зованого ринку можна згрупувати у види (див. мал. 32). Розглянемо зміст кожного виду підприємництва.Виробниче підприємництво є найважливішим ви- дом підприємницької діяльності, спрямованим на вироб- ництво товарів та надання послуг. Ця діяльність здійсню- ється підприємствами, що виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи (будівельні, ремонтні), на- дають послуги (побутові, інформаційні), створюють духовні блага (навчання дітей, живопис, музика). До виробничого підприємництва належать, таким чином, і кавярня, і пе- рукарня, і ліцей, і агрофірма, й автомобілебудівний завод. Ці підприємства можуть самі реалізувати свою продукцію, але головна їх функція — виробництво.Комерційне підприємництво своїм змістом має товарно-грошові, торговельно-обмінні операції. Здійсню- ються такі операції у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерцій- ного підприємництва є різні торговельні організації, що продають предмети споживання та засоби виробництва.В умовах численних господарських звязків виробничі та комерційні організації не в змозі розвязати всі питання власними зусиллями. Тоді вони звертаються до послуг посередників.Посередницьке підприємництво дедалі більше по- ширюється в ринковій економіці. Його представниками є Установи та окремі особи, які займають місце між підпри- ємцем і споживачем. Потреба в посередниках виникає тоді, оли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач — придбати. Така потреба посилилась у су-101ВиробничаКомерційнаПідприємницька діяльністьФінансоваПосередницькаСтраховаМалюнок 32. Види підприємництва їчасній економіці України, коли традиційні звязки між 1 підприємствами порушились, а нові ще не налагодились. IПосередницькі фірми можуть надавати також інформа- | ційш, консультаційні, маркетингові послуги, їх агентами | є брокери, маклери та ділери. Крім суто брокерських ота- рацій, посередницька фірма може здійснювати торгівлю;на власний розсуд. В Україні починає створюватися система | посередництва, що грунтується на попередніх замовленнях. 1 Одним з її проявів є (Уючерсна угода (від англійського | Пітиге — майбутнє) — домовленість про реалізацію това-| рів, що будуть вироблені. |Фінансове підприємництво — це, по суті, різновиді комерційного підприємництва. Основна його відмінність у тому, що обєктом купівлі-продажу тут є специфічний товар — гроші, валюта, цінні папери. Не так давно в Україні фінансові операції були повністю монополізовані державою. Здійснених фінансових угод громадянами вважалося злочином. Сьогодні вже дещо інша ситуація. Фінансовий підприємець продає одні;гроші за інші, на курсі пінних паперів. Агентами фінансового підприємництва є комерційні банки, фондові біржі, окремі фірми, навіть громадяни-підприємці. ,Особливою формою кредитно-фінансових відносин є стра- хове підприємництво. Його необхідність повязана з ри- зиком, який є невідємною рисою ринкової економіки. Кож- ний підприємець діє на свій страх та ризик і не може обійтись без надійного страхування ва випадок небезпеки. Страхування — це формування грошових фондів та їх вя- користання на відшкодування збитків у разі непередбачених випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя.] В умовах ривку страхове підприємництво виковує дві функ- ції: а) захитає бізнес і населення; б) забезпечує прибуток.Страхову діяльність здійснюють у сучасній економіці Укра- їни державні організації, акціонерні товариства, кооперативи.102ПIДСУМКИ1. Одним з основних субєктів економіки є підприємство, що спеціалізується на виконанні певної виробничої функції.2. Підприємство характеризується територіально-техноло- гічною, економічною та соціальною відособленістю.3. Основна функція підприємства — максимально мож- ливий випуск продукту для задоволення потреб спожи- вачів при найменших витратах виробництва.4. Роль підприємства як субєкта економічної діяльності характеризується тим, що воно: а) задовольняє потреби населення у товарах та послугах; 6) забезпечує інші підприємства засобами виробництва; в) надає роботу пра- цездатному населенню; г) сприяє збагаченню держави через внесення податків до бюджету.5. Підприємництво — самостійна, ініціативна діяльність з виробництва товарів та створення послуг, що спрямована на одержання прибутку, ведеться на власні кошти і влас- ний ризик, передбачає нововведення.6. Основні види підприємництва — виробниче, комер- ційне, посередницьке, фінансове, страхове.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ Ї ЗАВДАННЯ1. Прочитайте варіанти визначення підприємства і зазначте, що не відобра- жено в кожному з них. Спробуйте їх доповнити.а) Підприємство — це технологічно-територіальне поєднання факторіввиробництва.б) Підприємство — це певна ланка в економіці, діяльність якої спрямо- вана на одержання прибутку.в) Підприємство — це колектив співробітників. Ї Пригадайте, на якому підприємстві вам доводилося бувати, 1 спробуйте дати його характеристику відповідно до того визначення, яке ви сформу- лювали, виконуючи завдання 1.3. Уявіть, що ви працюєте на автомобільному заводі, у медичному закладі, в інформаційному центрі. Спробуйте визначити основну виробничу функ- цію кожного з цих підприємств.4. Доповніть такі визначення підприємницької діяльності:а) Підприємництво — це діяльність з виробництва товарів та створенняпослуг.б) Підприємництво — це діяльність, що дає прибуток.103Тема 2. Підприємство і власність. Форми власності та організаційні форми підприємствааСучасні підприємства розрізняються не лише за сферами ді- Свобода приватної власності, як вам відомо, становить голові ну умову підприємництва. Самого підприємця А. Сміт визі начав як власника. В класичному вигляді приватна власніста є власністю однієї особи. Проте в процесі еволюції вона набу-| ває й інших форм. Це відбувається тоді, коли обєднуютьс капітали двох чи більше осіб або коли приватна власніст розподіляється між багатьма співвласниками капіталу чере випуск і розміщення акцій.Кожному етапові розвитку приватної власності відпс відають певні організаційні форми підприємств. Класичн форма приватної власності представлена в ринковій еко номіці одиницями бізнесу, які називаються одноосібним>> володіннями. Це — перша організаційна форма підприєм ницької діяльності, що розглядається за критерієм вл ності. Другою організаційною формою підприємницької104яльності є партнерство, або товариство, яке утворюється в разі обєднання капіталів двох чи більше господарських субєктів. Якщо ж власниками фірми є численні держателі акцій, то це корпорація — третя основна організаційна форма підприємства в ринковому середовищі.У розвинутих країнах частка одноосібних володінь у загальній кількості найбільша, хоч у грошовому обігу і невелика. Це можна спостерігати на схемах, складених за даними американської економіки (див. мал. 33).Аналіз діаграм показує, що найпоширенішим типом (Ьірм є одноосібні володіння. Вони властиві будівельній індустрії, роздрібній торгівлі, сфері послуг. Великі корпо- рації становлять лише близько 1/5 загальної кількості підприємств. Сферою їх діяльності є галузі промисловості. Що ж до загального грошового обігу, то за цим показником лідирують корпорації.Приблизно таке саме співвідношення між трьома ос- новними організаційними формами бізнесу, як в амери- канській економіці, існує і в усіх країнах з розвинутою ринковою системою. Щоб глибше зрозуміти причини цього, треба докладніше спинитися на перевагах і недоліках кож- ного типу підприємств.Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобовязання фірми. Одноосібні володіння мають свої переваги.По-перше, оскільки весь прибуток належить підприєм- цеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосе- редження прибутку в одних руках дає можливість безпо- середньо використовувати його в інтересах справи. До того ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний доход і оподатковується лише ін- дивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках).По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми-да- ють змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність Дуже цінується підприємцями.По-третє, одноосібному володінню властива простота в Їрганізації фірми та її ліквідації В обох випадках достатньо -"інше рішення самого підприємця.105Корпорації Партнерства Малюнок 33. Частка різних типів підприємств США:а) до іх загально? кількості; б) у загальному обороті.Водночас одноосібні володіння мають деякі недоліки, які правильніше було б вважати обмеженнями. Це насам- перед обмежені можливості для розширення капіталу. Збільшення обсягів виробництва відбувається за рахунок прибутку, якого може бути замало. Власники невеликих фірм часто банкрутують, не можуть розраховувати на значні кредити банків. Крім того, обмеженими є можливості в управлінні виробництвом. Адже одна особа має приймати рішення з усіх виробничих, фінансових, технічних, комерційних та інших питань. Часто підпри- ємцеві бракує компетентності, що призводить до помил- кових рішень.До недоліків одноосібного володіння можна віднести і повну відповідальність підприємця. За свої борги, кредити, збитки він відповідає не лише активами фірми, а й своїм особистим майном. Банкрутство фірми є одночасним бан- крутством її єдиного власника.Одноосібні володіння — найменш стійкі організаційні форми бізнесу. Щорічно в країнах з ринковою економікою велика частина новостворених фірм гине.Отже, враховуючи переваги і недоліки одноосібного підприємства, можна зробити висновки, що ця форма біль- ше підходить тим підприємцям, які високо цінують власну незалежність, здатні на неабиякий ризик, надають перевагу виробництвам з коротким циклом, де швидко можна одер- жати прибуток.Партнерство, або товариство,- така форма органі- зації бізнесу, коли дві чи більше окремих осіб ведуть справу як співвласники на підставі укладеного договору. Є два види партнерства: звичайне, або генеральне, та з обмеженою відповідальністю. Партнери обєднують свої фі-106нансові ресурси і вміння вести справу. Вони розподіляють ринок, прибутки, збитки згідно домовленості. Звичайне партнерство передбачає необмежену відповідальність за справи фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Обмежена ж відповідальність партнерів ніколи не перевищує суми, яку вони внесли в справу.Частка партнерств у ринковій економіці, як правило, невелика, як і в грошовому обігу. Вони більш поширені в таких галузях, як медицина, юриспруденція, бухгалтерія, що повязано з економічними особливостями цієї форми.Розглянемо, які переваги партнерство має перед одно- осібними володіннями.По-перше, зростають фінансові можливості фірми внас- лідок обєднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.По-друге, вдосконалюється управління фірмою. Зявля- ється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлін- ських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти і професійних менеджерів.По-третє, як і одноосібні володіння, партнерства користу- ються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний доход.Проте партнерства не позбавлені й недоліків (обмежень). Можуть виникати непорозуміння між партнерами, розход- ження в їхніх інтересах, що ускладнює процес управління. Хоча фінансові можливості фірми і ширші, ніж у , вони часто виявляються недостатніми для функці- онування прибуткового підприємства. У партнерствах за- вжди наявний елемент непередбаченості, наприклад несподіваний вихід будь-якого учасника із справи. В цьому разі інші учасники або третя особа зобовязані викупити його частку в фірмі, бо інакше забрати цей внесок неможливо. За- грозою для партнерства, ще більшою, ніж для одноосібного володіння, може стати необмежена відповідальність. Кож- ний партнер несе відповідальність за всі невдалі рішення — як власні, так і своїх партнерів.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

У разі банхрутства кожний з учасників може втратити більше, ніж уклав у справу. Ком- паньйон, якому належить 1 % власності фірми, відповідає так само, як і ті, кому належить решта 99 % (це, звичайно, не стосується товариств з обмеженою відповідальністю). Значні ускладнення виникають також під час реорганізації фірми, переорієнтації її на інше виробництво.Як бачимо, партнерська форма організації фірми доціль- на для підприємців, які прагнуть збільшити свої фінансові можливості та бажають співпрацювати з компаньйонами.107Третьою організаційною формою бізнесу є корпора-| дія — провідна форма сучасного підприємництва. Хоча| кількість корпорацій у країнах з ринковою економікою невелика, їх частка у створенні валового національного, продукту найбільша. Наприклад, у СIЛА на частку кор- :порацій припадає 85 % валового національного продукту, | приблизно 90 % обсягу продажу товарів і послуг. ]Корпорація є юридичною особою. Це означає, що вона I відокремлена від фізичних осіб, які володіють нею. Власни- | ками корпорації виступають численні акціонери, між якими | розподілена вся власність фірми. Кожний учасник — акці- 1 онер — відповідає у межах своєї частки за майно корпорації. , Від імені своїх вкладників корпорації як юридичні особи можуть купувати ресурси, виробляти та продавати продукцію, брати в борг, надавати кредити, укладати контракти.Корпорація буває двох типів: приватна і державна (коли значна частка її активів належить державі). Як зазнача- лося, ми розглядатимемо тільки форми організації приват- ного бізнесу.Щоб зрозуміти, чому корпорації належить провідне міс- це у ринковій економіці, розглянемо її переваги.По-перше, корпорація — найефективніша форма залу- чения грошового капіталу. Вона має три джерела фінан- сування: нерозподілений прибуток, кредити банків, продаж акцій та облігацій. Продаж цінних паперів дає змогу за- лучати заощадження численних домашніх господарств. Та- ким чином, якщо корпорація КЇ, наприклад, вирішила побудувати завод, то вона не тільки зможе взяти кредит у банку, а й зібрати грошові кошти багатьох осіб, випу- стивши акції та облігації. Ви вже знаєте, що придбання | акцій та облігацій вигідно не тільки корпораціям, а й тим, " хто купує цінні папери, бо вони одержують право на | грошову винагороду за свій капітал. Весь прибуток кор- , порації ділиться на дві частини. Одна надходить держате- | лям акцій у вигляді дивідендів, друга стає нерозподіленим прибутком, який використовується для розвитку вироб- ництва (на переінвестування).По-друге, співвласники корпорації (держателі акцій) несуть обмежену відповідальність, тобто їх особисте майно не ставиться під загрозу навіть у разі банкрутства. Людина може вкласти гроші в десяток корпорацій і при цьому мало чим ризикує, крім цих грошей.По-третє, корпорації мають кращі можливості для ор- ганізації виробництва й управління ним. Вони можуть — використовувати технології масового виробництва, що108зменшує витрати на одиницю продукції. У корпораціях розвиваються спеціалізація та кооперування виробництва. В них народився і вдосконалюється менеджмент — наукові методи управління виробництвом та реалізацією продукції.По-четверте, корпорація — найстабільніша форма ор- ганізації бізнесу. Акціонери можуть входити в корпорацію та залишати її за власним бажанням. Корпорація, як юри- дична особа, існує незалежно від своїх співвласників, які постійно змінюються. Це дає можливість перспективного планування, гарантує підтримку банків та уряду.Слід звернути увагу на такі недоліки (обмеження) корпо- рації. Сплачуються більші податки на одиницю прибутку по- рівняно з іншими організаційними формами бізнесу, бо опо- датковуються і прибуток корпорації, і дивіденди акціонерів. Розмежовуються функції власності і контролю. Співвласни- ки, які мають незначну частку в активах корпорації (одну соту або навіть тисячну процента), не можуть брати повно- цінної участі в управлінні, функції управління зосереджу- ються у менеджерів. Iнтереси менеджерів та інших акціоне- рів можуть не збігатися, наприклад щодо виплати дивідендів, розвитку виробництва, розміру окладів посадових осіб та ін. Це призводить до внутрішніх конфліктів.Розглянувши основні переваги та обмеження корпорації, можна зробити висновок, що це — найпривабливіша форма розміщення капіталу для дрібних власників, які не нава- жуються розпочати власну справу. Корпорація, звичайно, не потрібна тим, хто хоче мати невеличке ательє, свою перукарню чи крамницю. Але без неї не обійтися, коли йдеться про реалізацію великого проекту. Це корисно вра- ховувати в практичній діяльності. Адже нинішня Україна впритул підійшла до створення ринкових форм організації підприємств. Хоча й повільно, але зявляються приватні підприємства, виникають товариства з обмеженою відпо- відальністю (здебільшого у сфері торгівлі). Щодо акціону- вання, то воно виступає формою роздержавлення, як і у всіх країнах постсоціалістичного розвитку.ПIДСУМКИ Функціонування різних організаційних форм підпри- ємств є реалізацією різних форм власності. 2- Основними формами організації бізнесу в ринковій ономіці є одноосібні володіння, партнерства і корпо- рації.1093. Організаційні форми бізнесу мають неоднакову чсі , в загальній кількості фірм та в сумарному гроіовомі обігу. Це зумовлено їх різними еко-сміччими характе ристиками.4. Кожна з трьох основних організаційних форм бізнес має свої переваги та недоліки (обмеження), які врахову. підприємець, розпочинаючи свою справу. Вибір органЦ заційної форми бізнесу залежить від мети та фінансова потреб конкретного напряму виробництва.5. Провідною формою організації бізнесу в ринковій екс номіці є корпорація,- оскільки вона має обмежену відпс відальність, широко залучає грошовий капітал числе акціонерів, спирається на наукові методи управління.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ1. Охарактеризуйте три основні організаційні форми бізнесу, зазначив переваги і недоліки кожної з них.2. Уявіть себе співвласником фірми, створеної на засадах партнерства. 1 з функцій підприємця ви візьмете на себе, а які залишите партнерові? 3. Уявіть, що ваше власне майно (будинок, земельна ділянка, автомобі. книжки та ін.) оцінюється у 50 млн грошових одиниць, крім того, ви ма приємства, який дає змогу реалізувати його виробничу функцію. Зрозуміло, що для кожного конкретного підпричі ємства є свій оптимальний розмір. Залежно від виробничоп профілю воно може бути більшим або меншим.Розглянемо переваги і недоліки різних за розміре> підприємств.Великі підприємства. В умовах науково-технічної прогресу зберігається необхідність існування великих 0( ганізаційних структур — обєднань, концернів, господар ських асоціацій, консорціумів. Обєктивними причинам їх формування та функціонування є: а) необхідність пс єднання всіх стадій технологічного процесу, що дає змог комплексно використовувати сировину і матеріали; б) ко- оперування взаємозвязаних спеціалізованих виробництв,;що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий про-і дукт; в) забезпечення повноти циклу ; г) масовість випуску продукції, стабільний асор- тимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції>! здешевлює її, робить доступною для населення. Саме масове виробництво автомобілів, впроваджене на заводах Форда,;перетворило їх з предмета розкошу в засіб пересувана> для середнього американця.Названі переваги великого виробництва роблять його незамінним у таких галузях, як енергетика, нафтохі- мія, машинобудування. Проте мають місце й істотні недоліки.Великі розміри підприємства, як зазначалося, призво-і дять до знищення його мобільності, до нездатності орієн- туватись у швидких змінах ринкової ситуації. Дуже важко;перепрофілювати таке виробництво на випуск нової про-і дукції. Великі підприємства мають громіздку, часто не-;ефективну структуру управління. Управлінське рішення> проходячи по всіх поверхах управління, може втратити актуальність. Більше того, в умовах ринку виробництво спрямовується на задоволення індивідуальних потреб. На-8 віть перед масовим виробництвом постає завдання його| більшої диференціації. Традиційні товари — автомобілі, верстати, сільгосптехніка — в розвинутих країнах ви{ ляються для конкретного споживача.112У колишніх соціалістичних країнах переважали великі підприємства. При їх загальній досить невеликій кількості та значних розмірах ними було легше керувати з єдиного центру. Це породило специфічне явище — гігантоманію. В умовах ринку великі розміри часто стають на заваді повній економічній свободі підприємства.Середні підприємства мають змогу використовува- ти місцеву сировину, забезпечувати певні потреби неве- ликими кількостями продукту, малою капіталомісткістю, незначними транспортними витратами. На середніх під- приємствах, як правило, досягається високий рівень авто- матизації, гнучкості виробництва, що скорочує витрати на одиницю продукції. В кожному конкретному випадку се- реднє підприємство може мати як переваги, так і недоліки великого або малого підприємства.Малі підприємства є обєктивною необхідністю економіки в умовах ринку й основою малого бізнесу. В різних країнах існують свої критерії віднесення підпри- ємства до розряду малих. У США малими вважають підприємства з кількістю працюючих до 500 чоловік, у Японії — до 300. Українським законодавством до малих підприємств відносять підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 чоловік залежно від галузі або виду ді- яльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 чоло- вік, в інших галузях виробничої сфери — до 50 чоловік, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 чоловік, у галузях невиробничої сфери — до 50 чоловік, а в роздрібній торгівлі -до 15 чоловік.Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, формують конкурентне середовище. В західних країнах ці підприємства становлять 90-95 % їх загальної кількості і створюють 20-60 % валового національного продукту країни.Малі підприємства набули великого поширення не тільки в розвинутих державах. У країнах Південно-Східної Азії, які вийшли останнім часом на передові позиції за вироб- ництвом не тільки товарів народного споживання, а й сучасної наукомісткої продукції, малий бізнес дає до 80 % приросту валового національного продукту.Винятково важливу роль мають відігравати малі під- приємства в постсоціалістичних країнах під час переходу від адміністративної економіки до ринкової. Вони здатні стабілізувати споживчий ринок, забезпечити конкурентний характер виробництва та його демократизацію. Малі під-113приємства дають змогу запобігти безробіттю, оскільки роз- ширюють сферу зайнятості. Вони сприяють поступовому усуненню залишків адміністративної системи та форму- ванню єдиної ринкової економіки країни. Малі підприєм- ства стають невідємним елементом економіки України.У структурі західної агроекономіки основною організа- ційною формою малого підприємництва є ферма. Вона максимально відповідає особливостям сільськогосподарсько- го виробництва. Спробуємо довести це, розглянувши особ- ливості фермерського господарства.По-перше, більша частина ферм функціонує на власній землі. Це зумовлює дбайливе, господарське ставлення до неї.По-друге, основою життєдіяльності фермерських госпо- дарств є праця власників і членів їхніх сімей. Звідси випливає зацікавленість фермерів у своїй справі. Наймана праця застосовується порівняно мало. Ферма, в якій більше десяти найманих робітників,- явище виняткове. Як пра- вило, наймають одного-двох чоловік.По-третє, фермерське господарство є юридичне й еко- номічно самостійною одиницею. Воно повністю відповідає за всі свої здобутки й невдачі.По-четверте, ферми діють в умовах гострої конкурентної боротьби, що стимулює власника до пошуку найефектив- ніших методів господарювання.По-пяте, сучасна ферма — це високоспеціалізоване й високомеханізоване виробництво, яке застосовує сучасні системи машин. Фермерське господарство ведеться квалі- фікованими, освіченими фахівцями. В багатьох країнах обовязковою умовою одержання землі у спадщину чи в оренду є наявність спеціальної освіти. Це дає змогу на науково обгрунтованій основі вести сільськогосподарське виробництво. Про ефективність фермерського господарства свідчить те, що в усіх розвинутих країнах частка аграрної зайнятості в самодіяльному населенні не перевищує 10 %, в більшості ж країн становить 3-5 %.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

В Україні відпо- відний показник становить 19 %.Не дивно, що і наша країна поставила проблему роз- витку фермерства в ряд першочергових. Про це, зокрема, свідчить прийняття закону України .В Україні фермерські господарства ще не стали провід- ною формою організації сільського господарства, тому що немає достатньої соціальної та матеріально-технічної бази для фермерства, мало спеціально підготовлених, здатних114до підприємництва працівників, які люблять землю і вва- жають роботу ва ній змістом свого життя.Коопераціє в умовах ринку. Сільське господарство здавна було повязане з кооперацією, тобто з обєднаною працею в одному виробничому процесі. Сучасні фермерські госпо- дарства в більшості розвинутих країн обєднуються в коопе- ративи. Наприклад, у скандинавських країнах, в Японії ко- оперативний рух охоплює 100 % фермерських господарств. За оцінками економістів, у свні діють до 1 млн кооперативів (понад 120 видів), які обєднують приблизно 600 млн чоловік.Сільськогосподарські кооперативи виконують різні важ- ливі функції, за якими вони класифікуються на обєднання:з переробки та збуту сільськогосподарської продукції; з постачання засобів виробництва; з кредитування; з вироб- ничого обслуговування.В умовах сучасного виробництва фермер не може ви- рішити самостійно всі господарські питання, повязані з виробництвом продукції та доведенням її до споживача. Кооперативи допомагають йому в забезпеченні засобами виробництва, переробці продукції, її реалізації.У західних країнах кооперативи не тільки задовольняють потреби внутрішнього ринку, а й працюють на зовнішній ри- нок. Наприклад, у Нідерландах, які дають третину світового виробництва крохмалю, кооперативні організації забезпечу- ють основну частину його переробки та збуту.Визначимо суть і принципи діяльності кооперативу. Кооператив — це добровільне обєднання громадян для спільного ведення господарської та іншої діяльності на основі власного або орендованого майна.Діяльність кооперативів побудована на таких принци- пах:економічна самостійність, самоуправління, самоокуп- ність, самофінансування;повна економічна відповідальність;колективна власність на засоби виробництва;особиста участь кожного члена у справі кооперативу;комерціалізація відносин з державою та всіма сторон- німи організаціями;членство в кооперативі на засаді пайових внесків.Останній принцип означає, що люди, які мають намір утворити кооператив, роблять пайові внески до спільного майна. Крім пайових внесків його членів, кооператив має й інші джерела формування майна. Це доходи від вироб- ничої діяльності, реалізації продукції, продажу акцій і Цінних паперів, кредити банку.115Кооперативний рух в Україні має глибоке коріння. Особливо активно розвивалася кооперація в кустарному і сільськогосподарському виробництві. До кінця 20-х років XX ст. кооперативи обєднували майже третину всіх селянських господарств. Крім виробничої та збу- тової діяльності, вони брали участь у будівництві шкіл, лікарень, культурних закладів. Соціалістичне господа- рювання обмежувало кооперацію. Практично вона роз- вивалася тільки у формі колгоспів, які за своєю суттю мало нагадували кооперативи і функціонували як дер- жавні підприємства.В економіці України сьогодні діють кооперативи різних видів: виробничі, будівельні, посередницькі, науково-впро- ваджувальні. Найбільші перспективи має кооперація в сіль- ському господарстві.Перевагами кооперативу є простота його утворення, всту- пу та виходу з нього, рівноправність його членів у розвязанні господарських питань, розподіл доходів на принципах тру- дової участі кожного та його паю (внесків).Проте кооператив, як колективна форма власності, більш обмежений в економічній свободі, ніж підприєм- ництво, засноване на приватній власності.Державне підприємство. В ринковій економіці підпри- ємницька діяльність може розвиватись і на засадах дер- жавної власності. Державні підприємства виробляють то- вари і послуги, продають їх за гроші, діють на основі розрахунку доходів і витрат, підтримують звязки з про- давцями та покупцями, тобто державним підприємствам, з одного боку, притаманні властивості підприємства взагалі, з другого — вони мають свої особливості, їх власником є не конкретна приватна особа, яка вкладає в справу свої гроші і повністю відповідає за результати виробництва, а держава в цілому. Державні органи управління розробля- ють плани-замовлення для своїх підприємств, забезпечують їх необхідними грошовими коштами та засобами вироб- ництва, призначають директора, регулюють заробітну пла- ту та розподіл доходів. Саме державні органи, а не під- приємства, відповідають за збитки підприємств, тому останнім не загрожує банкрутство.Державні підприємства в країнах розвинутої ринкової економіки поступаються ефективністю роботи приватним фірмам. Найчастіше вони створюються в галузях, не при- вабливих для приватного бізнесу.Зовсім інша ситуація в соціалістичній економіці, в якій державні підприємства — єдина організаційна форма. Вони116відрізняються від ринкових форм державного підприєм- ництва тим, що:єдиним джерелом фінансування їх є державні фонди;процес виробництва й реалізації продукції повністю планується і контролюється державою;держава регулює економічні відносини підприємства з постачальниками, партнерами, споживачами;продукція гарантовано збувається за твердими ці- нами;практично відсутні стимули до зростання ефективності і поліпшення якості продукції.Сьогодні в Україні відбувається процес реформуван- ня державних підприємств. Частину їх буде привати- зовано.Перехід до ринку передбачає комерціалізацію діяльності держпідприємств, проведення їх корпоратизації. Як же реалізуються ці процеси на практиці?В Україні формується різноманітна структура економі- ки. Свідченням цього є поява різних форм підприємств, властивих ринковій економіці, їх можна класифікувати за чотирма критеріями: формою власності, формою організа- ції, розміром, видом діяльності (мал. 34).За формоюПриватшКолоСТЯВИIДер..кишвласностіЗа формоюОдамосібніКоопс] , .4. Чим відрізняються державні підприємства в ринковій та адміністративній економіці?118Тема 4. Функції підприємцяі підприємницький доходМи вже розглядали основні типи, види і форми підприєм- ницької діяльності. Її успіх завжди залежить від головної дійової особи — самого підприємця, який виконує незамінні функції в процесі виробництва та реалізації продукції і може привести фірму до успіху або до банкрутства. В разі успіху підприємець одержує доход, прибуток, винагороду.Тепер зясуємо, за що підприємець одержує доход і яка структура цього доходу.Функції підприємця. У своїй діяльності підприємець, насамперед, реалізує свій особистий, приватний інтерес. Він організовує справу таким чином, щоб мати від неї найбільшу вигоду. Постає питання: чи не суперечить власне збагачення підприємця суспільним інтересам? Суперечність між приватними і суспільними інтересами обєктивно існує. В гонитві за максимальною вигодою підприємець шукає товар, який його збагатить, не дуже дбаючи про добробут людей, про створення для них нормальних умов. Заради високих прибутків він може заощаджувати на своїх пра- цівниках, забруднювати навколишнє середовище, зловжи- вати рекламою тощо. Чи означає це, що суперечності між приватними та суспільними інтересами є не тільки обєк- тивними, а й неподоланними? Кожне суспільство пропонує свої шляхи подолання цих суперечностей.Подивимося, як розвязує проблему подолання супе- речностей між приватними і суспільними інтересами рин- кова економіка.Механізм розвитку ринкової економіки включає в себе як стимули, так і обмежувачі приватного інтересу. Першим з обмежувачів є сам споживач. Підприємці вироблятимуть лише ті товари, які потрібні людям (непотрібні просто не купуватимуть). Вони уважно стежитимуть за попитом й намагатимуться якнайшвидше відповісти на нього пропо- зицією, оскільки швидкий оборот капіталу є вигідним і забезпечує прибуток. Отже, ринок (як висловився А. Сміт) спрямовує інтереси підприємця на задоволення потреб споживачів. За А. Смітом, ми, очікуючи свій обід; маємо розраховувати не на щедрість мясника, пивовара чи пекаря, а на те, що всі вони реалізовуватимуть свій приватний інтерес. При цьому підприємець, спонуку- ваний власними інтересами і керований 119ринку, може досягти таких результатів, які навіть входили в його наміри.Другим обмежувачем приватних інтересів є діяльність держави. Через такі засоби регулювання, як податки, до- тації, штрафні санкції, держава може стимулювати вироб- ництво потрібної продукції й обмежувати виробництво не- бажаної. У першому випадку, коли держава хоче | підтримати виробництво певного виду продукції, підпри- ємцю буде надано дотацію, в другому — йому встановлять більші податки. Держава може застосовувати штрафні санк- ції щодо підприємців, які порушують закони: займаються недозволеною діяльністю, забруднюють довкілля тощо. Держава навіть може заплатити підприємцю за у тримання] від нарощування виробництва. Наприклад, держава запла-| тить фермерові за те, щоб він не збільшував вирубку лісу | або розмірів посівних площ, якщо в цьому немає суспільної | потреби. Держава також стежить за тим, щоб підприємці! не порушували прав ні працівників (встановлення мінімуму | зарплати, регулювання звільнення і найму), ні споживачів | (законодавчий захист їхніх прав). |Обмежувачем зростаючих апетитів підприємців є також | ринкова інфраструктура. Установи ринкової інфраструкту-;ри не дають підприємцю можливості встановлювати будь-, яку ціну за свій товар, довільно визначати розмір заробітної плати. Товарні біржі та біржі праці сприяють усуненню значних коливань цін на продукти праці та саму працю.;!Отже, ринкова економіка, стимулюючи розвиток під" приємницької діяльності, створює умови для узгодження? приватних і суспільних інтересів.Невідємною рисою сучасного підприємництва є його| участь у розвязанні соціальних та економічних пробле суспільства. Наприклад, у США ділові кола вкладакуі значні кошти у реконструкцію старих міських районів> сприяють підвищенню рівня зайнятості, розробляють влас екологічні програми, здійснюють пожертви для розвязаї соціальних проблем.Приватні й суспільні інтереси тісно повязані в дія. ності підприємців. Так, підприємці дбають про підвищев рівня зайнятості, оскільки безробіття призводить до зр стання злочинності, до загальної соціальної нестабільності,! а це підприємництву досить дорого. IЩоб підприємницька діяльність була успішною, вона| не повинна суперечити суспільним інтересам.Ви вже знаєте, що у процесі виробництва підприємеи може виконувати три ролі: підприємця-власника, підпрй120ємця-господаря, підприємця-менеджера. На невеликих під- приємствах усі ці ролі виконує, як правило, одна особа. Будучи власником підприємства, підприємець водночас ви- конує функції господарювання та управління. У великих фірмах функції власника, господаря і менеджера розме- жовуються.I в малих й у великих фірмах підприємець виконує певні функції, специфічні саме для даного виду діяльності. Розглянемо ці функції на схемі (див. мал. 35).Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання землі, сировинних ре- сурсів, капіталу, праці, грошей, інформації у процесі ви- робництва товару чи послуг, організує виробництво, роз- поділяє засоби виробництва і трудову діяльність.Управлінська функція підприємця — це прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничої та збутової діяльності, здійснення планування, організації, контролю, мотивації виробництва.Iнноваційна функція підприємця — це здійснення інновацій (нововведень), тобто новаторство, освоєння нової продукції, нових технологій і нових форм організації праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення по- треб споживача та ін.Функція ризику передбачає необхідність прийняття таких рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через мінливість та невизначеність економічної ситуації. Підприємець ризикує своїм часом, працею, діловою репутацією, вкладеними коштами. Навіть за стійкої номенклатури виробів підприємця може спіткати невдача, оскільки попит на дані товари може зменшитись або зявляться спритніші конкуренти.Функції підприємця важливі та необхідні і є підставою для виділення підприємницької діяльності у самостійний фактор виробництва. Малюнок 35121Один із принципів функціонування ринкової економіки полягає у тому, що кожний фактор виробництва дістає свою винагороду. Про це йшлося в темі 7 попереднього розділу. Розглянемо докладніше, яку винагороду одержує підприємець.Підприємницький доход. Виконуючи надзвичайно складні функції, підприємець діє під впливом достатніх стимулів, вагомих мотивів. Найістотнішим стимулом є під- приємницький доход. Але перш ніж його одержати, під- приємець повинен зробити певні витрати.До витрат підприємця належать елементи факторів ви- робництва, використані в даному виробництві, а саме:витрати на оплату живої праці (заробітна плата пра- цівникам фірми);витрати на придбання будівель та обладнання (такі витрати в економіці називаються інвестиціями);витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), що використовуються у виробництві як сировина, матеріали, паливо.Витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати протягом певного часу не залежать від обсягів виробництва. Це, наприклад, витрати на оплату примі- щень чи засобів звязку, на придбання верстатів. Змінні витрати зростають разом із зростанням обсягів вироб- ництва. Це витрати на сировину, паливо, заробітну плату працівників.Фірма повинна господарювати таким чином, щоб за- гальні витрати були меншими, ніж доход від реалізації продукту її діяльності. Тільки в цьому випадку фірма матиме прибуток.Припустимо, що постійні витрати дорівнюють 100 тис.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

грошових одиниць. Це — незмінна величина для будь- якого обсягу виробництва. Змінні витрати становлять 10 грошових одиниць на кожну одиницю товару. Отже, на виготовлення 5 000 одиниць товару загальні витрати ста- новитимуть:100000 + (10 х 5000) Ї 150000 грошових одиниць.На виготовлення 20 000 одиниць товару загальні витрати становитимуть:100000 + (10 х 20000) =300000 грошових одиниць.Тепер оцінимо доход від продажу продукції за умови, шо ціна одиниці товару дорівнює 100 грошових одиниць. Тоді за 5000 одиниць товару ми одержимо:1225000 х 100 — 500 000 грошових одиниць.Грошова виручка, яку одержує підприємець за свій товар, називається виручкою фірми від реалізації.Зрозуміло, що підприємця цікавить не сама виручка, а та її частина, що залишається після відшкодування витрат на виробництво. З виручки від реалізації він відраховує витрати яа виробництво і одержує валовий прибуток. Якщо реалізу- ється 5 тис. виробів, то валовий прибуток становитиме:500 000 — 150 000 — 350 000 грошових одиниць.Отже, валовий прибуток — це різниця між виручкою від реалізації продукції та витратами на її виробництво. Але й валовий прибуток не надходить безпосередньо у власність підприємця. З нього треба заплатити податки. Якщо, наприклад, підприємству встановлено 30-процент- ний податок на прибуток, то це в нашому випадку ста- новитиме:350 000 х 0,3 = 105 000 грошових одиниць.Після сплати податку в підприємця залишиться чистий прибуток, який становитиме:350 000 — 105 000 = 245 000 грошових одиниць.Отже, чистий прибуток — це різниця між валовим прибутком і сумою податкових платежів. Чистий прибуток є головною частиною підприємницького доходу. Його одер- жання свідчить про ефективність роботи підприємства. Для одержання економічного прибутку з виручки підприємця вираховуються не лише явні, а й приховані витрати. Ста- тистика підприємства оперує лише поняттям чистого при- бутку.Незалежно від фінансових результатів діяльності, під- приємець одержує ще й нормальний прибуток. Це ви- нагорода підприємця за його працю. Він не береться з прибутку фірми, а входить у її витрати. Не одержуючи нормального прибутку, підприємець не став би займатися даною справою. Нормальний прибуток — обовязкова, невідємна частина підприємницького доходу. Чистого прибутку може й не бути, або він може мати відємне значення (коли витрати більші від доходу). Чистий при- буток залежить від здатності підприємця до інновацій та ризику.Отже, підприємницький доход складається з нормаль- ного і чистого прибутків.123Iснує й інша структура підприємницького доходу. Вона також складається з двох частин: а) підприємницького дохо- ду, шо капіталізується, тобто перетворюється в нові фактори виробництва; б) підприємницького доходу, що надходить в особисте користування підприємця. Перша частина перева- жає, адже головною метою підприємця є не тимчасова виго- да, а збільшення свого багатства внаслідок безперервного розвитку виробництва. У країнах Заходу держава стимулює процес капіталізації доходу. Частина прибутку, що поверта- ється у виробництво, оподатковується менше, ніж та, що йде на задоволення особистих потреб підприємця.Кожний підприємець прагне до одержання підприєм- ницького доходу. Він залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Розглянемо найважливіші з них за допомогою схеми (див. мал. 36).Внутрішні фактори — ціна, за якою реалізується про- дукція, та витрати на її виробництво. Фірма має зменшу- вати витрати з розрахунку на одиницю продукції. Змен- шення витрат досягається через ефективне використання всіх факторів виробництва, а саме: зростання продуктив- ності праці, ефективне використання матеріальних ресурсів і коштів, розумний ризик і всебічне знання риту.Фкгорв збільшенії> оипрвеиввюкого юхохуЗроспши приуіпвиості праціПопит в Забезпеченії>Налагоххеаісі>ввсохої>хжиікаліталовиитпртверм>УспіхРозмірпіхпряпвпшькпгпоишвдшльяостііпрвбуткуВіпчеаяяВештав бшкітеьхогорИШЕУпроисятаМалюнок 36124Зовнішні фактори збільшення прибутку, а отже, і під- приємницького доходу такі: попит на продукцію спожива- чів, лояльна податкова політика держави, дотримання угод між партнерами, вигідні умови кредитування банками.Слід зауважити: що прибуток (доход) фірми може бути й відємною величиною, наприклад, коли грошова виручка, одержана фірмою від продажу товару, не перевищує загаль- них витрат на його виробництво. Це стає підставою для рипу- чих змін в політиці фірми, фірма може скоротити вироб- ництво такого товару чи істотно поліпшити його якість.ПIДСУМКИ1. Діяльність підприємця полягає у виконанні ним певних ролей (власника, господаря, менеджера) і функцій (ре- сурсної, управлінської, інноваційної, ризику).2. Доход, який одержує підприємець, поділяється на нормальний прибуток і чистий прибуток.3. Нормальний прибуток — це відшкодування підприєм- цю за його працю з організації ресурсів та управління виробництвом, що повязано з ресурсною та управлін- ською функціями. Чистий прибуток — це специфічна ча- стина підприємницького доходу, одержання якого повя- зано з функціями інновації та ризику.4. Між показниками діяльності підприємства (підприємця) існує певний звязок. Загальна виручка залежить від ціни одиниці товару та кількості реалізованих товарів і може мати такий вигляд:виручка від реалізації = валовий прибуток + витрати ви- робництва.5. Витрати виробництва складаються з таких елементів:а) оплата праці найманих працівників і самого підпри- ємця;б) придбання будівель та обладнання;в) витрати на сировину, паливо, матеріали. Ви-і-рати виробництва поділяються на постійні (незалежні ьД обсягів виробництва) та змінні (залежні від обсягів робництва).КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1 Наведіть приклади випадків, коли інтереси підприємців суперечать ін- ресам суспільства. Як можна розвязати цю суперечність? — Розкрийте зміст основних функцій підприємця.1253. Фірма реалізує 8 000 одиниць товару по 5 000 грошових одиниць за одну Одиницю товару. Постійні втрати на виробництво продукції становлять 200 тис. грошових одиниць. Змінні витрати — 100 грошових одиниць — кожний виріб. Визначте валовій прибуток фірми. Яким буде чистий при- буток, якщо всі платежі з валового прибутку становлять 28 %? 4. Одне підприємство функціонує у добувній промисловості. Найбільша ча- стка його витрат йде на придбання й утримання будівель та обладнання. Друге функціонує як консультативна фірма, профіль яко? визначають мі- і сококваліфіковані і високооплачувані фахівці; третє тільки розпочинає свою ! діяльність і шукає власне місце на ринку.Які фактори збільшення підприємницького доходу мають, на ваш погляд, першочергове значення для кожного з цих трьох підприємств?Тема 5. Управління підприємством (менеджмент)Однією з функцій підприємця є функція управління. У не- великих фірмах її не відокремлюють від інших, тобто вона є частиною обовязків самого підприємця. У великих орга- нізаціях управління підприємством здійснюють професіона- ли-менеджери. Їхня діяльність охоплює різні види менедж- менту: фінансовий, виробничий, транспортний, кадровий, маркетинговий. Діяльність сучасного підприємства немож-, лива без досконалого управління процесом виробництва, тоб- то без менеджменту.Сутність і складові управлінської діяльності. Люди обєднуються в організації для спільної праці. Школа, лі- цей, інститут, перукарня, завод, фермерський колектив — усе це конкретні організації. Те, що їх обєднує, становить суть організації. ,У процесі праці між людьми виникають звязки дво поненти. Наприклад, робітники, які складають автомобіл вступають у відносини взаємодії, зумовлені послідовніст їхніх функцій. Вертикальні звязки виникають через не-і обхідність координації, узгодження діяльності багатьох ро- бітників, які виконують різноманітні виробничі функції. У цеху, де складають автомобілі, керівник розподіляє за-| вдання для робітників, налагоджує взаємодію між ними>;організовує постачання комплектуючих деталей, контро-;126лює збут продукції, тобто управляє людьми, які виконують конкретну роботу. За жартівливим висловом американців, управління — це вміння .Управління, або менеджмент (від англійського шапа- е — управляти),- це діяльність з координації праці інших людей. Сутність управління (менеджменту) полягає у здійсненні таких функцій: планування, організації, моти- вації, контролю. Ці функції і є складовими процесу управ- ління. Розглянемо їх детальніше.Планування — це сукупність методів, засобів, дій, шо забезпечують спрямованість зусиль всього колективу на досягнення спільної мети. Планування дає відповіді на такі запитання:1. Де ми нині перебуваємо? Менеджер реально оцінює с-ан фінансових, матеріальних, трудових ресурсів фірми, рівень її наукових розробок.2. Чого ми хочемо досягти? Фірма визначає цілі та орієнтири розвитку. Серед них розрізняють такі: а) збіль- шення продажу тієї продукції, яку фірма вже виробляє;6; розробка нових видів продукції та її продаж на існуючих ринках; в) розширення ринків збуту, тобто продаж товарів ф оми на нових ринках; г) диверсифікація виробничо-збу- тової діяльності фірми, тобто розробка нових видів товару з наступною реалізацією їх на нових ринках.3. -к м> можемо досягти наших цілей? фірма вико- р лсрує конкретні засоби планової діяльності: розподіляє рурСї!, вивчає зовнішнє середовище, координує діяльність В..А підрозділів, прогнозує своє майбутнє.Відповіді на всі ці запитання фірма дає вже на початку своєї діяльності під час розробки бізнес-плану. Його скла- д?-?пя є великим мистецтвом, що визначає подальший ; ліх фірми.Процес планування управлінської діяльності фірми є о-зперервним, оскільки існування фірми не припиняється п еля досягнення першої поставленої мети. Виникають нові Ці, для досягнення яких розробляються нові плани. Крім з, у фірми можуть виникнути (і виникають) неперед- о—єні обставини. Тому плани переглядаються, узгоджу- ються з реальною дійсністю, шо постійно змінюється.Організація — це процес створення структури під- нємства, яка дає можливість людям ефективно співпра- гозати для досягнення спільної мети. Організація має два аспекти: формування підрозділів відповідно до цілей і роз- поділ повноважень між різними рівнями і ланками вироб- ництва. Для глибшого зясування суті організації розгля-127ЛIНIЙНУ (ДЕнемо найпростішу організаційну структуру мал. 37).АА,Малюнок 37. Лінійна організаційна структураОрганізація ділиться на підрозділи АI, А2, АЗ. Кожі підрозділ має відповідні повноваження, і безпосередв (лінійно) підпорядковується головній ланці А.Передача повноважень від менеджера керівникам під- розділів називається делегуванням повноважень. Керівник підрозділів беруть на себе відповідальність, тобто зобовї зання виконувати завдання і відповідати за наслідки св роботи.Мотивація — це процес спонукання до діяльне заради досягнення спільної мети організації. Хоча менедд вдало здійснив планування та організацію, без мотива діяльності фірма не досягне успіху. Менеджер повине зацікавити кожного виконавця в необхідності і доцільної плідної праці.Щоб мотивувати працю людей, слід впливати, по-пе ше, на їхні потреби і, по-друге, на їхні сприйняття очікування. Відповідно до цього мотиваційні теорії подН ляють на змістовні та процесуальні.Змістовні мотиваційні теорії повязані з визначення! потреб людей, що змушують їх діяти так або інакше Завданням менеджера є вивчення потреб своїх підлеглі і розробка індивідуальних стимулів, що спонукатимуть до трудової активності.З перших розділів підручника ви вже знаєте про потр( та їх класифікацію. Пропонуємо ще одну класифікаї потреб, поширену в практиці сучасного менеджменту. ] класифікацію (ієрархію) потреб розробив американсьг дослідник А. Маслоу (див. мал. 38).Фізіологічні потреби (в їжі, житлі, одязі, відпочинку;! тещо) — найнеобхідніші для виживання. Потреби безпекв| і захисту від фізичних і моральних небезпек з боку нав-| колишнього світу є гарантією того, що фізіологічні потребя|128 Малюнок 38. Iєрархія потреб за А. Маслоузадовольнятимуться. Соціальні потреби та потреби поваги передбачають визнання людини, підтримку її авторитету серед інших людей. Є також потреба самовиразу як не- обхідність повного розкриття людиною своїх можливостей і зростання її як особистості.Ці потреби різною мірою властиві людині. Потреби вищого рівня виникають після задоволення попередніх. Менеджер, враховуючи це, розробляє методи задоволення індивідуальних потреб своїх підлеглих. Наприклад, у пра- цівника А переважають фізіологічні потреби. Методами його стимулювання до праці будуть підвищення заробітної плати, забезпечення товарами за зниженими цінами, по- ліпшення житлових умов. Працівниця В має сильні потреби в соціальних контактах. Щоб заохотити її до ефективнішої праці, слід створювати їй умови для спілкування, участі в нарадах, соціальної активності поза виробництвом. Спів- робітникові С, для якого на першому плані — потреба в повазі та визнанні його авторитету, треба підшукати змі- стовнішу роботу, надати йому додаткових повноважень, забезпечити просування по службі.Застосування теорії А. Маслоу на практиці потребує менеджера глибокого знання цілого комплексу наук про людину.5 I. Радонова129Процесуальні мотиваційні теорії розглянемо на прикладі теорії очікування. Очікування — це оцінка людиною ймо- вірності певних подій. Скажімо, ви очікуєте, що в разі успішного закінчення школи вступите до інституту.У виробничому процесі очікування поділяють на такі види: а) очікування щодо затрати-результату (робітник очікує, що, виготовивши продукцію вищої якості, він під- вищить свій розряд); б) очікування щодо результату-ви- нагороди (робітник очікує, що вищий розряд забезпечить йому вищу заробітну плату); в) очікування підвищення соціального статусу (робітник, якому присвоєно вищий розряд, сподівається стати бригадиром).Дослідження показують; якщо очікування людей не збігаються з реаліями життя, то стимули до праці знижу- ються. Тому менеджер повинен: а) встановити тверде спів- відношення між результатами праці і винагородою праців- ників; б) стимулювати тільки високоефективну працю;в) забезпечувати просування людей по службі.Контроль — це перевірка відповідності фактичного стану речей визначеній меті. Він полягає у встановленні певних стандартів, вимірюванні фактично досягнутих ре- зультатів і коригуванні, якщо результати істотно відріз- няються від встановлених стандартів. Пояснимо це на при- кладі. Вчитель англійської мови хоче проконтролювати засвоєння учнями нової теми. Він розробляє тест у вигляді — запитань, встановлює стандарт: правильні відповіді на всі запитання — оцінка , дві помилки — оцінка , чотири помилки — оцінка . За результатами контролю вчитель ;приймає рішення, як поліпшити результати учнів в ово- | лодінні мовою. ііУ процесі виробництва необхідність контролю визнача- | ється постійною загрозою виникнення непередбачених об-і ставнн, які призводять до помилок, невдач, зривів. Розрізняють попередній, поточний і завершальний кон- троль (див. мал. 39). ]Попередній контроль — це реалізація певних правил, процедур, ліній поведінки на початку роботи. Поточний контроль — це регулярна перевірка діяльності підлеглих. Завершальний контроль — це порівняння досягнутих ре-

Під час завершального контролю результати праці порівнюються із стандартами.Чотири функції менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль) обєднує те, що всі вони вимагають прийняття управлінського рішення. Якщо продуктом праці шахтаря є видобуте вугілля, кондитера — торти й тістечка, то продуктом діяльності менеджера є управлінське рішення. Від кваліфікованості та своєчасності прийняття управлін- ського рішення залежить успіх усієї справи. Ось ситуація для прийняття управлінського рішення: що краще — про- давати зібрані яблука по 1000 грошових одиниць за кіло- грам на місцевому ринку чи відвозити їх на віддалений ринок і продавати по 2000 грошових одиниць за кілограм?Звичайно менеджер солідної корпорації приймає наба- гато складніші рішення. Процес прийняття рішення скла- дається з чотирьох етапів (див. мал. 40).Перший етап — це постановка проблеми. Аналізуються всі внутрішні та зовнішні фактори даної ситуації. З ін- формації вибирається лише те, що стосується справи.На другому етапі визначаються критерії та обмеження у розвязанні проблеми. Критерії — це оцінки рішень, орієнтири того, що необхідно досягти. Обмеження — це оцінка можливостей у досягненні прийнятого рішення.На третьому етапі виявляються всг можливі варіанти (альтернативи) розвязання проблеми.Четвертий етап — це порівняння й оцінка всіх варіантів і вибір найкращого рішення.Постановка проблемиВизначення критеріїв та обиехевь>Вшвяеввя алмерветгаВибір найкращого рішенняМалюнок 40. Процес прийняття управлінського рішення5>і31Основні школи управління. Щоб приймати правильні управлінські рішення, потрібно добре володіти теорією ме- неджменту. У світі накопичено величезний досвід теорії та практики управління, існують різні течії, погляди, шко- ли. Розглянемо основні з них.1. Школа класичного управління. ЇЇ представни- ками були талановиті інженери-менеджери Ф. Тейлор, Ф. Плберт і Л. Гілберт, А. Файоль. Вони розробили і впровадили в практику методи наукової організації праці і стимулювання працівників підвищенням заробітної плати. Менеджери науково обгрунтували положення про те, що раціональна організація праці здатна значно підвищити її продуктивність. За допомогою хронометражу робочого дня і робочих функцій учені визначили, як можна обмежити дії працівника тільки необхідними, виключивши всі зайві. Вони висвітлили роль організації робочого місця. А. Файоль також сформулював і дослідив функції менеджменту.2. Школа людських взаємин. Гї представниками є не тільки професійні менеджери, а й лікарі, психологи, соціологи (М. Фоллєтт, В. Мейо, Д. Мак-Грегор, А. Мас- лоу). Вони зосередили свою увагу на методах управління людськими взаєминами і першими дійшли висновку про те, що виробничі результати залежать від ставлення лю- дини до своєї праці. Людина краще виконує свої обовязки, якщо в праці і через працю вона може задовольнити свої потреби. Загальна ефективність виробництва визначається також тим, наскільки сприятливим буде соціально-психо- логічний клімат у колективі, інакше кажучи, наскільки привабливими для діодитпт будуть її взаємини з колегами, керівниками, підлеглими.Представники школи людських взаємин зробили ваго- мий внесок у теорію і практику менеджменту, розробивши методи: а) налагодження міжособисгісних взаємин; б) роз- криття внутрішніх резервів людини, визначення стимулів до продуктивнішої праці.3. Школа кількісної теорії управління. Сучас- ний менеджмент широко застосовує математику і кібер- нетику в економіці, методи моделювання економічних про- цесів. Неможливо уявити сьогоднішнього менеджера без компютера. Компютеризація менеджменту не тільки по- леппила можливості комунікації, а й відкрила шляхи роз- рахунку варіантів управлінських рішень. За одного й того самого кількісного значення виробничих ресурсів можливі їх різні комбінації. Менеджер оцінює кожний варіант й обирає найкращий.132Сучасний менеджер повинен володіти основними теорі- ями управління, вміти творчо застосовувати їх на практиці, створювати можливості для розвитку творчих здібностей усіх співробітників заради досягнення фірмою своєї мети. Основними рисами менеджера мають бути:концептуальність мислення, тобто вміння побачити ді- яльність фірми в цілому й адаптувати її до змін у діловому світі;оперативність і гнучкість мислення, здатність швидко орієнтуватись у ситуації й обирати найкращий варіант з можливих;широкий світогляд, глибокі спеціальні знання, вміння застосовувати теорію на практиці;вдача лідера, вміння організувати людей, зацікавити у виконанні справи;комунікаційність — уміння передавати свої ідеї, дово- дити їх до виконавців у доступній для них формі;комунікабельність — уміння спілкуватися з колегами, партнерами, конкурентами.Отже, менеджер — не просто представник престижної професії, а й цікава людина, здатна зробити своє життя і життя свого оточення змістовнішим.ПIДСУМКИ1. Управління (менеджмент) — це діяльність з коорди- нації праці інших людей. Функції управління — плану- вання, організація, мотивація і контроль.2. Планування — це сукупність методів, засобів, дій, що забезпечують спрямованість зусиль всього колективу на досягнення спільної мети.3. Організація — це процес створення такої структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно спів- працювати для досягнення спільної мети.4. Мотивація — це процес спонукання до діяльності за- ради досягнення спільної мети.5. Контроль — це перевірка відповідності фактичного стану речей визначеній меті.6. Управлінська діяльність грунтується на здатності до при- йняття рішень. Прийняття управлінського рішення включає такі моменти: постановка проблеми, визначення критеріїв та обмежень, виявлення альтернативних варіантів, вибір найкращого рішення.1337. Теорія і практика управління перебувають у постійному розвитку. Теорія збагатилась узагальненнями і розроб- ками таких управлінських шкіл: класичної, людських вза- ємин, кількісної теорії управління та ін.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Управління грунтується на вмінні організовувати діяльність людей, тобто налагоджувати горизонтальні та вертикальні звязки. Визначте, які з на- званих дій менеджера стосуються звязків горизонтальних, а які — верти- кальних:призначено нового керівника підрозділу;між двома працівниками перерозподілено функції;для підприємства А в межах фірми призначено нового постачальника напівфабрикатів — підприємство С;творчу групу, яка раніше підпорядковувалася керівникові проекту В, переведено до керівника проекту О.2. Прийміть управлінське рішення — оберіть один з двох варіантів:а) Ви є власником 1 т яблук, ціна на які у вашому регіоні — 1 000 грошових одиниць за 1 кг. Витрати виробництва — 800 тис. грошових одиниць.б) В іншому регіоні ці яблука можна продати по 2 000 грошових одиниць за 1 кг. Витрати на транспортування — 600 тис. грошових одиниць, крім того, під час перевезення ви втратите щонайменше 10 % товару.3. Процес прийняття управлінського рішення має 4 етапи. Визначте ці 4 етапи щодо ситуації, описаної у попередньому завданні. Для цього дайте відповіді на такі запитання: 1) Як сформулювати проблему? 2) Які прийняти критерії та обмеження? 3) Які можливі варіанти розвязання ;проблеми? 4) Як вибрати нанхращий варіант? 4. Уявіть себе директором школи. Вам необхідно підвищити успішність учнів. На підставі яко! управлінської теорії — класичної чи людських взаємин — I чому саме цієї ви стали б розробляти заходи і приймати рішення?Тема 6. Маркетинг у підприємницькій діяльностіУправління процесом просування товарів до споживача помвінкн покути)—+Спояукаоші жторя архетя-т:Ста-єни тжуїщя до спмокаммхРсакци ікж.уши:факторівіиркепоиу- топрПроцес—бір тоириврмвхтв-цапрішай-

Таким чином, формується ставлення людини до придбаного товару. Це важливо знати маркетологу, щоб зро- бити висновок про те, чи сподобався даний товар покупцеві, чи він у майбутньому купуватиме його, як можна поліпшити товар з урахуванням побажань покупця. Малюнок 45. Схема прийняття рішення про покупкуТоварна політика. Товаром є будь-яке матеріальне чи духовне благо, ділові чи побутові послуги, марка фірми, що пропонується для продажу. Фірма розробляє нові види товарів, максимально використовує можливості тих, що виготовляються, звільняється від застарілих товарів. Для кожного товару визначається його життєвий цикл — по- слідовність стадій, які він проходить у своєму . Концепцію життєвого циклу товарів можна про- стежити на графіку (див. мал. 46). У життєвому циклі товару виділяють пять стадій.I стадія — впровадження товару. Товар є новим для ринку, і не відомо, як його сприймуть споживачі. Фірма поступово нарощує обсяги продажу.II стадія — опанування ринку. В цей період вироб- ництво товару швидко зростає, відповідно зростає обсяг його продажу, збільшуються прибутки.139 Малюнок 46III стадія — період зрілості, коли товар займає провідне місце на ринку, забезпечує фірмі значний прибуток.IV стадія — насичення ринку товаром. Частка товару починає скорочуватися, утворюється надлишок його ви- робництва, зявляються товари-замінники.V стадія — вихід з ринку: товар знімається з вироб- ництва.Щоб діяльність фірми була стабільною, потрібно забез- печити безперервність руху всієї товарної маси: один товар перебуває на останніх стадіях , інший — на початкових стадіях. Фірма постійно удосконалює вже існуючі товари та створює нові.Вивчення конкурентів. Знати інших виробників анало- гічного товару — своїх конкурентів — необхідно для ви- значення власних можливостей. Процес вивчення конку- рентів складається з трьох етапів.1. Вибір товару-зразка (для порівняння). Наприклад, фірма, що має намір випускати автомобілі, вибирає авто- мобіль іншої фірми, подібний до того, який вона створю- ватиме.2. Вибір параметрів, за якими доцільно вести порівняння та їх оцінка (у балах). Продовжуючи приклад про авто- мобіль, назвемо деякі його параметри: швидкість, спожи- вання бензину, комфортабельність, легкість у керуванні тощо. Якщо розробляється кілька моделей, то за кожний параметр виставляється бал, а потім за підсумковим по- казником вибирається оптимальний варіант. Бальна оцінка за параметрами є не чим іншим, як оцінкою споживчих властивостей товару, або його корисності. Товари, крім того, мають певну ціну. Порівнюючи власний товар із зразками, слід зважати й на ціну.1403. Обчислення конкурентоспроможності товару. На за- вершальному етапі розраховується коефіцієнт конкурен- тоспроможності товару (Ю за формулою:". _ споживчі властивості товару-зразка ціна товару-зразка. споживчі властивості власного товару ціна власного товаруЯкщо К 1, то перемагає конкурент; якщо К " 1, то можливості рівні.Визначення конкурентоспроможності власних товарів є основою їх позиціювання на ринку.Конкурентне позиціювання — це визначення позицій конкурентів на ринку і формування власного місця на ринку (з урахуванням позицій інших). Мета позиціюван- ня товару на ринку — переконати покупців у його пе- ревагах.Рекламна політика. Рекламою називається комерційна пропаганда споживчих властивостей товару чи корисного ефекту послуги. Це, власне, навязування споживачеві певних уявлень про товар, послугу, ідею. Функціями рек- лами є стимулювання попиту і створення привабливого іміджу фірми. Відповідно до товарів, що рекламуються, реклама буває трьох видів:а) реклама товарів споживання (продуктів харчування, взуття, туристичних путівок);б) реклама товарів виробничого або спеціального при- значення (верстатів, матеріалів, технологій);в) престижна реклама, спрямована на піднесення іміджу фірми, її репутапп.Залежно від мети реклама поділяється на: а) рекламу- інформацію (про новий товар, його корисні властивості);б) рекламу-переконання (переконує купити саме цей товар за його виняткові властивості, наприклад реклама мало- калорійних продуктів для бажаючих схуднути); в) рекла- му-нагадування (нагадує про корисність товару, до якого вже звикли і перестали звертати на нього увагу, наприклад реклама велосипедів нагадує про корисні властивості цього транспортного засобу).Реклама повинна: мати конкретну адресу; висвітлювати товарну марку підприємства; бути наполегливою, але не навязливою; грунтуватися на реальних фактах; бути ці- кавою і дотепною; використовувати форми преміювання141споживачів, зазначати, які переваги матимуть ті, хто при- дбає даний товар.ПIДСУМКИ1. Маркетинг (ринкознавство) — це складова частина підприємницької діяльності, спрямованої на вивчення по- питу та організацію виробництва і збуту товарів і послуг.2. Елементи маркетингової діяльності: вивчення ринку, вивчення споживача, товарна політика, вивчення конку- рентів, рекламна політика.3. вивчення ринку здійснюється відповідно До його кла- сифікації:а) за представленими на ньому товарами і послугами;б) за групами споживачів.4. Вивчення споживача — це дослідження дій покупців у відповідь иа різні спонукальні прийоми фірми, основні з яких — товар з його споживчими властивостями, ціна, способи реалізації, стимулювання збуту. 5. Товарна політика — це певні дії фірми відповідно до стадій товару, а саме: впровадження на ринку, опанування ринху, зрілості, насичення і виходу з ринку.6. Вивчення конкурентів має на меті визначення власних можливостей і зіставлення їх з можливостями інших ви- робників аналогічного товару за допомогою коефіцієнта конкурентоспроможності:у _ споживчі властивості товару-зразка ціна товару-зразка. споживчі властивості власного товару піка власного товару7. Рекламна політика — це комерційна пропаганда спо- живчих властивостей товару та корисного ефекту послуг, яка інформує, переконує, нагадує. Реклама має бути адрес- ною, правдивою, цікавою, заохочувальною.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Чим відрізняється менеджмент від маркетингу?2. Ви — маркетолог фірми, що виробляє радіотехнічну апаратуру. Вам треба порекомендувати керівництву фірми, виробництво якого товару на даний час доцільно збільшити. Сегментуйте споживачів за готовністю купити товар142(відеомагнітофони чи двокасетні магнітофони), скориставшись таблицею. В кожній колонці позначте загальну кількість покупців.ТоварРеакцш сіхіживачівНе хочеНе мо- Недо- Ціка- ХочеОбовяз- купува- же ку- статньовитьсякупи- ково ку- типитиінфор- товаромтипитьмованийВідеомагнітофонДвокасетниймагнітофон3. Товар, що його виробляє фірма, перебуває на стадії насичення ним ринку. Оберіть дії, які, на вашу думку, мають визначити товарну політику фірми:а) інтенсивніше рекламувати свій товар;б) скорочувати обсяги виробництва товару;в) розробляти товари-замінники;г) вдосконалювати зовнішній вигляд товару.4. Ви розпочинаєте власну справу — виробництво пиріжків. Крім вас, на ринку е ще один виробник. Ваші пиріжки смачнішг нони випікаються з кращого борошна на вершковому маслі, тому вони оцігеоються у 10 балів, а пиріжки конкурента — у Але ваш пиріжок коштуватиме 240 грошових одиниць, а в конкурент> — 220. Визначте коефіцієнт конкурентоспромож- ності вашого виробу.IVРозділНАЦIОНАЛЬНА ЕКОНОМIКА ЯК ЦIЛЕ (МАКРОЕКОНОМIКА)У попередньому розділі ми розглядали економіку окремого підприємства. Вивчення економіки підприємства або до- машнього господарства дає можливість зрозуміти дуже важливі процеси. Але такі явища, як економічні цикли, інф- ляція, безробіття, державний бюджет, грошова політика та інші, стають зрозумілими лише з погляду макроеконо- міки. Перша частина слова походить від грецького иахрої,, що означає . Макроекономіка є частиною економічної теорії, в межах якої вивчається національна економіка як ціле.Після вивчення цього розділу визнатимете: як в економіці, де функціонують сотні тисяч, а іноді й мільйони різних виробників і споживачів, забезпечується загальна рівновага;чому формою економічного руху є цикл;чому виникають безробіття та інфляція і як можна їм запобігти;як формується державний бюджет, чому виникає йогодефіцит і що таке державний борг;як держава здійснює свою грошову політику;у чому особливість сучасної макроекономічної ситуаціїв Україні.144Тема 1. Відповідність сукупних доходів і витрат як умова загальної рівновагиРівновага, або відповідність між різними процесами, в еко- номіці країни є умовою її нормального функціонування. Рів- новагу забезпечує економічний кругообіг, про яклй ви діз- налися під час вивчення особливостей різних -кономічних систем. Для пояснення явищ, що виникають кї здзкроеконо- мічному рівні, ще раз повернемось до проблеми "("угообчгу, акцентуючи увагу на співвідношенні виріі;. — доходи. Це співвідношення є важливим як для окремого г.;д ——Домашні господарстваМалюнок 47. Кругообіг на макроекономічному рівніферти), використовується на споживчі витрати, тобто на придбання товарів особистого вжитку і послуг.Підприємці одержують доход у вигляді прибутку; ча- стина його переходить до державного бюджету (податки). У підприємницький сектор надходять і щорічні амортиза- ційні відрахування (амортизація), призначені для відшко- дування спожитих засобів виробництва. До підприємців також потрапляють особисті нагромадження домашніх гос- подарств у вигляді кредитів банків та інших фінансово- кредитних установ. Усі кошти підприємці використовують як інвестиційні витрати (інвестиції) для придбання машин, устаткування, обладнання, для будівництва та фор- мування виробничих запасів.Держава одержує доходи у вигляді податків иа прибуток підприємців і податків на доходи домашніх господарств. Вона витрачає їх на допомогу малозабезпеченим, непра- цюючим у вигляді соціальних трансфертів, а також на придбання готової продукції та ресурсів для державного сектора.Iноземні споживачі та постачальники впливають иа кру- гообіг національної економіки через експорт (витрати закордонних споживачів на придбання продукції) та ім- порт (витрати домашніх господарств, державного і під- приємницького секторів на придбання іноземних товарів і146послуг). Чистий експорт є різницею міх експортом та імпортом, тобто між закордонними витратами на придбання продуктів національного виробництва і витратами вітчиз- няних споживачів на іноземну продукцію.Отже, нормальна економіка передбачає відповідність су- купних доходів і витрат. Яким чином ця відповідність дося- гається? На це питання економічна наука дає дві різні відповіді:1. У ринковій економіці рівновага між сукупними до- ходами і витратами встановлюється автоматично.2. Для забезпечення рівноваги між сукупними витра- тами і доходами необхідне втручання держави.Представники наукового напряму, що називається кла- сичною школою, ще в XIX ст. розробили аргументацію, згідно з якою рівновага в економіці відновлюється авто- матично завдяки коливанням норми позичкового процента та змінам рівня цін і заробітної плати. Логіка їхніх мір- кувань така.По-перше, якщо домашні господарства зменшать спо- живчі витрати, то рівновага відновиться завдяки збільшен- ню інвестицій з боку підприємців. Роль регулятора, що забезпечує перетворення заощаджених домашніми госпо- дарствами коштів у інвестиційні витрати підприємців, ві- діграє позичковий процент.По-друге, якщо споживчі витрати скорочуються, то ско- роченню виробництва можна запобігти, знизивши рівень цін. Резервом зниження цін є зниження заробітної плати. Працівники змушені погоджуватися на таке зниження під загрозою втрати роботе через скорочення виробництва.Класична школа теоретично довела можливість авто- матичного встановлення макроежономічної рівноваги в рин- ковій економіці. Але реальна дійсність поставила під сумнів справедливість такого твердження. З XIX ст. порушення рівноваги у вигляді спадів виробництва стали хронічним явищем. I якщо деякі спади можна було пояснити зовніш- німи факторами: політичними кризами, війнами, стихій- ними явищами, то для більшості з них таке пояснення було недостатнім. Чітка періодичність у порушеннях ма- кроекономічшн рівноваги змусила подивитися на проблему з інших позицій.У 30-х роках XX ст. винмсло кейнсшнство

Кейнсіанці стверджують, що економіка не здатна власними силами долати порушення рівноваги, скорочення виробництва і безробіття, тому державне втручання є не- обхідністю. Засобами державного втручання з метою вста- новлення рівноваги можуть бути: а) оподаткування доходів;б) вплив на норму процента за кредит; в) зміна величини витрат з державного бюджету.Нині необхідність державного регулювання економіки стала загальновизнаним фактом. Навіть сучасні послідовни- ки класичної теорії — неокласики — не заперечують його. Щоправда, роль державного регулювання вони розуміють інакше. Зокрема, головними сферами державного втручання неокласики визнають: а) створення суспільних благ (громад- ський порядок, безпека, освіта, культура тощо); б) обмежен- ня негативних наслідків певних видів підприємницької ді- яльності для суспільства та довкілля; в) впорядкування взаємин між субєктами ринкових відносин через запровад-148ження відповідних законів, процедур, санкцій; г) заохочення конкуренції між виробниками і руйнування барєрів, що ви- никають на її шляху.Як бачимо, погляди на регулювання економіки є досить різними і навіть протилежними. Вони виникали і розви- вались у процесі економічної діяльності, в боротьбі різних наукових шкіл. Сьогодні в Україні відбувається зміна уяв- лень про доцільність, завдання і межі державного регулю- вання економіки. Уряд, різні політичні партії та рухи, професійні спілки пропонують своє розуміння цих питань, свої програми. Щоб розібратися в них, мати змогу їх оцінити, треба памятати, що наша країна не першою розвязує проблему подолання спаду економіки та забез- печення її збалансованого розвитку. Необхідно ознайоми- тися з надбанням світової економічної думки і практики.Загальна економічна рівновага — це до певної міри абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбува- ються її порушення, тому розвиток економіки має цик- лічний характер.Тенденція до економічного піднесення властива більшо- сті держав світу, насамперед розвинутим країнам. Економіч- не піднесення — це збільшення обсягів виробництва, підви- щення продуктивності праці, зростання добробуту. Середньорічні темпи зростання валового національного про- дукту на душу населення протягом 1965-1989 рр. для шести розвинутих країн світу визначалися такими показниками:США — 1,6 %; Японія -4,3%; Франція -2,3%; Німеч- чина -2,4%; Швеція — 1,8 %; Великобританія — 2 %. От- же, протягом 25 років зростання продуктивності праці в роз- винутих країнах відбувається по-різному. Безумовним лідером тут є Японія. Кожна з країн забезпечувала певне се- редньорічне збільшення продукту національного виробницт- ва, незважаючи на те, що в межах цього 25-річного періоду були роки більшого і меншого зростання, тупцювання на міс- ці і навіть спадів виробництва.Економіка розвивається нерівномірно. Довгострокова тенденція до економічного піднесення переривається спа- дами виробництва. Тут є певна закономірність: стрімке піднесення економіки змінюється спадом, що переходить у депресію, а після неї знову починається економічне пожвавлення. Послідовна зміна цих фаз складає економіч- ний цикл. Якщо абстрагуватися від деталей, то економічний цикл можна зобразити у вигляді схеми (див. мал. 48). На схемі пунктирною лінією зображено тенденцію довгостро- кового зростання. Суцільною лінією показано фази еконо-149Верствва досягнутого розвитку Малюнок 48. Фази економічного циклумічного циклу. Сам цикл охоплює період від одного спаду до іншого. Після досягнення найвищого рівня виробництва та повного використання всіх ресурсів наступає спад (еко- номічна криза). Для нього характерні скорочення обсягів виробництва, банкрутство частини підприємств, безробіття. У фазі депресії спад припиняється, але нарощування ви- робництва ще немає. У фазі піднесення зростають обсяги виробництва, відкриваються нові підприємства, скорочу- ється кількість безробітних.Економічні цикли розрізняють за глибиною спаду і за терміном, протягом якого економіка повертається у перед- кризовий стан. Найбільший в історії економічний спад відбувся у 30-х роках XX ст., коли обсяги виробництва, зокрема, в Сполучених Штатах Америки скоротилися на- половину. Цей спад назвали , і не лише через глибину падіння, а й тому, що він тривав 10 років. Найглибшою після другої світової війни була криза 1974-1975 рр. У цей період падіння виробництва не пе- ревищувало 10 %.Економіка України першої половини 90-х років пере- буває у стані кризи. Проте, на відміну від розвинутих країн з ринковою економікою, сучасна криза в Україні не є циклічною. Спад виробництва зумовлено структурною недосконалістю і технологічною відсталістю командної еко- номіки, зруйнуванням старих економічних і політичних структур та відсутністю нових. Нині ми маємо спад, спри- чинений переходом від однієї соціально-економічної систе- ми до іншої. Є підстави вважати, що чим повільніше відбуватиметься перехід, тим тривалішою буде криза.Циклічний характер економічного розвитку деякі еко- номісти пояснюють масовими інвестиціями капіталу в нові виробництва, що періодично викликає стрімке піднесення економіки. Iнші вчені вважають, що економічні спади є150періодичними невідповідностями між обсягами виробництва і платоспроможним попитом населення або порушеннями у грошово-кредитній системі.Кожне з пояснень заслуговує на увагу, оскільки відбиває реальні зміни в економіці у різних фазах економічного циклу.ПIДСУМКИ1. Макроекономіка є тією частиною економічної теорії, в межах якої вивчається національна економіка як ціле. З макроекономічних позицій пояснюються процеси і явища, причинами яких є порушення загальної економічної рів- новаги, а саме: циклічність розвитку економіки, інфляція, безробіття.2. Загальна економічна рівновага забезпечується за умови відповідності сукупних доходів сукупним витратам. Еле- ментами сукупних доходів є заробітна плата, рента, про- цент, прибуток і амортизація. До сукупних витрат нале- жать: особисті споживацькі витрати, державні витрати, інвестиції, чистий експорт. Сукупні доходи перетворю- ються у сукупні витрати в процесі діяльності домашніх господарств, підприємців і держави.3. В економічній науці є два протилежні погляди на фор- мування економічної рівноваги: представників класичної школи і кейнсіанців. Класики вважають, що економічна рівновага встановлюється автоматично завдяки таким ін- струментам ринкового саморегулювання, як норма про- цента, ціна, зарплата. Кейнсіанці наполягають на необхідності державного регулювання витрат домашніх господарств, під- приємців-інвесторів, держави і чистого експорту.4. Незважаючи на загальну тенденцію до економічного піднесення, економічний розвиток періодично перерива- ється спадами. Спад, депресія і піднесення становлять економічний цикл.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Визначте, які з явищ є прямими наслідками порушення відповідності сукупних доходів і сукупних витрат, а які — ні:зростання прибутків підприємців;інфляційне підвищення цін і повязане з ним падіння добробуту насе- лення;151збільшення витрат на утримання підприємств державного сектора;скорочення робочих місць і зростання кількості безробітних.2. Скориставшись схемою на малюнку 47, поясніть, чим відрізняються:а) прибутки підприємців від інвестицій підприємців; б) доходи домашніх господарств від їхніх споживчих витрат.3. Держава вилучила через податки ЗО % доходів домашніх господарств. Чи означатиме це, що сукупні споживчі витрати домашніх господарств змен- шились на ЗО %? Що треба знати додатково, щоб визначити, як зміняться споживчі витрати?4. Повоєнне економічне піднесення (1945-1990рр.) у США переривалось еко- номічними спадами в 1946, 1949-1950, 1958, 1961, 1970-1972, 1975, 1982- 1983 рр. Визначте, скільки років у середньому тривав економічний цикл.Тема 2. Оцінка результатівнаціонального виробництваДля визначення економічного становища країни користуються показниками, за допомогою яких оцінюють загальний обсяг товарів і послуг, створених протягом року. Найчастіше для визначення кінцевих результатів річного виробництва кори- стуються показником валового національного продукту. Його також використовують для обчислення ефективності вироб- ництва, рівня матеріального добробуту населення країни.Валовий національний продукт (ВНП) — це сукупна рин- кова вартість усього обсягу кінцевого виробництва, тобто всіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року.Як визначають сукупну ринкову вартість кінцевого про- дукту?На перший погляд здається, що для цього було б до- статньо скласти ціни всіх товарів і послуг, які зявилися на ринку протягом року. Але за такого обчислення виникає явище подвійного рахунку.Наприклад, фермер продав на ринку мірошникові зерно за 100 грошових одиниць. Мірошник змолов зерно і продав на ринку борошно за 125 грошових одиниць. Борошно купила кондитерська фабрика і продала на ринку тістечка на загальну суму 200 грошових одиниць. Якщо визначати ВНП за сумою ринкових цін зерна, борошна і тістечок, то вартість зерна враховується тричі (як власне зерно, як компонент борошна і як компонент тістечок), а вартість борошна — двічі (як власне борошно і як компонент ті-152стечок). У такий спосіб штучно завищується ВНП і ство- рюється хибне уявлення про економічний добробут насе- лення, адже кінцевому споживачеві потрібно не зерно і не борошно, а тістечка. Тому кінцевий продукт — це той, що оцінюється грошима споживача. Його вартість визна- чається загальними витратами всіх споживачів. Створення продукту, як відомо, передбачає використання виробничих ресурсів. Відповідно до законів ринку, кожний власник ресурсу має одержати свій доход за своїм внеском у ство- рення продукту. За сумою доходів можна оцінити і сам кінцевий продукт. Ринкову вартість кінцевого продукту можна також визначити за витратами домашніх госпо- дарств, підприємців, держави і закордонних споживачів. Оскільки витрати одних — це водночас доходи інших, то ВНП, розрахований за сукупними витратами, буде тотож- ним ВНП, розрахованому за сукупними доходами.ВНП за сумою витрат розраховується так: ВНП = СВ+ + IВ + ДВ + ВЇ (СВ — споживчі витрати, IВ — інвестиційні витрати, ДВ — державні витрати, ВI — витрати іноземців).ВНП за сумою доходів визначається за такою формулою:ВНП = ЗП + РП + ПЦ + ПБ + А (ЗП — зарплата, РП — рентні платежі, ПЦ — процент, ПБ — прибуток, А — амортизація).Для визначення обсягів споживчих витрат домашніх господарств потрібно додати: поточні витрати (на їжу, одяг, розваги та ін.), витрати на товари довгострокового кори- стування (побутову техніку, транспорт та ін.) і витрати на послуги (лікарів, учителів, юристів, працівників побу- тової сфери та ін.).Для визначення обсягів інвестиційних витрат потрібно додати: витрати підприємців на придбання устаткування, витрати на будівництво виробничих споруд і-витрати на формування виробничих запасів. Одна частина інвестицій- них витрат відшкодовує спожитий основний капітал, а друга забезпечує його нагромадження, тобто сприяє роз- ширенню виробництва.Державні витрати складаються з витрат на виробничі потреби державного сектора і на утримання різних установ державної влади.Витрати іноземців визначаються як різниця між ви- тратами на придбання продуктів національного виробницт- ва за кордоном і витратами на придбання закордонних продуктів вітчизняними споживачами. Ця різниця може мати як додатне, так і відємне значення, отже, вона або збільшує, або зменшує обсяг ВНП.153Заробітна плата є доходом, що його виплачують най- маним працівникам підприємці або держава (на державних підприємствах та в установах). Крім власне зарплати, до цього доходу додаються внески підприємців на соціальне страхування.Рентні платежі — це доходи, які одержують власники землі та нерухомості, якщо земля і нерухомість викори- стовуються як економічні ресурси.Процент — це доход власників грошового капіталу.Прибуток — це доход підприємця. Прибутки бувають індивідуальними, партнерськими, прибутками кооператив- них підприємств і корпорацій.Амортизація не є власне доходом, амортизаційні від- рахування не збільшують нічийого багатства, адже їх нагромадження просто передбачає відшкодування вже ви- користаних засобів виробництва. Але амортизаційні відра- хування призначені для придбання машин, устаткування й обладнання, тому вони подібні до тієї частини прибутку, яка використовується на розширення виробництва і при- дбання таких самих машин, устаткування й обладнання.Визначення БНП дає змогу зробити важливі висновки про стан економіки. А щорічний розрахунок ВНП допоможе зрозуміти динаміку національного виробництва за певний період.Наприклад, валовий внутрішній продукт (ВВП) Укра- їни у 1991 р.- 295,4 млрд крб., у 1992 р.- 254,9 млрд крб. Зіставлення обсягів ВВП засвідчує, що відбулося ско- рочення обсягів національного виробництва на 16 %.Показник ВНП застосовують для розрахунку продук- тивності праці. Щоб визначити продуктивність праці на загальнонаціональному рівні, потрібно ВНП поділити на кількість працюючих. Наприклад, у 1986 р. у США цей показник досяг 37 565 доларів.ВНП можна використовувати для розрахунку і зістав- лення матеріальних умов життя. Показником є розмір ВНП на душу населення. Наприклад, якщо прийняти цей показник у 1986 р. у США за 100 %, то для інших розвинутих країн він буде таким: — 73,7 %; Японія — 71,0 %; Франція — 70,5 %; Великобританія — 65,8 %.Важливим макроекономічним показником є також на- ціональний доход (НД). Як він визначається і чим відріз- няється від ВНП? Валовий внутрішній продукт (ВВП) відрізняється від валового на- ціонального продукту (ВНП) на величину чистого експорту.154Основна відмінність між ВНП і НД полягає в тому, що останній не включає амортизації, тобто: НД = ВНП—А. Значить, НД Ї СВ + ЇВ + ДВ + ВI — А — СВ + ДВ+ + ВI + (IВ — А). (СВ — споживчі витрати, ДВ — державні витрати, ВI — витрати іноземців, IВ — інвестиційні ви- трати, А — амортизація).Відомо, що інвестиційні витрати складаються з частини, яка відшкодовує зношений протягом року основний капі- тал, і частини, яка використовується для нагромадження капіталу, тобто для додаткових інвестицій. Отже, (ЇВ —А) — це і є додаткові інвестиції, або інвестиції в роз- ширення виробництва. Якщо позначити IВ-А = ДI, де ДЇ — додаткові інвестиції, то формула НД буде такою:НД = СВ + ДВ + ВI + ДI.За іншою формулою, НД = (ЗП + РП + ПЦ + ПБ+А)—А = ЗП + РП + ПЦ + ПБ. (ЗП — заробітна плата, РП — рентні платежі, ПЦ — процент, ПБ — прибуток, А — амортизація.) Отже, НД є сумою всіх доходів до- машніх господарств.Таку методику визначенню ВНП і НД встановлено Си- стемою стандартів національних рахунків 00Н. Вона за- стосовується в усіх країнах світу. В Україні ця методика розрахунків використовується з 1990 р.ПIДСУМКИ1. Узагальнюючим показником кінцевих результатів річ- ного виробництва є валовий національний продукт (ВНП).2. ВНП можна визначити двома способами:а) за сумою витрат: ВНП = СВ + IВ + ДВ + ВI;б) за сумою доходів: ВНП =ЗП+РП+ПЦ+ПБ+А.3. Показник ВНП використовується для визначення динаміки національного виробництва, для розрахунку продуктивності праці на загальнонаціональному рівні, для оцінки і зістав- лення матеріальних умов життя в різних країнах.4. Iншим важливим макроекономічним показником є на- ціональний доход (НД). НД відрізняється від ВНП тим, що він не включає амортизації.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Поясніть, чому ВНП можна розрахувати як за сумою витрат, так і засумою доходів.1552. Напишіть формули для розрахунку ВНП і НД. За якою формулою можна перейти від ВНП до НД?3. Валовий внутрішній продукт (ВВП) України мав такі значення: 1991 р.- 295,4 млрд крб., 1992 р.- 254,9 млрд крб. У 1991 р. в економіці України було зайнято 25 млн чоловік, а в 1992 р.- 24 млн чоловік. Визначте для кожного року продуктивність праці і процент, на який вона зменшилася.4. Валовий національний продукт США у 1988 р. становив 4 861,8 млрд доларів, споживчі витрати — 3 226 млрд доларів, інвестиції — 765,5 млрд доларів, державні витрати — 936,3 млрд доларів. Чому дорівнював чистий експерт? Поясніть, що таке чистий експорт і в яких випадках він може мати відємне значення.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

5. Валовий внутрішній продукт України у 1991 р. становив 295,4 млрд крб., національний доход — 224,3 млрд крб. Чому дорівнювала амортизація?6. Валовий національний продукт Швеції у 1988 р. становив 1111,8 млрд крон. Загальна сума державних витрат, інвестицій і чистого експорту до- рівнювала 523,9 млрд крон. Яку частку ВНП Швеці? складали споживчі витрати?Тема 3. Безробіття як наслідокпорушення макроекономічної рівновагиОдним з найхарактерніших проявів хворобливого стану еко- номіки в різні часи і в різних країнах було і залишається безробіття. Воно є результатом порушення макроекономічної рівноваги. Для зясування суті безробіття потрібно розгля- нути ринок праці.Безробіття виникає тоді, коли пропозиція праці (трудових ресурсів) перевищує попит. Попит і пропозиція на ринку праці визначаються різними факторами (див. мал. 49). Фак- тором, що одночасно визначає пропозицію трудових ресурсів і попит на них, є заробітна плата. Підвищення її рівня може спонукати людей, не зайнятих у виробництві, пропонувати свою працю, а підприємців — скорочувати попит на неї. Крім заробітної плати, на пропозицію праці впливають ще чотири фактори:1. У разі низького рівня добробуту й обтяжливої податкової політики зростає пропозиція праці: тривалі- шим стає трудовий стаж, чимало людей шукають додат- кового заробітку, до праці залучається більше жінок і підлітків.156 ПоПСрСДЕООдрсшууіияЗі[робітна шаттТения] осаащма гіспіріквьспоживавшіт иодатоааполітикадержавиВпяяіВОВ1с-п.гПошггварофеIСIЙI1ИХтовари іспIЛОКпослугиМалюнок 49. Попит і пропозиція на ринку праці2. Iз зміною вікової структури населення змінюється пропозиція праці: із збільшенням частки людей праце- здатного віку вона збільшується, а із зростанням частки непрацездатних (дітей, пенсіонерів) зменшується.3. Їз підвищенням освітнього та культурного рівня насе- лення збільшується пропозиція кваліфікованої праці. Наці- ональні традиції також впливають на професійну структуру зайнятості (наприклад, більшість населення за традицією за- ймається сільським господарством, або у мусульманських кра- їнах традиційно обмежується участь жінок у виробництві).4. Професійні спілки впливають на підвищення заро- бітної плати, беручи участь в укладанні трудових угод, і це може спричинити зменшення попиту на робочу силу з боку підприємців.Попит на трудові ресурси, крім заробітної плати, ви- значають ще три фактори:1) сукупний попит на товари та послуги (у разі зростання попиту на товари і послуги зростає попит на трудові ресурси);2) технічна озброєність праці (в разі її підвищення скорочується попит на трудові ресурси);3) технологія виробництва (інша галузева та професійна структура зайнятості змінює і структуру попиту на трудові ресурси).Ознайомившись з основними факторами, які формують попит і пропозицію праці, перейдемо до розгляду теорій, що пояснюють явище безробіття.157Пояснення 1. Безробіття виникає через надмірно ви- соку заробітау плату. Ця думка належить представникам класичної школи в економічній теорії, й логіка така: на ринку праці завжди може встановитися такий рівень за- робітної плати, який врівноважить попит і пропозицію, забезпечуючи повну зайнятість. Але через певні причини, наприклад тиск профспілок, зарплата зростає. За цих умов підприємці не можуть брати на роботу всіх бажаючих, адже їх витрати на зарплату збільшуються. Виникає над- лишок працездатних, тобто безробіття.Оскільки класики вбачали причину появи безробіття у завищеній зарплаті, то і рекомендації вони давали відпо- відного змісту; безробіття можна подолати, якщо зменшити заробітну плату.Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит на товари і послуги. Це пояснення належить Дж. М. Кейнсу і представникам Стокгольмської школи. Вони шукали причини безробіття у зменшенні сукупного попиту. Найдинамічнішим елементом сукупного попиту є споживчі витрати. Щоб подолати невідповідність між про- позицією (створеним ВНП) та попитом, яка загрожує ско- роченням виробництва і появою безробіття, треба здійс- нювати державні заходи, спрямовані на стимулювання попиту, наприклад: збільшувати державну допомогу мало- забезпеченим, знижувати податки тощо.Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучку структуру ринку праці, а саме через нездатність швидко ре- агувати на зміни в попиті на трудові ресурси. Автори цього пояснення ) вихо- дять з того, що ринок праці — явище динамічне. На ньому постійно зявляються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких пра- цівників і лише на певних територіях. Для досягнення відпо- відності між робочими місцями і працівниками останні ма- ють пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду чи переїхати на нове місце проживання.Прихильники структурного пояснення причин безробіт- тя пропонують: вивчати ринок праці та широко інформу- вати населення про ного стан і тенденції, зробити гнуч- кішою систему освіти, створити мережу закладів з перекваліфікації працівників, стимулювати та забезпечу- вати в разі потреби зміну роботи і місця проживання (державна допомога, податкові пільги тощо).Пояснення 4. Безробіття виникає через те, що в про- цесі нагромадження капіталу дедалі менша його частка158спрямовується для найму робітників і дедалі більша — у засоби виробництва. Отже, зменшується попит на ро- бочу силу. Це пояснення грунтується на ідеї, яка дістала назву . Цей закон сформулював Карл Маркс. Він стверд- жував, що збільшення багатства капіталістичного суспіль- ства водночас призводить до погіршення становища пролетаріату й одним із проявів цього погіршення є зро- стання безробіття. Маркс вважав, шо технічний прогрес спонукає власника капіталу спрямовувати дедалі більшу його частину в засоби виробництва і дедалі меншу — в робочу силу. Але у цьому є не технічний прогрес, а характер виробничих відносин. Звідси робився висновок: подолати безробіття можна лише позбавившись капіталістичних відносин.Якщо повернутись до нашої схеми і співвщнести фактори попиту і пропозиції на ринку праці з поясненнями причин безробіття, то можна переконатися, що кожне з пояснень спирається на якийсь один фактор. Так, класичне пояснення акцентує увагу на заробітній платі, кейнсіанське — на попиті на товари і послуги, структурне — на динамічному впливові технологій виробництва на ринку праці. Яке з цих пояснень є правильним? Навряд чи в даному випадку можна було б дати однозначну відповідь. Усе залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття в період циклічного спаду виробництва, то, без- перечно, слід звернутися до кейнсіанського пояснення. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології ви- робництва, то треба згадати структурне пояснення і висновки, що з нього випливають. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то не варто забувати про можливий звязок між рівнем зарплати і рівнем зайня- тості (класичне пояснення).В економіці виділяють три види безробіття (див. мал. 50).Циклічне безробіття виникає у фазі спаду вироб- ництва, коли скорочення попиту на товари і послуги зу- мовлює скорочення попиту на працю.Структурне безробіття виникає через зміни в тех- нології виробництва і в структурі споживчого попиту, в звязку з чим зменшується потреба в одних професіях і зявляється потреба в інших.Фрикційне безробіття виникає у звязку із постій- ною плинністю трудових ресурсів. Масовим явищем є зміна роботи за власним баханням, а також через сезонність159 ВидибезробіттяVСтруктурнеФрикційнеМалюнок 50певних робіт. Зявляються нові пропозиції з боку тих, хто тільки що закінчив навчання. Отже, частина людей по- стійно перебуває у тимчасовому безробітті (між роботами). Фрикційне безробіття є необхідним, а часом і бажаним, оскільки воно сприяє раціональному розподілу і викори- станню трудових ресурсів.Проблема безробіття набуває дедалі більшої актуаль- ності в Україні. Можна передбачити, що вона стане ще гострішою. За часів соціалістичного господарювання в Україні, як і в інших соціалістичних країнах, безробіття існувало у прихованому вигляді. Держава штучно під- тримувала повну зайнятість, яка була неефективною і важким тягарем лягала на суспільство, гальмуючи його розвиток. Сьогодні складається інша ситуація: падіння виробництва, значний дефіцит державного бюджету зму- сили державу відмовлятися від утримання частини пра- цівників державного сектора; почалися скорочення. Нові робочі місця створюються повільно. По-перше, тому, що повільно створюється інший, недержавний сектор еконо- міки, який би міг надати роботу вивільненим працівни- кам. По-друге, Україна не має досвіду ні активної по- літики держави у сфері працевлаштування, ні організації служб зайнятості.Баланс ринку праці в Україні показано в таблиці 8. Як свідчать наведені цифри, найбільшу частку у пропо- зиції 1992 р. становили люди, які звільнились у пошуках іншої роботи (38,5 %). Значна частка припадає на вивіль- нених з галузей народного господарства (31,3 %). Оскільки працевлаштування головним чином (на 80 %) здійснювалося через використання вільних робочих місць, можна зробити висновок, що проблема вирішувалася за рахунок тих резервів, які залишилися від командної економіки. Остання, як відомо, характеризувалася постійним дефіцитом певних професій. Створення нових робочих місць не відігравало значної ролі, а діяльність державного фонду сприяння зайнятості взагалі не позначилась на працевлаштуванні.160Таблиця 8Баланс ринку праці України у 1992 р.ПропозиціяКількістьПопитКількість(тис. чол.)(тис. чол.)Пропозиція робочоїПопит на робочу силу,сили, всього618,4всього193,5у тому числі:у тому числі:кількість не зайіЛггих,працевлаштування надля яких вирішуєтьсявільні робочі місця155,4 проблема працевлаш- ітування60,2вивільнено з причинпрацевлаштування наі- плинності238,3новостворені робочі,звільнено з галузеймісця за рахунок усіх;народного господар- джерел фінансування38,1 ства193,4:випускники навчаль- працевлаштування наних закладів59,9додаткові робочі місця:раніше зайняті у до- за участю коштів фондумашньому господар- сприяння зайнятості-стві11,4ПIДСУМКИ1. Явище безробіття є наслідком тих процесів, що від- буваються на ринку праці, в першу чергу перевищення пропозиції праці (трудових ресурсів) над попитом (наяв- ністю вільних робочих місць). Пропозиція праці визнача- ється: рівнем заробітної плати, рівнем добробуту су- спільства, віковою структурою населення, його освітнім і культурним рівнем та традиціями, впливовістю профспі- лок. Попит на працю визначається: рівнем заробітної плати, попитом на товари і послуги, технічною оснащеністю праці, технологією виробництва.До найвідоміших пояснень явища безробіття належать такі: 1) безробіття виникає через надмірно високу заро- бітку плату (класичне пояснення; 2) причина безробіття — недостатність попиту на товари і послуги (пояснення кейн- аанців і представників Стокгольмської школи); 3) безро- біття виникає через негнучкість структури ринку праці (структурне пояснення); 4) безробіття виникає через на- громадження капіталу (марксистське пояснення).6 1. Радіонова1614. Розрізняють три види безробіття: циклічне, структурне, фрикційне. Кожний вид потребує особливих заходів щодо його стримування. Циклічне безробіття долається антикри- зовим регулюванням, зокрема стимулюванням попиту, спро- можного викликати відповідне пожвавлення виробництва. Структурному безробіттю запобігають за допомогою про- гнозування технологічних змін та упереджуючих заходів — перекваліфікації і територіального перерозподілу робочої сили. Фрикційне безробіття частково скорочується за рахунок кращого інформування населення про потреби ринку праці.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Які фактори визначають попит і пропозицію на ринку праці? Наведіть чотири пояснення явища безробіття, що належать представникам різних економічних шкіл.2. Яке з пояснень (теорій) безробіття можна застосувати до ситуації у су- часній Україні?3. Розкрийте зміст циклічного, структурного та фрикційного безробіття.4. Користуючись таблицею і вра- ховуючи, що у 1992 р. кількість працездатних досягла 28 млн чоловік, визначте, яку частину працездатних складали безробітні.Тема 4. Iнфляція як макроекономічне явищеПричини інфляції, як і причини безробіття, полягають у по- рушенні макроекономічної рівноваги. Оскільки інфляція проявляється в зростанні цін, то її рівень визнача- ється рівнем пін, а точніше, індексом цін. Iндекс цін показує, на скільки процентів піни поточного року (місяця) вищі від цін попереднього (базового), і розраховується за такою фор- мулою:Iндекс цін поточного року (рівень інфляції)Ціна споживчого кошика поточного року " і лп Ї/Ціна відповідного споживчого кошика базового рокуСпоживчий кошик — це фіксований набір товарів і послуг.Базовий — це рік, у порівнянні з яким ми хочемо знати зміну цін. Для розрахунку темпів інфляції, тобто швидкості зростання цін, існує така формула:162Iндекс цін поточного — Iндекс цін базового рокутемп.- — -й"—————————х100%інфляції Iндекс цін базового рокуIнфляція зумовлюється двома головними причинами:1) надлишковим попитом; 2) зростанням витрат. Відпо- відно до цього розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат.Iнфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного попиту. Попит стає надлишковим тоді, коли виробництво не може відреагувати на його зростання ре- альним збільшенням обсягів валового національного про- дукту. В свою чергу, виробництво тоді не може далі збіль- шувати обсяги ВНП, коли воно досягає межі використання наявних ресурсів. Пригадайте графік виробничих можли- востей (розділ I, тема 4). Стану надлишкового попиту на ньому відповідала точка Р, розміщена поза межами ви- робничих можливостей.Як може виникнути надлишковий попит? Щоб відпо- вісти на це запитання, пригадаймо, що сукупний попит визначається сукупними витратами споживачів, держави, підприємців (інвестиції) та іноземців.Витрати споживачів створюють надлишковий попит на товари і послуги в умовах інфляційного очікування, коли споживачі, переконані у неминучості підвищення цін, ско- рочують заощадження і збільшують поточне споживання.Державні витрати створюють надлишковий попит тоді, коли держава істотно підвищує соціальні гарантії чи воєнні витрати або надмірно розширює державний сектор, беручи на себе витрати на його утримання.Витрати чідприємців можуть спричинити надлишковий попит за умови сплеску інвестиційних витрат у періоди економічних бумів, докорінної перебудови галузей тощо.Iнфляція витрат виникає зі збільшенням витрат виробництва і зменшенням сукупної пропозиції.Найважливішими факторами інфляції витрат є підви- щення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та енергоносії. Якщо підвищення заробітної плати не врівноважується збільшенням погодинного виробітку (продуктивності праці), то зростають витрати на одиницю продукції. Зростання витрат дає поштовх до зростання цін. За умови підвищення цін на сировину та енергоносії також зростають витрати на одиницю продукції, що викликає зростання цін. Обидва фактори інфляції витрат призводять до зниження сукупної пропозиції.б163Вважається, що в умовах ринкової економіки інфляція витрат спроможна сама себе обмежувати: зменшення про- пезиції веде до скорочення реальних обсягів ВНП і зайня- тості, що стримує подальше зростання витрат. Досить оче- видним є те, що інфляція витрат за будь-яких умов здатна на самовідтворення:1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

підвищення зарплати породжує зро- стання цін, яке, в свою чергу, вимагає підвищення зарплати на відшкодування втрат від зростання цін.Iнфляція є результатом порушення макроекономічної рів- Ї новаги, водночас вона сама породжує низку соціально-еконо- мічних проблем. Розглянемо наслідки інфляції (див. мал. 51).Iнфляція знецінює заощадження. Для тих, хто зберігає гроші в готівковій формі або в банку чи вкладає їх в облігації, кожне підвищення цін зменшує купівельну спро- можність грошей. Банки захистять клієнтів від втрат, по- вязаних з інфляцією, лише в тому разі, коли встановлений ними процент по вкладах перевищуватиме рівень інфляції.Iнфляція зменшує поточне споживання. Навіть якщо із підвищенням цін відбувається перегляд ставок зарплати, то поточне споживання зменшується, тому що, по-перше, ніколи не буває 100-процентних індексацій доходів; по- друге, перегляд ставок потребує часу, протягом якого ціни можуть зрости ще більше.Внаслідок інфляції поглиблюється майнова нерівність. У структурі споживання є товари нееластичного попиту, обсяг споживання яких не може зменшитись із підвищен- ням цін. Якщо багатші прошарки суспільства переключають частину своїх заощаджень на збереження старої структури споживання, то бідніші змінюють цю структуру, скорочу- ючи споживання товарів еластичного попиту. Прикладом такої ситуації є зменшення споживання овочів і мяса і збільшення — хліба та картоплі у період масового підви- щення цін на продовольчі товари.Iнфляція зменшує зацікавленість у продуктивній праці. Під час інфляції втрачається сенс кращої роботи, бо до- даткові доходи поглинаються зростаючими цінами.Iнфляція гальмує технічний прогрес. Це відбувається тому, що підприємцеві вигіхніие купувати дешеву робочу силу, ніж дорожчі і технічно досконаліші засоби вироб- ництва. Нестабільні ціни змушують підприємців відмов- лятися від інвестицій у нові технології. Під час інфляції ціни перестають виконувати роль ринкових орієнтирів. У нормальних (неінфляційних) умовах підвищення цін є орі- єнтиром для руху ресурсів. Тотальне підвищення цін під час інфляції не дає правильних орієнтирів щодо доцільних164 Зменшення рівня поточного споживанняЗниження стимулів до продуктивної діяльностіНеобхідність переходу від економічних до адміністративних методівМалюнок 5/напрямів капіталовкладень. Навіть у країнах з ринковою економікою інфляція знецінює такі інструменти ринкового регулювання, як ціни, гроші, кредити, податки, і підштов- хує до прямого втручання в економіку адміністративними методами. З них головним є обмеження цін.Як боротися з інфляцією? Перш ніж відповісти на це питання, слід зауважити: інфшвфю не можна подолати раз і назавжди з таких причин: 1) збільшення грошей в обігу, впливаючи на зростання цін, водночас використовується дер- жавою як засіб впливу на банківський процент; 2) щоб по- збавитися інфляційного очікування, яке стимулює зростання пін, потрібні ідеальні умови, коли громадяни абсолютно до- віряють урздові та національним підприємцям, розглядаючи будь-яке підаищення цін як випадкове і тимчасове явище.У розвинутих країнах ринкової економіки, а також у постсоціалктичних країнах нанрацьовано певні антиінф- ляційні заходи. Цей досвід може використовувати будь-яка країна. Розглїшемо антиінфляційні заходи (див. мал. 52). Антиінфляцнюа стратегія передбачає дії, розраховані на перспективу, а антиінфлящйна тактика — дії, що мають дати негайні результати.Довгострокова грошова політика передбачає жорстке обмеження на щорічне збільшення грошової маси. Це об- меження можна визначити за формулою: АМ = ДВНП + ДР, де ДМ — зростання грошової маси; ДВНП- зростання ВНП (у незмінних цінах); ДР- зростання (рух) цін за165 Скороченнядефіциту державногобюджетуПротидія зовнішнім інфляційним впливамЗбільшення товарності господарстваРоздержав- лення ековомікнМалюнок 52умов неінфляційного розвитку. Обмеження запроваджу- ється державою для впливу на інфляцію і має неухильно дотримуватися. Послідовність дій щодо дотримання визна- ченого ліміту може послабити інфляційне очікування на- селення.Послаблення інфляційного очікування передбачає злам у психології споживачів. Він відбувається лише там, де споживач переконується, що рух цін зумовлений не сва- віллям монополістів, а дією ринкових механізмів, і зростає довіра населення до держави, уряду.Скорочення бюджетного дефіциту досягається збільшен- ням доходів держави або зменшенням її витрат. Якщо бюджет дефіцитний, то емісія грошей використовується як засіб покриття дефіциту і призводить до інфляції. Мож- ливість скорочення бюджетного дефіциту за рахунок зро- стання доходів держави в умовах інфляції є досить обме- женою. Адже інфляція не спонукає до активної діяльності, а намагання держави за рахунок оподаткування розвязати свої проблеми позбавляє зацікавленості ще більше. Тому дієвішим механізмом є зменшення державних витрат: еко- номія на військових та управлінських структурах, обме- ження витрат на утримання державного сектора тощо. Для того щоб протидіяти зовнішнім інфляційним впливам, по- трібно обмежити можливості вільного перетину іноземними капіталами державних кордонів. Капітали, перетинаючи кордон і перетворюючись у гроші, збільшують їх166масу в обігу. Iнший шлях зовнішнього інфляційного впливу відкривається тоді, коли одна країна користується валютою іншої. Так, в Україні до осені 1992 р. в обігу були гроші,що випускалися в Росії.Підвищення курсу національної валюти як антиінфля- ційний захід знижує ціни на товари і послуги з-за кордону, отже, спонукає до зниження внутрішніх цін. Дія цього засобу досить суперечлива, адже підвищення курсу власної валюти призводить до подорожчання експортних товарів і зниження їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Не виключено, що це може призвести до дефіциту торгового балансу.Важливе місце серед тактичних заходів належить також підвищенню товарності національного господарства. Цей захід спрямований на стимулювання пропозиції товарів і послуг. Він стає можливим за умов пільгового оподатку- вання підприємств, що розширюють асортимент товарів і послуг, державної допомоги галузям та підприємствам у створенні нових ринків (наприклад, ринку інформації).Обмеження державної власності через її роздержавлення є засобом поповнення доходної частини бюджету, а отже, сприяє подоланню його дефіциту. Цей засіб використовував- ся не лише у постсоціалістичних країнах, а й у країнах з роз- винутою ринковою економікою. Зокрема, ним активно ско- ристалися в Англії наприкінці 70-х — на початку 80-х роківXX ст.Стимулювання імпорту використовується для зменшен- ня дефіциту власних товарів і послуг.Обмеження ліквідності грошей досягається через сти- мулювання заощаджень. Якщо норма процента по вкладах і державних облігаціях перевищує темп інфляції, то влас- никам грошей стає вигідним зменшувати частку доходів, які спрямовуються на споживання, і збільшувати — на заощадження. Маса грошей, що тиснуть на ринок і спри- чинюють зростання цін, зменшується.Iнфляція в Україні на початку 90-х років XX ст. вод- ночас є і інфляцією попиту, і інфляцією витрат. Фактори, що її зумовлюють, можна зобразити у вигляді схеми (див. мал. 53). Фактори інфляції в Україні діляться на дві групи: 1) ті, що породжують інфляцію попиту, і 2) ті, що є причиною інфляції витрат. До першої групи належать:скорочення обсягів виробництва (виробничих можливо- стей), дефіцит торговельного і платіжного балансів і дер- жавного бюджету, кредитна і грошова емісії. До другої — підвищення цін на енергоносії, підняття цін монополістами,167Скорочення виробничих можливостейДефщит торгового і платіжногоДефіцит державного бюджетубалансів НсобгрунтовівіЗростаннящн на енергоносіїідмііпгппя цін виробникамя-зароптв без збільшеннімоїкніояістамяпрояуктвмосгіортіМалюнак 53. Гіперінфляція в Українізростання зарплати, не підкріплене підвищенням продук- тивності праці. Падіння виробничих можливостей стимулює інфляційне очікування населення, яке весь час шукає мож- ливості грошей. Дефіцити торговельного і платіжного балансів і бюджету разом з емісією створюють додаткову масу грошей, що тисне на ринок.Підвищення цін на енергоносії та необгрунтоване зро- стання заробітної плати розкручують інфляційну спіраль. Iс- нування тотальної монополії виробників (відповідно — від- сутність конкуренції) також є причиною підвищення цін.ПIДСУМКИ1. Зовнішнім проявом інфляції є тотальне зростання цін. Швидкість зростання цін визначається індексом цін.2. Iснують дві головні причини інфляції: надлишковий попит і зростання витрат.3. Iнфляція призводить до негативних наслідків, серед яких:знецінення заощаджень, зменшення рівня споживання, по- глиблення майнової нерівності, зникнення стимулів до про- дуктивної праці, гальмування технічного прогресу, втрата цінами регулюючої ролі, необхідність переходу до адміні- стративних методів регулювання економіки.4. До стратегічних антиінфляційних заходів належать: об- меження кількості грошей в обігу через жорстку дер- жавну політику в цій сфері; послаблення інфляційного очікування за умови зростання довіри населення до дій168уряду і підприємців; скорочення дефіциту бюджету; про- тидія зовнішнім інфляційним впливам; підвищення курсу валюти. До тактичних антиінфляційних заходів належать:збільшення рівня товарності господарств; роздержавлен- ня економіки; стимулювання імпорту; обмеження ліквід- ності грошей.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Поясніть, чим інфляція попиту відрізняється від інфляції витрат.2. Назвіть негативні наслідки інфляції. Які з них мають найдужчий вплив на порушення макроекономічної рівноваги?3. Визначте індекс цін і темпи інфляції за таких умов: ціна споживчого кошика поточного року складає 560 грошових одиниць, минулого року — 520. Iндекс цін минулого року — 105 %.4. Підвищення роздрібних цін в Україні в 1992 р. визначалося показниками

40 % — частка найманих працівників, 60 % — частка підприємців. Різ- номанітними є напрями використання коштів, одержаних від платежів по соціальному страхуванню: забезпечення старості, виплати хворим і тимчасово безробітним (у звяз- ку з перекваліфікацією чи зміною місця проживання з метою нового працевлаштування), допомога сімям.В Україні існує система обовязкового соціального стра- хування, яка передбачає сплату страхових внесків підпри- ємствами, установами та організаціями без відрахувань із заробітної плати окремих працівників.Акцизи — це податки на споживання, тобто непрямі податки; вони стетуються із споживача у момент придбання ним певних товарів. У більшості розвинутих країн частка податкових надходжень по акцизах на товари масового споживання має тенденцію до зменшення.Відповідно до чинного законодавства в Україні існує акцизний збвр як податок на високорентабельні товари і товари вироблені монополістами. Він встановлюється у процентах з одиниці товару, що реалізується за вільними цінами, а також за державними фіксованими і регульова- ними цінами, та з імпортованих товарів. Ставки оподат- кування коливаються від 20 — 40 % і до 75 — 80 % і можуть змиюватися. Сьогодні акцизний збір в Україні є досить істотним джерелом надходжень у бюджет.172Податок на додану вартість є універсальним акцизом, що міститься у ціні всіх товарів і стягується залежно від величини їх обороту, тобто від виручки за реалізацію. В розвинутих країнах податок на додану вартість разом з акцизами становить близько чверті податкових надход- жень.Відповідно до законодавства України податок на доданувартість стягується за певною ставкою до обороту. За час Iснування цього податку в Україні його ставка кілька разів змінювалася. Формально платниками податку є всі ті, хто займається підприємницькою діяльністю: виробники това- рів і послуг, торговельні організації, оскілвки податок в бюджет надходить саме від них. Фактично податок сплачує покупець у момент придбання товару, а субєкти підпри- ємницької діяльності є посередниками між ним і державою.Мито є податком на товари, що імпортуються, експорту- ються та перевозяться по території країни транзитом. Збіль- шення мита на імпортовані товари забезпечує захист влас- них ринків, зменшення — створює зацікавленість імпортерів у ввезенні товарів. У розвинутих країнах значення мита як джерела державних надходжень постійно зменшується. Це є природним, адже в світі активно здійснюються інтеграційні процеси: від політики протекціонізму (захисту власного під- приємництва) держави переходять до вільної торгівлі. Част- ка мита в загальному обсязі податкових надходжень США у80-ті роки становила лише 0,1 %.В Україні уряд намагається використати мите для за- побігання вивозу товарів. Зокрема, в 1993 р. було вста- новлено митне оподаткування експорту за 81 товарною позицією з коливанням податкової ставки від 10 до ЗО %митної вартості.Податки, як ми вже знаємо, є засобом формуваннядержавного бюджету. Державний бюджет країни склада- ється з доходів (надходжень) і видатків. Важливою макро- економічною проблемою є відповідність видатків доходам держави. Якщо видатки більші, ніж доходи, то виникаєдефіцит бюджету.Кожна країна має свою структуру доходів і видатків.Це залежить від багатьох факторів: державного устрою, рівня економічного розвитку, втілюваної у конкретних умо- вах політики (стримування бізнесової активності або її стимулювання, лібералізації економіки або активного со- ціального захисту населення тощо). Попри всю різнома- нітність державних підходів до формування і використання бюджету у них є спільні риси.173Доходна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень, менша частина — це неподаткові надходження. У складі державних видатків розрізняють витрати на утримання соціальної сфери, на соціальний захист населення (соціальні трансферти), на оборону, державні капіталовкладення тощо. Проілюструємо струк- туру бюджету на прикладі державного бюджету України на 1993 р. (див. таблицю 10).Таблиця юДержавний бюджет України на 1993 р.ВидаткиДоходиВидаткиУуііЛгл / .ииі йIЛЛ Ї/ти /оУсьогоIПД Ї/ ЦЯ> /оПодаток на додануНЯАТIРТН Млуч/Ч>49 7 Ї/ >> /оСоціальний захист насе- лення10 Ї/I7>ї /оПодаток на доходи (при- бутки) підприємств та ор- ганізацій24.6 %Фінансування соціально- культурних закладів таУРТЯИтШуїлнии|В і о/ 10,/ /оАкцизний збірПрибутковий податок з громадян6,7 % 6.5 %Фінансування наукиДержавні капіталовкладен- ня у розвиток галузей і1.3 %струкіурну перебудовуртипмі V и ск.ип имік. т4,0%Надходження вія зовнішньоекономічноїНародне господарство35,5 %діяльностіл. і Ї/" /оIнші податкові надход- ження і доходи25,2 %Фінансування оборони5,7 %Iнші видатки15,8 %У формуванні доходів бюджету головну роль в Україні, як видно з таблиці, відіграють непрямі податки: податок на додану вартість та акцизи становлять 39,2 %. Прямі ж податки: податок на доходи (прибутки) підприємств та організацій і прибутковий податок з громадян — станов- лять лише 31,1 %. Таке співвідношення прямих та не- прямих податків можна пояснити тим, що в умовах спаду виробництва і зниження ділової активності держава не може забезпечити бюджетні надходження за допомогою прямого оподаткування прибутків підприємств та органі- зацій і доходів громадян. У такому випадку застосовуєтьсянепряме оподаткування, що є формою вилучення доходів споживачів.174У структурі видатків велика частка припадає на народне господарство (35,5 %). Така частка витрат неможлива для країни з ринковою економікою, але цілком пояснюється в умовах, коли головною частиною нашої економіки є дер- жавний сектор, який перебуває у кризовому стані і по- требує державних інвестицій.Державний бюджет України вже кілька років є дефі- цитним. Так, у 1993 р. перевищення витрат над доходами становило суму, що приблизно дорівнювала 18 % валового внутрішнього продукту. Це означало, що держава живе не за своїми доходами, витрачає більше коштів, ніж одер- жує. Нестача надходжень у державний бюджет призводить до затримки виплат пенсій, зарплат працівникам бюджет- них установ, а також до додаткового випуску грошей (емі- сії), не забезпечених товарами і послугами. Здавалося б, до дефіциту державного бюджету має бути однозначно негативне ставлення. Однак СIЛА, найбагатша країна світу, має дефіцит державного бюджету.Економічна наука стверджує, що державний бюджет не обовязково повинен бути збалансованим за доходами і витратами щорічно. Якщо йдеться про ринкову економіку, то дефіцит бюджету може бути корисним тоді, коли під час спаду виробництва держава, витрачаючи більше гро- шей, ніж одержує, забезпечує збільшення попиту, в тому числі через зростання купівельної спроможності громадян. Споживачі починають більше купувати, підприємці — біль- ше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги вироб- ництва і скорочується безробіття. Водночас у період під- несення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, бо інакше вона стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, у якому збалансовано доходи і витрати, потрібен не щороку, а для певного періоду. В окремі, роки з метою регулювання економічної активності держава може допус- кати дефіцит бюджету.Наведені міркування не стосуються економіки сучасної України, адже вона поки що не є ринковою. Збільшення державних витрат у нас спрямоване на запобігання масо- вому банкрутству державних підприємств, що складають левову частку економіки, та масовому зубожінню населен- ня. Дефіцит бюджету в Україні є істотною перепоною для стримування інфляції, введення власної національної ва- люти і стабілізації грошово-кредитної системи.Дефіцит державного бюджету безпосередньо повязаний з явищем державного боргу. Наявність дефіциту бюджету означає, що держава змушена або здійснювати емісію гро-175шей, або брати в борг. У кого ж держава може брати в борг? У нершу чергу в своїх громадян. Держава випускає і продає громадянам облігації державної позики. Громадяни купують державні облігації, сподіваючись на одержання фіксованих і иеризикових (гарантованих) д/оков — про- центів по облігаціях державної позики. Крім того, держава може позичати кошти на покриття державного дефщиту за кордоном. Такий борг є одночасно частиною як дер- жавного, так і іноземного боргу. Слід розрізняти державний та іноземний борги (див. мал. 55).Їноземиий борг — це борг приватних підприємств і держави шоземним кредиторам, який береться з метою покриття дефіциту платіжного балансу (балансу міжна- родних розрахунків) по товарах і грошових зобовязаннях.Державний борг — це борг держави перед власними громадянами та іноземними кредиторами, завдяки якому вона покриває дефіцит державного бюджету.Держмиті борг і дефіцит державного бюджету повязані не ливге якісяо (борг виникає тому, що є дефіцит), а і кількісно: чим довше (за роками) зберігатиметься дефіцит бюджету, тим більшим стає борг держави.Наявність державного боргу призводить до певних-со- ціальних наслідків:1. Тягар державного боргу несуть на собі всі громадя- ни — платники податків, а вигоди дістають лише деякі. Облігащї державного боргу розміщуються здебільшого серед високоприбуткових підприємств і заможних громадян. От- же, лише вони матимуть доходи від облігацій. Відшкодо- вують же сам борг і проценти па ньому у державний бюджет усі громадяни — платники податків.Державний боргБорі-держави інеаемшмБорг хержіви орт врявавого Борг державного оевора секторіIввргМалюнок 55. Державний та іноземний борги1762. Державний борг виникає за життя одного покоління, а лягає титарем на плечі наступних поколінь. Проценти по державному боргу збільшують загальну суму самого боргу. Ситуація загострюється, якщо взяті в борг кошти держава використовує не на ефективні інвестиції, а, на- приклад, на поточне споживання. Подібне використання коштів у майбутньому призведе до скорочення споживання, зниження рівня добробуту громадян, адже для покриття боргу доведеться або збільшувати податки, або зменшувати соціальні витрати.ПIДСУМКИ1 Податкова система,"державний бюджет (методи його формування та напрями використання) є важливими за- собами державного регулювання макроекономічної рів- новаги.2. Розрізняють два принципи стягування податків: про- порційне оподаткування та прогресивне оподаткування. Пропорційне оподаткування передбачає незмінність по- даткової ставки і забезпечує зацікавленість у постійному зростанні доходів. Прогресивне оподаткування грунту- ється на змінюваній ставці оподаткування і дає змогу обмежувати та перерозподіляти доходи.3. Податки поділяються на прямі та непрямі. Пряме оподаткування — це стягування обовязкових платежів безпосередньо з доходів. Непряме — забезпечує стя- гування платежів у бюджет з торговельного обороту, тобто доходу, одержаного від реалізації товарів і послуг.4. До прямих податків належать: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, податок на капітал (багатство), платежі по соціальному страхуванню. Непрямі податки — це акцизи, податок на додану вар- тість, мито.5. Державний бюджет країни складається з доходів (над- ходжень) і видатків (витрат). Доходна частина бюджету формується з податків і частково з неподаткових над- ходжень. Видатками державного бюджету є витрати на утримання соціальної сфери, на соціальний захист насе- лення, на оборону, на державні капіталовкладення тощо.6. Якщо кидатки перевищують доходи, виникає дефіцит державного бюджету. Дефіцит бюджету в країнах з ринковою економікою використовується державою для стимулювання виходу економіки з кризового стану, роз-177ширення обсягів виробництва, стримування безробіття. Дефіцит державного бюджету в сучасній Україні гальмує вихід з кризи.7. Дефіцит державного бюджету породжує державний борг. Держава може покривати дефіцит за рахунок ви- пуску та продажу облігацій громадянам країни та іно- земцям, стаючи при цьому боржником вітчизняних та іноземних кредиторів.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ1. Розкрийте зміст прогресивного і пропорційного оподаткування, сформу- люйте можливості (з якою метою застосовується) та обмеження (чого не може забезпечити) кожного принципу оподаткування.2. Поясніть, що таке: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, податок на капітал (багатство), платежі по соціальному стра- хуванню, акцизи, податок на додану вартість, мито. Для відповіді складіть таку таблицю .Вид податкуХто е платникомЩо оподатковується3. Які особливості оподаткування в Україні? Як називаються податки? Яка роль кожного з них у .формуванні бюджету?4. Податок на прибуток корпорації визначено в обсязі 35 тис. доларів. Опо- даткований прибуток становив 125 тис. доларів. Якою була ставка оподат- кування?5. У 1991 р. надходження у державний бюджет України становили 76,806 млрд крб., а видатки — 97,918 млрд крб. Чи був бюджет дефіцитним? Якщо так, то яким був розмір цього дефіциту?6. У 1988 р. державний борг США складав 26600,8 млрд доларів, а по процентах за кредит держава сплатила 154,2 млрд доларів. Визначте, якою була ставка сплачуваного державного процента по державному боргу Як змінився процент, якщо відомо, що у 1940 р. норма процента по державному боргу становила 2,2 %?Тема 6. Грошова політика державиГрошовою називають політику, головна мета якої — здійс- нювати регулювання кредитів, ставок банківського процента і грошової маси. Провідна роль у цьому регулюванні нале-178жить центральному (національному) банку країни. В схемі макроекономічного кругообігу ми залишили поза увагою, звідки держава одержує гроші на покриття державного боргу і дефіциту платіжного балансу, звідки беруть гроші підпри- ємства для інвестицій і розширення виробництва, а домашні господарства — для придбання дорогих речей довгостроко- вого користування. Тепер нас цікавитимуть саме ці питання. Ми зосередимо увагу на ринку кредитів і ринку грошей.Для зясування того, що таке ринок кредитів, знову скористаємося схемою (див. мал. 56). Функціонування рин- ку кредитів повязане з такими субєктами господарської діяльності: домашніми господарствами, підприємцями, дер- жавним сектором, закордонними кредиторами.Домашні господарства постачають на ринок кредитів власні заощадження і формують попит на позички, най- частіше — на кредити для придбання побутових предметів довгострокового користування: автомобілів, будинків та ін.Підприємці на ринку кредитів пропонують тимчасово вільні кошти, які утворюються, наприклад, після продажу партій товарів до початку нового виробничого циклу, а також під час нагромадження амортизаційного фонду. Вони формують попит на кошти для інвестицій у розширення виробництва.Держава постачає на ринок кредитів кошти і може одержувати з нього позички для покриття державного боргу.Iноземці пропонують на ринку кредитів вільні кошти й одержують кредити. Дефіцит платіжного балансу, який виникає в результаті зовнішньоекономічної діяльності, фі- нансується за рахунок іноземного боргу. Активне сальдо платіжного балансу означає, що надаються кредити за кордон.ПідпрнсмціДерх-ввй сектор->4-Рннок кредиті>4—->Зарубіжні країниї ,.господарствМалюнок 56. Ринок кредитів179Винагорода, що її одержує власник грошей, який надав їх користувачеві у вигляді позички, називається позичко/ вим процентом. Винагорода, що її одержує баик, надаючи кредити своїм клієнтам, називається банківським процен- том за кредит. Саме банківський процеят виконує на кредитному ринку стимулюючу або стримуючу роль, за- охочує або, навпаки, зменшує зацікавленість у кредиті. Банківський процент як явище ринкової економіки фор- мується під впливом попиту на гроші та їх препозицій. Одним із важливих засобів грошової політики є вплив на норму позичкового процента. Щоб зрозуміти можливі на- прями такого впливу,потрібно розглянути фактори, які визначають попит на гроші та їх пропозицію.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Попит на гроші з боку виробників і споживачів за- лежить від рівня економічної активності, оскільки вона передбачає збільшення обсягів поточних угод між під- приємцями і відповідно збільшення обсягів створених те- варів і послуг.Попит на гроші з боку підприємців залежить від потреби в інвестиціях, що зростає в період економічного піднесення та структурних перебудов економіки.Попит на гроші з боку держави залежить від балансу державного бюджету. Зростання бюджетного дефіциту по- роджує державний борг, а необхідністю його повернення і сплати процентів по ньому визначається попит на гроші.Пропозиція грошей у ринковій економіці формується банківською системою. Емісійна політика уряду реалізу- ється через центральний банк.Від активності комерційних банків та інших фінансо- во-кредитних посередників залежить бажання клієнтів вкладати кошти (цим визначається маса грошей, що може бути запропонована в кредит). Можливості комерційних банків здійснювати кредитування формуються також цен- тральним банком країни. Банк визначає розмір кредитних резервів, тобто тих коштів, які мають бути передані у центральний банк на зберігання і за рахунок яких не можуть надаватися кредити.Центральний банк може збільшити або зменшити кіль- кість грошей в обігу, викуповуючи в населення або про- даючи йому цінні папери — облігації державних позик.На обсяг пропозиції гронової маси впливає рух валюти за кордон та з-за кордону в країну. Чим вищий позичковий процент у країні порівняно з іншими країнами, тим ін- тенсивніше гроші плинуть у цю країну з інших.180Регулювання пропозиції грошей відбувається за допо- могою банківської системи — сукупності фінансово-кре- дитних установ, між якими існують розподіл функцій і підпорядкування. Чільне місце в здійсненні грошової по- літики належить центральному (національному) банку кра- їни, який є провідником ідей уряду.Банківська система країни є своєрідним інструментом проведення грошової політики, тому дуже важливо, яку концепцію (едею) покладено в її основу. В економічній науці є дві протилежні теорії щодо змісту грошової політики держави — кейнсіанська і монетаристська.Розглянемо основні положення кейнсіанського під- ходу до грошової політики.1. Через кредитно-грошову політику держава здатна впливати на інвестиції і на експортні можливості економіки.2. Голонвмм засобом впливу є процентна ставка. Змі- нювати рівень процентної ставки можна через зміну про- позиції гропвгй.3. Якщо в країні існують недовикористані ресурси, то з метою їх стимулювання уряд мусить вдатися до політики грошей. Засобами цієї політики є: а) викупо- вування у населення державних цінних паперів; б) змен- шення норми обовязкових банківських резервів, а отже, збільшення тих коштів, що можуть бути надані в кредит;в) зменшенім залікової ставки, під яку центральний банк надає кредити комерційним байкам. В результаті таких дій збільшується пропозиція грошей. Подальші наслідки можна зобрааити схемою (див. мал. 57).4. Якщо в країні інфляція, то уряд вдається до політики грошей. Засобами цієї політики є; а) продаж державних цінних паперів банкам і населенню; б) збіль- шення норми обов івкових резервів і відповідно — змен-ПохітвкаЗбіяишашяЗменшенніяЗрос-тання"дсюсввх"пропозиціївормніявсстяційгрошейгрошейООЗИЧКОIОГлопропситаПододанняспад0"ЕЗСД(оиш.о>ист грошей181шення тих коштів, що їх банки можуть надавати в кредит;в) збільшення залікової ставки процента. За таких умов кредитні установи змушені скоротити надання позичок. Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна зобразити схемою (див. мал. 58).Політика і грошей здатна впливати на курс національної валюти, співвідношення експорту й імпорту. Висока ставка процента і політика гро- шей приваблюють іноземних інвесторів, стимулюють їх вкладати кошти в національну економіку. Але інвестування можливе лише в національній валюті тієї країни, де вкла- дається капітал. Отже, попит на валюту цієї країни зростає, відповідно зростає і її курс. Політика грошей призводить до падіння курсу валюти і робить товари країни відносно дешевими для закордонних споживачів, що сприяє розширенню експорту, і, навпаки, підвищення курсу сприяє скороченню експорту. Наприклад, при курсі 1 долар — ЗО тис. крб. товар ціною в 3 млн крб. коштуватиме для американського споживача 100 доларів. Якщо встановлю- ється нижчий курс карбованця: 1 долар — 100 тис. крб., товар коштуватиме ЗО доларів.Розглянемо основні положення монетаристського підходу до грошової політики.1. Грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.2. Основна формула монетаристської теорії: М х V " 5г! Р х 0, де М — пропозиція грошей; V — швидкість обертання грошей, Р — середня ціна, за якою продається кожна фізична одиниця національного продукту, 0 — обсяг (кількість) товарів і послуг. Відповідно, добуток М х V — загальні витрати покупців, добуток Р х 0 — обсяг реалі- зованого продукту, або загальна виручка продавців. Скорочення пропозиції грошей Малюнок 58. Політика грошей1823. МонетарнеT стверджують, що швидкість обертання грошей (V) — величина відносно стабільна. Тому саме кількість грошей (М) є тим фактором, який здійснює вирішальний вплив на обсяг реалізованого продукту (Р х О).На відміну від кейнсіанців, монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукуп- ний понит, а не лише на інвестиції. Логіка монетарист- ської грошової політики простежується на схемі (див. мал. 59).Отже, монетаристська грошова політика передбачає такі умови:1. Керівні кредитно-грошові установи, які здійснюють грошову політику держави, регулюють грошову пропози- цію.2. Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВНП, тобто приблизно на 3-5 %.3. Грошова пропозиція визначає сукупний попит, який має зростати відповідно до зростання ВНП, і тоді не ви- никатиме інфляція.Якщо суспільство страждає від інфляції і першість у державній політиці надано антиінфляційним заходам, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.Грошову політику України на початку 90-х років не можна назвати ні кейнсіанською, ні монетарист- ською. На-слідками такої невизначеної грошової по- літики стали: 1) платіжна криза, 2) постійний дефіцит кредитних ресурсів, 3) неконтрольована грошова емісія. Платіжна криза проявляється в неспроможності під- приємств та організацій вчасно розраховуватись одне з одним. Дефіцит кредитних ресурсів є наслідком не- досконалості банківської системи. Неконтрольована грошова емісія сталася через необмежений випуск в обіг додаткових грошей.ГрошоваКонтрольованаЗмінаЗміниполітвказміна>сукупногообсягудерхшвгрошовоїпошпуспореногопропозиціїпродутуМалюнок 59. Логіка монетарисгськоТ грошової політики183ПIДСУМКИ1. Основним змістом грошової політики держави є ре- гулювання кредитів і грошової маси.2. Ринок кредитів являє собою особливу сферу відносин між домогосподарствами, підприємцями, державою та іноземними громадянами як постачальниками і спожи- вачами кредитних ресурсів.3. Ринок кредитів характеризується двома важливими факторами: попитом на гроші та пропозицією грошей. У свою чергу, попит на гроші формується під впливом:рівня економічної активності, потреб у інвестиціях, балансу державного бюджету;4.Пропозиція грошей визначається: емісійною політикою держави, активністю комерційних банків, купівлею-про- дажем цінних паперів центральним банком, рухом валюти з країни в країну.5. Iнструментом кредитної та грошової політики є бан- ківська система — сукупність фінансово-кредитних уста- нов із специфічною підпорядкованістю та розподілом функцій між ними.6. Грошова політика може здійснюватись або за кейнсі- анським, або за монетаристським підходом. Кейнсіанство обурунтовує політику регулювання через процентну ставку. Процентна ставка, за кейнсіанською теорією, змінюється завдяки зростанню (скороченню) про- позиції грошей. Збільшення пропозиції грошей назива- ється політикою грошей, скорочення пропо- зиції — політикою грошей. Монетаризм обурунтовує необхідність регулювання дер- жавою кількості грошей і через них — можливість впли- вати на сукупний попит і обсяги національного продукту. Прихильники цього напряму визначають граничний обсяг збільшення кількості грошей.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Виберіть правильну відповідь, яким чином у ринковій економіці держава впливає на норму процента за кредит:а) Уряд видає письмове розпорядження комерційним банкам, вказуючи в ньому норму процента.б) Центральний банк збільшує обовязкові кредитні резерви ко- мерційних банків.184в) Центральний банк починає скуповувати в населення облігації дер- жавного боргу.г) Уряд своєю постановою забороняє комерційним банкам надаватикредити.2. Розкрийте зміст політики грошей.3. Поясніть, як політика грошей може вплинути на курс наці- ональної валюти й експортні можливості держави.4. За даними Світового банку, в обігу в Україні було: в 1991 р.- 199 479 млрд крб., у 1992 р.- 2 658 845 млрд крб. Визначте, у скільки разів збільшилася грошова маса. Чи відповідає така практика рекомендаціям монетаристської теорії?VРозділУ попередньому розділі йшлося про закономірності функці- онування окремої національної економіки. Розглянемо те- пер, як країни взаємодіють у світовій економічній системі, як торгують, у якій валюті розраховуються, як спільно виробляють продукцію.Світова система господарювання склалася наприкінці XIX — на початку XX ст. Саме в цей час виникають міжнародні монополії, завершується економічний поділ світу, остаточно формується світовий ринок. З того часу світове господарство безупинно розвивається під впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від завершення.У світі нині існує близько 230 держав, у яких проживає понад 5,5 млрд чоловік, і є до 300 найменувань національ- ний грошей. Держави значно різняться між собою за рівнем економічного розвитку, приналежністю до певних соціальних, політичних систем, особливостями віроспо- відань. Критеріями (показниками) рівня економічного роз- витку країни є обсяг валового національного продукту (ВНП), що припадає на одного громадянина; обсяг ВНП на одного працюючого (продуктивність праці); розмір доходів на одного громадянина та ін.За економічними критеріями розрізняють: а) індустрі- альна розвинуті країни (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Iталія, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Iсландія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія);б) країни, які не пройшли стадії індустріалізації і в економіці яких переважає сільське господарство (в основ- ному це країни Африки, Азії та Латинської Америки);186в) країни середнього рівня розвитку (Венесуела, Бразилія, Греція, Португалія та ін.).Слід також виділити групу країн, які переходять від адмі- ністративно-командної системи до ринкової економіки. Це всі постсоціалістичні країни Східної Європи і країни СНД. До останніх належить і Україна. Ці країни мають різні рівні еко- номічного розвитку. В 1991 р. за показником ВНП на одного громадянина постсоціалістичні країни посідали серед країн Європи такі місця: Словенія — 16-те, Естонія — 19-те, Латвія — 21-ше, Литва — 23-тє, Угорщина — 25-те, Ро- сія — 26-те, Білорусь — 27-ме, Польща — 30-те, Україна — 31-ше, Молдова — 33-тє. Розрив, як бачимо, значний. Зокре- ма, обсяг ВНП на одного громадянина у Словенії перевищував аналогічний показник в Україні у 2,3 раза.Незважаючи на відмінності в рівнях розвитку, країни залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку людства ізоляція країни від світових процесів неможлива. Тому на основі інтернаціоналізації виробництва форму- ється і функціонує сучасне світове господарство.Світове господарство — це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці і повязані між собою системою міжнародних економічних відносин.Після вивчення розділу визнатимете:у яких формах здійснюється торгівля між країнами;що таке міжнародна валютна система;які міжнародні фінансово-кредитні організації створе- но у світі.Тема 1. Міжнародний поділ праці та світова торгівляIстотним фактором розвитку світового господарства виступає міжнародний поділ праці, що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в яких (чи в якій) дана країна має відносні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва, порівняно з іншими країнами.Міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спе- ціалізації, кооперації та комбінуванні виробництва.187Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впли- вом природних факторів. Відмінності у природно-кліматич- них умовах найбільше позначаються на сільськогосподар- ській продукції та сировині. Так, мінеральні ресурси нерівномірно розміщені по території нашої планети. Неодна- ковим є земельний фонд: в одних регіонах земля краще при- датна для рослинництва, в інших — для тваринництва; є землі мало придатні для сільського господарства. Через від- мінності у природно-кліматичних умовах різні країни мають різні можливості для вирощування сільськогосподарських культур і розведення худоби. Так, Нідерланди спеціалізу- ються на виробництві мясо-молочної продукції, Португа- лія — винограду, Великобританія — вовни. Така природна залежність у спеціалізації країн існувала здавна і зберіга- ється й нині. Єдине, що позначилося на ній,- це науково- технічний прогрес, який стимулював розвиток нових видів сільськогосподарського виробництва.Велику роль у прискоренні процесу виробничої спеці- алізації країн відіграв індустріальний розвиток національ- них економік. Промислова революція XIX ст. спричинила переворот у галузевому поділі праці. Міжнародний поділ праці дедалі більше почав залежати від розвитку продук- тивних сил, технічного рівня виробництва, технвлогій, ком- бінації ресурсів.Типи і види спеціалізації виробництва при міжнарод- ному поділі праці можна зобразити схемою (див. мал. 60). На схемі відображено дві історичні форми спеціалізації — міжгалузева і внутрішньогалузева, а також конкретні про- яви останньої. Міжгалузева спеціалізація орієнтується на виготовленні окремих видів промислової продукції. Пред- ставником міжгалузевої спеціалізації є, наприклад, Швей- царія, яка відома на весь світ випуском годинників, або ПрсдметааТвпорозмірнаціодетальнаТсхноло- гічваНауковаМалюнок 60. Типи і види спеціалізації в міжнародному поділі праці188Швеція — постачальник високоякісної сталі та підшипни- ків. Великобританія, а згодом й інші великі держави Європи і Північної Америки перетворились у всесвітні індустріальні центри, що орієнтують свою продукцію не тільки на на- ціональні, а й на міжнародні економічні потреби. Виго- товлена ними продукція споживалась у всіх частинах світу. Водночас посилилась орієнтація на переробку привізної сировини, заміетА традиційних місцевих виробництв почали формуватися нові галузі промисловості.Під впливом науково-технічної революції прямий звя- зок спеціалізації з наявністю природних ресурсів втрача- ється. Спеціалізація стає залежною від успіхів країни в науково-технічному прогресі. Відбувається подальший роз- виток міжнародного поділу праці — перехід від міжгалу- зевої спеціалізації до внутрішньогалузевої. Важливим субєктом цього процесу стали транснаціональні корпорацій На сучасному етапі внутрішньогалузева спеціалізація по- діляється на такі види: предметну, типорозмірну, поде- тальну, технологічну і наукеву.Предметна спеціалізація — це випуск окремих видів продукції певної галузі в тій чи іншій країні.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Частка експорту в розвинуті країни складала в 1992 р. 21,1 %, у країни, що розвива- ються,- 78,9 %. Найбільша частка експорту припадала196на Китай — 19,2 % і Болгарію — 9,0 %. Iмпорт розпо- ділявся так; із роавинутих країн — 39,9 %; із країн, що роввиваготься,- 60,1 %.Слід зазначати, що дефіцит торговельного балансу не тільки виникав під час кризи у країнах із слабо розвинутою ековомікою, як це має місце в Україні, а й спостерігається протягам певного часу в роавинутих країнах. Наприклад, у США дефіцит торговельного балансу зріс з 25 млрд доларів у 1980 р. до 160 млрд доларів у 1987 р. Погаио це чи добре, коли виникає зовнішньоторговельний дефіцит? З одного боку, це небажане явище, оскільки вово виявляє недостатню ковкурентоспроможність товарів країни на сві- товому ринку. З другого — для споживачів торговельний дефіцит не є несприятливим ЯЯШОЮА, адже в країні зяв- ляється більш імпортних товарів, часто кращої якості і дешевших.Коли дефіцит торговельного балансу стає небажаним, держава вдається до таких заходів, як підвищення тарифів, імпортних квот, ліцензування Оидавня обмеженого доз- волу).Тариф (мито) — це плата в дерзтавну казну, яка береться на кордоні з власника товару івоземаого вироб- ництва, який ввозяться в країну для продажу. Iншими словами, мито також імпортні товарні квоти.197За допомогою імпортних квот визначаються максимальні обсяги товарів, які імпортуються у певний період. Часто імпортні квоти є ефективнішим засобом стримування іно- земних товарів, ніж митні тарифи. Наприклад, у США поряд з митом діють імпортні квоти на перелік товарів, серед яких: мясо-молочні продукти, тютюн, фруктові соки, мотоцикли, побутова електроніка та ін.Ліцензування, або нетарифний барєр,- це видача дер- жавними органами дозволу (ліцензії) на ввезення і виве- зення товарів. Країна може встановлювати завищені стан- дарти якості продукції та гарантії або чинити бюрократичні перешкоди. Обмежуючи видачу ліцензій, можна обмежу- вати імпорт. Саме так чинила певний час Великобританія, забороняючи імпорт вугілля. Враховуючи гостру дефіцит- ність українського ринку, наша держава застосовує систему квот і ліцензій, які в основному спрямовані на експорт продукції.Новою формою торговельних барєрів є добровільні екс- портні обмеження. Щоб уникнути занадто жорстких тор- говельних барєрів, іноземні фірми добровільно обмежують обсяги свого експорту. Така домовленість досягається під час укладання торговельних угод і відповідно оформлю- ється. Наприклад, японські автомобілебудівники під загро- зою введення Сполученими Штатами Америки вищих та- рифів або нижчих імпортних квот погодились на введення добровільних обмежень на свій експорт.Якщо окрема країна у своїй зовнішньоторговельній по- літиці застосовує торговельні барєри, то такі заходи на- зивають протекціоністськими. Протекціонізм — економіч- на політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних фірм. Політика протекціонізму створює для вітчизняних торговців і під- приємців особливі пільгові умови порівняно з іноземцями. Вона захищає національних виробників від банкрутства, заохочує розвиток вітчизняного виробництва, захищає га- лузі, в яких впроваджуються передові і перспективні тех- нологи, регулює внутрішню зайнятість, забезпечує одер- жання державною казрою додаткових грошових надходжень від митних та інших зборів.Протекціонізм має не лише позитивні, а й негативні наслідки. Він може, зокрема, пряавести до підвищення цін на продукти. Висока ціна на імпортні товари спонукає окремих споживачів купувати дешеві товари місцевого ви- робництва. Крім того, ціни на вітчианяні товари можуть піднятися в звязку з послабленням конкуренції з боку198іноземних товарів. Витрати споживачів на захищені митом товари дуже великі. Так, одне із досліджень у США по- казало, що загальні щорічні втрати споживачів від про- текціоністських заходів становлять до 82 млрд доларів.Вважають, що захисні митні збори необхідні для того, щоб дати можливість утвердитися новим підприємствам вітчизняної промисловості, які не можуть конкурувати з іноземними фірмами. Цей аргумент справедливий в основ- ному для країн, що розвиваються, але він є досить сум- нівним як загальний принцип. Це пояснюється тим, що важко визначити галузь, яка спроможна досягти високих результатів. Крім того, для підтримки новонароджених галузей існують кращі способи, ніж мито, такі, наприклад, як прямі субсидії, пільгове оподаткування.Досвід країн, що розвиваються, засвідчує: у тих країнах, які активно використовували торговельні барєри для за- хисту своїх національних економік, зростання було повіль- нішим, ніж у тих країнах, які проводили відкриту еконо- мічну політику.Крайнім проявом протекціонізму є . — це прийняття урядами країн-парт- нерів заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні ринки експортних товарів. Досвід пе- реконав, що програють обидві сторони, тому доводити до такого стану зовнішньоторговельну політику дуже небез- печно.Протилежним підходом до регулювання торгівлі є си- стема лібералізму, або вільної торгівлі. Лібералізм — це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи ви- конують тільки реєстраційні функції, не збирають імпорт- ного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних або інших обмежень. Таку політику проводять розвинуті країни, наприклад Канада.Важливим фактором лібералізації торгівлі є Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яку в 1947 р. під- писали 23 країни. Вона грунтується на таких принципах:1) рівний, недискримінаційний режим для всіх країн-учас- ниць; 2) зниження митних зборів за допомогою проведення багатосторонніх переговорів; 3) усунення імпортних квот. У даний час ГАТТ підписали понад 100 країн світу. Зо- крема, завдяки цій угоді імпортне мито на промислові товари в індустріальне розвинутих країнах наприкінці 80-х років у середньому становило 5 %, а в 30-х роках досягало 50 %. Важливою подією є Уругвайський раунд переговорів ГАТТ. У Женеві 17 грудня 1993 р. 117 країн підписали199нову угоду про лібералівацію світової торгівлі. Прикладом лібералізації торгівлі є також відносини між країнами Євро- пейського співтовариства.ПIДСУМКИ1. Торговельний баланс країни — це співвідношення над- ходжень по експорту і платежів по імпорту. Якщо країна вивозить товарів і послуг більше, ніж ввозить, то вона має активне (позитивне) сальдо торговельного балансу. Якщо вивозить менше, ніж ввозить, то вона має дефіцитне (відємне) сальдо.2. У торговельному балансі фіксуються всі міжнародні торговельні операції. Експорт країни дає змогу зароб ляти іноземну валюту, необхідну для оплати імпорту. Тривалий дефіцит торговельного балансу є небажаним для країни.3. Торговельні барєри діють у формі мита, квот, мета рифних барєрів, добровільних обмежень. Митні збори ведуть до підвищення цін і зниження обсягів продажу товарів, на які це мито поширюється. Окремі місцеві виробники тимчасово виграють від торговельних барєрів.4. Iсторично склалися дві протилежні системи зовнішньо- торговельної політики держави: протекціонізм і лібера- лізм.5. Лібералізації зовнішньоторговельних відносин сприяють Генеральна угола про тарифи і торгівлю та гамування Європейського співтовариства.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. За таблицею розрахункового торговельного балансу України ма 1993 визначте окремо частку торговельних операцій і послуг у надходженнях і платежах.2. Подумайте, які із зазначених фактів можна використати як аргументи на користь протекціонізму, а які — лібералізму в зовнішньоекономічній ді- яльності України:а) Конкурентоспроможність українських товарів є низькою,б) Україна не має сучасних технологій для більшості виробництв.в) В Україні спостерігається тенденція до зростання безробіття.г) Україні не вистачає валютних ресурсів для Iмпорту найнеовхіцнішого:ліків, продуктів дитячого харчування, засобів захисту рввлин.200Тема 3. Міжнародна валютна система. Міжнародні грвшіКожна країна має свою національну валюту. Яким же чином країни ведуть між собою розрахунки?Термін вживають у таких значеннях:1) грошова одиниця країни — її національна валюта;2) грошові знаки іноземних держав, які використовують в міжнародних розрахунках.У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку економічних звязків відбувається інтеграція на- ціональних грошових і валютних відносин, функціональні відмінності між ними поступово зникають, роваиваєтьеасвітова валютна система.Міжнародна валютна система виникла в XIX ст. на основі грошових систем, що існували в окремих країнах, пройшла складну еволюцію, стала формою організації між- народних валютних (грошових) відносин, закріпленою між- державними домовленостями, і нині являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомо- гою яких здійснюються платежі та розрахунки країв у межах світового господарства. Елементами міжнародної ва- лютної системи є; міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютно-фінаисові організації(дав. мал. 61).Міжнародна ліквідність — це сукупність усіх пла- тіжних інструментів, які можуть бути використані в між- народних розрахунках. Ті утворюють золото, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні, або ком-позита>, гроші (СДР, ЕКЮ).Валютний курс — це кількісне" співвідношення об- міну однієї національної грошової одиниці на грошові оди- ниці інших крага. Розрізняють фіксовані (тверда) та пла- ваючі (гнучкі) валютні курси.Міжнародна валюти> системаI Міхвіродаі -лютло- фінввсогі організаціїВлкпвві курсВіМалюнок. 61Валютний ринок — це складний економічний меха- нізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів. Iснує три групи субєктів ва- лютного ринку: а) фірми, організації та окремі особи, які за- ймаються зовнішньоекономічною діяльністю; б) комерційні банківські установи та брокерські контори, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх звязків; в) державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства (державні скарбниці) окремих країн.Як ми вже зазначали, міжнародна валютна система про- йшла тривалу еволюцію. За останні сто років вона існувала в таких системах: золотого стандарту; золотодоларового (золо- товалютного) стандарту; плаваючих курсів.Розглянемо детальніше ці етапи функціонування сві- тової валютної системи.Система золотого стандарту сформувалась у XIX ст. і проіснувала до 20-30-х років XX ст. Юридичне вона сфор- мувалася на Міжнародній конференції, що відбулась у Парижі в 1867 р. Основними рисами системи золотого стандарту були:1) наявність фіксованих валютних курсів; 2) встановлення певного золотого вмісту національних валют; 3) підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу; 4) вільний експорт та імпорт золота.За часів існування золотого стандарту обмін валют був украй простим, оскільки пропорції обміну залишалися не- змінними, іншими словами, валютний курс був фіксованим. Уряди брали на себе зобовязання гарантовано обмінювати за бажанням громадян паперові гроші на золоті монети. Обмінний валютний курс національних (паперових) грошей розраховувався на основі співвідношення їх золотого вмісту. Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара, при- пустимо, до 25 грамів золота, а Великобританія — вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що британський фунт коштував 2 долари (50 : 25).Система золотого стандарту мала певні переваги. Ста- більні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах. Це стимулювало міжнародну торгівлю. Крім того, ця система автоматично, без втручання держави, долала дефіцити платіжних ба- лансів за рахунок міграції золота.Водночас золотий стандарт мав і недоліки. Найбільший з них — це те, що окремі країни були позбавлені мож- ливості проведення незалежної державної політики. Якщо якась країна збільшувала паперову емісію грошей, то ре-202акцією на їх інфляційне знецінення були відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів. У цих умовах можливість впливати на інфляцію та безробіття в окремій державі була дуже незначною. Ще одним недоліком є те, що золотий стандарт може існувати доти, доки один з учасників не вичерпає своїх золотих запасів.Система золотого стандарту почала руйнуватися під час першої світової війни. Уряди країн, які воювали, були змушені у відповідь на зростання своїх витрат збільшувати емісію паперових грошей, що негайно викликало інфляцію. Після війни були спроби відродити систему золотого стан- дарту. Але 30-х років остаточно призвела до краху цієї системи. До початку другої світової війни практично всі країни Заходу припинили обмін паперових знаків на золото. Крім того, різні країни здійснювали спроби девальвувати (офіційно знизити кількість золота) свою валюту для того, щоб зробити свій експорт приваб- ливішим, а імпорт менш бажаним. Ці девальвації остаточно підірвали внутрішні основи функціонування золотого стан- дарту й існуючу тоді міжнародну валютну систему.Система золотовалютного (золотодоларового) стандарту почала своє існування після підписання угоди на міжнародній конференції в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). Система золотовалютного стандарту є системою ре- гульованих і повязаних між собою валютних курсів. За за- думами засновників, нова система мала зберегти переваги попередньої й усунути її недоліки. На конференції було ство- рено Міжнародний валютний фонд (МВФ), який взяв на себе функцію управління Бреттон-Вудською системою, що з де- якими модифікаціями проіснувала до початку 70-х років.Принципи функціонування Вреттон-Вудської системитакі:1. Основними інструментами міжнародних розрахунківє золото й американський долар. Кожна країна — член МВФ встановлювала золотий (доларовий) еквівалент своєї грошової одиниці. Отже, визначався валютний паритет між власною валютою і валютами інших держав.2. Кожна країна зобовязувалася зберігати курс своєї валюти відносно будь-якої іншої. Курси національних ва- лют твердо фіксувалися щодо долара, і їх ринкові відхи- лення не могли перевищувати 1 %. Для підтримки цього обмеження центральні банки повинні були продавати абв викуповувати свою національну валюту за доларе.3. Якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу, угодою довволялося203адпісикжгги девальвацію (зниження курсу валюти) або ревальвацію (іпгідвдидення курсу валюти), але не більше як на 10 %. Отже, в межах системи здійснювалося пері- одичне регулювання курсів валют під контролем МВФ, за допомогою

Долар прирівнювався до золота також фіксовано: 1 долар дорів- нював 0,88 грамів золота.Проте ва шляху виконання доларом фуякцій свггових гроввей ва првклами зодотодоларового стандарту з часом вввоспі перепони. Серед них — зменшення золотих ре- зервів США, вагромадженкя значних доларових запасів у інших країнах світу, ВИНИКЖВЕНЯ дефідиту платіжного ба- лансу США. В 1971 р. адміністрація Президента США Р.Ніксова заборонила обмін долара ва золото. Це одначало, що система зоідотодолвророго стандарту прилияила своєНа зміну Бреттон-Вудській системі прийшла досить складна схстема плаваючих курсів, або Ямайська валютна саствма. На нараді представників країн — членів Міжвародаюго валютного фонду у Кінгстоні (Ямайка) було відписано угоду, що оавамеиувяв початок існування су- часної ваяотжі системи (1976 р.).Основні оожіхвиая Ямайської вияпжм системи таки1. У сфері міжнародних валютних гіліносжн — повна демоібтияахоя золота і ліквідаця офіційно> ціни ва золото. Золото стає запвйним товаром, ціна його ва світовому ринку нчітянпіїся шд видивом вопигу і пропозиції. Вод- ночас залого залишається ів гіктм,>уивм товаром, який можна продавати для стабілізації власного платіжного ба- лансу з метою одержання валюти інакб країни.2. Нова валютна система заснована ва кількох ключових валютах. Проте долар у мій зберігає особлюе місце. Нкні ним здіДсшоеться до 2/3 міжнародних розрахунків.3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом. Пропорції обміну валют Сіх курси) досить шучкі і відо- бражають внутрішній стан економіки окремих країн. Пе- роцбачаио регулювання централіцими банками валютних сшхвід-шень шяяхом купівлі та продажу Ьювемвої ва- люти. /4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який забвреяево виражати в золотому еквіваленті,- фіксова- няв або пяамямий. У ваш час існує багато рсажмів204валютних курсів. Наприклад, незалежне , коди курс складається під впливом попиту і пропозицій (США, Японія, Великобританія, Австралія, Гана та ін.); кероване , що передбачає формування курсу під впливом попиту і пропозицій, але здійснюється за умови втручання центрального банку країни (Греція, Туреччина, Iндія, Республіка Корея та ін.). Деякі країни мають кілька видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнппньо- економічних операцій, курс для фінансових операцій, курс для туристів. Країни Європейського співтовариства вико" ристовують спільне , яке передбачає два ва- лютних режими: один — для операцій усередині співто- вариства, другий — для відносин з іншими партнерами. Деякі слаборозвинуті країни встановлюють курс своєї ва- люти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої країни. Так, до американського долара ва- люти 40 країн, до французького франка — 13 країн. Деякі країни вартість своїх валют до або групи інших валют — так званий кошиковий валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Iзра- їль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна си- стема досить складна.5. Важливе місце в новій валютній системі займають спеціальні права запозичення (5ресіа1 Огауіпе Кіепія) — СДР. СДР — це колективна міжнародна одиниця МВФ. СДР утворено у 1969 р. Саме на Ямайці (у КінтстонЇ) було заплановано перетворити СДР у головний резервний та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто СДР розглядалась як альтернатива долару в ролі світовихгрошей.СДР випускається Міжнародним валютиим фондом(МВФ). Це безготівкові гроші у вигляд? запису яа спеціаль- них рахунках країни в МВФ. СДР — наднаціональна валю- та, яка діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на рівні міждержавних економічних відносин країн — членів МВФ. СДР використовується для: I) регулювання сальдо платіжних балансів, тобто ліквідації дефіциту платіжного балансу країни за допомогою СДР; 2) міжнародних плате- жів; 3) придбання вільно конвертованої валюти.Iншим проявом міжнародних штучних грошей є ЕКЮ (Еигореп Сиггепі ипії) — валюта, шр функціонує в межах Європейського співтовариства. Для її створення центральні банки європейських країн виділили 20 % своїх золотих запасів і 20 % доларових активів. У обмін на це вени одержали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові.2Є5активи лише наполовину покривають емісію ЕКЮ. Друга половина покривається за рахунок внесків країн-учасниць у їх національній валюті.ЕКЮ має багато спільного з СДР, але є й істотні відмінності в її функціонуванні. Насамперед, ЕКЮ вико- ристовується як засіб кредитування не тільки країнами Європейського співтовариства, а й США, Японією, Кана- дою, країнами СНД, міжнародними організаціями. Крім того, ЕКЮ функціонує і в приватному обігу, тобто вико- ристовується не тільки юридичними, а й фізичними осо- бами, які займаються приватним бізнесом.Важливий елемент валютної системи — встановлен- ня валютних курсів; воно відбувається двома шляхами:1) через гаучкі, або плаваючі, валютні курси, коли про- порція обміну національних валют визначається під впли- вом попиту і пропозиції; 2) через фіксовані валютні курси, які офіційно встановлюються державою.Розглянемо фактори, під впливом яких змінюються по- пит і пропозиція на валютному рийку:1. Зміни в смаках споживачів на користь виробів іншої країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже, змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці ста- нуть віддавати перевагу американським автомобілям, то, купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів на валютні ринки, і курс долара щодо фунта стерлінгів зросте. Ї навпаки, якщо англійський твід стане популяр- нішим у США, то попит на фунт зросте, а курс долара впаде.2. Зростання національного доходу (а відповідно й до- ходів населення) даної країни порівняно з іншими країнами призводить до зниження курсу її валюти. Наприклад, якщо економіка США розвивається швидше, ніж британська, то американський імпорт британських товарів, отже, і попит у США на фунт стерлінгів зростатимуть. Ціна британського фунта стерлінгів у доларах підвищуватиметься, тобто долар знецінюватиметься.3. Зміна внутрішніх цін у країні впливає на курс валюти. Якщо рівень внутрішніх цін у Великобританії швидко зро- стає, а в США залишається незмінним, то британський споживач купуватиме відносно дешеві американські товари, підвищуючи цим попит на долари. 1 навпаки, американці менше купуватимуть британські товари, знижуючи пропо- зицію доларів, що викличе знецінення фунту стерлінгів.4. Якщо країна, з мстою подолання інфляції, проводи- тиме політику грошей, підвищуючи процентні206ставки, то це призведе до притоку іноземного капіталу в країну і підвищить курс національної валюти.ПIДСУМКИ1. Міжнародна валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, затверджена міждержавними домовленостями. Вона включає: міжна- родні ліквідні ресурси, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютні організації.2. Міжнародна валютна система у своєму розвитку про- йшла три етапи й існувала в таких формах: система золотого стандарту, система золотовалютного стандарту (Бреттон-Вудська система), система плаваючих курсів(Ямайська система).3. Золотий стандарт забезпечував стабільність валютних курсів завдяки визначенню золотого вмісту національних валют. В умовах Бреттон-Вудської системи країни-учасниці підтримували валютні курси за рахунок стабілізаційних фон- дів, золота або позичок, одержаних від МВФ. Великі де- фіцити платіжних балансів скасовувалися за рахунок де- вальвацій валют з дозволу МВФ. Ямайська система грунтується на регулюванні плаваючих курсів. Валютні курси, як правило, визначаються ринковими силами, хоча уряди періодично втручаються в цей процес. Кожна країна сама вибирає варіант встановлення валютного курсу.4. Важливу роль в сучасній валютній системі відіграють міжнародні грошові одиниці СДР (спеціальні права запо- зичення) — колективна міжнародна одиниця Міжнарод- ного валютного фонду та ЕКЮ — регіональне колективна одиниця Європейської валютної системи.5. Серед факторів, що впливають на курс валют, основне значення мають: попит населення на товари іншої країни, динаміка доходів населення, зміна внутрішніх цін, гро- шова політика держави.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ1. Назвіть переваги та недоліки кожної з трьох міжнародних валютних си- стем.2. Які функції грошей виконують міжнародні штучні гроші — СДР та ЕКЮ?3. Поясніть таке твердження: .2074. Чи згодні ви з таким твердженням; ?5. Уявімо, що між Україною і США діє система плаваючих валютних курсів. Виберіть, які з нвгаяеяих нижче ситуацій можуть підвищити або знизити курс украйського карбованця:а) США здійснюють по відношенню до України пільгову тарифну політику.б) Американські споживачі масово почали споживати вино , чим А>1 США аервя грошей.Тема 4. Міжнародні фінансово-кредитні ерганЬадіїРозвиток економічного співробітництва, валютних та фінан- сових відносин між державами зумовив появу міжнародних фюансово-іфедвтних оргагізацій, які здійснюють регулю- вання цих відносин і сприяють стаяізації світової економі- ки. Створено міжвіоп фїваасово-креарггиі організації ва основі міждержавних угод. Провідає місце серед них иале- жить Міхиарсаяоїйу валютному фонду (МВФ), Свгговому банку, Єарояейсьїюму банку рекоясгрукцЯ та розвитку (ЄБРР).МIжяародістй валю гний фонд — наднаціональна ва- лютно-крвдвіяа установа. МВФ створено иа Міжнароднй валютяо-фіаавсовій конференції в Бреттов-Вудсі (США) у 1944 р. як спеціаааовану представницьку організацію 00Н. М8Ф пояив працювати з 1 берааня 1947 р., його ипаб-квартжра знаходиться у Ваішшгтоаі.За статутом, метою МВФ є свдитяння міжнародному валютному скЬробітвщгву та стабиівацї ваиот, створення багатосторонвьої системи ндатежів і розрахунків, підтри- мання рініюямії оддіжаих балансів країв — чжвов Фонду. Цим МВФ уможливдое зростання і збалансововсть ж- кзрояк> торгшлі, ггшЬішдшя економі дато кігімвгу окре- мих країв і стабілізацію світового госжпарствв в цілому. МВФ здійгдое систему захпків, сврвмовгвкх ва ретулво- вмвя -ЛХУЕИВС курсів, спрБЕнкя коюртопаності валют, ивдптя иороткостроюпиух іредигів крвівам — членам208Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, ліквідацію валютних обмежень, організацію кон- сультативиої допомоги з фінансових та валютних питань.МВФ — організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць. Для кожної з них встановлено вступну квоту, розмір якої визначається відповідно до частки країни у світовій торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Частіша внеску країни вно- ситься у вільно конвертовавій валюті (22,7 %), а решта — у млоті дааоі крйкя. Кількість содоспі крайіи-учасяиці айлеж.ить від еяммнх V вивосу в бюджет Фоиду.У 1947 р. учвсмками МВФ були 49 країн, а його основний кавіил скл-вв 7,7 мфц доларів. Ниві до Фонду входять понад 170 крЯЕн, і понад 50 з них виконують його програми. У 1991-1992 рр. понад 20 держав висловили бажання стати членами Фонду, у тому числі країни, що входили до колишнього СРСР. Україна системи, яка існу- вала до почепу 70-х років, відіграючи звачну роль у зміцненні , МВФ обгрунтував основні щмицвті яової вадитюі састеми, яка була пршімята на нараді країв — [апіп Фонду у Кінгстояі на Ямайвд (січень 1976 р.). МВФ в творцем кодектаииої міжварвйиої грошової РЯД-ЦI — СДР.М9МВФ підтримує тісні звязки із Світовим банком, ГАТТ, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними організаціями. Член- ство в МВФ відкриває шлях і до тісного співробітництва з цими організаціями.Світовий банк — це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)і його філіали: Міжнародна фі- нансова корпорація (МФК) і Міжнародна асоціація розвитку (МАР).МБРР заснований одночасно з МВФ в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Почав функціонувати з 25 червня 1946 р. Місце перебування — Вашингтон. Членами Банку можуть бути лише члени МВФ. Первісний капітал — 10 млрд доларів (100 тис. акцій по 100 тис. доларів кожна). Акції розпо- ділилися між країнами-учасницями відповідно до їхніх квот у МВФ.МБРР — це найбільша у світі фінан..ж. р

2) надання комплексних консультативних послуг урядам і підприємствам у здійсненні приватизації;3) формування ринку капіталів у країнах перехідної економіки.У 1992 р. МФК здійснила 167 приватних інвестицій у 51 країну Африки, Азії, Латинської Америки та Європи на суму 3,2 млрд доларів.Міжнародна фінансова корпорація розгорнула також свою діяльність в Україні. Її експерти взяли участь в організації першого аукціону-продажу малих підприємств у Львові (лютий 1993 р.), орендного підприємства в Одесі та ін.Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — міжнародний банк, створений для сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та СРСР. Нині ЄБРР допомагає постсоціалістичним країнам в реформуванні еко- номіки і створенні конкурентоспроможної промисловості, розвиває взаємовигідні звязки між західноєвропейськими і східноєвропейськими фірмами, надає кредити під великі проекти в галузях енергетики, транспорту, звязку, охорони навколишнього середовища та ін. ЄБРР сприяє формуванню211в цих країнах сучасних ринкових структур, створенню законодавчої бази, впорядкуванню валютного регулювання, переходу до конвертованості валют тощо. Це також спри- ятиме просуванню західноєвропейського бізнесу на Схід, розширенню економічного співробітництва між країнами Заходу, Східної Європи та країнами — колишніми рес- публіками СРСР.ЄБРР розпочав фінансові операції в квітні 199Ї р. Його основний капітал — приблизно 12 млрд доларів США;розподілився він у таких пропорціях: 50 % — Комісія Європейського співтовариства (виконавчий орган ); 11,3 % — інші західноєвропейські країн>;10 % — США; 8,52 % — Японія; 13,7 % — краи Східної і Центральної Європи (в тому числі частка СРСР становила 6 %). У кредитуванні ЄБРР віддає перевагу недержавним структурам господарювання.Стратегія ЄБРР щодо України випливає із його загаль- них завдань, а також враховує особливості економіки нашої країни. Пріоритетні проекти фінансування для України — це конверсія, сільське господарство, приватизація, транс- порт, телекомунікації, охорона навколишнього середовища.Банк міжнародних розрахунків (БМР) — міжнародна валютно-кредитна організація, членами якої є понад ЗО країн Європи, Азії, Америки. БМР створено у 1930 р. центральними банками Бельгії, Великобританії, Німеччи- ни, Їталй, франції, Японії і групою банків США. Україна не входить у БМР. За формою БМР є акціонерним ко- мерційним товариством; капітал його складається за ра- хунок продажу акцій центральним банкам країн-учасниць і на відкритому грошовому ринку.Цілями Банку міжнародних розрахунків, як иедзнача- ється в його статуті, є сприяння співробітництву між цен- тральними банками країн — членів БМР, забезпеченая додаткових сприятливих умов для міжнародних фінансових операцій, участь у здійсненні міжнародних фінансових за- ходів- Банк відіграє велику роль в організації міжнародного валютного співробітництва, беручи участь у роботі органів МВФ та інших міжнародних валютно-фівансових установ з питань функціонування світової валютної системи.На основі європейської економічної інтеграції виникли такі міжнародні фінансово-кредитні організації:Європейський інвестиційний банк (ЄIБ) — ире- дитна організація Європейського економічного огівтовари- ства (ЄЕС) — . Банк засновано відпо- відно до Римської угоди про утворення ЄЕС (1957 р.>,212Діяльність розпочав у 1959 р. Банк надав довгострокові кредити для прискореного розвитку менш розвинутих ре- гіонів, модернізації, реконструкції і створення нових під- приємств, здііЬжння спільних проектів країн — членів ЄЕС, а також країн, асоційованих з ними.Статутний капітал Європейського інвестиційного банку сформоваио за рахунок внесків країв-учасниць.Європейський соціальний фонд (ЄСФ) — фінан- сова організація Європейського економічного співтовари- ства (ЄЕС). ЄСФ розпочав свою діяльність у 1960 р. Завданням ЄСФ є фінансування заходів, що забезпечують зайнятість у країнах ЄЕС (фінансування витрат урядів та урядових устаяов на перекваліфікацію робі-иників, субсидії робітникам, що втратили роботу в звязку із зміною про- філю підприємств, на яких вовв працювали, тощо).Грошовий фонд ЄСФ формується за рахунок тих коштів країн-учасниць, які призначені для забезпечення зайнято- сті та пересування робочої сили у виробничій сфері ЄЕС. ЄСФ яе підміняв каціональвих систем соціального стра- хування.Європейський фонд розвитку (ЄФР) — фінансова організація Європейського екоиомічиого співтовариства. ЄФР здійсшоє фінансування асоційованих з ЄЕС країн, зокрема обєктів національного значення та інфраструктури (шляхи, аеропорти, звязок), досліджень у галузі розвитку економіки ЦЕХ країн та ш. ЄФР спрямовує також кошти на компенсацію втрат асоційованих з ЄЕС країн під час експорту сіньськогосіюдарської і мінеральної сировини. ЄФР, иа відміну від Європейського інвестиційного банку, фінаж-ує меявп рентабельні чи навіть нереатабеяьні обєк- ти. Кошти ЄФР формуються із внесків країн ЄЕС.Європейський фонд валютного співробітницт- ва (ЄФВС) — фінансово-кредитна організація в межах Європейської валютної системи (ЄВС). ЄФВС створено для надання кредитів країнам — членам ЄЕС з метою пога- шення тимчасового дефіциту їх платіжних балансів і під- тримки валютних курсів. ЄФВС засновано у 1973 р.; він зберігатиме свої функції на так званий перехідний період — до створення Європейського валютного фонду.Серед міжнародних фінансово-кредитних організацій є такі, які мають регіональний характер, тобто обслуговують інтереси окремих країн. Уи вже розповідали про міжнародні орсаніжці, повязані з європейською екоижганою інте- грацією. Міжнародні регіональні організації виникаїггь і в інших частгвах світу. Зокрема, ва америкажьксму квв-213тиненті з 1960 р. функціонує Міжамериканський банк розвитку (МБР). Ця кредитна установа створена з метою фінансування програм розвитку в країнах Латинської Аме- рики. Членами МБР є США, Канада і латиноамериканські країни. МБР надає кредити на комерційних і пільгових умовах. Спрямованість кредитів — фінансова і технічна допомога країнам Латинської Америки у будівництві не- великих підприємств гірничої та обробної промисловості, розвитку енергетики, транспорту, а також інфраструктури. Загальний статутний капітал у період заснування становив 1 млрд доларів; 42 % з них припадали на квоту США.З розпадом СРСР та створенням СНД виникають між- народні фінансово-кредитні установи, які починають об- слуговувати економічні відносини нового міждержавного обєднання. На початку 1993 р. у Мінську було підписано договір про створення Міжнародного банку (МВ) СНД, діяльність якого сприятиме координації кредитно- грошової політики держав-учасниць, розвязана> проблем міждержавних розрахунків на основі багатостороннього клі- рингу (безготівкових розрахунків). Базовою валютою для всіх розрахунків вважається російський рубль. Частка Росії в кількості голосів МБ СНД — 50 %.ПIДСУМКИ1. Створення міжнародних фінансово-кредитних органі- зацій зумовлено розвитком економічного співробітництва між країнами і світової торгівлі. Основна мета цих орга- нізацій — регулювання міжнародних валютних та фінан- сово-кредитних відносин, стабілізація світової економіки, надання кредитної допомоги окремим країнам, створення умов для розвитку ринкових структур.2. Міжнародні фінансово-кредитні організації за масш- табністю виконуваних ними функцій можна поділити на дві групи:1) міжнародні фінансово-кредитні організації всесвіт- нього характеру;2) міжнародні фінансово-кредитні організації регі- онального характеру.До світових міжнародних фінансово-кредитних організацій належать:Міжнародний валютний фонд — спеціалізована пред- ставницька установа 00Н, виникнення якої повя>ано зі214створенням післявоєнної міжнародної системи економіч- них і валютно-фінансових відносин (1944 р.);Світовий банк — найбільша у світі фінансово-кредитна установа, яка надає кредити на державні програми роз- витку, технічну і фінансову допомогу;Європейський банк реконструкції і розвитку — між- народна фінансово-кредитна установа, що має на меті сприяння економічним реформам у країнах, які здійс- нюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки;Банк міжнародних розрахунків — міжнародне акці- онерне товариство, яке засноване ще в довоєнні часи (1930 р.) центральними банками ряду провідних інду- стріальне розвинутих країн з метою створення сприятли- вого клімату для співробітництва між ними та здійснення міжнародних фінансових операцій.До регіональних міжнародних фінансово-кредитних ор- ганізацій належать такі, виникнення яких зумовлене еко- номічним співробітництвом країн в окремих регіонах, роз- витком процесів міждержавної економічної інтеграції тощо. Так, з виникненням Європейського економічного співтовариства ( ) було створено:Європейський інвестиційний банк — для надання дов- гострокових кредитів виробничого призначення, здійснен- ня спільних проектів країн ЄЕС і асоційованих з нимикраїн;Європейський соціальний фонд — для фінансування заходів, іцо забезпечують зайнятість у країнах ЄЕС;Європейський фонд розвитку — для фінансування обєктів національного значення та інфраструктури кра- їн, що асоційовані в ЄЕС, а також компенсації їх втрат від експорту сільськогосподарської та мінеральної си- ровини;Європейський фонд валютного співробітництва — для надання кредитів країнам — членам ЄЕС з метою під- тримки валютних курсів у межах європейської валютноїсистеми.На американському континенті діє Міжамериканський банк розвитку — кредитна установа, що займається фі- нансуванням програм розвитку в країнах Латинської Аме-Р4 /-ип 3. В межах СНД створено Міжнародний банк СНД,Мета якого — координація кредитно-грошової політики держав-учасниць, налагодження міждержавних розра- хунків.2154. Україна проводить активну політику, спрямовану на співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями. З 1992 р. Україна е членом МВФ, що забезпечило Ти членство у Світовому банку. Налагоджу- ється співробітництво між Україною та Європейським бан- ком реконструкції і розвитку.КОНТРОЛЬНI ЗАПИТАННЯ I ЗАВДАННЯ1. Для систематизації уявлень про міжнародні фінансово-кредитні органі заці! заповніть таку таблицю:Назва організації [Рік заснуванняСпільні з IншимиорганізаціямифщашУ.Особливі функЦЙ2. Яке значення для України має участь у міжнародних фінансово-кредит- них організаціях?змістПередмова …………… ЗРозділ I. Вступ до економічної теоріїТема 1. Обєкт і мета економічного дослідження . . 6 Тема 2. Потреби та споживчі блага …….. 12Тема 3. Виробництво. Фактори виробництва; земля,праця, капітал ………….. 18Тема 4. Обмеженість виробничих ресурсів.Проблема економічного вибору …… 27Тема 5. Економічні системи: ринкова та планова(командна) економіки ………. 34Розділ II. Ринкова економіка та її функціонування Тема 1. Як ринок розвязує основні проблемиекономіки ……………. 44Тема 2. Попит, пропозиція, ринкова ціна ….. 51Тема 3. Види грошей та їх функції …….. 62Тема 4. Види ринків …………… 69Тема 5. Біржі, банки та інші ринкові установи . . 79 Тема 6. Доходи в ринковій економіці ……. 87Розділ III. Підприємство і підприємництвоТема 1. Функції підприємства і підприємця …. 95 Тема 2. Підприємство і власність. Форми власностіта організаційні форми підприємства . . . 104 Тема 3. Малий і великий бізнес. Кооперативніта державні підприємства ……… 110Тема 4. Функції підприємця і підприємницькийдоход ……………… 119Тема 5. Управління підприємством (менеджмент) . 126Тема 6. Маркетинг у підприємницькій діяльності . 134Розділ IV. Національна економіка як ціле (макроекономіка)Тема 1. Відповідність сукупних доходів і витратяк умова загальної рівноваги ……. 145Тема 2. Оцінка результатів національноговиробництва …………… 12222Тема 3. Безробіття як наслідок порушеннямакроекономічної рівноваги …….. 156Тема 4. Iнфляція як макроекономічне явище … 162 Тема 5. Податки і державний бюджет. Бюджетнийдефіцит. Державний борг ……… 169Тема 6. Грошова політика держави ,…,. 178Розділ V. Світова економікаТема 1. Міжнародний поділ праці та світоваторгівля …………….. 187Тема 2. Торговельний баланс країни. Державнерегулювання міжнародної торгівлі ….. 195 Тема 3. Міжнародна валютна система. Міжнароднігроші ……………… 201Тема 4. Міжнародні фінансово-кредитніорганізації ……………. 208Словник-покажчик ………… 2171 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27