Особливостi пiдготовки цивiльних справ до судового розгляду з участю iноземного елемента

"Право Украєни" N7 1998 г. О.Якименко Особливостi пiдготовки цивiльних справ досудового розгляду з участю iноземного елемента Розглядаючи справи з участю iноземного елемента , суди Украєни керуються ст. ЗЦПК, згiдно з якою провадження в цивiльних справах у судах ведеться за цивiльнимипроцесуальними законами Украєни, що дiють на час розгляду справи, вчинення окремихпроцесуальних дiй або виконання рiшення суду. А тому пiдготовка справи до судовогорозгляду з участю iноземного елемента проводиться на загальних пiдставах (глава 18ЦПК). Однак наявнiсть у цьому Кодексi спецiальних норм роздiлу VI, процесуальнихнорм в окремих законодавчих актах Украєни, зокрема в законах Украєни вiд 4 лютого 1994 р., вiд 24 грудня 1994 р. та iнших; регулювання окремих питань цивiльного судочинства в мiжнародних договорах пронадання правовоє допомоги у цивiльних або сiмейних i кримiнальних справах, в якихбере участь Украєна, — все це вносить специфiку в пiдготовку цивiльних справ досудового розгляду з участю iноземного елемента та зумовлюу необхiднiсть видiлення єєособливостей. ' Пiд , як правило, розумiуться участь iноземних громадян, органi-зацiй як сторони (сторiн) при розглядi цивiльних справ у судах Украєни, а також, колимiж громадянами Украєни виник спiр про дiйснiсть угоди, укладеноє ними за кордоном,спiр про право власностi на рiч, яка знаходиться за кордоном, порядок виконання зобо-в'язання, яке належить виконати за кордоном (Див. Марышева Н.И. Рассмотрениесудами гражданских дел с участием иностранцев. — М., 1970. — С.З;Фединяк Г.С.Мiжнародне приватне право: Курс вибр. лекцiй. — К., 1997. — С. 8). О.Якименко, 1998 135N 0132-1331. ПРАВО УКРАЄНИ. 199Є, № 7 ___Особливостi пiдготовки цивiльних справ до судового розгляду з участю iноземного елемента Однiую iз таких особливостей у те, що неналежна пiдготовка справи до судовогорозгляду з участю iноземного елемента — пiдстава до втрати судовим рiшенням обо-в'язковоє сили. В науцi цивiльного процесуального права2 i у практицi судiв Украєни3 iснуу удинийпiдхiд до пiдготовки цивiльних справ до судового розгляду — це важлива самостiйнастадiя цивiльного процесу, i, незалежно вiд складностi справи, у обов'язковою. Алевстановлення факту, що у справi не провадилась або ненадежно провадилась пiдготовка,не розглядауться ЦПК (ст. 314) як порушення норм процесуального права i не впливауна обов'язковiсть рiшення суду, що набрало законноє сили (ст. 14). iнакше постау це питання при участi в процесi iноземного елемента, коли рiшеннясуду пiдлягау виконанню в iноземнiй державi. Це пов'язано з iснуванням в мiжнарод-ному цивiльному процесуальному правi iнституту визнання судового рiшення. Дiя судового рiшення, постановленого судом однiує держави, обмежена єє терито-рiую. Допустимiсть визнання судового рiшення в iноземних краєнах визначаутьсязаконодавством конкретноє краєни i мiжнародними угодами, в яких вона бере участь.Визнання рiшення iноземного суду означау, що воно у пiдтвердженням цивiльних йiнших прав та обов'язкiв такою ж мiрою, як i рiшення вiтчизняного суду4. В рядiвипадкiв достатньо, щоб рiшення було тiльки визнано (наприклад, про розiрванняшлюбу), а в iнших, визнання iноземного судового рiшення у необхiдною передумовоюйого примусового виконання3. В мiжнародних договорах про правову допомогу6 в яких бере участь Украєна,передбачено, що у визнаннi й виконаннi судового рiшення може бути вiдмовлено, коли: а) вiдповiдач не брав участi в процесi, бо йому або його уповноваженому не булосвоучасно та належним чином вручено виклик до суду; б) якщо сторонi, яка не брала участi в процесi, не було вручено згiдно з законо-давством договiрноє сторони, установа якоє прийняла рiшення, повiдомлення провиклик до суду, або при недiуздатностi сторони був вiдсутнiй належний представник; в) вiдповiдач у справi не брав участi у процесi, оскiльки виклик був здiйсненийтiльки шляхом публiчного оголошення або способом, не передбаченим мiжнароднимидоговорами. Отже, вiдповiдно до мiжнародних договорiв, в яких бере участь Украєна, невру-чення або неналежним чином вручення iноземному елементу виклику до суду розцi-нюуться як обставина, що позбавляу його можливостi захисту своєх прав. i, як наслiдок,судове рiшення у такiй справi не може бути визнане i виконане в краєнi iноземногоелемента i юридичне воно втрачау свою обов'язкову силу7. Виклик до суду повинен бути своучасно i належним чином вручений хоча б одинраз (про це вказууться в мiжнародних договорах, наприклад, з Народною РеспублiкоюБолгарiую, Угорською Народною Республiкою, Народною Республiкою Албанiя, Рес-публiкою Грузiя, Литовською Республiкою, Естонською Республiкою). Належне вико-нання на стадiє пiдготовки справи до судового розгляду процесуальноє дiє щодо судовоговиклику i повiдомлення iноземного елемента саме i забезпечуу обов'язковiсть майбут-нього судового рiшення. iВЗ^ПЗ'-" 2 Див.: Ш те фа н М.Й. Цивiльний процес: Пiдручник. — К., 1997. — С. 311-323; Цивiльнепроцесуальне право Украєни: Пiдручник / За ред. В.В.Комарова. — X., 1992. — С. 214-224; Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекций. 2-е изд. — 1995. — С.95-98. 3 Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 5 березня 1977 р., iз змiнами, внесеними постановою Пленуму № 13 вiд 25грудня 1992 р. // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. — № 1. — 1995.- С. 398-402. 4 Див.: Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. 2-е изд. -М., 1994. — С. 381. 5 Див. Практика розгляду судами справ за клопотаннями про визнання i виконання рiшеньiноземних судiв та про скасування постанов i рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражуна територiє Украєни // Вiсник Верховного Суду Украєни, — 1998. — № 1. — С. 30-42. 6 Див.: Украєна в мiжнародно-правових вiдносинах. Боротьба зi злочиннiстю та взаумнаправова допомога (книга перша). — Києв, 1996. 7 Згiдно з ст. 314 ЦПК Украєни, якщо справу розглянуто у вiдсутностi будь-кого з осiб, якiберуть участь у справi, не повiдомлених про час i мiсце судового засiдання, — це у пiдставоюдо скасування рiшення. Але поки рiшення, що набрало законноє сили, iснуу — воно уобов'язковим для цих осiб i пiдлягау виконанню (ст. 14 ЦПК). * Див.: Ш т е ф а н М.Й. Цивiльний процес. — С. 320. 155Ы 0132-1331. ПРАВО УКРАЄНИ, 1998. № 7 89 О.Якименко Своучаснiсть вручення виклику до суду в процесуальнiй лiтературi8 розглядаутьсяяк засiб надання учасникам процесу можливостi належно пiдготуватися до участi всправi. В ЦПК Украєни (ст. 91) передбачауться, що повiстка про викликдо суду повиннабути завчасно вручена особi, яка викликауться, але у всякому разi не пiзнiше нiж зап'ять днiв до судового засiдання. Очевидно, що дана норма не може бути застосованапри розглядi справ з iноземним елементом, оскiльки п'ять днiв — надто короткий строкдля вирiшення усiх питань участi iноземця в судi Украєни. В мiжнародному цивiльномупроцесi про це взагалi нiчого не говориться. Який же термiн може в цьому випадкузабезпечувати вимогу своучасностii На мiй погляд, необхiдно передбачити строки, якiбули встановленi в колишньому СРСР. Так, в iнструкцiє по застосуванню Гаагськоєконвенцiє з питань цивiльного процесу вiд 1 березня 1954 р.9 пiдкреслювалося, щодоручення судiв у справах, розгляд яких призначено на певний строк, повиннi надси-латися не пiзнiше нiж за два-три мiсяцi до дня розгляду справи. В постановi ПленумуВерховного Суду СРСР № 2 вiд 19 червня 1959 р. зобов'язано суди направляти дорученняв iноземнi держави не пiзнiше нiж за два-три мiсяцi до дня розгляду справи (п. 2)10. Однак, якщо сьогоднi суди будуть так вчиняти, єхнi дiє не вiдповiдатимуть нормамЦПК, буде порушуватися цивiльно-процесуальна форма. i яка б доцiльнiсть цьому непередувала, треба погодитися, що такi дiє будуть оцiнюватися однозначно — як неза-коннi, оскiльки згiдно з статтями 146, 148 ЦПК. максимальний строк розгляду справив судi першоє iнстанцiє (з врахуванням єє пiдготовки) становить тридцять п'ять днiв.Вирiшення цiує проблеми можливе лише на законодавчому рiвнi. Зважаючи на особ-ливостi пiдготовки i розгляду цивiльних справ за участю iноземного елемента, а саме- обставини перебування сторiн в iноземних державах, i з метою забезпечення своу-часного вручення виклику до суду, пiсля закiнчення пiдготовки справи до судовогорозгляду суддя призначау єє до розгляду у строк не бiльше як 90 днiв. Дану законодавчуновелу, вважаю, необхiдно помiстити в роздiлi VI ЦПК, де безпосередньо регулюютьсяцивiльно-процесуальнi правовiдносини з iноземним елементом, що буде пiдкреслюватиособливостi розгляду справ даноє категорiє. Вручення виклику до суду означау не просто надiслання вiдповiдачу повiстки провиклик до суду з копiями позовноє заяви i документiв, доданих до неє, як це зазначенов главi 8 ЦПК. Зазначенi документи необхiдно, по-перше, вручити офiцiйним чином,по-друге, засвiдчити, що вони одержанi певною особою i що вона була ознайомлена зєх змiстом. Дана дiя здiйснюуться в порядку судового доручення про вручення докумен-тiв. Судове доручення в мiжнародному цивiльному процесi — це звернення суду однiує держави до суду iншоє з проханням про провадження процесуальних дiй на територiє цiує iншоє держави". Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, в яких бере участь Украєна, судовi дору-чення повиннi направлятися: 1) в дипломатичному порядку (договори з Алжирською НДР, Грецькою Респуб-лiкою, iракською Республiкою, НДР, Йемен, Республiкою Кiпр, Тунiською Республi-кою, ФНР Югославiую. Фiнляндською Республiкою, iталiйською Республiкою). Вiнполягау в тому, що суд однiує держави звертауться до свого Мiнiстерства iноземнихсправ, яке через своу посольство або консульство звертауться в Мiнiстерство iноземнихсправ iншоє держави з нотою. Мiнiстерство iноземних справ цiує держави направляудоручення у вiдповiдний суд з проханням про його виконання; 2) через центральнi органи юстицiє12. Так, в договорах з Соцiалiстичною Респуб-лiкою В'утнам, Республiкою Куба, Чехословацькою Соцiалiстичною Республiкою, Ре-спублiкою Грузiя, Литовською Республiкою, Республiкою Молдова, Республiкою По-льща, Естонською Республiкою таким центральним органом з боку Украєни визначеноМiнiстерство юстицiє Украєни; в договорах з Народною Республiкою Албанiя, Народною 9 Марышева Н.И. Рассмотрение судами гражданских дел с участием иностранцев. -М., 1970. — С. 59. 10 Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. 1924-1963. — М" 1964. — С. 114-132. "Богуславский М.М. Международное частное право. — С. 376.12 В мiжнародних договорах про правову допомогу суд розглядауться як одна iз установ юстицiє, .i i ; 90 iЗ^ 0132-1331. ПРАВО УКРАЄНИ, 1<>. N1 7 Законопроект, який став законом Республiкою Болгарiя, Угорською Народною Республiкою, Корейською НДР, Монго-льською Народною Республiкою, Румунською Народною Республiкою; в Конвенцiє проправову допомогу i правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справахдержав-учасниць СНД (Республiки Азербайджан, Вiрменiя, Бiлорусь, Казахстан, Росiй-ська Федерацiя, Таджикистан, Узбекистан) — Верховний Суд Украєни. Тобто суд Украєни направляу доручення центральному органу юстицiє (вiдповiдноВерховному Суду або Мiнiстерству юстицiє), який в свою чергу передау його центра-льному органу юстицiє iншоє держави; 3) безпосередньо в суд iншоє краєни. Такий порядок не використовууться, але i невиключауться, оскiльки вiдповiдно до договорiв про правову допомогу Украєни з Респу-блiкою Молдова (ст. 3), Республiкою Польща (ст. 3) Мiнiстерства юстицiє сторiн можутьдомовитися, що установи юстицiє договiрних сторiн зносяться мiж собою безпосередньо. т й окремi винятки з вищевказаних правил. Зокрема, загальноприйнятим в мiжна-родному цивiльному процесi у положення про те, що вручення документiв громадянам,якi перебувають в iнших краєнах, здiйснюуться через дипломатичнi представництва абоконсульськi установи. Тому встановлення громадянства сторiн, особливо вiдповiдача, уобов'язковим при оформленнi судового доручення про вручення документiв. Судове доручення про вручення документiв повинно мiстити найменування ус-танови, яка запитуу, i установи, до якоє надсилауться запит; назву справи, iмена тапрiзвища сторiн, мiсце єх тимчасового або постiйного проживання, громадянство,заняття, а щодо юридичних осiб — єх назву i мiсцезнаходження, iмена, прiзвища iадреси представникiв сторiн, точнi найменування документiв, якi пiдлягають врученню,прохання повернути пiдтвердження про вручення документiв. Судове доручення по-винно бути засвiдчене пiдписом голови суду i скрiплене гербовою печаткою. Судове доручення складауться украєнською мовою i до нього обов'язково додау-ться переклад на державну мову запитуваноє сторони або iншу мову, яка зазначена вДоговорi про правову допомогу. Зокрема, при направленнi судового доручення в iрак,Китай iнша мова — це англiйська, в Молдову, Польщу — англiйська або росiйська, вГрузiю, Литву, Естонiю, Азербайджан, Вiрменiю, Бiлорусь, Киргизстан, Таджикистан,Узбекистан — росiйська. Вiдповiдний переклад повинен бути здiйснений з документiв, якi пiдлягаютьврученню. Слiд мати на увазi, що в мiжнародних договорах мiстяться вимоги щодоперекладу. Зокрема, в Договорi мiж Украєною i Республiкою Молдова про правовудопомогу та правовi вiдносини у цивiльних та кримiнальних справах вказууться, щопереклади мають бути здiйсненi офiцiйним перекладачем або нотарiусом, чи посадовоюособою запитуючоє установи, або дипломатичним представництвом чи консульськоюустановою договiрноє сторони. Оформлення i надiслання судових доручень про вручення документiв або вико-нання окремих процесуальних дiй в iнших краєнах викликау значнi труднощi. Насам-перед, це пов'язано з тим, що вiдсутнi практичнi рекомендацiє з цих питань, зокрема,узагальнення судовоє практики у справах з участю iноземного елемента, вiдповiднiроз'яснення Пленуму Верховного Суду Украєни. О.ЯКИМтНКО адвокат(м.Хмiльник Вiнницькоє областi) 1