хали визволяти, хто там кричить. Повилазивши з човна, поки-то ще на ту кручу зідралися, а Хома усе пробі реве. Як вже підійшли до нього, тогді тільки пізнали, що то є Масляк; а відкіля він узявся, так усі дивувалися, бо чули, що він сидить ув острозі, та не знали певно, чи за корчемство, чи за яку другу біду; і коли він відтіля вислобонився, нічого не чули. Стали його розпитовати, чого він сюди зайшов, чого кричить, чого аж прикипів до кущів? Так він вже нічого і не тямить, тільки знай кричить: «Юдуне, Юдуне! батечку рідненький, давай гроші, озьми з мене душу!…» – і усе такеє… Возилися з ним хлопці, возилися… морока, та й годі!… Далі нічого робити, зв'язали любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік. Тут усі позбігалися дивитися, кого хлопці привезли? Зараз усі і пізнали, що то єсть іменно Хома Масляк. До нього з розпитками, так він знай своє співа усе: «Юдун та Юдун, дай, таточку, грошей». А що воно є і до чого се він каже, ніхто його і у товк не озьме!
Аж ось прибігла і жінка його: стала розпитовати, і просить, і лаєть, вже і голосить над ним, а він усе своє товче… Відвели його додому, положили, зараз послали за знахурками; вже вони його і злизовали, і соняшниці заварювали, і як то вже не шептали і по зорям, і середу дня, і у саму глуху ніч, так нічого і не зробили. Та три тижня недужав; та що-то, як його узяли з кущів, так! рісочки у рот не брав: так-то налопався чортячої страви! От, як недужав та недужав, і усе йому що дальш, усе було трудніш, думала жінка та таки і знахурки, що от-от-от помре, і уночі вже і свічку над ним світили, і сиділи над ним, і дожидали… а він разом: луп! та й заговорив: «А пошліть мені старого дядька Кирика Жабокрюку, та брата у третіх Пилипа Шикалку, та Талемона Нечосу; я щось їм скажу». Жінка зрадовалася, що от, мабуть, одужа, пильно послала по тих людей, а сама – до нього, та аж припа-да, та пита, чи не хоче чого з'їсти: «Може, буханця, або печеного яєчка, або мочених кисличок?…» – «Ні, – каже, – нічого не хочу; я вже добре наївся, буде з мене… нехай швидше люди прийдуть».
Як же позіходилися люди, та прийшли деякі і лишні, прийшов і пан Симейон, дяк таки з того села, так от їм сердешний Масляк і став розказовати про своє привиде-ніє, що в нього було з проклятим Юдуном, і як він у нього обідав, яку страву їв, які напиточки пив, як танцював і як Юдун йому розказовав, що які порядки є у пеклі… та як розказав усе, протягсь, хропнув тричі та тут при людях і вмер…
Кирик Жабокрюка, стар чоловік, довго стояв над ним, поки його вбирали, думав-думав щось довго, далі здихнув та й сказав: «А що, Хомо! От тобі і скарб!»
Оттак-то сюю повість розказовав мені пан Симейон, джигунівський дяк. Вже не знаю, чи правда сьому була, чи півправди; чи так-то Юдун про пекло розказовав Мас-лякові, чи, може, дечого пан дяк і поприбріховав, я не знаю; а тільки нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв. Та вже ж, що бабі, то і громаді. Коли товариство перестане писати, не буду і я; а то, далебі, що не втерплю.
Пояснення слів
Аєр – повітря
Аз – я
Аки – як
Алтиїї – старовинна російська
монета вартістю три копійки
Аще – якщо
Бабак – степовий гризун, має цінне хутро, з осені до весни впадає в сплячку; нероба, ледар
Баєвий – виготовлений з баї, м'якої бавовняної, рідше вовняної тканини
Бакша – баштан
Баля и траси (баляндраси) – пусті розмови, веселі розповіді про щось незначне, несерйозне
Барда – гуща, яка залишається при виготовленні горілки і йде на годівлю худоби
Ватувати – різати великими шматками
Бебехи – стусани
Безконечні – вид візерунка, схожий на спіраль
Бельбахи – внутрішні органи; тельбухи
Берлин – карета
Бецман – велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло
Бешиха – гостре запалення шкіри
Бих (бисть) – минулий час дієслова бути
Бібка – маленька кулька овечого, заячого посліду; приправа у вигляді кульки
Біржанйк – візник найманого екіпажа. Місце стоянки екіпажа і сам екіпаж називалися біржею
Боярин – товариш молодого,
який є головним розпорядником на весіллі; шафер
Брат у третіх – син троюрідного дядька чи тітки
Бришкати – поводитися чванливо; задаватися
Брус у вати – їсти що-небудь не рідке
Бублейниця – жінка, яка пекла і продавала бублики; галаслива перекупка
Бузувір – зла, жорстока людина; вживається як лайливе слово
Бумажний – бавовняний
Бунчуковий товариш – почесне звання, яким українські гетьмани нагороджували сипів генеральної старшини та полковників. У XVIII ст. це звання надавалось козацькій старшині при виході у відставку
Вал – товсті нитки з клоччя
Вєгеря – вид танцю
Великдень – християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства – Христа
Вержёся – кидається
Вийомка – конфіскація заборонених товарів
Вильоти – відкидні рукава старовинного одягу
Випити на потуху – випити під кінець, на прощання
Вия – шия
Відкупщик (відкупник) – той, хто одержує право за гроші стягати з населення державні податки
Війя – дишло
Вогник – пухирчастий висип на обличчі
Водохреще (хрещення) – церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа
Водянчик (водяник) – діжка для води
Возгребіє сотворити – розібрати, розкумекати; розрити
Возклонініє – поклоніння; колінопреклоніння
Возмутйти її розанам и – побити її різками
Вознепщевати на ім'я – осуджувати мене, наговорювати на мене
Волость – у дореволюційній Росії адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту
Волочити колодку – давній звичай, коли жінки у понеділок на масниці чіпляли нежонатим чоловікам обрубки дерева – колодки; чоловік волочив колодку, поки не відкупиться
Вольна – так у першій половині XIX ст. на Слобожанщині називалися шинки, які знаходились за межами міста і мали право на безмитний, вільний продаж горілки, що була в них набагато дешевша, ніж у міських шинках
Ворон – гра, в ній імітується напад ворона на курчат, яких захищає квочка
Восьмуха – міра, що відповідає восьмій частині кварти
Вотщє – даремно
Всує – даремно, марно
Вухналь – спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі
Гиря – брита голова, голова взагалі; вбога, нужденна людина
Говіти – постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя
Голінний – бравий, завзятий
Горлиця – давній український народний танець
Гоцак – український народний
танець, за характером виконання близький до гопака
Граматка – поминальна книга або поминальний список
Гречі (грече) – добре, як слід
Гривня – мідна монета вартістю три копійки (у деяких місцях дві з половиною копійки)
Гриза – грижа
Губернський секретар – цивільний чин 12-го класу, прирівнювався до підпоручика
Губи – гриби
Дамки – гра в шашки
Дати щипки – ущипнути
Двійло – товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними; дишель
Денежка – чверть копійки
Дєсниця – права рука
Десяцьке – податок на десятника (десяцького) – нижчого поліцейського чина на селі, якого вибирали селяни
Дистанція – дільниця якогось поділу
Днєсь – сьогодні
Днище – дошка з отвором, в яку закладали гребінь при прядінні ниток ручним способом
Домінус – пан
Домовини – обряд домовлен-ня перед весіллям про гостей, подарунки тощо
Дондеже – доки
До сина – дуже багато, до біса.
Дрібушки – дрібно заплетені коси; вид руху в українських народних танцях
Дружка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді
Дулівка – наливка, настояна на грушах-дулях
Єгди – коли
Єдиус – жіноча прикраса у вигляді монети; дукач ъ
Єлико – оскільки, скільки
Єсте – теперішній час від дієслова бути
Жарнївки – круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися на шиї у вигляді прикраси
Житія – збірник описів життя Людей, яких церква визнає святими
Жлукто – посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золили білизну – парили, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи
Жупан – стародавній верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, поширений серед заможного козацтва та польської шляхти; верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин
Закавраш (закарваш) – одворот на кінці рукава; обшлаг
Закаляти – забруднити, замазати чим-небудь
Залізняк – ливарник або торговець залізними речами
Занєжє – тому що
Запаска – жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру, переважно вовняної, що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки
Заплішити – укріплювати що-небудь, забиваючи клинець (заплішку)
Запола – поділ жіночої сорочки
Заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання
Засідатель – виборний представник населення, який бере участь у розгляді судової справи
Затого – скоро, от-от
Заушниця – запалення завушних залоз
Збитень – гарячий напій, який готувався з води, меду, прянощів
Збіржа – стоянка візників (збіржаників)
Збудь – вік – старезний
Зді – тут, сюди
Зело – сильно, дуже; літера церковнослов'янського і староруського алфавітів на позначення звука «з»
Зінське щеня – невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, пристосовані для риття землі; сліпець Зовиця – сестра чоловіка Золотий (злотий) – на Правобережній Україні місцева назва монети вартістю 15 копійок.
Ідїжє – де
Іжє – які, що
Іордан – назва церковного свята (19 січня) на пам"ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа; місце на річці, де в цей день святять воду
Кабака – тютюн Кабатйрка – табакерка Кавалерія – тут: орден К а в'я р – солона риб'яча ікра Калавур – варта, сторожа Каламайка – цупка, густа льняна тканина
Каламар – чорнильниця
Калган – трав'яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною
Карватка – кухоль
Кармазин – старовинне дороге темно-червоне сукно
Картацький – картатий, із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг)
Кварта – міра трохи більша за літр; кухоль
Ке (для одн.), кет є (для мн.) – і уживається як присудкове слово в значенні: дай, подай; як вигук спонукання до дії: ану, анумо; як вигук спонукання в значенні: глянь, дивись
Кибал а – старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця
Кинути руду – пустити кров
Китайка – первісно – густа шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії
Кладі – вантаж
Клечальна неділя – неділя на зелені свята, коли хату, двір прикрашали клечанням – зеленими гілками Книш – вид білого хліба з загорнутими всередину краями
Кобилка – грудна кістка в птахів
Ковінька – палиця з загнутим кінцем
Коєгождо – кожний
Козир-дівка – смілива, спритна, гостра на язик дівчина
Колезький асесор – в дореволюційній Росії – цивільний чин восьмого класу за табелем про ранги
Колико – скільки-небудь
Колода – дерев'яні кайдани на руки, ноги, шию, які в старовину одягали заарештованому
Комісар – в XVIII – на початку ХХ ст. в Росії урядовець, що виконував поліційні функції; пристав
Компот – перекручене капот, жіночий хатній одяг; халат
Копа – п'ятдесят копійок
Кораблик – очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен
Коренити – ущипливо, дошкульно докоряти, сильно лаяти
Корогва – прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу
Костити – дуже лаяти
Кострубонько (кбструб) – весняна танкова гра дівчат; в східнослов'янській міфології – втілення весни, родючості
Коцарювати – виготовляти та продавати килими (коци)
Красна бумажка – десять карбованців
Крёймах – гладенький, переважно заокруглений камінець, який діти використовують для гри
Крилас – у церкві підвищене місце для хору, читців праворуч і ліворуч від середніх дверей вівтаря
Куликати – пити (горілку, вино тощо)
Куна – залізна скоба, прибита в церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності
Кунпанія – компанія
Кунтуш – верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського населення XVI – XVIII ст.
Купно – разом
Кухва – бочка; глек
Лабети – міцні великі руки; лапи; пастка
Лебєдаха – бідолаха
Лепорт – рапорт
Лепський – гарний
Липина – тріски
Личман – пастух овець
Ліпо єсть – годиться, варто
Лоск – тут: безладдя
Лоском лежати – бути неприбраним, неупораним
Лотоки – канали на водяному млині, греблі, якими тече вода
Лунь – хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір'ям у самців
Люстриновий – пошитий з люстрину – вовняної чи напів-вовняної тканини з глянцем
Люшня – дерев'яна деталь, яка з'єднує вісь воза з полудрабком
Лядвії – стегна
Ляхівка – вид вишитої або вимережаної прошви на чоловічих та жіночих сорочках
Мазниця – посуд для дьогтю
Макортеть – макітра
Макотрус – час збирання маку.
Мандрйка – виріб із сиру та тіста, що має форму коржика; сирник
Мандрьоха – бродяга, повія
Мари – ноші для перенесення мерців
Маслосвятіє (маслосвяття) – церковний обряд помазання єлеєм тяжкохворого чи вмираючого
Масниця – давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром тощо)
Машталір – візник
Меделян – собака меделянської породи
Мєск – мул; виродок
Метелиця – народний танець, виконуваний у швидкому темпі
Миколу звалити – дуже смішити
Милодан – коханий
Мильний – темно-сірий
Миньки (минь) – прісноводна хижа риба родини тріскових
Мойка – кустарне підприємство, на якому промивалась овеча вовна
Моревий – пошитий з дорогої шовкової тканини з полиском
Моркву скромадити – сварити когось
Мотовило – пристосування для змотування пряжі
Мочула – рогожа з волокна молодої липи
Мя – мене
М'ясниці – певний період часу після зимового посту, коли за законом православної церкви дозволяється вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо
Наголо – тут: зовсім, цілком; поголовно
Найомщик – підставний рекрут, найманий за кого-небудь.
Намітка – покривало з тонкого серпанку, яким зав'язували поверх очіпка голову заміжньої жінки
На руку ковінька – цього тільки й треба
Невпустйтельно – з небезпекою втратити
Неглі – ніж, щоб, однак
Недоїмка – не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору; заборгованість
Не до шмиг и – не до ладу
Нехвалйт – перекручено від інвалід.
Носатка – посудина з носиком, що своєю формою нагадує чайник
Обаваніє – очарування, заклинання, заговорювання
Обачє – крім
Обозний – виборна службова особа, що обі
1 2 3 4 5 6
Аж ось прибігла і жінка його: стала розпитовати, і просить, і лаєть, вже і голосить над ним, а він усе своє товче… Відвели його додому, положили, зараз послали за знахурками; вже вони його і злизовали, і соняшниці заварювали, і як то вже не шептали і по зорям, і середу дня, і у саму глуху ніч, так нічого і не зробили. Та три тижня недужав; та що-то, як його узяли з кущів, так! рісочки у рот не брав: так-то налопався чортячої страви! От, як недужав та недужав, і усе йому що дальш, усе було трудніш, думала жінка та таки і знахурки, що от-от-от помре, і уночі вже і свічку над ним світили, і сиділи над ним, і дожидали… а він разом: луп! та й заговорив: «А пошліть мені старого дядька Кирика Жабокрюку, та брата у третіх Пилипа Шикалку, та Талемона Нечосу; я щось їм скажу». Жінка зрадовалася, що от, мабуть, одужа, пильно послала по тих людей, а сама – до нього, та аж припа-да, та пита, чи не хоче чого з'їсти: «Може, буханця, або печеного яєчка, або мочених кисличок?…» – «Ні, – каже, – нічого не хочу; я вже добре наївся, буде з мене… нехай швидше люди прийдуть».
Як же позіходилися люди, та прийшли деякі і лишні, прийшов і пан Симейон, дяк таки з того села, так от їм сердешний Масляк і став розказовати про своє привиде-ніє, що в нього було з проклятим Юдуном, і як він у нього обідав, яку страву їв, які напиточки пив, як танцював і як Юдун йому розказовав, що які порядки є у пеклі… та як розказав усе, протягсь, хропнув тричі та тут при людях і вмер…
Кирик Жабокрюка, стар чоловік, довго стояв над ним, поки його вбирали, думав-думав щось довго, далі здихнув та й сказав: «А що, Хомо! От тобі і скарб!»
Оттак-то сюю повість розказовав мені пан Симейон, джигунівський дяк. Вже не знаю, чи правда сьому була, чи півправди; чи так-то Юдун про пекло розказовав Мас-лякові, чи, може, дечого пан дяк і поприбріховав, я не знаю; а тільки нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв. Та вже ж, що бабі, то і громаді. Коли товариство перестане писати, не буду і я; а то, далебі, що не втерплю.
Пояснення слів
Аєр – повітря
Аз – я
Аки – як
Алтиїї – старовинна російська
монета вартістю три копійки
Аще – якщо
Бабак – степовий гризун, має цінне хутро, з осені до весни впадає в сплячку; нероба, ледар
Баєвий – виготовлений з баї, м'якої бавовняної, рідше вовняної тканини
Бакша – баштан
Баля и траси (баляндраси) – пусті розмови, веселі розповіді про щось незначне, несерйозне
Барда – гуща, яка залишається при виготовленні горілки і йде на годівлю худоби
Ватувати – різати великими шматками
Бебехи – стусани
Безконечні – вид візерунка, схожий на спіраль
Бельбахи – внутрішні органи; тельбухи
Берлин – карета
Бецман – велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло
Бешиха – гостре запалення шкіри
Бих (бисть) – минулий час дієслова бути
Бібка – маленька кулька овечого, заячого посліду; приправа у вигляді кульки
Біржанйк – візник найманого екіпажа. Місце стоянки екіпажа і сам екіпаж називалися біржею
Боярин – товариш молодого,
який є головним розпорядником на весіллі; шафер
Брат у третіх – син троюрідного дядька чи тітки
Бришкати – поводитися чванливо; задаватися
Брус у вати – їсти що-небудь не рідке
Бублейниця – жінка, яка пекла і продавала бублики; галаслива перекупка
Бузувір – зла, жорстока людина; вживається як лайливе слово
Бумажний – бавовняний
Бунчуковий товариш – почесне звання, яким українські гетьмани нагороджували сипів генеральної старшини та полковників. У XVIII ст. це звання надавалось козацькій старшині при виході у відставку
Вал – товсті нитки з клоччя
Вєгеря – вид танцю
Великдень – християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства – Христа
Вержёся – кидається
Вийомка – конфіскація заборонених товарів
Вильоти – відкидні рукава старовинного одягу
Випити на потуху – випити під кінець, на прощання
Вия – шия
Відкупщик (відкупник) – той, хто одержує право за гроші стягати з населення державні податки
Війя – дишло
Вогник – пухирчастий висип на обличчі
Водохреще (хрещення) – церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа
Водянчик (водяник) – діжка для води
Возгребіє сотворити – розібрати, розкумекати; розрити
Возклонініє – поклоніння; колінопреклоніння
Возмутйти її розанам и – побити її різками
Вознепщевати на ім'я – осуджувати мене, наговорювати на мене
Волость – у дореволюційній Росії адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту
Волочити колодку – давній звичай, коли жінки у понеділок на масниці чіпляли нежонатим чоловікам обрубки дерева – колодки; чоловік волочив колодку, поки не відкупиться
Вольна – так у першій половині XIX ст. на Слобожанщині називалися шинки, які знаходились за межами міста і мали право на безмитний, вільний продаж горілки, що була в них набагато дешевша, ніж у міських шинках
Ворон – гра, в ній імітується напад ворона на курчат, яких захищає квочка
Восьмуха – міра, що відповідає восьмій частині кварти
Вотщє – даремно
Всує – даремно, марно
Вухналь – спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі
Гиря – брита голова, голова взагалі; вбога, нужденна людина
Говіти – постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя
Голінний – бравий, завзятий
Горлиця – давній український народний танець
Гоцак – український народний
танець, за характером виконання близький до гопака
Граматка – поминальна книга або поминальний список
Гречі (грече) – добре, як слід
Гривня – мідна монета вартістю три копійки (у деяких місцях дві з половиною копійки)
Гриза – грижа
Губернський секретар – цивільний чин 12-го класу, прирівнювався до підпоручика
Губи – гриби
Дамки – гра в шашки
Дати щипки – ущипнути
Двійло – товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними; дишель
Денежка – чверть копійки
Дєсниця – права рука
Десяцьке – податок на десятника (десяцького) – нижчого поліцейського чина на селі, якого вибирали селяни
Дистанція – дільниця якогось поділу
Днєсь – сьогодні
Днище – дошка з отвором, в яку закладали гребінь при прядінні ниток ручним способом
Домінус – пан
Домовини – обряд домовлен-ня перед весіллям про гостей, подарунки тощо
Дондеже – доки
До сина – дуже багато, до біса.
Дрібушки – дрібно заплетені коси; вид руху в українських народних танцях
Дружка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді
Дулівка – наливка, настояна на грушах-дулях
Єгди – коли
Єдиус – жіноча прикраса у вигляді монети; дукач ъ
Єлико – оскільки, скільки
Єсте – теперішній час від дієслова бути
Жарнївки – круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися на шиї у вигляді прикраси
Житія – збірник описів життя Людей, яких церква визнає святими
Жлукто – посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золили білизну – парили, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи
Жупан – стародавній верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, поширений серед заможного козацтва та польської шляхти; верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин
Закавраш (закарваш) – одворот на кінці рукава; обшлаг
Закаляти – забруднити, замазати чим-небудь
Залізняк – ливарник або торговець залізними речами
Занєжє – тому що
Запаска – жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру, переважно вовняної, що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки
Заплішити – укріплювати що-небудь, забиваючи клинець (заплішку)
Запола – поділ жіночої сорочки
Заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання
Засідатель – виборний представник населення, який бере участь у розгляді судової справи
Затого – скоро, от-от
Заушниця – запалення завушних залоз
Збитень – гарячий напій, який готувався з води, меду, прянощів
Збіржа – стоянка візників (збіржаників)
Збудь – вік – старезний
Зді – тут, сюди
Зело – сильно, дуже; літера церковнослов'янського і староруського алфавітів на позначення звука «з»
Зінське щеня – невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, пристосовані для риття землі; сліпець Зовиця – сестра чоловіка Золотий (злотий) – на Правобережній Україні місцева назва монети вартістю 15 копійок.
Ідїжє – де
Іжє – які, що
Іордан – назва церковного свята (19 січня) на пам"ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа; місце на річці, де в цей день святять воду
Кабака – тютюн Кабатйрка – табакерка Кавалерія – тут: орден К а в'я р – солона риб'яча ікра Калавур – варта, сторожа Каламайка – цупка, густа льняна тканина
Каламар – чорнильниця
Калган – трав'яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною
Карватка – кухоль
Кармазин – старовинне дороге темно-червоне сукно
Картацький – картатий, із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг)
Кварта – міра трохи більша за літр; кухоль
Ке (для одн.), кет є (для мн.) – і уживається як присудкове слово в значенні: дай, подай; як вигук спонукання до дії: ану, анумо; як вигук спонукання в значенні: глянь, дивись
Кибал а – старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця
Кинути руду – пустити кров
Китайка – первісно – густа шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії
Кладі – вантаж
Клечальна неділя – неділя на зелені свята, коли хату, двір прикрашали клечанням – зеленими гілками Книш – вид білого хліба з загорнутими всередину краями
Кобилка – грудна кістка в птахів
Ковінька – палиця з загнутим кінцем
Коєгождо – кожний
Козир-дівка – смілива, спритна, гостра на язик дівчина
Колезький асесор – в дореволюційній Росії – цивільний чин восьмого класу за табелем про ранги
Колико – скільки-небудь
Колода – дерев'яні кайдани на руки, ноги, шию, які в старовину одягали заарештованому
Комісар – в XVIII – на початку ХХ ст. в Росії урядовець, що виконував поліційні функції; пристав
Компот – перекручене капот, жіночий хатній одяг; халат
Копа – п'ятдесят копійок
Кораблик – очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен
Коренити – ущипливо, дошкульно докоряти, сильно лаяти
Корогва – прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу
Костити – дуже лаяти
Кострубонько (кбструб) – весняна танкова гра дівчат; в східнослов'янській міфології – втілення весни, родючості
Коцарювати – виготовляти та продавати килими (коци)
Красна бумажка – десять карбованців
Крёймах – гладенький, переважно заокруглений камінець, який діти використовують для гри
Крилас – у церкві підвищене місце для хору, читців праворуч і ліворуч від середніх дверей вівтаря
Куликати – пити (горілку, вино тощо)
Куна – залізна скоба, прибита в церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності
Кунпанія – компанія
Кунтуш – верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського населення XVI – XVIII ст.
Купно – разом
Кухва – бочка; глек
Лабети – міцні великі руки; лапи; пастка
Лебєдаха – бідолаха
Лепорт – рапорт
Лепський – гарний
Липина – тріски
Личман – пастух овець
Ліпо єсть – годиться, варто
Лоск – тут: безладдя
Лоском лежати – бути неприбраним, неупораним
Лотоки – канали на водяному млині, греблі, якими тече вода
Лунь – хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір'ям у самців
Люстриновий – пошитий з люстрину – вовняної чи напів-вовняної тканини з глянцем
Люшня – дерев'яна деталь, яка з'єднує вісь воза з полудрабком
Лядвії – стегна
Ляхівка – вид вишитої або вимережаної прошви на чоловічих та жіночих сорочках
Мазниця – посуд для дьогтю
Макортеть – макітра
Макотрус – час збирання маку.
Мандрйка – виріб із сиру та тіста, що має форму коржика; сирник
Мандрьоха – бродяга, повія
Мари – ноші для перенесення мерців
Маслосвятіє (маслосвяття) – церковний обряд помазання єлеєм тяжкохворого чи вмираючого
Масниця – давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви (млинці, вареники з сиром тощо)
Машталір – візник
Меделян – собака меделянської породи
Мєск – мул; виродок
Метелиця – народний танець, виконуваний у швидкому темпі
Миколу звалити – дуже смішити
Милодан – коханий
Мильний – темно-сірий
Миньки (минь) – прісноводна хижа риба родини тріскових
Мойка – кустарне підприємство, на якому промивалась овеча вовна
Моревий – пошитий з дорогої шовкової тканини з полиском
Моркву скромадити – сварити когось
Мотовило – пристосування для змотування пряжі
Мочула – рогожа з волокна молодої липи
Мя – мене
М'ясниці – певний період часу після зимового посту, коли за законом православної церкви дозволяється вживати м'ясну їжу, одружуватися тощо
Наголо – тут: зовсім, цілком; поголовно
Найомщик – підставний рекрут, найманий за кого-небудь.
Намітка – покривало з тонкого серпанку, яким зав'язували поверх очіпка голову заміжньої жінки
На руку ковінька – цього тільки й треба
Невпустйтельно – з небезпекою втратити
Неглі – ніж, щоб, однак
Недоїмка – не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору; заборгованість
Не до шмиг и – не до ладу
Нехвалйт – перекручено від інвалід.
Носатка – посудина з носиком, що своєю формою нагадує чайник
Обаваніє – очарування, заклинання, заговорювання
Обачє – крім
Обозний – виборна службова особа, що обі
1 2 3 4 5 6