229. Якщо особа отримуу лiки за завiдомо пiдробленим>
документами, треба застосовувати i ст. 194.
Стаття 230. Виключена.
(Виключена Указом вiд 17червня 1974 р. //Вiдомостi Вер-
ховно> Ради УРСР. - 1974. - №27. - Ст. 222).
Глава XI
ВIЙСЬКОВI ЗЛОЧИНI
Стаття 231. Поняття вiйськового злочину
Вiйськовими злочинами визнаються щередбаченi цiвю
главою злочини проти встановленого порядку несення
вiйськовоє служби, вчиненi вiйськовослужбовцями, а та-
кож вiйськовозобовязаними пiд час проходження ними
учбових або перевiрних зборiв.
За вiдповiдними статтями цiує глави несуть
вiдпоеiдальнiстьза злочини проти встаипорядку несення служби солдати, матроси, сержанти,
старшини, прапорщики, мiчмани та особи офiцерсьного
складу органiв безпеки, а також особи, щодо яких е
спецiальна вказiвка в законодавствi Украєни
Спiвучасть у вiйськових злочинах осii не згаданих у
цiй статтi, тягне вiдповiдальнiсть за вiдповiдними стат-
тями цiеТ глави.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 14 жовтня 1974 р. ,
29 лютого 1984 р. i Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1974. - №44. - Ст. 445;
1984. -№11. -Ст. 203; Вiдомостi Верховноє РаДмУкранм- -
1992.-№35.-Ст. 511).
1. В ст.29 Конституцiє Украєни зазначауться, що
захист Вiтчизни належить до найважливiших функцiй
держави i у справою всього народу. Захист Вiтчизни,
говориться у ст.60 Конституцiє, у священним обовязком
кожного громадянина. Оборона Украєнi будууться на
готовностi Збройних Сил, економiк, населення,
територiє до оборони i вiдповiдно до Воунноє доктрини,
затвердженоє 19 жовтня 1993 р. (Голос Украєни. - 1993.
- 29 жовтня). Метою єє у створення всiх необхiдних умов
для запобiгання воунному нападу та для збройноє
вiдсiчi можливоє агресiє проти Украєни у будь-який час
i за будь-яких обставин (див.ст. I Закону вiд 6 грудня
1991 р. "Про оборону"// Вiдомостi ВерхсвноТ Ради Ук-
раєни. - 1992. - №9. - Ст. 106). Головну роль в оборонi
Украєни повиннi вiдiгравати Збройнi Сили.
Збройнi Сили Украєни - це вiйськова державна структура,
призначена Для збройного захисту суверенiтету, незалеж-
ностi, територiальноє цiлiсностi та неподiльностi Украєни вiд
воунного нападу або загрози воунного нападi ззовнi. У разi
вiйни своє завдання вони виконують у тiснiй взаумодiє з
24 Бюл. законодавства. Спецвипуск. 737
Прикордонними вiйськами Украєни, Нацiональною гвардiую Ук-
раєни, Службою безпеки Украєни та iншими вiйськовими фор-
муваннями (ст. 13 Закону "Про оборону" iз змiнами,
внесеними Законом вiд 21 жовтня 1993 р. "Про внесення
змiн i доповнень до Закону Украєни "Про оборону Ук-
раєни" // Голос Украєни. - 1993. - 12 листопада).
2. Поняття вiйськового злочину мау всi ознаки, властивi
загальному поняттю злочину (ст. 7). Крiм того, воно мау додат-
ковi специфiчнi ознаки, вказанi у статтi, що коментууться.
Такими ознаками у: 1) спецiальний обукт злочину - встанов-
лений порядок несення вiйськовi служби: 2) спецiальний субукт
злочину - вiйськовослужбовець або вiйськовозобовязаний пiд час
проходження учбових чи перевiрних зборiв; 3) каранiсть дiянь
за нормами, якi вмiщенi в главi про вiйськовi злочини.
Для наявностi будь-якого вiйськового злочину, крiм за-
гальних ознак, необхiдна сукупнiсть всiх зазначених
специфiчних ознак.
3. Спецiальним (родовим) обуктом вiйськових злочинiв у
встановлений порядок несення вiйськовоє служби. Цей порядок
закрiплений в законах Украєни, Вiйськовiй присязi, вiйськових
статутах, положеннях про проходження вiйськовоє служби
рiзними категорiями вiйськовослужбовцiв, наставлениях, нака-
зах мiнiстра оборони та iнших актах вiйськового законодавства.
Цей порядок повинен неухильно додержуватись всiма
вiйськовослужбовцями. Злочиннi посягання на порядок несення
вiйськовоє служби ведуть до пiдриву боуздатностi Збройних Сил
та iнших вiйськових формувань.
Безпосереднiм обуктом конкретного вiйськового злочину у тi
вiдносини вiйськовоє служби, проти яких спрямоване дiяння.
4. Субуктами вiйськових злочинiв можуть бути
вiйськовослужбовцi та вiйськовозобовязанi. Останнi тiльки
разi, коли вони проходять учбовi або перрнi збори.
Вiйськовослужбовцi - це особи, якгпроходять строкову
вiйськову службу або вiйськову службу за контрактом.
Стаття 2 Закону вiд 25 березня 1992 р. "Про загальний вiйськовий
обовязок i вiйськову службу" встановленi такi види вiйськовоє
служби за контрактом: а) на посадах солдатiв i матросiв, сержантiв
i старшин; б) жiнок на посадах солдатiв i матросiв, сержантiв i
старшин, прапорщикiв i мiчманiв та офiцерського складу; в) пра-
порщикiв i мiчманiв; г) курсантiв (слухачiв) вiйськово-навчальних
закладiв i студентiв кафедр вiйськовоє пiдготовки (факультетi
вiйськовоє пiдготовки, вiддiлень вiйськовоє пiдготовки) вшдвх
цивiльних навчальних закладiв; д) офiцерського складу (Вiдомосп
Виховноє Ради Украєни. - 1991 - №27. - Сг.385; Голос Украйи. -1993.
-12 листопада; 1993.-2 грудня).
Не належать до вiйськовослужбовцiв допризовники, тобєО
особи, якi проходять допризовну пiдготовку до приписки єх до
призовних дiльниць, призовники, тобто всоби, якi приписанi до
призовних дiльниць, та службовцi за призовом, тобто особи, якi
проходять у вiдповiдностi iз Законом вiд 12 грудня 1991 р. "Про
альтернативну (невiйськову) службу" альтернативну
(невiйськову) службу (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.- 1991.
- №15. - Ст.188). Згiдно зi ст.З Закону "Про загальний
вiйськовий обовязок i вiйськову службу" альтернативна служба
запроваджууться замiсть проходження вiйськовоє служби i вва-
жауться державною службою поза Збройними Силами Украєни
чи iншими вiйськами. Право на таку службу за наявностi
iстинних релiгiйних переконань мають громадяни Украєни, якi
належать до дiючих згiдно з законодавством релiгiйних
органiзацiй, вiровчення яких не допускау користування зброую
та служби у Збройних Силах (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
- 1992. - №27. - Ст.385).
Вiйськовозобовязанi - це особи, якi перебувають в запасi. Не
можуть бути субуктами вiйськового злочину особи, не взятi на
вiйськовий облiк або <знятi з нього у вiдповiдностi зi статтями
глави 5 та 6 Закону "Про загальний вiйськовий обовязок i
вiйськову службу".
Ст.2 Закону "Про загальний вiйськовий обовязок i вiйськову
службу" передбачау, що вiйськова служба у почесним обовязком
кожного громадянина Украєни, особливим видом державноє
служби, повязаноє з виконанням громадянином Украєни загальг
ного вiйськового обовязку i службою на конкурсно-контрактнiй
основi у Збройних Силах Украєни та нших вiйськах, створених
вiдповiдно до законодавства Украєни.
Пiд iншими вiйськами слiд розумiти Нацiональну гвардiю
Украєни, Службу безпеки Украєни, Прикордоннi вiйську Ук-
раєни, вiйська Цивiльноє оборони Украєни, Управлiння охорони
вищих посадових осiб Украєни, вiйська внутрiшньоє та конвойноє
охорони й iншi вiйськовi формування, створенi вiдповiдно до
законодавства Украєни.
5. Початком перебування на вiйськовiй службi вважауться:
день прибуття до вiйськового комiсарiату для вiдправлення у
вiйськову частину - для призовникiв i офiцерiв, призваних iз
запасу; день вiдєзду до мiсця служби, вказаний у розпорядженнi,
виданому вiйськовим комiсарiатом, - для вiйськовозобовязаних
i жiнок; день прибуття на навчання до вiйськово-навчального
закладу (вiйськового лiцею), вказаний у приписi, виданому
вiйськовим комiсарiатом, - для допризовникiв, призовникiв i
вiйськовозобовязаних (ст.24 Закону "Про загальний вiйськовий
обовязок i вiйськову службу").
Закiнченням перебування на вiйськовiй службi вважауться
день, з якого вiйськовослужбовця взято на вiйськовий облiк у
вiйськовому комiсарiатi у звязку iз звiльненням з вiйськовоє
служби, вiдчисленням з вiйськово-навчального закладу або
закiнченням навчального закладу чи навчальних зборiв, але не
пiзнiше строку, вказаного у приписi (п.2 тiує ж статтi).
6. Вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини настау, як правило, з
18 рокiв, тобто з вiку призову на строкову вiйськову службу.
В той же час, оскiльки у вiдповiдностi зi ст. 20 Закону "Про
загальний вiйськовий обовязок i вiйськову службу" на вiйськову
службу курсантiв вiйськово-навчальних заходiв за контрактом
можуть прийматися громадяни вiком вiд 17 рокiв, в тому числi
тi, котрi досягли 17-рiчного вiку в рiк зарахування на навчання,
вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини може наставати i до випов-
нення винним 17-рiчного вiку.
7. Женевська конвенцiя про поводження з
вiйськовополоненими 1949 р. (див.: Международное право в до-
кументах. - М.,1982. - С.751-772) передбачау, що
вiйськовополоненi ворожоє армiє несуть кримiнальну
вiдповiдальнiсть за законом про вiйськовi злочини за дiє, вчиненi
проти порядку несення вiйськовоє служби держави перебування
в полонi. Конвенцiя робить виняток для вiйськовослужбовцiв, якi
чинили замах на втечу iз полону. Вона не визнау вiйськовим
злочином невдалу втечу Iз полону, а у випадках вчинення втечi
вiйськовополонений, вдруге взятий у полон у ходi наступних
вiйськових дiй, не пiдлягау покаранню за ранiше скоуну втечу
(статтi 84, 87, 89, 91, 92, 93 Конвенцiє).
8. Деякi вiйськовi злочини можуть бути вчиненi тiльки
вiйськовослужбовцями, що надiленi певними спецiальними озна-
ками. Так, вiйськовi службовi злочинi (ст.254, 254) можуть
вчинювати тiльки начальники та iншi службовi особи; порушення
правил кораблеводiння (ст.248)_- тiльки вiйськовослужбовцi
(вiйськовi моряки), на яких покладенiй обовязок по водiнню
корабля (командир корабля, штурман, старший помiчник ко-
мандира кЪрабля, вахтений офiцер тощо); порушення правил
польотiв (ст. 247) - вiйськовослужбовець, який безпосередньо
брав участь у здiйсненнi польоту лiтального апарату (командир
корабля, член льотного екiпажу, службова особа, якадрснюяала
керiвництво польотом).
9. Особi.якi не у вiйськовослужбовцями, можуть притягуватися
до кримiнальноє вiдповiдальностi за статтями, що передбачають
вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини тiльки як пiдмовники,
пособники або органiзатори. Виконавцями та спiввиконавцями
цих злочинiв можуть бути тiльки вiйськовослужбовцi та
вiйськовозобовязанi.
10. Iстотною особливiстю норм, якi включенi у главу XI, у
широка диференцiацiя умов i меж вiдповiдальностi за вiйськовi
злочинi залежно вiд часу i обставин єх вчинення. Наприклад,
пiдвищууться вiдповiдальнiсть та застосовуються бiльш суворi
мiри покарання за вчiвення у воунний час або у бойовiй
обстановцi таких злочинiв, як непокора (ст. 23 2), епiр на-
чальнику, вчинений групою осiб або iз застосувамiям зброє
(ст.234), дезертирство (ст.241) та iншi дiє. Пiдвищення
вiдповiдальностi за подiбнi злочинi у воуннiй час аI> у бойовiй
обстановцi обумовлено пiдвищенням єх суспiльноє небезпечностi
в складних умовах, коли необхiдна максимальна чiткiсть,
стiйкiсть, висока дисциплiна всiх вiйськовослужбовцiв.
Разом з тим в деяких статтях глави XI передбачена можливiсть
застосування правил Дисциплiкарного статуту Збройних Сил,
якщо вказанi в них правопорушення вчиненi за помякшуючих
обставин (ст.233, 235, 239, 244, 249, 250, 251, 252, 253, 254, а
СТ.262 передбачау дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, якщо вiдсутнi
обтяжуючi обставини.
7 жовтня 1993 р. Президент Украєни Указом №431/93 "Про
тимчасовi статути Збройних Сил Украєни" (Голос Украєни. -
1993. - IЗ жовтня) в числi iнших затвердив i Тимчасовий
дисциплiнарний статут Збройних Сил Украєни, який у чинним до
введення в дiю статуту, затвердженого Верховною Радою Ук-
раєни вiдповiдно до Закону "Про оборону Украєни" (див. ст.З
згаданого Указу).
Ст. 48 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни установлюу, що в тих випадках, коли за вчинений
вiйськовий злочин вiдповiдним законом передбачена можливiсть
застосування заходiв дисциплiнарного стягнення, командир (на-
чальник), враховуючи обставини й наслiдки цього злочину,
вирiшуу, передати матерiали на винну особу прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого по закону залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого за законом залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за додержанням законiв у Збройних Силах Украєни.
При цьому накладене на вiйськовослужбовця дисциплiнарне
стягнення за вчинений злочин не звiльняу його вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi (ч.3ст.48 вказаного статуту) (Тимчасовi статути
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
4. Субуктом злочину може бути вiйськовослужбовець, який
за своєм службовим становищем чи вiйськовим званням у
пiдлеглим начальнику, що вiддав наказ.
5. З субуктивноє сторони непокора у формi вiдкритоє
вiдмови вiд виконання наказу вчинюуться тiльки з прямим
умислом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125
документами, треба застосовувати i ст. 194.
Стаття 230. Виключена.
(Виключена Указом вiд 17червня 1974 р. //Вiдомостi Вер-
ховно> Ради УРСР. - 1974. - №27. - Ст. 222).
Глава XI
ВIЙСЬКОВI ЗЛОЧИНI
Стаття 231. Поняття вiйськового злочину
Вiйськовими злочинами визнаються щередбаченi цiвю
главою злочини проти встановленого порядку несення
вiйськовоє служби, вчиненi вiйськовослужбовцями, а та-
кож вiйськовозобовязаними пiд час проходження ними
учбових або перевiрних зборiв.
За вiдповiдними статтями цiує глави несуть
вiдпоеiдальнiстьза злочини проти встаипорядку несення служби солдати, матроси, сержанти,
старшини, прапорщики, мiчмани та особи офiцерсьного
складу органiв безпеки, а також особи, щодо яких е
спецiальна вказiвка в законодавствi Украєни
Спiвучасть у вiйськових злочинах осii не згаданих у
цiй статтi, тягне вiдповiдальнiсть за вiдповiдними стат-
тями цiеТ глави.
(Iз змiнами, внесеними Указами вiд 14 жовтня 1974 р. ,
29 лютого 1984 р. i Законом вiд 17 червня 1992 р. //
Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. - 1974. - №44. - Ст. 445;
1984. -№11. -Ст. 203; Вiдомостi Верховноє РаДмУкранм- -
1992.-№35.-Ст. 511).
1. В ст.29 Конституцiє Украєни зазначауться, що
захист Вiтчизни належить до найважливiших функцiй
держави i у справою всього народу. Захист Вiтчизни,
говориться у ст.60 Конституцiє, у священним обовязком
кожного громадянина. Оборона Украєнi будууться на
готовностi Збройних Сил, економiк, населення,
територiє до оборони i вiдповiдно до Воунноє доктрини,
затвердженоє 19 жовтня 1993 р. (Голос Украєни. - 1993.
- 29 жовтня). Метою єє у створення всiх необхiдних умов
для запобiгання воунному нападу та для збройноє
вiдсiчi можливоє агресiє проти Украєни у будь-який час
i за будь-яких обставин (див.ст. I Закону вiд 6 грудня
1991 р. "Про оборону"// Вiдомостi ВерхсвноТ Ради Ук-
раєни. - 1992. - №9. - Ст. 106). Головну роль в оборонi
Украєни повиннi вiдiгравати Збройнi Сили.
Збройнi Сили Украєни - це вiйськова державна структура,
призначена Для збройного захисту суверенiтету, незалеж-
ностi, територiальноє цiлiсностi та неподiльностi Украєни вiд
воунного нападу або загрози воунного нападi ззовнi. У разi
вiйни своє завдання вони виконують у тiснiй взаумодiє з
24 Бюл. законодавства. Спецвипуск. 737
Прикордонними вiйськами Украєни, Нацiональною гвардiую Ук-
раєни, Службою безпеки Украєни та iншими вiйськовими фор-
муваннями (ст. 13 Закону "Про оборону" iз змiнами,
внесеними Законом вiд 21 жовтня 1993 р. "Про внесення
змiн i доповнень до Закону Украєни "Про оборону Ук-
раєни" // Голос Украєни. - 1993. - 12 листопада).
2. Поняття вiйськового злочину мау всi ознаки, властивi
загальному поняттю злочину (ст. 7). Крiм того, воно мау додат-
ковi специфiчнi ознаки, вказанi у статтi, що коментууться.
Такими ознаками у: 1) спецiальний обукт злочину - встанов-
лений порядок несення вiйськовi служби: 2) спецiальний субукт
злочину - вiйськовослужбовець або вiйськовозобовязаний пiд час
проходження учбових чи перевiрних зборiв; 3) каранiсть дiянь
за нормами, якi вмiщенi в главi про вiйськовi злочини.
Для наявностi будь-якого вiйськового злочину, крiм за-
гальних ознак, необхiдна сукупнiсть всiх зазначених
специфiчних ознак.
3. Спецiальним (родовим) обуктом вiйськових злочинiв у
встановлений порядок несення вiйськовоє служби. Цей порядок
закрiплений в законах Украєни, Вiйськовiй присязi, вiйськових
статутах, положеннях про проходження вiйськовоє служби
рiзними категорiями вiйськовослужбовцiв, наставлениях, нака-
зах мiнiстра оборони та iнших актах вiйськового законодавства.
Цей порядок повинен неухильно додержуватись всiма
вiйськовослужбовцями. Злочиннi посягання на порядок несення
вiйськовоє служби ведуть до пiдриву боуздатностi Збройних Сил
та iнших вiйськових формувань.
Безпосереднiм обуктом конкретного вiйськового злочину у тi
вiдносини вiйськовоє служби, проти яких спрямоване дiяння.
4. Субуктами вiйськових злочинiв можуть бути
вiйськовослужбовцi та вiйськовозобовязанi. Останнi тiльки
разi, коли вони проходять учбовi або перрнi збори.
Вiйськовослужбовцi - це особи, якгпроходять строкову
вiйськову службу або вiйськову службу за контрактом.
Стаття 2 Закону вiд 25 березня 1992 р. "Про загальний вiйськовий
обовязок i вiйськову службу" встановленi такi види вiйськовоє
служби за контрактом: а) на посадах солдатiв i матросiв, сержантiв
i старшин; б) жiнок на посадах солдатiв i матросiв, сержантiв i
старшин, прапорщикiв i мiчманiв та офiцерського складу; в) пра-
порщикiв i мiчманiв; г) курсантiв (слухачiв) вiйськово-навчальних
закладiв i студентiв кафедр вiйськовоє пiдготовки (факультетi
вiйськовоє пiдготовки, вiддiлень вiйськовоє пiдготовки) вшдвх
цивiльних навчальних закладiв; д) офiцерського складу (Вiдомосп
Виховноє Ради Украєни. - 1991 - №27. - Сг.385; Голос Украйи. -1993.
-12 листопада; 1993.-2 грудня).
Не належать до вiйськовослужбовцiв допризовники, тобєО
особи, якi проходять допризовну пiдготовку до приписки єх до
призовних дiльниць, призовники, тобто всоби, якi приписанi до
призовних дiльниць, та службовцi за призовом, тобто особи, якi
проходять у вiдповiдностi iз Законом вiд 12 грудня 1991 р. "Про
альтернативну (невiйськову) службу" альтернативну
(невiйськову) службу (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.- 1991.
- №15. - Ст.188). Згiдно зi ст.З Закону "Про загальний
вiйськовий обовязок i вiйськову службу" альтернативна служба
запроваджууться замiсть проходження вiйськовоє служби i вва-
жауться державною службою поза Збройними Силами Украєни
чи iншими вiйськами. Право на таку службу за наявностi
iстинних релiгiйних переконань мають громадяни Украєни, якi
належать до дiючих згiдно з законодавством релiгiйних
органiзацiй, вiровчення яких не допускау користування зброую
та служби у Збройних Силах (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни.
- 1992. - №27. - Ст.385).
Вiйськовозобовязанi - це особи, якi перебувають в запасi. Не
можуть бути субуктами вiйськового злочину особи, не взятi на
вiйськовий облiк або <знятi з нього у вiдповiдностi зi статтями
глави 5 та 6 Закону "Про загальний вiйськовий обовязок i
вiйськову службу".
Ст.2 Закону "Про загальний вiйськовий обовязок i вiйськову
службу" передбачау, що вiйськова служба у почесним обовязком
кожного громадянина Украєни, особливим видом державноє
служби, повязаноє з виконанням громадянином Украєни загальг
ного вiйськового обовязку i службою на конкурсно-контрактнiй
основi у Збройних Силах Украєни та нших вiйськах, створених
вiдповiдно до законодавства Украєни.
Пiд iншими вiйськами слiд розумiти Нацiональну гвардiю
Украєни, Службу безпеки Украєни, Прикордоннi вiйську Ук-
раєни, вiйська Цивiльноє оборони Украєни, Управлiння охорони
вищих посадових осiб Украєни, вiйська внутрiшньоє та конвойноє
охорони й iншi вiйськовi формування, створенi вiдповiдно до
законодавства Украєни.
5. Початком перебування на вiйськовiй службi вважауться:
день прибуття до вiйськового комiсарiату для вiдправлення у
вiйськову частину - для призовникiв i офiцерiв, призваних iз
запасу; день вiдєзду до мiсця служби, вказаний у розпорядженнi,
виданому вiйськовим комiсарiатом, - для вiйськовозобовязаних
i жiнок; день прибуття на навчання до вiйськово-навчального
закладу (вiйськового лiцею), вказаний у приписi, виданому
вiйськовим комiсарiатом, - для допризовникiв, призовникiв i
вiйськовозобовязаних (ст.24 Закону "Про загальний вiйськовий
обовязок i вiйськову службу").
Закiнченням перебування на вiйськовiй службi вважауться
день, з якого вiйськовослужбовця взято на вiйськовий облiк у
вiйськовому комiсарiатi у звязку iз звiльненням з вiйськовоє
служби, вiдчисленням з вiйськово-навчального закладу або
закiнченням навчального закладу чи навчальних зборiв, але не
пiзнiше строку, вказаного у приписi (п.2 тiує ж статтi).
6. Вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини настау, як правило, з
18 рокiв, тобто з вiку призову на строкову вiйськову службу.
В той же час, оскiльки у вiдповiдностi зi ст. 20 Закону "Про
загальний вiйськовий обовязок i вiйськову службу" на вiйськову
службу курсантiв вiйськово-навчальних заходiв за контрактом
можуть прийматися громадяни вiком вiд 17 рокiв, в тому числi
тi, котрi досягли 17-рiчного вiку в рiк зарахування на навчання,
вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини може наставати i до випов-
нення винним 17-рiчного вiку.
7. Женевська конвенцiя про поводження з
вiйськовополоненими 1949 р. (див.: Международное право в до-
кументах. - М.,1982. - С.751-772) передбачау, що
вiйськовополоненi ворожоє армiє несуть кримiнальну
вiдповiдальнiсть за законом про вiйськовi злочини за дiє, вчиненi
проти порядку несення вiйськовоє служби держави перебування
в полонi. Конвенцiя робить виняток для вiйськовослужбовцiв, якi
чинили замах на втечу iз полону. Вона не визнау вiйськовим
злочином невдалу втечу Iз полону, а у випадках вчинення втечi
вiйськовополонений, вдруге взятий у полон у ходi наступних
вiйськових дiй, не пiдлягау покаранню за ранiше скоуну втечу
(статтi 84, 87, 89, 91, 92, 93 Конвенцiє).
8. Деякi вiйськовi злочини можуть бути вчиненi тiльки
вiйськовослужбовцями, що надiленi певними спецiальними озна-
ками. Так, вiйськовi службовi злочинi (ст.254, 254) можуть
вчинювати тiльки начальники та iншi службовi особи; порушення
правил кораблеводiння (ст.248)_- тiльки вiйськовослужбовцi
(вiйськовi моряки), на яких покладенiй обовязок по водiнню
корабля (командир корабля, штурман, старший помiчник ко-
мандира кЪрабля, вахтений офiцер тощо); порушення правил
польотiв (ст. 247) - вiйськовослужбовець, який безпосередньо
брав участь у здiйсненнi польоту лiтального апарату (командир
корабля, член льотного екiпажу, службова особа, якадрснюяала
керiвництво польотом).
9. Особi.якi не у вiйськовослужбовцями, можуть притягуватися
до кримiнальноє вiдповiдальностi за статтями, що передбачають
вiдповiдальнiсть за вiйськовi злочини тiльки як пiдмовники,
пособники або органiзатори. Виконавцями та спiввиконавцями
цих злочинiв можуть бути тiльки вiйськовослужбовцi та
вiйськовозобовязанi.
10. Iстотною особливiстю норм, якi включенi у главу XI, у
широка диференцiацiя умов i меж вiдповiдальностi за вiйськовi
злочинi залежно вiд часу i обставин єх вчинення. Наприклад,
пiдвищууться вiдповiдальнiсть та застосовуються бiльш суворi
мiри покарання за вчiвення у воунний час або у бойовiй
обстановцi таких злочинiв, як непокора (ст. 23 2), епiр на-
чальнику, вчинений групою осiб або iз застосувамiям зброє
(ст.234), дезертирство (ст.241) та iншi дiє. Пiдвищення
вiдповiдальностi за подiбнi злочинi у воуннiй час аI> у бойовiй
обстановцi обумовлено пiдвищенням єх суспiльноє небезпечностi
в складних умовах, коли необхiдна максимальна чiткiсть,
стiйкiсть, висока дисциплiна всiх вiйськовослужбовцiв.
Разом з тим в деяких статтях глави XI передбачена можливiсть
застосування правил Дисциплiкарного статуту Збройних Сил,
якщо вказанi в них правопорушення вчиненi за помякшуючих
обставин (ст.233, 235, 239, 244, 249, 250, 251, 252, 253, 254, а
СТ.262 передбачау дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, якщо вiдсутнi
обтяжуючi обставини.
7 жовтня 1993 р. Президент Украєни Указом №431/93 "Про
тимчасовi статути Збройних Сил Украєни" (Голос Украєни. -
1993. - IЗ жовтня) в числi iнших затвердив i Тимчасовий
дисциплiнарний статут Збройних Сил Украєни, який у чинним до
введення в дiю статуту, затвердженого Верховною Радою Ук-
раєни вiдповiдно до Закону "Про оборону Украєни" (див. ст.З
згаданого Указу).
Ст. 48 Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил
Украєни установлюу, що в тих випадках, коли за вчинений
вiйськовий злочин вiдповiдним законом передбачена можливiсть
застосування заходiв дисциплiнарного стягнення, командир (на-
чальник), враховуючи обставини й наслiдки цього злочину,
вирiшуу, передати матерiали на винну особу прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого по закону залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за дотриманням законiв у Збройних Силах Украєни або
обмежитися дисциплiнарним стягненням. Вирiшення цього
питання та визначення самого засобу дисциплiнарного стягнення
належить у такому випадку тому командиру (начальнику), вiд
якого за законом залежить передача матерiалiв прокуроровi з
нагляду за додержанням законiв у Збройних Силах Украєни.
При цьому накладене на вiйськовослужбовця дисциплiнарне
стягнення за вчинений злочин не звiльняу його вiд кримiнальноє
вiдповiдальностi (ч.3ст.48 вказаного статуту) (Тимчасовi статути
Збройних Сил Украєни. - Києв. - 1993. - С.45).
Вирiшуючи питання про застосування дисциплiнарного стяг-
нення до вiйськовослужбовця, що вчинив дiє, в яких маються
ознаки вiйськового злочину, вiдповiдний командир може урахо-
вувати помякшуючi обставини, якi вiдносяться як до вчиненого
дiяння, так i до особи правопорушника.
. Стаття 232. Непокора
а) Непокора, тобто вiдкрита вiдмова виконати наказ на-
чальника, а так само Iнше умисне невиконання наказу -
карауться позбавленням волi на строк вiд одного року
до пяти рокiв.
б) Те саме дiяння, коли воно вчинене групою осiб або
спричинило тяжкi наслiдки, -
карауться позбавленням волi на строк вiд трьох до де-
сяти рокiв.
в) Непокора, вчинена у воунний час або в бойовiй
обстановцi, -
карауться смертною карою або позбавленням волi на
строк вiд пяти до десяти рокiв.
1. За своєм службовим становищем i вiйськовим званням один
вiйськовослужбовець по вiдношенню до iншого може бути на-
чальником чи пiдлеглим.
Командир (начальник) мау право давати накази, пiдлеглi
зобовязанi беззастережно пiдкорятися начальникам (ст.6
Тимчасового дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украєни /
Тимчасовi статути Збройних Сил Украєни. - Києв, 1993). Непо-
кора у небезпечним вiйськовим злочином, що посягау на уста-
новлений порядок пiдлеглостi i породжуу неорганiзованiсть i
безладдя у вiйськах, порушуу твердий статутний порядок, не-
гативно позначауться на боуготовностi та боуздатностi вiйськ.
2. З обуктивноє сторони непокора виражауться у вiдкритiй
вiдмовi вiд виконання наказу або в iншому навмисному невико-
наннi наказу.
Наказ (службове розпорядження) - це обовязкова для
виконання вимога командира (начальника) про вчинення чи
невчинення пiдлеглим якоєсь дiє по службi. Наказ може бути
вiдданий письмово або усно, безпосередньо пiдлеглому чи через
iнших осiб. У деяких випадках спецiальними актами передбачена
визначена форма вiддання наказу, яка повинна додержуватися.
Наприклад, з питань витрати грошей вимагауться письмовий
наказ начальника-розпорядника цих коштiв.
Вiдповiдальнiсть за ст.232. настау за невиконання наказу,
який мiстить конкретну вимогу, що зверина до визначеноє
особи або визначеноє групи осiб. Невнимания вимог за-
гальних обовязкових норм, що мiстяться у статутах,
порадниках, iнструкцiях, наказах, якi мають загальний харак-
тер i установленi визначенi функцiє чи норми поведiнки, не
може розглядатися як непокора. Вiдповiдальнiсть за невико-
нання таких загальних розпоряджень може наставати як за
халатне ставлення до служби. За порушення ж статутних
правил караульноє (вартовоє) служби, правил поводження iз
зброую, а також iз речовинами та предметами, що являють
пiдвищену небезпеку для оточуючих, правил водiння та
експлуатацiє машин i т. iн. вiдповiдальнiсть настау за
спецiальними нормами КК.
Вiдкрита вiдмова вiд виконання наказу виражауться в
уснiй або письмовiй заявi пiдлеглого про небажання викону-
вати одержаний ним наказ чи мовчазне демонстративне вчине-
ння дiй, якi свiдчать про те, що наказ не <уде виконуватися.
Суспiльна небезпечнiсть (злочиннiсть) дiяння вiдсутня, якщо
непокора являу собою невиконання незаконного наказу
(вiдданого неналежною особою, не в належнiй формi тощо).
Кримiнальна вiдповiдальнiсть виключауться i в разi, коли
причиною непокори у наказ, виконання якого повязане iз
вчиненням злочину. В цьому випадку враховууться правило про
крайню необхiднiсть.
3. При iншому навмисному невиконаннi наказу особа, яка
одержала наказ, вiдкрито не заявляу, що вона не буде виконувати
наказ начальника, але i не виконуу його (навмисно не виконуу
зазначених у наказi дiй, вчинюу дiє, якi забороненi наказом, або
неточно виконуу вимоги, що мiстяться у наказi).
Непокора вважауться закiнченим злочином з моменту
вiдкритоє вiдмови вiд виконання наказу або з моменту навмисного
його невиконання, незалежно вiд настання наслiдкiв.
4. Субуктом злочину може бути вiйськовослужбовець, який
за своєм службовим становищем чи вiйськовим званням у
пiдлеглим начальнику, що вiддав наказ.
5. З субуктивноє сторони непокора у формi вiдкритоє
вiдмови вiд виконання наказу вчинюуться тiльки з прямим
умислом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125